Рішення

від 04.05.2023 по справі 910/14014/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.05.2023Справа № 910/14014/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пролог-93"доТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер Енд Гембл Україна"простягнення 10 428 162,00 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Стеченко Я.В.;

від відповідача: Колток О.І.;

Противень С.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/14014/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог-93" (далі також - позивач, ТОВ "Пролог-93") до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер Енд Гембл Україна" (далі також - відповідач, ТОВ "Проктер Енд Гембл Україна") про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за оренду приміщення за час прострочення у сумі 10 428 162,00 грн.

Відповідно до ухвали суду від 09.02.2023 призначено підготовче засідання на 23.03.2023.

До початку підготовчого засідання від сторін надійшли наступні заяви та клопотання:

від позивача:

- відповідь на відзив;

- відмова від надання відповіді на поставлені запитання;

- заява про неврахування відзиву;

від відповідача:

- відзив на позов;

- заява про продовження строку для подання доказів;

- запитання позивачу про обставини, що мають значення для справи;

- заперечення на відповідь на відзив.

Судом було прийнято до уваги доводи позивача, які викладені у заяві про відмову від надання відповіді на поставлені запитання.

Зважаючи на те, що на виконання приписів ч. ч. 5, 6 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України позивач письмово повідомив суд та відповідача про підстави відмови від відповіді на питання, а суд дійшов висновку, що підстави для відмови були дійсно наявні, то клопотання відповідача про зобов`язання надати відповіді на запитання задоволенню не підлягає.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 04.05.2023.

04.05.2023 позивачем подані письмові пояснення по справі щодо застосування положень ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Безпосередньо в судовому засіданні 04.05.2023 представники сторін надали усні пояснення по суті спору.

Суд заслухав вступне слово, закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати.

У судовому засіданні 04.05.2023 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пролог-93" (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проктер енд Гембл Україна" (як орендарем) було укладено договір оренди офісних приміщень за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове оплатне володіння і користування на термін оренди приміщення в будинку згідно умов договору оренди.

У розділі договору "Терміни" сторонами визначено, зокрема, наступне:

- будинок - означає будинок за адресою: вул. Ігоревська/Набережно-Хрещатицька, 13/5 (літ. А), Київ, Україна, відповідно до системи іменування вулиць і нумерації будинків, прийнятої в місті Києві на момент підписання цього договору та договору оренди, який належить орендодавцю на праві власності, включаючи його устаткування, усі конструктивні елементи, рухоме майно і невід`ємні поліпшення, що є власністю орендодавця;

- приміщення - означає приміщення, орендоване орендарем у відповідності і на умовах договору оренди, визначених у статті 1 договору оренди та у додатку А до нього, за винятком місць загального користування.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. договору, приміщення включає наступні площі будинку: частина 1-го поверху площею 24,36 кв.м., повні поверхи - 2-гий - площею 1 156,02 кв.м., 3-тій - площею 1 140,5 кв.м., 4-тий - площею 1005,3 кв.м. та частину 5-го поверху площею 105,1 кв.м., детально визначених у по поверхових планах у Додатку А до договору оренди.

Загальна площа приміщення на момент підписання договору оренди сторонами складає 3431,28 кв.м. За згодою сторін, для цілей укладення договору оренди використанню підлягають дані про площу приміщення, зазначені у відповідній документації Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна (надалі - "БТІ"). Детальне визначення площі приміщення та його планування міститься у додатку А до договору оренди (п. 1.4. договору).

Згідно з п. 2.1. договору, сторони зобов`язуються здійснити передачу приміщення на підставі Акту приймання-передачі протягом 2 робочих днів з дати підписання договору оренди в стані, визначеному в додатку А до договору оренди, із складенням дефектної відомості, з детальним описом обладнання та стану приміщення та зазначенням зобов`язання орендодавця звершити оснащення приміщення згідно графіку робіт, визначеного в додатку Б до договору оренди, для здійснення орендарем робіт, передбачених у п. 8.4. договору оренди.

У розділі 3 договору сторони погодили, що оренда починається з дати початку оренди, якою є дата підписання акту приймання-передачі приміщення за формою, визначеною у додатку В до договору оренди. Термін оренди за згодою сторін встановлюється тривалістю 5 років і 17 календарних днів, і якщо оренда не буде достроково припинена чи термін оренди не буде продовжений відповідно до умов договору оренди, то датою закінчення оренди буде 01.08.2010.

Відповідно до п. 4.1. договору, орендодавець зобов`язується передати в оренду, а орендар прийняти приміщення з оформленням акту прийому-передачі приміщення за формою, що міститься в додатку В до договору оренди, протягом 2 робочих днів від дати підписання за умови, що стан приміщення відповідає опису, визначеному у додатку А до договору.

Як вбачається з умов, визначених в розділі 5 договору оренди, за згодою сторін загальна сума місячної орендної плати за оренду приміщення складає гривневий еквівалент 111 455,65 доларів США протягом усього терміну оренди, якщо інше прямо не встановлено договором оренди.

Згідно з п. 6.1. договору оренди, сторони погодили, що орендар буде оплачувати орендодавцю орендну плату, операційні витрати, плату за менеджмент будинку і плату за підземне паркування у формі попередньої оплати за початковий період оренди - з 01.08.2005, та за кожні наступні 3 місяці оренди - починаючи з 01.11.2005, з урахуванням спеціальних застережень, зазначених у статтях 7, 8 договору оренди, але не пізніше 10 числа місяця, який передує звітному періоду протягом усього терміну оренди з урахуванням податку на додану вартість, як то передбачено п. 5.4 договору оренди.

09.02.2022 сторони підписали Додаткову угоду до договору оренди відповідно до якої, зокрема, встановили, що починаючи з 01.03.2022 загальна площа орендованих приміщень становить 1 043,5 кв.м. Сторони також домовилися внести зміни до договору щодо строку оренди, а саме:

- термін оренди приміщень, паркувальних місць, перелік яких визначено в п. 1.2. договору продовжується до 30.06.2022 (включно);

- повернення приміщення оформлюється сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі (повернення) за формою, що міститься в додатку 3 до договору оренди. Приміщення вважається повернутим з моменту підписання такого акту.:

- повернення інших частин приміщення, а саме третій поверх, загальною площею 1 140,5 кв.м., приміщення першого поверху площею 15,06 кв.м., приміщення підвалу площею 36,25 кв.м. та шість паркувальних місць у підземному паркінгу, у зв`язку із закінченням їх терміну оренди 28.02.2022 відбуватиметься на загальних умовах, встановлених договором оренди з урахуванням положень додаткової угоди.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що незважаючи на неодноразові звернення представника орендодавця, орендар не повернув частину приміщення у встановлений договором оренди строк, використовував його до 26.08.2022, продовжував здійснювати заходи, щодо прибирання, вивезення меблів, речей, обладнання та інших предметів з частини приміщення. Фактично частина приміщення була звільнена від речей та майна орендаря лише 26.08.2022.

Як вбачається з доводів позивача, ТОВ "Пролог-93" надіслало лист від 18.10.2022 на електронну адресу відповідача та 20.10.2022 на юридичну адресу щодо повернення частини приміщень орендодавцю, які ТОВ "Проктер енд Гембл Україна" як орендар був зобов`язаний повернути 28.02.2022 згідно з додатковою угодою та договору оренди шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі (повернення), форма якого була визначена додатковою угодою від 09.02.2022 та щодо необхідності сплатити орендодавцю неустойки за порушення зобов`язань, щодо повернення частини приміщень у розмірі подвійної плати за користування частиною приміщень за час прострочення починаючи з 01.04.2022 по 26.08.2022 (включно) у сумі 10 428 162, 00 грн та сплати операційних витрат за період квітнень-серпень 2022 в сумі 138 177,38 грн.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступне:

- з 24.02.2022 відповідач через уповноважених ним осіб знаходився у постійній відкритій та конструктивній комунікації з представниками позивача, а поведінка ТОВ "Пролог-93" давала підстави для висновку, що останній розуміє об`єктивність причин несвоєчасного повернення приміщень 28.02.2022, які вплинули на обидві сторони договору;

- 26.08.2022 приміщення 3-го поверху були повністю звільнені орендарем, про що було повідомлено орендодавця та ним не заперечується;

- орендар належним чином та з урахуванням обставин, які склалися у державі вживав заходів для звільнення приміщення, не використовував приміщення 3-го поверху та не зловживав довірою та/або ситуацією для будь-яких особистих вигод або умисного неповернення вказаних приміщень та вчиняв усі дії від нього залежні для формалізації повернення приміщень;

- несвоєчасне виконання умов договору оренди було наслідком поважних та об`єктивних причин, зумовлених веденням бойових дій та військовою агресією проти України з боку російської федерації та вказані вище обставини свідчать про відсутність у діях відповідача вини, як обов`язкового елементу для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення неустойки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом, з урахуванням укладених між сторонами додаткових угод до договору оренди, строк оренди частини приміщень було встановлено до 28.02.2022.

До закінчення строку дії договору оренди сторони уклали 09.02.2022 додаткову угоду, спрямовану на врегулювання питань припинення оренди частини приміщень та продовжили дію договору оренди та оренду частини приміщень. Вказаною додатковою угодою чітко було встановлено припинення оренди частини приміщень 28.02.2022.

Відповідно до п. 4.5. договору (в редакції додаткових угод до договору) повернення приміщення оформлюється сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі (повернення) за формою, що міститься в додатку 3 до договору оренди.

Статтею 5 додаткової угоди від 09.02.2022 до договору оренди, сторони визначили умови повернення орендованих приміщень, що висвітлено у зобов`язанні орендаря власними силами та за власний рахунок звільнити орендоване приміщення від меблів, речей та іншого майна, здійснити ряд відновлювальних та ремонтних робіт:

1) демонтувати вивіски, меблі та прилади орендаря, відновити стіни в місцях кріплення приладів;

2) відновити пошкоджену після демонтажу меблів плитку в санвузлах;

3) винести меблі, речі, матеріали та документацію орендаря, особисті речі персоналу орендаря;

4) у випадку пошкодження стін, підлоги, огороджувальних конструкцій в місцях загального користування, під час винесення меблів та приладів, здійснити їх відновлення;

5) демонтувати автономні датчики системи протипожежної сигналізації, відновити плити підвісної стелі Армстронг, пошкоджені вказаними приладами;

6) відремонтувати або замінити пошкоджені вимикачі та розетки, втрачені лючки розеточних коробок встановлених в підлозі;

7) відновити пошкоджене підлогове покриття (механічні пошкодження, пропалений, розірваний ковролін, тріснуту/розбиту плитку);

8) виконати генеральне прибирання після демонтажу вивісок і приладів та вивезення меблів орендаря;

9) демонтувати фотошпалери в приміщеннях.

Виключно після вжиття вказаних вище заходів, перелічених у додатковій угоді від 09.02.2022 орендодавець мав прийняти об`єкт оренди за відповідним актом приймання-передачі (повернення).

З наведеного вбачається, що у відповідача виник обов`язок вжити заходи із звільнення орендованого приміщення від власного майна та здійснення відновлювальних та ремонтних робіт, починаючи з 09.02.2022, в залежності від виконання якого у позивача виникає обов`язок прийняття приміщення з оренди.

У той же час, у листі вих. № 22/21 від 31.05.2021 відповідач повідомив позивача про прийняття вищим керівництвом рішення не продовжувати оренду приміщень та запропоновано розглянути можливість продовження оренди на 3 місяці виключно приміщень 4-го поверху.

Позивач, у свою чергу, листом вих. № 270921/2 від 27.09.2021 повідомив відповідача, що не заперечує проти продовження оренди 4-го поверху на три місяці та запропонував умови такого продовження.

З огляду на вказане вище можна дійти висновку, що відповідач після отримання листа вих. № 270921/2 від 27.09.2021 знав про необхідність приведення приміщення 3-го поверху відповідно до умов договору оренди, здійснення відповідних ремонтних/відновлювальних робіт та вивезення власного майна та речей.

Крім того, з наявних у матеріалах справи фактичних даних та доводів сторін вбачається, що орендарем з метою повернення частин приміщення було вчинено наступні дії:

- 24.03.2022 перераховано позивачу грошові кошти в розмірі 360 000,00 грн на виконання п. 6 додаткової угоди від 09.02.2022;

- 30.03.2022 демонтовано частину обладнання банкомату АТ "УкрСиббанк" та підготовлено до демонтажу банкомат, про що повідомлялося в листі від 29.03.2022;

- 26.05.2022 представником орендаря повідомлено про стадію завершення косметичного ремонту та повідомлено про звільнення приміщення від меблів після узгодження з благодійною організацією про їх безоплатну передачу;

- 21.06.2022 відповідачем передані меблі на благодійність;

- 28.06.2022 представником орендаря повідомлено про вивезення залишків меблів через тиждень;

- 05.07.2022-06.07.2022 проведено хімчистку приміщень оренди (відповідно до листа представника орендаря від 04.07.2022);

- 15.07.2022 представник орендаря у переписці констатує наявність в орендованому приміщенні належного йому майна;

- 26.08.2022 відповідачем остаточно вивезено меблі з орендованого приміщення, а приміщення оренди остаточно звільнене від майна орендаря.

Таким чином, процес виконання вимог додаткової угоди від 09.02.2022 та повернення орендованого приміщення зайняв у відповідача фактично період з 24.03.2022 по 26.08.2022, хоча частина приміщення повинна була бути повернута до 28.02.2022.

У п. 16.6 договору оренди сторони встановили, що за несвоєчасне повернення приміщення орендодавцю, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі:

- 1,5 місячної орендної плати в разі надання орендарем орендодавцю попереднього повідомлення про таку затримку не пізніше як за 3 місяці до дати закінчення оренди і лише за строк, визначений у такому повідомленні;

- подвійної місячної орендної плати за всі інші випадки затримання передачі приміщення протягом усього строку такого затримання.

Тож, у договорі оренди передбачено відповідальність за несвоєчасне повернення приміщення з оренди, а відповідач мав усвідомлювати наслідки затягування строків повернення орендованого приміщення.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили факт вчасного повернення відповідачем орендованого майна (приміщення) з оренди. Натомість сторони не заперечують того факту, що частина приміщення була звільнена від майна відповідача 26.08.2022.

З огляду на порушення відповідачем строків повернення майна (частини приміщення) з оренди, позивач нарахував неустойку в порядку ст. 785 ЦК України за загальний період з 01.04.2022 до 26.08.2022 в розмірі 10 428 162,00 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок неустойки, суд приходить до висновку про його обґрунтованість, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 10 428 162,00 грн підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог-93" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер Енд Гембл Україна" (08304, Київська обл., Бориспіль, вул. Завокзальна, 2; код ЄДРПОУ 19341005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог-93" (04070, м. Київ, вул. Ігорівська/Набережно-Хрещатицька, 13/5; код ЄДРПОУ 16476414) неустойку в розмірі 10 428 162,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 156 422,43 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.05.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко