Постанова

від 13.12.2023 по справі 369/16578/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/16578/19

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11444/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Березовенко Р.В., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Гижицької Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Субботіної Людмили Валентинівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 травня 2023 року у складі судді Дубас Т.В.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що знаходиться у спільній власності, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та розподіл майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що знаходиться у спільній власності.

Позов обґрунтовано тим, що 08 вересня 2003 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб, від якого мають трьох дітей.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2019 по справі № 369/13189/19 шлюб між сторонами був розірваний.

За час перебування у шлюбі сторонами, як подружжям, було спільно придбано наступне майно:

земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:5131, площею 0,1032 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації права власності 24.01.2019;

земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:5132, площею 0,05 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації права власності 19.12.2018;

виробнича будівля, загальною площею 677,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:5112, площею 0,0995 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташована вищезазначена виробнича будівля, дата реєстрації права власності 14.08.2018;

земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:5113, площею 0,2005 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації права власності 14.08.2018;

земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:0110, площею 0,1595 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розташована садиба, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дата реєстрації права власності 11.02.2013 та складається

з житлового будинку, загальною площею 134,6 кв. м, житловою площею 51,4 кв. м, позначений в описі (літ. "А"), альтанки (літ. "Б"), свердловини ("І"), каналізаційної ями ("II"), каналізаційної ями ("III"), огорожі ("1-2"), дата реєстрації права власності 11.02.2013;

Крім того, сторонам належать корпоративні права у вигляді частки в розмірі 100 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Лепнина Люкс", ідентифікаційний код юридичної особи 41376946, у розмірі 2000 грн. Дата реєстрації права власності 06.06.2017. Даний факт підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.12.2019.

Також зазначено про об`єкт нерухомості АДРЕСА_3 , яку відповідачем було придбано в листопаді 2016 року та оплачено вартість майнових прав без відома позивачки й у подальшому, 01.10.2019року отримано сплачені кошти, в сумі 506100грн та витрачено на власні потреби, не в інтересах сімї. А тому просить стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості частки в об`єкті нерухомості, в розмірі 253 050 грн.

Титульним власником вищезазначеного майна, крім житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , є відповідач.

Таким чином позивачка просила визнати за нею право власності на частину вищезазначеного нерухомого майна, крім будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, позивачка просила збільшити її частку співвласника на вищезазначений будинок до частин, оскільки при такому розподілі будуть дотримані норми жилої площі на одну особу, при тому, що вона проживає в ньому з трьома дітьми і таким результатом розподілу будуть забезпечені її належні умови проживання та дітей.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та розподіл майна подружжя.

Позов обґрунтовує тим, що вони з позивачкою перебували у шлюбі, від якого мають троє дітей.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2019 по справі № 369/13189/19 шлюб між сторонами був розірваний.

За час перебування у шлюбі сторонами було спільно придбане наступне майно:

земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:5131, площею 0,1032 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1752151132224);

земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:5132, площею 0,05 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1752147232224);

будинок, загальною площею 134,6 кв. м, житловою площею 51,4 кв. м, яка складається з житлового будинку (літ. "А"), альтанки (літ. "Б"), свердловини ("І"), каналізаційної ями ("II"), каналізаційної ями ("III"), огорожі ("1-2"), розташований за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 15340232224);

корпоративні права у вигляді частки в розмірі 100 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Лепнина Люкс", ідентифікаційний код юридичної особи 41376946, у розмірі 2000 грн;

автомобіль HONDA ACCORD, загальний легковий загальний седан В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2015 рік випуску (титульним власником є відповідач за зустрічним позовом);

автомобіль BMW X5, загальний легковий універсал В, рік випуску 2009, реєстраційний номер НОМЕР_2 (титульним власником є відповідач за зустрічним позовом);

земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:002:5023, площею 0,15 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 430609232224) (титульним власником є відповідач за зустрічним позовом).

Враховуючи, що вищезазначене майно було придбане подружжям у період шлюбу, а саме з 08.09.2003 і до дати розірвання шлюбу 02.12.2019 за спільні кошти, то останнє підлягає поділу як об`єкти права спільної сумісної власності подружжя в рівних частках, тобто по частці за кожним із подружжя.

Інше майно, зокрема - земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:5112, площею 0,0995 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1623296432224); земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:5113, площею 0,2005 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1623281532224); виробнича будівля, загальною площею 677,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1728335232224) є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , оскільки придбані за кошти взяті ним в борг, який на час подання зустрічної позовної заяви не був повернутий.

Земельна ділянка, кадастровий номер 3222480801:01:007:0110, площею 0,1595 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розташована вищезазначена садиба, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 15340232224), належить позивачу за зустрічним позовом на підставі рішення № 20 Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від "01" серпня 2013 року.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , кожним, право власності на частину:

земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5131, площею 0,1032 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5132, площею 0,05 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6.

виробничої будівлі, загальною площею 677,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5112, площею 0,0995 га, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5113, площею 0,2005 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .;

житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:0110, площею 0,1595 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:002:5023, площею 0,15 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 430609232224);

автомобіля HONDA ACCORD, загальний легковий - загальний седан В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2015 рік випуску;

автомобіля BMW X5, загальний легковий універсал - В, рік випуску 2009, реєстраційний номер НОМЕР_2 .;

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості (однієї другої) частки в об`єкті нерухомості АДРЕСА_3 , в розмірі 253 050 грн.

Вирішено питання судових витрат. В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Субботіна Л.В. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог ОСОБА_2 : щодо визнання за нею права власності частину виробничої будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5112, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5113, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:0110, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а також стягнення з ОСОБА_3 грошової компенсації вартості (однієї другої) частки в об`єкті нерухомості АДРЕСА_3 в розмірі 253 050 грн та судового збору у розмірі 9 605 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 в цій частині.

Вказано, що майно, зазначене у позові ОСОБА_2 за Переліком-1 № 1, 2, 6 дійсно підлягає розподілу між подружжям з урахуванням рівності часток, тобто по 1/2 частині кожному.

Зазначено, що в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про отримання ОСОБА_1 під час шлюбу грошових коштів в борг - за розписками для внесення вкладу до статутного фонду ТОВ Лепніна Люкс ; для придбання виробничого приміщення 677.8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 ; земельної ділянки за 0.0995 га кадастр.№ 3222480801:01:007:5112 за адресою: АДРЕСА_5 та земельної ділянки 0,0205 га кадастр.№3222480801:01:007:5113 за адресою: АДРЕСА_1 , отже це майно є власністю підприємства, а не подружжя, тому не підлягає поділу.

Щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , то вона отримана внаслідок безоплатної передачі на підставі рішення №20 від 01.08.2012 та є особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Об`єкт нерухомості АДРЕСА_3 за довіреністю від 14.01.19 за згодою позивачки відчужено, а грошові кошти 506 100 грн витрачено під час шлюбу в інтересах сім`ї.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Мироненко О.О. в інтересах ОСОБА_2 просить законне рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу, доводи якої є безпідставними та незаконними без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, адвоката Субботіну Л.В. в інтересах ОСОБА_1 , яка просила про задоволення апеляційної скарги, адвоката Мироненка О.О. в інтересах ОСОБА_2 , який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Зі справа убачається, що 08.09. 2003 між сторонами було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2019 (а.с. 12 т.1).

Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 13-15 т.1).

Установлено, що під час перебування у шлюбі сторонами придбано наступне майно:

земельну ділянку, кадастровий номер 3222480801:01:007:5131, площею 0,1032 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .; земельну ділянку, кадастровий номер 3222480801:01:007:5132, площею 0,05 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6; виробничу будівлю, загальною площею 677,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .; земельну ділянку, кадастровий номер 3222480801:01:007:5112, площею 0,0995 га, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .;

земельну ділянку, кадастровий номер 3222480801:01:007:5113, площею 0,2005 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .; будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .;

земельну ділянку, кадастровий номер 3222480801:01:002:5023, площею 0,15 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 430609232224);

автомобіль HONDA ACCORD, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2015 рік випуску та автомобіль BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Окрім цього, сторонами придбано корпоративні права у вигляді 100% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Лепнина Люкс», у розмірі 2000грн; на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного з ОСОБА_1 , проінвестовано будівництво квартири у житловому комплексі « АДРЕСА_3 , вартістю 506 000грн, які отримано відповідачем 01.10.2019року за наслідками розірвання договору.

Також згідно рішення Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської обл, ОСОБА_1 набуто у власність земельну ділянку, кадастровий номер 3222480801:01:007:0110, площею 0,1595 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Частиною першою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про поділ майна подружжя: земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222480801:01:002:5023, площею 0,15 га, 3222480801:01:007:5131, площею 0,1032 га, 3222480801:01:007:5132, площею 0,05 га, а також автомобілів HONDA ACCORD, реєстраційний номер НОМЕР_1 та BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та корпоративних прав у вигляді 100% частки у статутному капіталі ТОВ «Лепнина Люкс», не оскаржено.

За наведених підстав та у відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилом статтей 22 КЗПшС та 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з положеннями статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_2 та визнаючи спільним майном подружжя земельні ділянки з кадастровими номерами: № 3222480801:01:007:5112, пл. 0,0995 га, № 3222480801:01:007:5113, пл. 0,2005 га, та виробничу будівлю, загальною площею 677,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанцій дійшов висновку, що ОСОБА_2 довела належними доказами належність спірних об`єктів нерухомості до спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбано їх за кошти, які сторони набули за час перебування у шлюбі.

Що стосується земельної ділянки з кадастровим № 3222480801:01:007:0110, площею 0,1595 га, то вона хоча й набута ОСОБА_1 внаслідок приватизації, проте на ньому сторони спільно звели домоволодіння, на яке мають право власності у рівних частках, а ця обставина дає підстави й до поділу земельної ділянки, на якій розташовано нерухоме майно. До справи не долучено доказів використання ОСОБА_1 отриманих за наслідками розірвання інвестиційного договору коштів, у сумі 506 100грн. в інтересах сім`ї, у зв`язку з чим половину з них стягнув на користь іншого подружжя.

При цьому суд вважав необґрунтованими доводи ОСОБА_1 про належність спірної нерухомості у вигляді виробничої будівлі та заявлених земельних ділянок до його особистої приватної власності, оскільки це не підтверджено належними доказами, як і не підтверджено доказами використання отриманих за наслідками розірвання договору купівлі-продажу майнових прав грошових коштів, у розмірі 506 100 грн в інтересах сім`ї, у зв`язку з чим судом половину зазначеної суми було стягнуто на користь ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що оспрюване ОСОБА_1 в апеляційній інстанції нерухоме майно у вигляді виробничої будівлі та земельних ділянок, пл. 0,0995 га та пл. 0,2005 га придбано в період зареєстрованого між ним та ОСОБА_2 шлюбу, належність вказаного майна до особистої приватної власності ОСОБА_1 не доведено, презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно, за яким частки подружжя є рівними, не спростована.

Згідно інформації, яка міститься у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.17-24 т.1), ОСОБА_8 значиться титульним власником виробничої будівлі та земельних ділянок з кадастровими номерами № 3222480801:01:007:5112, площею 0,0995 га, та № 3222480801:01:007:5113, пл. 0,2005га, придбаного у період шлюбу вказаного нерухомого майна й яке майно, що перебуває у спільній сумісній власності колишнього подружжя, підлягає поділу відповідно до заявлених вимог.

Посилання апеляційної скарги про включення указаного нерухомого майна до статутного фонду ТОВ «Лепнина Люкс» носять голослівний характер та належними доказами не підтверджено.

Доводи апеляційної скарги про придбання указаного нерухомого майна за позичені кошти, ретельно перевірялися судом першої інстанції, вони отримали належну оцінку у рішенні й обґрунтовано визнані безпідставними.

Не спростовують установлені районним судом обставини й долучені відповідачем до апеляційної скарги судові рішення про стягнення боргу, остільки установленими у рішеннях обставинами не доведено факт придбання спірного майна за кошти, що були предметом спору.

Окрім цього даючи пояснення в частині придбання зазначеного нерухомого майна, що узгоджується з даними витягу з Реєстру, відповідач указував про його придбання за позику наприкінці 2018 (грудень), початку 2019 року (січень), проте згідно розписки, яка міститься у справі, у борг ОСОБА_1 отримано кошти в сумі 60 000 дол. США 05.03.2018року « на будівництво виробничого приміщення..».

Матеріалами справи не доведено факт придбання ОСОБА_1 зазначеного майна у період шлюбу за кошти, отримані ним від позики, а тому районний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати вказане нерухоме майно особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Твердження апеляційної скарги про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222480801:01:007:0110, пл.1595 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_2 , є особистою власністю ОСОБА_1 , остільки набута у власність в межах норм безоплатної приватизації земельного фонду, а тому не підлягає поділу, - неспроможні.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених ЗК України.

Частиною 1 ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

За таких обставин, колегія суддів визнає правильним висновок суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку земельної ділянки, на якій знаходиться житловий будинок, визнаний судом спільним майном подружжя та який підлягає поділу у рівних частках, адже відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України при переході права власності на будівлі і споруди разом з цими об`єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення.

Обґрунтованими колегія суддів визнає й висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості (однієї другої) частки в об`єкті нерухомості АДРЕСА_3 в розмірі 253 050 грн, остільки відповідно до матеріалів справи, за наслідками розірвання договору купівлі-продажу майнових прав 01.10.2019 ОСОБА_1 отримано 506 100 грн, а доказів використання їх родиною не надано.

Твердження ОСОБА_1 про те, що отримані ним кошти були використані в інтересах сім`ї - неспроможні. Указані твердження районним судом обґрунтовано піддано критиці, як такі, що належними доказами не підтверджені, в той час як матеріалами справи доведено, що період повернення коштів співпадає з періодом подання ОСОБА_2 у суд позовної заяви про розірвання шлюбу, яка мала місце 08.10.2019.

ОСОБА_1 на спростування вказаного, а також того, що протягом семи днів з 01.10.2019 по 07.10.2019 він разом з ОСОБА_2 витратив 506 100 грн на потреби сім`ї.

За наведених підстав колегія суддів вважає за необхідне внести виправлення у мотиви, викладені у рішенні суду шляхом виключення в частині посилань на недоведеність заявленої вимоги, як такий, що містить очевидну описку.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частки отриманих від продажу майнових прав грошових коштів, що становить 253 050 грн.

Відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Справа судом розглянута у відповідності до змісту заявлених вимог про поділ майна подружжя, у частковому співвідношенні. Сторони не просили поділити майно, з урахуванням його вартості. Підстав до визнання майна особистою власністю ОСОБА_1 не встановлено, а тому й поділено майно подружжя відповідно до належних їм часток. У межах заявлених вимог районний суд і вирішив спір.

За таких обставин, колегія суддів визнає безпідставними, необґрунтованими твердження апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу, розділивши майно, яке є неподільним по частині.

Згідно вимог зустрічного позову, ОСОБА_8 просив визнати за ним право власності на частину автомобіля Хонда Аккорд та частину автомобіля БМВ (а.с.107 т.1) й саме в межах заявлених вимог районний суд поділив указане рухоме майно.

Голослівними, такими що не ґрунтуються на наявних у справі доказах колегія суддів визнає й доводи апеляційної скарги про поділ судом майна, яке використовується ОСОБА_1 у підприємницькій діяльності.

Будь-які докази використання ОСОБА_8 майна, що є предметом спору, у підприємницькій діяльності, до справи не долучено, вимоги позову указаними обставинами не обґрунтовано.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2023 року немає.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Субботіної Людмили Валентинівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 грудня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: