Ухвала

від 10.05.2023 по справі 334/3617/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 10.05.2023

Справа № 334/3617/23

Провадження № 2-з/334/22/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року суддя Ленінського районного суду міста Запоріжжя Ісаков Д.О., перевіривши відповідність вимогам закону заяву заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

Ухвалою № 334/3617/23 від 10 травня 2023 було відкрито загальне провадження по справі з призначенням підготовчого судового засідання та наданням відповідачам строку на подання відзиву на позовну заяву.

Разом з позовною заявою надійшла заява заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову шляхом накладання арешту на будівлю автосервісного центру літ. А-2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 285902423101, яка, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві спільної чаткової власності належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (розмір частки ) та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (розмір частки ).

Також, просить накласти арешт на ремонтного боксу літ. Б, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 285861723101, який, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (розмір частки ) та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (розмір частки ).

Заявник вважає,що вжиттязаходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачам нерухоме майно сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначеного заходу забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.

Забезпечення позову направлено на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідачів.

Застосування заходів забезпечення не завдасть шкоди відповідачам, а тому відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення позову.

Заява розглядається в порядку ч.1 ст.153 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1, ч.2ст.149 ЦПК України,суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно дост.150 ЦПК Українипозов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Отже, за змістом норм діючого законодавствазабезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 належать Запорізькій міській раді на праві комунальної власності.

За інформацією виконавчого комітету Запорізької міської ради, за кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 значиться договір оренди з ТОВ «Істок-2001» від 07.06.2006 №040626100491 (земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3417 га, для розташування автосервісного центру з діагностичним майданчиком), договір оренди був укладений строком до 26.05.2016. Рішень Запорізької міської ради щодо передачі у користування або власність земельних ділянок після закінчення терміну дії вказаного договору оренди землі не приймалось.

06.04.2012 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, на підставі рішення від 23.03.2012 №82/27, видано свідоцтва про право власності ТОВ «Істок-2001» на будівлю автосервісного центру/літ. А-2/, та ремонтного боксу /літ. Б/, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які 04.05.2012 зареєстровані ТОВ «ЗМБТІ».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 відсутні.

На підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2019 зареєстрованого в реєстрі за №1279, право власності на нерухоме майно: будівлю автосервісного центру/літ. А-2/, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло у власність громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по частці кожній.

В подальшому, право власності на частку об`єкту нерухомості будівлі автосервісного центру /літ. А-2/, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_2 , на підставі договору дарування від 04.05.2019, зареєстрованого в реєстрі за №1927.

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2019 зареєстрованого в реєстрі за №1281, право власності на нерухоме майно: ремонтний бокс /літ. Б/, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло у власність громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по частці кожному.

В подальшому, право власності на частку об`єкту нерухомості ремонтного боксу /літ. Б/, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_2 , на підставі договору дарування від 04.05.2019, зареєстрованого в реєстрі за №1925.

Відповідно до вищезазначених договорів купівлі-продажу від 04.04.2019 та договорів дарування від 04.05.2019 об`єкти нерухомості: будівля автосервісного центру /літ. А-2/ та ремонтного боксу /літ. Б/ розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №321382189 від 30.01.2023, державну реєстрацію права спільної часткової власності на об`єкти нерухомого майна:

Будівлю автосервісного центру /літ. А-2/ за громадянкою ОСОБА_1 (розмір частки ) здійснено 04.04.2019 за номером запису 31016883, за громадянином ОСОБА_2 (розмір частки ) здійснено 04.05.2019 за номером запису 31417085; ремонтного боксу /літ. Б/ за громадянкою ОСОБА_1 (розмір частки ) здійснено 04.04.2019 за номером запису 31017721, за громадянином ОСОБА_2 (розмір частки ) здійснено 04.05.2019 за номером запису 31417125.

Листом Вознесенівського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Запорізькій області від 03.03.2023 за №9287/6/08-01-24-10 надано інформацію щодо нарахованої та сплаченої суми плати за землю за земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 по АДРЕСА_1 в:

ОСОБА_2 за земельну ділянку площею 0,1598га з кадастровим номером 2310100000:04:038:0108 та за земельну ділянку площею 0,0111га з кадастровим номером 2310100000:04:038:0117, відповідно до наданих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) нарахована сума плати за землю за період з 2020 - 2022 складає: червень-грудень 2020 року - 6822,59 гривень, 2021 року - 11695,87 гривень, 2022 року - 12648,31 гривень. Відповідно до ІКП платника податків сплачено: 2020 року - 6822,59 гривень, 2021 року - 11695,87 гривень, 2022 року - 12648,31 гривень;

ОСОБА_1 за земельну ділянку площею 0,1598га з кадастровим номером 2310100000:04:038:0108 та за земельну ділянку площею 0,0111га з кадастровим номером 2310100000:04:038:0117, відповідно до наданих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) нарахована сума плати за землю за період з 2020 - 2022 складає: червень-грудень 2020 року - 6822,59 гривень, 2021 року - 11695,87 гривень, 2022 року - 12648,31 гривень. Відповідно до ІКП платника податків сплачено: 2020 року 6822,59 грн, 2021 року 11695,87 грн., 2022 року - 12648,31 гривень.

Запорізькою міською радою на підставі вищезазначеної інформації та документів, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) земельною ділянкою площею 3417кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2020 по 11.03.2022.

Згідно вказаного розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2020 по 11.03.2022, становить 574138,33 гривень, зокрема:

за період з 01.03.2020 по 31.12.2020 - 221452,10 гривень (за виключенням періоду з 01.03.2020 по 31.03.2020 відповідно до Закону України №540-ІХ від 30.03.2020);

за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 290 071,33 гривень;

за період з 01.01.2022 по 11.03.2022 62 614,90 гривень.

Заявник вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вищезазначений період часу користувались вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, через що відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України повинні відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержали у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 у розмірі 574138,33 гривень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право жити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, законодавець дозволяє суду забезпечити існуючий або майбутній позов не тільки з мотивів неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, але й у зв`язку з неможливістю чи ускладненням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, яка має свою процесуальну форму, і з цих підстав забезпечення позову розглядається як вимога, яка характеризується своєю універсальністю, охоронною функцією, превентивністю, імперативністю та обов`язковістю. Поняття забезпечення позову визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати зацікавленій особі виконання судового рішення.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції", від 19 березня 1997 року).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані права спільної часткової власності на об`єкти нерухомого майна:

будівлюавтосервісного центру /літ. А-2/(розмір частки кожного ), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 285902423101;

ремонтного боксу /літ. Б/ (розмір частки кожного ), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 285861723101.

У даній справі між сторонами існує спір щодо існування у відповідачів обов`язку сплатити орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 у розмірі 574 138,33 гривень.

Отже, виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідачів присудженої до стягнення суми заборгованості або майна, вартість якого еквівалентна такій сумі.

Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову відповідає принципу збалансованості інтересів сторін, оскільки не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, так як арештоване майно фактично перебуває у володінні власників, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштівє додатковою гарантієюдля позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог (аналогічну правову позицію наведено у постановіоб`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 17червня 2022 року у справі № 908/2382/21).

Зокрема у вказаній постанові (справа за аналогічним позовом органів прокуратури Запорізької області) зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, у випадку задоволення позовних вимог позивач (кредитор) матиме змогу отримати задоволення за рахунок зазначеного нерухомого майна.

Натомість, у випадку, якщо до постановлення рішення у справі відповідачами будуть вчинені дії, спрямовані на відчуження або передачу у користування належного їм майна, це, за відсутності іншого майна та коштів, унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог прокурора.

Більш того, з метою поновлення державних інтересів необхідно буде вживати додаткові заходи, зокрема, спрямовані на оскарження відповідних правочинів щодо відчуження майна, що покладе на державу додатковий тягар.

Оскільки предметом спору є стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 орендної плати у розмірі 574138,33 гривень, накладення арешту на грошові кошти відповідачів, за їх наявності, у такому розмірі здатне суттєво погіршити їх майновий стан, у той час як накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, щодо яких, станом на день звернення із заявою про забезпечення позову, відсутні обтяження, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідачів, не ускладнюючи їх господарську діяльність. Отже, обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачам на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Зазначений захід забезпечення позову не буде мати наслідком припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачам майна чи зниження його вартості.

Слід звернути увагу суду на те, що відповідачі, отримавши у власність в 2019 році нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці комунальної власності, стягнення коштів за використання якої є предметом спору в цій справі, не вжили заходів до оформлення належним чином правовідносин щодо користування землею.

Натомість відповідачі здійснювали плату за землю у значно менших розмірахніж це передбачав би укладений із міською радою договір оренди, у котрому розмір орендної плати становив би 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Неведене може свідчити про неправомірну поведінку відповідачів та підтверджує можливі наміри ухилятися від сплати коштів за використання земельнихділянок.

З урахуванням вищевикладеного, є реальні, існуючі обставини, які вказують на ймовірну складність або неможливість у майбутньому виконати рішення суду.

Отже, вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачам нерухоме майно сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначеного заходу забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.

Забезпечення позову направлено на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача.

Застосування заходів забезпечення не завдасть шкоди відповідачам, а тому відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення позову.

З урахуванням викладеного вище, найбільш доцільним, співвідносним і відповідним сумі позовних вимог є застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту (тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження майном) на об`єкти нерухомого майна, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної власності, без обмеження/позбавлення права користування ним, а самебудівля автосервісного центру /літ. А-2/ та ремонтного боксу /літ. Б/, заадресою: АДРЕСА_1 .

Невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в частині стягнення з відповідачів суми матеріальної шкоди та судових витрат у випадку задоволення позовних вимог окружної прокуратури.

Суд вважає, що вказані заходи є співмірними зі змістом та розміром заявлених позовних вимог.

Як передбачено ч.7 ст.153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Частиною 1, 2 статті 157 ЦПК Українипередбачено, що ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Роз`яснити положення ч. 4 ст. 157 ЦПК України, відповідно до якої, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Керуючись статтями: 3, 4, 56, 57, 149-154, 157, 259-261 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Заяву заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, який діє в в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про забезпечення позову -задовольнити.

Накладання арешту на будівлю автосервісного центру літ. А-2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 285902423101, яка, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві спільної чаткової власності належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (розмір частки ) та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (розмір частки ).

Накласти арешт на ремонтного боксу літ. Б, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 285861723101, який, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві спільної чаткової власності належить ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 (розмір частки ) та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (розмір частки ).

Роз`яснити учасникам справи, що уразі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Копію ухвали направити сторонам у цій справі для відома.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.

Позивач: Дніпровська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області, код ЄДРПОУ 02909973, адреса: м.Запоріжжя, вулиця Добролюбова, буд. 14.

Позивач: Запорізька міська рада, код ЄДРПОУ 040553915, адреса: м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 206.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Ісаков Д.О.