Постанова

від 29.01.2025 по справі 334/3617/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 29.01.2025 Справа № 334/3617/23

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 334/3617/23 Пр. № 22-ц/807/28/25Головуючий у 1-й інстанції: Ісаков Д.О. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кухаря С.В., Полякова О.З.

за участі секретаря Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року у справі за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради (надалі ЗМР) до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, звернувся до суду з вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 1-21), в якому просив стягнути: з ОСОБА_1 на користь ЗМР дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 року у розмірі 287069,17 грн.; з ОСОБА_3 на користь ЗМР дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 року у розмірі 287069,17 грн.; з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 8612,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 на праві комунальної власності належать Запорізькій міській раді.

За інформацією виконавчого комітету ЗМР, за кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 значиться договір оренди з ТОВ «Істок -2001» від 07.06.2006 року №040626100491 (земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3417 га, для розташування автосервісного центру з діагностичним майданчиком), договір оренди був укладений строком до 26.05.2016. Рішень міської ради щодо передачі у користування або власність земельних ділянок після закінчення терміну дії вказаного договору оренди землі не приймалось.

06.04.2012 року Виконавчим комітетом ЗМР, на підставі рішення від 23.03.2012 року №82/27, видано свідоцтва про право власності ТОВ «Істок -2001» на будівлю автосервісного центру/літ. А-2/, та ремонтного боксу /літ. Б/, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які зареєстровані ТОВ «ЗМБТІ» 04.05.2012.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 відсутні.

На підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2019 року зареєстрованого в реєстрі за №1279, право власності на нерухоме майно: будівлю автосервісного центру /літ. А-2/, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло у власність громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по частці кожному.

В подальшому, право власності на частку об`єкту нерухомості будівлі автосервісного центру /літ. А-2/, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_3 , на підставі договору дарування від 04.05.2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №1927.

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2019 року зареєстрованого в реєстрі за №1281, право власності на нерухоме майно: ремонтний бокс /літ. Б/, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло у власність громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по частці кожному.

В подальшому, право власності на частку об`єкту нерухомості ремонтного боксу /літ. Б/, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_3 , на підставі договору дарування від 04.05.2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №1925.

Відповідно до вищезазначених договорів купівлі-продажу від 04.04.2019 року та договорів дарування від 04.05.2019 року об`єкти нерухомості: будівля автосервісного центру /літ. А-2/ та ремонтного боксу /літ. Б/ розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №321382189 від 30.01.2023 року, державну реєстрацію права спільної часткової власності на об`єкти нерухомого майна:

-будівлю автосервісногоцентру /літ. А-2/ за громадянкою ОСОБА_1 (розмір частки ) здійснено 04.04.2019 року за номером запису 31016883, за громадянином ОСОБА_3 (розмір частки ) здійснено 04.05.2019 за номером запису 31417085;

-ремонтного боксу /літ. Б/ за громадянкою ОСОБА_1 (розмір частки ) здійснено 04.04.2019 року за номером запису 31017721, за громадянином ОСОБА_3 (розмір частки ) здійснено 04.05.2019 року за номером запису 31417125.

Листом Вознесенівського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Запорізькій області від 03.03.2023 року за №9287/6/08-01-24-10 надано інформацію щодо нарахованої та сплаченої суми плати за землю за земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 по АДРЕСА_1 :

ОСОБА_3 за земельну ділянку площею 0,1598 га з кадастровим номером 2310100000:04:038:0108 та за земельну ділянку площею 0,0111 га з кадастровим номером 2310100000:04:038:0117, відповідно до наданих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) нарахована сума плати за землю за період з 2020 - 2022 року складає: червень - грудень 2020 року - 6822,59 гривень, 2021 року - 11695,87 гривень, 2022 року 12648,31 гривень. Відповідно до ІКП платника податків сплачено: 2020 року 6822,59 гривень, 2021 року - 11695,87 гривень, 2022 року 12648,31 гривень;

ОСОБА_1 за земельну ділянку площею 0,1598 га з кадастровим номером 2310100000:04:038:0108 та за земельну ділянку площею 0,0111 га з кадастровим номером 2310100000:04:038:0117, відповідно до наданих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) нарахована сума плати за землю за період з 2020 2022 року складає: червень - грудень 2020 року - 6822,59 гривень, 2021 року - 11695,87 гривень, 2022 року - 12648,31 гривень. Відповідно до ІКП платника податків сплачено: 2020 року - 6822,59 гривень, 2021 року - 11695,87 гривень, 2022 року - 12648,31 гривень.

ЗМР на підставі вищезазначеної інформації та документів, рішень ЗМР від 30.06.2015 року №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 року №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 3417 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 року.

Згідно вказаного розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 року, становить 574138,33грн., зокрема: за період з 01.03.2020 по 31.12.2020 року - 221452,10 гривень (за виключенням періоду з 01.03.2020 по 31.03.2020 року відповідно до Закону України №540-ІХ від 30.03.2020); за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року - 290071,33 гривень; за період з 01.01.2022 по 11.03.2022 року - 62614,90 гривень.

Враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вищезазначений період часу користувалися вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, через що відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України повинні відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержали у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 року у розмірі 574138,33 грн.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Ісакова Д.О.(т.с. 1 а.с. 89). Ухвалою судупершої інстанції(т.с.1а.с.90)провадженняу ційсправі відкритов порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судупершої інстанції від 10травня 2023року (т.с. 1 а.с. 109-112) заяву заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі ЗМР про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на будівлю автосервісногоцентру літ. А-2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 285902423101, яка, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 (розмір частки ) та ОСОБА_3 (розмір частки ).

Накладено арешт на ремонтний бокс літ. Б, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 285861723101, який, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 (розмір частки ) та ОСОБА_3 (розмір частки ).

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року (т.с. 1 а.с. 200-205) позов заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі ЗМР задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ЗМР (ЄДРПОУ 040553915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 року у розмірі 287069,17 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 року у розмірі 287069,17 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 4977,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 4977,00 грн..

Заходи забезпечення позову, за ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/3617/23 від 10.05.2023 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Всі учасникиіз вищезазначенимрішенням судупершої інстанції погодились останнє в апеляційному порядку не оскаржували, окрім відповідача ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_5 в особіпредставника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 1 а.с. 210-213) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову і скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.05.2023 року у справі №334/3617/23 про забезпечення позову та зняти арешт з нерухомого майна, а саме: - з будівлі автосервісного центру літ. А-2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 285902423101, яка, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві спільної чаткової власності належить ОСОБА_1 (розмір частки ) та ОСОБА_3 (розмір частки ), - з ремонтного боксу літ. Б, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 285861723101, який, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві спільної чаткової власності належить ОСОБА_1 (розмір частки ) та ОСОБА_3 (розмір частки ); а також судові витрати стягнути з позивача.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Крилову О.В., суддів Кухаря С.В., Полякова О.З. (т.с. 1 а.с. 215). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 21 травня 2024 року (т.с. 1 а.с. 218), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с. 1 а.с. 219).

Позивач надав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (т.с. 1 а.с. 232-237). ЗМР надала апеляційному суду додаткові пояснення у цій справі (т.с. 2 а.с. 1-8). Відповідач ОСОБА_1 надала до апеляційного суду заперечення протипояснень позивача (т.с. 2 а.с. 34-40). Розгляд даної справи, призначений на 09 липня 2024 року не відбувся і був відкладений у зв`язку з задоволенням клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Галіченка Б.В. (т.с. 2 а.с. 45-46) у зв`язку з зайнятістю представника в іншому судовому процесі.

В автоматизованому порядку 12.08.2024року суддею-доповідачем Гончар М.С. замінено суддю доповідача Крилову О.В. у зв`язку зі звільненням останньої у відставку (рішення ВРП від 06.08.2024 року - т.с. 2 а.с. 68-69). Ухвалою апеляційногосуду данусправу прийнятодо провадженнята призначенодо розгляду (т.с. 2 а.с. 70).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 25.09.2024 року, не відбувся та був відкладений (т.с. 2 а.с. 98-100) через першу неявку відповідача ОСОБА_3 , відносно якого в апеляційного суду відсутні відомості про належне його повідомлення про дане судове засідання (т.с. 2 а.с. 85-92 поштові конверти із судовою повісткою на ім`я відповідача ОСОБА_3 повернулись до апеляційного суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання»); ухвалою апеляційного суду (т.с. 2 а.с. 128) витребувано на підтвердження (спростування) інформації відносно громадянина України ОСОБА_3 у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України перетинав (неперетинав) державний кордон, починаючи з 24 лютого 2022 року. На виконання вищезазначеної ухвали апеляційного суду Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надано відповідь (т.с. 2 а.с. 132, 146), за змістом якої: ОСОБА_3 станом на 04.11.2024 року має постійні численнівиїзди закордон України у пункті пропуску «Мостинська».

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 06.11.2024 року, не відбувся та був відкладений (т.с. 2 а.с. 135-136) через другу неявку відповідача ОСОБА_3 , відносно якого в апеляційного суду відсутні відомості про належне його повідомлення про дане судове засідання (т.с. 2 а.с. 110-115 поштові конверти із судовою повісткою на ім`я відповідача ОСОБА_3 та до ТОВ «ІСТОК - 2001» (останнє знаходиться в стані припинення), оскільки апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 є керівником та представником останнього (т.с. 2 а.с. 95-97), повернулись до апеляційного суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання»), у зв`язку із чим, 14.11.2024року апеляційний отримав інформацію з Державного реєстру фізичних осіб платників податків (т.с. 2 а.с. 154) на підтвердження зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 на час перегляду цієї справи апеляційним судом, останнє було підтверджено.

Від Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя до апеляційного суду надійшли письмові пояснення у цій справі із додатками (т.с. 2 а.с. 166-172), із яких встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа (відповідь Мінсоцполітики України від 02.02.2025 року т.с. 2 а.с. 170 та відповідь Департаменту соцзахисту населення ЗОДА т.с. 2 а.с. 171).

У дане судове засідання повідомлені апеляційним судом належним чином про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с. 2 а.с. 137-139, 144-145, 152), у тому числі відповідач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Галіченка Б.В. (т.с. 2 а.с. 137), що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, та відповідач ОСОБА_3 додатково через оголошення на офіційному веб - сайті Судової влади України в порядку ст. 128 ЦПК України - т.с. 2 а.с. 152), всі учасники цієї справи не з`явились, окрім представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Галіченка Б.В. (т.с. 2 а.с. 41) та прокурора Тронь Г.М. (т.с. 2 а.с. 134), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи не подавали, окрім представника позивача ЗМР Савченка І.Г. (т.с. 2 а.с. 173-181). Представник позивачаЗМР Савченко І.Г. подав апеляційному суду клопотання (т.с. 2 а.с. 173-181), в якому просив відкласти розгляд цієї справи на іншу дату у зв`язку з тим, що він, як представник позивача, знаходиться на лікарняному.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що:

- за змістом ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесятиднів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження; апеляційним судом встановлено, що апеляційне провадження у цій справі було відкрито 21.05.2024року (суддя-доповідач Крилова О.В. - т.с. 1 а.с. 218); мали місце вже неодноразово судові засідання у цій справі;

-позивач ЗМРі представникостанньої Савченко І.Г. були завчасно ще 06.11.2024року (розписка т.с. 2 а.с. 139) і 08.11.2024року о19:00:55год. (довідка про доставку електронного документу судової повістки т.с. 2 а.с. 144) повідомлені апеляційним судом про дату та час розгляду цієї справи 29.01.2025 року, тому позивач мав можливість до цієї дати видати довіреність на представництво його інтересів іншим представником, також будь-який представник останнього не позбавлений був можливості приймати участь у даному судовому засіданні в режимі відеоконфернції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення апеляційного суду (ст.212 ЦПК України); апеляційний судне визнававобов`язковою явкупредставника позивачау судовізасідання уцій справі; учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ст. 44 ч. 1 ЦПК України); крім того, інтереси позивача у цій справі у тому числі представляє прокуратура, представник якої присутній у даному судовому засіданні;

- в силу вимог ст.372ч.2ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, заслухавши думку учасників цієї справи, які з`явились, та не заперечували проти розгляду цієї справи апеляційним судом у даному судовому засіданні за такої явки учасників справи, на підставі ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: у задоволенні клопотання представника ЗМР Савченка І.Г. про відкладення розгляду цієї справи апеляційним судом відмовити, розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з`явились, за присутності представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Галіченка Б.В. (т.с. 2 а.с. 41) і прокурора Тронь Г.М. (т.с. 2 а.с. 134).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді доповідача, пояснення адвоката Галіченка Б.В. в інтересах відповідача ОСОБА_1 та прокурора Тронь Г.М., та зокрема адвоката Галіченка Б.В., якій у тому числі на запитання апеляційного суду раніше зазначав, що він не представляє у цій справі іншого відповідача - ОСОБА_3 , а тому апеляційний суд не може повідомляти про судові засідання цього іншого відповідача ОСОБА_3 через нього адвоката Галіченка Б.В. в порядку ст. 130 ч. 5 ЦПК України, також відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не є родичами між собою, тому повідомляти про судові засідання іншого відповідача ОСОБА_3 через відповідача ОСОБА_1 апеляційний суд також не має права, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 в особі представника Галіченка Б.В. у цій справі підлягає залишеннюбез задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судовими рішеннями є: … рішення,постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141,258-259,263-265,273,354,355ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності останнього.

Апеляційний судпогоджуєтьсяізтаким висновкомсудупершоїінстанції,вважаєйогоправильним,арішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив із такого.

Критеріями розмежуваннясудової юрисдикції,тобто передбаченимизаконом умовами,за якихсправа маєрозглядатися заправилами певноговиду судочинства,є,насамперед,характер спірнихправовідносин,їх суб`єктнийсклад іпредмет спору.Цивільний процесуальнийкодекс Українипередбачає,що судирозглядають упорядку цивільногосудочинства справи,що виникаютьз цивільних,земельних,трудових,сімейних,житлових таінших правовідносин,крім справ,розгляд якихздійснюється впорядку іншогосудочинства (ч.1ст.19ЦПК України).Відповідно достатті 23ЦПК Україниусі справи,що підлягаютьвирішенню впорядку цивільногосудочинства,розглядаються місцевимизагальними судамияк судамипершої інстанції,крім справ,визначених частинамидругою -четвертою цієїстатті.Статтею 30ЦПК Українипередбачено,що позови,що виникаютьіз приводунерухомого майна,пред`являються замісцезнаходженням майнаабо основноїйого частини. Упозові ставитьсявимога,щодо стягненнядоходу,отриманого відбезпідставно набутогомайна.У цьомувипадку виключнупідсудність встановленодля позовів,що виникаютьіз приводунерухомого майна.Враховуючи положеннястатті 181ЦК України,такими є,наприклад,позови проправо власностіна такемайно;про правоволодіння ікористування ним;про поділнерухомого майна,що єу спільнійчастковій власностіта виділчастки ізцього майна;про поділнерухомого майна,що єу спільнійсумісній власностіта виділчастки ізцього майна;про правокористування нерухомиммайном (визначенняпорядку користуванняним);про право,яке виниклоіз договорунайму жилогоприміщення,оренди тощо;про визнанняправочину знерухомістю недійсним;про зверненнястягнення нанерухоме майно-предмет іпотекичи застави;розірвання договоруоренди землі;стягнення орендноїплати,якщо спірвиник зприводу нерухомогомайна;про усуненнявід правана спадкуваннята визначеннядодаткового строкудля прийняттяспадщини (такапозиція викладена,наприклад,у пункті42постанови пленумуВищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справвід 01березня 2013року №3«Про деякіпитання юрисдикціїзагальних судівта визначенняпідсудності цивільнихсправ»,а такожв подальшомуКасаційним цивільнимсудом ускладі ВерховногоСуду впостанові від25лютого 2018року усправі №201/12876/17та від11липня 2019року усправі №426/7217/18).У позовіставиться вимогащодо стягненнядоходу,отриманого відбезпідставно набутогомайна,а самеорендної платиза користуванняземельної ділянки,з кадастровиминомерами 2310100000:04:038:0108та 2310100000:04:038:0117,яка знаходитьсяна територіїДніпровського районуміста Запоріжжя.Таким чиномвказана справапідсудна Ленінськомурайонному суду містаЗапоріжжя.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно зі статтею 56 Цивільного процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно достатті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимогстатті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно до статей81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Згідно положеньстатті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 належать на праві комунальної власності Запорізькій міській раді, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 11.04.2023 року (т.с. 1 а.с. 22-25).

Відповідно до інформації виконавчого комітету ЗМР, за кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 значиться договір оренди з ТОВ «Істок-2001» від 07.06.2006 року №040626100491 (земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3417 га, для розташування автосервісного центру з діагностичним майданчиком), договір оренди був укладений строком до 26.05.2016 року. Рішень міської ради щодо передачі у користування або власність земельних ділянок після закінчення терміну дії вказаного договору оренди землі не приймалось (т.с. 1 а.с. 75-80).

06.04.2012 року Виконавчим комітетом ЗМР, на підставі рішення від 23.03.2012 року №82/27, видано свідоцтва про право власності ТОВ «Істок-2001» на будівлю автосервісного центру /літ. А-2/, та ремонтного боксу /літ. Б/, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які 04.05.2012 року зареєстровані в ТОВ «ЗМБТІ» (т.с. 1 а.с. 82).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 відсутні (т.с. 1 а.с. 38-39).

На підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2019 року зареєстрованого в реєстрі за №1279, право власності на нерухоме майно: будівлю автосервісного центру /літ. А-2/, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло у власністьгромадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по частцікожному (т.с. 1 а.с. 48-49).

В подальшому, право власності на частку об`єктунерухомості будівліавтосервісного центру /літ. А-2/, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_3 , на підставі договору дарування від 04.05.2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №1927 (т.с. 1 а.с. 50-51).

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2019 року зареєстрованого в реєстрі за №1281, право власності на нерухоме майно: ремонтний бокс /літ. Б/, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло увласність громадянУкраїни ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по частці кожному (т.с. 1 а.с. 54-55).

В подальшому, право власності на часткуоб`єкту нерухомостіремонтного боксу /літ. Б/, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_3 ,на підставідоговору дарування від 04.05.2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №1925 (т.с. 1 а.с. 56-57).

Відповідно до вищезазначених договорів купівлі-продажу від 04.04.2019 року та договорів дарування від 04.05.2019 року об`єкти нерухомості: будівля автосервісного центру /літ. А-2/ та ремонтного боксу /літ. Б/ розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №321382189 від 30.01.2023 року (т.с. 1 а.с. 40-45), державну реєстрацію права спільної часткової власності на об`єкти нерухомого майна:

- будівлю автосервісногоцентру /літ. А-2/ за громадянкою ОСОБА_1 (розмір частки ) здійснено 04.04.2019 року за номером запису 31016883, за громадянином ОСОБА_3 (розмірчастки ) здійснено 04.05.2019 року за номером запису 31417085;

- ремонтного боксу /літ. Б/ за громадянкою ОСОБА_1 (розмір частки ) здійснено 04.04.2019 року за номером запису 31017721, за громадянином ОСОБА_3 (розмір частки ) здійснено 04.05.2019 року за номером запису 31417125.

Листом Вознесенівського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Запорізькій області від 03.03.2023 року за №9287/6/08-01-24-10 (т.с. 1 а.с. 66) надано інформацію щодо нарахованої та сплаченої суми плати за землю за земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:04:038:0108 та 2310100000:04:038:0117 по АДРЕСА_1 :

- ОСОБА_3 за земельну ділянку площею 0,1598 га з кадастровим номером 2310100000:04:038:0108 та за земельну ділянку площею 0,0111 га з кадастровим номером 2310100000:04:038:0117, відповідно до наданих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) нарахована сума плати за землю за період з 2020 - 2022 року складає: червень - грудень 2020 року - 6822,59 гривень, 2021 року - 11695,87 гривень, 2022 року 12648,31 гривень. Відповідно до ІКП платника податків сплачено: 2020 року 6822,59 гривень, 2021 року - 11695,87 гривень, 2022 року - 12648,31 гривень;

- ОСОБА_1 за земельну ділянку площею 0,1598 га з кадастровим номером 2310100000:04:038:0108 та за земельну ділянку площею 0,0111 га з кадастровим номером 2310100000:04:038:0117, відповідно до наданих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) нарахована сума плати за землю за період з 2020 - 2022 року складає: червень - грудень 2020 року - 6822,59 гривень, 2021 року - 11695,87 гривень, 2022 року - 12648,31 гривень. Відповідно до ІКП платника податків сплачено: 2020 року - 6822,59 гривень, 2021 року - 11695,87 гривень, 2022 року - 12648,31 гривень.

Запорізькою міською радою на підставі вищезазначеної інформації та документів, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 року №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 року №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 3417 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 року (т.с. 1 а.с. 69).

Згідно наданого розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 року, становить 574138,33 гривень, зокрема: за період з 01.03.2020 по 31.12.2020 - 221452,10 гривень (за виключенням періоду з 01.03.2020 по 31.03.2020 відповідно до Закону України №540-ІХ від 30.03.2020); за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 290071,33 гривень; за період з 01.01.2022 по 11.03.2022 - 62614,90 гривень.

Враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вищезазначений період часу користувалися вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, через що відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України повинні відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержали у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 року у розмірі 574138,33 гривень.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно ст. 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (частина 1 ст. 124 ЗК України).

Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Виникнення права власності на будинок, будівлю або споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник й обов`язок з оформлення права на земельну ділянку.

Поряд із цим судом першої інстанції правильно встановлено, що на теперішній час ОСОБА_1 та ОСОБА_3 використовували земельну ділянку без укладення із Запорізькою міською радою договору оренди землі.

Враховуючи приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі або споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка не має іншого власника і на якій ці будинок, будівля або споруда розміщені.

За змістом частини 1статті 181 ЦК Українидо нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

У цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 922/981/18).

Разом з тим, слід зазначити, що нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування після 01.01.2013 року у відповідності до положень ст. 79-1 Земельного кодексу України не впливає ні на її розмір, ні на обов`язок власника будівлі сплачувати за користування цією земельною ділянкою, оскільки за загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 року у дію нового Земельного кодексу України.

Зазначене відповідає правовому висновку, сформованому у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 та від 16.11.2022 року у справі № 922/519/20.

Згідно зістаттею 206 Земельного кодексу Українивикористання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти14.1.72,14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З вищенаведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Оскільки відповідачі не є власниками або постійними землекористувачами спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Зі змісту глави15, статей120,125 Земельного кодексу Українита положеньстатті 1212 ЦК Українислідує, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Таким чином, збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття останнім права власності на будівлю автосервісного центру /літ. А-2/ та ремонтного боксу /літ. Б/, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficiessolocedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 року у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 року у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 року у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 року у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 року у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 року у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 року у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 року у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 року у справах № 22/207/15 та № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 року у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 року у справі № 925/230/17 та численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, які прийняті з їх урахуванням, зокрема, у постанові від 05.08.2022 року у справі № 922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбаченихстаттями 1212-1214 ЦК Україниправових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

З часу набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , у останніх виник й обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (набувачі), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою в достатньому розмірі за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а ЗМР (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за рахунок міської ради.

Згідно зі статтею 10 Цивільного процесуального кодексу України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 03.06.2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У спірних правовідносинах неотримані ЗМР кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності територіальної громади міста Запоріжжя.

Запорізькою міською радою на підставі вищезазначеної інформації та документів, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 року №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 року № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельноюділянкою площею3417кв.м,розташованої заадресою: АДРЕСА_1 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 року.

Згідно із наданим суду розрахунком загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 року, становить 574138,33 грн.

Враховуючи, що відповідачі у період з 01.03.2020 по 11.03.2022 року користувалися вказаними земельними ділянками без достатньої правової підстави, через що відповідно до положень статей 1212-1214 ЦК України повинні відшкодувати ЗМР доходи, які одержали у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.03.2020 по 11.03.2022 у розмірі 574138,33 грн.

Відновлення порушених прав ЗМР за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Щодо клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову та зняття арешту з нерухомого майна, суд першої інстанції правильно зазначав таке.

Відповідно до частини 1, 7статті 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, то заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/3617/23 від 10.05.2023 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Доводи апеляційноїскаргивідповідача ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_2 єтакими,що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображаютьпозицію цьоговідповідача, яку вона та її представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.

Відповідач ОСОБА_1 у своїй вищезазначеній апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі у повному обсязі та просить скасувати останнє повністю (т.с, 1 а.с. 213), у тому числі в частині задоволення позовних вимог позивача до іншого відповідача ОСОБА_3 .

І хоча, в силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист особа здійснює у цій справі на свій розсуд. Проте, здійснюючи правосуддя, суд захищає права…фізичних осіб… у спосіб, визначений законом… (ст. 5 ч. 1 ЦПК України).

Апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 не наділені повноваженнями у цій справі представляти інтереси іншого відповідача - ОСОБА_3 (належні,допустимі доказипротилежного (довіреність,договір,ордер тощо)у матеріалахцієї справивідсутні тастороною апелянтаапеляційному судуне надані) та, відповідно, вони не можуть у тому числі у цій справі у тому числі оскаржувати в апеляційному порядку рішення в інтересах цього іншого відповідача ОСОБА_3 , якщо він їх про це не просив у цій справі та не уповноважував.

Також, апеляційним судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фактично користувалисьвсією вищезазначеною земельною ділянкою у весьперіод нарахування вищезазначеноїсуми доходу,отриманого відбезпідставно набутогомайна, (що визнав представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Галіченко Б.В. в апеляційному суді на запитання апеляційного суду у цій справі в одному із вищезазначених судових засідань - ст. 82 ч. 1 ЦПК України «…Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню…», звукозапис судового засідання наявний у матеріалах цієї справи).

При цьому, апеляційним судом було в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України (суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів) у пошуках всіх можливих засобів для повідомлення іншого відповідача ОСОБА_3 про судові засідання апеляційного суду у цій справі було також встановлено, що відповідач ОСОБА_3 одночасно єкерівником тапредставником юридичноїособи ТОВ«ІСТОК-2001» (ЄДРПОУ 31686466,яка знаходитьсяв станіприпинення з19.08.2020року,але неприпинена,інформація від24.09.2024року зЄдиного державногореєстру юридичнихосіб -т.с.2а.с.95-97), та саме, яка раніше й була орендарем вказаної земельної ділянки та договір з якою у Запорізької міської ради закінчився (т.с. 1 а.с. 22-25) та яка мала за актом прийому-передачі повернути вищезазначену земельну ділянку Запорізькій міській раді, а та, у свою чергу, укласти нові договориоренди цієї земельної ділянки з новими співвласниками вищезазначеного нерухомого майна ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (тобто ОСОБА_3 , як керівник вищезазначеної юридичної особи, зобов`язаний був передати вищевказану земельну ділянку за актом прийому-передачі Запорізькій міській раді після закінчення строку дії договору оренди, щоб у подальшому Запорізька міська рада могла передати її у тому числі ОСОБА_3 , як фізичний особі, але не зробив цього на свій власний розсуд).

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто вмежахзаявленихпозивачем позовнихвимогтана підставідоказівсторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач ОСОБА_1 та представник останньої не надали суду першої інстанції будь-яких належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 . Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача ОСОБА_1 апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції було правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За такихобставин,апеляційнийсудне вбачаєпередбаченихзакономпідстав дляскасуваннярішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ч. 1 ЦПК України в разі відмови відповідачу ОСОБА_1 у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районногосуду м.Запоріжжя від26лютого 2024року у цій справі залишити без змін.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття,проте,може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 06.02.2025 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кухар С.В.Поляков О.З.