Постанова

від 10.05.2023 по справі 462/3689/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 462/3689/16-ц

провадження № 61-19174св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Львівська міська рада,

керівник Львівської місцевої прокуратури № 2 Львівської області, який вступив у справу на стороні позивача,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Приватне підприємство «Торговий Дім «Галпідшипник», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П., Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Купол ЛВ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Шрифт»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2018 року у складі судді Кирилюк А. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року Львівська міська рада звернулась з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Приватне підприємство «Торговий Дім «Галпідшипник» (далі - ПП «Торговий Дім «Галпідшипник»), приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П., Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Купол ЛВ» (далі - ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол ЛВ»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Шрифт» (далі - ТзОВ «Шрифт»), про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що на підставі рішення Львівської міської ради народних депутатів від 29 серпня 1996 року № 450 між Львівською міською радою та ПП «Торговий дім «Галпідшипник» укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 0,5000 га на вул. Бічній Збиральній для будівництва промислового підприємства ІV-V класу терміном до 29 серпня 2046 року. Рішень про вилучення з користування ПП «Торговий дім «Галпідшипник» земельної ділянки площею 0,5000 га та передачі іншим фізичним/юридичним особам у власність чи користування Львівською міською радою не приймалось.

Разом з тим, з листа ПП «Торговий Дім «Галпідшипник» від 29 лютого 2016 року позивачу стало відомо, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,783 га зареєстрована у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера на підставі ухвали Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2015 року, якою визнано мирову угоду між сторонами у справі № 465/3750/15-ц за позовом ПП «Виробничо - комерційна фірма «Купол ЛВ» до ОСОБА_2 , ТзОВ «Шрифт» про стягнення заборгованості за договором позики та поруки. Відповідно до умов мирової угоди сторони дійшли згоди про припинення зобов`язань відповідачів ОСОБА_2 та ТзОВ «Шрифт» за договорами позики і поруки шляхом передачі ПП «Виробничо - комерційна фірма «Купол ЛВ» земельної ділянки площею 0,783 га на АДРЕСА_1 , яка належала ТзОВ «Шрифт» на підставі державного акту на право власності на землю від 11 жовтня 2000 року серія ЛВ № 052773.

Згідно листа управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин від 10 червня 2016 року № 4-2403-923 земельна ділянка площею 0,5000 га по АДРЕСА_1 входить в межі земельної ділянки 0,783 га по АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка кадастровий номер 4610136300:05:011:0024, площею 0,783 га за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 755 від 26 лютого 2016 року.

Згідно відповіді відділу Держгеокадастру у м. Львові від 11 травня 2016 року відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, земельна ділянка кадастровий номер 4610136300:05:011:0024 зареєстрована у Державному земельному кадастрі на підставі ухвали Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2015 року № 465/3750/15-ц, 2/465/2296/15. Інформація про реєстрацію державного акта на право власності на землю від 11 жовтня 2000 року серія ЛВ № 052773 відсутня.

Вважає, що через незаконний державний акт від 11 жовтня 2000 року серія ЛВ № 052773, було затверджено мирову угоду щодо передачі земельної ділянки на АДРЕСА_1 , яка належить на праві тимчасового користування ПП «Торговий Дім «Галпідшипник» та перебуває у комунальній власності Львівська міська рада. В результаті ухвали про затвердження мирової угоди спірна земельна ділянка незаконно вибула з володіння Львівської міської ради - територіальної громади м. Львова, та права постійного користування ПП «Торговий дім «Галпідшипник».

Позивач просив:

визнати недійсним договір купівлі - продажу серії та номеру 755 від 26 лютого 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О. П. в частині передачі земельної ділянки площею 0,783 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер : 4610136300:05:011:0024;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,783 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер:4610136300:05:011:0024.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Справа переглядалась судами неодноразово.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2018 року позов Львівської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ПП «Торговий Дім «Галпідшипник», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П., ПП «Виробничо - комерційна фірма «Купол ЛВ», ТзОВ «Шрифт» про визнання договору купівлі - продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено частково.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради земельну ділянку площею 0,783 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер:4610136300:05:011:0024.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради частину сплаченого судового збору в сумі 1 378 грн.

Рішення суду в частині витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння мотивовано тим, що ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ» не набувало право власності на земельну ділянку 0,783 га по АДРЕСА_1 на підставах, передбачених чинним законодавством, інформація про реєстрацію державного акту на право власності на землю серія ЛВ № 052773 від 11 жовтня 2000 року, який став підставою для постановлення ухвали Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2015 року, відсутня, вказана ухвала суду скасована, тому підстави для реєстрації спірної ділянки у Державному земельному кадастрі були відсутні.

Рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору-купівлі продажу мотивовано тим, що з поданих сторонами документів, суд позбавлений можливості встановити усі істотні обставини укладеного спірного договору купівлі - продажу, зокрема, суд позбавлений можливості встановити сторони, між якими вказаний договір був укладений. На пропозицію суду позивачем не залучений у якості відповідача продавець по вказаному договору.

Суд першої інстанції врахував висновки Верховного суду України у справі № 6-327цс15 відповідно до яких, виходячи з положень закону право витребувати майно із чужого незаконного володіння має лише власник цього майна. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним.

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасувавши постанову суду апеляційної інстанції з передачею справи на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що ОСОБА_1 обґрунтував свою касаційну скаргу, зокрема, тим, що під час перегляду справи апеляційним судом, судді Цяцяку Р. П. було заявлено відвід, у задоволенні якого було відмовлено. Суд касаційної інстанції вважав, що підстави для відводу судді були достатньо обґрунтованими.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2018 року залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею, за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про вибуття спірної земельної ділянки з власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради. Договір про припинення зобов`язання № 01/09/00 від 06 вересня 2000 року не міг бути належною підставою для вибуття спірної земельної ділянки з власності територіальної громади м. Львова, а тому посилання на цей договір у державному акті на право власності на землю від 11 жовтня 2000 року серія ЛВ № 052774, як на підставу видачі такого акту, не відповідає вимогам чинного на той час законодавства. Крім того, суд апеляційної інстанції врахував відсутність оригіналу державного акту на право власності на землю від 11 жовтня 2000 року серія ЛВ № 052773.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю, судовий збір сплачений в судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях стягнути з Львівської міської ради.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статті 388 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування статті 388 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Вказує, що Львівська міська рада не надала витяг з Державного реєстру речових прав та обмежень, де вона була б вказана в статусі власника спірної земельної ділянки, тому є неналежним позивачем, державний акт на право власності на землю від 11 жовтня 2000 року серія ЛВ № 052774, який підписаний посадовими особами міської ради, не визнаний рішенням або вироком суду недійсним чи сфальсифікованим. Відсутність оригіналу державного акту серії ЛВ № 052773 від 11 жовтня 2000 року не спростовує факт його видачі. Крім того, доказом видачі оригіналу державного акту серія ЛВ № 052773 від 11 жовтня 2000 року є посвідчена копія з оригіналу акту, а також оригінал даного документу на електронному носії інформації. Відсутність реєстрації державного акту не може бути доказом його незаконності, оскільки бланки державних актів мають статус бланків суворої звітності, а міською радою не надано доказів звернення до органів внутрішніх справ та проведення службового розслідування за фактом втрати бланку серії ЛВ № 052773. Зазначення в листі Держгеокадастру про відсутність інформації щодо реєстрації державного акту доводить існування у них тієї інформації, яку передала міська рада і до компетенції якої до 2010 року відносилась реєстрація державних актів на землю і ведення книг реєстрації державних актів. Суди не приділили достатньо уваги тому факту, що земельні ділянки, яку набув ОСОБА_1 і та, щодо якої позивачем стверджується про існування договору тимчасового користування, знаходяться за різними адресами та мають різні площі (такої вулиці, як Бічна Збиральна у м. Львові не існує і не існувало, земельна ділянка власника ОСОБА_1 знаходиться по АДРЕСА_1 , площею 0,783 га). Судова експертиза, на вирішення якої ставилось би питання щодо накладання земельних ділянок у справі не призначалась. Договір довгострокової оренди з ПП «ТД «Галпідшипник» по вул. Бічній Збиральній площею 0,5 га є нікчемним і не породжує жодних юридичних наслідків, так як в матеріалах справи відсутній основний документ - акт виносу меж земельної ділянки в натурі по АДРЕСА_1 . Суд не залучив до участі у справі у якості третьої особи продавця земельної ділянки - ПП «Транспортні Інвестиції плюс», хоча оскаржуване рішення безпосередньо впливає на права та обов`язки такого суб`єкта з точки зору можливості пред`явлення регресного позову у порядку реституції покупцем земельної ділянки. Суд першої інстанції безпідставно залучив до справи прокурора і тим самим порушив баланс рівноправності сторін. Вважає, що з урахуванням практики Верховного Суду, прокурор може представляти інтереси держави, у випадку, якщо орган місцевого самоврядування неналежним чином здійснює захист цих інтересів, або у разі відсутності такого органу. Скасування мирової угоди не є підставою для витребування майна та не свідчить про вибуття майна з володіння Львівської міської ради поза її волею. Судом першої інстанції самостійно змінено правову підставу позову (первинно, позивачем в якості підстав позову вказувалась стаття 216 ЦК України та не зазначалось про необхідність застосування саме положень статті 388 ЦК України).

