Ухвала

від 08.05.2023 по справі 910/20965/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.05.2023Справа № 910/20965/20Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за заявою Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське"

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021

у справі № 910/20965/20

за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське"

до Кабінету міністрів України

про визнання незаконним та скасування розпорядження Ради Міністрів Української РСР № 185-р від 30.03.1987 в частині додатку № 6 в частині рядка "Колгосп імені Леніна 342,6".

Представники учасників судового процесу: згідно протоколу судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Колективне сільськогосподарське підприємство "Андріївське" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Кабінету міністрів України (далі - відповідач, Кабмін) про визнання незаконним та скасування розпорядження Ради Міністрів Української РСР № 185-р від 30.03.1987 в частині додатку № 6 в частині рядка "Колгосп імені Леніна 342,6".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 та постановою Верховного Суду від 10.11.2021, у задоволенні позову відмовлено.

10.04.2023 Колективне сільськогосподарське підприємство "Андріївське" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 за нововиявленими обставинами.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/322/23 від 06.04.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/20965/20 для розгляду заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва за нововиявленими обставинами у зв`язку з відпусткою судді Джарти В.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2023 справу №910/20965/20 для розгляду заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 за нововиявленими обставинами передано судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.05.2023.

25.04.2023 представником відповідача подано відзив на заяву про перегляд рішення за нововивченими обставинами.

28.04.2023 представником позивача подано відповідь на відзив.

У судове засідання 08.05.2023 представники сторін з`явились, представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного висновку.

Звертаючись із позовом до суду позивач зазначав, що 27.06.1951 сільськогосподарській артілі імені Молотова села Андріївка Макарівського району виконкомом Макарівської районної ради депутатів трудящих було видано Державний акт №548521, згідно якого за сільськогосподарською артіллю імені Молотова було закріплено в безоплатне і безстрокове користування земля площею 3984,95 га згідно з планом і описом меж.

Згідно протоколу загальних зборів колгоспників ім. Молотова від 06.07.1957 колгоспу ім. Молотова присвоєно ім`я В.І. Леніна.

28.01.1992 Макарівського РДА прийнято рішення №10 «Про реєстрацію та перереєстрацію підприємств, організацій всіх форм власності, кооперативів, громадських об`єднань та інших суб`єктів підприємницької діяльності», пунктом 9 якого перереєстровано колгосп ім. Леніна с. Андріївка.

Згідно протоколу загальних зборів членів колгоспу ім. Леніна від 08.02.1992 вирішено питання про перейменування колгоспу ім. Леніна на колгосп «Андріївський».

21.04.1997 КСП «Андріївське» код 03754892 видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

Таким чином позивач (КСП «Андріївське») є правонаступником сільськогосподарської артілі (колгоспу) імені Молотова.

Дані обставини встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 04.03.2015 у справі №911/46/15 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016, та як було зазначено у рішенні суду у даній справі, відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

Розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 30.03.1987 №185-р було прийнято пропозицію щодо вилучення з користування колгоспів (в т.ч. колгоспу ім. Леніна) земель «за згодою загальних зборів колгоспників». Загальні збори колгоспників колгоспу імені Леніна (правонаступником якого є позивач) згоди на таке вилучення не давали. Після прийняття Розпорядження Ради Міністрів УРСР від 30.03.1987 №185-р зміни до правовстановлюючих документів на землю колгоспу імені Леніна не вносилися.

31.08.1987 Макарівським лісгоспом було видано наказ №53 «Про внутрішньогосподарську організацію лісгоспу після прийому до складу держлісфонду колгоспних та радгоспних лісів», яким розподілено площі державного лісового фонду, в тому числі площею 342,6 га, які належали колгоспу імені Леніна.

Позивач вважає спірне розпорядження від 30.03.1987 незаконним, виходячи з того, що на землі лісового фонду відповідно до положень Земельного кодексу УРСР належали до окремої категорії земель. Особливістю правового режиму земель державного лісового фонду було те, що такі землі могли використовуватися за цільовим призначенням як лісогосподарськими підприємствами, організаціями, установами, так і сільськогосподарськими підприємствами - колгоспами та радгоспами згідно з частиною 1 статті 140 ЗК УРСР.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції констатував недоведення позивачем невідповідності спірного розпорядження вимогам чинного на момент його прийняття законодавства, оскільки: (1) розпорядження (у тому числі вилучення) землями лісового фонду належало до виключної компетенції Ради Міністрів УРСР; (2) згідно зі статтею 40 Земельного кодексу Української РСР згода загальних зборів членів колгоспу була необхідною виключно у випадку вилучення земель, що мають культурне або наукове значення, до яких спірна земельна ділянка не належить. Також суд послався на преюдиційні обставини стосовно вилучення спірної землі, встановлені судовим рішенням у справі №911/46/15.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 липня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Здійснивши аналіз статті 40 Земельного кодексу Української РСР, апеляційний суд визнав помилковим висновок місцевого суду про врегулювання цією нормою тільки питання вилучення земель, що мають культурне або наукове значення, та констатував, що вказана стаття врегульовує вилучення всіх перелічених у ній категорій земель, у тому числі земель колгоспів за згодою загальних зборів членів колгоспу.

Апеляційний суд не встановив існування станом на 1987 рік спеціального законодавчого врегулювання форми розпорядження уповноваженого органу - Ради міністрів УРСР про вилучення земельних ділянок, а тому дійшов висновку про дотримання відповідачем порядку вилучення земельної ділянки, а безпосередньо зміст спірного розпорядження містить пряму вказівку на отримання згоди загальних зборів членів колгоспу на вилучення землі.

Постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 липня 2021 року і рішення Господарського суду міста Києва від 08 квітня 2021 року у справі № 910/20965/20 залишено без змін.

Верховний Суд зазначив, що у даній справі апеляційний суд, керуючись положеннями статей 73, 74, 76, 77, 86 ГПК України, на підставі допустимих доказів у їх сукупності встановив обставину відповідності спірного розпорядження вимогам законодавства та дотримання відповідачем порядку вилучення земельної ділянки з згодою загальних зборів членів колгоспу.

06.04.2023 КСП «Андріївське» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 за нововиявленими обставинами.

Вказана заява мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази (відповідне рішення чи протокол загальних зборів колгоспу щодо надання згоди на вилучення земель із користування колгоспу, будь-які документи, які містять посилання на таке рішення загальних зборів колгоспу щодо надання згоди на вилучення земель із користування колгоспу) судами не встановлена, і така обставина не була відома і позивачу.

Заявник зазначає, що цей факт (істотна обставина - відсутність згоди землекористувача в матеріалах пропозиції (висновку) Держагропрому та оскаржуваного розпорядження) існував на час розгляду справи, однак доказів щодо цього факту не існувало з об`єктивних причин, серед яких зокрема те, що цей доказ (відповідь Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України) було сформовано - 13.03.2023.

Таким чином, заявник зазначає, що встановлена обставина відсутності рішення загальних зборів колгоспу ім. Леніна щодо надання згоди на вилучення земель із користування колгоспу є істотною для справи, не була встановлена судом та не була і не могла бути відома позивачу, в зв1язку з чим заявник просить переглянути за ново виявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі № 910/20965/20 та визнати незаконним та скасувати розпорядження Ради Міністрів Української РСР № 185-р від 30.03.1987 в частині додатку № 6 в частині рядка «Колгосп імені Леніна 342,6».

Згідно з частинами 1 та 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відповідно до частин 4, 5 статті 320 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

За таких обставин, при зверненні до суду з заявою в порядку глави 3 Господарського процесуального кодексу України заявником повинно бути доведено наявність підстав, встановлених статтею 320 Господарського процесуального кодексу України.

Як було вказано вище, як на нововиявлену обставину заявник посилається на встановлення на підставі відповіді Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України від 13.03.2023 відсутності рішення загальних зборів колгоспу ім. Леніна щодо надання згоди на вилучення земель із користування колгоспу.

В той же час, суд не погоджується із даними твердженнями заявники з огляду на наступне.

По-перше, всі доводи представника КСП «Андріївське» фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та застосування норм права при дослідженні спірних правовідносин.

Так, Господарський суд міста Києва у рішенні від 08.04.2021 зазначив, що посилання позивача на те, що Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 30.03.1987 № 185-р не було вилучено землі для ведення лісового господарства, а лише було прийнято пропозицію про вилучення, а також на те, що в розпорядженні зазначено - за згодою загальних зборів колгоспників, а колгосп імені Леніна такої згоди не надавав, суд відхиляє.

Північний апеляційний господарський суд у постанові від 06.07.2021 зазначив, що господарськими судами у 2015-2017 роках було розглянуто справу №911/46/15 за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства «Андріївське» до Макарівської районної державної адміністрації та Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» про:

1) скасування розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 18.03.04 №80 «Про надання земельних ділянок в постійне користування Макарівському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Андріївської сільської ради»;

2) скасування державного акта на право постійного користування землею КВ № 002934, виданого Макарівському державному лісогосподарському підприємству 20.05.04 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №001;

3) скасування державного акта на право постійного користування землею КВ №002937, виданого Макарівському державному лісогосподарському підприємству 20.05.04 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №002;

4) визнання за Колективним сільськогосподарським підприємством «Андріївське» права користування земельною ділянкою на підставі державного акта на вічне користування землею колгоспами від 21.06.51 №548521 в частині площі 366,3881 га, наданої в постійне користування Макарівському державному лісогосподарському підприємству.

Позивач у справі №911/46/15 посилався на те, що оскаржуване розпорядження прийнято райдержадміністрацією з перевищенням її компетенції та з порушенням прав позивача, зазначаючи, що земельна ділянка площею 366,3881 га, надана відповідачу-2 у справі №911/46/15 в постійне користування за спірним розпорядженням, перебувала в користуванні позивача на підставі виданого сільськогосподарській артілі імені Молотова Державного акта на вічне користування землею колгоспами від 27.06.51 та що вилучення земельної ділянки у попереднього користувача не проводилось та позивач, як правонаступник сільськогосподарської артілі імені Молотова, не надавав згоди на її вилучення.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.03.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2016 у справі №911/46/15, у задоволенні позову було відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову від 29.03.2016 у справі №911/46/15, встановив, що «Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 30.03.1987р. №185-р за пропозицією Держагропрому УРСР було вилучено з користування колгоспів, радгоспів та інших господарств землі і надано їх для використання в сільському або лісовому господарстві землекористувачам згідно з додатками до розпорядження. Так, згідно додатку №6 до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 30.03.1987р. №185-р вилучено в колгоспу імені Леніна та передано Макарівському лісгоспзагу у складі Зябуянського лісництва 342,6 га земель для ведення лісового господарства, що підтверджується наявною копією в матеріалах справи наказу по Макарівському лісгоспзагу від 31.08.1987р. №53. Наказом Міністерства лісового господарства від 31.10.1991р. №133 затверджено нову схему організаційної структури управління лісовим господарством, встановлено, що правонаступником ліквідованих лісгоспзагів та лісомеліоративних станцій є відповідні державні лісогосподарські підприємства (держлісгоспи).

Посилання позивача на те, що Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 30.03.1987р. №185-р не було вилучено землі для ведення лісового господарства, а лише було прийнято пропозицію про вилучення, а також на те, що в розпорядженні зазначено - за згодою загальних зборів колгоспників, а колгосп імені Леніна такої згоди не надавав, спростовуються наявним в матеріалах справи копії наказу по Макарівському лісгоспзагу від 31.08.1987р. №53, що свідчать про фактичне виконання розпорядження та фактичне вилучення земель».

У зв`язку з викладеним, Північний апеляційний господарський суд у постанові від 06.07.2021 зазначив, що: вже були предметом судового розгляду у справі №911/46/15 та були відхилені твердження позивача про те, що Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 30.03.1987 №185-р не було вилучено землі для ведення лісового господарства, а лише було прийнято пропозицію про вилучення, а також те, що в розпорядженні зазначено - за згодою загальних зборів колгоспників, а колгосп імені Леніна такої згоди не надавав.

У постанові Верховного Суду від 10.11.2021 зазначено, що у даній справі апеляційний суд, керуючись положеннями статей 73, 74, 76, 77, 86 ГПК України, на підставі допустимих доказів у їх сукупності встановив обставину відповідності спірного розпорядження вимогам законодавства та дотримання відповідачем порядку вилучення земельної ділянки з згодою загальних зборів членів колгоспу.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

По-друге, необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Позивачем в якості посилання на існування нововиявлених обставин долучено до матеріалів справи: Відповідь Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України № 906/6-18 від 13.03.2023 у якій зазначено, що у переглянутих документах Державного агропромислового комплексу Української РСР за 1987 рік, документів (у т.ч. про надання згоди на вилучення земель з користування колгоспу, проведення загальних зборів колгоспників тощо), які стали підставою для видання висновку Держагропрому УРСР від 19.03.1987 № 1551/238, не виявлено.

Однак, отримана позивачем відповідь є доказом, який мав бути оцінений судом разом з іншими доказами під час розгляду даної справи, та міг бути поданий позивачем в суд першої інстанції для підтвердження власної позиції, чого за час розгляду даної справи зроблено не було, оскільки позивач не був позбавлений можливості із запитом до подання позовної заяви до суду.

З огляду на викладене, за змістом приписів чинного процесуального законодавства не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами.

Проаналізувавши матеріали справи, надавши оцінку доводам заявника та поданим ним доказам, суд дійшов висновку про те, що обставини, зазначені позивачем у його заяві, не є нововиявленими в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої позивачем заяви, у зв`язку з чим у її задоволенні слід відмовити.

Згідно з частиною 3 статті 325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Відповідно до частини 4 зазначеної статті у разі відмови у задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 3 частини 3 статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду; постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 234, 325 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Колективного сільськогосподарського підприємства "Андріївське" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20965/20 відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20965/20 залишити в силі.

3. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складення повного тексту.

Повний текст ухвали складено: 15.05.2023

Суддя О.А. Грєхова