Рішення

від 07.07.2023 по справі 420/10499/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10499/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.

розглянувши в письмовому провадженні в приміщені суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області у якому просить: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 08.07.2022 року № 0448306/2019-2411-1509, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2019 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 38562,27 грн.; від 08.07.2022 року № 0448306/2020-2411-1509, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2020 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 160 030,49 грн; від 08.07.2022 року № 0448306-2411-1509, яким визначено суму податкового зобов`язання за2021 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 221 778 грн; визнати протиправним та скасувати податкову вимогу форми «Ф» від 29.03.2023 року №0000381-1307-1532 про сплату податкового боргу в сумі 420 370,76 грн; визнати протиправною та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №298/15-32-13-07 від 14.04.2023р. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він є власником нерухомого майна (об`єкта нежитлової нерухомості) за адресою АДРЕСА_2 , яке складається з будівлі сіносховища та будівлі вісової , яка належить ій на праві приватної власності. Вказані приміщення відповідно до даних Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000 відносяться до приміщень класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва, та рибного господарства, що підтверджується експертним висновком від 04.08.2022р.

Вказані будівлі не передані в оренду, лізинг або позичку. Та позивач самостійно використовує вищевказані об`єкти нерухомості у сільськогосподарській діяльності за їх цільовим призначенням. Також позивачу належить на правах власності земельна ділянка, кадастровий номер 5121010100:01:00200905, що розташована за адресою : Одеська обл.. Біляївська об`єднана територіальна громада, цільове призначення та вид використання для ведення особистого селянського господарства, яку він обробляє в особистих цілях для власного домогосподарства, вирощування овочів, в т.ч. цибулі, які в подальшому зберігає у вищевказаних будівлях. Крім використання земельної ділянки та будівель позивач надає третім особам послуги зі зберігання сільськогосподарської продукції у своїй будівлі. Також вирощену ним сільськогосподарську продукцію передає на користь військовослужбовців, внутрішньо переміщених осіб, малозабезпечених сімей тощо. Тому відповідач неправомірно нарахував податок та прийняв оскаржувані ППР та вимогу.

Представник відповідача надав суду 13.06.2023 року відзив у якому просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України є платником податку на нерухоме майно площадь якого становить 4920,40кв.м, та на момент формування оскаржуваних ППР була відсутня інформація, яка підтверджувала віднесення нежитлового приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_2 до приміщень класу «Будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271). Позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, так як вона не займається виробництвом с/господарської продукції, переробкою власно виробленої с/господарської продукції та її реалізацією. Отже позивач лише надає послуги із зберігання та обробки с/господарської продукції інших осіб, а тому не звільняється від сплати податку.

Представник позивача надав відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 29.05.2023 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Дослідивши позов, відзив, відповідь на відзив позивача інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обставини справи.

ОСОБА_1 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 31.10.2019р. є власником нежитлової будівлі загальною площею 4928кв.м. розташованої за адресою АДРЕСА_2 , яка складається з будівлі сіносховища площею 2942,2 кв.м. та будівлі вісової площею 1986,2 кв.м.

Також позивачу належить на праві власності земельна ділянка з 10.08.2020р. загальною площею 1,0834Га за адресою Одеська обл.. Біляївська об`єднана територіальна громада, кадастровий номер 5121010100:01:002:0905, категорія землі : сільськогосподарського призначення, вид використання « для ведення особистого селянського господарства» (а.с.19).

Вказані приміщення відповідно до даних Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000 відносяться до приміщень класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва, та рибного господарства, що підтверджується експертним висновком АС2 №2204603 від 04.08.2022 р. складеним Державним підприємством «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві», яке є розробником Державного класифікатора ДК 018-2000(а.с.30-32).

08.07.2022р. відповідно до підпункту 266.7.2 п.266.7 статті 266 Податкового кодексу України контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення форми "Ф" : року № 0448306/2019-2411-1509, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2019 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 38562,27 грн.; від 08.07.2022 року № 0448306/2020-2411-1509, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2020 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 160 030,49 грн; від 08.07.2022 року № 0448306-2411-1509, яким визначено суму податкового зобов`язання за2021 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 221 778 грн. Всього на загальну суму 420 370,76 грн.

Також відповідач склав та направив до позивача податкову вимогу форми «Ф» від 29.03.2023 року №0000381-1307-1532 про сплату податкового боргу в сумі 420 370,76 грн.

14.04.2023р. відповідач відповідно до ст.89 Розділу ІІ ПК України вирішив описати майно позивача у податкову заставу за №298/15-32-13-07(а.с.16).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення форми "Ф", вимогу та рішення про опис майна протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.

Джерела права та висновки суду.

Відповідно до ст.7 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п.п. 266.3.2 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно п.п.266.8.1 ст. 266 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Згідно з п.30.1 ст.30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

П.30.2 ст.30 ПК України передбачено, що підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Положеннями пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп."ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Таким чином, пп."ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України застосовується у разі дотримання двох умов:

1) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;

2) об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

Відповідно до коду 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" цей клас включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Як встановлено судом, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 належить нежитлова будівля - загальною площею 4928,4 кв.м. яка складається з будівлі сіносховища площею 2942,2 кв.м. та будівля вісової площею 1986,2 кв.м.(а.с.23).

Відповідно до п.п 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» від 30 листопада 2021 року № 1914-IX текст «для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу» в п.п.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПКУ був вилучений (та вказаний Закон набрав чинності з 01.01.2022р. та не охоплює податковий період за який нарахований податок).

Водночас Закон України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від 18 січня 2001 року N 2238-III розкривав поняття сільськогосподарський товаровиробник як - фізична або юридична

особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської

продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської

продукції та її реалізацією. Тобто вказане поняття в Законі №2238 визначає, що сільськогосподарський виробник це той хто займається виробництвом власно виробленою с/господарською продукцією та її реалізацією, тобто присутні три складові та не вживається сполучник повторюваний чи/або.

Таким чином, при визначенні права особи на податкову пільгу, передбачену пп. "ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, слід застосовувати термін сільськогосподарський товаровиробник" вжитий у п.п 14.1.235 після 01.01.2022р., тоді як до 01.01.2022р. "сільськогосподарський товаровиробник", термін чітко визначений чинним на той час Законом України N 2238-III.

Види діяльності які відносяться до сільського господарства визначені Національним класифікатором України Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 виданим Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики (прийнято Наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 N 457) з урахуванням Пояснень до нього.

Та код 01 до якого відносяться види економічної діяльності у сільському господарстві не включають таких послуг, які надавала позивач, та які відносяться до 52 коду КВЕД (складське господарство).

Стаття 3 Господарського кодексу України розкриває поняття господарської діяльність як діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про особисте селянське господарство» діяльність пов`язана з веденням особистого селянського господарства не відноситься до підприємницької діяльності.

Позивач не є фізичної особою-підприємцем. Як пояснив позивач він на власній земельній ділянці вирощує цибулю для власних потреб та волонтерства, а у нежитловому приміщенні за договором з ФОП надає послуги зі зберігання та обробки сільськогосподарської продукції.

На підтвердження даних обставин суду надано договір про надання сільськогосподарських послуг від 12.11.2018 року укладений між ФОП ОСОБА_2 (замовником) та ФО ОСОБА_1 (виконавцем) з зберігання овочів і баштанових культур, коренеплодів і бульбоплодів, оброблення продукції для захисту від комах та гризунів, сортування переданої продукції (а.с.34-36, акти виконаних робіт (а.с.338-47), квитанції про оплату за надані послуги.

Проте суд критично ставиться до цього договору, так як даний договір, укладений раніше ніж у позивача виникло право власності на нежитлове приміщення в якому він повинен був надавати послуги (31.10.2019р.), крім того послуги, які позивач надавав за цим договором третій особі не відносяться до відповідно виду економічної діяльності (КВЕД) -сільське господарство.

Також не міг позивач й займатися обробленням земельної ділянки раніше ніж отримав на неї право власності -10.08.2020р. (дата реєстрації право власності) на якій як він стверджує вирощував цибулю.

Суд також критично ставиться до доказів позивача: подяк від громадських організацій за благодійну допомогу у вигляді сільськогосподарської продукції, так як на них відсутні дати, та довідки лікарні вих.. №194 від 06.03.2023р. про благодійну допомогу в 2019-2022р.р. -3645кг. цибулі, так як доказів того, що дана сільськогосподарська продукція була вирощена саме позивачем, а не придбана за власні кошти, чи отримана ним від інших осіб матеріали справи не містять, а тому позивач не довів належними та допустимими доказами, що на земельній ділянці кадастровий номер 5121010100:01:002:0905, категорія землі : сільськогосподарського призначення після 10.08.2020р. вирощував сільськогосподарську продукцію, тобто є сільськогосподарським виробником.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 29 липня 2021 року у справі №620/3530/18, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту - платнику. Разом з тим, сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме споруди сільськогосподарських товаровиробників не може бути підставою для звільнення від оподаткування. Законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у сільськогосподарській діяльності), а й з використанням цієї будівлі у сільськогосподарській діяльності. Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі та використання цієї будівлі за її призначенням.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків y встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).

Вiдповiдно до п.88.1-88.2 ст.88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Вiдповiдно до пп.89.1.2 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Вiдповiдно до п.89.3 ст.89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Отже, у разі несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання така сума грошового зобов`язання набуває статусу податкового боргу, а майно такого платника податків передається у податкову заставу з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків. При цьому, опис майна платника податків у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу.

Відповідно до пп.1, 2 р. ІІ «Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

При цьому, пп.3 р. ІІ цього Порядку визначено, що протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Тому за відсутності у позивача однієї з двох умов визначених пп."ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України для звільнення від сплати податку, а саме- не був сільськогосподарським товаровиробником, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а відповідач правомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення рішення, податкову вимогу та описав майно.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат враховує ст.139 КАС України.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, вимоги та рішення про опис майна відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) код НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд.5 код ЄДРПОУ ВП 44069166).

Суддя Іванов Е.А.

.