Твердження апеляційного суду, що належною підставою видачі даного акту не міг бути договір про припинення зобов`язань № 01/09/00 від 06 вересня 2000 року базуються на припущеннях, оскільки лише первинне вибуття земельної ділянки з комунальної власності проводиться на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, подальший перехід у приватну власність відбувається у ході виконання реєстраційних функцій відповідного органу місцевого самоврядування. На думку ОСОБА_1 , цей державний акт є похідним від первинного акту, який виданий згідно рішення органу місцевого самоврядування, а сам ТзОВ «Шрифт» не первинний набувач, останній позивачу не відомий. Договір про припинення зобов`язань міською радою не оспорений.

Зазначає, що у 2016 році ним було набуто право власності на земельну ділянку площею 0,783 га по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 755 від 26 лютого 2016 року, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П., а тому він є добросовісним набувачем земельної ділянки. Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавлення його права власності на земельну ділянку буде мати ознаки непропорційного втручання держави у право власності особи, оскільки він набув право власності на підставі оплатного договору купівлі - продажу.

Судом першої інстанції сфальсифіковано протокол останнього судового засідання, оскільки в ньому зазначені дії, які не відбувалися (проведення судових дебатів, видалення суду до нарадчої кімнати), оскільки суд не видалявся до нарадчої кімнати, судове засідання було перенесено, звукозапис судового засідання, як основний доказ даного факту, в матеріалах справи відсутній.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.

Позиція інших учасників справи

У січні 2022 року ПП «Торговий Дім «Галпідшипник» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 рокузалишити без змін.

Відзив обґрунтований тим, що державна реєстрація та присвоєння кадастрового номера, зокрема, земельній ділянці площею 0,783 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , скасовані, що підтверджується наступним. Так, ухвалою Франківською районного суду м. Львова від 18 червня 2015 року у справі № 465/3750/15-ц затверджено мирову угоду, згідно якої ОСОБА_2 та ТзОВ «Шрифт» за договорами позики та поруки передали ТОВ «ВКФ «Купол-ЛВ» у якості відступного у вигляді, з поміж іншого майна, земельну ділянку площею 0,783 га на АДРЕСА_1 , яка належала ТзОВ «Шрифт» на підставі державною акту па право власності на землю від 11 жовтня 2000 року серія ЛВ № 052773. В подальшому, право власності на земельну ділянку було зареєстроване за ПП «Транспортні інвестиції плюс», ОСОБА_1 . Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2016 року скасовано ухвалу Франківською районного суду м. Львова від 18 червня 2015 року у справі № 465/3750/15-ц. 26 грудня 2016 року Франківським районним судом м. Львова позовну заяву у цивільній справі № 465/3750/15-ц залишено без розгляду. Постановою Львівською окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі № 813/5436/15 позов ПП «ВКФ «Купол-ЛВ» задоволено та зобов`язано державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства у м. Львові Львівської області провести державну реєстрацію, присвоїти кадастровий номер та внести відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,783 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, Львівський окружний адміністративний суд своєю постановою від 07 грудня 2017 року у справі № 813/5436/15 за заявою ТОВ «Росанбуд» про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року, оскільки ухвала Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2015 року у справі № 465/3750/15-ц, яка в свою чергу слугувала підставою для задоволення позову у справі № 813/5436/15, скасована.

Вказує, що в матеріалах справи знаходиться ксерокопія державного акту на право власності на землю від 11 жовтня 2000 року серія ЛВ №» 052773, оригінал цього державного акту відсутній, Львівська міська рада заперечує факт видачі нею державного акту, і дане твердження позивача по справі не спростовано належними та допустимими доказами учасниками справи.

Правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що договір про припинення зобов`язання № 01/09/00 від 06 вересня 2000 року не міг бути належною підставою для вибуття спірної земельної' ділянки з власності територіальної громади м. Львова, оскільки чинним на час видачі державного акту земельним законодавством передбачалося, що державні акти видаються на підставі рішень, зокрема, міських рад і лише в окремих випадках, визначених статтею 18 ЗК України, а саме - щодо земельних ділянок, що перебували в колективній або приватній власності, придбання провадилось за договором купівлі-продажу, якай посвідчувався у нотаріальному порядку. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що сесія Львівської міської ради не приймала жодних ухвал щодо вилучення та передачі у власність спірної земельної ділянки ані ОСОБА_1 , ані іншим особам.

Доводи ОСОБА_1 про те, що земельна ділянка, яку набув ОСОБА_1 та земельна ділянка, яка за договором тимчасового користування у ПП «Торговий Дім «Галпідшипник» знаходяться за різними адресами та мають різні площі, спростовуються інформацією відділу Держгеокадастру у м. Львові Львівської області, викладеною в довідці від 10 травня 2016 року № 19-1323-02-3818/9-16 АП, яка надавалась відділом в межах його повноважень.

Вказує, що у цій справі «суспільним», «публічним» інтересом позовних вимог з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права власності територіальної громади м. Львова на вказану земельну ділянку, тому не вбачається невідповідності втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірною втручання у право особи на мирне володіння майном.

У січні 2022 року Львівська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року залишити без змін.

В обґрунтування відзиву зазначає, що спірна земельна ділянка вибула з володіння міської ради поза її волею, оскільки земельна ділянка площею 0,5000 га на АДРЕСА_1 була надана в користування ПП «Торговий дім «Галпідшипник» на підставі рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 450 від 29 серпня 1996 року «Про надання переможцям 8-го земельного аукціону в м. Львові: ПП «Торговий дім «Галпідшипник», гр. ОСОБА_4 земельних ділянок та дозволу на проектування і будівництво об`єктів промислового та житлового призначення» та договору на право тимчасового користування землею від 25 листопада 1996 року № 39/2-3/. Рішень щодо вилучення спірної земельної ділянки з користування ПП «Торговий дім «Галпідшипник» Львівська міська рада не приймала.

Вказує, що державні акти, що посвідчують право власності на землю реєструються у книзі реєстрації державних актів на право власності на землю. Проте, згідно відповіді відділу Держгеокадастру у м. Львові від 11 травня 2016 року інформація про реєстрацію державного акту на право власності на землю від 11 жовтня 2000 року серія ЛВ № 052773 відсутня.

Посилання ОСОБА_5 на відповідну практику Європейського суду з прав людини з приводу того, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки, є безпідставними, оскільки державний акт Львівською міською радою не видавався, рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ТзОВ «Шрифт» не приймалося.

Вказує, що листом від 10 червня 2016 року управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин повідомило, що земельна ділянка площею 0,5000 га на АДРЕСА_1 , яка згідно договору від 25 листопада 1996 року перебувала у користуванні ПП «Торговий дім «Галпідшипник», входить в межі земельної ділянки площею 0,783 га на вул. Збиральній, тому безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що земельна ділянка, яку набув ОСОБА_1 та земельна ділянка, яка за договором тимчасового користування у ПП «Торговий Дім «Галпідшипник», знаходяться за різними адресами та мають різні площі. Позивач зазначає, що немає необхідності у призначенні судової експертизи, на вирішення якої ставилось би питання щодо накладання земельних ділянок у справі, оскільки це не було підставою заявленого Львівською міською радою позову.

Позивач зазначає, що є необґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції при витребуванні майна з чужого володіння не скасовано рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_1 та не визнано договір купівлі-продажу недійсним, оскільки витребування майна з чужого незаконного володіння є належним способом захисту порушеного права Львівської міської ради.

Вказує, що при застосуванні судами у цій справі норм статті 388 ЦПК України були враховані висновки Великої Палати Верховного Суду. Невідповідність втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, у цій справі відсутнє.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 462/3689/16-ц, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року відмовлено.

У січні 2022 року справа № 462/3689/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 462/3689/16-ц до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 461/12525/15-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення касаційного провадження задоволено, поновлено касаційне провадження у справі № 462/3689/16-ц, справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 листопада 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2018 року у справі № 914/2045/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 та у постановах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 450 від 29 серпня 1996 року «Про надання переможцям 8-го земельного аукціону в м. Львові: ПП «Торговий дім «Галпідшипник», гр. ОСОБА_4 земельних ділянок та дозволу на проектування і будівництво об`єктів промислового та житлового призначення», де в пункті 1 передбачено надати переможцям 8-го земельного аукціону в м. Львові земельні ділянки: ПП «Торговий дім «Галпідшипник» земельну ділянку на АДРЕСА_1 площею 5000 кв. м за рахунок земель міста в довгострокове користування на умовах оренди терміном на 50 років для будівництва промислового підприємства ІV-V класу.

25 листопада 1996 року на підставі рішення Львівської міської ради народних депутатів від 29 серпня 1996 року № 450 між Львівською міською радою та ПП «Торговий дім «Галпідшипник» укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 0,5000 га на вул. Бічна Збиральна для будівництва промислового підприємства ІV-V класу терміном на п`ятдесят років до 29 серпня 2046 року.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24 травня 2016 року земельна ділянка кадастровий номер 4610136300:05:011:0024, площею 0,783 га за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 755 від 26 лютого 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П.

Також з вказаної інформаційної довідки вбачається, що підставою виникнення права приватної власності ПП «Виробничо - комерційна фірма «Купол ЛВ» на земельну ділянку площею 0,783 га за адресою: АДРЕСА_1 була мирова угода, затверджена ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2015 року у справі № 465/3750/15-ц за позовом ПП «Виробничо - комерційна фірма «Купол ЛВ» до ОСОБА_2 , ТзОВ «Шрифт» про стягнення заборгованості за договором позики та поруки. А на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_1 від 06 листопада 2015 року, виданого реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції спірна ділянка належала на праві приватної власності ПП «Транспортні інвестиції плюс».

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2015 року у справі № 465/3750/15-ц за позовом ПП «Виробничо - комерційна фірма «Купол ЛВ» до ОСОБА_2 , ТзОВ «Шрифт» про стягнення заборгованості за договором позики та поруки визнано мирову угоду, відповідно до якої сторони дійшли згоди про припинення зобов`язань відповідачів ОСОБА_2 та ТзОВ «Шрифт» за договорами позики і поруки шляхом передачі ПП «Виробничо - комерційна фірма «Купол ЛВ» відступного у вигляді, з поміж іншого майна, земельної ділянки площею 0,783 га на АДРЕСА_1 , яка належала ТзОВ «Шрифт» на підставі державного акту на право власності на землю від 11 жовтня 2000 року серія ЛВ № 052773.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2016 року вказана ухвала Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2015 року скасована, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Після чого ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2016 року, справу № 465/3750/15-ц за позовом ПП «Виробничо - комерційна фірма «Купол ЛВ» до ОСОБА_2 , ТзОВ «Шрифт» про стягнення заборгованості за договором позики та поруки залишено без розгляду.

Згідно відповіді відділу Держгеокадастру у м. Львові від 11 травня 2016 року земельна ділянка кадастровий номер 4610136300:05:011:0024 зареєстрована у Державному земельному кадастрі на підставі ухвали Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2015 року № 465/3750/15-ц, 2/465/2296/15. Інформація про реєстрацію державного акту на право власності на землю від 11 жовтня 2000 року серія ЛВ № 052773 відсутня.

Згідно листа Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин від 10 червня 2016 року земельна ділянка площею 0,5000 га на АДРЕСА_1 входить в межі земельної ділянки площею 0,783 га на АДРЕСА_1 .

Витягом з кримінального провадження № 42016141080000057 підтверджується, що 22 липня 2016 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстрована заява ОСОБА_7 (ПП «ТД «Галпідшипник») про кримінальне правопорушення, а саме, що невідомими особами було підроблено державний акт на право приватної власності на землю від 11 жовтня 2000 року серія ЛВ № 052773 щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 , правова кваліфікація частина перша статті 358 КК України. Орган досудового розслідування: Франківський відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Оригінал державного акту на право приватної власності на землю від 11 жовтня 2000 року серія ЛВ № 052773, який би підтверджував право власності ТзОВ «Шрифт» на спірну земельну ділянку, відсутній.

Відповідно до наявної у матеріалах справи фотокопії державного акту на право власності на землю від 11 жовтня 2000 року серія ЛВ № 052773, підставою для його видачі був договір про припинення зобов`язання №01/09/00 від 06 вересня 2000 року, зареєстрований в реєстрі за №5817.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність (частини перша, третя та четверта статті 17 ЗК України в редакції, чинній на момент видачі державного акту).

Придбання земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності, провадиться за договором купівлі-продажу, який посвідчується у нотаріальному порядку. Договір купівлі-продажу земельної ділянки і документ про оплату вартості землі є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі державного акта на право власності (частини третя та четверта статті 18 ЗК України).

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (частина перша статті 22 ЗК України).

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (частина друга статті 23 ЗК України).

Тобто, вищевказані норми земельного законодавства на момент видачі спірного державного акту встановлювали в якості підстави набуття права власності на земельну ділянку рішення відповідної ради або договір купівлі-продажу.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2018 року у справі № 914/2045/17, на яку посилається ОСОБА_1 в касаційній скарзі, зазначено, що: «Як встановлено судом першої інстанції […] згідно затвердженої мирової угоди сторони дійшли згоди про припинення зобов`язань відповідачів (ОСОБА_9 та ТОВ «Шрифт») за договорами позики та поруки шляхом передачі у власність ПП "Виробничо-комерційна фірма "Купол-ЛВ" відступного у вигляді, з поміж іншого майна, земельної ділянки площею 0,096 га. на АДРЕСА_3 , яка належала ТОВ «Шрифт» на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 11 жовтня 2000 року № ЛВ052774. […] Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Державного акта на право власності на землю від 11 жовтня 2000 року ЛВ № 052774, останній видано Львівською міською радою ТОВ «Шрифт» на підставі договору про припинення зобов`язання № 01/09/00 від 06 вересня 2000 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5817. Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК. У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів. Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Відповідно до ч.1 ст.22 ЗК, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Тобто, вищевказані норми земельного законодавства на момент видачі спірного державного акту встановлювали в якості підстави набуття права власності на земельну ділянку рішення відповідної ради або договір купівлі-продажу. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не досліджено з наданням відповідної оцінки: - що це за договір за своєю правовою природою, між ким саме він був укладений, чи міг бути даний договір підставою видачі вищевказаного державного акту та чи є взагалі даний договір саме першим у ланцюгу договорів або інших правочинів, на підставі яких спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зазначено, що: «Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: […] вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. […] Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».

У справі, що переглядається, суди зробили правильний висновок, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею, оскільки договір про припинення зобов`язання № 01/09/00 від 06 вересня 2000 року, з урахуванням чинного на час видачі державного акта законодавства, не міг бути належною підставою для вибуття спірної земельної ділянки з власності територіальної громади м. Львова, оригінал державного акту на право власності на землю від 11 жовтня 2000 року серія ЛВ № 052773 відсутній. Висновки судів про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 спірної земельної ділянки та передачу її Львівській міській раді відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи касаційної скарги про те, що доказом видачі оригіналу державного акту серія ЛВ № 052773 від 11 жовтня 2000 року є оригінал даного документу на електронному носії інформації, суд відхиляє з огляду на таке.

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України«Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частини перша та друга статті 100 ЦПК України).

Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Аналіз матеріалів справи свідчить, 04 лютого 2021 року ОСОБА_1 до суду першої інстанції подані пояснення, в яких він зазначив, що ПП «Транспортні Інвестиції плюс» надалойому електронну копію оригіналу фотокопії державного акту серія ЛВ № 052773 від 11 жовтня 2000 року, що не є електронним доказом в розумінні статті 100 ЦПК України.

Аргументи ОСОБА_1 про те, що спірна земельна ділянка знаходиться за іншою адресою та має іншу площу, ніж та, яка передана ПП «Торговий Дім «Галпідшипник» на підставі договору тимчасового користування, спростовуються матеріалами справи, а саме інформацією відділу Держгеокадастру у м. Львові Львівської області, викладеною в довідці від 10 травня 2016 року № 19-1323-02-3818/9-16 АП, яка надавалась відділом в межах його повноважень та відповідно до якої на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,5000 грн, яка знаходиться в оренді ПП «Торговий Дім «Галпідшипник», але площею 0,783, кадастровий номер 4610136300:05:011:0024, зареєстровано право власності за ОСОБА_1 .

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції не була призначена експертиза на вирішення якої ставилось би питання щодо накладання земельних ділянок, оскільки вказана обставина не має відношення до предмета позову у цій справі. З цих підстав, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що договір довгострокової оренди з ПП «ТД «Гаплпідшипник» по вул. Бічній Збиральній площею 0,5000 га є нікчемним і не породжує жодних юридичних наслідків, так як в матеріалах справи відсутній основний документ - акт виносу меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 в натурі.

Доводи касаційної скарги про те, що суд не залучив до участі у справі у якості третьої особи продавця земельної ділянки - ПП «Транспортні Інвестиції плюс», хоча оскаржуване рішення безпосередньо впливає на права та обов`язки такого суб`єкта з точки зору можливості пред`явлення регресного позову у порядку реституції покупцем земельної ділянки, колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_1 не навів обґрунтованих підстав щодо порушення його прав незалученням ПП «Транспортні Інвестиції плюс».

Твердження касаційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі процесуальних повноважень та задовольнив позов про витребування у ОСОБА_1 спірної земельної ділянки на підставі статті 388 ЦК України, застосувати яку позивач не просив, колегія суддів відхиляє, оскільки суд, з`ясувавши в розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року в справі № 320/2233/18 (провадження № 61-2279св19).

Доводи касаційної скарги про те, що позбавлення ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, буде мати ознаки непропорційного втручання держави у право власності особи (стаття 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), оскільки він набув право власності на підставі оплатного договору купівлі - продажу та є добросовісним набувачем колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції застосовується з огляду на такі принципи: 1) у першому реченні першого абзацу закладається принцип мирного володіння майном, який має загальний характер; 2) принцип, викладений у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплений у другому абзаці принцип визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine,

заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями пропорційності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І, навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 100)). Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

У справі, що переглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

Витребування спірної земельної ділянки на користь Львівської міської ради з володіння ОСОБА_1 відповідає критерію законності: витребування із його власності спірного майна здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України, яка відповідає вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційний текст якої є публічним та загальнодоступним.

У даній справі «суспільним», «публічним» інтересом позовних вимог з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права власності Львівської міської ради на вказану земельну ділянку, захист такого права щодо користування, розпорядження та володіння спірною земельною ділянкою, яка була передана ОСОБА_1 із порушенням чинного законодавства.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном.

Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні у право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації. Разом із тим, ОСОБА_1 не позбавлений права в подальшому звернутись до суду із відповідним позовом про відшкодування йому компенсації вартості витребуваної земельної ділянки, збитків що сприятиме дотриманню принципу пропорційності.

Щодо аргументів касаційної скарги про те, що судом першої інстанції сфальсифіковано протокол останнього судового засідання, оскільки в ньому зазначені дії, які не відбувалися (проведення судових дебатів, видалення суду до нарадчої кімнати), суд не видалявся до нарадчої кімнати, а судове засідання було перенесено, звукозапис судового засідання, як основний доказ даного факту, в матеріалах справи відсутній, колегія суддів зазначає таке.

Технічний запис судового засідання є додатком до протоколу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи (частина четверта статті 247 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2021 року у справі № 754/14463/18 (провадження № 61-8949св20) зазначено, що: «Не можуть бути підставою для скасування судових рішень доводи касаційної скарги, що рішення суду першої інстанції ухвалене не після закінчення судового розгляду, а на наступний день, оскільки вихід судді з нарадчої кімнати до проголошення судового рішення може мати місце під час перерви для відпочинку (протягом робочого часу та після його закінчення). При перебуванні суддів (судді) довгий час у нарадчій кімнаті, суд (суддя) з настанням нічного часу вправі перервати нараду для відпочинку, залишити нарадчу кімнату і відпочинок проводити у звичайних умовах до початку наступного робочого дня».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 13 вересня 2022 року у справі № 189/676/17 (провадження № 51-310км22) зазначено, що «Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, які узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16 грудня 2020 року в справі № 219/828/18, про те що за певних обставин відсутність звукозаписів окремих судових засідань може стати підставою для скасування судових рішень, якщо сторона, яка посилається на таку обставину, доведе, що це істотно вплинуло або могло вплинути на законність та вмотивованість судового рішення. Проте, у даному кримінальному провадження сторона захисту не обґрунтувала, яким чином відсутність технічного запису вищезазначених судових засідань вплинула на законність і обґрунтованість судових рішень та вирішення справи по суті».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

25 жовтня 2018 року суддя Кирилюк А. І. о 16 год. 13 хв. видалився до нарадчої кімнати, наступного дня о 09 год. 08 хв. суд повернувся з нарадчої кімнати та проголосив оскаржуване рішення суду (т. 2 а. с. 56-57);

матеріали справи не містять технічного запису судового засідання від 25 жовтня 2018 року;

натомість позивач не обґрунтував, яким чином відсутність звукозапису судового засідання від 25 жовтня 2018 року, вплинула на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та вирішення справи по суті.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційним судом не встановлено.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України) та не спростовують мотиви та висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які з урахуванням підстав позову зробили обґрунтований висновок про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 спірної земельної ділянки та передачу її Львівській міській раді.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, що визначено частиною другою статті 410 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 13 вересня 2022 року у справі № 189/676/17 (провадження № 51-310км22), доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в оскарженій частині залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року в частині позовних вимог Львівської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Приватне підприємство «Торговий Дім «Галпідшипник», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольга Петрівна, Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Купол ЛВ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Шрифт» про витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук