Постанова

від 13.12.2023 по справі 910/15316/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року

м. Київ

Справа № 910/15316/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємство "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСОУ Шевченківського району м. Києва" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 (колегія суддів: Шапран В. В., Андрієнко В. В., Буравльов С. І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 (суддя Морозов С.М.) у справі

за позовом Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємство "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСОУ Шевченківського району м. Києва" до відповідачів: 1) Громадської організації "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження"; 2) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 3) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кащука Володимира Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Київська міська організація товариства сприяння обороні України; 2) Громадська організація "Товариство сприяння обороні України", про визнання недійсним та скасування наказу, свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна,

за участю представників:

позивача - Карманнікова М. О.;

відповідача-1 - Титикала Р. С.;

відповідача-2 - Онищенко Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2021 року Підприємство об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємство "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСОУ Шевченківського району м. Києва" (далі - СТЦ "Відродження" Шевченківського району) звернулося до суду з цим позовом, в якому просило:

- визнати недійсним, незаконним і скасувати наказ "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна" від 02.10.2000 № 558-В;

- визнати недійсним, незаконним і скасувати свідоцтво про право власності на майновий комплекс серії МК № 010003196, видане 02.10.2000 Головним управлінням майна Київської міської державної адміністрації;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кащука В. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43113121 від 20.09.2018;

- витребувати у Громадської організації "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" майновий комплекс - стрілковий тир зі службовими приміщеннями (літ. "А", "Б") загальною площею 1 705, 3 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, буд. 46-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1649028480000.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок вчинення відповідачами протиправних дій позивача було незаконно позбавлено права власності на передане йому при створенні нерухоме майно шляхом незаконного оформлення і реєстрації права власності за відповідачем-1.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 18.02.1992 на підставі постанови президії Комітету Київської міської організації Товариства сприяння обороні України прийнято рішення про необхідність реорганізації структур Товариства сприяння обороні України Шевченківського району та створення на їх базі районних спортивно-технічних клубів та навчальних закладів Товариства сприяння обороні України.

4. На підставі акта від 28.07.1992, затвердженого головою Київської міської організації Товариства сприяння обороні України, Шевченківським районним комітетом Товариства сприяння обороні України передано спортивно-технічному центру "Відродження" в особі начальника Бевзи В. Т. основні засоби, фонди, майно, автотехніку та інші цінності, зокрема, стрілецький тир з усіма службовими приміщеннями для зберігання зброї, боєприпасів та інших цілей, приміщення для ремонту та технічного обслуговування учбових автомобілів із сигналізацією та територією навколо тиру.

5. Наказом голови Комітету Київської міської організації Товариства сприяння обороні України від 03.08.1992 № 92 "Про початок функціонування спортивно-технічного центру "Відродження" в Шевченківському районі м. Києва", у зв`язку з тим, що відповідно до акта від 28.07.1992 формування спортивно-технічного центру завершено, було, зокрема, визначено: почати функціонування спортивно-технічного центру Товариства сприяння обороні України Шевченківського району "Відродження" з 03.08.1992; начальнику спортивно-технічного центру Товариства сприяння обороні України "Відродження" Бевзі В. Т. поінформувати районні органи державної влади та генерального директора КПО ім. Артема про початок функціонування центру.

6. 16.04.1993 було зареєстровано Громадську організацію "Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України "Відродження" (код ЄДРПОУ 21493254).

7. Головне управління з питань майна Київської міської державної адміністрації видало наказ від 02.10.2000 № 558-В "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна", яким було здійснено оформлення колективної власності Професійно-технічному навчальному закладу "Спортивно-технічний центр "Відродження" (код ЄДРПОУ 21493254) та оформлене свідоцтво про право власності серії МК від 02.10.2000 № 010003196 на майновий комплекс - стрілковий тир зі службовими приміщеннями загальною площею 1 705,30 м2 на вул. Мельникова, 46-А (літ. "А","Б").

8. 20.09.2018 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кащук В. О. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43113121, на підставі якого до Державного реєстру речових прав внесено запис про реєстрацію права власності відповідача-1 на вказане майно.

Короткий зміст судових рішень

9. 02.05.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про відмову у позові.

10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності тверджень позивача щодо належності йому спірних приміщень з 1992 року з огляду на те, що реєстрація позивача як юридичної особи відбулася лише в 2004 році. Тому, за висновком цього суду, позивач не довів порушення відповідачами його прав та інтересів.

11. Це рішення переглядалося в апеляційному порядку в частині позовних вимог про визнання недійсним, незаконним і скасування наказу, визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

12. 25.09.2023 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

13. Переглядаючи рішення у названій частині, апеляційний господарський суд повністю погодився із висновками місцевого господарського суду щодо мотивів відмови у позові.

Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

14. У касаційній скарзі СТЦ "Відродження" Шевченківського району просить: скасувати ці судові рішення в частині позовних вимог про визнання недійсним, незаконним і скасування наказу, визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову.

15. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку щодо відсутності порушеного права, оскільки не врахували, що спірне майно було йому передане при створенні його засновником, який був законним власником цього майна. Зазначив, що таким чином набув легітимне право очікування (майнові права) на оформлення права власності на це майно, однак через незаконні дії відповідачів позивач був позбавлений можливості зареєструвати це майно за собою.

16. Наведене, на думку скаржника, свідчить про те, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували статтю 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 926/3156/21, та статтю 190 ЦК України без врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12.

17. У відзиві Громадська організація "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

18. У цій справі позивач, вважаючи себе власником майна, яке зареєстроване за відповідачем-1, звернувся до суду з позовом, в якому заявив чотири вимоги, а саме просив: 1) скасувати наказ про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна; 2) скасувати свідоцтво про право власності; 3) скасувати рішення про державну реєстрацію права власності відповідача-1 і 4) витребувати це майно у відповідача-1.

19. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції лише в частині вимог 1-3. Рішення суду першої інстанції щодо вимоги про витребування майна позивач не оскаржував ні в апеляційному, ні в касаційному порядку, а тому воно не є предметом цього касаційного перегляду.

20. Стаття 15 ЦК України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

21. У постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 926/3156/21, на яку посилається скаржник, зазначено, що наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

22. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

23. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).

24. Як вбачається зі змісту спірних правовідносин, позивач у цій справі прагне здійснення державної реєстрації права власності на майно, яке він вважає своїм, та яке наразі зареєстроване за відповідачем-1. Саме в цьому полягає його право/інтерес, за захистом якого він звернувся до суду.

Щодо позовних вимог визнати недійсним, незаконним і скасувати наказ, виданий Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації, та свідоцтва про право власності на майно

25. Колегія суддів враховує, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 7.9). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101) та інші). Тому суд, незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

26. З огляду на зазначене та те, що оскаржений наказ, виданий Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації, вичерпав свою дію, оскільки на його підставі видане відповідне свідоцтво, а згодом до Державного реєстру речових прав внесено інформацію про право власності відповідача-1 на спірне майно, тому задоволення позовної вимоги про визнання недійсним, незаконним та скасування оскарженого наказу не може призвести до захисту будь-чиїх прав чи інтересів. А тому така позовна вимога є неефективним способом захисту.

27. За обставинами цієї справи вимога про визнання недійсним, незаконним і скасування свідоцтва про право власності на майно також не захистить право/інтерес позивача, який стверджує про те, що є власником спірного майна, оскільки не призведе до набуття ним права власності на майно чи до введення його у володіння цим майном.

Щодо позовної вимоги скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу)

28. Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

29. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

30. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

31. Зазначене положення закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право. Скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

32. Тобто положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.

33. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20).

34. Як вбачається із встановлених у справі обставин та пояснень її учасників, оспорювана державна реєстрація права власності відповідача-1 на спірне майно є первинною, а тому задоволення вимоги про її скасування не введе позивача у володіння майном, яке він вважає своїм.

35. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95, 98, 121, 123), від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 114-116, 142-144), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 12.02.2020 у справі № П/811/1640/17 (пункт 42), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 16.09.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц,від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 37), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 57), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 94)).

36. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

37. При цьому до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить, зокрема, встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно, а отже, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати. Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час, коли відповідач має право спростувати такі обставини. Висновки аналогічного змісту наведені у постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/10892/21, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20.

38. Колегія суддів враховує, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц та постановах від 25.10.2022 у справі № 910/6567/20, від 22.11.2022 у справі № 911/2609/21.

39. Ураховуючи наведене та з огляду на підстави та зміст позову, характер спірних правовідносин, обраний позивачем спосіб захисту в частині позовних вимог про визнання недійсним, незаконним і скасування наказу про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна, визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є неефективним. Відповідно задоволення таких позовних вимог не може призвести до захисту прав чи інтересів позивача.

40. Отже, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні цих позовних вимог, але з інших підстав.

41. Водночас, як зазначалося вище, рішення суду першої інстанції в частині вимоги про витребування майна позивач не оскаржував ні в апеляційному, ні в касаційному порядку, а тому у касаційного суду немає правових підстав для втручання у відповідну частину рішення суду першої інстанції.

42. Тож аргументи скаржника, які стосуються суті спору, не беруться Верховним Судом до уваги, оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших, встановлених судом обставин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

44. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

45. Ураховуючи вищенаведене, рішення суду першої інстанції в оскаржуваних частинах та постанову суду апеляційної інстанції необхідно змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Судові витрати

46. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємство "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСОУ Шевченківського району м. Києва" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 змінити в їх мотивувальних частинах, виклавши їх в редакції цієї постанови.

В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач