Рішення

від 02.05.2023 по справі 921/599/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 травня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/599/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Овецького Сергія Сергійовича, АДРЕСА_1

до відповідача: Тернопільського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, 46027, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 10

про стягнення заборгованості у сумі 6 080 482 грн 80 коп. з яких: 5 033 677 грн 49 коп. основний борг, 212 075 грн 43 коп. три відсотки річних, 834 729 грн 88 коп. - пеня

За участі представників:

Позивача: не з`явився.

Відповідача: не з`явився.

1. Суть та рух справи.

Позивач - Фізична особа-підприємець Гаманюк Ігор Володимирович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Тернопільського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, у якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 6 080 482 грн 80 коп. з яких: 5 033 677 грн 49 коп. основний борг, 212 075 грн 43 коп. три відсотки річних, 834 729 грн 88 коп. пеня.

У відповідності до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2023 головуючим у справі № 921/599/22 призначено суддю Гевка В.Л.

Ухвалою суду від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.12.2022.

Ухвалами суду, в порядку статті 183 ГПК України, відкладалось підготовче засідання та продовжувався розгляд підготовчого провадження .

У судовому засіданні 14.02.2023, судом продовжено строк підготовчого провадження до 07.03.2023, закрито підготовче провадження з 07.03.2023 та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.03.2023 о 11год 00хв., яке в порядку частини 5 статті 216 ГПК України, було неодноразово відкладалось з підстав, зазначених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 11.04.2023 замінено позивача у справі №921/599/22 Фізичну особу підприємця Гаманюка Ігоря Володимировича на його правонаступника Фізичну особу підприємця Овецького Сергія Сергійовича. В порядку частини 5 статті 216 ГПК України відкладено розгляд справи по суті на 02.05.2023 о 12 год.20хв.

Позивач участі повноважного представника у призначеному судовому засіданні 02.05.2023 не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань не надав.

Відповідач участі повноважного представника у призначеному судовому засіданні 02.05.2023 не забезпечив. Будь-яких заяв чи клопотань не подав.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Судом, у судовому засіданні 02.05.2023, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалено скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

2. Аргументи сторін.

2.1. Аргументи позивача.

Позовні вимоги, викладені, позивачем у позовній заяві від 11.11.2022( вх.№ 667 від 15.11.2022) та підтримані представницею позивача у судових засіданнях, обґрунтовані порушенням, відповідачем умов договору купівлі-продажу товарів № 150815 від 08.04.2014, укладеного між ФОП - Гаманюк Ігорем Володимировичем та Тернопільським казенним експериментально протезно-ортопедичним підприємством, в частині своєчасної та в повному обсязі оплати вартості товару.

На виконання умов договору позивачем, поставлено товар, а відповідачем отримано товар.

Згідно актів звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 по 31.10.2022, які підписано сторонами, станом на 24.10.2022, заборгованість Тернопільського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства перед ФОП Гаманюк І.В. складає 5 033 677,49грн.

Позивач, зазначає, що підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відповідно до розділу 3 укладеного Договору, відповідно до додаткової угоди у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за Договором винна сторона несе відповідальність, визначену Договором та чинним законодавством України. У разі порушення строків оплати товару Покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата неустойки і відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання , на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно доводів Позивача, внаслідок неналежного виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з оплати поставленого за Договором товару утворився борг в розмірі 5 033 677,49грн.

Також Позивачем нараховано Відповідачу 834 729,88грн. пені та 212 075,43 грн - 3% річних за порушення порядку та строку здійснення оплати поставленого товару за Договором.

2.2. Аргументи відповідача.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву від 20.01.2023(вх.№571 від 23.01.2023), вимоги позивача викладені в позовній заяві, визнав частково, а саме: 5 033 677,49грн заборгованості та 834729,88грн пені.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних в сумі 212 075,43грн, відповідач заперечує, вважає нарахування 3% річних у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України несправедливим, так як частина грошових зобов`язань Тернопільським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством перед ФОП Гаманюк І.В. виконана.

Також, відповідач, звернув увагу, що Договором №150815 від 08.04.2014 року(із змінами, внесеними /Додатковою угодою №2 від 03.06.2019 року) не передбачено сплату 3% річних від простроченої суми, як правовий наслідок порушення зобов`язання.

Таким чином, у випадку застосування правових наслідків невиконання зобов`язання, визначених договором, відповідач, вважає несправедливим нарахування 3% річних.

3. Фактичні обставини, встановлені судом.

Між Тернопільським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством та ФОП Гаманюк Ігорем Володимировичем, було укладено Договір купівлі-продажу товарів №150815 від 08.04.2014.

27.07.2016 між Тернопільським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством та ФОП - Гаманюк Ігорем Володимировичем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору купівлі-продажу товарів № 150815 від 08.04.2014

03.06.2019 між Тернопільським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством та ФОП - Гаманюк Ігорем Володимировичем укладено Додаткову угоду № 2 до Договору купівлі-продажу товарів № 150815 від 08.04.2014

Згідно п.п.1 Договору, продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов`язується прийняти та оплатити товар комплектувальні вироби до взуття ортопедичного, формована підошва, сировина і матеріали надалі іменується «Товар».

Ціна Договору відповідає сумі вартості товару,придбаного Покупцем у Продавця за весь період чинності Договору. Ціна Договору становить суму коштів згідно накладних.(п.п.1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. укладеного Договору, (з урахуванням додаткової угоди від 03.06.2019), розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковій формі протягом 5 календарних днів з дати поставки. Датою поставки вважається дата , що вказана у накладній на відвантажений товар.

Пунктом 2.5. Договору, усі поставки та оплати між сторонами вчинені в період дії даного Договору вважаються таким, що вчинені на виконання умов даного договору.

Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2025 року. (п.4.1. Договору з урахування додаткової угоди № 1 від 27.07.2016).

На виконання умов договору поставки, позивач передав, а відповідач прийняв товар, що підтверджується копіями видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представника сторін без заперечень та скріплені печатками сторін.

Однак, всупереч взятих на себе зобов`язань Відповідачем не було сплачено кошти за поставлений товар.

Позивач з метою досудового врегулювання спору звертався до Відповідача з Вимогою за вих. № б/н від 23.08.2022 щодо необхідності сплати заборгованості. Однак, як зазначає позивач, станом на день подання даної позовної заяви до суду, Відповідач умов укладеного Договору не виконав, та кошти Позивачу за отриманий товар не сплатив.

Згідно актів звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 по 31.10.2022, які підписано сторонами, станом на 24.10.2022, заборгованість Тернопільського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства перед ФОП Гаманюк І.В. складає 5 033 677,49грн.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відповідно до розділу 3 укладеного договору, відповідно до докової угоди у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язання за Договором винна сторона несе відповідальність, визначену Договором та чинним законодавством України. У разі порушення строків оплати товару Покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу. Сплата неустойки і відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов`язань за Договором.

Пеня за період з 24.10.2021 по 24.10.2022 відповідно до розрахунку складає 834 729,88грн.

На підставі приписів ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано 3 % річних в сумі 212 075,43грн.

Як зазначає позивач, станом на день подання даного позову до суду у Відповідача розмір основної заборгованості перед Позивачем, складає 5 033 677,49 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 212075,43 грн. - 3% річних та 834 729,88 грн. - пені.

Так, у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за договором, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.

07.03.2023 між ФОП Гаманюк Ігор Володимирович та ФОП Овецький Сергій Сергійович укладеного договір про відступлення права вимоги № 150815-1.

За Договором про відступлення права вимоги № 150815-1 від 07.03.2023, первісний кредитор (ФОП Гаманюк Ігор Володимирович) безоплатно передав, а Новий кредитор (ФОП Овецький Сергій Сергійович) прийняв на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і став кредитором за Договором № 150815 від 08.04.2014р.,укладеним між Первісним кредитором та Тернопільським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством.

За цим Договором Новий кредитор набуває право вимагати від Боржника належного виконання таких обов`язків: сплату боргу (Боржником) коштів, за поставлений товар в сумі 5 787 959,96грн

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Визначаючи правову природу спірних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, виходячи з аналізу положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з укладенням договору № 150815 від 08.04.2014, який за правовою природою є договором купівлі-продажу.

Норми права та висновки суду

Всебічно та повно з`ясувавши обставини та матеріали справи, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на таке.

Правовідносини, що склалися між сторонами, випливають із договору, який по своїй правовій природі є договором купівлі-продажу та, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Так, укладений між сторонами договір купівлі - продажу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору купівлі - продажу, строк дії договору, умови продажу, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати та наявність часткової чи повної оплати.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Встановлені обставини у даній справі, свідчать, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі Договору купівлі продажу товарів №150815 від 08.04.2014, за умовами якого продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов`язується прийняти та оплатити товар - комплектувальні вироби до взуття ортопедичного, формована підошва, сировина і матеріали. (п.1.1. Договору).

Статтями 662, 663Цивільного кодексу України визначено, що Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як слідує із матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі - продажу позивач продав/поставив, а відповідач купив/прийняв товар.

У відповідності до вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначає, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки/передачі товару згідно договору.

За вказаних обставин, факт здійснення господарської операції, а саме продаж товару відповідачу, повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Отже, видаткова накладна є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних зобов`язань, та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Саме таким вимогам і відповідає видаткова накладна, яка засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції.

Таким чином, отримання товару відповідачем підтверджується підписом останнього та його представниками про отримання товару на видаткових накладних.

За таких обставин, у відповідача виник обов"язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 Цивільного кодексу України ).

Згідно п.1.2 Договору, ціна Договору відповідає сумі вартості товару, придбаного Покупцем у Продавця за весь період чинності Договору. Ціна Договору становить суму коштів згідно накладних.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на точний рахунок Продавця, що визначений у цьому Договорі або готівкою.(п.2.2.Договору).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковій формі протягом 5 календарних днів з дати поставки. Датою поставки вважається дата, що вказана у накладній на відвантажений товар.(п.2.1. Договору, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 03.06.2019).

Зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Таким чином, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, своїх договірних зобов`язань в частині несвоєчасної оплати за отриманий товар.

Судом встановлено та сторонами підтверджено, що ними проведено звірку взаєморозрахунків за період з 01.01.2015 по 31.10.2022, та складено Акт звірки взаєморозрахунків, підписаний та скріплений печатками сторін, в якому встановлена наявна заборгованості відповідача перед позивачем. Також зазначену обставину підтвердив та визнав представник відповідача у відзиві на позов.

Надаючи правову оцінку вказаному акту судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. у справі № 910/1389/18, яка полягає в наступному.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Судом встановлено, що наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків є підписаним без заперечень та скріплений печатками обох сторін, а отже є визнається судом таким, що є належним та допустимим доказом у справі.

У відзиві на позовну заяву і у судових засіданнях, відповідач, в цій частині визнав позов.

Згідно ч.4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджені матеріалами справи, визнані відповідачем та задовольняються судом повністю в розмірі 5 033 677,49грн.

Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 834 729,88грн. пені за порушення порядку і строку здійснення оплати поставленого Позивачем та прийнятого Відповідачем Товару за Договором суд зазначає наступне.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно положень ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.ч. 1 і 2 ст.551 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання господарською організацією (ч.ч.6, 7 ст.231 ГК України).

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, приписами ч.2 ст.343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до розділу 3 Договору купівлі-продажу товарів № 150815 від 08.04.2014, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 03.06.2019, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язання за Договором винна сторона несе відповідальність, визначену Договором та чинним законодавством України. У разі порушення строків оплати товару Покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу. Сплата неустойки і відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов`язань за Договором.

Відтак, позивачем, за прострочення виконання зобов`язання відповідачем, відповідно до п.3.5 Договору нараховано пені за період з 24.10.2021 по 24.10.2022 в сумі 834 729,88грн.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що такий проведено Позивачем вірно, а відтак, сума пені за заявлений Позивачем до стягнення період становить 834 729,88грн.

У відзиві на позовну заяву і у судових засіданнях, відповідач, в цій частині визнав позов.

Згідно ч.4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 834 729,88грн. пені є обґрунтованими, підлягає до задоволення повністю.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», а також постановах Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №3-1522гс16, від 06.06.2012р. у справі №6-49цс12 та від 24.10.2011р. у справі №6-38цс11.

Аналогічні правові позиції викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі № 686/21962/15-ц, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Окрім того, Постановою Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021р. по справі №520/17342/18 наведено висновки про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора при цьому згідно із частиною другою статті 625 ЦК України виникає кореспондуюче право вимоги до боржника щодо сплати 3 % річних за період прострочення сплати основного боргу.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Судом перевірено розрахунок відсотків річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 212 075,43 грн., за заявлений період з 24.10.2019р. по 24.10.2022р., та встановлено правильність розрахунку, у зв`язку із чим суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.

Заперечуючи проти вимоги позивача щодо стягнення 3% річних, відповідач наполягав на несправедливості такої вимоги, оскільки:

- Договором не передбачено сплату 3%, а на його (відповідача) думку, за порушення зобов`язань, можливі правові наслідки визначені або договором або законом.

-та щодо самого порядку нарахування 3% річних, оскільки вважає, що на момент пред`явлення вимоги щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат, грошове зобов`язання має бути не виконане, при цьому позивачем здійснення нарахування 3% річних, в межах строку позовної давності на вже виконані грошові зобов`язання.

Суд, такі заперечення відповідача оцінює критично, з огляду на таке:

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення, відповідачем, виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та 3% річних.

Посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України не приймаються судом до уваги та відхиляються з огляду на те, що у силу приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 905/600/18.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань за Договором, а саме у строк встановлений п.2.1 Договору строк («Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковій формі протягом 5 календарних днів з дати поставки. Датою поставки вважається дата, що вказана у накладній на відвантажений товар.») не розрахувався.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц прийшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Відтак, оскільки право нарахування 3% річних виникає на підставі закону, а саме п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, тому не потребує додаткового зазначення про таке нарахування, у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання , у договорі .

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Тернопільського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь Фізичної особи-підприємця Овецького Сергія Сергійовича - 6 080 482 грн 8 коп. з яких: 5 033 677 грн 49 коп. основний борг, 834 729 грн 88 коп. пеня, 212 075 грн 43коп. три проценти річних.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Позивач: Фізична особа-підприємець Овецький Сергій Сергійович, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1 );

Відповідач: Тернопільське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство, 46027,м.Тернопіль, вул. Тролейбусна,10, (код ЄДРПОУ 3045201695).

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України. Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити наручно особисто уповноваженим представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст рішення складено - 12.05.2023

Суддя В.Л. Гевко