Ухвала

від 15.05.2023 по справі 914/1136/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/1136/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 (колегія суддів: Марко Р.І., Галушко Н.А., Матущак О.І.)

у справі за позовом заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Львівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гронло-Львів"

про стягнення 177 539 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Господарський суд Львівської області рішенням від 14.11.2022 позовні вимоги задовольнив.

2. Західний апеляційний господарський суд постановою від 13.03.2023 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про відмову у позові.

3. 20.04.2023 прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

5. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

6. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

7. Відповідно до п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

8. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).

9. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

10. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

11. Прокурор оскаржує судове рішення, яким вирішено спір про стягнення 177 539 грн, а тому воно не підлягає касаційному оскарженню.

12. Прокурор зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (пп."а" п.2 ч.3 ст.287 ГПК), а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для органів прокуратури (пп."в" п.2 ч.3 ст.287 ГПК), однак належним чином не обґрунтовує такі твердження.

13. Обґрунтовуючи фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, прокурор зазначає, що вирішення справи касаційним судом усуне невизначеність в застосуванні положень статей 256, 261, ч.2 ст.265 Цивільного кодексу України (про позовну давність). При цьому прокурор вказує, що апеляційний суд у цій справі застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №369/1850/18, від 02.09.2020 у справі №452/435/17; суд залишив поза увагою висновки Верховного Суду та національне законодавство, яке доволі чітко врегульовує питання позовної давності у спірних правовідносинах; протилежні результати розгляду цієї справи судом першої та апеляційної інстанцій, свідчать про відсутність у судів єдиного підходу щодо тлумачення цивільного законодавства про застосування строку позовної давності.

14. Фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, прокурор не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі нормативних актів. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

15. Обґрунтування фундаментального значення касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої фактично зводиться до обґрунтування такої загальної підстави касаційного оскарження як застосуванням норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (п.1 ч.2 ст.287 ГПК).

16. Саме лише посилання на випадок, зазначений у пп."а" п.2 ч.3 ст.287 ГПК не свідчить про наявність належних обґрунтувань, за яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.

17. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі також не дають підстав для висновку про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для органів прокуратури.

18. Прокурор стверджує, що прокуратура має на меті здійснити захист порушених інтересів держави у бюджетній сфері, запобігти безпідставній виплаті коштів; правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, загалом становлять суспільний інтерес. Посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, у якому вказано, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес", а порушення вимог чинного законодавства, допущені при розпорядженні бюджетними коштами, у разі їх не усунення (невідшкодування збитків), можуть призвести до негативних наслідків для потерпілої особи - Львівської міської ради та територіальної громади міста.

19. Також зазначає, що результати розгляду справи дозволять або перешкодять надалі ефективно захищати порушені інтереси держави в інших численних справах за позовами прокурора в подібних правовідносинах, зокрема у випадках, коли збитки, завдані вчиненням кримінального правопорушення залишаються невідшкодованими; перешкоджання зверненню з касаційною скаргою обмежує доступ до правосуддя та реалізацію конституційної функції захисту інтересів держави.

20. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним. Незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача / відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

21. Прокурор посилається на те, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, та правильне застосування законодавства загалом становлять суспільний інтерес, з чим Верховний Суд погоджується, однак звертає увагу, що відповідний процесуальний фільтр передбачає допуск до касаційного оскарження справ, які становлять саме значний суспільний інтерес. Протилежний підхід, зокрема той, про який стверджує прокурор, нівелюватиме значення процесуальних фільтрів, встановлених законодавцем.

22. Твердження про те, що ця справа має виняткове значення для органів прокуратури мають загальний характер, позаяк інакшим чином, аніж посиланням на власну юридичну оцінку обставин справи та доводами про порушення норм матеріального права, не обґрунтовані.

23. Посилання на перешкоду в реалізації прокуратурою конституційної функції захисту інтересів держави Верховний Суд відхиляє, оскільки за такого підходу усі малозначні справи (або справи з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), у яких прокурор звертається до суду в інтересах держави автоматично підлягатимуть касаційному оскарженню, що суперечитиме положенням п.2 ч.3 ст.287 ГПК.

24. Верховний Суд дослідив та оцінив ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. З урахуванням цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для органів прокуратури.

25. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

26. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст.17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996 (заява 21290/93); "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997 (заява 26737/95).

27. Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

28. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

29. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

30. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

31. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

32. Оскільки касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК, колегія суддів вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.

33. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №914/1136/22 за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець