Постанова

від 12.12.2023 по справі 910/2007/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2023 р. м.Київ Справа№ 910/2007/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 12.12.2023:

від позивача: не з?явився;

від відповідача:не з?явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Інстал»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.05.2023

у справі № 910/2007/23 (суддя С.О. Турчин)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ ТЕХНІКА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ІНСТАЛ" про стягнення 653 055,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ ТЕХНІКА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ІНСТАЛ" про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 653055,82 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно із домовленістю між сторонами, позивач підготував проєкт договору №142106 від 14.06.2021, підписав зі своєї сторони і направив на адресу відповідача. Однак, як зазначає позивач, відповідач договір не підписав.

Разом з тим, позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар на загальну суму 1655642,40 грн, на підтвердження чого позивачем надано у матеріали справи копію видаткової накладної №121 від 26.06.2021. Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №70 від 23.06.2021.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 1002586,58 грн.

22.07.2022 та 12.08.2022 позивач направив відповідачу претензії вих.№12/007 від 21.07.2022 та вих.№1/8 від 12.08.2022, у яких вимагав від відповідача сплатити заборгованість за отриманий товар у сумі 653055,82 грн.

Оскільки відповідач заборгованість не сплатив, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ІНСТАЛ" заборгованості за поставлений товар у сумі 653055,82 грн.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначаючи зокрема те, що рахунок на оплату № 70 від 23.06.2021 на загальну суму 1655638,19 грн та видаткова накладна № 121 від 26.06.2021 на загальну суму 1655642,00 грн не містять строків оплат за отриманий товар. Також отримані від позивача рахунок та видаткова накладна містять різні суми.

Відповідач вказує, що позивачем не вживались жодних заходів щодо підписання договору поставки.

Таким чином, відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди щодо строків, порядку проведення оплати відповідачем за отриманий товар, що підтверджується матеріалами справи, а саме передачею позивачем товару без проведення попередньої оплати за нього (видаткова накладна № 121 від 26.07.2021), відсутністю підписаного договору поставки, відсутністю вимоги - претензії щодо встановлення строків для проведення оплати за отриманий товар у відповідності з положеннями ст.530 ЦК України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.05.2023 у справі № 910/2007/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат Техніка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Інстал" задоволено повністю, а саме: стягунуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Інстал" (04073, місто Київ, вулиця Достоєвського, будинок 3А, ідентифікаційний код 35441708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю "Клімат Техніка" (03151, місто Київ, вулиця Смілянська, будинок 17, ідентифікаційний код 31901660) заборгованість у сумі 653055,82 грн та судовий збір у сумі 9796,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки невиконання відповідачем зобов`язання у сумі 653055,82 грн належним чином доведено, що є підставою для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ ТЕХНІКА" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ІНСТАЛ" заборгованості за поставлений товар у сумі 653055,82 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Інстал" (30.05.2023 згідно штемпеля поштової установи на конверті, в якому направлена апеляційна скарга до суду) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано наступних доводів: між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди щодо строків, порядку проведення оплати відповідачем за отриманий товар, що підтверджується матеріалами справи, а саме передачею позивачем товару без проведення попередньої оплати за нього (видаткова накладна № 121 від 26.07.2021), відсутністю підписаного договору поставки, відсутністю вимоги - претензії щодо встановлення строків для проведення оплати за отриманий товар у відповідності з положеннями ст.530 Цивільного кодексу України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

16.08.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи позивача у відзиві зводяться до того, що: підписання видаткової накладної між сторонами, яка є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою для виникнення обов?язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Крім того, оскільки інший строк оплати товару у видаткових накладних встановлений не був, то відповідно до приписів ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов?язаний оплати поставлений товар після його прийняття, тобто 29.06.2021.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ІНСТАЛ" на рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2023 у справі № 910/2007/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/2007/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Інстал" на рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2023 у справі № 910/2007/23.

05.07.2023 на виконання ухвали з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/2007/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2007/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ІНСТАЛ" на рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2023, розгляд справи призначено на 03.10.2023.

03.10.2023 розгляд апеляційної скарги не відбувся, у зв`язку з перебуванням з 29.09.2023 по 06.10.2023 у відпустці головуючого судді Станіка С.Р.

В свою чергу головуючий суддя Станік С.Р. 25.09.2023 по 28.09.2023 включно перебував у відрядженні, з 29.09.2023 по 06.10.2023 включно, з 09.10.2023 по 13.10.2023 включно, з 16.10.2023 по 20.10.2023 включно, з 23.10.2023 по 27.10.2023 включно перебував у відпустці, і вирішення питання стосовно призначення апеляційної скарги здійснюється після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 розгляд справи призначено на 12.12.2023.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 12.12.2023 учасники справи своїх представників не направили, про час і дату судового засідання повідомлялись засобами поштового зв`язку (рекомендовані повідомлення про вручення учасникам справи ухвал суду наявні у матеріалах справи - 0407324831501, 0315128165410, 0600231967041, 0600231967033), а також засобами електронного зв`язку.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників позивача та відповідача - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційних скарг - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, згідно із матеріалів справи позивач поставив відповідачу товар (кондиціонери) на загальну суму 1655642,40 грн, що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №121 від 26.06.2021.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №70 від 23.06.2021 на суму 1655638,19 грн.

Видаткова накладна №121 від 26.06.2021 та рахунок на оплату №70 від 23.06.2021 містять посилання на договір №142106 від 14.06.2021. За поясненнями позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ ТЕХНІКА" підготовлено та підписано проєкт договору №142106 від 14.06.2021, і направлено на адресу відповідача, проте, відповідач договір не підписав.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 1002586,58 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №14769 від 11.07.2022, №14596 від 12.08.2021, №14536 від 05.07.2021, №14531 від 24.06.2021, №14568 від 26.07.2021, №14559 від 20.07.2021, №14557 від 19.07.2021 та банківськими виписками.

Отже, заборгованість відповідача за поставлений товар згідно із видатковою накладною №121 від 26.06.2021 становить 653055,82 грн (1655642,40 грн - 1002586,58 грн).

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати вартості поставленого товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 653055,82 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.644 Цивільного кодексу України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Ураховуючи наведені приписи законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони, у порядку ст.205, 207, 639 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору поставки та договору надання у спрощений спосіб шляхом поставки позивачем відповідачу товару і прийняття відповідачем такого товару.

Щодо наявного у матеріалах справу підписаного позивачем проєкту договору №142106 від 14.06.2021, то суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції в цій частині про те, що враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів направлення такого проєкту договору відповідачу та приймаючи до уваги заперечення відповідача, відсутні належні та законні підстави вважати укладеним договір №142106 від 14.06.2021 у зв`язку із його виконанням.

Правовідносини сторін підпадають під правове регулювання главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар (кондиціонери) на загальну суму 1655642,40 грн, що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №121 від 26.06.2021.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підписання відповідачем видаткової накладної, які за умовами договору та у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У розумінні наведеної норми, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшво висновку, що оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлений не був, відповідно до приписів ст.692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний оплатити поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто 29.06.2021 (з урахуванням приписів ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України). Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Виходячи з викладеного, доводи скаржника про те, що рахунок на оплату № 70 від 23.06.2021 та видаткова накладна № 121 від 26.06.2021 на загальну суму 1655642,00 грн - не містять строків оплати за отриманий товар та між сторонами не було досягнуто згоди щодо строків, порядку проведення оплати відповідачем за отриманий товар, - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані та такі, що спростовуються наявними у справі доказами та встановленими обставинами в сукупності.

Доводи відповідача щодо відсутності вимоги позивача, якою встановлено строк виконання зобов`язання для проведення оплати за отриманий товар, - також є необгрунтованими і відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки зі змісту ст.692 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те що наявність у відповідача зобов`язання щодо здійснення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України та не ставиться у залежність від звернення нього з окремою вимогою у порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, позивач 22.07.2022 та 12.08.2022 направив відповідачу претензії вих.№12/007 від 21.07.2022 та вих.№1/8 від 12.08.2022, у яких вимагав від відповідача сплатити заборгованість за отриманий товар у сумі 653055,82 грн.

З приводу зазначення у рахунку та видатковій накладній різних сум, суд апеляційної інстанції враховує, що рахунок за своїм призначенням має лише інформаційний характер, є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари.

В свою чергу, як зазначалося вище, в матеріалах справи наявна підписана представниками обох сторін видаткова накладна, в якій визначена вартість фактично поставленого товару за певний період, а відтак з моменту підписання видаткової накладної відповідач був обізнаний про фактичний обсяг та вартість поставленого позивачем товару, і відповідно, про належну до сплати за поставлений товар суму коштів.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач здійснив частку оплату поставленого товару на загальну суму 1002586,58 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками, а відтак заборгованість відповідача за поставлений згідно із видатковою накладною №121 від 26.06.2021 становить 653055,82 грн., є обгрунтованою та документально доведеною належними і допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а відповідач, у відповідності наведених приписів процесуального закону, наведених у позові обставин щодо невиконання взятих на себе зобов`язань в частині оплати повної вартості отриманого товару не спростував, доказів оплати заборгованості - не надав

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що невиконане зобов`язання у сумі 653055,82 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товар у сумі 653055,82 грн відповідачем не надано, а тому оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 653055,82 грн належним чином доведена, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 653055,82 грн. - є законними, обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є законними та обгрунтованими та підлягають задоволенню, як такі, що доведені належними, допустимими та більш вірогідними доказами в сукупності, а доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2023 у справі № 910/2007/23, за наведених скаржником доводів та обґрунтувань апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ІНСТАЛ" на рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2023 у справі № 910/2007/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2023 у справі № 910/2007/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/2007/23 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 15.12.2023.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді К.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала