Рішення

від 03.05.2023 по справі 916/3513/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3513/22

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Павельченко І.В. на підставі ордеру;

Від відповідача: Никисла О.І. на підставі довіреності;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Фортех15 до товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс в особі філії „Інфоксводоканал про визнання відсутнім права і кореспондуючого йому обов`язку позивача сплатити грошові кошти,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фортех15 (далі по тексту ТОВ „Фортех15) звернулось до суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс в особі філії „Інфоксводоканал (далі по тексту ТОВ „Інфокс), відповідно до якої позивач просить суд визнати відсутність у відповідача права вимагати і кореспондуючого йому обов`язку позивача сплатити грошові кошти у розмірі 96 265,60 грн. за скид понаднормативно-стічних вод до міської каналізаційної системи на підставі рахунку №507256/85085 від 07.11.2022р. В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ „Фортех15 посилається на здійснення ТОВ „Інфокс розрахунку із порушенням вимог чинного законодавства, на підставі недостовірних даних та із порушенням умов договору №30814 від 01.08.2016р. та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №561 від 26.12.2018р.

Ухвалою суду від 22.12.2022р. заява ТОВ „Фортех15 про забезпечення позову була задоволена шляхом заборони відповідачу припиняти надання послуг з водопостачання та/або водовідведення на об`єкті позивача загальною площею 12 041,6 кв. м., який знаходиться за адресою: 65104, м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 29.

Ухвалою суду від 26.12.2022р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

ТОВ „Інфокс заперечувало проти задоволення заявлених позивачем вимог, посилаючись на відсутність правових підстав для задоволення заявленого позивачем позову. Свої заперечення відповідач обгрунтовує набуттям з 29.12.2018р. чинності новими місцевими правилами приймання стічних вод. При цьому, у 2019р. виконавчим комітетом Одеської міської ради було внесено зміни до правил шляхом встановлення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються до централізованої системи водовідведення м. Одеса. ТОВ „Інфокс було встановлено, що показники води, яка була відібрана на об`єкті позивача, перевищують допустимі концентрації забруднюючих речовин, встановлені місцевими правилами, що стало підставою для виставлення позивачу рахунку за скид понаднормативно-стічних вод до міської каналізації. Крім того, відповідачем було зазначено про обрання позивачем неефективного способу захисту порушених прав.

03.02.2023р. до суду від ТОВ „Фортех15 надійшла заява про зміну підстав заявлених позовних вимог. У поданій до суду заяві позивач наполягає на відсутності у відповідача правових підстав для застосування Правил приймання стічних вод, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №561 від 26.12.2018р. При цьому, позивачем вказано, що втрата чинності правил, прийнятих у 2007р., які були чинні на дату укладення договору, не надає відповідачу права застосовувати нові правила, які, відповідно, встановлюють нові показники допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах без внесення відповідних змін до умов укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Господарським судом було прийнято заяву ТОВ „Фортех15 про зміну підстав позову до розгляду. Проте, суд зазначає, що вказана заява за своєю суттю не є заявою про зміну підстав позову, оскільки обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги не змінились. При цьому, виключення позивачем із переліку доводів заявленого позову посилань на необхідність дотримання відповідачем рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №561 від 26.12.2018р. не має наслідком зміну підстав позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

ТОВ „Фортех15 на праві власності належить нежитлова будівля загальною площею 12 041,6 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №280428530 від 21.10.2021р.

01.08.2016р. між ТОВ „Фортех15 (Споживач) та ТОВ „Інфокс (Водоканал) було укладено договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення (для юридичних осіб) №30814, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Водоканал зобов`язується надавати Споживачу відповідної якості послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення, а Споживач зобов`язується оплачувати послуги в порядку і умовах, визначених договором та чинним законодавством. Місцем надання послуг Водоканалом Споживачу є точка розподілу, визначена сторонами в акті визначення точки розподілу та розмежування балансової приналежності водопровідних та каналізаційних мереж.

