Рішення

від 13.06.2023 по справі 921/599/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

13 червня 2023 рокуСправа № 921/599/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. розглянувши заяву без номера від 31.05.2023 (вх.№4732 від 31.05.2023) представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №921/599/22

за позовом: Фізичної особи-підприємця Овецького Сергія Сергійовича, АДРЕСА_1

до відповідача: Тернопільського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, 46027, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 10

про стягнення заборгованості у сумі 6 080 482 грн 80 коп. з яких: 5 033 677 грн 49 коп. основний борг, 212 075 грн 43 коп. три відсотки річних, 834 729 грн 88 коп. - пеня

За участі представників:

Позивача: не з`явився;

Відповідача: Крупніцький Тарас Васильович, трудовий договір №1-к від 02.07.2018 (присутній при видаленні суду до нарадчої кімнати).

1. Суть справи.

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/599/22 за позовом: Фізичної особи-підприємця Овецького Сергія Сергійовича до відповідача: Тернопільського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості у сумі 6 080 482 грн 80 коп. з яких: 5 033 677 грн 49 коп. основний борг, 212 075 грн 43 коп. три відсотки річних, 834 729 грн 88 коп. пеня.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.05.2023 у справі №921/599/22 позов задоволено. Стягнуто з Тернопільського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь Фізичної особи-підприємця Овецького Сергія Сергійовича - 6 080 482 грн 80 коп. з яких: 5 033 677 грн 49 коп. основний борг, 834 729 грн 88 коп. пеня, 212 075 грн 43коп. три проценти річних.

31.05.2023 на адресу суду від представниці позивача надійшла заява без номера від 31.05.2023 (вх.№4732 від 31.05.2023) про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою від 07.06.2023 суд призначив судове засідання для розгляду заяви без номера від 31.05.2023 (вх.№4732 від 31.05.2023) про ухвалення додаткового рішення, на 13.06.2023.

У призначене судове засідання 13.06.2023 з`явився представник відповідача.

Позивач участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, проте на адресу суду надійшло клопотання б/н від 13.06.2023 (вх№5047 від 13.06.2023), у якому позивач просить розглянути заяву без участі його представника з підстав, зазначених у клопотанні.

13.06.2023 суд видалився до нарадчої кімнати та після повернення з нарадчої кімнати ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину додаткового рішення.

2.Аргументи сторін.

2.1. Правова позиція заявника (позивача у справі).

У поданій суду заяві без номера від 31.05.2023 (вх.№4732 від 31.05.2023) позивач просить про ухвалення додаткового рішення у справі №921/599/22, оскільки при ухваленні рішення від 02.05.2023 судом не вирішено питання розподілу судових витрат у складі витрат на правову допомогу адвоката в сумі 25 000,00 грн та 91 207,24 грн судового збору, сплаченого позивачем у справі за подання позовної заяви.

2.2. Правова позиція відповідача у справі.

Присутній у судовому засіданні 13.06.2023 представник відповідача проти задоволення заяви поданої позивачем, заперечень не заявив.

3. Фактичні обставини, встановлені судом у розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи. Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд, ухвалюючи додаткове рішення.

02.05.2023 у справі №921/599/22 ухвалено рішення, яким позов задоволено ; стягнуто з Тернопільського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь Фізичної особи-підприємця Овецького Сергія Сергійовича - 6 080 482 грн 8 коп., з яких: 5 033 677 грн 49 коп. основний борг, 834 729 грн 88 коп. пеня, 212 075 грн 43коп. три проценти річних.

При цьому, питання щодо судових витрат у складі судового збору та витрат позивача на професійну правову допомогу, вирішено не було.

Крім цього, під час розгляду справи №921/599/22 судом встановлено, що 07.03.2023 між ФОП Гаманюк Ігорем Володимировичем та ФОП Овецьким Сергієм Сергійовичем укладено договір про відступлення права вимоги № 150815-1.

За вказаним Договором про відступлення права вимоги, Первісний кредитор (ФОП Гаманюк Ігор Володимирович) безоплатно передав, а Новий кредитор (ФОП Овецький Сергій Сергійович) прийняв на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і став кредитором за Договором № 150815 від 08.04.2014р., укладеним між Первісним кредитором та Тернопільським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством.

Пунктом 1.4. цього Договору передбачено, що до Нового кредитора переходить право вимоги Первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент підписання договору відступлення права вимоги. Таким чином ФОП Овецький Сергій Сергійович набув право вимагати від Боржника належне виконання обов`язків, зокрема і в частині сплати судових витрат.

Щодо судового збору, сплаченого позивачем за звернення із позовною заявою, то суд зазначає таке.

Згідно з частин 1, 2 статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Згідно із нормами ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 129 ГПК України.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Приписами статті 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно приписів пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було сплачено 91 207 грн 24 коп. судового збору за подання позовної заяви, виходячи із предмету позовних вимог - стягнення заборгованості у сумі 6 080 482 грн 80 коп. Вказане підтверджується квитанцією №82 від 28.10.2022.

З огляду на зазначене, керуючись приписами статті 129 Кодексу, враховуючи, що рішенням від 02.05.2023 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а також надавши оцінку поданим доказам, суд покладає 91 207 грн 24 коп. судового збору на відповідача - Тернопільське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство, так як, не вчинення дій по оплаті за отриманий ним товар стали підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Таким чином, відповідно до вимог статей 123, 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 91 207 грн 24 коп. підлягає стягненню з відповідача - Тернопільського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь позивача - Фізичної особи-підприємця Овецького Сергія Сергійовича.

Щодо судових витрат на правову допомогу.

Суд, розглянувши та надавши оцінку заяві позивача щодо ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача судових витрат на професійну правову допомогу, пов`язаних з розглядом справи у справі №921/599/22 задовольняє її з огляду на таке.

Згідно вимог статті 221 ГПК України, для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Із змісту статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 3 статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Позивачем, у позовній заяві зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у наведеній справі в розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, присутній у судовому засіданні 13.06.2023 представник відповідача проти заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу, заперечень не заявив.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатом діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

На обґрунтування поданої заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу у справі №921/599/22, заявником подано суду копії : Договору про надання правової допомоги б/н від 23.08.2022; квитанції №78 від 23.06.2022 про оплату послуг з надання правової допомоги на суму 25 000 грн 00 коп.

Як встановлено судом, 23.08.2022 між Первісним кредитором - Фізичною особою-підприємцем Гаманюком Ігорем Володимировичем та Адвокатом Гущею Яніною Валеріївною укладено Договір про надання правової допомоги б/н. За цим Договором адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичні послуги та правову допомогу, а саме : консультації щодо прав та обов`язків позивача, необхідних дій щодо збирання та надання доказів в обґрунтування позиції позивача, вивчення наданих клієнтом матеріалів, складання процесуальних документів, клопотань, відзивів, запитів, представництва інтересів клієнта в суді у справі про стягнення заборгованості за договором поставки з Тернопільського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення.

У відповідності до розділу 4 Договору про надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виконувати належним чином умови цього договору та своєчасно та повному обсязі здійснювати розрахунки, передбачені даним договором.

Вартість послуг за договором становить 25 000,00 грн.

Як підтверджено матеріалами справи, адвокатом Гущею Я.В., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.08.2018 серії ЗР №21/1573, виданого Національною асоціацією адвокатів України, позивачу надано послуги в повному обсязі з дотриманням умов Договору про надання правової допомоги.

Адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі. Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 28 грудня 2020 року у справі 640/18402/19.

Так, ВС дійшов висновку, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі 922/1163/18 викладені такі правові висновки.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Положення статей 126, 129 ГПК України, кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європа державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Дослідивши матеріали справи, подану представником позивача заяву без номера від 31.05.2023 (вх. № 4732 від 31.05.2023) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення 25 000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу у справі, мотиви та обґрунтування, викладені в ній, суд дійшов висновку про задоволення заяви в цій частині, із врахуванням такого.

Відповідно до частини 2 статті 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено таку правову позицію": "Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність."

При цьому, дослідивши наданий представником позивача Акт надання послуг №1, суд приходить до висновку, що адвокатом підтверджено виконання робіт по наданню послуг та доведено їх реальність та дійсність понесення у межах розгляду даної справи.

Згідно із рішенням ВС/КСЦ у справі №641/7612/16-ц від 01.12.2021, беручи на себе обов`язок здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексних дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта, відтак, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає нарівні з іншими витратами.

З огляду на те, що позовні вимоги у справі №921/599/22 задоволено повністю та враховуючи, що при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення у даній справі, присутній у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення заявлених до стягнення сум судового збору та витрат правової допомоги не заперечив, суд керуючись критеріями, визначеними у статті 129 Кодексу, надавши оцінку поданим доказам, прийшов до висновку, що послуги по наданню позивачу правової допомоги є реально наданими адвокатом Гуща Я.В., обґрунтованими та такими, що були необхідними при розгляді справи №921/599/22, а тому покладає їх на відповідача - Тернопільське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство та присуджує до стягнення витрат на правову допомогу в сумі 25 000,00 грн з відповідача - Тернопільського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь Фізичної особи-підприємця Овецького Сергія Сергійовича.

4. Висновок суду.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, надавши оцінку заяві без номера від 31.05.2023 (вх.№4732 від 31.05.2023) поданій представницею позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі №921/599/22, керуючись вимогами статті 129 ГПК України, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача - Тернопільського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь Фізичної особи-підприємця Овецького Сергія Сергійовича 91 207 (дев`яносто одну тисячу двісті сім) грн 24 коп. судового збору та 25 000 (двадцять п`ять тисяч) 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

Враховуючи зазначене вище, керуючись статтями 129, 232, 234, 235, 244, з 253 по 259 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Ухвалити у справі №921/599/22 додаткове рішення.

2. Заяву без номера від 31.05.2023 (вх.№4732 від 31.05.2023) представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі №921/599/22, задовольнити.

3. Покласти на відповідача - Тернопільське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство 116 207 (сто шістнадцять тисяч двісті сім) судових витрат, з яких : 91 207 грн 24 коп. судового збору та 25 000 (двадцять п`ять тисяч) 00 коп. витрат на правову допомогу.

4. Стягнути з Тернопільського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь Фізичної особи-підприємця Овецького Сергія Сергійовича 91 207 (дев`яносто одну тисячу двісті сім) грн 24 коп. судового збору.

5. Стягнути з Тернопільського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь Фізичної особи-підприємця Овецького Сергія Сергійовича 25 000 (двадцять п`ять тисяч) 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката Гущі Яніни Валеріївни.

6. Видати накази після набрання додатковим рішенням законної сили.

Позивач: Фізична особа-підприємець Овецький Сергій Сергійович, АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 );

Відповідач: Тернопільське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство, 46027, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна,10, (код ЄДРПОУ 3045201695).

Додаткове рішення набирає законної сили з моменту його підписання суддею та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статті з 253 по 259 ГПК України.

Повне додаткове рішення складено 19.06.2023.

Повний текст додаткового рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручено наручно особисто уповноваженим представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

СуддяВ.Л. Гевко