Рішення

від 02.05.2023 по справі 369/16578/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/16578/19

Провадження № 2/369/168/23

РІШЕННЯ

Іменем України

02.05.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Дубас Т.В.,

при секретарі судових засідань Бугайовій М.В., Житар А.А.,

за участю представника позивача

за первісним позовом ОСОБА_1 ,

представника відповідача

за первісним позовом ОСОБА_2 ,

відповідача за первісним позов ОСОБА_3

розглянувши в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна, що знаходиться у спільній власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю та розподіл майна подружжя,

УСТАНОВИВ:

У грудні2019року ОСОБА_4 звернулась доКиєво-Святошинськогорайонного судуКиївської областіз позовомдо ОСОБА_3 про поділ майна, що знаходиться у спільній власності.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 08 вересня 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб у виконавчому комітеті Покотилівської селищної ради Харківського району, Харківської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 24.

Після реєстрації шлюбу, ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2019 по справі № 369/13189/19 шлюб між сторонами був розірваний.

Від шлюбу сторони мають спільних неповнолітній дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 що підтверджується свідоцтвами про народження дітей.

Після розірвання шлюбу позивач разом з дітьми проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за № 02-28/1136 від 18.12.2019. Відповідач в зазначеному будинку не зареєстрований і з серпня 2019 року мешкає окремо.

За час перебування у шлюбі сторонами, як подружжям, було спільно придбано наступне майно: земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:5131, площею 0,1032 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дата реєстрації права власності 24.01.2019; земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:5132, площею 0,05 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації права власності 19.12.2018; виробнича будівля, загальною площею 677,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:5112, площею 0,0995 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташована вищезазначена виробнича будівля, дата реєстрації права власності 14.08.2018; земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:5113, площею 0,2005 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дата реєстрації права власності 14.08.2018; будинок, загальною площею 134,6 кв.м., житловою площею 51,4 кв.м., яка складається з житлового будинку (літ. «А»), альтанки (літ. «Б»), свердловини («І»), каналізаційної ями («II»), каналізаційної ями («ІІІ»), огорожі («1-2»), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації права власності 11.02.2013; земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:0110, площею 0,1595 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розташована вищезазначена садиба, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації права власності 11.02.2013.

Вищезазначені дані підтверджується Інформаційною довідкою № 193921501 від 19.12.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Також, як вказано в позовній заяві, сторонам належать корпоративні права у вигляді частки в розмірі 100 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Лепнина Люкс», ідентифікаційний код юридичної особи 41376946, у розмірі 2000 грн. Дата реєстрації права власності 06.06.2017. Даний факт підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.12.2019.

Крім того зазначено про об`єкт нерухомості АДРЕСА_3 , яку було придбано в листопаді 2019 року.

Згідно листа від 19.11.2019 від замовників будівництва житлового комплексу «На Прорізній» ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_1 ) та уповноваженим представником замовників будівництва по довіреності було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № Г.П.-Б.1-П.3-76, предметом якого був об`єкт нерухомості № 76 (однокімнатна квартира, загальною проектною площею 44,68 кв.м., а після проведення технічної інвентаризації (згідно підписаної додаткової угоди від 11 серпня 2018 року) фактичною площею 47,1 кв.м.) Загальна сума коштів сплачених по даному Договору складає 506100,00 грн.

01 жовтня 2019 року відповідач звернувся із заявою про розірвання вищезазначеного Договору та повернення сплачених коштів. Цього ж дня між представником замовника будівництва та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду про розірвання Договору купівлі-продажу майнових прав № Г.П.-Б.1-П.3-76 від 19.11.2016 та повернуто кошти у повному обсязі на підставі Акту приймання-передачі грошових коштів від 01.10.2019.

В позовній заяві також було зазначено за набуття сторонами автомобіля марки Toyota, модель RAV 4, 2014 року випуску, VIN код НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , дата реєстрації права власності 16.01.2018, який в подальшому 26.09.2019 був проданий та не є предметом спору.

Титульним власником вищезазначеного майна, крім житлового будинку, є відповідач.

ОСОБА_4 просила визнати за нею право власності на вищезазначеного нерухомого майна, крім будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, позивач просила збільшити її частку співвласника на вищезазначений будинок з до , оскільки при такому розподілі будуть дотримані норми жилої площі на одну особу, при тому, що вона проживає в ньому з трьома дітьми і таким результатом розподілу будуть забезпечені належні умови для проживання позивача та дітей.

Враховуючи висновок Верховного Суду України, викладеному у постанові від 01.11.2017 у справі № 334/2465/14-ц, позивач просила також збільшити її частку в праві власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222480801:01:007:0110, на якій розташований вищезазначений будинок з до частин.

Враховуючи положення ст. 364 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. 70 Сімейного кодексу України (далі СК України) позивач вказала, що оскільки відповідач без її згоди придбав за спільні кошти подружжя об`єкт нерухомості АДРЕСА_3 на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав № Г.П.-Б.1-П.3-76 від 19.11.2016 за 506100,00 грн., а потім без її згоди розірвав вищезазначений Договір та повернув собі вказану суму коштів, то ОСОБА_4 має право на отримання від ОСОБА_3 суму коштів в розмірі 253050,00 грн.( 506100,00 грн./2), як матеріальну компенсація вартості частки позивача у вищезазначеному об`єкті нерухомості.

ОСОБА_4 просила суд поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 наступним чином: визнати за ОСОБА_4 : право власності на (одну другу) частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5131, площею 0,1032 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; право власності на (одну другу) частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5132, площею 0,05 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; право власності на (одну другу) частину виробничої будівлі, загальною площею 677,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; право власності на (одну другу) частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5112, площею 0,0995 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; право власності на (одну другу) частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5113, площею 0,2005 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; право власності на (три четвертих) частини будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

право власності на (три четвертих) частини земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:0110, площею 0,1595 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; право власності на (одну другу) частину корпоративних прав у вигляді частки у розмірі 50 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Лепнина Люкс»; стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості (однієї другої) частки в об`єкті нерухомості АДРЕСА_3 в розмірі 253050,00 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

28.12.2019 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області було відкрито провадження у даній справі.

03.02.2020 ОСОБА_3 подав до суду відзив на позовну заяву за вх. 3829, згідно якого частково погодився із позовними вимогами, проте зазначив, що земельна ділянка за кадастровим номером 3222480801:01:007:5112, площею 0,0995 га, земельна ділянка за кадастровим номером 3222480801:01:007:5113, площею 0,2005 га, виробнича будівля, загальною площею 677,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка за кадастровим номером 3222480801:01:007:0110, площею 0,1595 га, є його особистою приватною власністю, оскільки набуті за кошти, взяті ним в борг.

Також зазначено, що кошти, отримані від розірвання Договору купівлі-продажу майнових прав № № Г.П.-Б.1-П.3-76 від 19.11.2016 в сумі 506100,00 грн. були витрачені на потреби сім`ї.

Визнав заявлені позовні вимоги частково.

19.02.2020 представником позивача було подано відповідь на відзив за вх. № 6401, згідно якого вказав, що відповідачем не було підтверджено того, що отримані від розірвання вищезазначеного Договору купівлі-продажу майнових прав гроші були витрачені на потреби сім`ї. Також аргументував неможливість визнання за відповідачем, вказаного ним, нерухомого майна як особистої приватної власності на основі вимог законодавства. Просив задовольнити заявлений позов у повному обсязі.

19.02.2020 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області було задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у даній цивільній справі, зокрема накладено арешт на майно, вказане в заяві.

03.02.2020 ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю та розподіл майна подружжя.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що 08 вересня 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб у виконавчому комітеті Покотилівської селищної ради Харківського району, Харківської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 24.

Після реєстрації шлюбу, ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2019 по справі № 369/13189/19 шлюб між сторонами був розірваний.

Від шлюбу сторони мають спільних неповнолітній дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 що підтверджується свідоцтвами про народження дітей.

За час перебування у шлюбі сторонами було спільно придбане наступне майно: земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:5131, площею 0,1032 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1752151132224); земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:5132, площею 0,05 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1752147232224); будинок, загальною площею 134,6 кв.м., житловою площею 51,4 кв.м., яка складається з житлового будинку (літ. «А»), альтанки (літ. «Б»), свердловини («І»), каналізаційної ями («II»), каналізаційної ями («ІІІ»), огорожі («1-2»), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 15340232224); корпоративні права у вигляді частки в розмірі 100 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Лепнина Люкс», ідентифікаційний код юридичної особи 41376946, у розмірі 2000 грн.; автомобіль HONDA ACCORD, загальний легковий загальний седан В, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2015 рік випуску (титульним власником є відповідач за зустрічним позовом); автомобіль BMW X5, загальний легковий універсал В, рік випуску 2009, реєстраційний номер НОМЕР_5 (титульним власником є відповідач за зустрічним позовом); земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:002:5023, площею 0,15 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 430609232224) (титульним власником є відповідач за зустрічним позовом).

Враховуючи, що вищезазначене майно було придбане подружжям у період шлюбу, а саме з 08 вересня 2003 року і до дати розірвання шлюбу 02.12.2019 за спільні кошти, то останнє підлягає поділу як об`єкти права спільної сумісної власності подружжя в рівних частках, тобто по частці за кожним із подружжя.

Інше майно, зокрема - земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:5112, площею 0,0995 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1623296432224); земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:5113, площею 0,2005 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1623281532224); виробнича будівля, загальною площею 677,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1728335232224) є особистою приватною власністю ОСОБА_3 , оскільки придбані за кошти взяті ним в борг, який на час подання зустрічної позовної заяви не був повернутий.

Земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:0110, площею 0,1595 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розташована вищезазначена садиба, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 15340232224), належить позивачу за зустрічним позовом на підставі рішення № 20 Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від «01» серпня 2013 року.

ОСОБА_3 просив суд поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступним чином: визнати за ОСОБА_3 : право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:002:5023, площею 0,15 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 430609232224); право власності на частину автомобіля HONDA ACCORD, загальний легковий загальний седан В, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2015 рік випуску; право власності на частину автомобіля BMW X5, загальний легковий універсал В, рік випуску 2009, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; визнати земельну ділянку, кадастровий номер 3222480801:01:007:5112, площею 0,0995 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1623296432224) його особистою приватною власністю, припинивши право спільної сумісної власності; визнати земельну ділянку, кадастровий номер 3222480801:01:007:5113, площею 0,2005 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1623281532224) його особистою приватною власністю, припинивши право спільної сумісної власності; визнати земельну ділянку, кадастровий номер 3222480801:01:007:0110, площею 0,1595 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розташована садиба, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 15340232224) його особистою приватною власністю, припинивши право спільної сумісної власності; визнати виробничу будівлю, загальною площею 677,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1728335232224) його особистою приватною власністю, припинивши право спільної сумісної власності; судові витрати покласти на відповідача за зустрічним позовом.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.03.2020 зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю та розподіл майна подружжя було прийнято до провадження та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна, що знаходиться у спільній власності.

06.04.2020 представник позивача за первісним позовом подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву за вх. № 12623, відповідно до якого зазначив, що ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів того, що майно, яке він просить визнати його особистою приватною власністю було придбано за кошти, отримані в борг.

Також зазначено, що земельна ділянка за кадастровим номером 3222480801:01:007:0110, яка набута відповідачем за первісним позовом в порядку приватизації підлягає поділу у зв`язку з знаходженням на ній будівлі, яка в свою чергу підлягає поділу в порядку поділу майна подружжя.

Просив відмовити у задоволенні зустрічного позову.

29.05.2020, 01.06.2021 ухвалами Києво-Святошинського районного суду Київської області були задоволені клопотання представника позивача за первісним позовом про витребування доказів.

13.08.2021 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було частково задоволено заяву ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову у даній справі.

15.11.2021 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

16.11.2021 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було відмовлено представнику позивача за первісним позовом у задоволенні заяви про забезпечення позову.

16.11.2021 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було виправлено описку, допущену в ухвалі Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.06.2021.

У судовому засіданні 01.05.2023 була допитана у якості свідка ОСОБА_12 . Свідок надала пояснення суду та зазначила, що все майно, яке придбано сторонами у шлюбі, придбавалося за кошти ОСОБА_4 . Також кошти надавала вона та брат позивача.

У судовому засіданні оголошено перерву до 02.05.2023 року 16 год.00 хв.

У судове засідання 02.05.2023 представник позивача з`явився. Первісний позов підтримав та просив суд задовольнити. Щодо зустрічного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання 02.05.2023 з`явилися. Щодо первісного позову заперечували. Зустрічну позовну заяву підтримали та просили суд задовольнити.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, 08 вересня 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб у виконавчому комітеті Покотилівської селищної ради Харківського району, Харківської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 24.

Після реєстрації шлюбу, ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2019 по справі № 369/13189/19 шлюб між сторонами був розірваний.

Від шлюбу сторони мають спільних неповнолітній дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 що підтверджується свідоцтвами про народження дітей.

За час перебування у шлюбі сторонами було спільно набуте наступне майно: земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:5131, площею 0,1032 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дата реєстрації права власності 24.01.2019; земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:5132, площею 0,05 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації права власності 19.12.2018; виробнича будівля, загальною площею 677,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:5112, площею 0,0995 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташована вищезазначена виробнича будівля, дата реєстрації права власності 14.08.2018; земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:5113, площею 0,2005 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дата реєстрації права власності 14.08.2018; будинок, загальною площею 134,6 кв.м., житловою площею 51,4 кв.м., яка складається з житлового будинку (літ. «А»), альтанки (літ. «Б»), свердловини («І»), каналізаційної ями («II»), каналізаційної ями («ІІІ»), огорожі («1-2»), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації права власності 11.02.2013; земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:002:5023, площею 0,15 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , дата реєстрації права власності 02.02.2019.

Вищезазначені дані підтверджується Інформаційною довідкою № 193921501 від 19.12.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.02.2019, індексний номер витягу 154849261.

Також подружжям було набуто автомобіль HONDA ACCORD, загальний легковий загальний седан В, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2015 рік випуску та автомобіль BMW X5, загальний легковий універсал В, рік випуску 2009, реєстраційний номер НОМЕР_5 , оформлені на ім`я ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

Відповідно довимог ч.3 майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2ст.372 ЦК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За змістомст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) доходу Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зіст. 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1ст.70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п.30постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65СК України.

За приписами положень ч.1ст.71 СК Українимайно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Зі змісту п.п. 23,24постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Враховуючі вищезазначені норми, суд приходить до висновку про розподіл вказаного майна подружжя в рівних долях (по одній другій) кожному.

При чому, як визначеност. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно доЗакону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначенихЗемельним кодексом України.

Суд критично відноситься до доводів позивача за зустрічним позовом, що земельні ділянки за кадастровими номерами 3222480801:01:007:5112, 3222480801:01:007:5113, виробнича будівля, загальною площею 677,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 були набуті за його особисті кошти у зв`язку із позикою останніх у третіх осіб, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів цього.

Так, наявність копії розписки ОСОБА_3 про те, що останній отримав кошти у розмірі 60000 дол. США від ОСОБА_12 на будівництво виробничої будівлі, не свідчить про отримання останнім вказаної суми саме на будівництво виробничої будівля, загальною площею 677,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , тим більше на придбання спірних земельних ділянок, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які інші документи на підтвердження такої позиції відповідача за первісним позовом.

Відносно вимог позивача щодо відступлення від засад рівності подружжя при розподілі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , то слід зазначити, що за ч.2, 3 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Верховний Суд України в своїй постанові № 11 від 27 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» в пункті 30 пояснив при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2,3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засад рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних неповнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Як обставини, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти тільки випадки, коли один з подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, втрачає його на шкоду інтересам сім`ї, але й випадки, коли один із подружжя не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК України).

Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні. Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.

Позивачем за первісним позовом не підтверджено наявність передбачених законодавством підстав, не надано належних та допустимих доказів для можливості відступлення судом від засад рівності часток подружжя у спільному майні, у зв`язку з чим суд не знаходить підстав для збільшення на її користь частки нерухомого майна.

В частині поділу між сторонами земельної ділянки за кадастровим номером 3222480801:01:007:0110, яка набута позивачем за зустрічним позовом на підставі рішення № 20 Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від «01» серпня 2013 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, враховуючи положення ст. 57 СК України можна дійти до висновку, що земельна ділянка одержана ОСОБА_3 у період шлюбу є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержання членом подружжя майна внаслідок приватизації земельної ділянки.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, на вищезазначений земельній ділянці розташований будинок (садиба), загальною площею 134,6 кв.м., житловою площею 51,4 кв.м., яка складається з житлового будинку (літ. «А»), альтанки (літ. «Б»), свердловини («І»), каналізаційної ями («II»), каналізаційної ями («ІІІ»), огорожі («1-2»), розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1ст. 377 ЦК Українидо особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначенихЗемельним кодексом України.

Відповідно п. 18-2постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»відповідно до положень ст. ст.81,116Земельного кодексу України(далі ЗК України) окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а неспільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності дост.120ЗК України,377ЦК України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" № 1702-VI від 05.11.2009, були внесені зміни і дост. 120 ЗК України, частина 1 якої передбачає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користування іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Вказана норми закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Так, Верховний Суд України 16 грудня 2015 року при розгляді справи № 6-2710цс15, предметом якої був спір про поділ майна подружжя, зробив правовий висновок, відповідно до якого земельна ділянка, приватизована одним із подружжя у період шлюбу для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя.

Разом з тим, у разі будівництва подружжям на такій земельній ділянці житлового будинку, право спільної сумісної власності на який виникає в обох з подружжя, відповідне право в обох з подружжя виникає і на земельну ділянку, відведену для будівництва будинку.

Враховуючи те, що на спірній земельній ділянці, знаходиться будинок, який підлягає поділу між подружжям, то суд приходить до висновку, що і на земельну ділянку виникає право власності у обох сторін по частині.

Щодо вимоги ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на частину корпоративних прав у вигляді частки в розмірі 50 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Лепнина Люкс», ідентифікаційний код 41376946, засновником якого є ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.12.2019 слід зазначити наступне.

Так, згідно ч. 2 ст. 66 Господарського кодексу України джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи за фінансовими інструментами; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, незаборонені законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»товариство є власником, у тому числі майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, із моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Під корпоративними правами законодавець передбачає права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України).

Згідно з роз`ясненнями п. 28Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11зазначено, щост. 12 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ «Про господарські товариства»встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарської товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи зі змісту ч. ч. 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Отже, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства, це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а другий із подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема підтверджується у постанові від 10 жовтня 2018 року у цивільній справі № 569/6236/16-ц.

Висновок щодо застосування зазначених норм права також викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, відповідно до якого грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

А відтак, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Такої ж позиції Верховний Суд України дотримався і у справі № 6-79цс13 (постанова від 02 жовтня 2013 року) та у справі № 6-61цс13 (постанова від 03 липня 2013 року), а також підтвердив даний висновок Верховний Суд у своїй постанові у справі № 161/19023/17 від 11 березня 2020 року.

Враховуючи, що позивачем при формуванні даної вимоги було обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів суд не знаходить підстав для її задоволення.

Крім того, як вбачається із копії листа від 19.11.2019 від замовників будівництва житлового комплексу «На Прорізній» ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_1 ) та уповноваженим представником замовників будівництва по довіреності було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № Г.П.-Б.1-П.3-76, предметом якого був об`єкт нерухомості № 76 (однокімнатна квартира, загальною проектною площею 44,68 кв.м., а після проведення технічної інвентаризації (згідно підписаної додаткової угоди від 11 серпня 2018 року) фактичною площею 47,1 кв.м.) Загальна сума коштів сплачених по даному Договору складає 506100,00 грн. 01 жовтня 2019 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про розірвання вищезазначеного Договору та повернення сплачених коштів. Цього ж дня між представником замовника будівництва та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду про розірвання Договору купівлі-продажу майнових прав № Г.П.-Б.1-П.3-76 від 19.11.2016 та повернуто кошти у повному обсязі на підставі Акту приймання-передачі грошових коштів від 01.10.2019.

Як вбачається із даного листа, грошові кошти у зв`язку з розірванням Договору купівлі-продажу майнових прав № Г.П.-Б.1-П.3-76 у розмірі 506100,00 грн. були повернуті ОСОБА_3 01.10.2019, тобто під час перебування сторін у шлюбі. Однак з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 було подано 08.10.2019 року позовну заяву про розірвання шлюбу до Києво-Святошинського районного суду Київської області. Твердження ОСОБА_3 , що кошти повернуті у зв`язку з розірванням Договору купівлі-продажу майнових прав № Г.П.-Б.1-П.3-76 у розмірі 506100,00 грн. були витрачені родиною на потреби сім`ї та повернення боргу не знаходять свого підтвердження.

Тому, суд відноситься критично до твердження ОСОБА_3 та вважає, що повернуті кошти відповідно до Додаткової угоди про розірвання Договору купівлі-продажу майнових прав № Г.П.-Б.1-П.3-76 від 19.11.2016 підлягають розподілу між сторонами у рівних частках, оскільки період повернення коштів співпадає з періодом подання позовної заяви про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1ст.81Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України)кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів, що отримані ОСОБА_3 кошти не були витрачені не в інтересах сім`ї, оскільки шлюб між сторонами на той час не був розірваний, режим окремого проживання сторонами не встановлювався. У зв`язку з чим заявлена вимога про стягнення грошової компенсації в розмірі 253050,00 грн. задоволенню не підлягає.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 9605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) грн. 00 коп. та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 10 510 (десять тисяч п`ятсот десять) грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 61, 68, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 за № 11, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна, що знаходиться у спільній власності задовольнити частково.

Зустрічний позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю та розподіл майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на (одну другу) частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5131, площею 0,1032 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на (одну другу) частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5131, площею 0,1032 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на (одну другу) частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5132, площею 0,05 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на (одну другу) частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5132, площею 0,05 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на (одну другу) частину виробничої будівлі, загальною площею 677,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на (одну другу) частину виробничої будівлі, загальною площею 677,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на (одну другу) частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5112, площею 0,0995 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на (одну другу) частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5112, площею 0,0995 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на (одну другу) частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5113, площею 0,2005 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на (одну другу) частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5113, площею 0,2005 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на (одну другу) частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на (одну другу) частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на (одну другу) частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:0110, площею 0,1595 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на (одну другу) частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:0110, площею 0,1595 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:002:5023, площею 0,15 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 430609232224).

Визнати за ОСОБА_4 право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:002:5023, площею 0,15 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 430609232224).

Визнати за ОСОБА_3 право власності на частину автомобіля HONDA ACCORD, загальний легковий загальний седан В, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2015 рік випуску.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на частину автомобіля HONDA ACCORD, загальний легковий загальний седан В, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2015 рік випуску.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на частину автомобіля BMW X5, загальний легковий універсал В, рік випуску 2009, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на частину автомобіля BMW X5, загальний легковий універсал В, рік випуску 2009, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості (однієї другої) частки в об`єкті нерухомості АДРЕСА_3 в розмірі 253 050,00 грн. (двісті п`ятдесят три тисячі п`ятдесят грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 9605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 10 510 (десять тисяч п`ятсот десять) грн. 00 коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Інформація про позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення суду виготовлено 11.05.2023.

Суддя Тетяна ДУБАС