Постанова

від 11.05.2023 по справі 278/73/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/73/22 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є.О.

Категорія 16 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Шевчук А.М.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 278/73/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Обслуговуючий кооператив "Городницьке товариство "Злагода", ОСОБА_3 , про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку

за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Татуйка Є.О. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом та просив визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 6-3296/14-18-СГ від 21.08.2018 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Житомирського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради; скасувати рішення державного реєстратора Тетерівської сільської ради Житомирського району, Житомирської області Бондарчук Н.С. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та їх обмежень, індексний номер 48857868 від 25.09.2019 з кадастровим номером 1822084100:05:0000530.

В обґрунтування позову зазначив, що з 1991 року він користується земельною ділянкою розміром 0.05 га за № НОМЕР_1 згідно Схеми розбивки городніх ділянок кооперативу «Злагода» згідно договору на право тимчасового користування (в.т.ч. на умовах оренди) від 22.04.2001 строком на 25 років (до 22.04.2026). Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 6-3296/14-18-СГ від 21.08.2018 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Житомирського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради, яка накладається на його земельну ділянку. В подальшому, на підставі вказаного наказу Державним реєстратором Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області Бондарчук Н.А. до Державного реєстру речових прав 25.09.2019 (індексний номер 48857868) внесено запис про право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 1822084100:05:000:0530 площею 2 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Житомирського району Житомирської області за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Вказав, що він, ОСОБА_1 , є членом обслуговуючого кооперативу «Городницьке товариство «Злагода» та є користувачем земельної ділянки за № НОМЕР_1 згідно з Схемою розташування городніх ділянок кооперативу «Злагода». Зазначав, що з 1991 року на законних підставах по теперішній час користуються громадяни, переважно особи з інвалідністю - ліквідатори аварії Чорнобильської АЕС, особи з інвалідністю ветерани війн, ветерани праці, та інші громадяни, які відносяться до малозахищених верств населення, в т.ч. він, ОСОБА_1 , користується ділянкою № НОМЕР_1 згідно Схеми городів розміром 0,05 га.

Вказана земельна ділянка була виділена на виконання рішення виконкому Житомирської обласної Ради народних депутатів від 30.04.1991№124 «Про вилучення земельних ділянок і надання їх для колективного городництва» та рішення 8 сесії 21 скликання Житомирської обласної Ради народних депутатів від 12.06.1991«Про надання земельних ділянок товариствам городників».

Рішенням Левківської сільської ради від 11 березня 1993 року Корольовській районній раді виділено 10,7 га земель для надання цих земель жителям міста Житомира в тимчасове користування без обумовленого кінцевого строку користування, який згідно земельного законодавства становить 50 років, тобто до 2043 року. Рішенням Житомирської міської ради від 25.02.2003 за №160 Корольовській районній раді передані повноваження про передачу земельних ділянок кооператив « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «Ветеран».

Рішенням Левківської сільської ради від 25 травня 2000 року виконком Корольовської районної ради надано в тимчасове користування та складено відповідний Договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди). З метою ідентифікації цієї земельної ділянки (визначення її місцезнаходження на місцевості та у планово картографічному матеріалі Публічної кадастрової карти Державного земельного кадастру) відповідно до нового законодавства сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_4 на замовлення позивача виконаний комплекс топографо-геодезичних робіт по визначенню її геодезичних координат, встановлення (відновлення) її меж а натурі (на місцевості).

Встановлено, що ділянка за № 284 на Схемі розташування городніх ділянок обслуговуючої кооперативу «Городницьке товариство «Злагода» повністю поміщається в земельну ділянку розміром 2,0 га за кадастровим номером 1822084100:05:000:0530, наданій у власність ОСОБА_2 , тобто на 100% перетинається з нею, що підтверджує порушення його (позивача) права на користування шляхом незаконної передачі її без вилучення з його користування за його згодою відповідно до статті 149 Земельного кодексу України.

Головне Управління Держгеокадастру у Житомирській області не набуло право на розпорядження землями кооперативу «Злагода». Жодних заходів щодо формування загальної земельної ділянки, що є підставою для розпорядження землею, відповідач не здійснив, а тому оспорюваний наказ є незаконним. Виходячи із наведеного, просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2022 року позов задоволено. Скасовано наказ головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 6-3296/14-18-СГ від 21 серпня 2018 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Житомирського району Житомирської області та про надання їй у власність земельної ділянки загальною площею 2 га з кадастровим номером 18220841:05:000:0530.

Скасовано рішення державного реєстратора Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області Бондарчук Н.С. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з індексним номером 48857868 від 25 вересня 2019 року з кадастровим номером 1822084100:05:000:0530 площею 2 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Житомирського району Житомирської області за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне Управління Держгеокадастру у Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду, неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вказує,що ГоловнеУправління Держгеокадастру вЖитомирській областіпри наданнінаказів діялов межахповноважень тау спосіб,що передбаченіКонституцією таЗаконами України,вивчало всюінформацію наявнув ГоловномуУправлінні щодоспірної земельноїділянки тавстановило відсутністьправ третіхосіб наземельну ділянку.Також,вказує,що оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, оскільки виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області з метою вирішення питання щодо затвердження проектів; не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи та вичерпує дію після реєстрації права власності на земельні ділянки та не може бути визнаний недійсним, посилається на положення, що викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, від 09 квітня 2019 року у справі № 9901/611/18 та від 18 вересня 2019 року у справі № 2040/6074/18. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано той факт, що позивач пропустив строк у межах якого особа може звернутися до суду.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року до участі у справі залучено третьою особою ОСОБА_3 .

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 22.04.2001 «Про виділення земельних ділянок громадянам для ведення городництва» виділено громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку для введення городництва в тимчасове користування (в т.ч. на умовах оренди) строком на 25 років з правом продовження, розміром 0,05 га за № 284 згідно Схеми розподілу земельних ділянок товариства огородників №2 в районі заводу ВАТ «Хімволокно» (т.1 а.с. 46).

За договором на право тимчасового користування землею, укладеного 22.04.2001, Левківська сільська рада Житомирського району надала ОСОБА_1 в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,05 га на умовах довгострокового користування строком на 25 років для городництва (т.1 а.с. 44).

Вказанийдоговірукладенийу письмовій формі та зареєстрований в книзі договорів на право тимчасового користування землею Левківської сільської ради 22.04.2001 за № 36, що підтверджується довідкою Левківської сільської ради від 22.04.2001 №326 (т.1 а.с.47).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 21.08.2018 № 6-3296/14-18-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Житомирського району, за межами населених пунктів Левківської селищної ради та надано у власність земельну ділянку загальною площею 2,0 га (кадастровий номер 1822084100:05:000:0530) для ведення особистого селянського господарства (01.03.) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Житомирського району, за межами населених пунктів Левківської сільської ради (т.1 а.с. 22).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.08.2020 право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_3 , що підтверджується інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.11.2022 (т.1 а.с.167-168).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував, що відведення земельної ділянки ОСОБА_2 здійснено з порушенням вимог земельного законодавства та без попереднього вилучення спірної земельної ділянки з його користування.

Із довідки Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 03.10.2018 № 1959 вбачається, що сільська рада попереднє погодження на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою надання у власність на площі 11.64 га знаходяться в користуванні громадян для городництва, нікому не надавала згідно викопіювання (т.1 а.с. 57).

З метою ідентифікації спірної земельної ділянки (визначення її місцезнаходження на місцевості та у планово картографічному матеріалі Публічної кадастрової карти Державного земельного кадастру) відповідно до нового законодавства сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1 виконаний комплекс топографо-геодезичних робіт по визначенню її геодезичних координат, встановлення (відновлення) її меж а натурі (на місцевості). Встановлено, що земельна ділянка № НОМЕР_1 на Схемі розташування городніх ділянок обслуговуючого кооперативу «Городницьке товариство «Злагода»» повністю поміщається в земельну ділянку розміром 2.0 га за кадастровим номером 1822084100:05:000:0530, наданій у власність ОСОБА_2 тобто на 100% перетинається з нею (т. 1 а.с. 50-51).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що видане відповідачем 1 та оскаржуване позивачем рішення про надання у власність відповідачу 2 земельної ділянки прийнято передчасно та без дотримання визначеної законодавством процедури. Зокрема, відповідачем 1 не з`ясовано чи вільна така земельна ділянка в органу місцевого самоврядування. За наявності чинного та не ніким не скасованого договору оренди земельної ділянки наданої позивачу у користування оспорюваний наказ законним вважатись не може та підлягає скасуванню.

Похідна позовна вимога про скасування рішення про реєстрацію права власності за відповідачем 2 на спірну земельну ділянку судом задовольняється, оскільки здійснена на підставі незаконного рішення. Реєстрація права власності порушує права законного користувача майна, а отже така дія суперечить чинному законодавству.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просиввизнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 6-3296/14-18-СГ від 21.08.2018 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Житомирського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради, оскільки відведення земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 здійснено з порушенням вимог земельного законодавства та без попереднього вилучення земельної ділянки з користування позивача.

Аналіз норм процесуального права, а також норм статей 4,15,16ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь яке право особи, а саме порушене.

Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки (державного акта на земельну ділянку), а також усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 березня2021 року у справі № 340/92/16-ц (провадження № 61-7912св19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-5193/14-17-СГ від 21.08.2017 та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та їх обмежень.

За частинами другою та третьою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до статті 8 ЗК України 1990 року у тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об`єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам без громадянства.

Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі.

Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування до трьох років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб) і довгострокове до п`ятдесяти років.

Умови, строки, а також плата за оренду землі визначаються за угодою сторін і обумовлюються в договорі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 9 ЗК України 1990 року до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки

у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів (частина перша статті 19 ЗК України 1990 року).

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (частина перша статті 22 ЗК України 1990 року).

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (частина перша статті 23 ЗК України 1990 року).

За статтею 24 ЗК України 1990 року право тимчасового користування землею, в тому числі і на умовах оренди, оформляється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня

1998 року № 2073 (в редакції, чинній на час укладення договору оренди землі), державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 278/3424/18.

Судом встановлено, що договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) між Левківською сільською радою Житомирського району та ОСОБА_1 укладений у письмовій формі та зареєстрований у Книзі договорів на право тимчасового користування землею Левківської сільської ради 22.04.2001 за № 36 (т.1 а.с.44-45,47).

Вказаний договір ніким неоспорений, у судовому порядку недійсним не визнавався.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12,

81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц; провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; швидше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті103 ЦПК Українисудпризначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Для встановлення обставин, чи має місце перетин та/або накладення земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухвалою Житомирського апеляційного суду від 22.12.2022 за клопотанням ОСОБА_1 булапризначенасудова земельно-технічнаекспертиза, проведення якої доручено експертам ТОВ «Центр будівельних та землевпорядних експертиз».

У пункті 6.1 Інструкції Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженоюНаказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5(у редакціїнаказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5)визначено, що одними із основних завдань земельно-технічної експертизи є:

-визначення фактичного землекористування земельними ділянками,а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо);

-визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.

У висновку експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 27.02.2023 № 555/02-23 судовими експертами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначено, що «виходячи із об`єму наданих на дослідження матеріалів провести (здійснити) порівняння просторового розташування земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0500 га, яка рішенням від 22.04.2001 Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області /т.1, а.с.46/ та договором від 22 квітня 2001 року /т.1, а.с.44-45/, яка надана в оренду ОСОБА_1 строком на 25 років із земельною ділянкою з кадастровим номером 1822084100:05:000:0530 площею 2,0000 га та встановити наявність або відсутність факту накладання земельних ділянок, а відповідно і встановити або спростувати факт формування земельної ділянки з кадастровим номером 1822084100:05:000:0530 за рахунок ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0500 га у відповідності до наданих на дослідження матеріалів не вбачається за можливе в зв`язку із відсутністю в наданих на дослідження матеріалах первинної документації із землеустрою на підставі якої були визначені межі ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0500 га.

При цьому виходячи із наданих на дослідження матеріалів, а саме:

кадастрового плану /т. 1 а.с.50/ та уточненого кадастрового плану /т.1, а.с.164, т.2, а.с.20/, земельна ділянка із кадастровим номером 1822084100:05:000:0530 та земельна ділянка ОСОБА_1 площею:

- 500 кв.м перетинаються в площині в результаті чого утворюється пляма накладання у розмірі 500,0 кв.м, яка на рисунку № 11 в дослідницькій позначена під №1;

-60,6 кв.м перетинаються в площині в результаті чого утворюється пляма накладання у розмірі 60,3 кв.м, яка на рисунку № 11 в дослідницькій позначена під № 2;

- схеми розташування городніх ділянок городників № 2 городницького товариства «Злагода» на землях Левківської сільської ради Житомирської району (біля ВАТ «Хімволокно») складеної ОСОБА_1 /т.1, а.с.40-43/ та вільних у доступі картографічних даних, земельна ділянка № НОМЕР_1 розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1822084100:05:000:0530 площею 2,0000 га, а отже, за зазначеними матеріалами земельна ділянка з кадастровим номером 1822084100:05:000:0530 площею 2,0000 га сформована в тому числі за рахунок ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0500 га.

Межі фактичного землекористування ОСОБА_1 , які були вказані при візуально-інструментальному обстеженні не входять до складу меж земельної ділянки з кадастровим номером 1822084100:05:000:0530 площею 2,0000 га, проте накладаються в площині із земельною ділянкою з кадастровим номером 1822084100:05:000:0495».

Отже, висновком експертизи встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822084100:05:000:0530 площею 2,0000 га , надана у власність ОСОБА_2 , сформована в тому числі за рахунок ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0500 га, переданої у користування ОСОБА_7 .

Зазначений висновок ще раз підтвердив судовий експерт Свістунов І.С. в судовому засіданні апеляційного суду 10.04.2023.

Експертом в останньому абзаці експертизи зазначено, що при візуально-інструментальному обстеженні межі фактичного землекористування ОСОБА_1 , які були ним вказані, не входять до складу меж земельної ділянки з кадастровим номером 1822084100:05:000:0530 площею 2,0000 га, проте накладаються в площині із земельною ділянкою з кадастровим номером 1822084100:05:000:0495.

Однак, із фото, які містяться у матеріалах експертизи, видно, що досліджувана земельна ділянка площею 2 га переорана ( т.2 а.с.59), що пояснює розходження документального підтвердження меж земельної ділянки, наданої в користування ОСОБА_1 , та її наочного вигляду, вказаного ОСОБА_1 .

Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 долучив до матеріалів справи копію кадастрового плану з координатами поворотних точок земельної ділянки з кадастровим номером 1822084100:05:000:0530 площею 2 га, наданої ОСОБА_2 , та земельної ділянки площею 0,05 га, згідно схеми розташування городів городників кооперативу «Злагода» за № 284, фактичним користувачем якої є ОСОБА_1 . Вказаний кадастровий план виконаний сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_8 та підтверджує раніше долучений до матеріалів справи кадастровий план (уточнений (т.2 а.с.20) про накладення земельної ділянки з кадастровим номером 1822084100:05:000:0530, наданої ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 0,05га фактичним користувачем якої є ОСОБА_1 .

Таким чином, колегія суддів, аналізуючи в сукупності всі досліджені докази по справі та даючи їм належну оцінку, дійшла висновку, про наявність правових підстав для визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та їх обмежень, оскільки частина земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_2 накладаєтьсяна земельну ділянку, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 на підставі договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 22.04.2001.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що рішення у справі ухваленобез урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, від 09 квітня 2019 року у справі № 9901/611/18 та від 18 вересня 2019 року у справі № 2040/6074/18, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

У справах № 9901/415/18 та № 9901/611/18 Верховним Судом розглядався спір у порядку адміністративного судочинства про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 449/2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів».

У справі № 2040/6074/18 Верховним Судом розглядався позов МОЗ України до Харківської ОДА, у якому МОЗ України просило визнати незаконним і скасувати розпорядження Харківської ОДА від 10 липня 2018 року № 95-к «Про призначення ОСОБА_1».

Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі 910/8358/19, від 24 грудня 2021 року у справі № 755/4466/20-ц).

За таких обставин колегія суддів не бере до уваги посилання заявника на неврахування судом першої інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, від 09 квітня 2019 року у справі № 9901/611/18 та від 18 вересня 2019 року у справі № 2040/6074/18.

Доводи в апеляційній скарзі на те, що позивач пропустив строк, у межах якого особа має право звернутися до суду, оскільки 03.10.2018 позивач звернувся до Левківської сільської ради та отримав довідку про те, що сільська рада не давала погодження на розробку проекту землеустрою, а тому позивачу було відомо про наказ Головного управління Держгеокадастру від 21.08.2018, апеляційним судом не враховуються, оскільки у довідці Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 1959 від 03.10.2018 (т.1 а.с.57) не зазначено кому таку довідку було видано, а тому стверджувати, що довідка видана на вимогу ОСОБА_1 немає підстав.

Посилання представника ОСОБА_3 адвоката Пилипчука І.Д. на те, що рішення Левківської сільської ради, договір оренди земельної ділянки не відповідають дійсності, апеляційним судом не можуть бути враховані, оскільки їх недійсність не визнана в установленому законом порядку. Дослідження цих обставин у зазначеній справі (призначення почеркознавчої експертизи, допит свідків, про що заявлялось представником) суперечитиме вимогам цивільно-процесуального законодавства, оскільки ні Левківська сільська рада, ні її посадові особи не є учасниками справи за позовом ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положеньст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведе апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішеннябез змін.

Відповідно до частин 1 та 2статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п 9 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового зборупід час розгляду справи в усіх судових інстанціяхзвільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб інвалідністю.

УхвалоюЖитомирського апеляційногосуду від26серпня 2022 року, Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом судового рішення у даній справі.

Відповідно до пенсійного посвідчення серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності довічно (т.1 а.с.13).

Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до п 9 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідачу, апеляційна скарга якого задоволена, було відстрочено сплатусудового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у даній справі, а тому в даному випадку судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Відповідно до ч.2ст.133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи.

Позивач ОСОБА_1 оплатив вартість проведеної судової земельно-технічної експертизи в сумі 7550 грн, що підтверджується актом здачі- приймання від 27 лютого 2023 року.

З огляду на викладене, вказані витрати підлягають стягненню з відповідачів в рівних частках на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 3775 гривень судових витрат з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12.05.2023.

Головуючий Судді