Постанова

від 09.05.2023 по справі 141/350/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року

м. Київ

справа №141/350/19

провадження №51-1405км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

представник потерпілого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Оратівського районного суду Вінницької області від 27 вересня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2022 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Скала Оратівського району Вінницької області, який проживає в АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Оратівського районного суду Вінницької області від 27 вересня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на строк 2 роки.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_7 звільнено від призначеного основного та додаткового покарань за ч. 2 ст. 191 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2022 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій визнали винуватим ОСОБА_7 у тому, що він, працюючи на посаді директора ТОВ «Оратівнафтобаза», в період часу з 01 грудня 2014 року по 27 листопада 2015 року фактично відпустив дизельне паливо Євро ДТ-Л-К-4 кількістю 0,105 тонн на суму 1676 грн 53 коп та дизельне паливо ДТ-Л-К-5 сорт С кількістю 10,151 тонн на суму 148 218 грн 61 коп невстановленим слідством особам внаслідок чого здійснив розтрату ввірених йому ТОВ «Вінницяагроспецпостач» нафтопродуктів загальною кількістю 10,256 тонн на суму 140 895 грн 14 коп, а отримані кошти в касу підприємства не вніс.

Дії ОСОБА_7 було кваліфіковано за ч. 2 ст. 191 КК як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник стверджує про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

На обґрунтування касаційних вимог захисник стверджує, що:

- протокол інвентаризаційної комісії від 03 грудня 2015 року не є належним доказом нестачі нафтопродуктів;

- до справи не долучено акти обмірів та розрахунків, які проводилися під час інвентаризації;

- суди попередніх інстанцій не врахували рішення Господарського суду Вінницької області від 28 лютого 2017 року, згідно з яким цей суд не прийняв до уваги як доказ нестачі пального результати інвентаризації;

- не спростовано доводи сторони захисту про те, що висновок експерта ґрунтується на неналежно проведеній інвентаризації та не містить однозначного висновку щодо нестачі пального;

- видаткова накладна від 21 квітня 2015 року № РН-0000079 не містить підпису засудженого, а видаткові накладні від 20 липня 2015 року № РН-00900183 та № РН-0000184 підписувалися не ним;

- засудженому інкриміновано розтрату 10,256 тонн пального, а 17,63 тонн ОСОБА_7 не отримував взагалі;

- жоден з допитаних свідків не надав показань, які б підтверджували винуватість засудженого;

- органом досудового розслідування не було проведено огляд місця події та не перевірено наявність пального в резервуарах;

- обвинувачення не конкретизоване, оскільки на підприємстві не було каси, а в обвинувальному акті ОСОБА_7 було інкриміновано невнесення коштів до каси;

- винуватість засудженого не доведено поза розумним сумнівом;

- апеляційний суд не спростував доводів, наведених в його апеляційній скарзі, а тому ухвала цього суду не відповідає положенням ст. 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити;

- прокурор заперечила доводи касаційної скарги та просила відмовити у її задоволенні;

- представник потерпілого заперечив касаційну скаргу та просив відмовити у її задоволенні.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Наведені у касаційній скарзі захисника аргументи про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків судів фактичним обставинам вчинення кримінального правопорушення, встановлених у судових рішеннях, не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції, оскільки касаційний суд виступає судом права, а не факту.

Частиною 1 ст. 370 КПК встановлено вимоги до судових рішень. Зокрема, вони повинні бути законними, обґрунтованими та вмотивованими.

У цьому кримінальному провадженні наведених положень процесуального закону судом апеляційної інстанції дотримано не було.

Перш за все Суд зазначає, що доводи касаційної скарги захисника є ідентичними тим, які останній наводив у своїй апеляційній скарзі, проте їхній зміст в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду не відтворено взагалі (а. с. 60-69, 117-124, Т. 4).

Не містить ухвала апеляційного суду й належних правових обґрунтувань, на підставі яких обвинувальний вирок місцевого суду залишено без змін за апеляційною скаргою захисника.

Адже останній наводив у поданій апеляційній скарзі конкретні доводи і суд апеляційної інстанції з використанням наданих йому кримінальним процесуальним законом повноважень повинен був надати мотивовані відповіді на всі доводи поданої апеляційної скарги.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК).

Базовими доказами у цьому кримінальному провадженні є ті, які підтверджують факт надходження пального від ТОВ «Вінницяагроспецпостач» до ТОВ «Оратівнафтобаза», кількість отриманого пального та залишок, який залишився у відповідних ємностях.

Саме ці докази ставилися під сумнів стороною захисту і не отримали належної правової оцінки судом апеляційної інстанції.

Апеляційний суд є останньою інстанцією, яка наділена законодавцем повноваженнями встановлювати фактичні обставини справи, а тому саме цьому суду необхідно здійснювати ретельну перевірку правильності встановлення обставин кримінального провадження за результатами оцінки місцевим судом доказів, наданих як стороною обвинувачення, так і захисту.

Так, стороною захисту було поставлено під сумнів результати судово-економічної експертизи з мотивів того, що вона проводилася лише на основі акту інвентаризації.

Зі змісту означеної експертизи слідує, що відслідкувати рух палива по бухгалтерському обліку неможливо, так як відсутній номенклатурний номер палива та оборотно-сальдові відомості за період з січня 2015 року по грудень 2015 року, тому надати повний та об`єктивний висновок не представляється можливим.

Експерт фактично у своєму висновку констатував, що нестача дизельного палива Євро ДТ-Л-К-4 та палива дизельного ДТ-Л-К-5 сорт С на ТОВ «Оратівнафтобаза» підтверджується при умові врахування слідством даних проведених інвентаризацій.

Захисник наголошував на висновках, які зроблені у господарській справі та викладені у рішенні Господарського суду Вінницької області від 28 лютого 2017 року у справі №902/1017/16, яке за даними Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 14 березня 2017 року (а. с. 241-246, Т. 3). У задоволенні позову ТОВ «Оратівнафтобаза» до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди було відмовлено.

Господарський суд послався на відсутність доказів, які б підтверджували спричинення майнової шкоди за матеріалами справи та недоведеність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Щодо проведення інвентаризації у цьому провадженні, то сторона захисту стверджувала, що застосування метрштоку при перевірці резервуарів є неможливим, так як їхня глибина перевищує довжину метрштоку.

Тобто захист акцентував на тому, що шляхом використання лише метрштоку неможливо встановити об`єм відсутнього пального.

Також суду слід звернути увагу на аргументи сторони захисту щодо різниці у показаннях допитаних свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та обвинувачення щодо резервуарів, в яких зберігалось пальне.

Свідок ОСОБА_9 зазначала, що інші ємності візуально передивилися, перестукали.

Апеляційному суду необхідно було дослідити ці доводи сторони захисту.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що ОСОБА_7 , свідок ОСОБА_11 , яка працювала бухгалтером на ТОВ «Оратівнафтобаза», та свідок ОСОБА_10 , яка працювала бухгалтером на ТОВ «Вінницяагроспецпостач», у суді першої інстанції стверджували, що всі розрахунки з ТОВ «Оратівнафтобаза» проводилися у безготівковій формі. Водночас в обвинувальному акті ОСОБА_7 інкримінувалося невнесення коштів до каси.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК мотивувальна частина ухвали апеляційного суду повинна містити, зокрема, короткий зміст вимог апеляційної скарги, узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Проте зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що доводи апеляційної скарги захисника не були належним чином проаналізовані і відсутня будь-яка позиція суду щодо них.

Таким чином, за результатами касаційного розгляду колегією суддів встановлено, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому її потрібно скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді.

Під час нового апеляційного розгляду суду необхідно врахувати наведене у цій постанові та ретельно, з використанням наданих процесуальних можливостей, перевірити доводи апеляційної скарги захисника, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, надати на ці доводи умотивовані відповіді та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 436-438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу захисника задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3