Рішення

від 08.05.2023 по справі 916/278/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"08" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/278/23Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засіданні Борисова Н.В.,

розглянувши зареєстровану 06.04.2023 р. за вх. № 2-473/23

заяву Державного багатопрофільного підприємства УРОЖАЙ

про ухвалення додаткового рішення

по справі № 916/278/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НЕСТРА

до відповідача: Державного багатопрофільного підприємства УРОЖАЙ

про стягнення 112557,62 грн заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Уртаєв О.І.,

від відповідача: Селюков П.В.

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю НЕСТРА (далі ТОВ НЕСТРА, Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Державного багатопрофільного підприємства УРОЖАЙ (далі ДБП УРОЖАЙ, Відповідач) 112557,62 грн заборгованості на підставі частини 1 статті 216 ЦК України, з яких 110443,19 грн основного боргу, 562,81 грн 3% річних та 1551,62 грн інфляційних нарахувань у зв`язку із визнанням недійсним Договору аутсорсингу № 1/21 від 01.06.2021 р.

Обґрунтовуючи звернення із позовом до господарського суду ТОВ НЕСТРА посилається на те, що 01.06.2021 р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір аутсорсингу № 1/21 з відшкодування витрат на утримання нерухомого майна, що належить до державної та комунальної власності. Позивач свої зобов`язання виконував добросовісно та своєчасно, проте ДБП УРОЖАЙ звернулось до господарського суду із позовом до ТОВ НЕСТРА про визнання недійсним договору аутсорсингу. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.05.2022 р. у справі № 916/3221/21 укладений 01.06.2021 р. між ДБП УРОЖАЙ та ТОВ НЕСТРА договір визнано недійсним, судом зауважено, що спір виник, зокрема й внаслідок протиправних дій ДБП УРОЖАЙ. Вказане рішення суду виконано в повному об`ємі, відтак на підставі частини 1 статті 216 ЦК України ДБП УРОЖАЙ має повернути 110443,19 грн заборгованості (сплачених коштів) у зв`язку із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 18.01.2023 р. позовній заяві ТОВ НЕСТРА присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/278/23 та визначено суддю Гута С.Ф. для розгляду справи.

Пред`являючи відзив ДБП УРОЖАЙ заявлено, що судові витрати, які Відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, становлять 30000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.03.2023 р. у задоволені позову ТОВ НЕСТРА до відповідача: ДБП УРОЖАЙ про стягнення 112557,62 грн заборгованості відмовлено.

06.04.2023 р. до господарського суду від ДБП УРОЖАЙ надійшла надіслана 31.03.2023 р. заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ТОВ НЕСТРА на користь ДБП УРОЖАЙ 12000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, у той же час суддя Господарського суду Одеської області Гут С.Ф. у період з 03.04.2023 р. по 14.04.2023 р. перебував у заплановай відпустці, а 17.04.2023 р. його відкликано із відпустки.

Заява обґрунтована наданням адвокатом Селюковим П.В. правової допомоги ДБП УРОЖАЙ відповідно до укладеного 10.02.2023 р. договору про надання правової (правничої допомоги) б/н для представництва інтересів у справі № 916/278/23, актом приймання-передачі наданої правової допомоги від 31.03.2023 р. загальною вартістю 12000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 р. прийнято заяву ДБП УРОЖАЙ до розгляду та призначено судове засідання для розгляду заяви на 27.04.2023 р.

Призначене на 27.04.2023 р. судове засідання не відбулось у зв`язку із надходженням повідомлення про мінування адміністративної будівлі Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2023 р. призначено розгляд справи на 08.05.2023 р.

Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено участь представника ТОВ НЕСТРА у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідним клопотанням.

Представник ТОВ НЕСТРА заперечував проти задоволення заяви та наполягав на відмові у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу, представник ДБП УРОЖАЙ натомість наполягав на ухваленні додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

08.05.2023 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

10.02.2023 р. між адвокатом Селюковим П.В. (Адвокат) та ДБП УРОЖАЙ (Клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) домопоги б/н (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання-доручення, а Адвокат зобов`язується відповідно до завдання-доручення Клієнта надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів Клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах тощо.

Клієнт делегує Адвокату наступні права по справі № 916/278/23, яка знаходиться в провадженні Господарського суду Одеської області: представляти інтереси клієнта та приймати участь у судових засіданнях, розробити правову позицію у справі, скласти позовну заяву (зустрічну, в разі потреби), відзив та інші процесуальні документи по суті, підписувати її та/або його, підготувати позовні матеріали та подати їх в суд, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового за сідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, змінювати підставу або предмет позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, відмовитись від позову, визнати позов повністю або частково, пред`явити зустрічний позов, укладати мирову угоду, користуватися іншими процесуальними правами встановленими ЦПК, КПК, КАСУ, ГПК тощо без будь-яких обмежень (пункт 1.2 Договору).

Клієнт зобов`язується відповідно до порядку та строків, що зазначаються у Договорі та його додаткових угодах, які є його невід`ємною частиною, оплатити Адвокату вартість юридичних послуг, що надаються (пункт 2.2.4 Договору).

Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються, у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях), які є невід`ємною частиною Договору, шляхом сплати виставлених Адвокатом рахунків за послуги (пункт 3.1 Договору).

Розмір гонорару за договором визначається Сторонами, у відповідності до п.3.1. Договору, після отримання та надіслання всіх документів по суті, в рамках господарської справи № 916/278/23, в разі якщо Позивач не відмовиться від позову (пункт 3.2 Договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками Сторін (у разі наявності печаток) та діє до моменту набрання рішенням суду законної сили по справі або інших обставин за домовленістю між сторонами (пункт 5.1 Договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печаткою Клієнта.

23.03.2023 р. між Адвокатом та Клієнтом укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої пунктів 1 та 2 якої на виконання пп.3.1., 3.2. Договору Сторони погодили, що розмір гонорару за Договором складає 12000 (дванадцять тисяч гривень); Клієнт сплачує адвокату гонорар за Договором на протязі 30 днів з дня ухвалення Рішення по справі Господарським судом Одеської області.

31.03.2023 р. між Адвокатом та Клієнтом складено акт приймання-передачі наданої правової допомоги, за яким загальна вартість наданої правової допомоги складає 12000,00 грн, з яких 4000,00 грн за ознайомлення з матеріалами справи № 916/278/23; 1000,00 грн ознайомлення з матеріалами справи № 916/3222/21; 1000,00 грн за узгодження правової позиції; 2000,00 грн за підготування відзиву на позовну заяву; 2000,00 грн за підготування заперечень на відповідь на відзив; по 1000,00 грн участь у судових засідання 21.02.2023 р. та 28.03.2023 р.

Відповідно до платіжної інструкції АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» від 18.04.2023 р. № 000000782525547 ДБП УРОЖАЙ перераховано Селюкову П.В. 12000,00 грн.

Відповідно до виданого 17.02.2023 р. ордеру серії ВН № 1214515 адвокат Селюков П.В. представляє інтереси ДБП УРОЖАЙ у Господарському суді Одеської області.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, господарський суд виходить із наступного.

Пунктом 3 частини 1, частинами 2 та 3 статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Господарським судом встановлено, що між ДБП УРОЖАЙ та адвокатом Селюковим П.В. 10.02.2023 р. укладено договір про надання (правничої) допомоги, 23.03.2023 р. додаткову угоду до нього, якою визначено розмір гонорару адвоката 12000,00 грн, 31.03.2023 р. складено акт приймання-передачі наданої правової допомоги, яким конкретизовано складові вартості гонорару із детальним визначенням вартості послуг. При цьому, як зазначено, пред`являючи відзив ДБП УРОЖАЙ зазначено про орієнтований розмір судових витрат, які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд враховує те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну "фактично понесені" витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром "фактично понесеними". З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Тогджу проти Туреччини", заява №27601/95, пункт. 158, від 31.05.2005; "Начова та інші проти Болгарії", заяви №№ 43577/98 і 43579/98, пункт 175, ECHR 2005 VII; "Імакаєва проти Росії", заява №7615/02, ECHR 2006 XIII; "Карабуля проти Румунії", заява №45661/99, пункт 180, від 13.07.2010; "Бєлоусов проти України", заява №4494/07, пункт 116, від 07.11.2013.

Стосовно виражених у ході судового засідання 08.05.2023 р. заперечень представника ТОВ НЕСТРА господарський суд зазначає, що приписи Закону України «Про публічні закупівлі», а саме пункт 6 частини 7 статті 3, передбачають закупівлю послуг з адвокатської діяльності без необхідності застосування проведення процедури закупівель.

На підставі зазначеного, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ НЕСТРА, керуючись критеріями пов`язаності судових витрат із розглядом справи, їх обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, суд доходить до висновку, що заявлені до стягнення з Позивача 1000,00 грн за ознайомлення із матеріалами справи № 916/3222/21 не пов`язані із розглядом справи № 916/278/23, оскільки, по-перше не представлено жодних доказів ознайомлення, по-друге пред`являючи позов ТОВ НЕСТРА додано рішення по справі № 916/3222/21, крім того, Позивач та Відповідач були сторонами у справі № 916/3222/21; так само як і 1000,00 грн за узгодження правової позиції, оскільки умовами укладеного між Адвокатом та Відповідачем договору про надання правової (правничої) допомоги ДБП УРОЖАЙ делеговано адвокату Селюкову П.В. розроблення правової позиції та складання відзиву, у той же час, складання відзиву фактично являється узгодженням правової позиції.

Решту заявленої до стягнення вартості наданої правової допомоги, відповідно до дослідженого в описовій частині рішення акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 31.03.2023 р., господарський суд вважає цілком пов`язаною із розглядом справи № 916/278/23, відтак у відповідності до правової конструкції пункту 2 частини 4 статті 129 ГПК України стягненню з ТОВ НЕСТРА на користь ДБП УРОЖАЙ підлягає 10000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/278/23. Іншу частину витрат нестиме ДБП УРОЖАЙ.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 123, 129, 238, 240, 244, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1.Заяву заяву Державного багатопрофільного підприємства УРОЖАЙ про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НЕСТРА (65000, м. Одеса, пр. Адміральський, буд. 38, офіс 8, Код ЄДРПОУ 37350983) на користь Державного багатопрофільного підприємства УРОЖАЙ (65044, м. Одеса, Французський бульвар, буд. 10, Код ЄДРПОУ 13908422) 10000/десять тисяч/грн 00 коп. фактично понесених судових витрат.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 15 травня 2023 р.

Суддя С.Ф. Гут