Постанова

від 15.08.2023 по справі 213/1494/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6478/23 Справа № 213/1494/22 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач- Комунальне некомерційне підприємство «Територіальне медичне об`єднання «Криворізька клінічна стоматологія» Криворізької міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимівідеоконференції, впорядку спрощеногопозовного провадження цивільнусправу за апеляційноюскаргою позивача ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієпредставник адвокат КучеренкоОксана Володимирівнанарішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області 09 травня 2023 року, ухваленого суддею Мазуренком В.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 09 травня 2023 року,

ВСТАНОВИВ

У липні 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кучеренко О.В. звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Криворізька клінічна стоматологія» Криворізької міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що 16 червня 2022 року позивачу стало відомо про те, що КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР, правонаступником якого є відповідач 15 квітня 2022 року скоротив його з 0,25 ставки посади лікаря стоматолога-терапевта, перевів на 0,5 ставки лікаря стоматолога-дитячого. Ці обставини стали відомі позивачу під час отримання трудової книжки.

ОСОБА_1 з 16 жовтня 2012 року працює на 0,5 ставки лікарем стоматологом терапевтом у лікувально-профілактичному відділенні №2 КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР.

Згідно з наказом №132-к від 16 грудня 2013 року переведений на основні 0,5 ставки лікаря- стоматолога-дитячого з 02 лютого 2014 року та 0,5 ставки лікарем стоматологом- терапевтом у лікувально - профілактичного відділення №2.

Наказом №97 від 25 січня 2018 року і по теперішній час переведений на основні 0,5 ставки лікаря-стоматолога-дитячого з 01 лютого 2018 року та 0,25 ставки лікарем стоматологом - терапевтом у лікувально - профілактичного відділення №2 відповідача.

Відповідно до запису №24, в трудовій книжці відповідачем зроблено запис: "Скоротити 0,25 ст. лікаря стоматолога - терапевта. Переведено на 0,5 ставки лікарем-стоматологом-дитячим. На підставі наказу №18 від 10 лютого 2022 року".

До теперішнього часу, відповідачем не було надано позивачеві наказу про скорочення (ст.47 КЗпП України) чи повідомлено про переведення. Упереджено заявляє, знаючи способи надання відповідачем доказів з попередніх справ, що акт про відмову позивача з ознайомленням наказу №18 від 10 лютого 2022 року, буде не достовірним. Спростовується повідомленням про скорочення на підприємстві 0,25 ставки. В цьому повідомленні позивач власноруч зазначає, що наказу йому не надавалось навіть на ознайомлення.

Зазначає, що з даного повідомлення слідує, що відповідач начебто скорочує 0,25 ставки лікаря стоматолога - терапевта, але яке це повідомлення має відношення до позивача не зрозуміло. Відповідно до ст.64 ГК України повідомляти свого працівника не було необхідності. Наказів індивідуальної дії чи повідомлень позивачу не направлялось та не надавалось до теперішнього часу, навіть після особистого звернення.

Ознайомившись з наказом №18 від 10 лютого 2022 року, зрозуміло, що на підставі нього жодним чином не припустимо звільняти на підставі скорочення та здійснювати запис до трудової книжки позивача. Із тексту зазначеного наказу слідує, що він є внутрішнім наказом відповідача. При запровадженні неповного робочого часу за ініціативою роботодавця необхідно виконати ряд важливих умов, відповідно до ст.32 КзПП України.

Вказує, що стосовно переведення позивача на 0,5 ставки лікарем стоматологом - дитячим, позиція відповідача, взагалі не зрозуміла. Жодних дій, передбачених нормами КЗпП України, відповідачем не здійснювалось, передумови для переведення у відповідача відсутні.

Відповідно до запису в трудовій книжці та Наказу №97 від 25 січня 2018 року і по теперішній час позивач вже переведений на основні 0,5 ставки лікаря-стоматолога-дитячого, з 01 лютого 2018 року, тому саме по собі таке переведення є неправомірним. Наказ №18 від 10 лютого 2022 року винесений з грубим порушенням трудового законодавства, що є підставою для поновлення на роботі.

Відповідач жодних дій, передбачених ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо скорочення ОСОБА_1 , не здійснював. Окрім того, зміни в організації виробництва, і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників на підприємстві відповідача не відбувалось. З усього викладеного слідує, що відповідач грубо порушив норми закону та порядок скорочення позивача. Тому порушенні права позивача підлягають відновленню шляхом поновлення на посаді та оплати відповідачем заробітної плати за вимушені прогули.

Крім того, вважає, що відповідач своїми діями порушує права позивача, як працівника у сфері трудових відносин. Незаконно звільнено та переведено, не виплачено належні позивачу грошові суми. Такі дії відповідача призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Знову звернутися до різних установ та організацій для відновлення порушених прав. Замість звичайного розміреного життя змушений нервувати, звертатись до суду, менше часу приділяти своїм неповнолітнім дітям і це коли в країні діє військовий час, коли вони потребують постійного знаходження поблизу з батьком та підтримки в любу хвилину. Такі обставини завдають вагомих страждань, за умови, що позивач має гіпертонічну хворобу та захворювання серця. Дії відповідача тільки сприяють ускладненню здоров`я і як наслідок додаткових витрат на ліки та відвідування лікарів. Виходячи з цього, вважає, що відповідач однозначно наніс моральної шкоди позивачу, яку він оцінює в 100000,00 гривен.

Просив поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря стоматолога - терапевта в КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР, з 05 квітня 2022 року; стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» Криворізької міської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 квітня 2022 року до дня поновлення на роботі; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5250,00 грн.

Рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 травня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Криворізька клінічна стоматологія» Криворізької міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Судові витрати зі сплати судового збору компенсовані за рахунок коштів Державного бюджету України.

Сторона позивача в особі представника Кучеренко О.В., будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

При цьому, представник позивача зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки копіям представника відповідача щодо наявності в неї повноважень та залучив її до участі в судовій справі без належного підтвердження її процесуальної правоздатності. Вказує, що представником відповідача суду було надано копії письмових доказів, які відповідачем не були надіслані для ознайомлення позивачеві, а судом цей факт не перевірено, що позбавило позивача права висловити свою позицію щодо наданих доказів та надати свої заперечення.

Представник позивача вказує, що наказ №18 від 10.02.2022 є наказом «Про запровадження неповного робочого часу на підприємстві», а не наказом про скорочення.

Представник позивача вважає, що суд першої інстанції надає невірну оцінку Повідомленню відповідача від 21.02.2022, яким позивача повідомлено, що на підприємстві відповідача з 15.04.2022 скорочуються 0,25 ставки лікаря-стоматолога-терапевта лікувально-профілактичного відділення №2. Звертає увагу суду на те, що жодного слова про скорочення безпосередньо позивача дане повідомлення не містить, тому розцінювати цей лист, як персональне попередження в розумінні виконання відповідачем вимог ч.1 ст.49-2 КЗпП України, недопустимо. Вказує, що сам факт попередження працівника про реорганізацію внутрішньої структури не свідчить про дотримання роботодавцем порядку вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації праці, передбаченого ст.49-2 КЗпП України.

Також скаржник звертає увагу на те, що суд першої інстанції не надає правової оцінки факту, що Повідомлення вручено позивачу менше ніж за два місяці до моменту вивільнення працівника, що є грубим порушенням порядку скорочення та трудових прав позивача.

Представник позивача вважає, що наданими відповідачем суду доказами не підтверджено належне виконання роботодавцем вимог ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України.

Вказує, що у рішенні підставою для скорочення суд посилається на Рішення восьмої сесії VІІІ скликання Криворізької міської ради «Про реорганізацію в місті комунальних закладів охорони здоров`я» від 26 травня 2021 року №481, яке відсутнє в матеріалах справи. Окрім того, представник зазначає, що в оскаржуваному позивачем наказі відсутні посилання на зазначене рішення та саме по собі рішення не містить розпоряджень щодо зміни чисельності чи скорочення штату відповідача, навпаки це рішення визначає реорганізацію підприємств шляхом злиття з усіма правами та обов`язками, тобто не є підставою для здійснення будь-якого скорочення відповідача.

Представник позивача не погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва та вказує, що штатний розпис не погоджений з профспілкою до виготовлення оспорюваного наказу та ще й одноособово підписаний в.о. директора в день вивільнення позивача. Судом взагалі не перевірялись повноваження особи, яка видала оспорюваний наказ. Зазначає, що суд не правильний робить висновок про те, що наказ про звільнення може бути довільної форми, так як це суперечить діючим нормам закону. Наголошує на тому, що відповідач жодних дій, передбачених КЗпП України щодо скорочення ОСОБА_1 не здійснював, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що у нього відбулися зміни в організації виробництва: реорганізація, зміни у штатному розкладі та чисельності і т.д.

У відзиві на апеляційну скаргу сторони позивача, представник відповідача адвокат Макарова А.Ф., просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 травня 2023 року без змін.

Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2023 року були задоволені клопотання позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, згідно з положенням про Єдину судову інформаційну систему за допомогою сервісу відеозв`язку «EasyCon». Заявники були попереджені про те, що ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

У призначений час судового засідання позивач ОСОБА_1 не війшов на відеоконференцзв`язок, його представник ОСОБА_2 намагалася вийти на відеоконференцзв`язок з судом апеляційної інстанції, однак останній цього не вдалося через переривання зв`язку, у зв`язку з чим колегія суддів вирішила провести апеляційний розгляд справи за відсутності позивача і його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думкупредставника відповідача ОСОБА_3 ,яка заперечувалапроти задоволенняапеляційної скаргисторони позивачаз викладениху відзивіпідстав,просила рішеннясуду першоїінстанції залишитибез змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено,щовідповідно до трудової книжки позивача ОСОБА_1 , останній з 16 жовтня 2012 року прийнятий на основні 0,5 ставки лікарем стоматологом терапевтом у лікувально-профілактичному відділенні №2 КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР; 16 листопада 2012 року звільнений на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням; з 03 грудня 2012 року дозволено сумісництво лікаря стоматолога дитячого стажиста в дитячому відділенні; з 01 березня 2013 року дозволено 0,5 ставки сумісництва лікаря-стоматолога-ортопеда ортопедичного відділення; 01 червня 2013 року переведено на основні 0,5 ставки лікаря-стоматолога-ортопеда ортопедичного відділення та дозволено 0,25 ставки сумісництва лікарем стоматологом - терапевтом у лікувально - профілактичного відділення №2; з 02 січня 2014 року переведений на основні 0,5 ставки лікарем стоматологом - терапевтом дитячим дитячого відділення; 02 січня 2014 року дозволено 0,5 ставки сумісництва лікаря-стоматолога-ортопеда ортопедичного відділення та дозволено 0,25 ставки сумісництва лікарем стоматологом - терапевтом у лікувально - профілактичного відділення №2; 12 травня 2014 року знято 0,25 ставки сумісництва лікаря стоматолога ортопеда ортопедичного відділення; 01 лютого 2017 року переведений на основні 0,5 ставки лікаря-стоматолога-дитячого дитячого відділення та 0,5 ставки лікарем стоматологом - терапевтом у лікувально - профілактичного відділенні; з 01 лютого 2018 року переведений на 0,5 ставки посади лікаря-стоматолога-дитячого дитячого відділення та 0,25 ставки лікаря стоматолога - терапевта 2-го лікувально - профілактичного відділення.

КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР реорганізовано шляхом перетворення з 14 січня 2020 року в Комунальне некомерційне підприємство «Територіальне медичне об`єднання «Криворізька клінічна стоматологія» Криворізької міської ради; з 15 квітня 2022 року скорочено 0,25 ставки лікаря стоматолога терапевта, переведено на 0,5 ставки лікарем-стоматологом-дитячим на підставі наказу №18 від 10 лютого 2022 року.

16 жовтня 2012 року КЗ «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» ДОР видано наказ №100-К про прийняття позивача на основні 0,5 ставки лікаря - стоматолога терапевта лікувально-профілактичного відділення №2 з 16 жовтня 2012 року.

25 січня 2018 року КЗ «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» ДОР видано наказ №97 про скорочення штатних посад та внесення змін до штатного розпису, а саме з 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 , переведено на 0,5 ставки посади лікаря-стоматолога-дитячого дитячого відділення та 0,25 ставки лікаря стоматолога - терапевта 2-го лікувально - профілактичного відділення.

16 грудня 2013 року КЗ «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» ДОР видано наказ №132-к про переведення ОСОБА_1 з 02 січня 2014 року з основної 0,5 ставки посади лікаря-стоматолога-ортопеда ортопедичного відділення на основні 0,5 ставки на посаду лікаря стоматолога дитячого дитячого відділення.

Відповідно до штатного розпису КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР на 2021 рік наявні такі посади: 1-е лікувально-профілактичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-терапевт 1; лікар-стоматолог-терапевт 2,75, лікар-стоматолог-хірург - 1,0); 2-е лікувально-профілактичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-терапевт 1; лікар-стоматолог-терапевт 1,25, лікар-стоматолог-хірург - 1,0); дитяче відділення (лікар-стоматолог-дитячий 1,25, лікар-стоматолог-ортодонт 1, технік зубний ортодонтичного кабінету 1); ортопедичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-ортопед -1; лікар-стоматолог-ортопед 3,75).

Згідно з штатним розписом КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР станом на 15 квітня 2022 року наявні такі посади: 1-е лікувально-профілактичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-терапевт 1; лікар-стоматолог-терапевт 2,75, лікар-стоматолог-хірург - 1,0); 2-е лікувально-профілактичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-терапевт 1; лікар-стоматолог-терапевт 1,0, лікар-стоматолог-хірург - 1,0); дитяче відділення (лікар-стоматолог-дитячий 1,25, лікар-стоматолог-ортодонт 1, технік зубний ортодонтичного кабінету 1); ортопедичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-ортопед -1; лікар-стоматолог-ортопед 3,75).

10 лютого 2022 року КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР видано наказ №18 «Про запровадження на підприємстві режиму неповного робочого часу для певних категорій працівників», яким з 15 квітня 2022 року переведено на режим неповного робочого часу ОСОБА_1 , скоротити 0,25 ставки лікаря стоматолога терапевта.

Як видно із повідомлення КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР від 21 лютого 2022 року позивача було повідомлено про скорочення штатних посад відповідно до наказу №18 від 10 лютого 2022 року, попереджено, що з 15 квітня 2022 року скорочується 0,25 ставки лікаря-стоматолога-терапевта лікувально-профілактичного відділення №2. Позивач на повідомлені зазначив: «21 лютого 2022 року повідомлення мені не зрозуміле, яке воно має відношення до мене? З наказом від 10 лютого 2022 року №18 не ознайомлений, в наданні копії наказу від 10 лютого 2022 року №18 відмовлено».

16 червня 2022 року позивач звертався до КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» із заявою про видачу трудової книжки з приводу проходження курсів.

Відповідно до довідки №523 від 17 лютого 2023 року ОСОБА_1 працює в КНП «ТМО «Криворізька КС» КМР на посаді лікаря стоматолога дитячого. Заборгованість станом на 01 січня 2022 року складає 74910,68 грн. Заробітна плата з січня по грудень 2022 року складала 109165,23 грн, виплачено 14627,45 грн.

Відповідно до довідки №540 від 23 лютого 2023 року ОСОБА_1 працює в КНП «ТМО «Криворізька КС» КМР на посаді лікаря стоматолога дитячого і його заробітна плата за період роботи за сумісництвом на посаді лікаря стоматолога терапевта на 0,25 ставки складає: Лютий 2022 року: нараховано 3854,12 грн, утримано (ПДФО 693,74 грн, військовий збір 57,81 грн), до виплати 3102,57 грн, виплачено 3102,57 грн, в т.ч. заробітна плата за 13 робочих днів: нараховано 3250,00 грн, утримано (ПДФО 585,00 грн, військовий збір 48,75 грн), до виплати 2616,25 грн, виплачено 2616,25 грн, лікарняні ФСС 9 днів: нараховано 604,12 грн, утримано (ПДФО 108,74 грн, військовий збір 9,06 грн), до виплати 486,32 грн, виплачено 486,32 грн. Березень 2022 року нараховано 5000,00 грн, утримано (ПДФО 900,00 грн, військовий збір 75,00 грн), до виплати 4025,00 грн, виплачено 4025,00 грн, в т.ч. заробітна плата.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників про суми виплачених доходів та утриманих податків від 11 листопада 2022 року відповідачем ОСОБА_1 в січні, лютому, березні, липні, серпні, вересні 2022 року нараховувалась заробітна плата, але не виплачувалась, в квітні, травні 2022 року виплачена частково; в червні 2022 року виплачена повністю.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2021 року по справі №213/2829/21 визнано незаконними та скасовано накази Комунального некомерційного підприємства "Криворізька стоматологічна поліклініка №4" Криворізької міської ради від 23 квітня 2021 року №68.1 та від 13 травня 2021 року №72 про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 за невиконання посадових обов`язків, стягнуто моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.

Позивач має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження останніх.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого кардіологічного відділення №1 ОСОБА_1 проходив обстеження в період з 21 квітня 2022 року по 28 квітня 2022 року з приводу захворювань.

Рішенням восьмої сесії VIII скликання Криворізької міської ради "Про реорганізацію в місті комунальних закладів охорони здоров`я" від 26 травня 2021 року №481 реорганізовано шляхом приєднання КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР реорганізовано шляхом злиття в Комунальне некомерційне підприємство «Територіальне медичне об`єднання «Криворізька клінічна стоматологія» Криворізької міської ради.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, на підставі досліджених доказів наданих сторонами по справі, виходив з того, що відповідачем визнано факт неправильного формулювання запису у трудовій книжці щодо переведення позивача на 0,5 ставки посади лікаря-стоматолога-дитячого дитячого відділення від 15 квітня 2022 року, в той час, як він вже перебував на вказаній посаді, проте дана обставина не спростовує законності звільнення та позивачем не ставиться питання щодо внесення змін до запису, тому не є предметом заявленого позову.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись з доводами сторони позивача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

За вимогами ст.ст.263, 264ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1ст.2 ЦПК України).

Згідно з ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1ст.5 ЦПК Українивизначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Вимогамист.10 ЦПК Українипередбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями частини 1статі 13 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною першою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є також підстави, передбачені іншими законами.

Згідно з п.1 ч.1ст.40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 105 КЗпП Українивстановлено, що суміщенням є виконання на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації разом з основною роботою, яка обумовлена трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи.

Упостанові Ради міністрів СРСР від 4 грудня 1981 року №1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)»визначено, що суміщення професій (посад) передбачає виконання працівником водночас з основною роботою, передбаченою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) і виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи допускається на одному й тому ж підприємстві, в установі, організації за згодою працівника протягом установленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни), це економічно доцільно та не веде до погіршення якості продукції, виконання робіт, обслуговування населення.

Необхідність суміщення професій (посад) виникає тоді, коли, вакантна посада чи робоче місце за відповідною професією є в штатному розписі, але не заповнене, тобто залишається вільним.

Зміна умов праці працівника за посадою за сумісництвом, у тому числі увільнення його від встановлених обов`язків за цією посадою, не є звільнення з роботи, а є увільнення від виконання тільки цих обов`язків і тільки за цією посадою. При цьому, працівник залишається виконувати обов`язки за основною посадою. Прийняття на роботу за такою посадою працівника є підставою для увільнення від виконання цих обов`язків працівника, який виконує їх за сумісництвом.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року у справі №127/25292/18 (провадження №61-15400св19), постанові Верховного Суду від 13 вересня 2021 року у справі №263/12413/20.

У пункті 19постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"містяться роз`яснення, згідно з якими, при розгляді спорів про звільнення за п.1 ч.1ст.40 КЗпПсуди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника зйого згоди на іншу роботу натому жпідприємстві, в установі, організації.

Нормами ч.2ст.40 КЗпП Українипередбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 43-1 КЗпП України (чинному до 01 липня 2022 року) розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку ліквідації підприємства, установи, організації; звільнення з суміщуваної роботи у зв`язку із обмеженням на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством.

Робота за сумісництвом на момент виникнення спірних правовідносин регламентувалась постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року №43, яким визначені додаткові підстави для звільнення з роботи за сумісництвом.

Вказані нормативно-правові акти регулювали питання роботи на умовах сумісництва в установах, організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, отже, їх дія поширюється на комунальні заклади, утворені органом місцевого самоврядування, та комунальні установи, організації, що фінансуються з бюджету.

Згідно з пунктом 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року №43, звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв`язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.

Згідно положеньстатті 64 Господарського кодексу України(далі -ГК України) підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другоюстатті 65 ГК Українивизначено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Згідно зправовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі №519/160/16-ц (провадження №61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі №696/985/15-ц (провадження №61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі №297/868/18 (провадження №61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі №373/2133/17 (провадження №61-8393св20), від 27 травня 2021 року у справі №201/6689/19 (провадження №61-5965св20), від 27 січня 2022 року у справі №607/22928/20 (провадження №61-16543св21), від 30 червня 2022 року у справі №755/15477/20 (провадження №61-19122св21), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

У постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі №367/3870/16 ц висловлена аналогічна позиція: "При вирішенні трудового спору щодо поновлення на роботі працівника, звільненого у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, суд зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення та дотримання відповідачем порядку вивільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників, оскільки вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу)".

Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням восьмої сесії VIII скликання Криворізької міської ради "Про реорганізацію в місті комунальних закладів охорони здоров`я" від 26 травня 2021 року №481 реорганізовано КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР реорганізовано шляхом злиття в Комунальне некомерційне підприємство «Територіальне медичне об`єднання «Криворізька клінічна стоматологія» Криворізької міської ради.

Суд встановив, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача на 0,5 ставки посади лікаря-стоматолога-дитячого дитячого відділення та 0,25 ставки лікаря стоматолога - терапевта 2-го лікувально - профілактичного відділення.

Відповідно до запису №24, в трудовій книжці роботодавцем зроблено запис: "Скоротити 0,25 ст. лікаря стоматолога - терапевта. Переведено на 0,5 ставки лікарем-стоматологом-дитячим - підстава наказ №18 від 10 лютого 2022 року".

Суд першої інстанції також встановив, що у зв`язку з реорганізацією КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР у Комунальне некомерційне підприємство «Територіальне медичне об`єднання «Криворізька клінічна стоматологія» Криворізької міської ради, у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці.

Суд встановив, що 21 лютого 2022 року позивача ОСОБА_1 було попереджено про наступне вивільнення.

Також судом встановлено, що Комунальне некомерційне підприємство "Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4" Криворізької міської ради припинило свою діяльність.

Правонаступником усіх майнових прав, юридичних обов`язків, коштів відповідача у справі є Комунальне некомерційне підприємство «Територіальне медичне об`єднання «Криворізька клінічна стоматологія» Криворізької міської ради, яке утворене шляхом злиття, що видно з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата внесення запису - 23 вересня 2022 року; ідентифікаційний код юридичної особи:44791147; місцезнаходження:50000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пл.Визволення, 5.

Штатним розписом КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР на 2021 рік встановлено наявність наступних посад: 1-е лікувально-профілактичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-терапевт 1; лікар-стоматолог-терапевт 2,75, лікар-стоматолог-хірург - 1,0); 2-е лікувально-профілактичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-терапевт 1; лікар-стоматолог-терапевт 1,25, лікар-стоматолог-хірург - 1,0); дитяче відділення (лікар-стоматолог-дитячий 1,25, лікар-стоматолог-ортодонт 1, технік зубний ортодонтичного кабінету 1); ортопедичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-ортопед -1; лікар-стоматолог-ортопед 3,75).

За штатним розписом КНП «Криворізька міська стоматологічна поліклініка №4» КМР станом на 15 квітня 2022 року наявні такі посади: 1-е лікувально-профілактичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-терапевт 1; лікар-стоматолог-терапевт 2,75, лікар-стоматолог-хірург - 1,0); 2-е лікувально-профілактичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-терапевт 1; лікар-стоматолог-терапевт 1,0, лікар-стоматолог-хірург - 1,0); дитяче відділення (лікар-стоматолог-дитячий 1,25, лікар-стоматолог-ортодонт 1, технік зубний ортодонтичного кабінету 1); ортопедичне відділення (завідувач лікар-стоматолог-ортопед -1; лікар-стоматолог-ортопед 3,75).

Наказом №18 від 10 лютого 2022 року, з 15 квітня 2022 року скорочено 0,25 ставки лікаря стоматолога терапевта, яку ОСОБА_1 займав за сумісництвом.

Отже, суд першої інстанції встановив, що зміни в організації виробництва і праці мали місце, штат і чисельність працівників визначено уповноваженим органом, а відтак, підстави для розірвання трудового договору, відповідно по пункту 1статті 40 КЗпП Українибули наявні у відповідача, питання доцільності скорочення чисельності чи штату працівників не є повноваженнями суду.

Відповідно до положень частини 2статті 40 КЗпП Українизвільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 1 Закону України "Про зайнятість населення"вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

Неможливість при звільненні перевести позивача, за його згодою, на іншу роботужодними доказами не спростована. Крім того, у процесі працевлаштування осіб, що підлягають звільненню у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, при переведенні працівників, що підлягають звільненню, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила про переваги на залишення на роботі, встановленістаттею 42 КЗпП України(переважне право на залишення на роботі не тотожне праву на працевлаштування на нову посаду).

Доводи сторони позивача щодо не видачі трудової книжки у день звільнення були предметом розгляду судом першої інстанції, при цьому, суд зазначив, що наказом від 10 лютого 2022 року було скорочено 0,25 ставки лікаря стоматолога терапевта, яку позивач займав за внутрішнім сумісництвом, позивач же залишався працювати на основній займаній посаді 0,5 ставки посади лікаря-стоматолога-дитячого дитячого відділення, тобто трудовий договір за основною посадою не було припинено.

Під час судового розгляду справи відповідачем було визнано факт неправильного формулювання запису у трудовій книжці щодо переведення позивача 0,5 ставки посади лікаря-стоматолога-дитячого дитячого відділення від 15 квітня 2022 року, оскільки в той час він вже перебував на вказаній посаді, проте, як правильно зазначив суд, дана обставина не спростовує законності звільнення та позивачем не ставиться питання щодо внесення змін до запису, тому не є предметом заявленого позову.

Відповідачем не заперечується формулювання назви наказу від 10 лютого 2022 року №18, а саме про запровадження режиму неповного робочого часу на підприємстві, проте з його змісту видно про те, що з 15 квітня 2022 року переведено на режим неповного робочого часу ОСОБА_1 , скоротити 0,25 ставки лікаря стоматолога терапевта.

Не зазначення чи не повне зазначення в оскаржуваному наказі про звільнення нормативної правової підстави для звільнення, за умови повного відображення фактичних обставин, що призвели до звільнення, не може бути підставою для визнання звільнення незаконним чи поновлення позивача на роботі.

Така правова позиція висловлена в Ухвалі ВССУ від 25 травня 2016 року по справі

№211/7445/14-ц в справі, з подібними фактичними обставинами та подібним правовим регулюванням.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при звільненні позивача з суміжної посади, роботодавцем дотримано вимоги чинного трудового законодавства, а тому відсутні підстави для поновлення його на роботі та відповідно немає підстав і для задоволення похідних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди і витрат на правничу допомогу.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, колегія суддів не знаходить підстав повторно давати відповідь на ті самі аргументи заявника, при цьому колегія суддів враховує, що як, неодноразово зазначав ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року № 303А, §§ 2930). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, § 2).

ЄСПЛ визначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23, ЄСПЛ).

Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Кучеренко Оксана Володимирівна залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районногосуду м.КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті 09травня 2023року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17 серпня 2023 року.

Головуючий:

Судді: