Постанова

від 03.05.2023 по справі 917/1817/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 року м. Харків Справа № 917/1817/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.

за участю представників сторін

прокурор Горгуль Н.В., службове посвідчення №072883 від 01.03.2023

від позивача - не з`явився

від відповідача 1 не з`явився

від відповідача 2 Нескородь В.М., адвокат, ордер серія ВІ №1135966 від 31.03.2023

від третьої особи не з`явився

розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх. № 90 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.08.2022 (суддя Сірош Д.М., ухвалене в м. Полтаві, повний текст складено 18.08.2022) у справі №917/1817/21

за позовом Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, м. Полтава в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Інститут свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, м. Полтава,

до відповідачів: 1) Державного підприємства "Дослідне господарство "Тахтаулово" Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України, с. Тахтаулове, Полтавського району Полтавської області,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Петрівське", с. Петрівка, Полтавського району, Полтавської області

про визнання недійсними договорів та зобов`язання повернути майно,

ВСТАНОВИЛА:

Полтавська окружна прокуратура Полтавської області звернулася в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до Господарського суду Полтавської області із позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Тахтаулово" Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Петрівське", в якому просила:

- визнати недійсним Договір про надання сільськогосподарських послуг від 01.10.2020 №01-10/2020, укладений Державним підприємством "Дослідне господарство "Тахтаулово" Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Петрівське";

- визнати недійсним Договір купівлі - продажу від 14.06.2021 №14-06/2021, укладений Державним підприємством "Дослідне господарство "Тахтаулово" Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Петрівське";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Петрівське" повернути земельні ділянки площею 1539,3067 га правокористувачу Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України (т.1, ас.1-19).

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що договори про надання сільськогосподарських послуг та купівлі - продажу, укладені Державним підприємством "Дослідне господарство "Тахтаулово" Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Петрівське", відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України є удаваними правочинами, які вчинено з метою приховати інший правочин - договір оренди землі. Зокрема, вказує, що Державне підприємство "Дослідне господарство "Тахтаулово" Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України, укладаючи договір про надання сільськогосподарських послуг з ТОВ «Агрофірма «Петрівське» від 01.10.2020 не мало на меті здійснення своєчасної оплати у відповідності до пункту 2.2.6 договору, оскільки знало, що у подальшому буде реалізовувати біологічні активи саме цьому підприємству. Як наслідок - ТОВ «Агрофірма «Петрівське» набуває право власності на біологічні матеріали, а у подальшому - на урожай. Укладенням зазначеного правочину підміняється поняття договору оренди, а власником врожаю є орендар.

06.12.2021 від Прокуратури до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. №13511), в якій зазначає, що при формулюванні пункту 4 резолютивної частини позовної заяви допущено технічну помилку у зазначенні юридичної особи, якій повертається земельна ділянка, у зв`язку з викладеним просить врахувати правильно пункт 4 резолютивної частини позовної заяви: «Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Петрівське" повернути земельні ділянки площею 1539,3067 га правокористувачу - Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України» (т.1, а.с.252).

Суд прийняв до розгляду зазначену заяву про уточнення позовних вимог та розглянув справу з урахуванням внесених уточнень.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.12.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі № 917/1817/21, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Інститут свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (вул. Шведська Могила, 1, м. Полтава, 36013).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.08.2022 у справі №917/1817/21 в позові відмовлено (т.3, а.с.8-11).

Рішення суду обґрунтуване тим, що договір про надання сільськогосподарських послуг» №01-10/2020 відповідає усім умовам, як передбачені для такого виду договорів, згідно з главою 61 Цивільного кодексу України, а тому укладення зазначеного договору не суперечить вимогам чинного законодавства, договір не містить істотних умов, передбачених для договорів оренди землі, тому за своєю суттю договір про надання сільськогосподарських послуг» №01-10/2020 від 01.10.2020 не є прихованим правочином - договором оренди землі, а є договором саме про надання послуг. Також суд зазначив, що договір купівлі-продажу №14-06/2021 від 14.06.2021 відповідає усім вимогам, які передбачені параграфом 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволені позову суд зазначив, що спірні договори укладені в межах господарської діяльності Державного підприємства «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України, земельні ділянки не вилучались та ТОВ "Агрофірма "Петрівське" не передавались, а тому спірні договори про надання послуг та купівлі - продажу не є прихованими договорами оренди землі.

Окрім того, суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів, що земельні ділянки, які перебували у користуванні відповідача, передавалися у володіння чи користування ТОВ "Агрофірма "Петрівське".

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.08.2022 у справі №917/1817/21, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Стягнути на користь Полтавської обласної прокуратури судові витрати, про час і місце справи повідомити Полтавську та Харківську обласні прокуратури.

По тексту апеляційної скарги скаржником надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апелянт вважає, що рішення суду не ґрунтується на законі, прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

В обгрунтування поданої апеляційної скарги посилається на наступне.

Судом не надано оцінки доводам прокурора, що спірні договори (про надання сільськогосподарських послуг та купівлі продажу) у своїй сукупності є прихованими договорами оренди земельної ділянки. Судом лише зазначено, що оспорювані угоди відповідають усім умовам, які передбачені для такого виду правочинів.

Договір про надання сільськогосподарських послуг не відповідає положенням Цивільного кодексу України, а саме п.2.2.6 договору є відступленням від загального правила, передбаченого ст. 189 Цивільного кодексу України, відповідно до якої продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказаний пункт договору свідчить про визначення пріоритетності або навіть виключності прав підрядника на вирощену сільськогосподарську продукцію і не відповідає вимогам ст. 837 Цивільного кодексу України, оскільки за договором про надання сільськогосподарських послуг результат робіт (в даному випадку - вирощена сільськогосподарська продукція) має бути переданий ДП «ДГ«Тахтаулово» ІЗРНААНУ, а не бути проданий ТОВ «Агрофірма Петрівське».

Реальна оплата грошовими коштами замовником за договором про надання сільськогосподарських послуг - ДП «ДГ «Тахтаулово» ІЗРНААНУ проведена не була і не могла відбутись у зв`язку із відсутністю можливості оплати, оскільки підприємство не здійснює іншої господарської діяльності, окрім передачі у приховану оренду земель, наданих державою у постійне користування.

Предмет договору купівлі-продажу на момент укладання спірного договору фізично не існував, оскільки продукція не виросла, її фізичні характеристики так само як і потенційна чи біологічна врожайність не відомі. Сторони домовились і уклали договір про те, що уся вирощена продукція є власністю ТОВ «Агрофірма «Петрівське».

Прокурор вважає, що директор державного підприємства, укладаючи договір про надання сільськогосподарських послуг з ТОВ «Агрофірма «Петрівське» від 01.10.2020 не мав на меті здійснення своєчасної оплати у відповідності до пункту 2.2.6. договору, так як знав, що у подальшому буде реалізовувати біологічні активи саме цьому підприємству, що вказує на прямий умисел укладення удаваних правочинів для приховання орендних відносин. Як наслідок, ТОВ «Агрофірма «Петрівське» набуло право власності на біологічні матеріали, а у подальшому - і на урожай.

Посилання суду на те, що спірні договори не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди землі у зв`язку з відсутністю істотних умов договору оренди землі не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен був надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків. На цьому акцентовано увагу в постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20.

Як зазначає скаржник, згідно п. 3.1.7 договору про надання сільськогосподарських послуг від 01.10.2020, договір купівлі-продажу біологічних активів мав бути укладений до 15.06.2021, що не відповідає принципам свободи зазначеного виду угод, істотні умови яких визначені главою 61 Цивільного кодексу України та фактично визначає обов`язок ДП «Дослідне господарство «Тахтаулово» ІЗР НААНУ продати результат підрядних робіт ТОВ «Агрофірма «Петрівське». Отже, сторонами не дотримана при укладенні зазначених угод презумпція свободи договору, визначена ст. 627 Цивільного кодексу України, яка визначає, що сторони є вільними у виборі контрагента.

Відповідно до п. 4.4.3 договору купівлі-продажу від 14.06.2020 ТОВ «Агрофірма «Петрівське» має виключне право власності на сільськогосподарську продукцію, що буде вирощене ним. Указане свідчить про формальний підхід до оформлення договірних відносин, взаємного погодження його умов та свідчить про наявність заздалегідь визначеної мети - незаконне отримання в оренду земельної ділянки. Згідно наданих суду первинних бухгалтерських документів ДП «Дослідне господарство «Тахтаулово» ІЗР НААНУ в 2021 році не сплатило жодних коштів за роботи по обробітку землі, а ТОВ «Агрофірма «Петрівське» сплатило кошти за користування земельною ділянкою шляхом оформлення угоди про залік зустрічних вимог від 14.06.2021.

Апелянт вважає, що право постійного користування ДП «Дослідне господарство «Тахтаулово» ІЗР НААНУ на землі державної власності не надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій. Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №920/22/18, від 19.08.2020 у справі №915/1302/19. Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування, а тому сторони за оспорюваними договорами вдались до приховування орендних відносин за удаваними правочинами. Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано, що ДП «Дослідне господарство «Тахтаулово» ІЗР НААНУ, в порушення Статуту та вказаних вимог земельного законодавства, укладено договір про надання сільськогосподарських послуг №01-10/2020 строком на 5 років (до 31.12.2025 року), що також є істотною умовою договору оренди та свідчить про наявність прямого умислу, а також договір купівлі продажу, які за своєю природою, в сукупності, підпадають під ознаки договору оренди землі та укладені з метою його приховати. Таким чином, на думку апелянта, характер правовідносин між вказаними сторонами за умовами оспорюваних договорів є прихованою орендою земельних ділянок, оскільки наявні усі його істотні умови.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2023 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В., суддя Істоміна О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 поновлено Заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 17.08.2022 у справі № 917/1817/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.08.2022 у справі №917/1817/21. Встановлено строк учасникам справи до 26.01.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим сторонам у справі. Призначено справу до розгляду на "10" березня 2023 р. о 14:15 годині. Зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 17.08.2022 у справі №917/1817/21. Витребувано матеріали справи №917/1817/21 із Господарського суду Полтавської області.

Згідно витягу з протоколу повторного розподілу судової справи між суддями від 22.02.2023 у зв`язку із звільненням у відставку судді Зубченко І.В., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.

23.01.2023 за вх.№906 на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 з Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/1817/21 (три томи).

06.02.2023 за вх. №1458 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Петрівське" надійшло клопотання про поновлення строку для подання відзиву №7 від 30.01.2023.

В обґрунтування вищенаведеного клопотання відповідач-2 зазначив, що ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 підприємство отримало лише 27.01.2023, що підтверджується відміткою про вхідну кореспонденцію за №84 від 27.01.2023 та поштовим конвертом, тому подати відзив в строки, визначені судом не було можливості.

Скориставшись програмою «Відстежити» з офіційного веб-сайту «Укрпошта», судом встановлено, що поштове відправлення, а саме ухвала Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 трек-номером №6102271831845 була отримана Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Петрівське» (вул.Полтавська, 11А, с. Петрівка, Полтавський район, Полтавська область, 38723) - 27.01.2023.

Відповідно до ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відтак, враховуючи наведені в клопотанні обставини щодо поновлення процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також з метою забезпечення встановленого п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950р. права на ефективний доступ до суду та гарантій щодо належності перегляду судової справи та повноти встановлення і дослідження обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Петрівське" та поновлення останньому процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.

06.02.2023 за вх. №1459 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Петрівське" надійшов відзив на апеляційну скаргу №6 від 30.01.2023 (з додатками), в якому відповідач-2 просить суд залишити апеляційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 17.08.2022 по справі №917/1817/21 без змін.

Товариство звертає увагу суду, що жодного порушення норм процесуального права під час розгляду справи та прийняттям рішення судом першої інстанції не було, а твердження апелянта стосовно такого порушення не підтверджено.

Також стверджує, що пункт 2.2.6 договору про надання сільськогосподарських послуг №01-10/2020 від 01.10.2020 повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а тому твердження Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури про те, що вказаний пункт є відступленням від загального правила, передбаченого статею 189 ЦК України є безпідставними.

Крім того, відповідач-2 зазначає, що згідно договору перелік послуг, що надається на умовах даного договору визначається в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору та укладаються на кожен рік окремо, де вказується їх найменування, кількість, вартість, строк виконання визначаються у відповідних додатках до цього договору та/або актах приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт). При цьому асортимент, кількість, ціна та строки є орієнтовними, фактичні дані визначаються первинними бухгалтерськими документами.

Отже, договором про надання сільськогосподарських послуг №01-10/2020 передбачено надання замовнику послуг, а не виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі, яка має бути повернута замовнику, як це стверджує апелянт. Передача наданих підрядником замовнику послуг відбулась шляхом підписання актів приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

Крім того, відповідач 2 вважає, що твердження апелянта стосовно того, що директор ДП ДГ Тахтаулово ІЗРНААНУ не мав на меті здійснення своєчасної оплати у відповідності до п. 2.2.6. договору підряду №01-10/2020 від 01.10.2020, так як знав, що у подальшому буде реалізовано біологічні активи саме ТОВ Агрофірма Петрівське та підписано угоду про залік зустрічних вимог, не відповідають дійсності та базуються лише на припущеннях.

У відповідності до вимог пункту 5.1 договору підряду №01-10/2020 від 01.10.2020, рахунок-фактура, акти здачі-приймання (надання послуг) були підписані після виконання певного виду робіт, які були вказані в кожній окремій специфікації до договору.

Втім, відповідно до п. 6.1.3 Статуту Державного підприємства Дослідне господарство Тахтаулово Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України, підприємство має право реалізовувати свою продукцію, а п. 8.5. визначено, що основним показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток. Тому, враховуючи наявність налагоджених ринків збуту с/г продукції та технічної можливості для доведення до стадії врожаю біологічних активів, що знаходилися на земельних ділянках Підприємства керівництвом ТОВ Агрофірма "Петрівське у червні 2020 року запропоновано Державному підприємству придбання посівів кукурудзи, озимого ячменю та озимої пшениці. Вказана пропозиція була погоджена керівництвом Державного підприємства, оскільки це призводило до гарантованого отримання прибутку за відсутності ризиків не отримання врожаю та понесения витрат на вирощування, збирання, транспортування та зберігання зерна. У зв`язку з цим підписано договір купівлі-продажу №14-06/2021 від 14.06.2021, проведено залік зустрічних вимог на суму 14 507 960 грн та сплачено кошти в сумі 4 564 000 грн.

Відповідач-2 також звертає увагу суду, що прибуток, отриманий Державним підприємством від реалізації біологічних активів становить 4 564 000 грн.

Вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що спірні договори (договір про надання сільськогосподарських послуг №01-10/2020 від 01.10.2020 та договір купівлі-продажу №14-06/2021 від 14.06.2021) не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди землі у зв`язку з відсутністю істотних умов договору оренди землі.

Крім того, за договором підряду виконавцем надано замовнику сільськогосподарські послуги по обробітку земельних ділянок, а за договором купівлі-продажу відбулося придбання біологічних активів, які в подальшому потребували доведення до стану врожаю, що, у свою чергу, залежить від багатьох факторів та не завжди може призвести до отримання врожаю. У разі неврожаю, придбання біологічних активів призвело б до збиткової діяльності підприємства. Розрахунки за вказаними договорами проведено шляхом взаємозаліку грошових зобов`язань, що не суперечить вимогам чинного законодавства. Будь-якої плати за користування земельними ділянками, що перебували у постійному користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту захисту рослин НААН України ТОВ «Агрофірма «Петрівське» не сплачувало.

Стверджує, що договори підряду та купівлі-продажу біологічних активів мають індивідуальний характер, короткі строки їх виконання, будь-якої передачі земельної ділянки під час їх виконання не відбувається, що у свою чергу свідчить про безпідставність твердження апелянта щодо укладання договорів оренди землі. Особливість відносин оренди землі полягає в тому, що за договором оренди передбачений перехід об`єкта оренди на певний строк у користування орендаря, в якого виникає зустрічне зобов`язання сплачувати орендну плату за користування. Оскільки оспорювані договори не містять умов щодо передачі земельних ділянок ТОВ Агрофірма Петрівське за плату, не наділяє його правами користувача та не передбачає обов`язків з їх використання, то такі відносини, які виникли між сторонами не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди землі. З таким висновком погоджується Верховний Суд України у постанові від 14.06.2017 №3-384гс17.

Серед іншого, відповідач-2 вважає, що наведені у апеляційній скарзі висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду жодним чином не підтверджують доводи прокурора, оскільки стосуються обставин справи, яка є відмінною від справи, що розглядається.

Також, посилання апелянта за змістом апеляційної скарги та позовної заяви на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду жодним чином не підтверджують доводи прокурора, оскільки стосуються обставин справи які є відмінними.

Крім того, звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що законодавство, яке регламентує оренду землі не передбачає сплати будь-яких коштів орендарем орендодавцю, навіть шляхом проведення взаємозаліку. Враховуючи, що за умов договору купівлі-продажу відбулась реалізація біологічних активів, які неможливо ідентифікувати жодним чином окрім визначення площ земельних ділянок, на яких вони ростуть та місця розташування вказаних ділянок.

Апелянтом помилково зроблено висновок про те, що права та обов`язки приватного підприємства та державного підприємства відповідають обов`язкам орендаря та орендодавця, визначеним в статтях 24 та 25 Закону України «Про оренду землі», оскільки жодної передачі земельних ділянок за плату не відбувалося, а було надано лише тимчасовий доступ до них з метою виконання підрядних робіт та доведення біологічних активів до стану врожаю з подальшим його збором.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів передання земельних ділянок Державного підприємства у володіння чи користування ТОВ Агрофірма Петрівське, відсутність у спірних договорах умов щодо передачі земельних ділянок Приватному підприємству за плату, а також відсутності у ТОВ Агрофірма Петрівське прав та обов`язків землекористувача, відповідач-2 вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про відсутність у спірних договорів ознак, притаманних відносинам у сфері оренди землі.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 10.03.2023 о 10.00 год з`явився прокурор, але через відсутність інтернету, судове засідання не відбулося, що підтверджено відповідною довідкою.

Ухвалою суду від 10.03.2023 у даній справі розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.04.2023 о 10.00 год в приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: м.Харків, пр.Незалежності,13, перший поверх, зал судових засідань № 131.

До Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання прокурора відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин управління представництва інтересів держави в суді Харківської обласної прокуратури Горгуль Наталії Володимирівни про участь у судовому засіданні 05.04.2023 о 10.00 год в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено ухвалою суду від 28.03.2023.

У судовому засіданні 05.04.2023 оголошено перерву до 03.05.2023 о 10-30, про що винесена ухвала.

У наступне судове засідання з`явився прокурор та підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд залишити без змін оскаржуване рішення, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду через Електронний суд із клопотанням, в якому просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач 1 та третя особа у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались.

Враховуючи положення ч.12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважала за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю позивача, відповідача 1 та третьої особи.

Відповідно до вимог статей 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши прокурора та представника відповідача 2, розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Згідно з вимогами ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ст.53 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

«Прокурор, звертаючись до суду з позовом повинен обгрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливості подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обо`язково повинен зазначити їх в обгрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим».

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 визначив, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до цього рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах на захист інтересів держави.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право користування землею набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з абзацом 4 статті 15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 25-1 пункту 4 Положення).

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

В додатках до позовної заяви міститься повідомлення (лист №55-120- 7811вих21), зі змісту якого вбачається, що 27.08.2021 Полтавською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру», повідомлено Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про виявлені порушення та надано договори з проханням якнайшвидше вжити відповідних заходів щодо перевірки договору на предмет відповідності вимогам чинного законодавства та, у випадку наявності підстав, оскарження їх у судовому порядку. В свою чергу, 07.10.2021 отримано відповідь з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (лист №10-16-0.62-6302/2-21 від 28.09.2021) у якій зазначено, що у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору Головне управління не має можливості звернутися до суду з приводу порушення вимог чинного законодавства (т.1, а.с.57-62).

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області було обізнане про вказані порушення і не вжило своєчасних заходів щодо оскарження договорів у судовому порядку з підстав порушення вимог земельного законодавства ні як власник, ні як контролюючий орган. Бездіяльність контролюючого органу стала підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави.

Звернення прокурора до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про законність розпорядження належними державі земельними ділянками сільськогосподарського призначення, яке здійснено з порушенням закону.

Нецільове використання земель, переданих державному підприємству на праві постійного користування порушує інтереси держави у сфері використання та охорони земель, ефективного і раціонального використання земельних ресурсів.

Ці дії знижують рівень довіри суб`єктів господарювання та населення до органів державної влади, у зв`язку з чим порушуються інтереси держави.

Пред`явлення даного позову обумовлено порушенням державних та громадських інтересів, оскільки надання у користування приватному підприємству земельних ділянок, які належать державному підприємству на праві постійного користування, суперечить основним засадам земельного законодавства, яке наголошує на тому, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Крім того, позовна заява про визнання договорів удаваними безумовно становить суспільний інтерес.

За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокуратури до суду є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - незаконного використання суб`єктом господарювання земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні державного підприємства, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, землі - національного багатства України. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права. Вказана правова позиція закріплена в Постанові Верховного Суду по справі №372/2180/15-ц від15.05.2018 .

Враховуючи зміст правовідносин, що склалися між учасниками справи, з`ясувавши питання повноти обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у даній справі, колегією суддів Східного апеляційного господарського суду за результатами апеляційного розгляду встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідач 1, Державне підприємство «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України - юридична особа (ідентифікаційний код 00497029), діяльність якого регулююється Статутом, затвердженим Президентом НААН України, академіком Я.М.Гадзало 14.11.2017 р. (т.2 (а.с.70-82).

Скорочене найменування : ДП «ДГ «Тахтаулово» ІЗР НААН».

З Преамбули Статуту вбачається, що Державне підприємство «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном (п.1.1 Статуту).

З п.1.4 Статуту вбачається, що наказом НААН від 07.09.2010 за № 69 Державне дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту свинарства ім. О.В.Квасницького УААН перейменовано в Державне підприємство «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту свинарства ім.О.В.Квасницького НААН».

Наказом НААН України від 28.01.2011 № 19 «Про перепідпорядкування Державного підприємства «Дослідне господарство «Тахтаулово» Державне підприємство «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту свинарства ім.О.В.Квасницького НААН» підприємство перейменовано в Державне підприємство «Дослідне господарство «Тахтаулово» Національної академії аграрних наук України».

Постановою Президії Національної академії аграрних наук України від 6 листопада 2013 року (протокол № 19) «Про результати атестації наукових установ НААН в 2013 році» та наказом НААН від 18 грудня 2013 № 189 перейменовано в Державне підприємство «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України».

Діюче найменування Підприємства визначено постановою Президії Національної академії аграрних наук України від 26 липня 2017 року (протокол № 11) «Про зміну підпорядкування Державного підприємства «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН» та наказом НААН від 01 серпня 2017 № 137.

Пунктом 1.5 Статуту передбачено, що Підприємство безпосередньо підпорядковане Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України (далі Наукова установа).

З розділу 2 Статуту, який визначає мету та основні напрями діяльності Підприємства, зокрема, п.2.1 вбачається, що Підприємство, як юридична особа, є державним сільськогосподарським підприємством, яке створене з метою організаційно-господарського забезпечення Науковій установі умов для своєчасного та високоякісного забезпечення досліджень та їх апробації, нових засобів захисту рослин і тварин, штамів мікроорганізмів, вирощування племінного молодняку тварин і птиці, проектування і виготовлення дослідних і макетних зразків нової техніки.

Відповідно до п. 4.3 Статуту Підприємство користується землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

Земельні ділянки, які надані в постійне користування підприємству для розміщення його об`єктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племенних тварин і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених Статутом Академії та цим Статутом, є державною власністю (п. 4.4 Статуту).

Відчудження нерухомого майна підприємства, що перебуває у віданні Академії, здійснюється лише з дозволу Президії Академії в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п 4.14 Статуту).

Підприємство планує свою господарську діяльність і визначає стратегію та основні напрями свого розвитку відповідно до своїх статутних завдань з урахуванням галузевих науково - технічних прогнозів та пріоритетів, кон`юнктури ринку продукції, товарів, робіт, послуг та економічної ситуації (пункт 6.1.1 Статуту)

Відповідно до пункту 6.1.3 Статуту Підприємство реалізує свою продукцію, залишки її виробництва, послуги за цінами, що формуються відповідно до умов економічної діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, за встановленими державними цінами.

Отже, на момент вчинення оспорюваних правочинів, діяльність Державного підприємства «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України регулювалась положеннями зазначеного Статуту.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 268826811 від 03.08.2021, за ДП «Дослідне господарство «Тахтаулово» ІЗР НААНУ було зареєстровано 27 земельних ділянок, з яких 10 - для ведення товарного сільськогосподарського підприємства та 17 - для дослідницьких цілей, в тому числі земельні ділянки з кадастровими номерами:

5324085700:00:012:0010, 5324085700:00:021:0019, 5324085700:00:019:0025, 5324085700:00:001:0003, 5324085700:00:007:0002, 5324085700:00:018:0005, 5324085700:00:022:0029, 5324085700:00:019:0024, 5324085700:00:002:0002, 5324085700:00:007:0003, 5324085700:00:020:0024, 5324085700:00:010:0002, 5324085700:00:002:0003, 5324085700:00:005:0002, 5324085700:00:007:0004. 5324085700:00:009:0005, 5324085700:00:003:0004.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Державного акту на право постійного користування землею Серія ПЛ №19-0012, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею відповідно під №23 від 27.01.1995 року, Інституту свинарства УААН Полтавського району Полтавської області с.Тахтаулово, що зазначений землекористувачем, надано у постійне користування 2557,5 га землі для науково-дослідної роботи в с/г виробництві відповідно до рішення Полтавської районної ради народних депутатів від 31 березня 1994, 19 сесія 21 скликання. Цей Державий акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №83 (т.1, а.с.116-120).

Інститут свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (ідентифікаційний код юридичної особи 00497006) в даній справі має статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

В письмових поясненнях від 11.01.2022, а у подальшому в доповненнях до пояснень на позовну заяву у справі №917/1817/21 від 25.01.2022, поданих третьою особою до суду першої інстанції зазначено, що усі земельні ділянки, зазначені в позовній заяві площею 1539,3067 га щодо яких ДП «ДГ «Тахтаулово» Інституту захисту рослин НААН України укладало договори про надання сільськогосподарських послуг від 01.10.2020 року №01-10/2020 та купівлі-продажу від 14.06.2021 року №14-06/2021 ні господарству-відповідачу, ні Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України не належали і не належать, їх посадові особи вчиняти ці правочини не мали права. Це не що інше, як незаконне заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем вчинені в особливо великих розмірах, про що було повідомлено прокуратуру.

Усі земельні ділянки, зазначені у позовній заяві і не тільки, зібраний на них врожай площею 1539,3067 га на праві постійного користування належали і належать Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України.

Інститут на укладання незаконних спірних договорів і тим більше, збирання врожаю свого дозволу не давав. Це підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, наказом Мінюсту України від 06.08.2021 року №2806/5 і Висновком колегії від 08.07.2021 року до нього, претензією Інституту від 08.04.2021 року господарству-відповідачу.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу Міністерства юстиції України №2806/5 від 06.08.2021 задоволено скаргу Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААНУ, скасовано рішення, прийняті державним реєстратором ВК Кобеляцької міської ради Рустамяном Е.Т. щодо реєстрації за ДП «Дослідне господарство «Тахтаулово» ІЗР НААНУ земельних ділянок з кадастровими номерами:

5324085700:00:012:0010, 5324085700:00:021:0019, 5324085700:00:019:0025, 5324085700:00:001:0003, 5324085700:00:007:0002, 5324085700:00:018:0005, 5324085700:00:022:0029, 5324085700:00:019:0024, 5324085700:00:002:0002, 5324085700:00:007:0003, 5324085700:00:020:0024, 5324085700:00:010:0002, 5324085700:00:002:0003, 5324085700:00:005:0002, 5324085700:00:007:0004. 5324085700:00:009:0005, 5324085700:00:003:0004 (т.1, а.с.14).

З Висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органі Міністерства юстиції від 08.07.2021 вбачається, що оскаржувані рішення прийнято державним реєстратором Рустамяном Е.Т. на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття права постійного користування на земельні ділянки за ДП «ДГ «Тахтаулово» ІЗР НААН», а відтак оскаржувані рішення прийнято державним реєстратором Рустамяном Е.Т. з порушенням вимог статей 10,18, 24 Закону та підлягають скасуванню (т.1, а.с.112-115).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.10.2021 власником вищезазначених земельних ділянок є Держава Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, правокористувач: Інститут свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (т.1, а.с.177-227).

01.10.2020 Державне підприємство «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України (за договором -замовник) в особі директора Варави Ігоря Григоровича та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Петрівське» (за договором - виконавець) в особі директора Ландаря Олександра Андрійовича уклали договір «Про надання сільськогосподарських послуг» №01- 10/2020 (т.1, а.с.40-44).

Відповідно до пункту 1.1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець зобов`язується надати комплекс сільськогосподарських послуг на землях замовника власними чи орендованими транспортними засобами та матеріалами, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані послуги.

Під сільськогосподарськими послугами за цим договором сторони розуміють: оранка, дискування, глибокорихлення, боронування, коткування, посів, внесення гербіцидів, прополка, підживлення, збирання врожаю. Цей перелік послуг не є вичерпним, тобто сторони можуть узгодити і інші послуги, що підлягають регулюванню умовами цього договору (пункт 1.1.1 договору).

Перелік послуг, що надається на умовах цього договору визначається в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору та укладаються на кожен рік окремо, де вказується їх найменування, кількість, вартість, строк виконання визначаються у відповідних додатках до цього договору та/або Актах приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт). При цьому асортимент, кількість, ціна та строки є орієнтовними, а фактичні дані визначаються первинними бухгалтерськими документами (п 1.1.2 договору).

Пунктом 1.1.3 договору сторони погодили, що під додатками до цього договору маються на увазі додаткові угоди, додатки, кошториси, акти прийому - передачі наданих послуг (виконаних робіт) узгоджені замовником, рахунки - фактури та видаткові накладні, які видаються виконавцем. Всі додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами (чи однією із сторін, якщо підпис іншої не вимагається).

У пунктах 1.2 та 1.3 договору зазначено, що місцем надання послуг є земельні угіддя (рілля - 1539,3067 га), розміщені на території Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, перелік яких міститься у додатку № 1.

Додаток № 1 до договору № 01-10/2020 про надання сільськогосподарських послуг від 01.10.2020 містить Перелік земельних ділянок, на яких надаватимуться сільськогосподарські послуги, а саме номер поля, площу та місце розташування земельної ділянки (т.1, а.с.44)

Власником врожаю є Замовник (п.1.3 договору).

Строк надання послуг, що будуть надаватися за договором буде узгоджуватись сторонами окремо у вигляді усного узгодження або ж письмового шляхом укладення відповідних додатків до договору (п.1.4 договору).

З п.2.2.2 договору вбачається, що Замовник зобов`язаний надати поля в стані, придатному для здійснення послуг за даним договором.

Пунктом 2.2.6 договору передбачено, що Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі на умовах, визначених цим договором оплатити вартість виконаних робіт (надання послуг) або до 15 червня кожного року укладати з виконавцем договір купівлі-продажу біологічних активів (незавершене виробництво), які виготовлені за результатами надання послуг за цим договором.

Виконець зобов`язаний:

надавати послуги власною чи орендованою сільськогосподарською технікою, механізмами (агрегатами) в узгоджені сторонами строк з використанням необхідних матеріалів (мінеральні та інші добрива, посівний матеріал, засоби захисту рослин, гербіциди, інші матеріали, необхідні для надання послуг за цим договором та робочої сили (як власних працівників, так і залучених разом з орендованою технікою (п.2.4.1);

передавати Замовнику послуги відповідно до акту приймання-передачі послуг (п.2.4.2).

Підписаний сторонами Акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) є доказом узгодження факту наданих послуг, їх ціни, а також прийняття таких послуг Замовником та відсутність у останнього будь-яких претензій по таким послугам (п.2.4.7).

Згідно з пунктом 4.1 договору, орієнтовна сума послуг та матеріалів за договором визначаються у додатках, що є невід`ємними частинами цього договору. Такими додатками вважаються і акти приймання - передачі наданих послуг.

Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за надані послуги здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця, згідно з виставленим рахунком та/або актом приймання - передачі послуг, не пізніше 10 банківських днів після їх отримання замовником факсом, електронною поштою чи іншим способом.

Оплата можлива і в іншій формі, що не заборонена чинним законодавством та додатковою обумовленістю сторін (пункт 5.2.2 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2025 включно, а в частині виконання грошових зобов`язань до повного їх виконання (п. 10.1договору).

Згідно з додатком 1 до договору №01-10/2020 від 01.10.2020 «Про надання сільськогосподарських послуг» загальна площа наданих сільськогосподарських послуг (оранка ґрунту під посів с/г культур у 2021 році становить 1510,4316 га.

Загальна вартість наданих сільськогосподарських послуг з ПДВ складає 940 261,43 грн.

Як вже зазначалось, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 268826811 від 03.08.2021, за ДП «Дослідне господарство «Тахтаулово» ІЗР НААНУ зареєстровано 27 земельних ділянок, з яких 10 - для ведення товарного сільськогосподарського підприємства та 17 - для дослідницьких цілей.

Земельні ділянки, на яких надавалися сільськогосподарські послуги відповідно до Додатку №1 до Договору «Про надання сільськогосподарських послуг № 1 від 01.10.2020, розташовані на території Тахтаулівської сільської ради Полтавського району та мають наступну площу: 75,8859 га, 134,2988 га, 3,4970 га, 24,7852 га, 89,4148 га, 45,6287 га, 28,8751 га, 130,5212 га, 201,3255 га, 133,4560 га, 16,8823 га, 200,6906 га, 18,7456 га, 104,6343 га, 126,6585 га, 115,9458 га, 76,5015 га та 11,5599 га.

Аналізом співставлення площі земельних ділянок, які зазначені у Додатку № 1 до вказаного договору та відомостей з реєстру речових прав на нерухоме майно про земельні ділянки, які були зареєстровані за підприємством, можливо визначити кадастрові номери земельних ділянок, на яких надавались сільськогосподаські послуги:

5324085700:00:012:0010, 5324085700:00:021:0019, 5324085700:00:019:0025, 5324085700:00:001:0003, 5324085700:00:007:0002, 5324085700:00:018:0005, 5324085700:00:022:0029, 5324085700:00:019:0024, 5324085700:00:002:0002, 5324085700:00:007:0003, 5324085700:00:020:0024, 5324085700:00:010:0002, 5324085700:00:002:0003, 5324085700:00:005:0002, 5324085700:00:007:0004, 5324085700:00:009:0005, 5324085700:00:003:0004 .

01.10.2020 Державне підприємство «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Петрівське» уклали специфікацію №1 до договору №01-10/2020 «Про надання сільськогосподарських послуг» від 01.10.2020, відповідно до якої сторони домовились про послуги, які будуть проводитися у 2020 році на земельних ділянках замовника з оранки ґрунту під посів с/г культур у 2021 році на пл. 1510,4316 га, вартістю з ПДВ 940261,43 грн.

01.10.2020 Державне підприємством «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Петрівське» уклали специфікацію № 2 до договору №01-10/2020 «Про надання сільськогосподарських послуг» від 01.10.2020, відповідно до якої домовились про послуги, які будуть проводитися в 2020 році на земельних ділянках замовника з посіву озимої пшениці під урожай 2021 на площі 20,8751 га, загальною вартістю 45 391,36 грн та під посів озимого ячменю під урожай 2021 на площі 8,000 га загальною вартістю 29 369,38 грн.

30.04.2021 Державне підприємство «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Петрівське» уклали специфікацію № 3 до договору №01-10/2020 «Про надання сільськогосподарських послуг від 01.10.2020», відповідно до якої сторони домовились про послуги, які будуть надаватися в 2021 році на земельних ділянках замовника: посів пшениці під урожай 2021 та внесення мінеральних добрів на загальній площі 3 га, загальною вартістю 42500,39 грн.

31.05.2021 Державне підприємство «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Петрівське» уклали специфікацію № 4 до договору №01-10/2020 «Про надання сільськогосподарських послуг» від 01.10.2020, відповідно до якої сторони домовились про послуги, які будуть надаватися у 2021 році на земельних ділянках замовника: посів кукурудзи з внесенням мін. добрів під урожай 2021, боронування грунту 1,11 слід, культивація грунту 1,11 слід відповідно на площах 1460,065 га, 1674,00 га, 1480 га загальною вартістю 11 385 986,89 грн.

31.05.2021 Державне підприємство «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Петрівське» уклали специфікацію № 5 до договору №01-10/2020 «Про надання сільськогосподарських послуг» від 01.10.2020, відповідно до якої сторони домовились про послуги, які будуть надаватися в 2021 році на земельних ділянках замовника: посів ячменю під урожай 2021 на площі 2 га; посів сої під урожай 2021 на площі 1.5 га; посів соняшнику під урожай 2021 на площі 0,22 га загальною вартістю 2020,09 грн.

31.05.2021 Державне підприємство «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Петрівське» уклали специфікацію № 6 до договору №01-10/2020 «Про надання сільськогосподарських послуг» від 01.10.2020, відповідно до якої сторони домовились про послуги, які будуть надаватися в 2021 році на земельних ділянках замовника: внесення мінеральних добрів на площі 3,72 га, загальною вартістю 1064,71 грн.

11.06.2021 Державне підприємство «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Петрівське» уклали специфікацію № 7 до договору №01-10/2020 «Про надання сільськогосподарських послуг» від 01.10.2020, відповідно до якої сторони домовились про послуги, які будуть надаватися в 2021 році на земельних ділянках замовника: послуги механізмів із внесення гербіцидів на площі 1491,94 га, загальною вартістю 2 061365,76 грн.(т.1, а.с.46-52).

На виконання умов договору суду надані акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), що містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.86-105).

Доказів оплати виконаних робіт відповідно до 5.1 договору матеріали справи не містять.

14.06.2021 Державне підприємство «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України (за договором- продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Петрівське» (далі - покупець) уклали договір купівлі-продажу № 14-06/2021 (т.1, а.с.65-68).

Умовами пункту 1 договору сторони погодили, продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити біологічні активи (незавершене виробництво - посіви кукурудзи, озимого ячменю, озимої пшениці), що знаходяться на території Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, а саме посіви кукурудзи на площі 1460,065 га вартістю 1 8779928,37 грн; посіви озимого ячменю на площі 8,0 га вартістю 84403,96 грн; посіви озимої пшениці на площі 20,8751 га вартістю 207627,67 грн, а всього на суму 19 071 960,00 грн.

Продавець зобов`язується на строк до закінчення збирання покупцем врожаю передати за актами приймання-передачі як незавершене сільськогосподарське виробництво (посіви кукурудзи, озимого ячменю, озимої пшениці).

Місце розташування об`єктів незавершеного сільськогосподарського виробництва визначається згідно завіреної та наданої продавцем викопіровки полів та реєстру полів підписаних продавцем. При цьому сторони погодили, що надані продавцем викопіровки полів, реєстр полів є додатками і невід`ємними частинами цього договору. (В матеріалах справи відсутні)

Загальна сума договору складає 19 071 960,00 грн. (п 1.2 договору).

Пунктами 2.1 та 2.2 договору зазначено, що оплата покупцем проводиться шляхом безготівкового переказу грошових коштів на рахунок продавця з моменту переходу права власності на біологічні активи (незавершене виробництво - посіви кукурудзи, озимого ячменю, озимої пшениці), визначені в пункті 1.1 цього договору до 01.07.2021.

У випадку якщо в сторін цього договору на момент проведення розрахунків за цим договором існувала взаємна кредиторська заборгованість, то розрахунки за цим договором проводяться виключно шляхом взаємозаліку однорідних грошових вимог, у такому випадку кредиторська заборгованість продавця перед покупцем підлягає зменшенню на суму передбачену пунктом 1.2 цього договору.

Пунктом 4.4.3 договору передбачено, що покупець має виключне право власності на сільськогосподарську продукцію врожаю 2021 року, що буде вирощена ним на площі визначеній в пункті 1.1 цього договору.

Тієї ж дати (14.06.2021) Державне підприємство «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Петрівське» підписали акт приймання - передачі продукції біологічних активів до договору купівлі - продажу № 14-06/2021 від 14.06.2021, відповідно до якого в рахунок оплати робіт, виконаних покупцем згідно з договором № 01-10/2020 від 01.10.2020 продавець передав, а покупець прийняв продукцію - біологічні активи (незавершене виробництво посіви кукурудзи на площі 1460,065 га, посіви озимої пшениці на площі 20,875 га та посіви озимого ячменю на площі 8 га), що була отримана продавцем від покупця як результат виконаних робіт (надання послуг) відповідно до договору (т.1, а.с.106).

Крім того, 14.06.2021 Державне підприємство «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Петрівське» підписали Угоду про залік зустрічних вимог, відповідно до якої ТОВ «Агрофірма «Петрівське» підтверджує свою заборгованість перед ДП «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України згідно з договором купівлі - продажу від 14.06.2021 в сумі 19 071 960,00 грн, а ДП «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України підтверджує свою заборгованість перед ТОВ «Агрофірма «Петрівське», згідно з договором підряду від 01.10.2020 в сумі 14 507 960,00 грн. (т.1, а.с.107).

Враховуючи викладене, сторони дійшли згоди провести залік зустрічних вимог на суму 14 507 960,00 грн.

Після зазначеного заліку взаємних вимог заборгованість ТОВ «Агрофірма «Петрівське» перед ДП «ДГ «Тахтаулово» ІЗР НААН України» складає 4 564 000,00 грн.

Кошти в сумі 4 564 000,00 грн були перераховані згідно з платіжними дорученнями №534 від 29.06.2021, № 535 від 29.06.2021 та № 539 від 29.06.2021 (т. 2, а.с. 99 - 101).

За вказаних обставин, прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати недійсним Договір про надання сільськогосподарських послуг від 01.10.2020 №01-10/2020, укладений між Державним підприємством "Дослідне господарство "Тахтаулово" Інституту захисту рослин НААН України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Петрівське"; визнати недійсним Договір купівлі - продажу від 14.06.2021 №14-06/2021, укладений між тими ж сторонами та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Петрівське" повернути земельні ділянки площею 1539,3067 га правокористувачу -- Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України.

Відмовляючи у задоволені позову, суд зазначив, що спірні договори укладені в межах господарської діяльності Державного підприємства «Дослідне господарство «Тахтаулово» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України, земельні ділянки не вилучались та ТОВ "Агрофірма "Петрівське" не передавались, а тому спірні договори про надання послуг та купівлі - продажу не є прихованими договорами оренди землі.

Колегія суддів не погоджується за даним висновком суду, виходячи з наступного.

Правові основи управління об`єктами державної власності закріплені Законом України «Про управління об`єктами державної власності». Пунктом 9 частини 1 ст.3 зазначеного Закону (в редакції на час укладання спірних договорів) визначено, що об`єктами управління державної власності, зокрема, є державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук.

Суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Національна академія наук України, галузеві академії наук, згідно частини 1 ст.4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності».

Згідно ст.8 вказаного Закону Національна академія наук України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені п.п.1, 3-11, 14-15, 18-38 ст.6 цього Закону, за винятком повноважень щодо господарських структур.

Статтею 7 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» визначено, що земельні ділянки передаються державним і комунальним науковим установам у постійне користування у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, і не можуть бути вилучені (припинено право постійного користування земельною ділянкою) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування без згоди власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу чи Президії Національної академії наук України або національних галузевих академій наук.

Як встановлено апеляційним судом, згідно Державного акту на право постійного користування землею Серія ПЛ №19-0012, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею відповідно під №23 від 27.01.1995 року, Інститут свинарства УААН Полтавського району Полтавської області с.Тахтаулово, є землекористувачем, якому надано у постійне користування 2557,5 га землі для науково-дослідної роботи в с/г виробництві.

Разом з цим, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачалось, що земельні угіддя (рілля 1539,3067 га), розміщені на території Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, перелік яких міститься в Додатку № 1 до договору № 01-10/2020 про надання сільськогосподарських послуг від 01.10.2020, щодо яких ДП «ДГ «Тахтаулово» Інституту захисту рослин НААН України укладало договори про надання сільськогосподарських послуг від 01.10.2020 № 01-10/2020 та купівлі-продажу від 14.06.2021, належать ДП «ДГ «Тахтаулово» Інституту захисту рослин НААН України на праві постійного користування (т.1, а.с.121-168).

Як було зазначено вище, Інститут свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України є безстроковим користувачем земельних ділянок загальною площею 2557,5 га, що наділений правом володіти та користуватися ними, а власником вказаних земель є держава в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.

На момент укладання спірних договорів відповідач 1, ДП «Дослідне господарство «Тахтаулово» ІЗР НААНУ згідно п.1.5 Статуту був підпорядкований Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України, земельні ділянки, що були предметом оскаржуваних договорів, перебували у нього на праві постійного користування, рішення про реєстрацію якого було скасовано, що вбачається з Висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 08.07.2021 за наслідками розгляду скарги Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України про скасування рішень, прийнятих державним реєстратором ВК Кобеляцької міської ради Рустамяном Е.Т. щодо реєстрації за ДП «Дослідне господарство «Тахтаулово» ІЗР НААНУ земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами (т.1, а.с.112-115).

Разом з цим, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 915/166/17 зі спору, що виник з подібних правовідносин, сформулював такий правовий висновок: «Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (відповідач 1) надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій».

В п.5.6 Рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92 пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 22.09.2005 у справі № 1-17/2005 зазначено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі в частині передачі земель в суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Право постійного користування на землі державної власності не надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій. Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №920/22/18, від 19.08.2020 у справі №915/1302/19. Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" національні галузеві академії наук надають дозвіл організаціям, що віднесені до відання національних галузевих академій наук, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

Доказів погодження із НААН України питання щодо передачі земель державної власності, які перебували у постійному користуванні ДП «ДГ «Тахтаулово» Інституту захисту рослин НААН України, у користування Відповідачу-2 ТОВ «Агрофірма «Петрівське» для вирощування сільськогосподарської продукції суду не надано, а отже розпорядження землями державної власності Відповідачем-1 здійснено з порушенням Закону та п.4.14 Статуту.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач 1, ДП «ДГ «Тахтаулово» Інституту захисту рослин НААН України, в порушення вимог земельного законодавства та статутних положень (п.4.4, 4.5, 4.14 Статуту), укладаючи спірні договори, не мав права розпоряджатися земельними ділянками, що є державною власністю, які перебували у нього на праві постійного користування.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 викладено наступну правову позицію: Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У відповідності до частини 1 статті 235 ЦК України удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Правова конструкція статті 235 ЦК України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести: для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у справі №925/1199/18 від 22 січня 2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У свою чергу відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (статті 1 Закону України "Про оренду землі").

За приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Положеннями статті 25 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендар земельної ділянки має право отримувати продукцію і доходи, що кореспондується з положеннями статті 775 Цивільного кодексу України (наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результаті користування річчю, переданою у найм).

Зі змісту наведених правових положень вбачається, що на відміну від договору надання послуг, за яким виконавець за завданням замовника виключно надає послугу, за що отримує винагороду та не має підстав і мотивів сподіватися на отримання іншого прибутку чи права власності на продукцію, отриману в результаті такої діяльності, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням властивостей та, як наслідок такого користування, має на меті отримання продукції/доходів від такої діяльності.

При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки) на визначений строк та отримання урожаю від такої діяльності.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі КГС від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20.

Так, відповідно до умов оспорюваного правочину Договору № 01-10/2020 про надання сільськогосподарських послуг від 01.10.2020, сторони дійшли згоди, що ТОВ «Агрофірма «Петрівська», використовуючи власні сили, техніку, засоби та ресурси на земельних ділянках замовника загальною площею 1539,3067 га, зобов`язується надати комплекс сільськогосподарських послуг, а замовник зобов`язаний надати поля в стані, придатному для здійснення послуг за даним договором та зобов`язується прийняти та оплатити виконані послуги.

Тобто, фактично відповідно до умов договору, ДП «ДГ «Тахтаулово» Інституту захисту рослин НААН України за встановлену грошову винагороду зобов`язано передати зазначені земельні ділянки у користування ТОВ «Агрофірма «Петрівська», що вбачається зі змісту п.п.2.2.2 Договору.

Матеріали справи не містять жодного додатково укладеного договору про зберігання паливно-мастильних матеріалів, добрив, насіння, врожаю та сільськогосподарської техніки ТОВ «Агрофірма «Петрівська», що підтверджує відсутність виконання такого виду робіт (послуг) зі сторони відповідача 2 з метою досягнення цілей договору.

Так, п.1.3 договору встановлено, що власником врожаю є Замовник, тобто ДП «ДГ «Тахтаулово» Інституту захисту рослин НААН України.

Разом з тим, згідно п.4.4.3 оспорюваного Договору № 14-06/2021 купівлі-продажу від 14.06.2021, виключне право власності на сільськогосподарську продукцію врожаю 2021, що буде вирощена ним на площі, визначеній в п.1.1 цього договору належить Покупцю, тобто ТОВ «Агрофірма «Петрівська», що не узгоджується з метою діяльності Державного підприємства, визначеної у п.2.1 Статуту щодо організаційно- господарського забезпечення науковій установі (Інституту захисту рослин НААН) умов для своєчасного та високоякісного проведення наукових досліджень та їх апробації, нових засобів захисту рослин і тварин, штамів мікроорганізмів, вирощування племінного молодняку тварин і птиці, проектування і виготовлення дослідних і макетних зразків нової техніки тощо.

Як було зазначено вище, за умовами оспорюваного Договору № 01-10/2020 про надання сільськогосподарських послуг від 01.10.2020, використання земельних ділянок на території Тахтаулівської сільської ради, Полтавського району, Полтавської області, які були зареєстровані за Відповідачем-1 на праві постійного користування, здійснював безпосередньо Відповідач-2 з метою вирощування сільгосппродукції та отримання прибутку за результатами обробітку землі, що фактично є самостійною господарською діяльністю.

Оспорюваний договір про надання послуг містить істотні умови договору оренди земельної ділянки:

- об`єкт оренди земельні ділянки державної форми власності, що були зареєстровані на час укладання договору на праві постійного користування за ДП «Дослідне господарство «Тахтаулово» ІЗР НААНУ;

- дата укладення та строк дії договору оренди з 01.10.2020 по 31.12.2025;

- умови оплати: згідно наданих суду первинних бухгалтерських документів ДП «Дослідне господарство «Тахтаулово» ІЗР НААНУ в 2021 році не сплатило жодних коштів за роботи по обробітку землі, а ТОВ «Агрофірма «Петрівське» сплатило кошти за користування земельною ділянкою, шляхом оформлення угоди про залік зустрічних вимог від 14.06.2021.

Як вбачається з акту приймання - передачі продукції біологічних активів до договору купівлі - продажу № 14-06/2021 від 14.06.2021, в рахунок оплати робіт, виконаних покупцем згідно з договором № 01-10/2020 від 01.10.2020 продавець передав, а покупець прийняв продукцію - біологічні активи (незавершене виробництво посіви кукурудзи на площі 1460,065 га, посіви озимої пшениці на площі 20,875 га та посіви озимого ячменю на площі 8 га), що була отримана продавцем від покупця як результат виконаних робіт (надання послуг) відповідно до договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст.21 Закону України «Про оренду землі» оренда плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною діялнкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Відповідно до ст.22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

З огляду зазначеного слід зауважити, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваних договорів, встановити фактичні правовідносини, які склались між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права (постанови Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 07.07.2021 у справі № 903/601/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20 від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 29.09.2022 у справі №918/351/21(918/672/21)).

Таким чином, за умовами оспорюваних договорів надання послуг та купівлі-продажу у їх сукупності та взаємозв`язку, відповідач 2 виконує обсяг сільськогосподарських робіт на земельних ділянках та натомість в рахунок вартості зазначених товарно-матеріальних цінностей і виконаних робіт для виробництва продукції отримує у власність сільськогосподарську продукцію, вирощену на земельних ділянках відповідача 1 як постійного користувача.

Оспорювані договори надання послуг та купівлі-продажу мають спільний предмет правового регулювання щодо використання спірних земельних ділянок у відповідний період 2020-2021 та порядок розрахунку за виконані на них сільськогосподарські роботи, а згідно з частиною 1 ст.207 ЦК України зміст правочину може бути зафвксований як в одному, так і в кількох документах.

Тобто внаслідок поєднання зазначених договорів не відбувається ані безпосереднього вирощування відповідачем 1 сільськогосподарської продукції на належних йому земельних ділянках, ані набуття ним у власність сільськогосподарської продукції, вирощеної на вказаних земельних ділянках. Зокрема, формальне зазначення у пунктах 1.3, 5.1 договору про надання сільськогосподарських послуг від 01.10.2020 № 01-10/2020 про набуття ДП «Дослідне господарство «Тахтаулово» ІЗРНААН України права власності на вказану продукцію з моменту підписання акта виконаних робіт та подальший її оплатний продаж відповідачу 2 спростовується змістом пункту 2.2 договору купівлі-продажу від 14.06.2021 №14-06-2021, яким допускається можливість зменшення зобов`язань відповідача 2 на вартість виконаних ним робіт виключно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Отже, підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що укладаючи спірні договори, відповідач 2, ТОВ «Агрофірма «Петрівське» отримало від відповідача 1, ДП «Дослідне господарство «Тахтаулово» ІЗРНААН України право обробітку спірних земельних ділянок у відповідний період із отриманням у власність вирощеного на них врожаю; сума грошових коштів відповідно до угоди про залік зустрічних вимог від 14.06.2021 за своєю суттю є винагородою за використання земельних ділянок для вказаної діяльності (орендною платою); відповідач 1 в 2020 році не сплатив жодних коштів за виконані роботи з обробітку землі, натомість відповідач 2 сплатив кошти за користування земельними ділянками шляхом оформлення угоди про залік зустрічних вимог від 14.06.2021.

Оцінивши в сукупності умови договору № 01-10/2020 про надання сільськогосподарських послуг від 01.10.2020 та договору № 14-06/2021 купівлі-продажу від 14.06.2021, судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку оспорювані договори є удаваними, оскільки згідно з встановленими обставинами оспорюваний правочин про надання послуг, як і пов`язаний з ним договір купівлі-продажу, за своєю суттю не є договором про надання послуг, а вчинений сторонами з метою приховати інший правочин - договір оренди землі для здійснення орендарем господарської діяльності.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що до спірного договору слід застосовувати законодавчі положення, передбачені для договору оренди землі, врегульовані, зокрема, положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" тощо.

Стосовно оцінки відповідності спірного договору вимогам законодавства, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За приписами частини 1 статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Згідно з частиною 8 статті 93 Земельного кодексу України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Положеннями частини 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Слід зазначити, що сторонами за спірним правочином про надання сільськогосподарських послуг не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірних земельних ділянок.

Зі змісту гл.15 Земельного кодексу України вбачається, що земельні ділянки можуть бути надані у користування або на праві оренди, або на праві постійного користування.

Однак, землі, які згідно умов Договору №01-10/2020 про надання сільськогосподарських послуг від 01.10.2020 одноособово використувало ТОВ «Агрофірма «Петрівське», не належать йому ані на праві оренди, ані на праві постійного користування.

Право постійного господарювання, як право, надане ч.1 ст.95 Земельного кодексу України саме землекористувачеві, згідно умов спірного договору використовувалось ТОВ «Агрофірма «Петрівське», що суперечить вимогам вказаної норми права.

Слід зазначити, що особа, якій земельну ділянку надано у постійне користування із земель державної форми власності наділяється лише правомочностями володіння і користування нею, і зокрема, для проведення наукової та виробничої діяльності, а право розпорядження - виключна компетенція власника.

Згідно ч. 1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (ч.2 названої статті).

Так, у постанові КГС у складі Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №918/351/21(918/672/21) сформульовано такий правовий висновок:

«Незазначення сторонами у спірних договорах про надання відповідачеві 2 саме права користування земельними ділянками та сплату ним саме орендної плати за земельні ділянки, відсутність закріплення ними умов щодо індексації, перегляду орендної плати тощо, не спростовує висновок щодо виникнення між ними орендних правовідносин, адже при здійсненні оцінки правочину на предмет удаваності значення мають не лише формально вказані в ньому терміни, а передусім суть правовідносин (прав і обов`язків сторін), на які спрямовано укладення правочину, та правові наслідки, обумовлені ним.

Водночас невикористання при вчинені певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов`язаних між собою прав і обов`язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення «про людське око» (напоказ) іншого правочину.

Тобто відсутність у спірних правочинах чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди, про яку зазначає суд апеляційної інстанції, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування».

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що спірний договір № 01-10/2020 про надання сільськогосподарських послуг від 01.10.2020 не є договором надання послуг, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому позовні вимоги прокурора про визнання недійсним Договору № 01-10/2020 про надання сільськогосподарських послуг від 01.10.2020, укладеного між ДП «ДГ «Тахтаулово» Інституту захисту рослин НААН України та ТОВ «Агрофірма «Петрівське» підлягають задоволенню.

Враховуючи, що Договір № 14-06/2021 купівлі-продажу від 14.06.2021 є пов`язаним та має спільний премет правового регулювання щодо земельних ділянок із оспорюваним договором №01-10/2020 про надання сільськогосподарських послуг від 01.10.2020, тому позовні вимоги щодо визнання його недійсним є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги прокурора щодо зобов`язання ТОВ «Агрофірма «Петрівське» повернути земельні ділянки площею 1539,3067 га правокористувачу Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлена позовна вимога є самостійною в контексті поданої позовної заяви. Нормативно ця вимога обгрунтована з посиланням на норми ст.ст.203, 215 ЦК України та ст.ст.92,123,124 Земельного кодексу України.

Судом було встановлено, що земельні угіддя (рілля площею 1539,3067 га), розміщені на території Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, які були надані для здійснення послуг за оспорюваним правочином від 01.10.2020 № 01-10/2020 про надання сільськогосподарських послуг, на праві постійного користування належать Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України.

Інститут свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України в даній справі залучений як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Частиною першою ст.50 ГПК України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, у вказаної особи є юридичний інтерес в даній справі.

Разом з тим, процесуальний Закон передбачає і статус третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, що регулюється ст.49 ГПК України.

Так, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача (ч.1, 3 ст.49 ГПК України).

До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення ст.180 цього Кодексу ( ч.5 ст.49 ГПК України).

Вступ у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 162,164, 172, 173 ГПК України, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Інститут свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, залучений в даній справі за клопотанням прокурора як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, не заявляє своїх вимог щодо повернення земельних ділянок площею 1539,3067 га йому, як правокористувачу у встановленому порядку, тому підстав для задоволення позовної вимоги прокурора щодо повернення земельних ділянок відповідачем 2 правокористувачу третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, не має.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з огляду на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в рішенні не відповідають встановленим обставинам справи, що є підставами для скасування судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.08.2022 у справі №917/1817/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 17.08.2022 у справі №917/1817/21 - скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про надання сільськогосподарських послуг від 01.10.2020 №01-10/2020, укладений між Державним підприємством "Дослідне господарство "Тахтаулово" Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Петрівське".

Визнати недійсним договір купівлі - продажу від 14.06.2021 №14-06/2021, укладений між Державним підприємством "Дослідне господарство "Тахтаулово" Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Петрівське".

В задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Петрівське" повернути земельні ділянки площею 1539,3067 га правокористувачу Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, відмовити.

3. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Тахтаулово" Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України (вул. Центральна,5, с.Тахтаулове, Полтавський район, Полтавська область, 38720, код ЄДРПОУ 00497029) на користь Полтавської обласної прокуратури (м.Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, реєстраційний рахунок № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ, м.Київ, код ЄДОПОУ 02910060) судовий збір за подання позову у розмірі 2270,00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Петрівське" ( вул.Полтавська,11а, с.Петрівка, Полтавський район, Полтавської області, 38723, код ЄДРПОУ 38026732) на користь Полтавської обласної прокуратури (м.Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, реєстраційний рахунок № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ, м.Київ, код ЄДОПОУ 02910060) судовий збір за подання позову у розмірі 2270,00 грн.

5. Стягнути з Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Тахтаулово" Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України (вул. Центральна,5, с.Тахтаулове, Полтавський район, Полтавська область, 38720, код ЄДРПОУ 00497029) на користь Полтавської обласної прокуратури (м.Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, реєстраційний рахунок №UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ, м.Київ, код ЄДОПОУ 02910060) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3405,00 грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Петрівське" ( вул.Полтавська,11а, с.Петрівка, Полтавський район, Полтавської області, 38723, код ЄДРПОУ 38026732) на користь Полтавської обласної прокуратури (м.Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, реєстраційний рахунок №UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ, м.Київ, код ЄДОПОУ 02910060) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3405,00 грн.

Господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12.05.2023 року.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця