Рішення

від 09.05.2023 по справі 213/1494/22

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1494/22

Номер провадження 2/213/75/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2023 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Мазуренка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/1494/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Криворізька клінічна стоматологія» Криворізької міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 в інтересах позивача звернулася із зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що 16 червня 2022 року позивачу стало відомо про те, що КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР, правонаступником якого є відповідач 15 квітня 2022 року скоротив його з 0,25 ставки посади лікаря стоматолога-терапевта, перевів на 0,5 ставки лікаря стоматолога-дитячого. Ці обставини стали відомі позивачу під час отримання трудової книжки. ОСОБА_1 з 16 жовтня 2012 року працює на 0,5 ставки лікарем стоматологом терапевтом у лікувально-профілактичному відділенні №2 КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР.

Згідно з наказом №132-к від 16 грудня 2013 року переведений на основні 0,5 ставки лікаря- стоматолога-дитячого з 02 лютого 2014 року та 0,5 ставки лікарем стоматологом- терапевтом у лікувально - профілактичного відділення №2.

Наказом №97 від 25 січня 2018 року і по теперішній час переведений на основні 0,5 ставки лікаря-стоматолога-дитячого з 01 лютого 2018 року та 0,25 ставки лікарем стоматологом - терапевтом у лікувально - профілактичного відділення №2 відповідача.

Відповідно до запису №24, в трудовій книжці відповідачем зроблено запис: "Скоротити 0,25 ст. лікаря стоматолога - терапевта. Переведено на 0,5 ставки лікарем-стоматологом-дитячим. На підставі наказу № 18 від 10 лютого 2022 року".

До теперішнього часу, відповідачем не було надано позивачеві наказу про скорочення (ст. 47 КЗпП України) чи повідомлено про переведення. Упереджено заявляє, знаючи способи надання відповідачем доказів з попередніх справ, що акт про відмову позивача з ознайомленням наказу №18 від 10 лютого 2022 року, буде не достовірним. Спростовується повідомленням про скорочення на підприємстві 0,25 ставки. В цьому повідомленні позивач власноруч зазначає, що наказу йому не надавалось навіть на ознайомлення.

Зазначає, що з даного повідомлення слідує, що відповідач начебто скорочує 0,25 ставки лікаря стоматолога - терапевта, але яке це повідомлення має відношення до позивача не зрозуміло. Відповідно до ст. 64 ГК України повідомляти свого працівника не було необхідності. Наказів індивідуальної дії чи повідомлень позивачу не направлялось та не надавалось до теперішнього часу, навіть після особистого звернення.

Ознайомившись з наказом №18 від 10 лютого 2022 року, зрозуміло, що на підставі нього жодним чином не припустимо звільняти на підставі скорочення та здійснювати запис до трудової книжки позивача. Із тексту зазначеного наказу слідує, що він є внутрішнім наказом відповідача. При запровадженні неповного робочого часу за ініціативою роботодавця необхідно виконати ряд важливих умов, відповідно до ст.32 КзПП України.

Вказує, що стосовно переведення позивача на 0,5 ставки лікарем стоматологом - дитячим, позиція відповідача, взагалі не зрозуміла. Жодних дій, передбачених нормами КЗпП України, відповідачем не здійснювалось, передумови для переведення у відповідача відсутні. Відповідно до запису в трудовій книжці та Наказу №97 від 25 січня 2018 року і по теперішній час позивач вже переведений на основні 0,5 ставки лікаря-стоматолога-дитячого, з 01 лютого 2018 року. Тому саме по собі таке переведення є неправомірним. Наказ №18 від 10 лютого 2022 року винесений з грубим порушенням трудового законодавства, що є підставою для поновлення на роботі.

Відповідач жодних дій, передбачених ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо скорочення ОСОБА_1 , не здійснював. Окрім того, зміни в організації виробництва, і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників на підприємстві відповідача не відбувалось. З усього викладеного слідує, що відповідач грубо порушив норми закону та порядок скорочення позивача. Тому порушенні права позивача підлягають відновленню шляхом поновлення на посаді та оплати відповідачем заробітної плати за вимушені прогули.

Крім того, вважає, що відповідач своїми діями порушує права позивача, як працівника у сфері трудових відносин. Незаконно звільнено та переведено, не виплачено належні позивачу грошові суми. Такі дії відповідача призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Знову звернутися до різних установ та організацій для відновлення порушених прав. Замість звичайного розміреного життя змушений нервувати, звертатись до суду, менше часу приділяти своїм неповнолітнім дітям і це коли в країні діє військовий час, коли вони потребують постійного знаходження поблизу з батьком та підтримки в любу хвилину. Такі обставини завдають вагомих страждань, за умови, що позивач має гіпертонічну хворобу та захворювання серця. Дії відповідача тільки сприяють ускладненню здоров`я і як наслідок додаткових витрат на ліки та відвідування лікарів. Виходячи з цього, вважає, що відповідач однозначно наніс моральної шкоди позивачу, яку він оцінює в 100000,00 гривен.

