Постанова

від 25.09.2023 по справі 910/15316/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2023 р. Справа № 910/15316/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Карманніков М.О.;

відповідача-1 - Титикало Р.С.;

відповідача-2 - Онищенко Т.О.;

відповідача-3 - не з`явилися;

третьої особи-1 - не з`явилися;

третьої особи-2 - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємства "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСОУ Шевченківського району м. Києва"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 (повне рішення складене 12.05.2023)

у справі №910/15316/21 (суддя - Морозов С.М.)

за позовом Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємства "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСОУ Шевченківського району м. Києва"

до: 1. Громадської організації "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження";

2. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

3. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кащука Володимира Олександровича

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. Київська міська організація товариства сприяння обороні України;

2. Громадська організація "Товариство сприяння обороні України"

про визнання недійсним та скасування наказу, свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Підприємство об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємство "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСОУ Шевченківського району м. Києва" звернулося з позовом до Громадської організації "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження", Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кащука Володимира Олександровича, в якому просило суд:

- визнати недійсним, незаконним і скасувати наказ "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна" №558-В від 02.10.2000;

- визнати недійсним, незаконним і скасувати свідоцтво про право власності на майновий комплекс серія МК №010003196, видане 02.10.2000 Головним управлінням майна Київської міської державної адміністрації;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43113121 від 20.09.2018, приватний нотаріус Кащук Володимир Олександрович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

- витребувати у Громадської організації "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" об`єкт нерухомого майна: майновий комплекс - стрілковий тир зі службовими приміщеннями (літ. А, Б), об`єкт житлової нерухомості: Ні; загальна площа (кв. м) 1705, 3 кв. м, (опис: в цілому складається з 2 будинків (будівель), стрілковий тир (літ. А) загальною площею 1683, 7 кв. м; будівля охорони (літ. Б) загальною площею 21,6 кв. м; адреса: м. Київ, вул. Мельникова, будинок 46-а, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1649028480000.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті вчинення відповідачами протиправних дій позивача було незаконно позбавлено права власності на передане йому при створенні нерухоме майно шляхом незаконного оформлення і реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем-1, якому вказане майно ніколи не передавалося і право власності на яке ним ніколи не набувалося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №910/15316/21, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021, позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу.

Постановою Верховного Суду від 28.04.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №910/15316/21 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 відкрито провадження у справі №910/15316/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2022, зокрема, залучено до участі у справі Київську міську організацію товариства сприяння обороні України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 залучено до участі у справі Громадську організацію "Товариство сприяння обороні України" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 (повне рішення складене 12.05.2023) у справі №910/15316/21 у задоволенні позову Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємства "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСОУ Шевченківського району м. Києва" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з указаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним, незаконним і скасування наказу "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна" №558-В від 02.10.2000 та свідоцтва про право власності на майновий комплекс серія МК №010003196, виданого 02.10.2000 Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації, а також в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43113121 від 20.09.2018, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено приписи процесуального права.

Позивач вказує на те, що суд першої інстанції не спростував його доводів з приводу незаконного набуття права власності на спірне майно відповідачем-1. Натомість, висновок суду щодо недоведеності позовних вимог є необґрунтованим. Цим самим, суд ухилився від розгляду спору по суті та порушив право позивача на судовий захист.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 апеляційну скаргу у справі №910/15316/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк для усунення недоліків.

До суду 19.06.2023 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 позивачу поновлено строк на апеляційне оскарження, зупинено дію оскаржуваного рішення, відкрито апеляційне провадження у справі №910/15316/21, призначено її до розгляду на 18.07.2023, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів.

До суду 14.07.2023 Громадською організацією "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" подано відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач-1 просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Інші учасники справи у встановлений процесуальний строк не скористалася правом на подання відзивів на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У засіданні суду 18.07.2023 розпочато розгляд апеляційної скарги, заслухано пояснення представників позивача, відповідача-1, відповідача-2 та оголошено перерву до 12.09.2023.

До суду 12.09.2023 від Громадської організації "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" надійшли письмові пояснення.

В засіданні суду 12.09.2023 продовжено розгляд апеляційної скарги та оголошено перерву до 25.09.2023 у зв`язку з необхідністю додаткового з`ясування обставин справи.

18.09.2023 до суду від Фонду державного майна України надійшла заява про вступ у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

У судове засідання 25.09.2023 з`явилися представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2. Натомість, представники відповідача-3 та третіх осіб не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Доказів поважності причин відсутності вказаних представників суду не надано.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, відповідач-3 та треті особи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги та, у свою чергу, не повідомили суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників відповідача-3 та третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Судом поставлено на обговорення заяву Фонду державного майна України про вступ у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Представники позивача та відповідача-2 вирішення питання щодо залучення третьої особи залишили на розсуд суду, натомість, представник відповідача-1 заперечив з приводу задоволення вказаної заяви.

Судом ухвалено відмовити у задоволенні заяви Фонду державного майна України з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 267 ГПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з`ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення господарського суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, суд залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Убачається, що підставою для необхідності залучення до участі у справі Фонду державного майна України заявником визначено те, що спірний об`єкт нерухомого майна незаконно вибув з державної власності, а тому будь-які подальші дії щодо оскарження правовстановлюючих документів на право власності будуть стосуватися прав та інтересів Фонду державного майна України, як органу, що здійснює державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що з огляду на предмет та підстави заявленого позову рішення у даній справі жодним чином не впливає на права і обов`язки Фонду державного майна України, який не є учасником правовідносин сторін. До того ж, заявником не обґрунтовано його правовий зв`язок з позивачем у справі, тобто яким чином оскаржуване рішення стосується прав та інтересів Фонду державного майна України по відношенню до Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємства "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСОУ Шевченківського району м. Києва".

Після розгляду вказаної заяви судом продовжено розгляд апеляційної скарги та заслухано додаткові пояснення представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як стверджує позивач, 18.02.1992 на підставі постанови президії Комітету Київської міської організації Товариства сприяння обороні України прийнято рішення про необхідність реорганізації структур Товариства сприяння обороні України Шевченківського району та створення на їх базі районних спортивно-технічних клубів та навчальних закладів Товариства сприяння обороні України.

28.07.1992 на підставі акту від 28.07.1992, затвердженого головою Київської міської організації Товариства сприяння обороні України, Шевченківським районним комітетом Товариства сприяння обороні України було передано спортивно-технічному центру "Відродження" в особі начальника Бевзи В.Т. основні засоби, фонди, майно, автотехніку та інші цінності, зокрема, стрілецький тир з усіма службовими приміщеннями для зберігання зброї, боєприпасів та інших цілей, приміщення для ремонту та технічного обслуговування учбових автомобілів з сигналізацією та територією навколо тиру.

Акт від 28.07.1992 підписаний зі сторони приймаючої організації начальником центру Бевзою В.Т. та скріплений печаткою спортивно-технічного центру "Відродження" Товариства сприяння обороні України.

Наказом голови Комітету Київської міської організації Товариства сприяння обороні України №92 від 03.08.1992 "Про початок функціонування спортивно-технічного центру "Відродження" в Шевченківському районі м. Києва", у зв`язку з тим, що відповідно до акту від 28.07.1992 формування спортивно-технічного центру завершено, було, зокрема, визначено:

- почати функціонування спортивно-технічного центру Товариства сприяння обороні України Шевченківського району "Відродження" з 03.08.1992;

- начальнику спортивно-технічного центру Товариства сприяння обороні України "Відродження" Бевзі В.Т. інформувати районні органи державної влади та генерального директора КПО ім. Артема про початок функціонування центру.

Позивач стверджує, що у 2021 році йому стало відомо, що 16.04.1993 невстановлені фізичні особи створили і зареєстрували юридичну особу - Громадську організацію "Спортивно-технічний центр Товариства сприяння обороні України "Відродження" (код ЄДРПОУ 21493254, на даний час - Громадська організація "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження"), яка була фактичним "клоном" позивача, створеним з метою заволодінням його майном.

При цьому, позивач зазначає, що 25.10.1999 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління майна Київської міської державної адміністрації з заявою від 22.10.1999 про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна за Спортивно-технічним центром "Відродження" ТСОУ Шевченківського р-ну м. Києва, а саме права власності на об`єкт нерухомого майна - малокаліберний стрілецький тир СТЦ "Відродження" площею 2081,7 кв. м, розташований за адресою м. Київ, вул. Мельникова, 46-а. До заяви особою, що її підписала, де не було заповнено обов`язкову графу "Код ЄДРПОУ", а також графу "Документ, що підтверджує повноваження", було додано наступні документи:

- статут Професійно-технічного навчального закладу "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСО Шевченківського району м. Києва (статут позивача в редакції 2000 року);

- акт від 28.06.1992;

- викопіювання з технічного паспорту (без зазначення володільця);

- рішення Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів №758 від 11.05.1981 "Про заміну номерів садиб, будинків і споруд по вул. Мельникова в Шевченківському районі м. Києва";

- лист Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.1999;

- лист Управління Держархбудконтролю від 08.12.1999;

- довідку про взяття на облік платників податків Громадської організації "Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України "Відродження", код ЄДРПОУ 21493254;

- указ Президента України від 13.08.1999;

- розпорядження КМДА від 30.08.1999;

- наказ комітету Київської міської організації Товариства сприяння обороні України від 27.08.1999 "Про стан роботи по отриманню правових документів на нерухомість та державних актів на земельні ділянки";

- свідоцтво про державну реєстрацію об`єднання громадян Громадської організації "Спортивно-технічний центр Товариства сприяння обороні України "Відродження" від 16.04.1993;

- рішення Виконкому Київської міської ради від 09.07.1969 про відведення Шевченківському районному комітету ДТСААФ земельної ділянки по вул. Мельникова, 88 а в Шевченківському районі м. Києва;

- список адрес та земельних ділянок, на яких розміщені організації комітету Київської міської організації ТСО України в місті Києві;

- список земельних ділянок, виділених комітету Київської організації ТСО України для забудов в 1997-1999 роках у м. Києві;

- план земельної ділянки;

- наказ №92 від 03.08.1992 "Про початок функціонування спортивно-технічного центру ТСО "Відродження" (позивача);

- акт від 28.07.1992 (про передачу майна позивачу);

- технічний звіт про встановлення зовнішніх меж землекористування;

- довідка про балансову належність (без печатки і конкретизації юридичної особи, від імені якої видана).

02.10.2000 Київською міською державною адміністрацією видано наказ №558-В "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна".

02.10.2000 Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації видано свідоцтво про право власності на майновий комплекс - стрілковий тир зі службовими приміщеннями площею 1705,300 кв. м, який розташований в місті Києві за адресою вул. Мельникова, 46а, літери А, Б, на ім`я неіснуючої юридичної особи - Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження", код ЄДРПОУ 21493254.

Позивач зазначає, що при видачі вказаного свідоцтва про право власності Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації було в якості власника вказане найменування Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження", яке належить позивачу, а ідентифікаційний код "21493254" вказано той, який належить відповідачу.

Звертаючись до суду з даним позовом, Підприємство об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємство "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСОУ Шевченківського району м. Києва" вказує, що в результаті вчинення відповідачами протиправних дій, позивача було незаконно позбавлена права власності на передане йому при створенні нерухоме майно шляхом незаконного оформлення і реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем-1, якому вказане майно ніколи не передавалося і право власності на яке ним ніколи не набувалося.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-1 вказав, що Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСО Шевченківського району м. Києва та Громадська організація "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" є однією і тією ж юридичною особою та має однакові ідентифікаційні коди юридичної особи. Також, відповідач-1 звернув увагу на те, що позивача, як юридичну особу, створено лише 05.04.2004, тобто вже після реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем-1. Як наслідок, відповідач-1 є первинним власником майнового комплексу. При цьому, Громадська організація "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження"набула права власності на майновий комплекс на законних підставах та відповідно до чинного на момент набуття права власності законодавства України.

Також відповідачем-1 подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності за заявленими позивачем у даній справі вимогами.

Відповідач-2, у свою чергу, зауважив на тому, що оспорювані наказ та свідоцтво видавалися в межах компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства. Окрім того, свідоцтво лише фіксує права власності на паперовому носії, а тому визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності не є підставою для припинення права власності.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація позивача, як юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 32830341, відбулася лише в 2004 році, що підтверджується наявними у справі доказами та не заперечується сторонами. Зазначене саме по собі суперечить твердженням щодо приналежності спірних приміщень з 1992 року саме позивачу, реєстрація якого відбувалась пізніше.

З огляду на викладене та беручи до уваги ненадання позивачем на підтвердження своїх позовних вимог необхідних доказів, на які він посилається, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів з боку відповідачів та, відповідно, і підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю, доводи відповідача-1 щодо пропуску позовної давності не розглядалися.

З наведеними висновками Господарського суду міста Києва погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу УРСР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу PCP і Української PCP, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №1134 від 09.07.1969 вирішено відвести Шевченківському районному комітету ДТСААФ Спортивно-технічний центр "Відродження" Товариства сприяння обороні України.

Міністерством юстиції України 10.10.1991 зареєстровано Громадську організацію Товариство сприяння обороні України (надалі також - ТСО).

Згідно постанови президії комітету Київської міської організації ТСО від 18.02.1992 було прийнято рішення про створення на базі районного спортивно-технічного клубу TCO України і учбового виробничо-технічного центру первинної організації TCO КВО ім. Артема спортивно-технічний центр ТСО "Відродження" з передачею йому функцій та матеріально-технічної бази районної організації.

Наказом Комітету Київської міської організації товариства сприяння обороні України №92 від 03.08.1992 вирішено реорганізувати структуру ТСО Шевченківського району та створити на базі районного спортивно-технічного клубу ТСО України та учбового виробничо-технічного центру первинної організації ТСО КВО ім. Артема спортивно-технічний центр ТСО "Відродження" з передачею йому функцій та матеріально-технічної бази районної організації та призначенням начальником Бевзи В.Т.

28.07.1992 на підставі акту від 28.07.1992, затвердженого головою Київської міської організації Товариства сприяння обороні України, Шевченківським районним комітетом Товариства сприяння обороні України було передано спортивно-технічному центру "Відродження" в особі начальника Бевзи В.Т. основні засоби, фонди, майно, автотехніку та інші цінності, зокрема і стрілецький тир з усіма службовими приміщеннями для зберігання зброї, боєприпасів та інших цілей, приміщення для ремонту та технічного обслуговування учбових автомобілів з сигналізацією та територією навколо тиру.

29.07.1992 Київська міська організація ТСО України передала спортивно-технічному центру "Відродження" на підставі авізо №106 від 29.07.1992 та акту приймання передачі від 28.07.1992 стрілковий тир з усіма службовими приміщеннями і територією навколо тиру.

16.04.1993 було зареєстровано Громадську організацію "Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України "Відродження" (код ЄДРПОУ 21493254), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію №020 від 16.04.1993, виданим Шевченківською РДА (довідка про внесення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №3184).

Також, Громадську організацію "Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України "Відродження" взято на облік платника податків з 30.04.1993 відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про взяття на облік платника податків №1198/10/28-117 від 23.03.2000.

25.10.1999 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління майна Київської міської державної адміністрації з заявою про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна від 22.10.1999.

Окрім заяви для оформлення права власності було надано наступні документи:

- указ Президента України №985/99 від 13.08.1999 "Про товариство сприяння обороні України";

- розпорядження Київської міської державної адміністрації №1406 від 30.08.1999 "Про заходи щодо підтримки організацій товариства сприяння обороні України в м. Києві";

- наказ Комітету київської міської організації товариства сприяння обороні України (ТСО України) №66 від 27.08.1999 "Про стан роботи по отриманню правових документів на нерухомість та державних актів на земельні ділянки";

- свідоцтво про державну реєстрацію Громадської організації "Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України "Відродження" №20 від 16.04.1993;

- довідку Київського міського управління статистики №3184 від 11.02.1999;

- довідку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про взяття на облік платника податків №1198/10/28-117 від 22.03.2000;

- статут Спортивно-технічного центру ТСО України "Відродження", затверджений комітетом Київської міської організації ТСО України та генеральним директором Київського ВО ім. Артема від 20.05.1992;

- рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №1134 від 09.07.1969 "Про відведення земельної ділянки Шевченківському районному комітету ДТСААФ під будівництво районного тиру по вул. Мельникова, 88а" з додатками 1, 2;

- план земельної ділянки в м. Києві по вул. Мельникова Шевченківського району, виданий Управлінням в справах архітектури м. Києва 22.09.1970;

- план земельної ділянки по вул. Мельникова, 88 з прив`язкою до постійних предметів місцевості від 09.08.1973;

- наказ комітету Київської міської організації ТСО України №92 від 03.08.1992 "Про початок функціонування спортивно-технічного центру ТСО "Відродження" в Шевченківському районі м. Києва";

- акт від 28.07.1992, затверджений головою Київської міської організації ТСО України;

- лист Спортивно-технічного центру "Відродження" Шевченківського району м. Києва №120 від 23.10.1996;

- лист Управління економіки Київської міської державної адміністрації №049-11/1790 від 04.05.1997;

- технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування спортивно-технічного центру ТСО України "Відродження" по вул. Мельникова, 46а від 07.06.1996;

- лист AT "Київпроект" №06-1634/к147 від 24.04.1997;

- лист заступника головного державного санітарного лікаря м. Києва №3448 від 16.10.1997 "Про закріплення земельної ділянки";

- лист Шевченківської районної державної адміністрації міста Києва №108/01/21 від 05.11.1997;

- лист Головного управління містобудування та архітектури №07-4799 від 24.11.1997;

- лист Управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища Київської міської державної адміністрації №725 від 29.05.1998;

- висновок про відведення земельної ділянки по вул. Мельникова, 46а №50-3 від 29.05.1998, виданий Спортивно-технічному центру "Відродження" Управлінням охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища;

- лист Державного управління екологічної безпеки в м. Києві №08-8-14/3047 від 04.08.1998 (висновок №374-1 до закріплення земельної ділянки за спортивно-технічним центром "Відродження" ТСОУ Шевченківського району в Шевченківському районі м. Києва);

- довідка Спортивно-технічного центру "Відродження" №01-2в/135 від 02.11.1998;

- рішення Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва №758 від 11.05.1981 "Про зміну номерів садиб, будинків і споруд по вул. Мельникова в Шевченківському районі м. Києва";

- лист Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №12/5-126 від 23.03.1999 "Щодо оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію";

- лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю №757/07 від 08.12.1999;

- лист Головного управління майна Київської міської державної адміністрації №042/13/1-212 від 25.11.1999;

- технічна документація БТІ від 15.09.1998;

- статут Професійно-технічного навчального закладу "Спортивно-технічний центр "Відродження", затверджений Комітетом Київської міської організації ТСО України.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації виданий наказ №558-В від 02.10.2000 "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна", яким було здійснено оформлення колективної власності Професійно-технічному навчальному закладу "Спортивно-технічний центр "Відродження" (код ЄДРПОУ 21493254) та оформлене свідоцтво про право власності серії МК №010003196 від 02.10.2000 на майновий комплекс - стрілковий тир зі службовими приміщеннями загальною площею 1705,30 кв. м на вул. Мельникова, 46-А (літери А, Б).

Поряд з цим, позивач наголошує на тому, що при видачі вказаного свідоцтва Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації було в якості власника вказане найменування Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження", яке належить позивачу, проте ідентифікаційний код "21493254" зазначено той, який належить відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

Згідно з п. п. 2 та 4 ч. 1 ст. 24 вищевказаного закону підставами для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, є те, що заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою або ж подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (ч. 2 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен вказувати на ті надані йому законом права, що були об`єктивно порушені відповідачем (відповідачами), і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Статтями 13 та 14 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15 та 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та процесуального закону, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права апеляційний суд зазначає, що під цим поняттям слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Щодо захисту права, колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, відповідно до яких під захистом права розуміється діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Натомість, при відсутності порушеного права та/або інтересу позивача, суд не має надавати оцінку оспорюваним наказу, свідоцтву та рішенню реєстратора в контексті їх відповідності або невідповідності положенням законодавства.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, 26.02.2019 у справі №914/385/18, 10.04.2019 у справі №904/6455/17 та 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 та 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Крім того, відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Так, у позовній заяві позивачем зазначено, що докази утримання спірних приміщень з 1992 року по 2022 рік, балансові відомості щодо перебування у позивача спірного приміщення з 1992 року, податкові та статистичні звіти і докази сплати податків за спірне нерухоме майно за період з 1992 року по 2022 рік у Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємства "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСОУ Шевченківського району м. Києва" відсутні.

При цьому, судом першої інстанції враховано, що реєстрація позивача, як юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 32830341, відбулася лише в 2004 році, що підтверджується наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, що саме по собі суперечить твердженням з приводу приналежності спірних приміщень з 1992 року саме позивачу, реєстрація якого відбувалась пізніше.

Отже, необхідний критерій для встановлення судом визначених позивачем обставин, а саме надання достатніх доказів для підтвердження зазначених ним подій, позивачем не дотримано.

З огляду на викладене, беручи до уваги ненадання позивачем на підтвердження своїх позовних вимог необхідних підтверджуючих доказів, на які він посилається, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів з боку відповідачів.

Як наслідок, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заявленого позову у зв`язку з відсутністю факту порушення прав та інтересів Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємства "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСОУ Шевченківського району м. Києва".

Викладеним вище спростовуються доводи позивача, наведені ним в поданій скарзі, щодо ухилення суду першої інстанції від розгляду спору по суті та порушення права позивача на судовий захист.

При цьому, фактично, доводи апеляційної скарги позивача дублюють доводи його позовної заяви.

Окрім цього, як вже було зазначено, відповідачем-1 в суді першої інстанції було заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача.

Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, як визначено ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17).

Між тим, у даній справі судом не встановлено факту порушення прав позивача, у зв`язку з чим місцевим господарським правомірно відмовлено у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю та не застосовано позовну давність, про сплив якої заявлено відповідачем-1.

Враховуючи усе вищезазначене, Господарським судом міста Києва під час ухвалення оскаржуваного рішення наведено відповідні мотиви, на яких ґрунтується позиція суду, а отже доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірних висновків про відмову у задоволенні позову.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі №910/15316/21 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємства "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСОУ Шевченківського району м. Києва" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Підприємства "Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технічний центр "Відродження" ТСОУ Шевченківського району м. Києва" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі №910/15316/21 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі №910/15316/21.

4. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 10.10.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов