Рішення

від 10.09.2021 по справі 299/4071/20

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/4071/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2021 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Турок Б.Б., за участі позивача - ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 , її представника - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області, Варга Яноше, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виноградівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання заповіту недійсним ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Оноцької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виноградівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в особі представника - адвоката Дидинської Богдани Миронівни, про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою суду від 25.01.2021 року замінено первісного відповідача Оноцьку сільську раду Виноградівського району Закарпатської області на належного відповідача Виноградівську міську раду Закарпатської області та залучено до участі в розгляді справи в якості співвідповідача ОСОБА_7 .

Заявлений позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача ОСОБА_8 . На момент смерті ОСОБА_8 з нею разом проживали за адресою АДРЕСА_1 позивач - ОСОБА_1 та їх син ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_8 залишилося спадкове майно: житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 . 22 серпня 2019 року позивачем до Виноградівської державної нотаріальної контори було подано заяву про прийняття спадщини по закону в порядку ст. 1261 ЦК України. Завідувачкою Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. було зареєстровано спадкову справу за номером №211/2019 року.

В свою чергу син позивача ОСОБА_5 подав заяву, в якій відмовився від прийняття спадщини. Листом за №234/01-16 від 23.09.2020 року, за підписом завідувача Боричок К.В.. позивача повідомлено, що - Виноградівська державна нотаріальна контора Закарпатської області, видати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок що знаходиться в АДРЕСА_1 немає можливості. Померла при житті залишила заповіт посвідчений в Оноцькій сільській раді 24 вересня 018 року за реєстраційним № 90, яким все належне їй майно заповідала в користь ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Про наявність даного заповіту позивач не знав, так як його покійна дружина ОСОБА_8 йому про нього нічого не розказувала, як не розказувала і про намір скласти заповіт.

З отриманий відповідей на запити, позивачем встановлено, що в Заповіті від 24.09.2018 року заповідач ОСОБА_8 не проставляла особистий підпис, тобто не висловлювала свою волю щодо визначення спадкоємцем саме ОСОБА_10 .

В зв`язку з недодержанням в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, просить суд - визнати недійсним заповіт, який від імені ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був складений та посвідчений 24.09.2018 року секретарем Оноцької сільської ради Турянин Надією Петрівною, із вказаним на ньому номером в реєстрі №907, та який підписаний не ОСОБА_8 , а іншою особою

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача - адвокат Попович В.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовніц заяві.

Додатково пояснив, що поданий до нотаріуса відповідачем ОСОБА_7 заповіт є лише його проектом. Процедуру посвідчення та реєстрації вказаний проект не пройшов. Вказаний документ не зареєстрований у поалфафітній книзі і підписаний не заповідачем, а іншою особою. Просив визнати його недійсним.

Представник відповідача - Виноградівської міської ради в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги представником позивача визнаються повністю з тих підстав, що зазначений заповіт на думку представника є нікчемним (а.с.115).

Відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги заперечила та пояснила, що заповідач ОСОБА_8 її рідна сестра. Із сестрою були у дружніх відносинах. Чоловік сестри - позивач по справі ОСОБА_1 ображав сестру, часто бив. Вона дуже переживала і повідомила їй, що належний будинок перепише на неї, щоб вн залишився дітям, бо чоловіку не довіряє. Тому вони 24.09.2018 року з ОСОБА_6 та сестрою пішли до секретарки у сільраду. Там сестра склала заповіт. Коли вона вийшла ід секретарки то передала їй заповіт. Після смерті сестри вона подала запоавіт нотаріусу.

Представник відповідача - адвокат Дидинська Б.М., в судовому засіданні заявлені позовні вимоги заперечила. Зазанчила, що позов є необгрунтований та безпідставний.

Спадкодавець ОСОБА_8 , рідна сестра відповідачки, потерпала від сімейного насилля з боку свого чоловіка - позивача по справі ОСОБА_1 будучи у близьких і довірливих відносинах із позивачко, ОСОБА_8 у добровільному порядку, особисто виявила ініціативу щодо складення заповіту на сестру. Також особисто з`явилася до сільради де склала заповіт в користь відповідачки. Після цього примфник заповіту передала сестрі - відповідачці по справі.

Жодних доказів того, що спірний заповіт підписаний не ОСОБА_8 , а іншою особою, матеріали справи не містять. Про призначення експертизи позивач не просив. Поясннення третьої особи ОСОБА_6 просила оцінити критично, так як та давала плутуні та суперечливі показання.

Фактично її довірителька стала жертвою недобросовісних дій секретаря сільради ОСОБА_11 , яка з незрозумілих підстав не внесла відомості про заповіт у алфавітну книгу.

Вважає, що скаладення заповіту повністю відповідало волі ОСОБА_8 , яка з часу складення спірного заповіту на відповідачку іншого заповіту, який би змінюав чи скасовував попередній, не вчиняла, що у свою чергу підтверджує добросовісність дій відповідача і супепечить доводам позивача про буцімто небажання ОСОБА_12 заповідати в користь сести ОСОБА_7 .

Третя особа, без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 , в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с.49).

Третя особа, без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 у усдовому засіданні показала, що вона дочка позивача - ОСОБА_1 відповідачка ОСОБА_7 її тітка.

24.09.2018 року до неї на робу прийшла тітка з мамою і вони пішли на сільраду. Мету цього вона не знала. Їй сказали і вона пішла. Зайшли до секретарки втрьох: вона, мати ОСОБА_13 та тітка ОСОБА_7 . Секретарка дала їм листок. Мати почала читати і не хотіла підписати, тоді під тиском тітки вона підписала замість матері. Коли це побачила сесретарка вона почала кричати і розірвала інший примірник. Однак підписаний листок вихопила тітка і пішла з кабінету і сільради.

Факт нанесення побоїв батьком матері категорично заперечила та пояснила, що мати зловживала алкоголем, в стані сп`яніння часто падала і від цього мала синяки.

Представник третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору - державний нотаріус Боричок К.В. в судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила.

В судовому засіданні також допитані свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_14 .

Так, свідок ОСОБА_15 показала, що з 2010 року працювала секретарем сільради. У її обов`язки входило иакож вчинення нотаріальних дій в тому числі і заповітів.

24.09.2018 року в сільраду прийшли ОСОБА_6 , її мати ОСОБА_8 та ОСОБА_16 - сестра Варга Яноше з приводу скаладання заповіту.

Вона підготувала проект. Однак на той час дуже поспішав голова ОСОБА_14 ому зайшов до них у кабінет і поставив на проекти, які нею були родруковані і пішов.

Тоді один примірник проекту заповіту вона передала вичитувати ОСОБА_8 і тоді вона побачила, що його підписала не ОСОБА_8 , а її дочка - ОСОБА_6 вона розхвилювалася, сказала, що так не можна робити, це неправильно і розірвала один з примірників і вимагала повернути інший, однак ОСОБА_7 вихопила його і вибігла з кабінету.

Оскільки подібна ситуація з нею трапилася вперше вона сказала, що реєструвати нічого не буде і повідомила голову.

Усвідомлює, що вказана ситуація сталася через недотримання нею порядку посвідчення заповіту. Про вказане дуже шкодує.

Допитаний ОСОБА_14 показав, що на той час працював головою Оноцької сільради, а ОСОБА_11 - секретаркою. У її обов`язки входило вчиняти нотаріальні дії: посвідчувати доучення, заповіти. Він їй дуже довіряв.

Того дня, 24.09.2018 року до нього підійшла ОСОБА_16 , яку він добре знав, і вона йому пояснила, що їм терміново треба скаласти заповіт. Не вдаючися у подробиці, він пояснив, що цим займається секретарка і казав йти до неї. Після йому треба було кудись терміново йти, тому зайшов до секретарки в кабінет, щоб покдасти печатки. У кабінеті крім секретарки Турані Н.П. було троє: ОСОБА_6 , її мати ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Він поставив печатки і пішов. Після десь через 20 хвилин йому повідомила секретарка, що замісь ОСОБА_8 підписалася її донька, що це неправильно і вона не буде нічого посвідчувати. Також секретарка сказала, що ОСОБА_16 забрала з собою один примірник. Тоді він поздвонив до Ваврги і попросив повернути документ, на що вона повідомила, що знищила його і викинула, тому переживати не потрібно.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача та її представника, свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 3 ЦК України визначено перелік засад цивільного законодавства, зокрема: справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на спадкування пред`явлення позову про визнання заповіту недійсним, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Загальні вимоги до форми заповіту закріплені у статті 1247 Цивільного кодексу України, відповідно до якої заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частин 1 та 2 статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Аналогічні положення закріплені п. 1.7 розділу 3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відповідно до яких нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути в голос прочитаний і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом.

Статтею 41 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України, а саме - зміст правочину не може суперечити цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені у ст. 203 ЦК України, у тому числі, в силу частини 4 вказаної статті правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також, згідно з ч.1 ст. 1257 ЦК України заповіт, підписаний особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Відповідно до ч.4 ст.1257 ЦК України, у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. (п. 7постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

В контексті ст. 1257 ЦК України у випадку складення заповіту представником або його посвідчення не уповноваженою особою, а також у разі недотримання законодавчо визначених вимог до форми заповіту, такий заповіт не може виконуватися і спадкування має здійснюватися за законом.

Заповіт є особливим одностороннім правочином, який починає діяти лише після смерті заповідача.

Як вбачається з журналу реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Оноцької сілської ради Виноградівськогорайону за період з січня 2014 року по грудень 2018 року та з пояснень наданих секретарем Оноцької сільської ради вбачається, що зазначений заповіт не реєструвався у журналі реєстрації нотаріальних дій.

Позивач просить визнати недійсним, посвідчений 24.09.2018 року заповіт ОСОБА_8 на користь ОСОБА_17 , вказуючи на дефектність волевиявлення заповідача, та недотриманням пиьсмової форми заповіту. Крім того, вказує на те, що в заповіт ОСОБА_8 , нею не підписувався.

Тієї обставини що заповіт від 24.09.2018 року підписаний не ОСОБА_8 відповідачем заперечується. Експертиза з вказаних підстав не проводилася.

ОСОБА_6 , яка в судовому засіданні допитата в якості свідка, ствердила що заповіт від імені матері підписала саме вона на прохання тітки.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 7 постанови N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Загальні вимоги до форми заповіту визначені ст.1247 ЦК України. Так відповідно до вказаної статті матеріального права: заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України в редакції від 28.08.2018 року, кожній нотаріальній дії присвоюється окремий реєстровий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в посвідчувальних написах. Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту внесення про це запису до реєстру для реєстрації нотаріальних дій. Запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії.

Постановою КМУ Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі від 11 травня 2011 р. N 491 визначено, що Державній реєстрації у Спадковому реєстрі підлягають: заповіти і спадкові договори, посвідчені нотаріусами, консульськими установами України, посадовими та службовими особами, що зазначені в статтях 1251 і 1252 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), статті 37 та частині першій статті 40 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ), а також зміни до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів.

Отже в судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставни, що заповіт був складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Як вбачається із роз`яснень, викладених у частині другій пункту 16 та частини третьої пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7 - заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочин, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила.

Заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, ні позивачем, ні його представником під час розгляду справи не подано доказів того, що ОСОБА_8 зробила даний заповіт всупереч своїй волі чи здійснила його не розуміючи значення своїх дій, чи під впливом збиваючих факторів.

З цих підстав суд приходить до висновку, що оскільки заповіт від 24.09.2019 року не посвідчувався, зокрема ні нотаріусами, ні іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК Кодексу, тому кваліфікується судом як такий, що складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, у зв`язку з чим не може бути визнаний недійсним.

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" заповіт, як правочин, підпорядковується загальним правилам про вчинення правочинів та їх недійсність, якщо у книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. Згідно положень статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частина перша статті 1257 ЦК України визначає недійсніть заповіту, якщо він складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Відповідно до частини другої цієї статті за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно із ст.1247 ЦК України загальними вимогами до форми заповіту є: складання заповіту у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання; заповіт має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст. 1251, 1252 ЦК України. Крім того, ст.1248 ЦК України визначено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 N 3306/5 нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності відповідно до вимог ст.212 ЦК України, зважуючи на те, що у судовому засіданні оспорюваний заповіт від 24.09.2018 року від імені ОСОБА_8 є нікчемним, тому визнайння його недісним судом не вимагається.

За вказаних обставин позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263, 264, 265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення вигот овлено 20.09.2021 року

ГоловуючийВ. В. Леньо