Просить поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря стоматолога - терапевта в КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР, з 05 квітня 2022 року; стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» Криворізької міської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 квітня 2022 року до дня поновлення на роботі; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5250,00 грн.

В судове засідання сторони не викликались.

Представник відповідача ОСОБА_3 надала відзив, де зазначає, що наказом від 25 січня 2018 року №97 «Про скорочення штатних посад та внесення змін до штатного розпису» ОСОБА_1 , лікаря-стоматолога-дитячого дитячого відділення та лікаря - стоматолога - терапевта 2-го лікувально-профілактичного відділення переведено працювати на основні 0,5 ставки посади лікаря-стоматолога-дитячого дитячого відділення та на 0,25 ставки посади лікаря-стоматолога-терапевта 2-го лікувально - профілактичного відділення з 01 лютого 2018 року.

Звертає увагу суду, що саме 0,5 ставки посади лікаря-стоматолога-дитячого дитячого відділення вважалася основною посадою, займаною ОСОБА_1 . З цього випливає, що оскільки виконання обов`язків на 0,25 ставки посади, лікаря - стоматолога - терапевта 2-го лікувально-профілактичного відділення також визначалось наказом, то в даному випадку мала місце робота за сумісництвом посад на одному підприємстві, так зване «внутрішнє сумісництво».

На виконання вимог чинного трудового законодавства наказом від 10 лютого 2022 року №18, виданим КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» Криворізької міської ради було встановлено: скоротити 0,25 ставки посади лікаря стоматолога - терапевта, яку займає ОСОБА_1 з 15 квітня 2022 року. Окрім цього, пунктом 3 зазначеного наказу зобов`язано інспектора з кадрів ОСОБА_4 ознайомити під підпис працівників, яких це стосується.

Чинним законодавством не встановлений порядок повідомлення працівника про наступне звільнення чи зміну істотних умови праці. Виконуючи вищевказані вимоги щодо порядку звільнення працівників із займаних ними посад у зв`язку зі скороченням штатної чисельності працівників позивачу було вручене повідомлення про скорочення 0,25 ставки посади лікаря-стоматолога-терапевта 2-го лікувально-профілактичного відділення з 15 квітня 2022 року. Так, у вищевказаному повідомленні особисто ОСОБА_1 зазначено: «повідомлення мені не зрозуміле, яке воно має відношення до мене? З наказом від 10 лютого 2022 року №18 не ознайомлений, в наданні копії наказу від 10 лютого 2022 року №18 відмовлено». На підставі викладеного, позивач зазначає, що таким чином було порушено порядок повідомлення про скорочення посади у зв`язку із ненаданням вищезазначеного наказу для ознайомлення.

Однак, наголошує, що чинним законодавством не передбачено порядок попередження працівників про звільнення із займаної посади, в тому числі, у зв`язку із скороченням штатної чисельності, а тому таке ознайомлення може проводитись будь-яким способом, зокрема шляхом вручення відповідного повідомлення, що і було вчинено відповідачем. Звертає увагу суду також на те, що у повідомленні про звільнення не вказано про те, що позивач не погоджується із звільненням його із займаної посади за сумісництвом з 15 квітня 2022 року. Позивач не висловив свою незгоду зі звільненням, тобто за «принципом мовчазної згоди» погодився на звільнення із займаної посади. Отже, і у роботодавця не виникло обов`язку пропонувати іншу посаду на даному підприємстві. Крім того, відповідач фактично не мав змоги запропонувати іншу вакантну посаду ОСОБА_1 , оскільки таких вакантних посад станом на день видання наказу та до звільнення позивача із займаної посади на підприємстві не було.

Спростовуючи аргументи позивача щодо порушення порядку запровадження режиму неповного робочого часу на підприємстві, зазначає, що назва наказу від 10 лютого 2022 року №18 дійсно містить відповідне формулювання, однак із суті наказу чітко видно, що відповідно до вказаного наказу скорочується саме 0,25 ставки посади позивача, про що він був попереджений у відповідному повідомленні. Відтак, доводи позивача щодо порушення порядку змін істотних умов праці є необґрунтованими.

На її думку, позовна заява взагалі зводиться до цитування чинного законодавства, однак будь-яких аргументів щодо фактичного порушення роботодавцем трудового законодавства не наведено.

Зокрема, позивачем наводяться норми законодавства щодо порядку масового вивільнення працівників, переважного залишення на роботі тощо. Проте, вважає, що процитовані норми не мають жодного відношення до звільнення позивача із посади за сумісництвом, у зв`язку з тим, що, по-перше, масового вивільнення працівників не відбувалось, оскільки були скорочені лише посади, які працівники займали за сумісництвом, при цьому вони залишились працювати у КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка № 4» Криворізької міської ради на основних займаних посадах, в тому числі і ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога-дитячого дитячого відділення на 0,5 ставки.

В той же час позивачем не наведені аргументи наявності його переважного права залишення на роботі на 0,25 ставки посади лікаря-стоматолога-терапевта, тобто не вказано які саме обставини чи факти, що містяться у ст. 42 КЗпІІ України, могли б, вплинути на прийняте роботодавцем рішення.

Щодо записів у трудовій книжці позивача просить врахувати, що запис щодо переведення позивача на 0,5 ставки лікаря-стоматолога-дитячого дитячого відділення, в той час як позивач уже перебував на вказаній посаді, сформульований некоректно, однак позивачем не висувається вимога щодо внесення змін до запису у трудовій книжці від 15 квітня 2022 року, а відтак формулювання запису у трудовій книжці щодо переведення позивача на вже й так займану ним посаду є ні чим іншим, аніж неправильним формулюванням запису.

Крім того, невидача трудової книжки позивачу в останній день роботи на посаді лікаря-стоматолога-терапевта пов`язана з тим, що була скорочена посада, займана ним за сумісництвом, відтак він не припинив трудовий договір за основною посадою лікаря - стоматолога-дитячого дитячого відділення у даному підприємстві, де зберігається трудова книжка. Разом з тим, заява про видачу трудової книжки подана позивачем роботодавцю лише 16 червня 2022 року.

Щодо підстав скорочення штатної чисельності працівників, повідомляє, що таке скорочення дійсно було обумовлене змінами в організації виробництва і праці, зокрема початком процедури реорганізації підприємства. Станом на день прийняття КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка № 4» КМР рішення про скорочення штатної чисельності працівників, оформлене наказом від 10 лютого 2022 року №18, дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці підприємства. Зауважує, що КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» Криворізької міської ради припинено як юридична особа з 23 вересня 2022 року.

Вважає, що звільнення ОСОБА_1 із займаної ним посади на 0,25 ставки посади лікаря-стоматолога-терапевта здійснено із дотриманням чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні підставі для задоволення позовної вимоги щодо поновлення його на роботі і на вищевказаній посаді.

Зважаючи на ці обставини, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15 квітня 2022 року до поновлення на роботі, вимога щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн є похідними від позовної вимоги про поновлення на роботі, а відтак також не підлягають задоволенню.

Просить суд врахувати той факт, що при звільненні позивача із займаної посади з ним були проведені всі розрахунки щодо виплати заробітної плати, заборгованість станом на день звільнення відсутня, що не оспорюється позивачем.

Витрати на правову допомогу, які просить стягнути позивач вважає завищеними та неспівмірними.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також у стягнення судових витрат.

Представник позивача ОСОБА_2 надала відповідь на відзив, де зазначила, що ОСОБА_3 не має повноважень представляти інтереси відповідача. Також, відповідач у відзиві так і не визначився зі своєю позицією, які саме дії він вчинив стосовно позивача: чи скоротив позивача, чи змінив істотні умови праці, чи звільнив позивача с посади за сумісництвом. Всі ці три позиції регулюються різними нормами трудового законодавства, ототожнювати які недопустимо. Норми матеріального права стосовно даного спору в повному обсязі наведені в позові. Відповідач жодних дій, передбачених КЗпП України щодо скорочення ОСОБА_1 , не здійснював. Окрім того, зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників на підприємстві відповідача не відбувались.

Також звертає увагу суду, що саме на роботодавця, тобто відповідача, покладено обов`язок довести обставини про те що в нього відбувались зміни в організації виробництва: реорганізація, зміни у штатному розкладі та чисельності і т.д. Відповідач не надав до відзиву докази, які підтверджували зазначені обставини. Щодо виплати зарплати в повному обсязі зазначає, що дана інформація є неправдивою. Окрім того визначити розмір боргу, не може позивач, так як до теперішнього часу порушення норм трудового законодавства не дивлячись на неодноразові звернення позивача, довідку про заробітну плату йому не видано. Так як і наказ №18 від 10 лютого 2022 року на підставі якого начебто відповідач скоротив позивача.

Також відповідач посилається на рішення восьмою сесією VIII скликання Криворізької міської ради "Про реорганізацію в місті комунальних закладів охорони здоров`я" від 26 травня 2021 року, яке в якості доказу до суду не подає. Про існування зазначеного рішення позивачу не було відомо до моменту отримання представником відзиву по даній справі.

Стосовно "мовчазної згоди" позивача, зазначає, що він не мав змоги вчиняти будь-які дії щодо його вивільнення так як, навіть до теперішнього часу, наказу про скорочення так і не надано позивачеві.

Із позиції відповідача, позивач начебто повинен був звернутись до нього за отриманням переваги в залишенні на роботі, але таке навіть не передбачене законом, а навпаки саме відповідач повинен був застосувати норми, передбаченні статтею 42 КЗпП України чого він навіть не збирався робити.

Стосовно аргументів відповідача щодо повідомлення ОСОБА_1 про його скорочення є неправдиві. Вручене попередження, на яке посилається відповідач, по своїй суті є повідомленням про якісь зміни на підприємстві, а не попередженням про його скорочення.

Представник відповідача стверджує, що законом не встановлено порядок повідомлення працівника про наступне звільнення, але ж сама собі і суперечить, що відповідач виконав всі умови порядку звільнення позивача. Також стверджує, що були звільненні всі працівники за сумісництвом, що не відповідає дійсності, жодним доказом не підтверджено.

Вказує, що недостовірним є зазначення представником відповідача про необізнаність гіпертонічної хвороби позивача, оскільки рішенням суду від 22 листопада 2021 року по справі №213/2829/21, визнано судом, що гіпертонічну хворобу позивач отримав внаслідок неправомірних дій відповідача і по зазначеній справі, і в даному спорі. Також ці обставини підтверджуються медичною випискою від 28 квітня 2022 року. Про наявність у позивача двох неповнолітніх дітей відповідачу відомо із кадрової особової справи.

Також не визнає повністю вимоги у відзиві щодо моральної шкоди і витрат на правову допомогу, вважає їх необґрунтованими.

Представник відповідача надала заперечення, де зазначила, що вона має передбачені законодавством повноваження представляти інтереси відповідача. Твердження представника позивача щодо неправильного, на її думку, формулювання повідомлення про звільнення, є необґрунтованими, оскільки як вже зазначалось у відзиві на позовну заяву, чинним законодавством не передбачено порядок попередження працівників про звільнення із займаної посади, в тому числі, у зв`язку із скороченням штатної чисельності, а тому таке ознайомлення може проводитись будь-яким способом, зокрема шляхом вручення відповідного повідомлення, що і було вчинено відповідачем. У повідомленні було чітко зазначено, що на підприємстві скорочуються 0,25 ставки посади лікаря-стоматолога-терапевта лікувально-профілактичного відділення №2, яку займав позивач. З цього слідує, що в доводах представника позивача вбачається прояв надмірного формалізму, який ніяким чином не впливає на суть трудових правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем. Крім того, спростовуючи безпідставні зауваження представника позивача про відсутність законодавчо визначеного порядку повідомлення працівника про наступне звільнення та власне в загальному розумінні порядку звільнення, зауважує, ці поняття не є тотожними. Дійсно, у законодавстві не визначено, яким чином повинні повідомлятись працівники про наступне звільнення, тобто законодавчо не встановлена форма повідомлення про наступне звільнення, порядок вручення такого повідомлення, формулювання та визначення, які повинно містити таке повідомлення, посилання на норми КЗПП, тощо. Отже, роботодавець на свій розсуд у довільній формі повідомляє працівника про наступне звільнення.

Разом з тим, Кодексом законів про працю України встановлені основні вимоги щодо порядку звільнення працівників, серед яких, зокрема, підстави звільнення працівника з ініціативи роботодавця (ст. 40 КЗпП України), строки попередження працівника про наступне вивільнення (ст. 49-2 КЗпП України), перелік обставин, які дають переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників (ст. 42 КЗпП України) тощо. З урахуванням зазначеного, стверджує, що відповідачем були дотримані усі умови порядку звільнення, які встановлені чинним законодавством України.

Щодо погіршення стану здоров`я позивача у зв`язку з його незаконним звільненням, а також доказів, на які посилається представник позивача, зокрема рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 22 листопада 2021 року, то вважає, що вказане рішення суду є неналежним доказом у даній справі, оскільки ним встановлюється факт погіршення здоров`я позивача внаслідок незаконного притягнення його до дисциплінарної відповідальності, що було оформлено наказами від 23 квітня 2021 року №68.1 та від 13 травня 2021 року №72, а не внаслідок звільнення із посади за сумісництвом. Разом з тим, наданими доказами, в тому числі випискою із медичної карти, не доводиться саме погіршення здоров`я у зв`язку з наявністю гіпертонічної хвороби, не надані попередні виписки для порівняння діагнозів (виникнення ускладнень, загострень тощо). Крім того, як вбачається з виписки, гіпертонічна хвороба цілком може бути наслідком постковідного синдрому, а не протиправних дій роботодавця. Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 02 грудня 2022 року у задоволенні клопотання представника позивача про застосування до відповідача заходу процесуального примусу у виді штрафу відмовлено.

Ухвалою суду від 10 січня 2023 року застосовано до Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4" Криворізької міської ради заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

Ухвалою суду від 19 січня 2023 року у даній справі здійснено заміну відповідача - Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4" Криворізької міської ради його правонаступником - Комунальне некомерційне підприємство «Територіальне медичне об`єднання «Криворізька клінічна стоматологія» Криворізької міської ради.

Ухвалою суду від 15 березня 2023 року у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд даної справи в загальному провадженні та про виклик свідка відмовлено.

Ухвалою суду від 30 березня 2023 року скасовано ухвалу суду від 10 січня 2023 року про застосування заходу процесуального примусу стосовно відповідача.

Суд, дослідив матеріали справи, вважає, встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1ст.5 ЦПК Українивизначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Вимогамист.10 ЦПК Українипередбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями частини 1статі 13 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до трудової книжки позивача ОСОБА_1 , з 16 жовтня 2012 року він прийнятий на основні 0,5 ставки лікарем стоматологом терапевтом у лікувально-профілактичному відділенні №2 КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР; 16 листопада 2012 року звільнений на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням; з 03 грудня 2012 року дозволено сумісництво лікаря стоматолога дитячого стажиста в дитячому відділенні; з 01 березня 2013 року дозволено 0,5 ставки сумісництва лікаря-стоматолога-ортопеда ортопедичного відділення; 01 червня 2013 року переведено на основні 0,5 ставки лікаря-стоматолога-ортопеда ортопедичного відділення та дозволено 0,25 ставки сумісництва лікарем стоматологом - терапевтом у лікувально - профілактичного відділення №2; з 02 січня 2014 року переведений на основні 0,5 ставки лікарем стоматологом - терапевтом дитячим дитячого відділення; 02 січня 2014 року дозволено 0,5 ставки сумісництва лікаря-стоматолога-ортопеда ортопедичного відділення та дозволено 0,25 ставки сумісництва лікарем стоматологом - терапевтом у лікувально - профілактичного відділення №2; 12 травня 2014 року знято 0,25 ставки сумісництва лікаря стоматолога ортопеда ортопедичного відділення; 01 лютого 2017 року переведений на основні 0,5 ставки лікаря-стоматолога-дитячого дитячого відділення та 0,5 ставки лікарем стоматологом - терапевтом у лікувально - профілактичного відділенні; з 01 лютого 2018 року переведений на 0,5 ставки посади лікаря-стоматолога-дитячого дитячого відділення та 0,25 ставки лікаря стоматолога - терапевта 2-го лікувально - профілактичного відділення; КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР реорганізовано шляхом перетворення з 14 січня 2020 року в Комунальне некомерційне підприємство «Територіальне медичне об`єднання «Криворізька клінічна стоматологія» Криворізької міської ради; з 15 квітня 2022 року скорочено 0,25 ставки лікаря стоматолога терапевта, переведено на 0,5 ставки лікарем-стоматологом-дитячим на підставі наказу №18 від 10 лютого 2022 року.

16 жовтня 2012 року КЗ «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» ДОР видано наказ №100-К про прийняття позивача на основні 0,5 ставки лікаря - стоматолога терапевта лікувально-профілактичного відділення №2 з 16 жовтня 2012 року.

25 січня 2018 року КЗ «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» ДОР видано наказ №97 про скорочення штатних посад та внесення змін до штатного розпису, а саме з 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 , переведено на 0,5 ставки посади лікаря-стоматолога-дитячого дитячого відділення та 0,25 ставки лікаря стоматолога - терапевта 2-го лікувально - профілактичного відділення.

16 грудня 2013 року КЗ «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» ДОР видано наказ №132-к про переведення ОСОБА_1 з 02 січня 2014 року з основної 0,5 ставки посади лікаря-стоматолога-ортопеда ортопедичного відділення на основні 0,5 ставки на посаду лікаря стоматолога дитячого дитячого відділення.

Відповідно до штатного розпису КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР на 2021 рік наявні такі посади: 1-е лікувально-профілактичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-терапевт 1; лікар-стоматолог-терапевт 2,75, лікар-стоматолог-хірург - 1,0); 2-е лікувально-профілактичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-терапевт 1; лікар-стоматолог-терапевт 1,25, лікар-стоматолог-хірург - 1,0); дитяче відділення (лікар-стоматолог-дитячий 1,25, лікар-стоматолог-ортодонт 1, технік зубний ортодонтичного кабінету 1); ортопедичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-ортопед -1; лікар-стоматолог-ортопед 3,75).

Згідно з штатним розписом КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР станом на 15 квітня 2022 року наявні такі посади: 1-е лікувально-профілактичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-терапевт 1; лікар-стоматолог-терапевт 2,75, лікар-стоматолог-хірург - 1,0); 2-е лікувально-профілактичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-терапевт 1; лікар-стоматолог-терапевт 1,0, лікар-стоматолог-хірург - 1,0); дитяче відділення (лікар-стоматолог-дитячий 1,25, лікар-стоматолог-ортодонт 1, технік зубний ортодонтичного кабінету 1); ортопедичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-ортопед -1; лікар-стоматолог-ортопед 3,75).

10 лютого 2022 року КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР видано наказ №18 «Про запровадження на підприємстві режиму неповного робочого часу для певних категорій працівників», яким з 15 квітня 2022 року переведено на режим неповного робочого часу ОСОБА_1 , скоротити 0,25 ставки лікаря стоматолога терапевта.

Як видно із повідомлення КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР від 21 лютого 2022 року позивачеві було повідомлено про скорочення штатних посад відповідно до наказу №18 від 10 лютого 2022 року, попереджено, що з 15 квітня 2022 року скорочується 0,25 ставки лікаря-стоматолога-терапевта лікувально-профілактичного відділення №2. Позивач на повідомлені зазначив: «21 лютого 2022 року повідомлення мені не зрозуміле, яке воно має відношення до мене? З наказом від 10 лютого 2022 року №18 не ознайомлений, в наданні копії наказу від 10 лютого 2022 року №18 відмовлено».

16 червня 2022 року позивач звертався до КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» із заявою про видачу трудової книжки з приводу проходження курсів.

Відповідно до довідки №523 від 17 лютого 2023 року ОСОБА_1 працює в КНП «ТМО «Криворізька КС» КМР на посаді лікаря стоматолога дитячого. Заборгованість станом на 01 січня 2022 року складає 74910,68 грн. Заробітна плата з січня по грудень 2022 року складала 109165,23 грн, виплачено 14627,45 грн.

Відповідно до довідки №540 від 23 лютого 2023 року ОСОБА_1 працює в КНП «ТМО «Криворізька КС» КМР на посаді лікаря стоматолога дитячого і його заробітна плата за період роботи за сумісництвом на посаді лікаря стоматолога терапевта на 0,25 ставки складає: Лютий 2022 року: нараховано 3854,12 грн, утримано (ПДФО 693,74 грн, військовий збір 57,81 грн), до виплати 3102,57 грн, виплачено 3102,57 грн, в т.ч. заробітна плата за 13 робочих днів: нараховано 3250,00 грн, утримано (ПДФО 585,00 грн, військовий збір 48,75 грн), до виплати 2616,25 грн, виплачено 2616,25 грн, лікарняні ФСС 9 днів: нараховано 604,12 грн, утримано (ПДФО 108,74 грн, військовий збір 9,06 грн), до виплати 486,32 грн, виплачено 486,32 грн. Березень 2022 року нараховано 5000,00 грн, утримано (ПДФО 900,00 грн, військовий збір 75,00 грн), до виплати 4025,00 грн, виплачено 4025,00 грн, в т.ч. заробітна плата.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників про суми виплачених доходів та утриманих податків від 11 листопада 2022 року відповідачем ОСОБА_1 в січні, лютому, березні, липні, серпні, вересні 2022 року нараховувалась заробітна плата, але не виплачувалась, в квітні, травні 2022 року виплачена частково; в червні 2022 року виплачена повністю.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2021 року по справі №213/2829/21 визнано незаконними та скасовано накази Комунального некомерційного підприємства "Криворізька стоматологічна поліклініка №4" Криворізької міської ради від 23 квітня 2021 року №68.1 та від 13 травня 2021 року №72 про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 за невиконання посадових обов`язків, стягнуто моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.

Позивач має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження останніх.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого кардіологічного відділення №1 ОСОБА_1 проходив обстеження в період з 21 квітня 2022 року по 28 квітня 2022 року з приводу захворювань.

Рішенням восьмої сесії VIII скликання Криворізької міської ради "Про реорганізацію в місті комунальних закладів охорони здоров`я" від 26 травня 2021 року №481 реорганізовано шляхом приєднання КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР реорганізовано шляхом злиття в Комунальне некомерційне підприємство «Територіальне медичне об`єднання «Криворізька клінічна стоматологія» Криворізької міської ради.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною першою статті 21 КЗпП України встановлено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є також підстави, передбачені іншими законами.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 105 КЗпП Українивизначено, що суміщенням є виконання на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації разом з основною роботою, яка обумовлена трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи.

Відповідно допостанови Ради міністрів СРСР від 4 грудня 1981 року № 1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)»передбачено, що суміщення професій (посад) передбачає виконання працівником водночас з основною роботою, передбаченою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) і виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи допускається на одному й тому ж підприємстві, в установі, організації за згодою працівника протягом установленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни), це економічно доцільно та не веде до погіршення якості продукції, виконання робіт, обслуговування населення.

Необхідність суміщення професій (посад) виникає тоді, коли вакантна посада чи робоче місце за відповідною професією є в штатному розписі, але не заповнене, тобто залишається вільним.

Зміна умов праці працівника за посадою за сумісництвом, у тому числі увільнення його від встановлених обов`язків за цією посадою, не є звільнення з роботи, а є увільнення від виконання тільки цих обов`язків і тільки за цією посадою. При цьому, працівник залишається виконувати обов`язки за основною посадою. Прийняття на роботу за такою посадою працівника є підставою для увільнення від виконання цих обов`язків працівника, який виконує їх за сумісництвом.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 127/25292/18 (провадження № 61-15400св19), постанові Верховного Суду від 13 вересня 2021 року у справі № 263/12413/20.

У пункті 19постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"містяться роз`яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за п. 1 ч.1ст. 40 КЗпПсуди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника зйого згоди на іншу роботу натому жпідприємстві, в установі, організації.

Положеннями ч.2ст. 40 КЗпП Українивизначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 43-1 КЗпП України (чинному до 01 липня 2022 року) розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку ліквідації підприємства, установи, організації; звільнення з суміщуваної роботи у зв`язку із обмеженням на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством.

Робота за сумісництвом на момент виникнення спірних правовідносин регламентувалась постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року №43, яким визначені додаткові підстави для звільнення з роботи за сумісництвом.

Вказані нормативно-правові акти регулювали питання роботи на умовах сумісництва в установах, організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, отже, їх дія поширюється на комунальні заклади, утворені органом місцевого самоврядування, та комунальні установи, організації, що фінансуються з бюджету.

Згідно з пунктом 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року №43, звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв`язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.

Відповідно достатті 64 Господарського кодексу України(далі -ГК України) підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другоюстатті 65 ГК Українипередбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Згідно зправовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), від 27 травня 2021 року у справі № 201/6689/19 (провадження № 61-5965св20), від 27 січня 2022 року у справі № 607/22928/20 (провадження № 61-16543св21), від 30 червня 2022 року у справі №755/15477/20 (провадження № 61-19122св21) суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

У постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі №367/3870/16 ц висловлена аналогічна позиція: "При вирішенні трудового спору щодо поновлення на роботі працівника, звільненого у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, суд зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення та дотримання відповідачем порядку вивільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників, оскільки вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу)".

Позивач працював на підприємстві відповідача на 0,5 ставки посади лікаря-стоматолога-дитячого дитячого відділення та 0,25 ставки лікаря стоматолога - терапевта 2-го лікувально - профілактичного відділення. Відповідно до запису №24, в трудовій книжці відповідачем зроблено запис: "Скоротити 0,25 ст. лікаря стоматолога - терапевта. Переведено на 0,5 ставки лікарем-стоматологом-дитячим. На підставі наказу № 18 від 10 лютого 2022 року".

Рішенням восьмої сесії VIII скликання Криворізької міської ради "Про реорганізацію в місті комунальних закладів охорони здоров`я" від 26 травня 2021 року №481 реорганізовано шляхом приєднання КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР реорганізовано шляхом злиття в Комунальне некомерційне підприємство «Територіальне медичне об`єднання «Криворізька клінічна стоматологія» Криворізької міської ради.

Отже у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, позивача ОСОБА_1 21 лютого 2022 року попереджено про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що Комунальне некомерційне підприємство "Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4" Криворізької міської ради припинило свою діяльність. Правонаступником усіх майнових прав, юридичних обов`язків, коштів відповідача у справі є Комунальне некомерційне підприємство «Територіальне медичне об`єднання «Криворізька клінічна стоматологія» Криворізької міської ради, яке утворено шляхом злиття, що видно з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата внесення запису - 23 вересня 2022 року; ідентифікаційний код юридичної особи: 44791147; місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Визволення, 5.

Як видно із штатного розпису КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР на 2021 рік наявні такі посади: 1-е лікувально-профілактичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-терапевт 1; лікар-стоматолог-терапевт 2,75, лікар-стоматолог-хірург - 1,0); 2-е лікувально-профілактичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-терапевт 1; лікар-стоматолог-терапевт 1,25, лікар-стоматолог-хірург - 1,0); дитяче відділення (лікар-стоматолог-дитячий 1,25, лікар-стоматолог-ортодонт 1, технік зубний ортодонтичного кабінету 1); ортопедичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-ортопед -1; лікар-стоматолог-ортопед 3,75).

Згідно з штатним розписом КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР станом на 15 квітня 2022 року наявні такі посади: 1-е лікувально-профілактичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-терапевт 1; лікар-стоматолог-терапевт 2,75, лікар-стоматолог-хірург - 1,0); 2-е лікувально-профілактичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-терапевт 1; лікар-стоматолог-терапевт 1,0, лікар-стоматолог-хірург - 1,0); дитяче відділення (лікар-стоматолог-дитячий 1,25, лікар-стоматолог-ортодонт 1, технік зубний ортодонтичного кабінету 1); ортопедичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-ортопед -1; лікар-стоматолог-ортопед 3,75).

З 15 квітня 2022 року скорочено 0,25 ставки лікаря стоматолога терапевта на підставі наказу №18 від 10 лютого 2022 року, яку позивач займав за сумісництвом.

Таким чином, зміни в організації виробництва і праці мали місце, штат і чисельність працівників визначено уповноваженим органом, відтак, підстави для розірвання трудового договору по пункту 1статті 40 КЗпП Українибули наявні, питання доцільності скорочення чисельності чи штату працівників не є повноваженнями суду.

Відповідно до положень частини 2статті 40 КЗпП Українизвільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 1 Закону України "Про зайнятість населення"вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

Неможливість при звільненні перевести позивача, за його згодою, на іншу роботужодними доказами не спростована. Крім того, у процесі працевлаштування осіб, що підлягають звільненню у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, при переведенні працівників, що підлягають звільненню, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила про переваги на залишення на роботі, встановленістаттею 42 КЗпП України(переважне право на залишення на роботі не тотожне праву на працевлаштування на нову посаду).

Стосовно доводів позивача щодо не видачі трудової книжки у день звільнення суд зазначає, що наказом від 10 лютого 2022 року було скорочено 0,25 ставки лікаря стоматолога терапевта, яку позивач займав за внутрішнім сумісництвом, при цьому позивач залишився працювати на основній займаній посаді 0,5 ставки посади лікаря-стоматолога-дитячого дитячого відділення, трудовий договір за основною посадою не було припинено.

Щодо неотримання позивачем копії наказу від 10 лютого 2022 року, суд зазначає, що 21 лютого 2022 року відповідачем було вручено позивачу повідомлення про скорочення 0,25 ставки лікаря стоматолога терапевта з 15 квітня 2022 року, про що свідчить його підпис.

Відповідачем визнано факт неправильного формулювання запису у трудовій книжці щодо переведення позивача 0,5 ставки посади лікаря-стоматолога-дитячого дитячого відділення від 15 квітня 2022 року, в той час як він вже перебував на вказаній посаді, проте дана обставина не спростовує законності звільнення та позивачем не ставиться питання щодо внесення змін до запису, тому не є предметом заявленого позову.

Відповідачем не заперечується формулювання назви наказу від 10 лютого 2022 року №18, а саме про запровадження режиму неповного робочого часу на підприємстві, проте з його змісту видно про те, що з 15 квітня 2022 року переведено на режим неповного робочого часу ОСОБА_1 , скоротити 0,25 ставки лікаря стоматолога терапевта.

Не зазначення чи не повне зазначення в оскаржуваному наказі про звільнення нормативної правової підстави для звільнення, за умови повного відображення фактичних обставин, що призвели до звільнення, не може бути підставою для визнання звільнення незаконним чи поновлення позивача на роботі.

Така правова позиція висловлена в Ухвалі ВССУ від 25 травня 2016 року по справі

№211/7445/14-ц в справі, з подібними фактичними обставинами та подібним правовим регулюванням.

Таким чином, при звільненні позивача дотримано вимоги чинного трудового законодавства, а тому відсутні підстави для поновлення його на роботі.

Під час розгляду справи судом не встановлено ознак зловживання правом в діях роботодавця.

У зв`язку з тим, що основна вимога про поновлення на роботі не підлягає задоволенню, відсутні правові підстави для задоволення похідних від неї вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями частин 1-4ст.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Таким чином суд вважає, що обставини позовних вимог не знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході судового засідання, позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 6ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, а в разі відмови в задоволенні позову витрати покладаються на позивача, витрати по сплаті судового збору слід віднести на рахунок держави.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, то відсутні підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем судовихвитратзанаданняпрофесійної правничоїдопомоги.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 13, 79-81, 89, 141, 247 ч.2, 258, 263-265, 274, 279, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Криворізька клінічна стоматологія» Криворізької міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Територіальне медичне об`єднання «Криворізька клінічна стоматологія» Криворізької міської ради, ЄДРПОУ 44791147, юридична адреса: площа Визволення, 5, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Дата складення повного тексту судового рішення 09 травня 2023 року.

Суддя В. В. Мазуренко