Ухвала

від 11.05.2023 по справі 911/1406/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1406/23

за заявою Релігійної громади Української Православної Церкви м. Біла Церква (Парафія Різдва Христового)

про забезпечення позову

у справі № 911/1406/23

за позовом Релігійної громади Української Православної Церкви м. Біла Церква (Парафія Різдва Христового) (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Зенітного полку (Некрасова) 33; код ЄДРПОУ 20627712)

до відповідача Білоцерківської міської ради Київської області (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я.Мудрого, 15; код ЄДРПОУ 26376300)

про визнання незаконним та скасування рішення

Суддя Наріжний С.Ю.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

до Господарського суду Київської області звернулась Релігійна громада Української Православної Церкви м. Біла Церква (Парафія Різдва Христового) з позовною заявою від 09.05.2023 б/№ до Білоцерківської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення Білоцерківської міської ради Київської області № 3810-39-VІІІ від 27.04.2023 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Релігійній громаді Української Православної Церкви м. Біла Церква (Парафія Різдва Христового) на земельну ділянку з цільовим призначенням 03.04 Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (вид використання - під розміщення Храму Різдва Христового) площею 0,7283 га з кадастровим номером: 3210300000:07:007:0124, що розташована за адресою: вул. Зенітного полку (бувша вулиця Некрасова), місто Біла Церква».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.05.2023 відкрито провадження у справі № 911/1406/23 за вказаним позовом.

Судом встановлено, що разом з позовною заявою Позивачем подано до суду заяву від 09.05.2023 б/№ (76/23) про забезпечення позову.

Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову судом встановлено, що Позивач просить суд на підставі ст. 136, 137 ГПК України вжити заходи забезпечення позову шляхом:

-зупинення дії оспорюваного рішення Білоцерківської міської ради Київської області № 3810-39-VІІІ від 27.04.2023;

-заборони Білоцерківській міській раді Київської області вчиняти дії щодо передання земельної ділянки у власність або користування усієї площі або частини площі земельної ділянки із кадастровим номером 3210300000:07:007:0124, що розташована за адресою: вул. Зенітного полку (бувша вулиця Некрасова), місто Біла Церква, яке виникло на підставі підпункту 11.1 пункту 11 рішення Білоцерківської міської ради від 13.02.2014 № 1151-56-VІ «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним та фізичним особам-підприємцям»;

-заборони державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії щодо земельної ділянки із кадастровим номером 3210300000:07:007:0124;

-накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 3210300000:07:007:0124, що розташована за адресою: вул. Зенітного полку (бувша вулиця Некрасова), місто Біла Церква.

В обґрунтування заяви Позивач зазначає, що припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою для задоволення релігійних потреб громадян України, з підстав, окреслених в оскаржуваному рішенні, свідчить про перевищення та зловживання органом місцевого самоврядування своїми повноваженнями та прямо спричиняє протиправні обмеження прав та інтересів релігійної громади та грубо порушує права громадян відправляти релігійні обряди та задовольняти релігійні потреби сповідування і поширювати віру.

Крім того в заяві Позивач висловлює припущення, що за час вирішення спору спірна земельна ділянка може бути передана Відповідачем на користь третіх осіб, у т.ч. під забудову, що може призвести до сутичок та конфліктів громадян на релігійному підґрунті.

Таким чином Позивач стверджує, що подальше вирішення Відповідачем долі зазначеної земельної ділянки в інший спосіб, аніж повернення її в постійне користування Позивачу, істотно ускладнить ефективний судовий захист і поновлення права Позивача на постійне користування земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення.

Статтею 136 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, предмету спору, з обраним заявником способом забезпечення, майновими наслідками заборони відповідачеві або іншим особам вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Суд вважає за необхідне зазначити, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, підготовчі дії щодо розпорядження майновими активами тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, без надання доказів вчинення відповідних підготовчих дій, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви про забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З поданої Позивачем заяви про забезпечення позову суд не вбачає достатніх підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, оскільки заява не містить жодного документального підтвердження того, що Відповідачем вчиняються дії, спрямовані на передачу спірної земельної ділянки у власність або користування третім особам, або здійснюються підготовчі дії щодо розпорядження спірним майновим активом.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Релігійної громади Української Православної Церкви м. Біла Церква (Парафія Різдва Христового) від 09.05.2023 б/№ (76/23) про забезпечення позову.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 232-235, 255 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у задоволенні заяви Релігійної громади Української Православної Церкви м. Біла Церква (Парафія Різдва Христового) від 09.05.2023 б/№ (76/23) про забезпечення позову.

2.Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом десяти днів з дати підписання ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Дата підписання ухвали 11.05.2023.

Суддя С.Ю. Наріжний