Ухвала

від 11.05.2023 по справі 160/527/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

11 травня 2023 року

м. Київ

справа № 160/527/22

провадження № К/990/13640/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі № 160/527/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй технікс груп" до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови

у с т а н о в и в:

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй технікс груп" звернулося до суду із позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, у якій просило скасувати постанову відповідача від 16 листопада 2021 року № 126/4.2/1008-ФС/249 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 18000 грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 24 травня 2022 року відмовив у задоволенні позову.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 01 грудня 2022 року скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року і ухвалив нове рішення про задоволення позову.

09 лютого 2023 року Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці подало касаційну скаргу, у якій, із посиланням неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року задоволено клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про заміну відповідача правонаступником і замінено Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області на правонаступника - Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці. Цією ж ухвалою повернуто касаційну скаргу Південно-Східному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі № 160/527/22.

11 квітня 2023 року Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці повторно звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі № 160/527/22.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року визнано неповажними причини пропуску Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці строку на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі №160/527/22, касаційну скаргу залишено без руху і надано скаржнику строк на усунення недоліків, а саме: навести підстави касаційного оскарження відповідно до частин 4 і 5 статті 328 КАС України і подати заяву, в якій навести інші підстави та надати відповідні докази для поновлення строку на касаційне оскарження.

10 травня 2023 року до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій скаржник наводить обґрунтування підстав касаційного оскарження, а також інші причини для поновлення строку.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник обґрунтовує тим, що штатна чисельність відділу юридичного забезпечення міжрегіонального управління складає 13 одиниць, проте фактична чисельність співробітників вказаного відділу, починаючи з 2022 року, складає лише 3 особи.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У цій справі строк на касаційне оскарження заявник пропустив, оскільки оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене 01 грудня 2022 року, а касаційна скарга подана вдруге 11 квітня 2023 року (згідно з відтиском штемпеля оператора поштового зв`язку "Укрпошта" на конверті, у якому надійшла касаційна скарга).

Вдруге касаційну скаргу подано на 33 день після отримання скаржником ухвали Верховного Суду від 28 лютого 2023 року про повернення касаційної скарги.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Посилання скаржника на наявність об`єктивних перешкод у своєчасній реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень в порядку, встановленому КАС України є безпідставними, оскільки за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання касаційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання касаційної скарги.

Таким чином клопотання скаржника про поновлення прощеного строку на звернення із касаційною скаргою не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

За таких обставин, відповідачем не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 26 квітня 2023 року щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволені клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі № 160/527/22.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі № 160/527/22.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя В.М. Кравчук