Рішення

від 08.05.2023 по справі 904/4234/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2023м. ДніпроСправа № 904/4234/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

за участі секретаря судового засідання Риженко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Інкс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофлекс Груп", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 762 722,99 грн.

Представники:

Від позивача: Ручка О.С., ордер серії ВК № 1062379 від 13.12.2022, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета-Інкс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофлекс Груп" про стягнення заборгованості за договором поставки продукції для поліграфії № ПІ-12 від 15.04.2016 у розмірі 762 722,99 грн., з яких:

- 526 675, 01 грн. - основний борг;

- 41 474, 63 грн. - 3 % річних;

- 194 573, 35 грн. - інфляційні збитки.

Ухвалою від 21.11.2022 позовну заяву залишено без руху.

28.11.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 05.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 20.12.2022.

20.12.2022 cторони в підготовче засідання не з`явился.

Позивач направив заяву про проведення підготовчого засідання без його участі та про подальший розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 20.12.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Інкс" про подальший розгляд справи в режимі відеоконференції задоволено. Відкладено підготовче засідання на 23.01.2023.

23.01.2023 сторони в підготовче засідання не з`явилися.

Відповідач направив до суду через систему "Електронний суд" наступні документи.

1. Заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

2. Клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

3. Клопотання про отримання процесуальних документів в електронному вигляді на електронну адресу verba@urist.dp.ua.

4. Заяву про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та надання електронної копії матеріалів на електронну адресу.

5. Клопотання про направлення представнику відповідача копії всіх процесуальних рішень, що приймались судом по справі, в т.ч. копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

6. Клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із викликом повноважного представника до слідчого відділу Дніпровського районного управління ГУНП в Дніпропетровській області для участі у допиті по кримінальному проваженню.

Ухвалою від 23.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 04.03.2023. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофлекс Груп" про подальший розгляд справи в режимі відеоконференції задоволено. Відкладено підготовче засідання на 02.02.2023.

24.01.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

02.02.2023 в підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 16.02.2023.

16.02.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач надав наступні документи:

- відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив;

- додаткові пояснення по справі;

- клопотання про витребування доказів

- клопотання про призначення експертизи.

Однак, доказів направлення позивачу цих документів відповідач не надав.

Ухвалою від 16.02.2023 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 02.03.2023.

02.03.2023 позивач через систему "Електронний суд" надав про зміну підстав позову, яка мотивована тим, що укладений між сторонами договір поставки продукції для поліграфії №ПІ-12 від 15.04.2016, відповідно до його п. 12.6 діє до 31.12.2016. Таким чином, строк його дії завершився, а поставка товару, борг за який є предметом даного позову, відбувалася на підставі окремих видаткових накладних та рахунків-фактур.

Відтак, позивач просить стягнути заборгованість за отриманий товар в сумі 526 675,01 грн., 3% річних в сумі 41 474,63 грн. та інфляційні втрати в сумі 194 573,35 грн. в межах ціни первісного позову згідно нових розрахунків.

Суд прийняв дану заяву та вирішив розглядати позов з її врахуванням.

Відповідач надав:

1. Заяву про виконання ухвали суду, в якій просить долучити до матеріалів справи докази направлення позивачу документів.

2. Клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 .

3. Клопотання/заява про визначення процедури врегулювання спору за участю судді.

Дана заява мотивована тим, що позивач наполягає, що спірні поставки відбувались в межах договору, а відповідач заперечує це і вважає вимоги позивача передчасними, оскільки позивачем не направлялись вимоги про оплату поставленого товару, що вказує на те, що у відповідача не настав строк оплати по ним.

Вивчивши зазначені клопотання, суд прийшов до висновку про їх відхилення.

Враховуючи те, що заява про зміну підстав позову подана суду та направлена відповідачу лише 02.03.2023, клопотання відповідача про призначення експертизи залишено на розгляді суду.

Ухвалою від 02.03.2023 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофлекс Груп" про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 відмовлено. В задоволенні клопотання/заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофлекс Груп" про визначення процедури врегулювання спору за участю судді відмовлено. Оголошено перерву в підготовчому засіданні в межах розумного строку до 14.03.2023. Зобов`язано позивача надати в наступне судове засідання оригінал листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофлекс Груп" № 08/2 від 08.02.2022 та докази його отримання відповідачем.

02.03.2023 від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 06.03.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофлекс Груп" відмовлено, у зв`язку із зайнятістю майданчиків для проведення відеоконференцій.

13.03.2023 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів.

Крім того, позивач направив клопотання/заяву про відкладення підготовчого засідання та про проведення наступних судових засідань в режимі відеоконференції.

13.03.2023 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли наступні документи.

1. Клопотання/заява щодо невиконання ухвали суду від 16.02.2023 і від 02.03.2023, в якій відповідач зазначає про невиконання позивачем вимог суду, викладених в п. 3 ухвали від 16.02.2023 та п. 4 ухвали від 02.03.2023

2. Заява про виконання ухвали суду, в якій відповідач повідомив про виконання ним вимог суду, викладених в ухвалі від 16.02.2023 в частині надання доказів направлення позивачу відзиву на позовну заяву, додаткових пояснень по справі, клопотання про витребування доказів, клопотання про призначення експертизи, надав докази направлення їх відповідачу.

3. Заява про виправлення описки в судовому рішенні, яка мотивована тим, що при виготовленні повного тексту ухвали від 02.03.2023 судом було не в повній мірі відображено зміст прийнятого рішення в частині переліку документів, які суд зобов`язав позивача надати суду.

4. Клопотання/заява щодо уточнення питань, запропонованих відповідачем для призначення експертизи.

5. Заява про роз`яснення рішення, в якій відповідач зазначає, що зі змісту ухвал господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 і від 02.03.2023, постановлених у підготовчому засіданні не вбачається про встановлення для відповідача обов`язків подання до суду документів, окрім доказів направлення позивачу відзиву на позовну заяву, додаткових пояснень по справі, клопотання про витребування доказів, клопотання про призначення експертизи.

14.03.2023 позивач в підготовче засідання не з`явився.

Відповідач в підготовчому засіданні підтримав подані заяви та клопотання.

Клопотання відповідача про призначення експертизи залишено на розгляді суду.

Ухвалою від 14.03.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофлекс Груп" про виправлення описки в судовому рішенні задоволено.

Виправлено описку в резолютивній частині ухвали від 02.03.2023, виклавши п. 4. в наступній редакції:

"4. Позивачу надати в наступне судове засідання:

- оригінал листа-вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Інкс" №5 від 26.01.2022 та докази його отримання відповідачем,

- оригінал листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофлекс Груп" № 08/2 від 08.02.2022.".

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Інкс" про подальший розгляд справи в режимі відеоконференції - задоволено.

Відкладено підготовче засідання в межах розумного строку на 20.03.2023 о 12:30год.

Зобов`язано позивача надати в наступне судове засідання: оригінал листа-вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Інкс" №5 від 26.01.2022 та докази його отримання відповідачем, оригінал листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофлекс Груп" № 08/2 від 08.02.2022, докази направлення відповідачу документів, поданих до суду з клопотанням від 10.03.2023.

20.03.2023 в підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 23.03.2023.

23.03.2023 сторони в підготовче засідання не з`явилися.

Відповідач направив через систему "Електронний суд" клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому просить відкласти підготовче засідання на іншу дату, у зв`язку із різким погіршенням стану здоров`я представника.

Ухвалою від 23.03.2023 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофлекс Груп" про призначення експертизи відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.04.2023.

27.03.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

17.04.2023 сторони в судове засідання не з`явилися.

Відповідач направив:

1. Клопотання про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним.

Дане клопотання мотивоване тим, що позивачем надано до суду копію вимоги (вих № 5 від 26.01.2022) і опис вкладення.

На думку відповідача, позивачем не надано доказів направлення і отримання даної вимоги, оскільки не надано фіскальний чек із зазначенням номеру поштового відправлення, за допомогою якого суд і учасники судового процесу могли б встановити, що лист було направлено.

Відповідач зазначив, що в описі відсутній номер поштового відправлення, що позбавляє суд можливості встановити належність опису до рекомендованого листа і перевірити, що саме ці документи було направлено відповідачу.

Також відповідач зазначив, що з наданого опису вкладень вбачається, що його нібито було направлено за адресою 49000, м. Дніпро, вул. Краснопільська, 9, тобто за іншою адресою, оскільки місцезнаходженням відповідача є: вул. Далекосхідна, 18, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51917.

Відповідач також наголосив, що з опису вкладень вбачається, що за таким описом було надіслано вкладення - лист № 5 від 26.08.22, тобто він не підтверджує факту направлення вимоги № 5 від 26.01.22

2. Клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, у зв`язку із продовженням лікування представника відповідача.

Зважаючи на клопотання відповідача, суд вважає за можливе розгляд справи відкласти.

При цьому, суд звернув увагу відповідача, що представництво в суді не обмежується однією особою, та відповідач, в разі неможливості його представника приймати участь в судових засіданнях, може звернутись до інших осіб.

Ухвалою від 17.04.2023 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті позовних вимог на 08.05.2023.

08.05.2023 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи по суті позовних вимог не надав.

Суд звертає увагу, що ухвалою від 17.04.2023 явка в судове засідання 08.05.2023 визнавалась необов`язковою.

Суд не приймає клопотання про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним, оскільки позивач надав докази направлення вимоги відповідачу за двома адресами:

- вул. Краснопільська, 9, м. Дніпро, 49000,

- вул. Далекосхідна, 18, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51917.(т. 1, а.с. 250, 251).

Також позивач надав накладні, в яких зазначено номери поштового відправлення (т.1, а.с. 252).

Згідно описів вкладення, в них зазначено про направлення відповідачу листа № 5 від 26.01.2022.

За змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

08.05.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 526 675,01 грн.

У зв`язку з прострочення оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував та просить стягнути також з відповідача 41 474, 63 грн. - 3 % річних за загальний період прострочення з 06.12.2019 по 10.11.2022, 194 573, 35 грн. - інфляційні збитки за загальний період прострочення з березня 2020 по жовтень 2022.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві заперечив факт поставки товару саме за договором поставки продукції для поліграфії № ПІ-12 від 15.04.2016, оскільки даний договір не укладався між сторонами.

Відповідач підтвердив існування ділових відносин між сторонами, однак не на підставі даного договору, оскільки даний договір був чинний до 31.12.2016, а поставка товару здійснювалась у період із грудня 2019 по квітень 2021, тобто після закінчення дії договору.

Також відповідач наголосив, що у видаткових накладних, у графі підстава, зазначено рахунки, а не договір поставки.

Також відповідач зазначив про те, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про оплату вартості поставленого товару, а тому не настав строк виконання зобов`язання по оплаті товару. Вказане, на думку відповідача, також виключає нарахування сум штрафних санкцій.

Крім того, відповідач просив до всіх позовних вимог застосувати позовну давність.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних із встановленням факту поставки товару та порушення відповідачем домовленості з оплати товару на обумовлену суму, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Планета-Інкс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврофлекс Груп" було досягнуто домовленості про постачання товару.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами статті 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 стаття 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату вартості товару № ПІ-0001736 від 28.11.2019, № ПІ-0001818 від 17.12.2019, №ПІ-0001839 від 20.12.2019, № ПІ-0000022 від 14.01.2022, № ПІ-0000090 від 30.01.2020, № ПІ-0000114 від 04.02.2020, № ПІ-0000141 від 11.02.2020, № ПІ-0000494 від 19.04.2021, № ПІ-0000662 від 18.05.2020, № ПІ-0000691 від 21.05.2020, № ПІ- 0000874 від 19.06.2020.

На виконання домовленості, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними № ПІ-0001705 від 05.12.2019 на суму 48 886,37 грн, № ПІ-0001760 від 17.12.2019 на суму 40 142,83 грн, № ПІ-0001782 від 20.12.2019 на суму 90 864,24 грн., № ПІ-0000020 від 14.01.2020 на суму 60 201,41 грн., № ПІ-0000086 від 30.01.2020 на суму 8 256,82 грн., № ПІ-0000111 від 04.02.2020 на суму 64 177,49 грн, №ПІ0000138 від 11.02.2020 на суму 2 225,45 грн., № ПІ-0000173 від 18.02.2020 на суму 85 255,15 грн., № ПІ-0000668 від 22.05.2020 на суму 51 675,44 грн., № ПІ-0000828 від 18.06.2020 на суму 29 121,54 грн., № ПІ-0000835 від 19.06.2020 на суму 47 216,70 грн., № ПІ-0000489 від 21.04.2021 на суму 44 327,20 грн.

Вказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

Таким чином, вартість поставленого товару становить 572 350,64 грн.

Вказане також підтверджується податковими накладними на суму 572 350,64 грн. (а.с.179-190).

Позивач зазначає про наявність заборгованості за поставлений товар в розмірі 526 675,01 грн.

Відповідач поставлений товар на загальну суму в розмірі 526 675,01 грн. не сплатив, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач доказів оплати вартості поставленого товару в розмірі 526 675,01 грн. не надав.

Суд зазначає, що матеріали справи містять лист відповідача № 08/2 від 08.02.2022, в якому він визнає існування заборгованості перед позивачем за поставлений товар в розмірі 526 675,01 грн. (а.с. 34).

Крім того, відповідач проти поставки товару не заперечив, доказів його неотримання не надав.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність доказів сплати відповідачем вартості поставленого товару в розмірі 526 675,01 грн., суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Щодо нарахування 3% річних.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 41 474, 63 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 06.12.2019 по 10.11.2022.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що розмір 3% річних більший, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позовна вимога є такою, що підлягає задоволенню у розмірі 41 474,63 грн.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Пунктом. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Заявлені позивачем до стягнення 194 573, 35 грн. інфляційні втрати нараховані за загальний період прострочення з березня 2020 по жовтень 2022.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд судом встановлено, що розмір інфляційних втрат більший, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позовна вимога є такою, що підлягає задоволенню у розмірі 194 573, 35 грн.

Щодо клопотання відповідача про застосування до всіх позовних вимог позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Положеннями частин першої та другої статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Утім, згідно з частиною першою статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 261 цього Кодексу за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, виходячи з положень статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18).

Разом з тим суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 Розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими протягом 2020, 2021 та 2022 років, дія карантину продовжувалась на всій території України та діє до цього часу. Розпорядженням КМУ «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» від 23.03.2020 № 338-р зі змінами від 19.08.2022 № 928, установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 31 грудня 2022 року.

Як убачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась із 05.12.2019, що підтверджується спірними видатковими накладними.

Отже, позовна давність, враховуючи вищенаведені факти, за першою видатковою накладною від 05.12.2019 - до 05.12.2022, таким чином, позов подано до суду в межах строку позовної давності (16.11.2022).

Станом на 10.11.2022 (кінцеву дату нарахування штрафних санкцій) на усій території України продовжував діяти карантин, пов`язаний із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

За таких обставин суд вказує, що строк позовної давності в силу п. 12 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України продовжується на строк дії карантину, у зв`язку з чим суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску Позивачем строку позовної давності.

Крім того, суд наголошує, що позивач направив відповідачу вимогу про оплату товару № 5 від 26.01.2022 за двома адресами та матеріали справи містять докази направлення цих вимог.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 526 675,01 грн., інфляційних втрат в розмірі 194 573,35 грн., 3% річних у розмірі 41 474,63 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Інкс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофлекс Груп" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 762 722,99 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофлекс Груп" (51917, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Далекосхідна, буд. 18; ідентифікаційний код 40102403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Інкс" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 32-Б, ідентифікаційний код 37298747) основний борг в розмірі 526 675,01 грн., інфляційні втрати в розмірі 194 573,35 грн., 3% річних у розмірі 41 474,63 грн., судовий збір у розмірі 11 440,84 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.05.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко