Рішення

від 02.05.2023 по справі 511/1108/22

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/1108/22

Номер провадження: 2/511/35/23

02 травня 2023 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Теренчук Ж. В.,

секретаря судового засідання - Ніколас С.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейднатс"</a>, третя особа - ОСОБА_4 про зобов"язання видати трудову книжку, внесення запису до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви.

У червні2022року ОСОБА_3 звернувся досуду звищезазначеним позовом, якимпросить судпоновити йогопорушені трудовіправа підчас звільненняйого зроботи зпосади трактористаТОВ «Трейднатс» тазобов`язати відповідача ТОВ «Трейднатс» видати йому оригінал його трудової книжки після звільнення з роботи, внести зміни до трудової книжки щодо дати звільнення його з роботи, вважаючи таким днем день фактичної видачі оригіналу трудової книжки, а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що він працював на посаді тракториста в ТОВ «Трейднатс» з червня 2018 року. 05.11.2020 року наказом його звільнено з роботи з 06.11.2020 року за ч.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін. Про звільнення з роботи дізнався від свого колеги. Таким чином при звільненні йому не було вручено наказ про звільнення та не було видано копію трудової книжки. В подальшому він звертався до адміністрації підприємства, однак йому було відмовлено у видачі трудової книжки, наказу про звільнення та довідки про середньомісячну зарплату. Трудова книжка у день звільнення позивачу всупереч вимогам статті 47 КЗпП України (у редакції, чинній на дату звільнення) видана не була і не видана досі.

У зв`язку з цими обставинами, на підставі ч.4ст.235 КЗпП України, просить зобов`язати відповідача видати трудову книжку, внести запис в трудову книжку про зміну дати звільнення ОСОБА_3 , вказавши датою звільнення фактичну дату видачі трудової книжки, стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки з дня звільнення по дань ухвалення судового рішення, та відшкодувати заподіяну моральну шкоду.

22.11.2022 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просить провести стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно наданого розрахунку в розмірі 114186 грн.(а.с.50)

28.03.2023 року відповідач ТОВ «Трейднатс» надали суду заяву, в якій просили відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, а також просили застосувати строки позовної давності , які позивачем порушено при зверненні до суду за захистом порушених прав. (а.с.73)

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою судді від 16.06.2022 року постановлено відкрити провадження у справі та призначити судове засідання, а розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін(а.с.15).

Ухвалою суду від 13.04.2023 року вимогу ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду згідно поданої ним заяви.(а.с.81)

Позиції сторін у судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_3 всуді позовпідтримав тапросив йогозадовольнити.Суду показав,що віну відповідачаТОВ «Трейднатс»працював трактористом.06.11.2022року вінбув нароботі цілийробочий деньі проте,що йогозвільнили зроботи незнав. 09.11.2022року такожприйшов нароботу,налаштовував техніку,а післяобіду вінпідійшов додиректора ТОВ «Трейднатс» ОСОБА_4 ,який повідомивйого,що йогозвільнено зроботи завласним бажаннямз п`ятниці,тобто з06.11.2020року. ОСОБА_4 сказав йомупідійти в відділкадрів,ознайомитися знаказом тазабрати трудовукнижку. Вінбув незгоден зізвільнення,так як заявипро звільненняза власнимбажанням неписав,не зрозумівза щойого звільнили,і томувідмовився отримуватинаказ татрудову книжкута пройтиу відділкадрів. оскільки жодноїдомовленості щодоприпинення трудовогодоговору міжним тапідприємством неіснувало. Потім трудову книжку йому намагався вручити садівник ТОВ «Трейднатс» ОСОБА_5 , однак він також відмовився її отримувати.

В подальшому трудову книжку він не хотів забирати, так як мав намір повернутися на роботу, думав , що ситуації вирішиться на його користь. Однак потім написав СМС-повідомлення ОСОБА_4 , щоб той повернув йому трудову книжку , однак директор в грубій формі відмовив йому. Потім він йому телефонував неодноразово, однак чув лише нецензурну лексику та образи.

Отримати книжку безпосередньо у відділ кадрів на підприємстві не мав можливості, так як на територію підприємства після звільнення його не пропускали.

Наказ про його звільнення не оскаржував, розрахунок з ним проведено після звільнення. Після звільнення працював неофіційно, а потім працевлаштувався. Весь цей час він неодноразово особисто, телефонним зв`язком та з письмовою заявою звертався з вимогою повернути йому трудову книжку, проте такі звернення залишились без задоволення.

Відповідач ТОВ «Трейднатс» про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, судова повістка направлялась по місцю реєстрації підприємства на його юридичну адресу, однак представник відповідача в судове засідання не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Третя особа ОСОБА_4 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином , раніше в заяві ТОВ «Трейднатс» повідомили, що останній перебуває на військовій службі, а тому прийняти участь в судовому засіданні не має можливості. Між тим клопотання про зупинення провадження або відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,ч.1ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Суд вважає за можливе провести розгляд справи за даною явкою, враховуючи що відповідач та третя особа про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що також визнається сторонами, що ОСОБА_3 був прийнятий на роботу у ТОВ «Трейднатс» на роботу трактористом у червні 2018 року , що підтверджено в свою чергу і формою ОК-5 із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. (а.с.8)

Наказом директора ТОВ «Трейднатс» ОСОБА_4 від 05.11.2020 року за №20-к звільнений з роботи в посади тракториста з 06.11.2020 року за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України.(а.с.10, 74,75)

Однак копія наказу про звільнення та трудова книжка позивачу у день звільнення вручена не була, що підтверджується копією наказу про звільнення, де у графі «з наказом ознайомлено ОСОБА_3 » і «наказ отримав» відсутній будь-який підпис (а.с.74)

Відповідно до акту від 06.11.2020 року , складеного в с.Покрівка та засвідченого підписами садівників ТОВ «Трейднатс» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та директора ОСОБА_4 тракторист ОСОБА_3 відмовився ознайомитися з наказом від 05.11.2020 року за №20-к про його звільнення, також відмовився отримати оригінал трудової книжки . (а.с.76)

В свою чергу позивачем також надано суду копію поштового відправлення на адресу ТОВ «Трейднатс» від 29.07.2021 року з відміткою про неотримання кореспонденції за закінченням терміну зберігання, яким позивач стверджував в судовому засіданні направив роботодавцю вимогу про видачу йому трудової книжки . (а.с.11)

Також відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 12.12.2022 року ОСОБА_3 з 06.11.2020 року було звільнено з роботи з ТОВ «Трейднатс», а далі він 23.08.2021 року був прийнятий на роботу в ТОВ «Завод Стеко» , а з 07.06.2022 року працював в ТОВ «Біол Універсал Україна», з якого звільнився 21.09.2022 року. (а.с.63)

Нормативно-правове обгрунтування та висновки суду.

Частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 36 КЗпП Українипідставою припинення трудового договору є угода сторін.

Статтею 47 КЗпП України ( в редакції , чинній станом на 06.11.2020 року, тобто на дату звільнення з роботи ОСОБА_3 ) було передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Аналогічний обов`язок власника або уповноваженого ним органу закріплений і в п.4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення №58 від 29.07.1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110 (надалі- Інструкція).

Також відповідно до п.4.2 Інструкції якщо працівник відсутній на роботів день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Частиною п?ятою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Також згідно з пунктом 4.1 Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Таким чином, для застосування частини п?ятої статті 235 КЗпП України необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Відповідно до п.6.2 Інструкції трудові книжки та їх дублікати, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку не затребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві підприємства протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку їх можна знищити в установленому порядку.

Виходячи із системного аналізу нормст.47 КЗпП Українита зазначених положень Інструкції, у взаємозв`язку із положеннямист. 76 ЦПК України, предметом доказування у цій справі, є, серед іншого, правомірність чи неправомірність дій роботодавця у ситуації, за якої працівник з тих чи інших причин не отримав у день звільнення копії наказу про звільнення та трудової книжки.

При цьому, враховуючи положенняст.81 ЦПК Українита особливості вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення чи недотримання процедури звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Такий висновок суду в повній мірі кореспондує і позиції Верховного суду, висловленій у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 23.01.2018 року у справі №273/212/16-ц.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Так відповідно до змісту наказу директора ТОВ «Трейднатс» №20 від 05.11.2020 року про звільнення ОСОБА_3 з роботи за угодою сторін, останнім днем його роботи було визначено 06 листопада 2020 року.

У пункті 8постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9"Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що в разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

Припинення трудового договору за пунктом 1статті 36 КЗпПУкраїнизастосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1статті 36 КЗпПУкраїнине передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Також роз`яснено, що пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1статті 36 КЗпПУкраїниможуть бути в письмовій або в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1статті 36 КЗпП Україниі раніше домовлена дата звільнення.

Із показів позивача в суді встановлено, що 6 листопада 2022 року він був на роботі повний робочий день, однак заперечував, що про звільнення його повідомили в цей день і що між ним та роботодавцем була домовленість про звільнення його з роботи за угодою сторін. Зазначив, що про звільнення він був повідомлений директором ТОВ «Трейднатс» ОСОБА_4 - 09.11.2020 року.

Між тим наказом директора ТОВ «Трейднатс» ОСОБА_4 від 05.11.2020 року за №20-к ОСОБА_3 звільнений з роботи в посади тракториста з 06.11.2020 року за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України. Даний наказ відповідає вимогам законодавства щодо його форми, відповідно до наказу 06.11.2020 року був останнім днем роботи ОСОБА_3 .

Також позивач підтвердив в суді, що він не оспорював наказ №20-к від 05.11.2020 року про його звільнення, в тому числі не оскаржував дату його звільнення з роботи, підстави, а тому даний наказ є дійсним, а звільнення з роботи ОСОБА_3 відбулося саме 06.11.2020 року за угодою сторін..

Крім цього, із наданих відповідачем суду документів, зокрема акту про відмову в отриманні копії наказу та трудової книжки від 06.11.2020 року, можна зробити висновок, що відповідач ТОВ «Трейднатс» саме в день звільнення позивача організував видачу ОСОБА_3 належним чином оформлених трудової книжки та інших кадрових документів, зокрема копії наказу про звільнення, проте, як підтвердив позивач, через незгоду із підставою звільнення (за власним бажанням) свідомо відмовився знайомитися з наказом про звільнення, отримувати його копію, а також отримати трудову книжку.

Дані обставини підтверджені наданим суду актом ТОВ «Трейднатс» від 06.11.2020 року про відмову ОСОБА_3 отримати трудову книжку, який також складений відповідно до вимог законодавства і є належним доказом підтвердження саме факту відмови працівника від отримання трудової книжки та ознайомленні із наказом.

Відповідно перебування позивача на роботі та виконання ним трудових функцій ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто в день звільнення, а також 09.11.2020 року після звільнення доказами у справі не підтверджено.

Достовірність даних у наказі про звільнення ОСОБА_3 з роботи з 06.11.2020 року також підтверджено відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 12.12.2022 року, до якого внесено роботодавцем інформацію про дату звільнення ОСОБА_3 з роботи 06.11.2020 року.

Відтак, перебуваючи на роботі 06.11.2020 року, а за його версією прибувши на роботу 09.11.2020 року ОСОБА_3 свідомо відмовився отримати на підприємстві трудову книжку, ознайомитися з наказом про звільнення, в подальшому копію наказу про звільнення на протязі всього часу, який передував його зверненню до суду також не отримував, в підтвердження чого надав покази відповідні в суді, а відповідач в свою чергу надав копію акту про відмову в отриманні трудової книжки та копії наказу про звільнення за 06.11.2020 року.

Відповідно, виходячи з аналізу норм права, які регулюють трудові відносини, суд вважає, що право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов`язується не лише з обов`язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов`язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі.

Визначена статтею 13 ЦПК України диспозитивність судового процесу передбачає право учасників справи довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, проте позивачем не доведено, що він був позбавлений можливості отримати трудову книжку, перебуваючи в день звільнення на роботі, а також виходячи з його версії подій також 09.11.2020 року. Також позивач не заперечував, що саме директор ТОВ «Трейднатс» Болкісєв О.М. особисто повідомив йому про необхідність забрати відповідні документи у відділі кадрів, однак він відмовився це зробити, при його відмові був зокрема присутній садівник ТОВ «Трейднатс» садівник ОСОБА_8 , який в свою чергу є підписантом акту про відмову в отриманні трудової книжки ОСОБА_3 06.11.2020 року.

Вказані обставини на думку суду свідчать про відсутність умисних винних дій (бездіяльності) роботодавця ТОВ «Трейднатс» у затримці видачі трудової книжки у розумінні положень частини п`ятої статті 235 КЗпП України, тому суд приходить до висновку про те, що затримка видачі трудової книжки відбулась не з вини роботодавця.

Такий висновок суду узгоджується з висновком ВС, висловленим у постанова ВС від 09.03.2021 року у справі № 600/121/19 , відповідно до якого Верховний Суд наголосив, що трудове законодавство України побудоване на балансі прав та обов`язків як працівника, так і роботодавця. За положеннями трудового законодавства невиконання зобов`язань, як і зловживання правами, не допускається. Не реалізація із власної волі працівником свого права на отримання трудової книжки у день звільнення не може мати наслідком юридичну чи матеріальну відповідальність роботодавця у вигляді сплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки розбалансує систему прав та обов`язків у трудових відносинах.

Також враховуючи те, що ОСОБА_3 був на роботі в день його звільнення , а також приймаючи до уваги і його покази, що він прийшов на роботу 09.11.2020 року враховуючи вимоги п.4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та фактичні обставини справи у відповідача ТОВ «Трейднатс» не було обов`язку додатково повідомляти поштою позивача про необхідність отримання трудової книжки, оскільки останній був присутній на робочому місці в день звільнення і на наступний день після звільнення.

Крім цього, позивачем ОСОБА_3 не надано доказів, що він надав відповідачу ТОВ «Трейднатс» письмову згоду на пересилання йому трудової книжки.

Також під час розгляду справи у суді позивач стверджував і надав суду відповідні докази, що він звертався до відповідача з заявою про видачу трудової книжки , направивши її відповідачу 29.07.2021 року.

Між тим, копії такої заяви суду не надано, дане відправлення не містить опису документів, які направлялися позивачем на адресу роботодавця, оскільки в даному випадку суду необхідно дослідити питання, чи надавалася позивачем згода на пересилання трудової книжки. Крім цього, із змісту наданих суду доказів встановлено, що поштове відправлення повернулося на адресу ОСОБА_3 за закінченням терміну зберігання, відтак відповідачем дана кореспонденція отримана не була. При цьому в суд з позовом звернувся лише через рік після направлення такої заяви , а саме в червні 2022 року.

Оскільки 13.04.2023 року під час розгляду справи у суді відповідач надав суду трудову книжку ОСОБА_3 і той отримав її по розписці у суді (а.с.80), підстав для задоволення вимог позивача щодо зобов`язання видати йому трудову книжку не має і в цій частині позову позивачу належить відмовити.

Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оскільки суд прийшов до висновку , що затримка видачі трудової книжки позивачу відбулася не з вини роботодавця, то відповідно підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з затримкою видачі йому трудової книжки, відсутні, як і відсутні підстави для зміни дати звільнення позивача з роботи.

При цьому, судом встановлено, що у позивача не було і вимушеного прогулу через затримку видачі йому трудової книжки, оскільки позивач деякий час працював неофіційно, так як вважав, що можливо повернеться на попередню роботу, йому зокрема було відомо про тимчасові суперечки в ТОВ «Трейднатс» поміж його керівництва, а потім у серпні 2021 року позивач був працевлаштований, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 12.12.2022 року.

Відтак, суд вважає, що звільнення ОСОБА_3 відбулось з дотриманням усіх вимог трудового законодавства, зокрема в частині видачі трудової книжки та ознайомлення із наказом про звільнення, а також наявність в його діях умислу на неотримання трудової книжки та наявність доказів, якими цей факт зафіксовано.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що на користь такого висновку суду свідчать і наступні обставини.

Так відповідно до матеріалів справи звільнення позивача відбулося 06.11.2020 року.

Позивач звернувся в суд за захистом порушених прав в червні 2022 року , в тому числі з вимогами про стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу, тобто через один рік і вісім місяців після звільнення його з роботи.

Між тим 10 червня 2021 року набув чинностіЗакон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 05.02.2021 № 1217 IX(далі Закон №1217), який вніс зміни доКодексу законів про працю України(далі КЗпП) щодо нових правил обліку трудової діяльності працівника. Із цієї дати запроваджено електронний облік трудової діяльності, а також в новій редакції викладено ст. 24 КЗпП, відповідно до якої працівник не зобов`язаний подавати трудову книжку для працевлаштування, трудова книжка подаватиметься роботодавцю лишеу разі її наявності у працівника.

В новій редакції викладено ст.47 КЗпП України, відповідно до якої роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Таким чином даним законом спрощено як і прийом працівників на роботу, в тому числі не є перешкодою для працевлаштування відсутність трудової книжки, так і фактично скасовано відповідальність роботодавця за зберігання трудової книжки та її видачу.

При цьому частиною першою статті 233КЗпПпередбачено,що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Недотримання цих строків є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, між тим в даному випадку суд вважає, що позивачеві належить відмовити в задоволенні позову в зв`язку з недоведеністю позовних вимог, а не в зв`язку з пропуском цих строків, однак дана обставини свідчить на користь висновків суду, що позивач свідомо звільнився з роботи , не оскаржував наказ про звільнення, не мав проблем із працевлаштуванням, не маючи трудової книжки.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд вважає, що позивач не виявляв ініціативи в отриманні трудової книжки з моменту звільнення до часу звернення його до суду, не довів факт вимушеного прогулу, викликаного затримкою видачі трудової книжки, а тому в задоволенні позову ОСОБА_3 належить відмовити в повному обсязі.

На підставі ст.81, 89, 141, 259,263- 265, 268 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейднатс"</a>, третя особа - ОСОБА_4 про зобов"язання видати трудову книжку, внесення запису до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ж. В. Теренчук