Ухвала

від 11.03.2024 по справі 369/16578/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 березня 2024 року

м. Київ

справа № 369/16578/19

провадження № 61-737ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатеса Субботіна Людмила Валентинівна, на рішення

Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 травня

2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що знаходиться у спільній власності;

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що знаходиться у спільній власності.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя.

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 02 травня

2023 року позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5131, площею 0,1032 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5131, площею 0,1032 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5132, площею 0,05 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5132, площею 0,05 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5.

Визнав за ОСОБА_2 право власності на частину виробничої будівлі, загальною площею 677,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав за ОСОБА_1 право власності на частину виробничої будівлі, загальною площею 677,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5112, площею 0,0995 га, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5112, площею 0,0995 га, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5113, площею 0,2005 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 .

Визнав за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5113, площею 0,2005 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 .

Визнав за ОСОБА_2 право власності на частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнав за ОСОБА_1 право власності на частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнав за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:0110, площею 0,1595 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнав за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:0110, площею 0,1595 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 .

Визнав за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:002:5023, площею 0,15 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 430609232224).

Визнав за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:002:5023, площею 0,15 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 430609232224).

Визнав за ОСОБА_1 право власності на частину автомобіля марки HONDA ACCORD, загальний легковий - загальний седан В, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 рік випуску.

Визнав за ОСОБА_2 право власності на частину автомобіля марки HONDA ACCORD, загальний легковий - загальний седан В, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 рік випуску.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на частину автомобіля марки BMW X5, загальний легковий універсал - В, рік випуску 2009, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Визнав за ОСОБА_2 право власності на частину автомобіля марки BMW X5, загальний легковий універсал - В, рік випуску 2009, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки в об`єкті нерухомості

АДРЕСА_4 в розмірі 253 050 грн.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 9 605 грн.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 10 510 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Київський апеляційний суд постановою від 13 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення

Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 травня

2023 року залишив без змін.

12 січня 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатеса Субботіна Л. В., на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду

від 13 грудня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 29 січня 2024 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику надати уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням конкретних обов`язкових підстав касаційного оскарження судових рішень, та додати копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи; додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.

У лютому 2024 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду

від 29 січня 2024 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатеса Аніщенко К. М., надійшла уточнена касаційна скарга, а також документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Таким чином, недоліки касаційної скарги, визначені в ухвалі Верховного Суду від 29 січня 2024 року, усунуті.

Касаційна скарга подана у передбачений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.

Підстав для відмови у відкритті касаційного провадження або повернення касаційної скарги немає.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилається на:

- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку);

- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу), а саме вказує, що справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої

статті 411 ЦПК України), а також суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої

статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Проте підстава касаційного оскарження судових рішень, а саме - пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та пункти 3, 4 частини третьої

статті 411 ЦПК України Верховним Судом не може бути врахована при відкритті касаційного провадження, оскільки саме по собі посилання на вказані пункти без відповідного обґрунтування, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Крім того, у касаційній скарзі має бути зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи; конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку заявника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Заявник повинен був зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, з належним обґрунтуванням своєї позиції. Про вказане ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатеса Субботіна Л. В., роз`яснено в ухвалі Верховного Суду від 29 січня 2024 року. Однак підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3

частини другої статті 389 ЦПК України та пунктами 3, 4 частини третьої

статті 411 ЦПК України, заявник не обґрунтував.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Разом з тим, до касаційної скарги додано клопотання про зупинення виконання та дії оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Клопотання мотивоване тим, що у зв`язку з набранням чинності оскаржуваних судових рішень є ймовірність їх виконання, а саме перереєстрації нерухомого майна на нового власника. Крім того, значна частина нерухомого майна, власником якого на цей час є ОСОБА_1 , використовується у підприємницькій діяльності, де працюють наймані працівники, а перереєстрація на нового власника створить умови для звільнення найманих працівників та залишить без роботи численну кількість осіб, що створить тяжкі умови для громадян країни. Отже, у зв`язку з необхідністю забезпечення збалансованості інтересів сторін та запобігання порушенню їх прав, наявні підстави для зупинення виконання та дії судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Вирішуючи клопотання про зупинення виконання судових рішень, суд виходить з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 18 ЦПК України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Клопотання/заява про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами (зокрема,

у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови). У клопотанні особа повинна навести обґрунтування своїх вимог та довести, що захист її прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані. Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об`єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.

Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об`єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункт 55), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у більшості правових систем існують процедури зупинення або відстрочення виконання рішення; зупинення або відстрочення є, безперечно, необхідними в деяких випадках.

Вивчивши доводи клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатеса Субботіна Л. В., касаційний суд дійшов висновку про зупинення дії рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 02 травня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду

від 13 грудня 2023 рокув частині вирішення позовних вимог щодо поділу майна до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Однак доводи клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатеса Субботіна Л. В., не свідчать про необхідність зупинення виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 травня

2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року в частині стягнення судових витрат (підлягає примусовому виконанню), оскільки в обґрунтування наведених у клопотанні обставин заявник не надав доказів вчинення дій, спрямованих на реалізацію оскаржуваних судових рішень, зокрема, доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення (копія постанови про відкриття виконавчого провадження), а відтак наразі не доведено реальність настання обставин,

на які він посилається.

Ураховуючи вищевказане, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 ,

в інтересах якого діє адвокатеса Субботіна Л. В., про зупинення виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 02 травня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду

від 13 грудня 2023 року в частині стягнення судових витрат до закінчення їх перегляду в касаційному порядку необхідно відмовити.

Суд звертає увагу заявника, що у разі вчинення дій, спрямованих на реалізацію оскаржуваних судових рішень, заявник не позбавлений права повторно звернутися із заявою (клопотанням) про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень в частині стягнення судових витрат до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, з наведенням обґрунтування вищевказаними доказами.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Керуючись статтями 389, 394, 395, 402, 436 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у даній справі.

Витребувати з Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 369/16578/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що знаходиться у спільній власності; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя.

Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатеса Субботіна Людмила Валентинівна, про зупинення виконання судових рішень та дії задовольнити частково.

Зупинити дію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 травня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року в частині вирішення позовних вимог щодо поділу майнадо закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатеса Субботіна Людмила Валентинівна, про зупинення виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 02 травня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду

від 13 грудня 2023 року в частині стягнення судових витрат до закінчення їх перегляду в касаційному порядку відмовити.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк