Рішення

від 03.05.2023 по справі 922/333/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2023м. ХарківСправа № 922/333/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (вул.Гвардійців Широнінців, 83-А, м.Харків, 61144, код ЄДРПОУ: 30038604) до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції РФ (вул.Житна, 14, Москва, 119991) про відшкодування завданої майнової шкоди у зв`язку зі збройною агресією РФ за участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

27.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції РФ, в якій просить суд:

- визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" потерпілою особою - особою, що зазнала збитків у зв`язку з збройною агресією Російської Федерації;

- стягнути з Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на відшкодування майнової шкоди 15 000 000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує на пошкодження російськими військами під час військової агресії належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Прогрес" майна.

Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у даному випадку, судом враховано наступне.

Предметом позову є відшкодування майнової шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України. Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна. Передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України.

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Отже, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

З огляду на зазначене, ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2023 позовну заяву (вх.№333/23 від 27.01.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" залишено без руху. Надано позивачу строк 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків.

01.03.2023 на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 31.01.2023 від представника позивача адвоката Коломійцева А.Ю. надійшла уточнена позовна заява (вх.№4968 від 01.03.2023).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/333/23. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато у справі підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 29 березня 2023 року. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня оголошення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам ст.165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов.

В той же день Господарським судом Харкiвської областi на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено оголошення, яким здійснено повідомлення Російської Федерації у справі №922/333/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції РФ про відшкодування завданої майнової шкоди у зв`язку зі збройною агресією РФ, як відповідача, про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі №922/333/23 за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання на 10:30 год. 29.03.2023.

28.03.2023 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи результатів судової експертизи та відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю збільшення позовних вимог (вх.№7561 від 28.03.2023).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.03.2023 підготовче засідання у справі №922/333/23 відкладено на 26.04.2023.

В той же день Господарським судом Харкiвської областi на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено оголошення, яким здійснено повідомлення Російської Федерації у справі №922/333/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції РФ про відшкодування завданої майнової шкоди у зв`язку зі збройною агресією РФ, як відповідача, про відкладення підготовчого засідання у справі №922/333/23 на26.04.2023 об 10:45 та наслідки неявки в судове засідання.

18.04.2023 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх.№9553 від 18.04.2023), в якій просив суд:

- визнати ТОВ ПРОГРЕС потерпілою особою - собою, що зазнала збитків у зв`язку з збройною агресією Російської Федерації;

- стягнути з Російської Федерації на користь ТОВ ПРОГРЕС на відшкодування майнової шкоди 24 772 596,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.04.2023 заяву (вх.№9553 від 18.04.2023) представникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про збільшення позовних вимог задоволено. Прийнято заяву (вх.№9553 від 18.04.2023) представникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про збільшення позовних вимог до розгляду. Вирішено розгляд справи продовжувати з урахуванням збільшення позовних вимог. Встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для надання відзиву на позов з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати іншим учасникам справи одночасно із надсиланням відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 03.05.2023. Роз`яснено учасникам справи про наслідки неявки в судове засідання учасників справи відповідно до статті 202 ГПК України.

В той же день Господарським судом Харкiвської областi на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено оголошення, яким здійснено повідомлення Російської Федерації у справі №922/333/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції РФ про відшкодування завданої майнової шкоди у зв`язку зі збройною агресією РФ, як відповідача, про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання у справі №922/333/23на03.05.2023 та наслідки неявки в судове засідання.

Представник позивача в судове засідання 03.05.2023 не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 03.05.2023 не забезпечив, про причини неявки не повідомив, своїм правом, наданим відповідно до ст.165 ГПК України не скористався - відзив на позов не надав.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 120 ГПК кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених положень ГПК України належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов`язком суду, а відсутність на час проведення судового засідання в матеріалах справи доказів про належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - є підставою для відкладення розгляду справи.

При цьому, розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14).

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Водночас, у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

До висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 (провадження №61-18782св21), від 25.01.2019 №796/165/18, від 18.05.2022 №760/17232/20-ц, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17, провадження №14-167 цс 20, (пункт 58).

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Окрім цього, АТ «Укрпошта» починаючи з 25.02.2022 фактично припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією, а відтак, станом на сьогодні суд позбавлений можливості повідомляти відповідача про розгляд справи засобами поштового зв`язку.

У зв`язку із зазначеним, задля належного повідомлення відповідача про розгляд справи та дати судових засідань, судом розміщувались відповідні оголошеня на сайті Судової влади України.

Водночас, копію позовної заяви разом з доданими до неї документами та всі заяви по суті спору та з процесуальних питань позивачем було направлено на загальновідомі адреси електронної пошти відповідача. Відповідні докази відправлення наявні в матеріалах справи.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином суд, виходячи з презумпції обізнаності відповідача, дійшов висновку про належне повідомлення останнього про розгляд даної справи.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 03.05.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представника відповідача у судових дебатах, суд встановив наступне.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20). Місцезнаходження: вул. Гвардійців Широнінців, 83-А, м. Харків.

У власності підприємства перебувала АЗС на вулиці Гвардійців-Широнінців, 83-А в м. Харкові.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено до 18 серпня 2023 року.

Відповідно даних оперативно-координаційного центру Головного управління ДСНС України, 01.04.2022 о 10 год. 15 хв., за адресою: вул. Гвардійців-Широнінців, 83-А, в м. Харкові, на площі 10 кв.м., внаслідок потрапляння снаряду, сталася пожежа в підсобному приміщенні АЗК «ОККО». На ліквідацію пожежі було залучено особовий склад та техніку територіальних підрозділів Головного управління ДСНС України. Складено акт про пожежу (а.с.12-14 т.1).

Згідно Акту про пожежу від 01.04.2022 причина пожежі пов`язана з проведенням бойових (воєнних) дій.

27.05.2022 на адресу слідчого відділу УСБУ в Харківській області надійшла заява про кримінальне правопорушення за фактом пошкодження майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Прогрес", внаслідок здійснення обстрілів із невстановленого виду озброєння військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств РФ, а саме території АЗК «ОККО» та автомийки, за адресою: Харківська область, м. Харків, Салтівський район, вул. Гвардійців-Широнінців, 83-А. За вказаним фактом слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про які внесено до ЄРДР (а.с.6 т.1).

25.05.2022 головою комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", членами комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "ОККО-Драйв" та представником Головного управління ДСНС України складено Акт огляду стану об`єкта за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 83-А (а.с.8-11 т.1).

Відповідно до Технічного звіту за результатами технічного обстеження основних конструкцій та елементів будівель та споруд існуючої АЗС по вул. Гвардійців-Широнінців, 83 А в м. Харків, у зв`язку з пошкодженнями даного об`єкта внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації станом на травень 2022 року, при візуальному обстеженні конструкцій та елементів існуючої будівлі після військових дій Російської Федерації, що відбувалися в даній місцевості, встановлено:

- руйнування всіх склопакетів у віконних та дверних прорізах по всьому периметру будівлі (див. фото 2, 9, 10, 11);

- пошкодження уламками вибухових пристроїв та руйнування ударною хвилею «пирога» зовнішнього оздоблення фасаду будівлі на площі, що складає 50% загальної (див. фото 8, 9, 10, 11 );

- пошкоджено внутрішнє оздоблення приміщень, меблі, підвісна стеля та інженерне обладнання, вмонтоване в неї (див. фото 12, 13, 15);

- виведені з ладу та пошкоджені внутрішні слабоструменеві мережі та мережі електропостачання, прокладені під підвісною стелею (див. фото 12, 13);

- пошкоджені внутрішні двері (3 шт.) в підсобні приміщення будівлі (див. фото 14).

Детальним візуальним обстеженням всіх несучих конструкцій будівлі - цегляних стін, металевої колони, металоконструкцій балок та залізобетонних круглопустотних плит перекриття, не виявлені будь-які пошкодження, які б впливали на їх несучу здатність та будівлі в цілому.

При детальному візуальному обстеженні навісу над ПРК встановлено, що під час військових дій вибуховою хвилею та уламками вибухових пристроїв пошкоджені:

- всі елементи зовнішнього оздоблення фризу навіса та колон (див. фото 16, 17, 18, 19,20);

- зруйнована покрівля навісу із профлиста (див. фото 10, 19, 20, 21);

- повністю зруйнована підвісна стеля з вмонтованими в неї світильниками (див. фото 10, 17, 18);

- пошкоджені електричні мережі освітлення навісу та транзитні слабоструменеві мережі (див. фото 17, 20, 21);

- пошкоджені вказівники та елементи реклами над та поряд з існуючими ПРК (див. фото 22).

При огляді та обстеженні всіх несучих металоконструкцій навісу (колон, головних та другорядних балок балочної клітки, прогонів), не виявлено будь-яких їх деформацій, механічних пошкоджень елементів та вузлів, що впливають на несучу здатність навісу.

Візуальним обстеженням наслідків військової агресії та проявів вандалізму, виявлені повністю розкомплектовані, встановлені на АЗС, всі паливороздавальні колонки (2 шт. ПРК) - див. фото 22, 23.

В результаті візуального обстеження виявлено:

- пошкоджене електронне табло, зовнішнє оздоблення та логотип інформаційної стели від враження уламками вибухових пристроїв (див. фото 24, 25);

- розривом вибухових пристроїв:

1) повністю зруйновано асфальтобетонне дорожнє покриття в 2-х місцях на території АЗС (див. фото 26, 27);

2) пошкоджені залізобетонні плити зовнішньої огорожі території (див. фото 28).

Шляхом аналізу результатів візуального обстеження основних несучих конструкцій, конструктивних елементів та існуючих пошкоджень будівель та споруд від військових дій РФ, можна стверджувати, що:

- загальний стан основних несучих конструкцій категорії відповідальності А, Б (фундаменти, стіни, перекриття, металоконструкції) будівель та споруд АЗС, в цілому, згідно з класифікацією ДСТУ-Н Б В. 1.2-18:2016 «Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану», відповідає стану «2» - задовільний;

- відповідно, загальний технічний стан обстежених будівель та споруд відповідає технічному стану «2» - задовільний (а.с.19-46 т.1).

Згідно з висновком експертів ТОВ «Полтавського бюро судово-економічної експертизи та аудиту» за результатами проведення комплексної економічної та будівельно-технічної експертизи по заяві адвоката представника позивача по справі № 922/333/23 Коломійцева Андрія Юрійовича, вартість відновлювальних будівельних робіт АЗС, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на вулиці Гвардійців-Широнінців, 83-А, м. Харків, з урахуванням ПДВ, становить 24 772 596,00 грн. (а.с.73-89 т.1).

Експертами були виявлені значні пошкодження будівлі заправного комплексу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", які виникли в результаті обстрілів м. Харкова та його передмість російськими військовими в період з 24 лютого 2022 року по лютий 2023 року. Обстріл будівлі заправного комплексу виконувався в основному реактивними артилерійськими установками РСЗВ «Град», РСЗВ «Ураган» та мінометними установками різного калібру.

Основні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій будівлі заправного комплексу пов`язані з наступними факторами: руйнування конструкцій від дії вибухової хвилі; пошкодження конструкцій металевими уламками артилерійських снарядів; пошкодження конструкцій від дії високотемпературного нагріву при пожежі; пошкодження та втрати коштовного обладнання від несанкціонованих дій мародерів та вандалів.

Як стверджує позивач, саме внаслідок протиправної діяльності військ держави агресора РФ на території України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" було позбавлено можливості здійснювати реалізацію свого, гарантованого ст.41 Конституції України, права власності на майно, не мало доступу до свого майна протягом довготривалого періоду, не мало можливості його зберегти у цілісному і непошкодженому стані, та в результаті втратило належне підприємству майно чим понесло збитків. Крім того, сам факт збройної агресії РФ проти України є причиною виникнення ситуації за якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" понесло істотні збитки та змушене звертатися до суду з метою відстоювання свого порушеного права, а отже безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій якого позивачу завдано шкоди, є РФ.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.6 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

За приписами ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.1, ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.1166 Цивільного кодексу України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки, у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до ч.3 ст.85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч.3 ст.85 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Як було встановлено судом, саме внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, позивачу було завдано збитків.

Розмір збитків позивача згідно з висновком експертів ТОВ «Полтавського бюро судово-економічної експертизи та аудиту», а саме вартість відновлювальних будівельних робіт АЗС, що належить позивачу на вулиці Гвардійців-Широнінців, 83-А, м. Харків, з урахуванням ПДВ, становить 24 772 596,00 грн.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України на позивача не покладається обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людиниу справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору у розмірі 371 558,94 грн., відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача та підлягають стягненню до Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції РФ про відшкодування завданої майнової шкоди у зв`язку зі збройною агресією РФ задовольнити.

Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" потерпілою особою - особою, що зазнала збитків у зв`язку з збройною агресією Російської Федерації.

Стягнути з Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (вул.Гвардійців Широнінців, 83-А, м.Харків, 61144, код ЄДРПОУ: 30038604)суму майнової шкоди у розмірі 24772596 (двадцять чотири мільйони сімсот сімдесят дві тисячі п`ятсот дев`яносто шість) грн 00 коп.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції РФ (119991, м. Москва, Житная вулиця, б. 14) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ: 37993783, рахунок: UА908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) - 371558 (триста сімдесят одна тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 94 коп судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "11" травня 2023 р.

СуддяТ.О. Пономаренко