Згідно з пп. 2.2.9, 2.2.10 п. 2.2 договору №30814 від 01.08.2016р. Водоканал має право контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод Споживача; здійснювати раптовий (у будь-яку годину доби), не погоджений із Споживачем заздалегідь, відбір проб стічних вод для контролю за якістю стічних вод, що скидаються. Порядок та періодичність відбору проб визначаються в місцевих Правилах приймання.

Умовами пп. 2.3.6 п. 2.3 договору №30814 від 01.08.2016р. встановлено, що Споживач зобов`язаний здійснювати очищення стічних вод на власних локальних очисних спорудах до рівня, при якому дозволяється скидати в каналізацію Водоканалу. Здійснювати скид стоків, якість яких перебуває виключно в межах гранично допустимої концентрації, згідно з Правилами приймання стічних вод.

Згідно з п. 3.18 договору №30814 від 01.08.2016р. скид стічних вод у каналізаційні мережі здійснюється відповідно до встановлених гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, які визначені відповідно до Правил приймання стічних вод.

Відповідно до п. 4.5 договору №30814 від 01.08.2016р. у разі перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах Споживач здійснює оплату за послуги водовідведення відповідно до наданого Водоканалом розрахунку.

Умовами п. п. 8.1, 8.2 договору №30814 від 01.08.2016р. передбачено, що цей договір набуває чинності з дати прийняття в експлуатацію засобу обліку води та підписання обома сторонами відповідного акту технічного обстеження водомірного вузлу та діє протягом періоду з 21.04.2016р. до 31.12.2017р., але в будь-якому випадку, в частині розрахунків за отримані послуги водопостачання та водовідведення, договір діє до повного погашення заборгованості за ними. Цей договір автоматично пролонгується у випадку, коли сторони цього договору за місяць до припинення терміну його дії, не виявлять бажання розірвати цей договір, на підставі письмового повідомлення іншої сторони цього договору.

Згідно з п. п. 11.1, 11.2 договору №30814 від 01.08.2016р. всі зміни та доповнення до цього договору мають бути викладеними в письмовій формі у вигляді додаткових угод до нього, які після підписання їх обома сторонами мають однакову юридичну силу та є невід`ємною частиною цього договору. Додатки до цього договору оформлюються сторонами у письмовій формі, які після підписання їх обома сторонами цього договору, мають однакову юридичну силу та є невід`ємними частинами цього договору.

ТОВ „Інфокс та ТОВ „Фортех15 було підписано також акт визначення точки розподілу надання послуг; дислокацію об`єктів Споживача; перелік приладів та засобів обліку; показники ПДК; місце розташування контрольних колодязів стічних вод; водогосподарський баланс; розрахунок додаткового обсягу стічних вод, що утворилися внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення, які є додатками №1-7 до договору №30814 від 01.08.2016р.

У додатку №4, який містить показники ПДК, до договору №30814 від 01.08.2016р. сторонами по справі було визначено нормативи якості стічних вод, які можуть скидуватись ТОВ „Фортех15 в каналізацію Водоканалу.

Листом від 13.11.2018р. ТОВ „Інфокс направлено на адресу ТОВ „Фортех15 результати відбору стічних вод та повідомлено про необхідність оплати рахунку за скид понаднормативно-стічних вод до міської каналізаційної системи у розмірі 20 122,72 грн.

Листом від 05.12.2019р. ТОВ „Інфокс було повідомлено ТОВ „Фортех15 про набуття чинності з 29.12.2018р. нових Правил приймання стічних вод та встановлення нових показників з 30.05.2019р. При цьому, відповідачем було попереджено про проведення 25.11.2019р. контрольного відбору стічних вод на об`єкті позивача.

На підставі платіжного доручення №705 від 21.01.2020р. ТОВ „Фортех15 було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 4 825,52 грн. за скид понаднормативних стічних вод, дата відбору проби 25.11.2019р.

На підставі платіжного доручення №729 від 05.03.2020р. ТОВ „Фортех15 було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 2 001,63 грн. за скид понаднормативних стічних вод.

Листом від 06.09.2021р. ТОВ „Фортех15 у відповідь на лист відповідача було повідомлено, що позивач не погоджується із результатами вимірювання та аналізу стічних вод, які були відібрані 17.08.2021р. При цьому, позивачем було надано протокол дослідження води №1101 від 28.10.2021р., складений за результатами аналізу стічних вод, які паралельно із ТОВ „Інфокс були відібрані ТОВ „Фортех15 17.08.2021р.

Листом від 03.11.2021р. ТОВ „Інфокс було повідомлено ТОВ „Фортех15 про набуття чинності з 29.12.2018р. нових Правил приймання стічних вод та встановлення нових показників з 30.05.2019р. При цьому, відповідачем було попереджено про проведення 23.10.2021р. контрольного відбору стічних вод на об`єкті позивача.

Листом від 30.12.2021р. ТОВ „Інфокс було повідомлено ТОВ „Фортех15 про набуття чинності з 29.12.2018р. нових Правил приймання стічних вод та встановлення нових показників з 30.05.2019р. При цьому, відповідачем було попереджено про проведення 24.12.2021р. контрольного відбору стічних вод на об`єкті позивача.

01.01.2021р. між ТОВ „Фортех15 (Орендодавець) та ТОВ „Комфортбізнес (Орендар) було укладено договір оренди нежитлової будівлі №0101-1/2021, відповідно до умов якого Орендодавцем було передано у користування Орендаря нежитлову будівлю загальною площею 12 041,6 кв. м., яка знаходиться за адресою: 65104, м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 29.

01.01.2021р. між ТОВ „Фортех15 та ТОВ „Комфортбізнес було підписано акт приймання-передачі нежитлової будівлі до договору оренди №0101-1/2021 від 01.01.2021р.

Листом від 08.02.2022р. ТОВ „Фортех15 у відповідь на лист відповідача було повідомлено, що позивач не погоджується із результатами вимірювання та аналізу стічних вод, які були відібрані 24.12.2021р. При цьому, позивачем було надано протокол дослідження води №1369 від 30.12.2021р., складений за результатами аналізу стічних вод, які паралельно із ТОВ „Інфокс були відібрані ТОВ „Фортех15 24.12.2021р.

Листом від 20.04.2022р. ТОВ „Інфокс було направлено на адресу позивача перерахунок понаднормативного скиду за результатами аналізу стічних вод, відібраних 24.12.2021р.

25.10.2022р. ТОВ „Інфокс за участю представника ТОВ „Фортех15 було відібрано проби на контрольний хімічний аналіз стічних вод, про що складено відповідний акт.

31.10.2022р. лабораторією ТДВ „Інтерхім було складено протокол вимірювання стічних вод, наданих ТОВ „Інфокс для проведення дослідження.

31.10.2022р. ТОВ „Інфокс було виставлено ТОВ „Фортех15 рахунок на оплату послуг водопостачання та водовідведення за жовтень 2022р.

Листом від 04.11.2022р. ТОВ „Інфокс було повідомлено ТОВ „Фортех15 про перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, які були відібрані на об`єкті позивача 25.10.2022р.

Листом від 07.11.2022р. ТОВ „Інфокс направлено на адресу ТОВ „Фортех15 результати відбору стічних вод та повідомлено про необхідність оплати рахунку №507256/85085 від 07.11.2022р. за скид понаднормативно-стічних вод до міської каналізаційної системи у розмірі 96 265,60 грн. При цьому, ТОВ „Інфокс було повідомлено, що у випадку несплати позивачем рахунку ТОВ „Інфокс буде вимушене припинити надання послуг водовідведення без додаткового попередження з 22.11.2022р.

У поданій до суду позовній заяві ТОВ „Фортех15 було наголошено, що допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються до централізованої системи водовідведення м. Одеса, були визначені сторонами у додатку №4 до договору №30814 від 01.08.2016р. При цьому, позивачем було наголошено про відсутність правових підстав для застосування нових показників допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, оскільки будь-які зміни в додаток №4 до договору сторонами внесені не були. ТОВ „Фортех15 наполягало, що ТОВ „Інфокс, перевіряючи факт скидання позивачем стічних вод, якість яких має перебувати виключно в межах гранично допустимої концентрації, повинно керуватись виключно умовами укладеного між сторонами договору.

ТОВ „Фортех15 також було зазначено про відсутність у відповідача достеменних даних про обсяги спожитої води за період з 28.07.2022р. по 25.10.2022р., а, отже, відповідач не мав можливості здійснити розрахунок за скид понаднормативно-стічних вод до міської каналізаційної системи.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних та зустрічних позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 19 Закону України „Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" від 10.01.2002р. № 2918-III (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 01.08.2016р. між ТОВ „Фортех15 та ТОВ „Інфокс було укладено договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення (для юридичних осіб) №30814, умовами якого встановлено обов`язок позивача здійснювати скид стоків, якість яких перебуває виключно в межах гранично допустимої концентрації, згідно з Правилами приймання стічних вод (пп. 2.3.6 п. 2.3 договору).

25.10.2022р. ТОВ „Інфокс за участю представника ТОВ „Фортех15 було відібрано проби на контрольний хімічний аналіз стічних вод, про що складено відповідний акт.

Листом від 07.11.2022р. ТОВ „Інфокс направлено на адресу ТОВ „Фортех15 результати відбору стічних вод та повідомлено про необхідність оплати рахунку за скид понаднормативно-стічних вод до міської каналізаційної системи у розмірі 96 265,60 грн.

Предметом заявлених ТОВ „Фортех15 позовних вимог у межах даної справи є вимоги до ТОВ „Інфокс про визнання відсутнім права і кореспондуючого йому обов`язку позивача сплатити грошові кошти. При цьому, позивач посилається на безпідставне врахування відповідачем місцевих правил приймання стічних вод, якими встановлені допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, які є відмінними від встановлених сторонами у додатку №4 до договору №30814 від 01.08.2016р. допустимих рівнів концентрації забруднюючих речовин.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення належить, зокрема, затвердження місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення відповідних населених пунктів.

Згідно з абзацами 1-4 ст. 13-1 Закону України „Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" у населених пунктах, популяційний еквівалент яких становить 2 тисячі і більше, впровадження централізованого водовідведення є обов`язковим. Якщо будівництво та впровадження системи централізованого водовідведення матиме негативний вплив на навколишнє природне середовище або пов`язане з надмірними витратами, повинні використовуватися індивідуальні або інші відповідні системи, які забезпечують такий самий рівень захисту навколишнього природного середовища, відповідно до нормативів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій та нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Місцеві правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту встановлюють вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України встановлений Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 (далі по тексту - Правила №190).

Згідно з п. 5 розділу ІІ Правил №190 приймання стічних вод від споживачів до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за № 56/31508 (далі - Правила приймання стічних вод), та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за № 56/31509 (далі по тексту Порядок визначення розміру плати), а також місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту, які затверджуються органом місцевого самоврядування в установленому порядку.

Відповідно до п. 4 розділу І Правил приймання стічних вод на підставі цих Правил виконавець розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають ДК (допустима концентрація забруднюючої речовини, г/м-3) забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення. Місцеві правила приймання затверджуються органами місцевого самоврядування та є обов`язковими для виконавців та споживачів.

Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.06.2020р. у справі №920/528/19 зазначено, що для кожного конкретного населеного пункту ДК розраховуються, виходячи з вимог регламенту роботи конкретних каналізаційних очисних споруд, норм гранично допустимих скидів, що встановлені органами екологічного нагляду для виробників послуг з водовідведення, норм вмісту важких металів в осадах, які утворюються в процесі очищення стічних вод на конкретних каналізаційних очисних спорудах тощо.

До загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, належать справедливість, добросовісність, розумність, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці засади регулюють конкретні правовідносини так, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, дбаючи водночас про права й інтереси інших учасників, зокрема передбачаючи можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших учасників.

Частиною 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Вони передбачені в абзаці 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства в разі існування однієї з таких підстав: наявності в акті цивільного законодавства прямої вказівки про неможливість сторін відступати від його імперативного положення (наприклад, згідно частини п`ятої статті 576 ЦК України предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом); якщо зі змісту акту цивільного законодавства випливає обов`язковість його положень, яка може мати вигляд вказівки в акті цивільного законодавства на нікчемний характер відступу від його положень, або виражатися за допомогою інших правових засобів; якщо це випливає із суті відносин між сторонами.

При укладенні договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення (для юридичних осіб) №30814 від 01.08.2016р. сторонами був реалізований принцип свободи договору, який кореспондується з обов`язком дотримання вимог цивільного законодавства. При цьому, сторони не можуть на власний розсуд врегульовувати правовідносини, які в силу імперативної норми закону вже врегульовані нормативно-правовими актами, які є обов`язковими до застосування.

Місцеві правила приймання стічних вод затверджуються органами місцевого самоврядування та є обов`язковими для виконавців та споживачів. Таким чином, ТОВ „Фортех15, здійснюючи скид стоків у централізовану систему водовідведення м. Одеса, та ТОВ „Інфокс, перевіряючи дотримання позивачем допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, мають керуватись місцевими правилами приймання стічних вод у м. Одеса.

26.12.2018р. виконавчим комітетом Одеської міської ради було прийнято рішення №561 «Про затвердження Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Одеси». При цьому, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №193 від 30.05.2019 р. було внесено зміни до рішення Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Одеси, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №561 від 26.12.2018р.

З огляду на викладене, господарським судом відхиляються доводи ТОВ „Фортех15 про відсутність у ТОВ „Інфокс правових підстав для врахування допустимих концентрацій забруднюючих речових, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №561 від 26.12.2018р. (із змінами), оскільки вказане рішення є обов`язковим для застосування обома сторонами.

При цьому, відсутність змін до договору №30814 від 01.08.2016р. з метою приведення договору у відповідність до місцевих правил приймання стічних вод у м. Одеси не звільняє ТОВ „Фортех15 від обов`язку скидати стічні води із дотриманням рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №561 від 26.12.2018р. (із змінами).

Господарський суд зазначає, що допустимі концентрації забруднюючих речовин у відібраних на об`єкті позивача стічних водах згідно протоколу вимірювання від 31.10.2022р. перевищують допустимі концентрації речовин, встановлені у додатку 4 до рішення №561 від 26.12.2018р. (із змінами) для Південного району каналізування.

Пунктом 2 розділу I Порядку визначення розміру плати передбачено, що цей Порядок поширюється на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод) (далі - виконавці), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які використовують воду (у тому числі питну) для виробництва товарів та надання послуг та скидають стічні води до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у очисні споруди системи централізованого водовідведення виконавця (далі - споживачі).

Згідно з п. 12 Порядку визначення розміру плати, плата за скид споживачем стічних вод із перевищенням ДК забруднюючих речовин, що встановлено аналізом контрольної проби та підтверджено актом, стягується за період від попереднього відбору контрольної проби, проведеного виконавцем, до дати зафіксованого порушення, але не більше дев`яноста днів. Підвищена плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих споживачем за цей період з певного об`єкта.

Під час розгляду судом даного спору ТОВ „Інфокс наголошено, що обсяг водоспоживання розрахований за період з 28.07.2022р. по 25.10.2022р. При цьому, відповідачем було надано суду звіти про водокористування за липень 2022р. жовтень 2022р. Звіт за жовтень був складений позивачем станом на 20.10.2022р., що вказано безпосередньо у звіті. Натомість ТОВ „Інфокс стверджувало, що звіт про водокористування за жовтень 2022р. був поданий позивачем 24.10.2022р., а, отже, доводи позивача у названій частині є необґрунтованими.

Господарський суд зазначає, що незалежно від дати подання позивачем даних показників лічильників (20.10.2022р. або 24.10.2022р.), обставини, які можуть свідчити про нарахування ТОВ „Інфокс плати за період, який перевищує 90 днів, позивачем суду наведені не були.

З викладених обставин судом відхиляються доводи ТОВ „Фортех15 в частині нарахування відповідачем плати за скид понаднормативно-стічних вод до міської каналізаційної системи за відсутності даних про обсяги водоспоживання, оскільки факт нарахування плати протягом періоду, який перевищує 90 днів, або врахування обсягу водоспоживання, який є більшим, ніж дійсний обсяг водоспоживання позивачем суду доведений не був.

Господарський суд вважає за необхідне також надати оцінку доводам ТОВ „Інфокс про обрання позивачем неефективного способу захисту порушених прав.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша і друга статті 5 ГПК України).

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.01.2019р. по справі №920/730/16 дійшов висновку, що плата за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням є грошовим зобов`язанням, що виникає на підставі договору та визначених законодавчих приписів, а не оперативно-господарською санкцією.

При цьому, у постанові від 15.07.2022р. по справі №918/662/21 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зроблено висновок, що вимога про визнання неправомірними дій щодо нарахування додаткової плати за скид стічних вод фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення, і не може бути самостійним предметом судового розгляду. З викладених обставин суд погодився із позицією апеляційної інстанції, що вимоги позивача не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, доводи про відсутність підстав для нарахування плати мають бути оцінені судом у межах справи про стягнення плати за скид стічних вод.

Слід зазначити, що ТОВ „Фортех15, звертаючись до суду із даними позовними вимогами, скористалось способом захисту, який відмінний від способу захисту, оцінка якому не була надана судом у межах справи №918/662/21.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021р. по справі №522/1528/15-ц дійшла висновку, що задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним (п. 57).

У пунктах 61-64 вказаної постанови Верховним Судом зазначено наступне.

Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася (предметом позовних вимог у межах справи №522/1528/15-ц були вимоги про визнання договору поруки припиненим та про визнання договору поруки частково недійсним).

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

Слід зазначити, що у постанові від 26.01.2021р. по справі №522/1528/15-ц Великою Палатою Верховного Суду наголошено, що ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим може не обмежуватися випадками, наведеними в пункті 57 цієї постанови.

Господарський суд зазначає, що про необхідність сплати рахунку за скид понаднормативно-стічних вод до міської каналізаційної системи у розмірі 96 265,60 грн. ТОВ „Фортех15 було повідомлено листом від 07.11.2022р. При цьому, із даним позовом позивач звернувся до суду 20.12.2022р. З викладених обставин суд доходить висновку, що з моменту пред`явлення вимоги до моменту звернення позивача до суду не сплинуло достатнього періоду часу, який може свідчити про існування правової невизначеності у спірних правовідносинах та, навпаки, свідчить про відсутність факту тривалості такої правової невизначеності. Викладене дозволяє суду дійти висновку про недоведеність позивачем обрання саме ефективного способу захисту порушеного превентивного інтересу у спірних правовідносинах.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи обов`язковість для сторін місцевих правил приймання стічних вод, затверджених органом місцевого самоврядування, в даному випадку, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №561 від 26.12.2018р. (із змінами), незалежно від внесення сторонами змін до договору №30814 від 01.08.2016р., враховуючи встановлення за результатами вимірювання факту перевищення допустимих концентрацій речовин у стічних водах, відібраних 25.10.2022р. на об`єкті позивача, недоведеність позивачем обрання ефективного способу захисту у спірних правовідносинах, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених ТОВ „Фортех15 позовних вимог у повному обсязі.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „Фортех15 до товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс в особі філії „Інфоксводоканал позовних вимог про визнання відсутнім у відповідача права вимагати і кореспондуючого йому обов`язку позивача сплатити грошові кошти у розмірі 96 265,60 грн. за скид понаднормативно-стічних вод до міської каналізаційної системи на підставі рахунку №507256/85085 від 07.11.2022р.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на позивача у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи відмову суду у задоволенні заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „Фортех15 позовних вимог у повному обсязі, суд дійшов висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 22.12.2022р. по даній справі.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 145, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

2.Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 22.12.2022р. по справі №916/3513/22.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 10 травня 2023 р.

Суддя С.П. Желєзна