Ухвала

від 09.05.2023 по справі 754/3610/16-ц

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/754/2037/23

Справа № 754/3610/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3

представника відповідачки ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання сторін про затвердження мирової угоди по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про стягнення грошових коштів у розмірі 4560000, 00 грн.

08.05.2023 року до суду надійшла заява сторін по справі про затвердження мирової угоди, до якої також долучено примірник мирової угоди, підписаної позивачем та відповідачем.

У судовому засіданні позивач та представник позивача просили задовольнити подану заяву, затвердити мирову угоду, укладену між сторонами.

Відповідачка та представник відповідачки у судовому засіданні просили задовольнити заяву, затвердити мирову угоду, укладену між сторонами.

Зваживши доводи заяви, вислухавши думку учасників справи, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів у розмірі 4560000, 00 грн.

Відповідно до поданої заяви сторони просять затвердити мирову угоду, відповідно до умов якої:

1) Сторона 2, як спадкоємиця, що прийняла спадщину після смерті свого чоловіка - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі затвердження даної мирової угоди судом, визнає боргові зобов`язання перед Стороною 1 на суму 4560000, 00 грн., які виникли на підставі укладеного між Стороною 1, як позикодавцем, та ОСОБА_7 , як позичальником, договору позики № 2 від 24.09.2015 року, за умовами якого Позикодавець передав у позику Позичальнику грошові кошти в сумі 4560000, 00 грн. зі строком повернення не пізніше 31.12.2016 року.

2) Сторона 1 підтверджує, що, укладаючи з ОСОБА_3 дану мирову угоду, діє за згодою своєї дружини ОСОБА_8 і остання не має та не матиме претензій матеріального характеру до ОСОБА_3 та її неповнолітніх дітей з приводу повернення коштів, отриманих ОСОБА_7 за договором позики № 2 від 24.09.2015 року, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_8

3) В рахунок погашення заборгованості за договором позики № 2 від 24.09.2015 року в розмірі 4560000, 00 грн. перед Стороною 1 Сторона 2 передає у власність Стороні 1 прийняте нею після смерті ОСОБА_7 спадкове майно, а саме:

-нежитлову будівлю (виробниче - склад), літ. «А-2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1105, 5 кв.м., право власності на яке зареєстровано за померлим ОСОБА_7 на підставі ухвали Сквирського районного суду Київської області від 30.06.2015 року у справі № 376/1214/15ц;

-1/3 частку в квартирі АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстровано за померлим ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 07.11.2006 року, виданого відділом приватизації держжитлофонду Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації (розпорядження № 2309 від 07.11.2006 року);

-Частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневий сад» (зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1Е, код ЄДРПОУ 38735425) в розмірі 20 % (частка в капіталі - 564079, 20 грн.), належні померлому ОСОБА_7 , згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

4) Визнати за Стороною 1 право власності на нежитлову будівлю (виробниче-склад), літ. «А-2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1105, 5 кв.м.

5) Визнати за Стороною 1 право власності на 1/3 частку в квартирі АДРЕСА_2 .

Відповідно до частини першої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Згідно із ст.. 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження» У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Отже, ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов`язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

За положеннями пункту 1 частини п`ятої статті 207 ЦПК України якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, є невиконуваними, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

При визнанні мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов`язок перевірити чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз`яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики від 24.09.2015 року у розмірі 4560000, 00 грн.

При обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на норми ст.. 526, 530, 207, 1046, 1047, 1049 ЦК України.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11.11.2020 року до участі у справі залучено правонаступників відповідача - його дружину ОСОБА_3 та неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , 2011 року народження. В інтересах неповнолітніх діє їх мати ОСОБА_3 .

Відповідно до матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_7 , та згідно інформації нотаріальної контори на даний час свідоцтва про право на спадщину за законом не видавались.

Звернувшись з даним позовом до суду, позивач посилається на положення ст.. 1046 ЦК України, відповідно до якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики, а тому, аналізуючи умови мирової угоди, суд повинен детально з`ясувати, чи відповідає зазначена мирова угода вимогам закону, зокрема положенням ст.. 207 ЦПК України, чи стосується вона прав та обов`язків сторін, що випливають із договору позики і самого предмета позову, чи пов`язані її умови зі спірними правовідносинами, чи законно сторони в розумінні положень Цивільного кодексу України виклали умови мирової угоди, виклали взяті на себе зобов`язання з виконання договору позики, зокрема з повернення боргу та чи є вони співмірними із сумою боргу за договором позики.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм з урахуванням принципу розумності свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, затвердження мирової угоди) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу позичальником або подвійне стягнення боргу позикодавцем. По своїй суті застосування конструкції мирової угоди всупереч її призначенню та/або на шкоду сторонам у зв`язку із невідповідністю її умов умовам укладеного договору позики є нерозумним та недопустимим.

Водночас, умови мирової угоди, зокрема п. 3, 4, 5 угоди, не відповідають умовам договору позики та, відповідно, предмету спору та спірним правовідносинам у даній справі, положенням ст. 207, 208 ЦПК України, виходячи з наступного.

Так, п. 5.1 Договору позики, укладеного між позивачем та ОСОБА_7 , визначено, що Позичальник зобов`язується повернути суму позики в повному обсязі в строки та на умовах, що передбачені Договором. Згідно п. 5.2 Договору позики передбачено, що позика повертається шляхом передачі грошових коштів Позикодавцем Позичальнику по Акту прийому-передачі.

Наведені умови Договору позики передбачають, що грошові кошти за договором позики повертаються шляхом передачі грошових коштів, а не будь-якого майна у рахунок погашення боргових зобов`язань.

Крім того, предметом мирової угоди визначено, у тому числі, нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано за померлим ОСОБА_7 , що також унеможливлює передачу вказаного майна позивачу.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що при затвердженні зазначеної мирової угоди сторони вийшли за межі предмету спору, що має наслідком можливе порушення прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб, умови мирової угоди не відповідають вимогам закону, угода не стосується лише прав і обов`язків сторін, які її укладають та не обмежена предметом позову, тому підстави для затвердження укладеної мирової угоди і закриття провадження у справі відсутні.

Зважаючи на викладене вище, вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення заяви про затвердження мирової угоди немає, а тому в її задоволенні повинно бути відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 207, 255, 256 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання сторін про затвердження мирової угоди по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про стягнення грошових коштів - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 11 травня 2023 року.

Суддя О.В.Лісовська