Рішення

від 26.02.2024 по справі 334/3617/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 26.02.2024

Справа № 334/3617/23

Провадження № 2/334/125/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.,

за участі секретаря - Прийменко А.В.,

представника позивача - Савченко І.Г. ,

прокурора - Головко О.Є. ,

представника відповідача ОСОБА_3 - Галіченко Б.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна,

ВСТАНОВИВ:

09 травня 2023 до Ленінського районного суду м.Запоріжжя надійшла позовна заява заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 на праві комунальної власності належать Запорізькій міській раді.

За інформацією виконавчого комітету Запорізької міської ради, за кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 значиться договір оренди з ТОВ «Істок-2001» від 07.06.2006 №040626100491 (земельна ділянка за адресою: м.Запоріжжя, вулиця Верхня, площею 0,3417 га, для розташування автосервісного центру з діагностичним майданчиком), договір оренди був укладений строком до 26.05.2016. Рішень міської ради щодо передачі у користування або власність земельних ділянок після закінчення терміну дії вказаного договору оренди землі не приймалось.

06.04.2012 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, на підставі рішення від 23.03.2012 №82/27, видано свідоцтва про право власності ТОВ «Істок-2001» на будівлю автосервісного центру/літ. А-2/, та ремонтного боксу /літ. Б/, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які зареєстровані ТОВ «ЗМБТІ» 04.05.2012.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 відсутні.

На підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2019 зареєстрованого в реєстрі за №1279, право власності на нерухоме майно: будівлю автосервісного центру /літ. А-2/, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло у власність громадян України ОСОБА_3 та ОСОБА_6 по частці кожному.

В подальшому, право власності на частку об`єкту нерухомості будівлі автосервісного центру /літ. А-2/, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_5 , на підставі договору дарування від 04.05.2019, зареєстрованого в реєстрі за №1927.

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2019 зареєстрованого в реєстрі за №1281, право власності на нерухоме майно: ремонтний бокс /літ. Б/, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло у власність громадян України ОСОБА_3 та ОСОБА_6 по частці кожному.

В подальшому, право власності на частку об`єкту нерухомості ремонтного боксу /літ. Б/, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_5 , на підставі договору дарування від 04.05.2019, зареєстрованого в реєстрі за №1925.

Відповідно до вищезазначених договорів купівлі-продажу від 04.04.2019 та договорів дарування від 04.05.2019 об`єкти нерухомості: будівля автосервісного центру /літ. А-2/ та ремонтного боксу /літ. Б/ розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №321382189 від 30.01.2023, державну реєстрацію права спільної часткової власності на об`єкти нерухомого майна:

будівлю автосервісного центру /літ. А-2/ за громадянкою ОСОБА_3 (розмір частки ) здійснено 04.04.2019 за номером запису 31016883, за громадянином ОСОБА_5 (розмір частки ) здійснено 04.05.2019 за номером запису 31417085;

ремонтного боксу /літ. Б/ за громадянкою ОСОБА_3 (розмір частки ) здійснено 04.04.2019 за номером запису 31017721, за громадянином ОСОБА_5 (розмір частки ) здійснено 04.05.2019 за номером запису 31417125.

Листом Вознесенівського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Запорізькій області від 03.03.2023 за №9287/6/08-01-24-10 надано інформацію щодо нарахованої та сплаченої суми плати за землю за земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 по АДРЕСА_1 :

ОСОБА_5 за земельну ділянку площею 0,1598 га з кадастровим номером 2310100000:04:038:0108 та за земельну ділянку площею 0,0111 га з кадастровим номером 2310100000:04:038:0117, відповідно до наданих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) нарахована сума плати за землю за період з 2020 - 2022 складає: червень -грудень 2020 року - 6822,59 гривень, 2021 року - 11695,87 гривень, 2022 року - 12648,31 гривень. Відповідно до ІКП платника податків сплачено: 2020 року - 6822,59 гривень, 2021 року - 11695,87 гривень, 2022 року - 12648,31 гривень;

ОСОБА_3 за земельну ділянку площею 0,1598 га з кадастровим номером 2310100000:04:038:0108 та за земельну ділянку площею 0,0111 га з кадастровим номером 2310100000:04:038:0117, відповідно до наданих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) нарахована сума плати за землю за період з 2020 - 2022 складає: червень -грудень 2020 року - 6822,59 гривень, 2021 року - 11695,87 гривень, 2022 року - 12648,31 гривень. Відповідно до ІКП платника податків сплачено: 2020 року - 6822,59 гривень, 2021 року - 11695,87 гривень, 2022 року - 12648,31 гривень.

Запорізькою міською радою на підставі вищезазначеної інформації та документів, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 земельною ділянкою площею 3417 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2020 по 11.03.2022.

Згідно вказаного розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2020 по 11.03.2022, становить 574138,33 гривень, зокрема: за період з 01.03.2020 по 31.12.2020 - 221452,10 гривень (за виключенням періоду з 01.03.2020 по 31.03.2020 відповідно до Закону України №540-ІХ від 30.03.2020); за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 290071,33 гривень; за період з 01.01.2022 по 11.03.2022 - 62614,90 гривень.

Враховуючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у вищезазначений період часу користувалися вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, через що відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України повинні відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержали у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 у розмірі 574138,33 гривень.

З урахуванням зазначеного, прокурор просив суд стягнути з відповідачів на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 у розмірі 287069,17 гривень, з кожного, відповідно до вимог ст.1212-1214 ЦК України та судові витрати.

Ухвалою судді №334/3617/23 від 10.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Одночасно з поданням позовної заяви заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до суду в інтересах держави в особі Запорізької міської ради із заявою про забезпечення позову в цій справі.

Ухвалою судді №334/3617/23 від 10.05.2023 заяву заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про забезпечення позову, задоволено.

Накладено арешт на будівлю автосервісного центру літ. А-2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 285902423101, яка, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві спільної чаткової власності належить ОСОБА_3 (розмір частки ) та ОСОБА_5 (розмір частки ).

Накладено арешт на ремонтного боксу літ. Б, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 285861723101, який, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві спільної чаткової власності належить ОСОБА_3 (розмір частки ) та ОСОБА_5 (розмір частки ).

Ухвалою судді №334/3617/23 від 12.12.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні.

26.06.2023 від представника ОСОБА_3 - адвоката Семенова М.В. надійшов вдзив на позовну заву, відповідно до якого просив у задоволенні позову відмовити, скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя №334/3617/23 від 10.05.2023.

30.06.2023 від заступника керівника окружної прокуратури Шевейко Р. надійшла відповідь на відзив відповідно до якої просив задовольнити позов у повному обсязі.

21.08.2023 надійшли заперечення представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Семенова М.В.

Прокурор Головко О.Є. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позові, наполягав на ухваленні рішення про стягнення коштів з відповідачів.

Представник Запорізької міської ради - Савченко І.Г. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, наполягав на стягненні з відповідачів доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Галіченко Б.В. у судовому засіданні зазначив, що 26.05.2006 року між Запорізькою міською радого (Орендодавець) та ТОВ «Істок-2001» (Орендар) укладено Договір оренди двох земельних ділянок загальною площею 0,3417 га строком на 10 (десять) років, в тому числі: земельна ділянка площею 0,3196 га для розташування автосервісного центру з діагностичним майданчиком та земельна ділянка площею 0,0221 га для організації благоустрою.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» в редакції чинній на момент укладання договору (від 01.01.2006), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Вказаний договір оренди зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.06.2006 за №040626100491, тобто строк дії вказаного договору обліковується з дати його державної реєстрації по 07.06.2016 включно.

В пункті 19 Договору оренди земельних ділянок, укладеного між позивачем та ТОВ «Істок-2001» від 26.05.2006, зареєстрованого від 07.06.2006 за №040626100491, сторони передбачили, що акт прийому-передачі земельної ділянки є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 30 вказаного договору, орендар зобов`язаний після закінчення строку договору оренди землі, договір поновити або повернути земельну ділянку Орендодавцю за його вимогою в належному стані.

Пунктом 37 договору оренди встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

При цьому, під час дії вказаного договору, одні зобов`язання можуть виникати і припинятися без припинення дії договору, інші можуть припинятися разом з припиненням дії договору, а треті виникають вже після припинення договору, оскільки існування договору і договірного зобов`язання не обов`язково синхронні, а поняття «договору» не тотожне поняттю «договірного зобов`язання», тому що вони співвідносяться одне з одним як юридичний факт (договір) та його наслідки (виникнення, зміна або припинення зобов`язання).

Тобто, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати незважаючи на закінчення строку дії договору.

Таким чином, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки такою підставою є виконання, проведене належним чином.

На теперішній час підстави для припинення права користування земельними ділянками для ТОВ «Істок-2001» вже настали, але земельні ділянки ЗМР від ТОН «Істок-2001» згідно умов договору оренди земельних ділянок № 040626100491 та вимог ст. 34 Закону України «Про оренду землі» і досі не повернуті.

При цьому, позивач переконаний, що у відповідачів виникли кондикційні зобов`язання і на підтвердження такої позиції він посилається на судову практику, згідно якої кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов:

набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Звернув увагу, що «кондикцін - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може бути застосований самостійно на підставі стан і 1212 ЦК України шляхом подання кондикційної о позову» (постанова Верховного Суду України у справі від 02.03.2016 № 6-3090 цс 15).

Натомість, у справі № 334/3617/23, що наразі розглядається судом, має місце договірний характер спірних правовідносин, як про це роз`яснено вище.

Таким чином, спірні земельні ділянки кадастровий №2310100000:04:038:0108 та кадастровий №2310100000:04:038:0117 були відведені в оренду ТОВ «Істок-2001» на підставі Договору оренди від 07.06.2006 №040626100491 (укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ «Істок-2001»), проте питання про повернення земельних ділянок попереднім землекористувачем (ТОВ «Істок-2001») їх власнику (Запорізькій міській раді) у добровільному порядку між сторонами договору оренди наразі не вирішено.

Водночас із чим, згода попереднього землекористувача (ТОВ «Істок-2001») на вилучення у нього земельних ділянок поставлена Запорізькою міською радою (Позивачем) як обов`язкова умова для оформлення договору оренди землі для відповідачів (що підтверджується відповідями Управління з питань земельних відносин Них. № Ф-0625 від 23.07.2021 та Вих. № 3-0622 від 23.07.2021), тобто оформлення відповідачами договорів оренди земельних ділянок розпочато і досі зриває.

За обставинами справи № 334/3617/23, що наразі розглядається судом, земельні ділянки у законний спосіб були відведені попередньому власнику нерухомого майна ТОВ «Істок-2001», а речове право оренди на спірні земельні ділянки й досі залишається зареєстрованим за ТОВ «Істок-2001».

У такому разі, всі заперечення та доводи позивача, викладені ним у позовній заяві та відповіді на відзив підлягають відхиленню як такі, що суперечать обставинам справи та чинному законодавству.

Відтак, твердження позивача про набуття, збереження відповідачами майна без достатньої правової підстави є необгрунтованими та помилковими, тому що у спірних правовідносинах немає набуття чи збереження майна відповідачами за рахунок Позивача, в силу існуючого між Позивачем та попереднім землекористувачем (ТОВ «Істок-2001») невиконаного договірного зобов`язання щодо повернення земельних ділянок за актом приймання-передачі згідно умов договору оренди від 07.06.2006 № 040626100491, а тому відсутні необхідні умови для виникнення у відповідачів кондикційного зобов`язання.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до статті 128 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку, суд дійшов до наступних висновків.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа має розглядатися за правилами певного виду судочинства, є, насамперед, характер спірних правовідносин, їх суб`єктний склад і предмет спору.

Цивільний процесуальний кодекс України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Відповідно до статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.

Статтею 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

У позові ставиться вимога, щодо стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

У цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Враховуючи положення статті 181 ЦК України, такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).

У позові ставиться вимога щодо стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, а саме орендної плати за користування земельної ділянки, з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117, яка знаходиться на території Дніпровського районуміста Запоріжжя.

Таким чином вказана справа підсудна Ленінському районному суду міста Запоріжжя.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 56 Цивільного процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до статей 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 належать на праві комунальної власності Запорізькій міській раді, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 11.04.2023.

Відповідно до інформації виконавчого комітету Запорізької міської ради, за кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 значиться договір оренди з ТОВ «Істок-2001» від 07.06.2006 №040626100491 (земельна ділянка за адресою: м.Запоріжжя, вулиця Верхня, площею 0,3417 га, для розташування автосервісного центру з діагностичним майданчиком), договір оренди був укладений строком до 26.05.2016. Рішень міської ради щодо передачі у користування або власність земельних ділянок після закінчення терміну дії вказаного договору оренди землі не приймалось.

06.04.2012 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, на підставі рішення від 23.03.2012 №82/27, видано свідоцтва про право власності ТОВ «Істок-2001» на будівлю автосервісного центру /літ. А-2/, та ремонтного боксу /літ. Б/, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які 04.05.2012 зареєстровані в ТОВ «ЗМБТІ».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 відсутні.

На підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2019 зареєстрованого в реєстрі за №1279, право власності на нерухоме майно: будівлю автосервісного центру /літ. А-2/, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло у власність громадян України ОСОБА_3 та ОСОБА_6 по частці кожному.

В подальшому, право власності на частку об`єкту нерухомості будівлі автосервісного центру /літ. А-2/, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_5 , на підставі договору дарування від 04.05.2019, зареєстрованого в реєстрі за №1927.

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2019 зареєстрованого в реєстрі за №1281, право власності на нерухоме майно: ремонтний бокс /літ. Б/, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло у власність громадян України ОСОБА_3 та ОСОБА_6 по частці кожному.

В подальшому, право власності на частку об`єкту нерухомості ремонтного боксу /літ. Б/, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_5 , на підставі договору дарування від 04.05.2019, зареєстрованого в реєстрі за №1925.

Відповідно до вищезазначених договорів купівлі-продажу від 04.04.2019 та договорів дарування від 04.05.2019 об`єкти нерухомості: будівля автосервісного центру /літ. А-2/ та ремонтного боксу /літ. Б/ розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №321382189 від 30.01.2023, державну реєстрацію права спільної часткової власності на об`єкти нерухомого майна:

будівлю автосервісного центру /літ. А-2/ за громадянкою ОСОБА_3 (розмір частки ) здійснено 04.04.2019 за номером запису 31016883, за громадянином ОСОБА_5 (розмір частки ) здійснено 04.05.2019 за номером запису 31417085;

ремонтного боксу /літ. Б/ за громадянкою ОСОБА_3 (розмір частки ) здійснено 04.04.2019 за номером запису 31017721, за громадянином ОСОБА_5 (розмір частки ) здійснено 04.05.2019 за номером запису 31417125.

Листом Вознесенівського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Запорізькій області від 03.03.2023 за №9287/6/08-01-24-10 надано інформацію щодо нарахованої та сплаченої суми плати за землю за земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 по АДРЕСА_1 :

ОСОБА_5 за земельну ділянку площею 0,1598 га з кадастровим номером 2310100000:04:038:0108 та за земельну ділянку площею 0,0111 га з кадастровим номером 2310100000:04:038:0117, відповідно до наданих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) нарахована сума плати за землю за період з 2020 - 2022 складає: червень -грудень 2020 року - 6822,59 гривень, 2021 року - 11695,87 гривень, 2022 року - 12648,31 гривень. Відповідно до ІКП платника податків сплачено: 2020 року - 6822,59 гривень, 2021 року - 11695,87 гривень, 2022 року - 12648,31 гривень;

ОСОБА_3 за земельну ділянку площею 0,1598 га з кадастровим номером 2310100000:04:038:0108 та за земельну ділянку площею 0,0111 га з кадастровим номером 2310100000:04:038:0117, відповідно до наданих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) нарахована сума плати за землю за період з 2020 - 2022 складає: червень -грудень 2020 року - 6822,59 гривень, 2021 року - 11695,87 гривень, 2022 року - 12648,31 гривень. Відповідно до ІКП платника податків сплачено: 2020 року - 6822,59 гривень, 2021 року - 11695,87 гривень, 2022 року - 12648,31 гривень.

Запорізькою міською радою на підставі вищезазначеної інформації та документів, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 земельною ділянкою площею 3417 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2020 по 11.03.2022.

Згідно наданого розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2020 по 11.03.2022, становить 574138,33 гривень, зокрема: за період з 01.03.2020 по 31.12.2020 - 221452,10 гривень (за виключенням періоду з 01.03.2020 по 31.03.2020 відповідно до Закону України №540-ІХ від 30.03.2020); за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 290071,33 гривень; за період з 01.01.2022 по 11.03.2022 - 62614,90 гривень.

Враховуючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у вищезазначений період часу користувалися вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, через що відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України повинні відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержали у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 у розмірі 574138,33 гривень.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно ст. 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (частина 1 ст. 124 ЗК України).

Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Виникнення права власності на будинок, будівлю або споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Таким чином, з моменту набуття права власності на нерухоме майно у ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виник й обов`язок з оформлення права на земельну ділянку.

Поряд із цим встановлено, що на теперішній час ОСОБА_3 та ОСОБА_5 використовували земельну ділянку без укладення із Запорізькою міською радою договору оренди землі.

Враховуючи приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі або споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка не має іншого власника і на якій ці будинок, будівля або споруда розміщені.

За змістом чстини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

У цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 922/981/18).

Разом з тим, слід зазначити, що нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування після 01.01.2013 у відповідності до положень ст. 79-1 Земельного кодексу України не впливає ні на її розмір, ні на обов`язок власника будівлі сплачувати за користування цією земельною ділянкою, оскільки за загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України.

Зазначене відповідає правовому висновку, сформованому у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 та від 16.11.2022 у справі № 922/519/20.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З вищенаведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Оскільки відповідачі не є власниками або постійними землекористувачами спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 ЦК України слідує, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Таким чином, збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття останнім права власності на будівлю автосервісного центру /літ. А-2/ та ремонтного боксу /літ. Б/, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficiessolocedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 та № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, які прийняті з їх урахуванням, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених статтями 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

З часу набуття ОСОБА_3 та ОСОБА_5 права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , у останніх виник й обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.

Отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (набувачі), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою в достатньому розмірі за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за рахунок міської ради.

Згідно зі статтею 10 Цивільного процесуального кодексу України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У спірних правовідносинах неотримані Запорізькою міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності територіальної громади міста Запоріжжя.

Запорізькою міською радою на підставі вищезазначеної інформації та документів, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 земельною ділянкою площею 3417 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2020 по 11.03.2022.

Згідно наданого суду розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2020 по 11.03.2022, становить 574138,33 гривень.

Враховуючи, що відповідачі у період з 01.03.2020 по 11.03.2022 користувалися вказаними земельними ділянками без достатньої правової підстави, через що відповідно до положень статей 1212-1214 ЦК України повинні відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержали у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 у розмірі 574138,33 гривень.

Відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Щодо клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову та зняття арешту з нерухомого майна, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1, 7 статті 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, то заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/3617/23 від 10.05.2023, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя підлягають стягненню понесені судові витрати у виді судового збору при здійсненні представництва інтересів держави та заяви про забезпечення позову, що підтверджується платіжною інструкцією №900 від 03.05.2023 у розмуру 8612,00 гривень та платіжною інструкцією №899 від 03.05.2023 у розмірі 1342,00 гривень.

Керуючись статтями: 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позов заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 у розмірі 287069 (двісті вісімдесят сім тисяч шістдесят дев`ять) гривень 17 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 у розмірі 287069 (двісті вісімдесят сім тисяч шістдесят дев`ять) гривень 17 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800 кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 4977,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800 кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 4977,00 гривень.

Заходи забезпечення позову, за ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/3617/23 від 10.05.2023, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.

Позивач: Дніпровська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області, адреса: м.Запоріжжя,вулиця Добролюбова,буд. 14.

Позивач: Запорізька міська рада, ЄДРПОУ 040553915, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 206.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Ісаков Д.О.