Постанова

від 18.10.2023 по справі 278/73/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 278/73/22

провадження № 61-8614св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2 ,

треті особи: обслуговуючий кооператив «Городницьке товариство «Злагода», ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2022 року в складі судді Татуйка Є. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 травня 2023 року в складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2 , треті особи: обслуговуючий кооператив «Городницьке товариство «Злагода» (далі - ОК «Злагода»), ОСОБА_3 , про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову вказав, що він є членом ОК «Злагода» та на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської обласної Ради народних депутатів від 30 квітня 1991 року № 124 «Про вилучення земельних ділянок і надання їх для колективного городництва» та рішення Житомирської обласної Ради народних депутатів від 12 червня 1991 року «Про надання земельних ділянок товариствам городників» з 1991 року користується земельною ділянкою розміром 0,05 га за № НОМЕР_1 , розташованою у вказаному кооперативі, з 22 квітня 2001 року користується нею на підставі договору на право тимчасового користування, укладеного строком на 25 років.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 21 серпня 2018 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Житомирського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради, яка накладається на земельну ділянку, що перебуває у його користуванні. 25 вересня 2019 року реєстратор вніс запис про право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Передана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка на 100 % відсотків перетинається із його земельною ділянкою, яка не була вилучена з його користування у передбаченому законом порядку.

Головне Управління Держгеокадастру у Житомирській області не набуло право на розпорядження землями кооперативу «Злагода». Жодних заходів щодо формування загальної земельної ділянки, що є підставою для розпорядження землею, відповідач не здійснив, а тому оспорюваний наказ є незаконним.

За таких обставин позивач просив суд визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 6-3296/14-18-СГ від 21 серпня 2018 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Житомирського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради; скасувати рішення державного реєстратора Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області Бондарчук Н. С. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та їх обмежень, індексний номер 48857868, від 25 вересня 2019 року.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року до участі у справі залучено ОСОБА_3 як третю особу.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 20 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано наказ головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 21 серпня 2018 року № 6-3296/14-18-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Житомирського району Житомирської області та про надання їй у власність земельної ділянки загальною площею 2 га з кадастровим номером 18220841:05:000:0530.

Скасовано рішення державного реєстратора Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області Бондарчук Н. С. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з індексним номером 48857868 від 25 вересня 2019 року з кадастровим номером 1822084100:05:000:0530, площею 2 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Житомирського району Житомирської області за ОСОБА_2 .

Установивши, що частина земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_2 , накладається на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 на підставі договору на право тимчасового користування землею, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , та скасування рішення про державну реєстрацію права власності останньої на земельну ділянку та їх обмежень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У червні 2023 року третя особа ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та передати справу на новий розгляд.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року справа № 145/2047/16, від 26 жовтня 2022 року справа № 227/3760/19-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник вказав, що на підставі укладеного із ОСОБА_2 договору купівлі-продажу є власником земельної ділянки, яка на переконання позивача перетинається із його земельною ділянкою.

ОСОБА_3 не був залучений до участі в справі місцевим судом, хоча на час ухвалення рішення спірна земельна ділянка перебувала у його власності. Він був залучений до участі у справі в якості третьої особи лише апеляційним судом, тому не міг подавати пояснення та докази до суду першої інстанції, що призвело до неповноти судового розгляду та вплинуло на результат розгляду справи судами.

Крім того, ОСОБА_3 вказав, що наданий позивачем договір оренди земельної ділянки від 22 квітня 2001 року насправді не укладався, отже є підробленим. Вказані обставини підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_4 , а також відомостями Левківської сільської ради, згідно із якими орган місцевого самоврядування 22 квітня 2001 року не приймав ніяких рішень та не укладав вказаного договору оренди землі із позивачем. Водночас суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки цим доводам ОСОБА_3 та безпідставно відхилив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

У липні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.

В обґрунтування доводів відзиву заявник вказав, що з огляду на презумпцію правомірності правочину (договору оренди земельної ділянки від 22 квітня 2001 року) аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 ґрунтуються на припущеннях.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 22 квітня 2001 року «Про виділення земельних ділянок громадянам для ведення городництва» ОСОБА_1 виділено земельну ділянку для введення городництва в тимчасове користування (в т.ч. на умовах оренди) строком на 25 років з правом продовження, розміром 0,05 га за № 284 згідно із схемою розподілу земельних ділянок товариства городників № 2 в районі заводу ВАТ «Хімволокно» (т.1, а. с. 46).

За договором на право тимчасового користування землею від 22 квітня 2001 року Левківська сільська рада Житомирського району надала ОСОБА_1 в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,05 га на умовах довгострокового користування строком на 25 років для городництва (т.1, а. с. 44).

Вказаний договір укладений у письмовій формі та зареєстрований в книзі договорів на право тимчасового користування землею Левківської сільської ради 22 квітня 2001 року за № 36 (т.1, а. с.47).

Того ж дня було складено акт встановлення меж вказаної земельної ділянки в натурі, який містить підпис ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 48).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 21 серпня 2018 року № 6-3296/14-18-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Житомирського району, за межами населених пунктів Левківської селищної ради та надано у власність земельну ділянку загальною площею 2,0 га (кадастровий номер 1822084100:05:000:0530) (т.1, а. с. 22).

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24 листопада 2022 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 серпня 2020 року право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_3 (т.1, а. с. 167-168).

Інженером-землевпорядником ОСОБА_5 на замовлення ОСОБА_1 виконаний комплекс топографо-геодезичних робіт по визначенню геодезичних координат спірної земельної ділянки, встановлення (відновлення) її меж а натурі (на місцевості). Встановлено, що земельна ділянка № НОМЕР_1 на Схемі розташування городніх ділянок обслуговуючого кооперативу «Городницьке товариство «Злагода»» повністю поміщається в земельну ділянку розміром 2.0 га за кадастровим номером 1822084100:05:000:0530, наданій у власність ОСОБА_2 тобто на 100% перетинається з нею (т.1 а. с. 50-51).

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року за клопотанням ОСОБА_1 була призначена судова земельно-технічна експертиза.

У висновку експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 27 лютого 2023 року № 555/02-23 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822084100:05:000:0530 площею 2,0000 га, надана у власність ОСОБА_2 , сформована в тому числі за рахунок ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0500 га, переданої у користування ОСОБА_6 .

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 91 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналогічні положення містить частина друга статті 152 ЗК України, згідно з якою землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що закон закріплює рівні умови захисту прав на землю як для землекористувача, так і для власника земельної ділянки.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що земельна ділянка площею 0,05 га, розташована на території Левківської сільської ради Житомирського району, перебувала у законному користуванні ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 22 квітня 2001 року і це право у законному порядку не припинилось.

Установивши, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_2 , накладається на земельну ділянку суміжного землекористувача ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та скасування рішення про державну реєстрацію права власності останньої на земельну ділянку та їх обмежень.

Разом із тим суд апеляційної інстанції підставно узяв до уваги висновок експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 27 лютого 2023 року № 555/02-23, яким встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822084100:05:000:0530 площею 2,0000 га, надана у власність ОСОБА_2 , сформована в тому числі за рахунок ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0500 га, переданої у користування ОСОБА_6 .

Колегія суддів відхиляє як безпідставні аргументи касаційної скарги про те, що незалучення ОСОБА_3 до участі в розгляді справи судом першої інстанції призвело до неповноти судового розгляду та вплинуло на результат розгляду справи судами, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3 , правильно застосував положення частини першої статті 365 ЦПК та ухвалою від 24 листопада 2022 року залучив його до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

ОСОБА_3 протягом апеляційного розгляду справи не заперечував такий процесуальний статус, не вказував суду про необхідність його зміни та залучення до участі у справі як співвідповідача.

Водночас колегія суддів констатує, що останній не був позбавлений процесуальної можливості захистити свої права у передбаченому законом порядку на стадії апеляційного розгляду справи, скористався таким правом шляхом подання до суду відповідних клопотань, а також доказів, яким судом апеляційної інстанції була надана належна правова оцінка.

Так, представник ОСОБА_3 - адвокат Пилипчук І. Д. 05 грудня 2022 року надав до апеляційного суду письмові пояснення та заявив клопотання про допит свідка, 20 грудня 2022 року подав до суду клопотання про залучення документів до матеріалів справи та у квітні 2023 року подав до суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке ухвалою суду від 10 квітня 2023 року було відхилене з тих підстав, що встановлення даних, метою яких заявник визначає призначення експертизи, не входить до предмета доказування у цій справі.

Крім того, представник ОСОБА_3 брав участь у судових засіданнях, призначених на 06 грудня 2022 року, 26 січня 2023 року, 30 березня 2023 року та 11 травня 2023 року.

Положеннями статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на презумпцію правомірності правочину (договору оренди земельної ділянки від 22 квітня 2001 року як правової підстави користування земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 ) аргументи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що цей договір є підробленим, ґрунтуються на припущеннях.

Також не підтверджується матеріалами справи і доводи касаційної скарги про те, що Левківська сільська рада Житомирського району Житомирської області 22 квітня 2001 року не приймала рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_1 та не укладала із останнім договір оренди земельної ділянки, оскільки відповідне рішення, що міститься у матеріалах справи, ніким не оспорено та є чинним. Разом із тим вказаний договір оренди землі зареєстрований в книзі договорів на право тимчасового користування землею Левківської сільської ради 22 квітня 2001 року за № 36 (т.1, а. с.47).

Колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника на неврахування судами висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16, від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц, оскільки встановлені фактичні обставини у вищенаведених справах відрізняються від встановлених обставин у справі, яка переглядається.

Так, у справах №№ 145/2047/16, 227/3760/19-ц суди попередніх інстанцій повно та достеменно встановили обставини справи, за якими спірні договори позивачі не підписували та, відповідно, з істотних умов цих договорів не погоджували, тоді як у справі, що переглядається, предметом спору є правомірність набуття саме відповідачем спірної земельної ділянки, а не законність набуття позивачем права користування земельною ділянкою.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович