Ухвала

від 10.05.2023 по справі 420/10499/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10499/23

УХВАЛА

10 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 про зупинення дій рішення та податкової вимоги та заборони вчиняти дії з виконання рішення,-

ВСТАНОВИВ:

09.05.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2022 року №0448306/2019-2411-1509, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2019 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 38562,27 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2022 року №0448306/2020-2411-1509, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2020 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 160 030,49 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2022 року №0448306/2021-2411-1509, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2021 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 221 778 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу форми «Ф» від 29.03.2023 року №90000381-1307-1532 про сплату податкового боргу в сумі 420 370, 76 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №298/15-32-13-07 від 14.04.2023 року.

Водночас, разом з позовом позивачем також подано заяву про забезпечення позову вх.№14871/23, згідно якої остання просить суд здійснити заходи забезпечення позову шляхом:

До набрання законної сили судовим рішенням по даній справі:

- зупинити дію рішення Головного управління ДПІС в Одеській області №298/15-32-13-07 від 14.04.2023 року про опис майна, що перебуває у власності платника податків ОСОБА_1 , у податкову заставу;

- зупинити дію податкової вимоги Головного управління ДПІС в Одеській області форми «Ф» від 29.03.2023 року №0000381-1307-1532;

- заборонити Головному управління ДПС в Одеській області вчиняти дії з виконання рішення №298/15-32-13-07 від 14.04.2023 року про опис майна, що перебуває у власності платника податків - ОСОБА_1 , у податкову заставу та податкової вимоги Головного управління ДПС в Одеській області форми «Ф» від 29.03.2023 року №0000381-1307-1532.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивача зазначено, що у випадку визнання судом протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, до моменту набрання рішенням по справі законної сили, існує велика вірогідність настання негативних наслідків для позивача у формі: 1) або стягнення коштів в розмірі 420 370, 76 грн. з банківського рахунку або за рахунок майна; 2) або адміністративного арешту активів у випадку не допуску податкового керуючого до складання акту опису майна.

Також позивачем зазначено, що оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу №298/15-32-13-07 від 14.04.2023 року має очевидні ознаки протиправності.

Відповідно до ст.152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Судом встановлено, що подана заява ОСОБА_1 про забезпечення позову відповідає встановленим вимогам КАС України щодо її форми та змісту, та за її подання позивачем сплачено судовий збір.

Вирішуючи питання про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах адміністративного позову та керуючись законом.

Згідно частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов`язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, а тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному конкретному випадку, виходячи з наданих доказів, встановити, чи є хоча б одна з обставин для вжиття заходів забезпечення позову, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову, він має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У частині 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Отже заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для такого забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. у справі №826/8556/17, від 03 жовтня 2018 р. у справі №826/5233/18.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень слідує, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Як зазначалось вище, одним із доводів позивача щодо необхідності забезпечення позову є те, що оскаржувані податкова вимога Головного управління ДПС у Одеській області та опис рішення майна в податкову заставу є очевидно протиправними, оскільки прийняті відповідачем в порушення вимог Податкового кодексу України. Отже, вказаний довід позивача зводиться до невідповідності оскаржуваних вимоги і рішення вимогам чинного законодавства, що становить предмет доказування і має досліджуватись під час розгляду справи. Вирішення ж відповідного питання за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову фактично є передчасним вирішенням позовних вимог.

Суд зазначає, що зупинення дій рішення та вимоги а також заборона вчиняти дії на виконання рішення про опис майна виданого відповідачем, які є предметом оскарження у адміністративній справі №420/10499/23 за своїм характером є фактично вирішенням вказаного спору по суті до прийняття судом рішення, що не відповідає меті та завданням інституту заходів забезпечення позову.

Щодо доводу позивач про те, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав позивача внаслідок можливого стягнення коштів, арешту коштів та реалізації майна ОСОБА_1 , то суд вказує про таке.

За положеннями статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України - стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Пунктом 95.4. статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Будь-яких доказів звернення контролюючого органу до суду про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна або готівки ОСОБА_1 , що перебуває у податковій заставі заявником не надано.

З огляду на викладене, належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим відновлення попереднього становища позивача внаслідок задоволення позову заявником не надано.

Крім того, слід зауважити, що відповідно до ст. 59, ст. 89 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право пред`являти податкові вимоги та приймати рішення про опис майна у податкову заставу.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимога позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПІС в Одеській області №298/15-32-13-07 від 14.04.2023 року про опис майна, що перебуває у власності платника податків ОСОБА_1 , у податкову заставу, дії податкової вимоги Головного управління ДПІС в Одеській області форми «Ф» від 29.03.2023 року №0000381-1307-1532 та/або шляхом заборони Головному управління ДПС в Одеській області вчиняти дії з виконання рішення №298/15-32-13-07 від 14.04.2023 року про опис майна, що перебуває у власності платника податків - ОСОБА_1 , у податкову заставу та податкової вимоги Головного управління ДПС в Одеській області форми «Ф» від 29.03.2023 року №0000381-1307-1532, в тому числі щодо стягнення коштів, опису та продажу майна, що перебуває в податковій заставі, є фактично забороною контролюючому органу виконувати покладені відповідно до законодавства повноваження.

Таким чином, дослідивши встановлені обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми, судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або унеможливили б захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову чи утруднювали б відновлення таких прав при виконанні рішення у межах заявлених позовних вимог.

За таких умов суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст.150-154, 241-244, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст.256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

СуддяІванов Е.А.