Постанова

від 10.05.2023 по справі 160/3394/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року

м. Київ

справа №160/3394/19

адміністративне провадження № К/9901/9265/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року (головуючий суддя: Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Дурасова Ю.В.) у справі № 160/3394/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Нікопольський медіа-центр» до Головного управління Держпраці Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування пункту припису ,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

16 квітня 2019 року Приватне акціонерне товариство «Нікопольський медіа-цент» (далі також позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати пункт 1 припису про усунення виявлених порушень № ДН 1434/1505/АВ/П від 19.03.2019.

Дніпровський окружний адміністративний суд рішенням від 03 червня 2019 року відмовив у задоволені позовних вимог.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 27 лютого 2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі № 160/3394/19 скасував.

Прийняв нове рішення.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Нікопольський медіа-центр» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування пункту припису задовольнив.

Визнав протиправним та скасував пункт 1 припису про усунення виявлених порушень №ДН 1434/1505/АВ/П від 19.03.2019.

30 березня 2020 року на адресу касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 27 березня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року і залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

22 червня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить в задоволення касаційної скарги відмовити, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі інформації, наданої в листах Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.11.2018 № 66677/10/04-36-13-01-11, від 07.11.2018 № 67471/10/04-36-13-01-11 (вх. № 16203 від 01.11.2018, вх. № 16607 від 07.11.2018 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, вх. № 7539 від 02.11.2018, вх. № 7638 від 07.11.2018 управління з питань праці, відповідно), відповідно до наказу Головного управління від 11.03.2019 № 289-1, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 12.03.2019 №38/4.3-н головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Нікопольському регіоні Бакаловою Оксаною Володимирівною в період з 12 березня 2019 року по 13 березня 2019 року проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю ПрАТ «Нікопольський медіа-центр» з питань виявлення неоформлених трудових відносин, повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати за юридичною адресою: 53201, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Патріотів України, буд. 113 А.

За результатами інспекційного відвідування, 13.03.2019 складено акт №ДН2140/268/АВ, яким встановлено порушення частин 1, 2 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України), а саме: не укладання трудових договорів у письмовій формі з працівниками протягом 2018 року. Під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що ПрАТ «Нікопольський медіа-центр» в особі директора ОСОБА_1 (замовник) було укладено 5 договорів цивільно-правового характеру з фізичними особами (виконавці) на виконання певних видів робіт, а саме:

з ОСОБА_2 (виконавець) договір цивільно- правового характеру від 02.01.2019 № 2, термін дії договору з 02.01.2018 року по 31.12.2018 року, предметом договору є надання послуг з безперебійної роботи монтажної, по контролю за станом та експлуатацією обладнання підприємства, підготовці та подачі документації, для отримання ліцензії дозволу на право мовлення, надання методичної та практичної допомоги з реалізації проектів та програм, планів та договорів, складання графіків робіт, замовлень схем та іншої технічної документації, звітності по затвердженим формам у визначені терміни у зручний для замовника час, замовник зобов`язується своєчасно прийняти та оплатити виконані послуги, після підписання акта виконаних послуг/робіт;

з ОСОБА_3 договір цивільно-правового характеру від 01.06.2018 № 8, термін дії договору з 01.06.2018 року по 31.12.2018 року, предметом договору передбачено надання послуг з безперебійної роботи монтажної, по контролю за станом та експлуатацією обладнання підприємства, підготовці та подачі документації, для отримання ліцензії дозволу на право мовлення, надання методичної та практичної допомоги з реалізації проектів та програм, планів та договорів, складання графіків робіт, замовлень схем та іншої технічної документації, звітності по затвердженим формам у визначені терміни у зручний для замовника час, замовник зобов`язується своєчасно прийняти та оплатити виконані послуги, після підписання акта виконаних послуг/робіт;

з ОСОБА_4 (виконавець) - договір цивільно-правового характеру від 02.07.2018 № 9, термін дії договору з 02.07.2018 року по 31.12.2018 року, предметом якого є надання послуг по прибиранню приміщень ПрАТ «Нікопольський медіа-центр» (дві кімнати 8-43,1 м) у зручний для замовника час, замовник зобов`язувався забезпечити виконавця усім необхідним для виконання послуги та оплатити за отримані послуги;

з ОСОБА_5 (виконавець) - договір цивільно-правового характеру від 11.04.2018 № 6, термін дії договору з 11.04.2018 року по 31.12.2018 року, предметом договору є надання послуг по прибиранню приміщень (дві кімнати 8-43,1 м) у зручний для замовника час, замовник зобов`язувався забезпечити виконавця усім необхідним для виконання послуги та оплатити за отримані послуги;

з ОСОБА_6 (виконавець) - договір цивільно-правового характеру від 02.01.2018 № 3, термін дії договору з 02.01.2018 року по 31.12.2018 року, предметом договору є зобов`язання виконувати транспортні послуги, замовник зобов`язувався забезпечити виконавця паливно-мастильними матеріалами та своєчасно оплатити за виконану роботу.

Встановлено, що ПрАТ «Нікопольський медіа-центр», не погодившись з висновками акту № ДН2140/268/АВ, подало заперечення.

18.03.2019 листом за вих. № 105/4.3-19 інспектором праці заперечення були визнані необґрунтованими та не прийняті.

19.03.2019 Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області винесло припис про усунення виявлених порушень № ДН 1434/1505/АВ/П, згідно з пунктом 1 припису позивача зобов`язано усунути до 25.03.2019 порушення частини 3 статті 24 КЗпП України щодо п`яти найманих працівників, які допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого в письмовій формі із наказом та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Припис отриманий директором ПрАТ «Нікопольський медіа-центр» 19 березня 2019 року, що підтверджується підписом.

Також судами встановлено, що на час перевірки ПрАТ «Нікопольський медіа-центр» не мало заборгованості із заробітної плати, кількість штатних працівників становила 4 особи, з 3 особами укладено цивільно-правові договори.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що позивачем та виконавцями щомісячно складалися акти приймання-передачі виконаних робіт. Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після підписання актів щомісячно виплачувалась сума послуг у розмірі 1634 грн. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 після підписання актів щомісячно виплачувалась сума послуг у розмірі 429 грн., ОСОБА_6 після підписання актів щомісячно виплачувалась різні суми за надання транспортних послуг (з урахуванням пробігу, простою складності робіт).

За змістом Статуту ПрАТ «Нікопольський медіа-центр», одними із видів господарської діяльності є виготовлення/виробництво телевізійних передач, здійснення мовлення.

У судовому засіданні було допитано у якості свідка директора ПрАТ «Нікопольський медіа-центр» ОСОБА_1 , яка пояснила, що підприємство дійсно здійснює вищевказану господарську діяльність, займає всього дві кімнати, загальною площею 43,1 кв.м., штатних працівників на час перевірки було 4, з них - вона - директор, бухгалтер, які займають одну кімнату, та оператор і кореспондент, які займають другу кімнату. Свідок зазначила, що фінансове становище підприємства не позволяє оформляти додатково ще інших працівників, крім того, загальна площа кімнат фізично не може вмістити ще додаткових працівників без шкоди виробництву, тому приймалось рішення про укладання з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ОСОБА_6 договорів цивільно-правового характеру на виконання конкретної роботи. ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надавали послуги по обслуговуванню комп`ютерів, підтримання їх у робочому стані у разі необхідності. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 періодично приходили прибирати дві кімнати, необхідності постійної присутності не було. ОСОБА_8 постійно перебував на зв`язку, і в разі необхідності приїзжав на своєму автомобілі та надавав транспортні послуги.

Також судом апеляційної інстанції за матеріалами інспекційного відвідування, які долучені до матеріалів справи встановлено, що інспектор праці Бакалова О.В. здійснила інспекційне відвідування шляхом витребування лише документів у позивача, особи, які надавали послуги згідно договорів цивільно-правового характеру ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ОСОБА_6 нею не були опитані та пояснення не відбиралися, не було надано оцінки характеру наданих послуг з урахуванням фактичних обставин та можливостей позивача, інспектором праці не було враховано, що договори укладалися на короткий термін (від 2,5 місяців, 6 місяців та року), також не було враховано розмір щомісячної оплати за надані послуги.

Ухвало Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020, суд апеляційної інстанції вживав заходи щодо допиту свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ОСОБА_6 та інспектора праці Бакалової О.В. Однак, свідки не були допитані у зв`язку з відсутністю відносин їх з позивачем та хворобою ОСОБА_9

IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

Позивач не погоджується з винесеним приписом, оскільки не вбачає в діях підприємства допущення порушень законодавства про працю. Вказані вище договори нікчемними не визнано, реальний характер придбання вказаних послуг підтверджено актами приймання передачі виконаних робіт. Позивач наполягає, що законом не заборонено і укладання цивільно-правових договорів, за якими жодний результат праці замовнику передаватися не буде, оскільки послуги, що надаються за такими договорами є невід`ємними від самого процесу їх надання. А отже укладання вказаних договорів не свідчить про порушення вимог законодавства про працю.

За позицією відповідача, з аналізу змісту наданих договорів вбачається, що зазначені у договорах послуги відносяться до робіт постійного характеру виконання. Водночас предметом укладених договорів ПрАТ «Нікопольський медіа- центр» з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на товаристві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи.

Вважає, що пункт 1 Припису від 19 березня 2019 року № ДН1434/1505/АВ/П є законним та обґрунтованим, складеним на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для скасування.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту наданих договорів вбачається, що послуги мають постійний характер, оскільки в договорах не передбачено кінцевий результат, характер роботи вказує на систематичність трудових функцій. Суд першої інстанції зазначав, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Суд першої інстанції вказував, що професії, за якими працювали: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - інженери засобів радіо та телебачення; ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - прибиральниці; ОСОБА_6 - водій, відповідно до кваліфікаційних характеристик не носять разовий характер.

Аналізуючи обставини у справі та законодавство, яке регулює спірні правові відносини, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що зі змісту наданих договорів вбачається, що послуги мають характер трудових договорів.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що договори, укладені з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 мають цивільно-правовий характер, оскільки вказані особи надавали послуги у зручний їм час з урахуванням необхідності в них, вони не були зараховані до штату підприємства, не підпорядковувались трудовому розпорядку позивача. За позицією суду апеляційної інстанції, забезпечення прибиральниць всім необхідним для надання послуг, водія паливом, щомісячна оплата послуг, не може слугувати підставою вважати, що ці відносини є фактично трудовими, а також те, що надані послуги співвідносяться за своїм характером з посадами згідно класифікатору професій.

Також судом апеляційної інстанції зазначено, що інспектором праці формально було проведено інспекційне відвідування, не було надано оцінку договорам, не допитано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , не відібрано у них пояснень, не було проаналізовано доводи позивача про неможливість з урахуванням фінансових, технічних можливостей самого підприємства, оформлення з цими особами трудових договорів та оплачувати їх працю згідно штатного розпису.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

В обгартування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Скаржник зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 127/21595/16-ц основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Акцентує увагу на правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 26.09.2019 № 0440/5828/18. За змістом цієї постанови суд дійшов висновку, що зазначені у цивільно-правових договорах послуги, зокрема послуги «клінінігу», відносяться до робіт, які мають постійний характер виконання у місцях здійснення підприємницької діяльності підприємця та їх можуть виконувати лише працівники.

Також покликається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 818/584/17, в якій вказано, що виконання позивачем припису підтверджує факт виконання ним порушень трудового законодавства, відображеного в акті перевірки.

Стверджує, що фактично позивачем було здійснено підміну трудового договору цивільно-правовим, що було встановлено судом першої інстанції на підставі наданих до суду договорів, а також частково визнано самим позивачем шляхом включення до штатного розпису посади «водія» та оформлення трудових відносин з працівником.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 127/21595/16-ц та від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18 не є подібними.

За позицією позивача, посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування норм у подібних правовідносинах, викладених у наведених постановах Верховного Суду, є безпідставним.

Наполягає на тому, що доводи скаржника фактично зводяться до переоцінки доказів.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі також Закон № 877-V).

Так, за приписами статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 26.04.2017 № 295 визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення перевірки позивача були виявлені порушення законодавства про працю, наведені у висновках акта інспекційного відвідування, та на підставі встановлених порушень було винесено оскаржуваний припис відповідно до якого приписано усунути позивачу порушення частини 3 статті 24 КЗпП України у строк - 25 березня 2019 року не допускаючи їх у подальшому.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеними, зокрема, у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 2340/4811/18, взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами, в тому числі, статті 208 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

Верховним Судом сформовані висновки, які неодноразово застосовані, щодо норм права у правовідносинах, пов`язаних з реалізацію суб`єктами владних повноважень функцій у сфері державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю та повноважень стосовно притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у разі виявлення фактів фактичного допуску ними працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Згідно із цими висновками трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.06.2020 у справі №815/5427/17, на яку наявне посилання у касаційній скарзі, а також у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17 (провадження №К/9901/15518/18), від 13.06.2019 у справі №815/954/18 (провадження №К/9901/3195/19), у справі №1840/2507/18 (провадження №К/9901/10124/19), у справі №824/896/18-а (провадження №К/9901/10149/19) та від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18.

Характерними ж ознаками трудових відносин є:

систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327 (далі також Класифікатор професій);

обов`язок роботодавця надати робоче місце;

дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Такий висновок щодо застосування норм права неодноразово викладений Верховним Судом у постановах від 14.05.2020 (справа №640/1099/19), від 09.07.2020 (справа №821/851/17), від 02.02.2021 (справа №0540/5987/18-а) та інших постановах Верховного Суду.

Водночас, за висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеними, зокрема, у постанові від 19.05.2021 у справі №2340/4811/18, взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами, в тому числі, статті 208 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд враховує, що особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.

В залежності від характеру трудових функцій, обсягу роботи, її систематичності та постійності (сезонності) тощо, трудові договори можуть укладатись на невизначений строк (безстроковий договір), на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (строковий договір) або ж на час виконання певної роботи. Таке правове регулювання трудових відносин щодо видів договорів наведено у статті 23 Кодексу Законів про працю України.

Водночас, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 06.03.2019 у справі № 802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18, від 02.02.2021 у справі № 0540/5987/18-а.

Суд апеляційної інстанції встановив, що договори, укладені з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 мають цивільно-правовий характер, оскільки вказані особи надавали послуги у зручний їм час з урахуванням необхідності в них, вони не були зараховані до штату підприємства, не підпорядковувались трудовому розпорядку позивача.

Також судом апеляційної інстанції було акцентовано увагу на тому, що під час інспекційного відвідування не було надано оцінку договорам, не допитано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , не відібрано у них пояснень, не було проаналізовано доводи позивача про не можливість з урахуванням фінансових, технічних можливостей самого підприємства, оформлення з цими особами трудових договорів та оплачувати їх працю згідно штатного розпису.

За такого правого регулювання, беручи до уваги встановлені судом обставини, які підтверджують наявність між сторонами правовідносин, що характерні для цивільно-правих договорів, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо протиправності пункту 1 оскаржуваного припису про усунення виявлених порушень.

Верховний Суд критично оцінює покликання скаржника на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 127/21595/16-ц, від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18, від 28.02.2018 у справі № 818/584/17, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин є різними, це виключає подібність спірних правовідносин у цих справах зі справою, що переглядається.

Так, у справі № 127/21595/16-ц позивач просив суд встановити факт перебування у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_10 на посаді керівника відділу логістики у період з листопада 2013 року по 11 березня 2016 року. Встановлення цього факту необхідно йому для правильності нарахування трудового стажу.

У постанові Верховного Суду від 26.09.2019 № 0440/5828/18 судом було встановлено, що згідно аналізу наданих цивільно-правових договорів про надання послуг, виконувані виконавцями роботи мають постійний характер виконання. Також у договорах про надання послуг не зазначено обсяги виконаних робіт, а зазначена лише сфера надання цих послуг "Маркетинг, "Мерчендайзинг", "Клінінг". Отже, встановлені судами обставини щодо ознак, які відрізняють трудовий договір та цивільно-правовий, є різними.

Покликаючись на правову позицію Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 818/584/17, скаржник зазначив доводи відповідача, а не правову позицію Верховного Суду. Водночас в межах зазначеної справи під час перевірки Управлінням Держпраці були виявлені зовсім інші правопорушення, оцінка цивільно-правовим та трудовим договорам не надавалась.

Також Верховний Суд зазначає, що в межах справи, яка розглядається, судами попередніх інстанцій не встановлювались обставини щодо виконання позивачем вимог припису та оцінка не надавалась.

Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Отже, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка. Об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Проте доводи скаржника зводяться до переоцінки встановлених обставин справи.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні постанови судом апеляційної інстанції

За змістом статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 160/3394/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

В.М. Шарапа