Рішення

від 02.05.2023 по справі 910/15316/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.05.2023Справа № 910/15316/21За позовом Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємства "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСОУ Шевченківського району міста Києва

до 1. Громадської організації "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження",

2. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

3. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кащука Володимира Олександровича

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Київська міська організація товариства сприяння обороні України, м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Громадську організацію "Товариство сприяння обороні України", м. Київ

про визнання недійсним та скасування наказу, свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна,

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Романюк І.І. (адвокат за ордером серії АА№1300141 від 02.05.2023 року);

Карманніков М.О. (ліквідатор);

від відповідача 1: Титикало Р.С. (адвокат за ордером серії АІ№1139986 від 21.06.2022 року);

від відповідача 2: Онищенко Т.О. (в порядку самопредставництва);

від відповідача 3: не з`явились;

від третьої особи 1: не з`явились;

від третьої особи 2: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємство "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСОУ Шевченківського району міста Києва (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до 1) Громадської організації "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" (надалі - відповідач-1), 2) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - відповідач-2), 3) Кащука Володимира Олександровича (надалі - відповідач-3), в якому просить суд:

- визнати недійсним, незаконним і скасувати наказ "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна №558-В від 02.10.2000;

- визнати недійсним, незаконним і скасувати свідоцтво про право власності на майновий комплекс, серія та номер МК №010003196 видане 02.10.2000 Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43113121 від 20.09.2018, приватний нотаріус Кащук Володимир Олександрович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

- витребувати у відповідача-1 на користь позивача об`єкт нерухомого майна: майновий комплекс - стрілковий тир з службовими приміщеннями (літ. А, Б), об`єкт житлової нерухомості: Ні; загальна площа (кв.м.): 1 705, 3 кв. м., Опис: В цілому складається з 2 будинків (будівель), стрілковий тир (літ. А) загальною площею 1 683, 7 кв. м.; будівля охорони (літ. Б) загальною площею 21,6 кв. м., адреса: м. Київ, вул. Мельникова, будинок 46-а, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1649028480000.

27.09.2021 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в задоволенні якої ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 позовну заяву Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємство "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСОУ Шевченківського району міста Києва залишено без руху, встановлено останньому строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

04.10.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі № 910/15316/21 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 28.04.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі № 910/15316/21 скасовано, а справу №910/15316/21 направлено до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження в ній

05.05.2022 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 та 06.05.2022 передані судді Карабань Я.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

13.05.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/15316/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.06.2022.

13.06.2022 від представника відповідача-1 надійшло клопотання про залишення позову без руху, з посиланням на те, що позивачем не доплачено судовий збір та долучено до позову ксерокопії документів частина з яких є нечитабельною. На підтвердження суми недоплаченого судового збору відповідач-1 надав звіт про оцінку майна станом на 17.11.2021.

17.06.2022 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме наказу №558-В від 02.10.2000, з копією супровідного листа.

21.06.2022 від представника відповідача-2 надійшов відзив на позов, з клопотанням про поновлення строку на його подання. У відзиві зазначено, що наказ та свідоцтво, що оскаржуються, видавались в межах компетенції ГУ та відповідно до вимог чинного законодавства. Окрім того, свідоцтво це лише фіксація права власності на паперовому носії, тому визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності не є підставою для припинення права власності.

21.06.2022 від представника відповідача-1 надійшла заява про застосування строків позовної давності, відзив на позов, а також клопотання про витребування доказів. У відзиві відповідачем-1 зазначено, що ГО «Професійно-технічний навчальний заклад «Спортивно-технічний центр «Відродження» набуло права власності на майновий комплекс на законних підставах та відповідно до чинного, на момент набуття права власності, законодавства України. Також відповідачем-1 зазначено, що Професійно-технічний навчальний заклад «Спортивно-технічний центр «Відродження» ТСО Шевченківського району м. Києва та ГО «Професійно-технічний навчальний заклад «Спортивно-технічний центр «Відродження» є однією і тією ж юридичною особою та має однакові ідентифікаційні коди юридичної особи. Відповідач-1 звернув увагу на те, що позивач створений 05.04.2004 року, а тому, відповідач-1 є первинним власником майнового комплексу.

У підготовче засідання 21.06.2022 протокольною ухвалою судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-1 про залишення позову без руху, оскільки питання щодо розподілу судового збору буде вирішуватись в порядку ст.129 ГПК України при ухваленні рішення, що відповідає висновкам Верховного Суду викладеним у постанові від 28.04.2022 у даній справи. Також протокольними ухвалами суду поновлено відповідачу-2 строк для подання відзиву і прийнято поданий відзив до розгляду, прийнято до розгляду відзив відповідача-1, задоволено клопотання позивача про долучення доказів від 17.06.2022 і долучено подані докази до матеріалів справи, долучено до матеріалів справи заяву відповідача-1 про застосування строків позовної давності та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-1 про витребування доказів, в зв`язку з необґрунтованістю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання в справі №910/15316/21 на 10.08.2022, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Київську міську організацію товариства сприяння обороні України (надалі - третя особа) та витребувано докази в порядку ст.74 ГПК України.

23.06.2022 від представника відповідача-1 адвоката Титикало Р.С. надійшла заява про відвід судді Карабань Я.А., яка мотивована наявністю обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.

Ухвалою від 23.06.2022 року суддя Карабань Я.А. визнала необґрунтованою заяву представника Громадської організації "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" адвоката Титикало Р.С. про відвід судді Карабань Я.А. від розгляду справи №910/15316/21, заяву представника Громадської організації "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" адвоката Титикало Р.С. про відвід судді Карабань Я.А. від розгляду справи №910/15316/21 передала для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи №910/15316/21 для вирішення відводу передані на розгляд Сіваковій В.В.

Ухвалою від 27.06.2022 року (суддя Сівакова В.В.) заяву представника Громадської організації "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" адвоката Титикало Р.С. про відвід судді Карабань Я.А. від розгляду справи №910/15316/21 задоволено та справу №910/15316/21 передано для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2022 матеріали справи №910/15316/21 передано на розгляд судді Морозову С.М.

01.07.2022 до суду від відповідача-1 надійшла заява про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 підготовче засідання у справі №910/15316/21 призначено на 16.08.2022.

12.07.2022 до суду від Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців надійшов лист з документами на виконання ухвали суду від 21.06.2022.

14.07.2022 до суду від Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" надійшов лист з документами.

01.08.2022 до суду від позивача до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що докази утримання спірних приміщень з 1992 року по 2022 рік, балансові відомості та інші відсутні у позивача, оскільки керівником відповідача-1 з моменту його створення у 1993 році був Бевза В.Т. - та сама особа, яка була керівником позивача з моменту його створення і початку функціонування у 1992 році. Також позивачем долучено до матеріалів справи земельно-кадастрову інформацію на земельну ділянку та проект землеустрою.

02.08.2022 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду від 21.06.2022.

04.08.2022 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В підготовчому засіданні 16.08.2022 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 04.10.2022.

04.10.2022 до суду від відповідача-1 надійшли клопотання про витребування доказів.

В підготовчому засіданні 04.10.2022 судом залишено без розгляд заяву відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду та оголошено перерву до 22.11.2022.

19.10.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що 16.04.1993 року невстановленими особами створено та зареєстровано ГО із назвою ідентичною назві створеного у структурі ТСО України спортивного-технічного центру - ГО «Спортивно-технічний центр Товариства сприяння обороні України «Відродження» (код ЄДРПОУ 21493254). Засновниками ГО «СТЦ Відродження» є фізичні особи, а не Київська міська організація ТСО України чи Шевченківська районна організація ТСО України. 02.10.2000 року видано свідоцтво про право власності на ім`я неіснуючої юридичної особи: Професійно-технічний навчальний заклад «Спортивно-технічний центр «Відродження» (код ЄДРПОУ 21493254), оскільки станом на 02.10.2000 року юридична особа із кодом ЄДРПОУ 21493254 мала назву Громадська організація «Спортивно-технічний центр Товариства сприяння обороні України «Відродження», тоді як назва Професійно-технічний навчальний заклад «Спортивно-технічний центр «Відродження» належить позивачу.

В підготовчому засіданні 22.11.2022 судом було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, задоволено клопотання позивача про витребування оригіналів доказів для огляду та оголошено перерву до 24.01.2023.

13.01.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказу та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ГО "Товариство сприяння обороні України".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 залучено до участі у справі Громадську організацію "Товариство сприяння обороні України" в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та відкладено підготовче засідання до 21.03.2023.

Ухвалою від 21.03.2023 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.05.2023 року.

22.03.2023 року до суду надійшли пояснення третьої особи-2, в яких зазначено, що Підприємство «Професійно-технічний навчальний заклад «Спортивно-технічний центр відродження» ТСОУ Шевченківського району міста Києва належить до структури Товариства сприяння обороні України та є законним і повноправним власником спірного нерухомого майна.

В судовому засіданні 02.05.2023 року в справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено у позовній заяві, 18.02.1992 року, на основі постанови Президії Комітету Київської міської організації Товариства сприяння обороні України було прийнято рішення про необхідність реорганізації структур Товариства сприяння обороні України Шевченківського району та створення на їх базі районних спортивно - технічних клубів та навчальних закладів Товариства сприяння обороні України.

28 липня 1992 року, на підставі Акту від 28.07.1992р., затвердженого Головою Київської міської організації Товариства сприяння обороні України, Шевченківським районним комітетом Товариства сприяння обороні України було передано спортивно-технічному центру «Відродження», в особі начальника Бевзи В.Т., основні засоби, фонди, майно, автотехніку та інші цінності, зокрема: стрілецький тир з усіма службовими приміщеннями для зберігання зброї, боєприпасів та інших цілей, приміщення для ремонту та технічного обслуговування учбових автомобілів з сигналізацією та територією навколо тиру.

Акт від 28.07.1992р. підписаний зі сторони приймаючої організації - Начальником центра В.Т. Бевзою та скріплений печаткою Спортивно - технічного центру «Відродження» Товариства сприяння обороні України.

Наказом голови Комітету Київської міської організації Товариства сприяння обороні України №92 від 03.08.1992р. «Про початок функціонування спортивно - технічного центру «Відродження» в Шевченківському районі м. Києва, у зв`язку із тим, що відповідно до Акту від 28.07.1992р., формування спортивно - технічного центру було завершено, було визначено: функціонування спортивно - технічного центру Товариства сприяння обороні України Шевченківського району «Відродження» почати з 03.08.1992р. Начальнику спортивно - технічного центру Товариства сприяння обороні України «Відродження» Бевзі В.Т. інформувати районні органи державної влади та генерального директора КПО ім. Артема про початок функціонування центру.

Як зазначає позивач у позовній заяві, в 2021 році йому стало відомо, що 16.04.1993р. невстановлені фізичні особи, створили і зареєстрували юридичну особу - Громадську організацію «Спортивно - технічний центр Товариства сприяння обороні України «Відродження» (код ЄДР 21493254, наразі - Громадська організація «Професійно-технічний навчальний заклад «Спортивно - технічний центр Відродження»), яка була фактичним «клоном» позивача, створеним з метою заволодінням майном позивача.

При цьому, позивач зазначає, що 25.10.1999р. ОСОБА_2 звернувся до Головного управління майном Київської міської державної адміністрації із заявою про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна від 22.10.1999р. за Спортивно - технічним центром «Відродження» ТСОУ Шевченківського р-ну м. Києва, а саме: право власності на об`єкт нерухомого майна - Малокаліберний стрілецький тир СТЦ «Відродження» площею 2081,7 кв.м., який розташований за адресою м. Київ, вул. Мельникова, 46-а. До заяви, особою, що її підписала, де не було заповнено обов`язкову графу «Код ЄДРПОУ», а також графу «Документ, що підтверджує повноваження» було додано наступні документи:

- Статут Професійно-технічного навчального закладу «Спортивно - технічний центр «Відродження» ТСО Шевченківського району м. Києва (статут Позивача в редакції 2000 року).

- Акт від 28.06.1992р.

- Викопіювання з технічного паспорту (без зазначення володільця)

- Рішення Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів від 11.05.1981р. №758 «Про заміну номерів садиб, будинків і споруд по вул. Мельникова в Шевченківському районі м. Києва

- Лист Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.1999р.

- Лист Управління Держархбудконтролю від 08.12.1999р.

- Довідку про взяття на облік платників податків - Громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», код ЄДРПОУ 21493254

- Указ Президента України від 13.08.1999р.

- Розпорядження КМДА від 30.08.1999р.

- Наказ комітету Київської міської організації Товариства сприяння обороні України від 27.08.1999р. «Про стан роботи по отриманню правових документів на нерухомість та державних актів на земельні ділянки»

- Свідоцтво про державну реєстрацію об`єднання громадян Громадська організація «Спортивно - технічний центр Товариства сприяння обороні України «Відродженя» від 16.04.1993р.

- Рішення Виконкому Київської міської ради від 09.07.1969р. про відведення Шевченківському районному комітету ДТСААФ земельної ділянки по вул. Мельникома, 88а в Шевченківському районі м. Києва

- Список адрес та земельних ділянок на яких розміщені організації комітету Київської міської організації ТСО України в місті Києві

- Список земельних ділянок виділених комітету Київської організації ТСО України для забудов в 1997-1999рр. в м. Києві

- План земельної ділянки

- Наказ №92 від 03.08.1992р. «Про початок функціонування спортивно - технічного центру ТСО «Відродження» (позивача)

- Акт від 28.07.1992р. (про передачу майна позивачу)

- Технічний звіт про встановлення зовнішніх меж землекористування

- Довідка про балансову належність (без печатки і конкретизації юридичної особи, від імені якої видана).

02.10.2000р. Київською міською державною адміністрацією видано наказ №558-В «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна» (наказ у позивача відсутній).

02.10.2000р. Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації видано Свідоцтво про право власності на майновий комплекс - Стрілковий тир з службовими приміщеннями, площею 1705,300 кв.м. який розташований в місті Києві за адресою вул. Мельникова, 46а, літери А,Б. на ім`я неіснуючої юридичної особи - Професійно-технічним навчальним закладом «Спортивно-технічний центр «Відродження», код 21493254.

Позивач звертає увагу суду на те, що при видачі вказаного Свідоцтва про право власності на майновий комплекс, Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації було в якості власника вказане найменування Професійно-технічний навчальний заклад «Спортивно-технічний центр «Відродження», яке належить позивачу, а ідентифікаційний код « 21493254» вказано той, який належить відповідачу.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач, вказує, що в результаті вчинення відповідачами протиправних дій, позивача було незаконно позбавлена права власності на передане йому при створенні нерухоме майно шляхом незаконного оформлення і реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем-1, якому вказане майно ніколи не передавалось і право власності на яке ним ніколи не набувалось.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач-1 вказав, що Професійно-технічний навчальний заклад «Спортивно-технічний центр «Відродження» ТСО Шевченківського району м. Києва та ГО «Професійно-технічний навчальний заклад «Спортивно-технічний центр «Відродження» є однією і тією ж юридичною особою та має однакові ідентифікаційні коди юридичної особи. Також, відповідач-1 звернув увагу на те, що позивач створений 05.04.2004 року, тобто після реєстрації права власності за відповідачем-1, а тому, відповідач-1 є первинним власником майнового комплексу.

Відповідачем-2 у відзиві зазначено, що наказ та свідоцтво, що оскаржуються, видавались в межах компетенції ГУ та відповідно до вимог чинного законодавства. Окрім того, свідоцтво це лише фіксація права власності на паперовому носії, тому визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності не є підставою для припинення права власності.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу PCP і Української PCP, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування.

У відповідності до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Як встановлено судом, Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №1134 від 09.07.1969 року вирішено відвести Шевченківському районному комітету ДТСААФ спортивно-технічний центр «Відродження» Товариства сприяння обороні України.

Міністерством юстиції України 10 жовтня 1991 року зареєстровано Громадську організацію Товариство сприяння обороні України (надалі також - ТСО).

Згідно постанови Президії комітету Київської міської організації ТСО від 18 лютого 1992 року було прийнято рішення про створення на базі районного спортивно-технічного клуба TCO України і учбового виробничо-технічного центра первинної організації TCO КВО ім. Артема - спортивно-технічного центра ТСО «Відродження» з передачею йому функцій та матеріально-технічної бази районної організації.

Наказом Комітету Київської міської організації товариства сприяння обороні України №92 від 03.08.1992 року вирішено реорганізувати структуру ТСО Шевченківського району та створити на базі районного спортивно-технічного клубу ТСО України та учбового виробничо-технічного центру первинної організації ТСО КВО ім. Артема - спортивно-технічного центра ТСО «Відродження» з передачею йому функцій та матеріально-технічної бази районної організації та призначенням начальником Бевзи В.Т.

28 липня 1992 року, на підставі Акту від 28.07.1992р., затвердженого Головою Київської міської організації Товариства сприяння обороні України, Шевченківським районним комітетом Товариства сприяння обороні України було передано спортивно-технічному центру «Відродження», в особі начальника Бевзи В.Т., основні засоби, фонди, майно, автотехніку та інші цінності, зокрема: стрілецький тир з усіма службовими приміщеннями для зберігання зброї, боєприпасів та інших цілей, приміщення для ремонту та технічного обслуговування учбових автомобілів з сигналізацією та територією навколо тиру.

29 липня 1992 року Київська міська організація ТСО України передала Спортивно-технічному центру «Відродження» на підставі авізо №106 від 29 липня 1992 року та акту приймання передачі від 28 липня 1992 року стрілковий тир з усіма службовими приміщеннями і територією навколо тиру.

16 квітня 1993 року було зареєстровано Громадську організацію «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» (код ЄДРПОУ 21493254), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію №020 від 16.04.1993 року, виданої Шевченківською РДА (довідка про внесення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №3184).

Також, Громадську організацію «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» взято на облік платника податків з 30.04.1993 року відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про взяття на облік платника податків №1198/10/28-117 від 23.03.2000 року.

25.10.1999р. ОСОБА_2 звернувся до Головного управління майном Київської міської державної адміністрації із заявою про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна від 22.10.1999р.

До вказаної заяви ОСОБА_2 було додано наступні документи:

- заява спортивно-технічного центру «Відродження» від 27.10.1999 № 2817;

- Указ Президента України від 13.08.99 № 985/99 «Про товариство сприяння обороні України";

- розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.08.99 №1406 «Про заходи щодо підтримки організацій товариства сприяння обороні україни в м.Києві»;

- наказ Комітету київської міської організації товариства сприяння обороні України (ТСО України) від 27.08.99 № 66 «Про стан роботи по отриманню правових документів на нерухомість та державних актів на земельні ділянки»;

- свідоцтво про державну реєстрацію громадської організації "Спортивно- технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» від 16.04.1993 №20;

- довідка Київського міського управління статистики від 11.02.1999 № 3184; -довідка Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про взяття на облік платника податків - ГО "Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» від 22.03.2000 № 1198/10/28-117;

- статут Спортивно-технічного центру ТСО України «Відродження», затверджений комітетом Київської міської організації ТСО України та генеральним директором Київського ВО ім.Артема 20.05.92;

- рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09.07.69 № 1134 «Про відвод земельної ділянки Шевченківському районному комітету ДТСААФ під будівництво районного тиру по вул. Мельникова, 88а" (з додатками 1, 2);

- план земельної ділянки в м.Києві по вул. Мельникова Шевченківського району, виданий Управлінням в справах архітектури м.Києва 22.09.70;?

- план земельної ділянки по вул. мельникова, 88 з прив`язкою до постійних предметів місцевості від 09.08.1973;

- наказ комітету Київської міської організації ТСО України від 03.08.92 № 92 «Про початок функціонування спортивно- технічного центру ТСО «Відродження» в Шевченківському районі м.Києва";

- Акт від 28.07.92, затверджений головою Київської міської організації ТСО України в 1992;

- лист Спортивно-технічного центру «Відродження» Шевченківського району м.києва від 23.10.1996 № 120;

- лист Управління економіки Київської міської державної адміністрації від 04.05.1997 №049-11/1790;

- технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування спортивно-технічного центру ТСО України «Відродження» по вул. Мельникова, 46а від 07.06.1996;

- лист AT «Київпроект» від 24.04.1997 № 06-1634/к147;

- лист Заступника головного державного санітарного лікаря м. Києва від 16.10.97 №3448 «Про закріплення земельної ділянки»;

- лист Шевченківської районної державної адміністрації міста Києва від 05.11.1997 № 108/01/21;

- лист Головного управління містобудування та архітектури від 24.11.1997 № 07-4799;

- лист Управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища Київської міської державної адміністрації від 29.05.1998 № 725;

- висновок про відведення земельної ділянки по вул .Мельникова, 46а від 29.05.98 №50-3, виданий Спортивно-технічному центру «Відродження» Управлінням охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища;

- лист Державного управління екологічної безпеки в м.Києві від 04.08.98 № 08-8-14/3047 (висновок № 374-1 до закріплення земельної ділянки за спортивно-технічним центром "відродження" тсоу шевченківського району в шевченківському районі м.Києва);

- довідка Спортивно-технічного центра «Відродження» від 02.11.1998 №01- 2в/135;

- рішення Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м.Києва від 11.05.81 № 758 «Про зміну номерів садиб, будинків і споруд по вул.Мельникова в Шевченківському районі м.києва»

- лист Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.99 № 12/5-126 «Щодо оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію»;

- лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю від 08.12.1999 №757/07;

- лист Головного управління майном Київської міської державної адміністрації від 25.11.1999 № 042/13/1-212;

- технічна документація БТІ від 15.09.1998;

- статут Професійно-технічного навчального закладу «Спортивно- технічний центр «Відродження», затверджений Комітетом Київської міської організації ТСО України.

За результатами розгляду вказаних документів Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації був виданий наказ від 02.10.2000 № 558-В «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна», яким було здійснено оформлення колективної власності Професійно-технічному навчальному закладу «Спортивно- технічний центр «Відродження» (код ЄДРПОУ 21493254) та оформлене Свідоцтво про право власності серії МК№010003196 від 02.10.2000 року на майновий комплекс - стрілковий тир з службовими приміщеннями загальною площею 1705,30 кв.м на вул. Мельникова, 46-А (Літери А, Б).

Звертаючись до суду з вимогами про визнання недійсними та скасування вказаних Наказу від 02.10.2000 № 558-В «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна» та Свідоцтва про право власності серії МК№010003196 від 02.10.2000 року позивач наполягав на тому, що при видачі вказаного свідоцтва Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації було в якості власника вказане найменування Професійно-технічний навчальний заклад «Спортивно-технічний центр «Відродження», яке належить позивачу, проте ідентифікаційний код « 21493254», зазначено той, який належить відповідачу.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

У відповідності до ч. 1 ст. 24 вищевказаного Закону, підстави для відмови в державній реєстрації прав:

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (ч. 2 ст. 24 Закону).

При цьому, суд зазначає, Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Так, у позовній заяві позивачем зазначено, що докази утримання спірних приміщень, що розташовані за адресою м. Київ, вул. Мельникова, 46-а, з 1992 року по 2022 рік, балансові відомості щодо перебування у позивача спірного приміщення з 1992 року, податкові та статистичні звіти і докази сплати податків за спірне нерухоме майно за період з 1992 року по 2022 рік відсутні у позивача.

При цьому, судом враховано, що реєстрація позивача, як юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 32830341, відбулась в 2004 році, що підтверджується наявними в справі доказами та не заперечується сторонами, що саме по собі суперечить твердженням приналежності спірних приміщень з 1992 року саме позивачу, реєстрація якого відбувалась пізніше.

Отже, необхідний критерій для встановлення судом визначених позивачем обставин, а саме, надання достатніх доказів для підтвердження зазначених ним подій, позивачем не дотримано.

З огляду на викладене, беручи до уваги не надання позивачем на підтвердження своїх позовних вимог необхідних підтверджуючих доказів, на які він посилається, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено підстав для задоволення позовних вимог.

Що стосується доводів відповідача про застосування до вимог позивача пропуску строку позовної давності, то суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року).

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимоги, заява відповідача-1 про застосування спливу строків позовної давності в даній справі не застосовується.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням зазначених положень ГПК України, суд прийшов до висновку про відсутність обумовлених законом підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишається за позивачем.

Окрім того, на виконання постанови Верховного Суду від 28.04.2022 року у даній справі щодо встановлення ціни позову та розподілення судових витрат за результатами такого розгляду відповідно до статті 129 ГПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до наявного в матеріалах справи звіту про оцінку майна, вартість стрілкового тиру та будівлі охорони, з урахуванням суми ПДВ, становить 22 622 500,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, зазначену вище, вартість спірного майна, а також беручи до уваги вже сплачену позивачем суму судового збору, саме за майнову вимогу, в розмірі 22 500,00 грн, вартість судового збору, яка підлягає до стягнення з позивача в рахунок державного бюджету становить 384 705,00 грн.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Залишити за Підприємством об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємства "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСОУ Шевченківського району міста Києва судовий збір, сплачений до державного бюджету.

3. Стягнути з Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємства "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСОУ Шевченківського району міста Києва (ідентифікаційний код 32830341, адреса: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 46а) до Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA918999980313191206083026001; код класифікації доходів бюджету: 22030101) суму судового збору в розмірі 384 705,00 грн (триста вісімдесят чотири тисячі сімсот п`ять гривень 00 копійок).

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 12.05.2023 року.

Суддя С. МОРОЗОВ