Постанова

від 20.04.2023 по справі 299/4071/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 299/4071/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 квітня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Бисаги Т.Ю. і Собослоя Г.Г., з участю секретаря Сливки С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Дидинської Богдани Миронівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду від 10 вересня 2021 року (у складі судді Леньо В.В.) за позовом ОСОБА_2 до Виноградівської міської ради та ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виноградівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суд з цим позовом у листопаді 2020 р.

Просив:

-визнати недійсним заповіт, який від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був складений і посвідчений 24.09.2018 р. секретарем Оноцької сільської ради Турянин Н.П., із указаним на ньому номером у реєстрі № 907, та який підписаний не ОСОБА_5 , а іншою особою;

-вирішити питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Заявлену вимогу обґрунтував наступними обставинами.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла дружина позивача - ОСОБА_5 , на момент смерті якої разом із нею у АДРЕСА_1 проживали: позивач - ОСОБА_2 , та їх син - ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться у АДРЕСА_1 .

22.08.2019 р. позивач подав до Виноградівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом у порядку ст. 1261 ЦК України, в зв`язку з чим було зареєстровано спадкову справу за номером № 211/2019 р., а ОСОБА_3 (син) подав заяву про відмову від прийняття спадщини.

Листом Виноградівської держнотконтори № 234/01-16 від 23.09.2020 р. позивача було повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, який знаходиться у АДРЕСА_1 , немає можливості, оскільки померла при житті залишила заповіт, посвідчений в Оноцькій сільській раді 24.09.2018 р. за реєстраційним № 90, яким усе належне їй майно заповіла на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Про наявність цього заповіту позивач не знав, так як його покійна дружина ОСОБА_5 йому про нього нічого не казала, як і не розповідала про намір скласти заповіт.

Однак, у заповіті від 24.09.2018 р. заповідач ОСОБА_5 не проставляла особистий підпис, тобто не висловлювала свою волю щодо визначення спадкоємцем саме ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що через недодержання у момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, вказаний заповіт є недійсним.

Рішенням Виноградівського районного суду від 10.09.2021 р. у задоволенні позову відмовлено.

Указане судове рішення мотивоване нікчемністю спірного заповіту, в зв`язку з чим визнання його недійсним не вимагається.

За наслідками розгляду справи суд першої інстанції постановив також окрему ухвалу з приводу грубого порушення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Інструкції про порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами України, яку направлено для вжиття заходів керівнику Берегівської окружної прокуратури (а.с.214-215). Окрема ухвала не оскаржена.

У апеляційній скарзі адвокат Дидинська Б.М. в інтересах відповідача ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне та необґрунтоване і відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б слугували підставою для визнання спірного заповіту недійсним, а виявлене порушення посадовою особою порядку ведення реєстру реєстрації нотаріальних дій є недостатньою підставою для встановлення факту порушення вимог щодо форми та посвідчення заповіту, та як наслідок, його нікчемності; натомість, спірний заповіт був складений за формою, визначеною законом, власноручно підписаний заповідачем і посвідчений відповідно до вимог закону.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, хоча про дату, час і місце такого були належно повідомлені, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення і довідками про доставку електронного листа.

Виноградівська міська рада подала заяву про розгляд справи за відсутності їх представника (т.2, а.с.15).

Також колегія суддів зауважує, що відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Дидинська М.Б., у жодне із п`яти судових засідань не з`явилися і про причини неявки суд не повідомляли.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, із таких мотивів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки заповіт ОСОБА_5 від 24.09.2018 р. не посвідчувався, зокрема, ні нотаріусами, ні іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України, то кваліфікується судом як такий, що складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, у зв`язку з чим не може бути визнаний недійсним. Тобто, вказаний заповіт є нікчемним правочином, а не оспорюваним, на що посилається позивач.

При цьому, судом установлено таке:

-Як убачається з журналу реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Оноцької сільської ради Виноградівського району за період з січня 2014 р. по грудень 2018 р., а також із пояснень секретаря Оноцької сільської, заповіт ОСОБА_5 не реєструвався у журналі реєстрації нотаріальних дій;

-Обставина про те, що заповіт від 24.09.2018 р. підписаний не ОСОБА_5 , відповідачем заперечується. Експертиза з указаних підстав не проводилася;

-Свідок ОСОБА_4 показала, що заповіт від імені матері підписала саме вона на прохання тітки;

-У судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що заповіт був складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, відповідно до частини першої ст. 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі ст. 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається;

-Стороною позивача під час розгляду справи не подано доказів того, що ОСОБА_5 зробила заповіт усупереч своїй волі чи здійснила його, не розуміючи значення своїх дій, чи під впливом «збиваючих» факторів.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Довід апеляційної скарги про те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б слугували підставою для визнання спірного заповіту недійсним, а виявлене порушення посадовою особою порядку ведення реєстру реєстрації нотаріальних дій є недостатньою підставою для встановлення факту порушення вимог щодо форми та посвідчення заповіту, та як наслідок, його нікчемності; натомість, спірний заповіт був складений за формою, визначеною законом, власноручно підписаний заповідачем і посвідчений відповідно до вимог закону, колегія суддів відхиляє у зв`язку з наступним.

Згідно з положеннями ст. 1257 ч.1, ч.2 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Отже, недійсні заповіти можна поділити на нікчемні та оспорювані.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч.2 ст.215 ЦК). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто.

При тлумаченні ч.1 ст. 1257 ЦК під вимогами до форми та посвідчення заповіту, які мають наслідком його нікчемність, розуміються лише ті, які прямо та імперативно визначені відповідними положеннями книги шостої ЦК, зокрема вимоги до форми заповіту (ст. 1247 ЦК) та його посвідчення нотаріусом (ст. 1248 ЦК), іншою посадовою, службовою особою (статті 1251, 1252 ЦК).

Загальні вимоги до форми заповіту встановлено у ст. 1247 ЦК України. Так, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; має бути особисто підписаний заповідачем; бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу; заповіти, посвідчені вказаними особами, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Отже, до нікчемних можуть відноситися заповіти:

-складені з порушенням вимог щодо форми заповіту;

-посвідчені уповноваженою особою, але з порушенням вимог закону;

-посвідчені не уповноваженою особою;

-складені особою, яка не мала повної цивільної дієздатності;

-секретні заповіти, посвідчені нотаріусом з порушенням вимог закону;

-посвідчені за відсутності свідків у випадках, коли їх присутність вимагається законом;

-складені відчужувачем щодо майна, вказаного у спадковому договорі;

-вчинені через представника.

У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

У справах щодо визнання заповіту нікчемним Верховний Суд пояснив, що наявність формальних помилок при складанні заповіту не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності правочину, якщо заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт відповідав волі заповідача, власноруч підписаний заповідачем, має письмову форму, посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку (постанова від 20.05.2019 у справі № 522/904/16-ц, постанова від 03.07.2019 у справі № 725/2412/15-ц).

Як видно з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, заповідач ОСОБА_5 власноруч заповіт не підписувала і такий не посвідчувався ні нотаріусом, ні іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст. 1251-1252 ЦК України, що узгоджується із вимогами ст. 1257 ч.1 ЦК про нікчемність заповіту за вказаних умов.

Водночас, судом першої інстанції не встановлено фактів, які б свідчили, що ОСОБА_5 зробила заповіт усупереч своїй волі чи здійснила його, не розуміючи значення своїх дій, чи під впливом «збиваючих» факторів і цей висновок суду позивачем не оскаржений.

Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова КЦС ВС від 28.09.2022 у справі № 530/1995/18). Тоді як за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України).

Іншими словами, якщо ж при судовому розгляді встановлюється, що заповіт складений особою, яка не мала на це права, або його складено з порушенням вимог щодо форми та посвідчення, то такий заповіт є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, а суд не має підстав визнавати його недійсним, як оспорюваний правочин.

Колегія суддів також зауважує, що заповіт, який є предметом спору, складений на користь ОСОБА_1 в той час як в інших документах і матеріалах (включно з перекладом фотокопії документа з угорської мови на українську мову - т.1, а.с.72-73) мова йде про ОСОБА_1 .

Таким чином, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої, апеляційний суд вважає, що в справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, які виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив таке з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу адвоката Дидинської Богдани Миронівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Рішення Виноградівського районного суду від 10 вересня 2021 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 11 травня 2023 р.

Судді: