Постанова

від 02.05.2023 по справі 5011-2/8969-2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2023 р. Справа№ 5011-2/8969-2012

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу "Арсеналець-3"

на рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2012 року

у справі №5011-2/8969-2012 (головуючий суддя Домнічева І.О., судді Літвінова М.Є., Трофименко Т.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-3"

про стягнення 375 786,29 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-3» про стягнення 375 786,29 грн., з яких 340886,77 грн. основного боргу, 18716 грн. пені, 7968, 58 грн. інфляційної складової боргу та 8214,94 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не здійснено своєчасну та повну оплату теплової енергії, отриманої за Договором №510248 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.10.1999 р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.11.2012 року у справі №5011-2/8969-2012 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Суд першої інстанції керувався тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт існування заборгованості за договором про постачання теплової енергії.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2012року у справі №5011-2/8969-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на думку скаржника суд першої інстанції не встановив дійсний тариф, а відповідно і дійшов передчасного висновку щодо вартості теплової енергії, яка підлягає стягненню в межах даного судового провадження з огляду на те, що:

1) суд залишив поза увагою правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 28.11.2011 у справі №21-246а11, у якій зазначено про необхідність реєстрації нормативно-правових актів міністерств та органів виконавчої влади. З огляду на вказане апелянт зазначає про помилковість застосування при здійсненні нарахування вартості спожитої теплової енергії тарифів встановлених нормативно-правовими актами, які не набули чинності у зв`язку з тим, що не пройшли державної реєстрації;

2) суд помилково стверджує про те, що визначення вартості теплової енергії для житлових організацій здійснюється згідно постанови НКРЕ №1729 від 14.12.2010, оскільки на думку скаржника така постанова визначає виключно вартість теплової енергії для населення;

3) з посиланням на постанову КМУ від 03.12.2008 №1082, відповідач зазначає, що не мав сплачувати вартість теплової енергії на будь-який рахунок окрім як на рахунок зі спеціальним режимом використання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського судому від 14.01.2013 р. порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житлово - будівельного кооперативу "Арсеналець-3" на рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року та призначено справу до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року, апеляційне провадження у справі №5011-2/8969-2012 зупинено до розгляду Київським апеляційним адміністративним судом справи №761/8760/14-а.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018 року.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 року справу № 5011-2/8969-2012 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 5011-2/8969-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М. А., судді: Дідиченко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 прийнято апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-3" на рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2012 у справі №5011-2/8969-2012 до провадження у визначеному складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

19.04.2019 р., 25.10.2019 р., 22.05.2020 р., 03.02.2021 р., 10.12.2021 р. Північним апеляційним господарським судом на адреси представників сторін направлено листи-нагадування №09.1-13/891/19, №09.1-13/2024/19, №09.1-13/462/20, №09.1-13/121/21, №09.1-13/1217/21 з проханням надати інформацію щодо результатів вирішення пов`язаної з нею справи №761/8760/14-а.

Станом на дату розгляду справи сторонами не було направлено жодної інформації стосовно розгляду справи №761/8760/14-а на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Разом з тим, відповідно до відомостей ЄДРСР, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №761/8760/14-а винесено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 у справі №761/8760/14-а.

У зв`язку з цим, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 поновлено провадження у справі №5011-2/8969-2012 та призначено її до розгляду на 02.05.2023.

У судове засіданні, 02.05.2023 представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи, всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с.234-239 т.2), а саме шляхом направлення процесуальних документів на офіційну електронну адресу сторін в підсистемі "Електронний суд", що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа, а також додатково була направлена ухвала на електронну адресу позивача яка зазначена в процесуальних документах, та на поштову адресу відповідача.

Відповідно пунктів 2, 4 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового ухвалу є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового ухвалу на офіційну електронну адресу особи. День проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами від 14.03.2022, від 18.04.2022), Закону України №2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення), яким визначено порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).

Відповідно до п. 5.8 Положення офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.

Згідно п. 59 Положення до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС процесуальні та інші документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає документи у справах або на офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.

Як слідує з матеріалів справи, ухвала Північного апеляційного господарського суду були направлені представникам сторін на офіційні електронні адреси та доставлені до скриньки, про що свідчать роздруківки з сервісу направлення електронних листів. (том 2, а.с. 234)

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, ухвала про поновлення провадження у справі від 27.03.2023, була оприлюднена на сайті ЄДРСР 28.03.2023.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Колегія суддів зазначає, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Єврорпейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Подібна правова позиція викладена в постанові Касаційоного цивільного суду від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19.

Враховуючи наведені положення, колегія суддів зазначає, що відповідачі не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою про виклик у судове засідання від 13.09.2022р., яка є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін у судовому засіданні 02.05.2023.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та матеріали справи, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26 жовтня 1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (яку в подальшому перейменовано у ПАТ "Київенерго"), як енергопостачальною організацією та Житлово-будівельним кооперативом «Арсеналець-3», як абонентом укладено договір № 510248 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до п.п. 2.2.1, 2.3.1, 2.3.2 якого енергопостачальна організація, зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору, а абонент, - додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору. (а.с.15-16 т.1)

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Позивач, з посиланням на облікові картки зазначає про те, що за період з 01.09.2010р. по 01.06.2012р. здійснив постачання теплової енергії за договором № 510248 на загальну суму 340 886,77 грн., що відображено у наданому позивачем розрахунку заборгованості відповідача. (а.с.7 т.1)

Відповідач факт поставки теплоенергії у визначений період у зазначеному позивачем обсязі не заперечує, проте як на стадії розгляду справи судом першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, зазначає про те, що розрахунок її вартості було здійснено за тарифом, який не підлягав застосуванню, оскільки був затверджений документом, який не був зареєстрований у встановленому законом порядку.

У Додатку № 3 до договору сторонами погоджено тарифи на теплову енергію та визначено (а.с.20 т.1), що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться згідно з Тарифами, затвердженими Розпорядженням КМДА від 15.01.1999 №47, за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ, можливе змінення тарифів в період дії договору.

Надані позивачем додаткові пояснення (а.с. 43 т.2) свідчать про те, що нарахування за період з вересня 2010 року по грудень 2010 року проведено з урахуванням Розпорядження КМДА №392 за тарифом 125,47 грн. без ПДВ, а за період з січня 2011 року по червень 2012 року згідно з постановою НКРЕЕ №1729 за тарифом 169,38 грн. без ПДВ.

31 травня 2010 року Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято розпорядження № 392 про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення.

Постановами Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 21-246а11 (а.с.123,124 т.1) та від 02.12.2014 у справі № 21-470а14 підтверджено обов`язковість реєстрації нормативно-правових актів, які видаються органами виконавчої влади, зокрема КМДА, та які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Також постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 10.12.2010, залишеною без змін постановою Верховного Суду України від 02.12.2014 у справі №21-417а14, визнано незаконними і не чинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.10.2009 за №1192, від 30.11.2009 за №1333 та від 31.05.2010 за № 392, на підставі яких була нарахована спірна заборгованість за первісним позовом.

На підставі викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що тарифи застосовані позивачем при нарахуванні заборгованості за період з 01.09.2010 по 31.12.2010 на підставі розпоряджень КМДА від 15.10.2009 за №1192, від 30.11.2009 за №1333 та від 31.05.2010 за № 392, які є незареєстрованими у встановленому порядку та такими, що у судовому порядку визнано незаконними та не чинними з моменту їх прийняття, не можуть бути застосовані у визначенні вартості поставленої теплової енергії.

Вказане свідчить про те, що при розрахунку вартості теплової енергії за 01.09.2010 р. по 31.12.2012 р. мали застосовуватись тарифи, встановлені розпорядженням КМДА №1245 від 20.06.2002 (які були чинними до прийняття розпоряджень щодо визначення тарифів, які в подальшому були визнані недійсними).

Враховуючи наявний в матеріалах справи розрахунок, те, що за тарифами визначеними розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002, яке зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за №46/429 та яким встановлювався тариф 54,42 грн. за 1 Гкал. без ПДВ, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість відповідача за первісним позовом за період з 01.09.2010 по 31.12.2010 за перерахунком складає 25103,17 грн. з ПДВ.

Щодо нарахувань за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 р. колегія суддів зазначає наступне.

Листом від 29.12.2010 №048-21-16245/510248 позивач повідомив відповідача про те, що постановою НКРЕЕ від 14.12.2010 №1729 «Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК «Київенерго» затверджено тарифи на теплову енергію» (а.с.41 т.2), яка набирає чинності 01.01.2011, визначено, що вартість для житлово-експлуатаційних організацій (населення) становитиме: 171,25 грн. грн. за 1 Гкал без ПДВ та 205,50 за 1 Гкал з ПДВ, а також у випадку якщо будинковий засіб обліку теплової енергії належить балансоутримувачу житлового будинку чи відсутній 169,38 за 1 Гкал без ПДВ та 203,26 за 1 Гкал з ПДВ

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ст. 20 цього ж Закону, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У своїй роботі ПАТ «Київенерго» керується чинним законодавством, Статутом, нормативними документами Міністерства палива та енергетики України та розпорядженнями Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА).

Згідно пп. 2.1 Договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Отже, визначення вартості теплової енергії виробництва ПАТ «Київенерго» для житлових організацій з 01.01.2011 має здійснюватись згідно з постановою Національної комісії регулювання електроенергетики У країни від 14.12.2010 № 1729. (а.с.7 т.2)

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" (із змінами і доповненнями,- внесеними Законом України від 07.10.2010 № 2592-УІ) до повноважень Національної комісії, регулювання ринку комунальних послуг України при регулюванні господарської діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання, зокрема належить встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією. А до створення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, дана функція покладена на Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1729 затверджено Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго" (а.с.7 т.2) тарифи на теплову енергію: для населення - 171,25 грн за 1 Гкал (без ПДВ); для населення - 169,38 грн за 1 Гкал (без ПДВ) (якщо будинковий засіб обліку теплової енергії належить балансоутримувачу жилого будинку або відсутній), а також вказано, що ця постанова (а з нею і тарифи на теплову енергію) набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Додаток №8 (а.с.26 т.1) до Договору №510248 має назву Довідка Дані по будинках (спорудах) ЖБК «Арсеналець-3», опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж АК «Київенерго» та містить інформацію про те, що такі послуги надаються щодо будинку у м. Києві на вул. Ентузіастів 31/1, який має житлове призначення, а відповідно кінцевим споживачем послуг з опалення та гарячого водопостачання є населення.

Відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, що має бути завершено до 1 січня 2011 року. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Керуючись наданими цим Законом повноваженнями, НКРЕ 14 грудня 2010 року прийняла постанову № 1729, якою було затверджено тарифи на теплову енергію Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго". Ця постанова набрала чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 1998 року № 335/98, діючого на момент виникнення правовідносин, встановлено, що НКРЕ в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень, які є обов`язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Таким чином як зазначено вище, із 22 липня 2010 року КМДА не може встановлювати тарифи на теплову енергію для суб`єктів природних монополій, а НКРЕ в межах повноважень, наданих Законом, 14 грудня 2010 року затвердила тарифи на теплову енергію Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго".

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 28.05.2013 у справі № 5011-64/2345-2012 (провадження №3-9гс13). (а.с.240-243т.2).

Вказане в сукупності свідчить про правомірність застосування до правовідносин сторін починаючи з 01.01.2011 тарифів, затверджених Постановою НКРЕ № 1729.(а.с.7 т.2)

Враховуючи викладене, за період з 01.01.2010 по 30.06.2012 позивачем обґрунтовано здійснено нарахування у розмірі 291534,02 грн. з ПДВ на підставі визначеного постановою НКРЕ №1729 тарифу (169,38 грн. без ПДВ).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано те, що позивачем надано, а відповідачем спожито за договором послуги загальною вартістю 316637,19 грн. з ПДВ.

Враховуючи викладено та те, що за твердженнями позивача, які не спростовані відповідачем останнім у період нарахування заборгованості здійснено оплату за договором у загальному розмірі 14053,04 грн., а також те, що відповідачем не надано доказів здійснення якихось додаткових оплат, колегія суддів зазначає, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано існування за відповідачем заборгованості у розмірі 302584,15 грн. (316637,19-14053,04), та приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у вказаній частині та відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 38302,62 грн. (340886,77-302584,15).

При цьому колегія суддів визнає такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції твердження відповідача про те, що він не мав сплачувати вартість теплової енергії на будь-який рахунок окрім як на рахунок зі спеціальним режимом використання з огляду на наступне.

Частиною другою статті 6 Закону України "Про нафту і газ" встановлено, що Кабінет Міністрів України та інші уповноважені на це органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом, реалізують державу політику в нафтогазовій галузі та здійснюють управління нею.

Виключний перелік повноважень Кабінету Міністрів України у сфері теплопостачання визначений Законом України "Про теплопостачання" (статті 10, 15). Аналіз зазначених положень свідчить, що Закон України "Про теплопостачання" не наділяє Кабінет Міністрів України повноваженнями щодо регулювання порядку проведення розрахунків за теплову енергію та/або затвердження порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за теплову енергію.

У свою чергу, згідно із статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно із частиною третьою статті 342 ГК України суб`єкт підприємництва має право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Відповідно до частини шостої статті 342 ГК України порядок відкриття рахунків в установах банків, форми розрахунків та порядок їх здійснення визначаються законом про банки і банківську діяльність, іншими законами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.

За таких обставин відкриття будь-яких рахунків, у тому числі із спеціальним режимом функціонування, та зарахування коштів за теплову енергію є правом ПАТ "Київенерго", а не його обов`язком, оскільки законами такий обов`язок на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність, пов`язану з постачанням теплової енергії, не покладено.

При цьому, як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем в період з 01.09.2010 по 30.06.2012 відповідачем сплачено на користь позивача заборгованість у сумі 14053,04 грн.

Враховуючи викладене та те, що відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів, що зазначений позивачем рахунках банківський рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом користування, а також не наведено законодавчих підстав для звільнення його від відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо поставки відповідачу теплової енергії, факт та обсяг поставки відповідачем не заперечується, натомість відповідач не надав доказів виконання взятих на себе зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за зазначеним договором у спірний період та має перед позивачем заборгованість за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510248 в сумі 302584,15 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 302584,15 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення у зазначеній частині підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також у позовній заяві позивач зазначає, що ним нараховано та пред`явлено до стягнення інфляційну складову боргу у розмірі 7968,58 грн., яку розраховано за періоди з листопада 2010 р. по червень 2011 виключно на суму 5543,52 грн. та з вересня по квітень 2012 виключно на суму 2425,06 грн.

Здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат за вказаний період, з урахуванням встановлених у межах розгляду даної справи обставин, колегія суддів зазначає, про те, що вказаний розрахунок виконано невірно, за періоди з листопада 2010 р. по червень 2011 сума інфляційних втрат складає 5839,34 грн., а з вересня по квітень 2012 сума інфляційних втрат складає 2492,72 грн.

Разом з тим, з огляду на відсутність у суду права виходу за межі позовних вимог колегія суддів зазначає про те, що вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі 7968,58 грн.

Також позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 3% річних в сумі 8214,94 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних колегія суддів дійшла висновку про те, що зважаючи на суми заборгованості, які існували у відповідний період з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 7492,94 грн.

Крім іншого позивачем заявлено про стягнення з відповідача 18716 грн. пені.

Пунктом 3 додатку № 4 до договору № 510248 сторонами визначено, що сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця. (а.с.22 т.1)

Пунктом 3.5. додатку № 4 до вказаного договору сторони погодили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку) позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не пізніше суми, обумовленої чинним законодавством України. (а.с.22 т.1)

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За результатами дослідження наданого позивачем розрахунку пені колегією суддів встановлено, що позивач здійснював нарахування пені на суми заборгованості, які існували в період з травня 2011 р. по січень 2012 р., в період з травня 2011 р. по лютий 2012 р., в період з травня 2011 р. по березень 2012 р., в період з травня 2011 р. по квітень 2012 р., в період з травня 2011 р. по травень 2012 р., тобто без врахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи викладене, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, колегія суддів зазначає, що обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача є пеня у розмірі 6605,16 грн.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року у справі №5011-2/8969-2012 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України та те, що апеляційну скаргу задоволено частково колегія суддів зазначає, що відповідачу за рахунок позивача підлягають відшкодуванню 521,67 грн. судового збору за звернення з апеляційною скаргою.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 277, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу "Арсеналець-3" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року у справі №5011-2/8969-2012 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року у справі №5011-2/8969-2012 скасувати та прийняти нове рішення:

« 1) Позовні вимоги задовольнити частково.

2) Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-3» (м. Київ, вул. Ентузіастів, 31/1; код ЄДРПОУ 23376825) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34, код ЄДРПОУ 00131305) 302584 (триста дві тисячі п`ятсот вісімдесят чотири) грн. 15 коп. основного боргу, 6605 (шість тисяч шістсот п`ять) грн. 16 коп. пені, 7968 (сім тисяч дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 58 коп. інфляційних, 7492 (сім тисяч чотириста дев`яносто дві) грн. 94 коп. 3 % річних та 6492 (шість тисяч чотириста дев`яносто дві) грн. 83 коп. судового збору за звернення з позовом. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-3» (м. Київ, вул. Ентузіастів, 31/1; код ЄДРПОУ 23376825) 521 (п`ятсот двадцять одна) грн. 67 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

5. Матеріали справи №5011-2/8969-2012 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 15.05.2023

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук