Рішення

від 12.05.2023 по справі 910/2007/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.05.2023Справа № 910/2007/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ ТЕХНІКА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ІНСТАЛ"

про стягнення 653055,82 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ ТЕХНІКА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ІНСТАЛ" про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 653055,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з повної оплати поставленого товару.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.

27.02.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.03.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/2007/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

23.03.2023 через відділ діловодства від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи довідки про стан заборгованості.

11.04.2023 через відділ діловодства від відповідача надійшов відзив на позов.

11.04.2023 через відділ діловодства від позивача надійшла відповідь на відзив.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно із домовленістю між сторонами, позивач підготував проєкт договору №142106 від 14.06.2021, підписав зі своєї сторони і направив на адресу відповідача. Однак, як зазначає позивач, відповідач договір не підписав.

Разом з тим, позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар на загальну суму 1655642,40 грн, на підтвердження чого позивачем надано у матеріали справи копію видаткової накладної №121 від 26.06.2021. Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №70 від 23.06.2021.

Відповідач здійснив частку оплату поставленого товару на загальну суму 1002586,58 грн.

22.07.2022 та 12.08.2022 позивач направив відповідачу претензії вих.№12/007 від 21.07.2022 та вих.№1/8 від 12.08.2022, у яких вимагав від відповідача сплатити заборгованість за отриманий товар у сумі 653055,82 грн.

Оскільки відповідач заборгованість не сплатив, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ІНСТАЛ" заборгованості за поставлений товар у сумі 653055,82 грн.

Позиція відповідача

Відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначаючи зокрема те, що рахунок на оплату № 70 від 23.06.2021 на загальну суму 1655638,19 грн та видаткова накладна № 121 від 26.06.2021 на загальну суму 1655642,00 грн не містять строків оплат за отриманий товар. Також отримані від позивача рахунок та видаткова накладна містять різні суми.

Відповідач вказує, що позивачем не вживались жодних заходів щодо підписання договору поставки.

Таким чином, відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди щодо строків, порядку проведення оплати відповідачем за отриманий товар, що підтверджується матеріалами справи, а саме передачею позивачем товару без проведення попередньої оплати за нього (видаткова накладна № 121 від 26.07.2021), відсутністю підписаного договору поставки, відсутністю вимоги - претензії щодо встановлення строків для проведення оплати за отриманий товар у відповідності з положеннями ст.530 ЦК України.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно із матеріалів справи позивач поставив відповідачу товар (кондиціонери) на загальну суму 1655642,40 грн, що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №121 від 26.06.2021.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №70 від 23.06.2021 на суму 1655638,19 грн.

Видаткова накладна №121 від 26.06.2021 та рахунок на оплату №70 від 23.06.2021 містять посилання на договір №142106 від 14.06.2021. За поясненнями позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ ТЕХНІКА" підготовлено та підписано проєкт договору №142106 від 14.06.2021, і направлено на адресу відповідача, проте, відповідач договір не підписав.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 1002586,58 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №14769 від 11.07.2022, №14596 від 12.08.2021, №14536 від 05.07.2021, №14531 від 24.06.2021, №14568 від 26.07.2021, №14559 від 20.07.2021, №14557 від 19.07.2021 та банківськими виписками.

Отже, заборгованість відповідача за поставлений товар згідно із видатковою накладною №121 від 26.06.2021 становить 653055,82 грн (1655642,40 грн - 1002586,58 грн).

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати вартості поставленого товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 653055,82 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Ураховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку ст.205, 207, 639 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору поставки та договору надання у спрощений спосіб шляхом поставки позивачем відповідачу товару і прийняття відповідачем такого товару.

Щодо наявного у матеріалах справу підписаного позивачем проєкту договору №142106 від 14.06.2021, то суд зазначає, що враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів направлення такого проєкту договору відповідачу та приймаючи до уваги заперечення відповідача, відсутні належні підстави вважати укладеним договір №142106 від 14.06.2021 у зв`язку із його виконанням.

Правовідносини сторін підпадають під правове регулювання главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як встановлено судом, позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар (кондиціонери) на загальну суму 1655642,40 грн, що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №121 від 26.06.2021.

Підписання відповідачем видаткової накладної, які за умовами договору та у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У розумінні наведеної норми, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

З огляду на наведене, оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлений не був, то відповідно до приписів ст.692 ЦК України, відповідач зобов`язаний оплатити поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто 29.06.2021 (з урахуванням приписів ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).

Виходячи з викладеного, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що рахунок на оплату № 70 від 23.06.2021 та видаткова накладна № 121 від 26.06.2021 на загальну суму 1655642,00 грн не містять строків оплати за отриманий товар та між сторонами не було досягнуто згоди щодо строків, порядку проведення оплати відповідачем за отриманий товар.

Суд також вважає помилковими доводи відповідача щодо відсутності вимоги позивача, якою встановлено строк виконання зобов`язання для проведення оплати за отриманий товар, оскільки зі змісту ст.692 ЦК України випливає, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 ЦК України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Отже, наявність у відповідача зобов`язання щодо здійснення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України та не ставиться у залежність від звернення нього з окремою вимогою у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи позивач 22.07.2022 та 12.08.2022 направив відповідачу претензії вих.№12/007 від 21.07.2022 та вих.№1/8 від 12.08.2022, у яких вимагав від відповідача сплатити заборгованість за отриманий товар у сумі 653055,82 грн.

З приводу зазначення у рахунку та видатковій накладній різних сум, суд відзначає, що рахунок за своїм призначенням має лише інформаційний характер, є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари.

В свою чергу, як зазначалося вище, в матеріалах справи наявна підписана представниками обох сторін видаткова накладна, в якій визначена вартість фактично поставленого товару за певний період, а відтак з моменту підписання видаткової накладної відповідач був обізнаний про фактичний обсяг та вартість поставленого позивачем товару, і відповідно, про належну до сплати за поставлений товар суму коштів.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, відповідач здійснив частку оплату поставленого товару на загальну суму 1002586,58 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками, а відтак заборгованість відповідача за поставлений згідно із видатковою накладною №121 від 26.06.2021 становить 653055,82 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач, у відповідності наведених приписів процесуального закону, наведених у позові обставин щодо невиконання взятих на себе зобов`язань в частині оплати повної вартості отриманого товару не спростував, доказів оплати заборгованості не надав.

Невиконане зобов`язання у сумі 653055,82 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товар у сумі 653055,82 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 653055,82 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 653055,82 грн.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оскільки невиконання відповідачем зобов`язання у сумі 653055,82 грн належним чином доведено, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ ТЕХНІКА" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ІНСТАЛ" заборгованості за поставлений товар у сумі 653055,82 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ІНСТАЛ" (04073, місто Київ, вулиця Достоєвського, будинок 3А, ідентифікаційний код 35441708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ ТЕХНІКА" (03151, місто Київ, вулиця Смілянська, будинок 17, ідентифікаційний код 31901660) заборгованість у сумі 653055,82 грн та судовий збір у сумі 9796,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.05.2023.

Суддя С.О. Турчин