Ухвала

від 15.05.2023 по справі 156/269/21

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 156/269/21

Провадження № 1-кп/156/7/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2023 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників процесу:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іваничі матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019031060000056 від 20 серпня 2019 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк Волинської області, українця, громадянина України, мешканця: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , з вищою освітою, одруженого, на утриманні якого перебуває двоє неповнолітніх дітей, працевлаштованого на посаді директора підприємства «ПІК» ("Пошук, Ініціатива, Контакт") Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України", раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Іваничівського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019031060000056 від 20 серпня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Органами досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , наказом голови Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" №2 від 24.04.2015 (код ЄРДПОУ - 13347722), призначений на посаду директора підприємства "ПІК" ("Пошук, Ініціатива, Контракт", код ЄРДПОУ - 13347739) вказаної організації, яку обіймає і по даний час з правом першого підпису на фінансових і банківських документах.

У відповідності до п. 4.1 Розділу 4 Статуту підприємства "ПІК" ("Пошук, Ініціатива, Контракт") Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України", затвердженого протоколом засідання Президії №7 від 08.10.2013 та зареєстрованого в Реєстраційній службі Луцького міського управління юстиції Волинської області 17.10.2013 (номер запису 11981050012001374) підприємство очолює директор, який призначається засновником і діє на підставі єдиноначальності, керує всією діяльністю та організовує роботу підприємства.

Пунктом 4.3 Розділу 4 Статуту підприємства "ПІК" ("Пошук, Ініціатива, Контракт") Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України", затвердженого протоколом засідання Президії №7 від 08.10.2013 та зареєстрованого в Реєстраційній службі Луцького міського управління юстиції Волинської області 17.10.2013 (номер запису 11981050012001374) передбачено повноваження директора, а саме: без доручень діє від імені підприємства, представляє на всіх рівнях в установах, організаціях; розпоряджається майном підприємства, укладає договори, видає доручення; відкриває в банках розрахунковий та інші рахунки підприємства в установленому порядку; приймає на роботу та звільняє з роботи робітників та службовців підприємства; в межах своєї компетенції видає накази та розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками підприємства, виконує інші функції згідно даного Статуту.

Таким чином, відповідно до ч.3 ст.18 КК України ОСОБА_4 являється службовою особою, яка постійно обіймає на підприємстві посаду, пов`язану з організаційно-розпорядчими та адміністративно- господарськими функціями, якими він наділений повноважним органом підприємства.

Так, ОСОБА_4 , працюючи на посаді директора підприємства "ПІК" ("Пошук, Ініціатива, Контракт") Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" та будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, в грудні 2016 року, під час виконання підприємством "ПІК" будівельних робіт з «Реконструкція приміщення ЗОШ І-ІІ ст. в с.Радовичі Іваничівського району Волинської області» за договором підряду №24-10 від 24.10.2016, укладеного із відділом освіти та молоді Іваничівської районної державної адміністрації в особі начальника ОСОБА_6 , діючи умисно, в інтересах очолюваного ним підприємства, достовірно знаючи, що ряд фактично виконаних робіт по об`єкту: «Реконструкція приміщення ЗОШ І-ІІ ст. в с.Радовичі Іваничівського району Волинської області», включених ним до актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, які згідно, методики «Встановлення фактичних обсягів та вартості виконаних робіт» - фіксує фактичне виконання будівельно-монтажних робіт на об`єкті будівництва і ремонтних робіт, складається і підписується представниками сторін підрядного договору (замовника і підрядника) або приймальної комісії та в довідок про вартість виконаних робіт і витрати форми КБ-3, які - є підставою для оформлення результатів здачі робіт, не виконані в повному обсязі і не відповідають проекту та проектно-кошторисній документації, а саме: «Улаштування перекриттів по дерев`яних балках з накатом з дощок в цегляних будівлях», тоді, як робочим проектом передбачено «Укладання панелей перекриття; «Улаштування покрівель двосхилих із металочерепиці», що і передбачено Робочим проектом, однак фактично виконане «Улаштування покрівель з металопрофілю»; «Улаштування пароізоляції обклеювальної в один шар», що і передбачено Робочим проектом, однак фактично виконане «Улаштування прокладної пароізоляції» з порушенням технології її улаштування, на підставі внесених ним завідомо неправдивих відомостей в Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, форми КБ-2в та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за грудень 2016 року, форми КБ-3, в яких завищив вартість виконаних будівельних робіт в цілому по цих актах, вказавши по окремих позиціях недостовірні відомості про будівельні роботи, які згідно висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи №8142 від 31.07.2020 не відповідають обсягам та вартості визначених проектно-кошторисною та звітною документацією та фактично не виконані, а саме: «Улаштування вирівнюючих стяжок цементно-піщаних товщиною 15 мм.,» (одиниця виміру - 100 м2) у кількості 0,98 м.кв, вартістю 2738 гривень; «Улаштування вирівнюючих стяжок цементно-піщаних на кожні 1 мм. зміни товщини» (одиниця виміру - 100 м2) у кількості 4,9 м.кв, вартістю 612 гривень; «Улаштування пароізоляції обклеювальної в один шар» (одиниця виміру - 100 м2)у кількості 0,98 м.кв, вартістю 70140 гривень; «Улаштування підсилюючих шарів і набетонок» (одиниця виміру - т ) у кількості 0,294 т., вартістю 6301 гривня; «Улаштування підшивки лобових дошок» (одиниця виміру - 100 м2) у кількості 0,489 м.кв, вартістю 6229 гривень; «Заповнення віконних прорізів у дерев`яних стінах одинарними рамами, площа прорізу до 2 метрів «квадратних» (одиниця виміру - 100 м2) у кількості 0,0065 м.кв, вартістю 3145 гривень; «Улаштування жолобів підвісних» (одиниця виміру - 100 м) у кількості 0,5 м., вартістю 4342 гривень; «Навішування водостічних труб, колін, водовідливів і лійок з готових елементів» (одиниця виміру - 100 м) у кількості 0,128 м., вартістю 4026 гривень; «Заповнення віконних прорізів готовими блоками площею до 3 м.кв. з металопластику в кам`яних стінах житлових і громадських будівель» (одиниця виміру - 100 м2) у кількості 0,123 м.кв, вартістю 1056 гривень; «Перегородки з металопластику» (одиниця виміру - м2)у кількості 12,38 м.кв, вартістю 12430 гривень.

Після чого, з метою перерахунку на підприємство "ПІК" бюджетних коштів за виконані будівельні роботи, згідно умов договору підряду, вказані акти КБ-2в та КБ-3, з недостовірними відомостями щодо об`ємів та вартості фактично виконаних будівельних робіт, підписав та подав у відділ освіти та молоді Іваничівської районної державної адміністрації, які були погоджені та проведено їх оплату Управлінням державної казначейської служби України в Іваничівському районі Волинської області, шляхом перерахунку підприємству "ПІК" грошових коштів у сумі 375257,00 гривень, згідно платіжних доручень №3 від 28.10.2016 (аванс) та №7 від 28.12.2016, з яких відповідно до висновку експерта судово-економічної експертизи від 30.03.2021 №СЕ-19/103- 21/2295-ЕК було надлишково перераховано грошові кошти за фактично не виконані роботи у сумі 50 261,00 гривень.

Таким чином, згідно обвинувального акту, внаслідок вищезазначених дій ОСОБА_4 , будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів та в особистих цілях, заволодів бюджетними грошовими коштами шляхом зловживання своїм службовим становищем, чим спричинив правонаступнику відділу освіти та молоді Іваничівської районної державної адміністрації в частині незавершеного будівництва ЗОШ І-ІІ ступенів с. Радовичі Іваничівського району - Павлівській сільській раді Іваничівського району, майнової шкоди на загальну суму 50 261,00 гривень.

Отож, ОСОБА_4 обвинувачується вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 191 Кримінального кодексу України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

11.04.2023 року до суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження відносно нього, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання та просив закрити кримінальне провадження за його обвинуваченням, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в режимі відеоконференції підтримала подане її підзахисним ОСОБА_4 клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки у грудні 2021 року сплив строк, протягом якого обвинувачений міг бути притягнутий до кримінальної відповідальності.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти задоволення вказаного клопотання, оскільки дійсно з часу вчинення злочину минуло більше п`яти років. Питання щодо вирішення цивільного позову залишив на розсуд суду. Судові витрати просив стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Представник потерпілого Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області в судове засідання не з`явився. Від сільського голови ОСОБА_7 10.05.2023 року надійшла заява, в якій просив судове засідання, призначене на 10.05.2023 року здійснювати без участі представника потерпілого. У попередньому судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_7 не заперечив щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 у зв`язку із закінченням строків давності. Щодо залишення цивільного позову без розгляду, у разі звільнення судом засудженого від кримінальної відповідальності, не заперечив.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думки учасників судового провадження щодо заявленого обвинуваченим клопотання, дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Так, згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.191 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Верховним Судом України здійснено аналіз судової практики застосування норм закону про звільнення від кримінальної відповідальності (покарання) у зв`язку із закінченням строків давності, п.2 якого проаналізовано розгляд судами клопотань сторін кримінального провадження про звільнення обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України під час судового розгляду справи з обвинувальним актом (обвинувальним висновком). Верховним Судом України зазначено, що під час судового розгляду справи суд з`ясовує думку обвинуваченого щодо його звільнення від кримінальної відповідальності, роз`яснює про те, що звільнення у зв`язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, про наслідки такого звільнення і, у разі його згоди, ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє особу від кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що суть обвинувачення йому зрозуміла і він не заперечує проти звільнення його від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 191 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Згідно ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Обвинуваченому ОСОБА_4 судом роз`яснено, що звільнення від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою обставиною та роз`яснено суть обвинувачення, право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, право на судове провадження в повному обсязі в загальному порядку, однак ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 наполягали на закритті даного кримінального провадження, у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно ч.1 ст. 44 КК України, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до положень ч.2 ст.4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Враховуючи викладене, суд на підставі статті 5 КК України, для кваліфікації кримінального правопорушення застосовує Закон, що діяв на момент вчинення кримінального правопорушення.

Як було встановлено, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.191 КК України, у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, яке в силу ст. 12 КК на час його вчинення відносились до категорії злочинів середньої тяжкості, а на даний час відносяться до категорії нетяжкого злочину.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 49 КК України, в редакції, що діяла станом на грудень 2016 року, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Згідно з п.1, 2 ч.1 ст.49 КК України, в чинній редакції, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Як зазначалось вище, дане кримінальне правопорушення зареєстровано у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 20.08.2019 року, а сама подія за ч.2 ст.191 КК України мала місце у грудні 2016 року (внесення завідомо неправдивих відомостей в Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, форми БК-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за грудень 2016 року, форми БК-3, а також підписання ним актів БК-2в і БК-3 та подання таких у відділ освіти та молоді Іваничівської районної державної адміністрації, на підставі яких підприємству «ПІК» перераховано кошти згідно платіжних доручень від 28.10.2016 року- аванс та від 28.12.2016 року).

Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Даних про те, що обвинувачений під час досудового розслідування та під час розгляду справи у суді ухилявся від досудового розслідування або суду, матеріали кримінального провадження не містять.

Досліджуючи довідку про судимість ОСОБА_4 № 23-20022023/07001 від 20.02.2023 року (а.с.78) судом встановлено наступне.

01.03.2017 року Маневицьким районним судом Волинської області ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку зі зміною обстановки на підставі ст. 48 КК України, а кримінальне провадження за № 42016031160000035 від 29 грудня 2016 року закрито.

05.10.2020 року Нововолинським міським судом Волинської області звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

13.05.2019 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 45 КК України за дійовим каяттям.

01.03.2021 року Ківерцівським районним судом Волинської області звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

Крім цього, суд зазначає, що санкція частини 1 статті 366 КК України передбачає покарання у виді штрафу або обмеженням волі, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, що не перешкоджає застосуванню до обвинуваченого положень ст.49 КК України.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020031060000025 від 24.03.2020 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191 та ч.1 ст.366 КК України перебуває на розгляді в Горохівському районному суді Волинської області, остаточне судове рішення станом на день розгляду цього кримінального провадження судом не прийнято.

Пунктом 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно із ч. 1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Також такий конституційний принцип презумпції невинуватості майже аналогічно закріплено безпосередньо в тексті закону України про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.2 КК), а також відображено у кримінальному процесуальному законі (ст.7 та ч. 1 ст.17 КПК). Отже, згідно з чинним законодавством винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на час постановлення цієї ухвали інше кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК, органом досудового розслідування направлене з обвинувальним актом до Горохівського районного суду Волинської області, не було розглянуто по суті й обвинувального вироку не було постановлено. Тобто діяння ОСОБА_4 , кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК, не одержали з боку інших судів правової оцінки, тому, з урахуванням конституційного принципу презумпції невинуватості, суд не має підстав для визнання ОСОБА_4 особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст.366 КК ( провадження у Горохівському районному суді Волинської області)

Отже, судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.49 КК України, а п`ятирічний строк давності притягнення ОСОБА_4 до відповідальності закінчився ще у грудні 2021 року. Суд звертає також увагу на те, що обвинувальний акт надійшов до суду лише 05.04.2021 року - за декілька місяців до закінчення строків давності.

ОСОБА_4 заперечує вчинення ним дій передбачених ч.2 ст.191 КК України, однак не заперечує проти закриття кримінального провадження, у зв`язку із закінченням строків давності.

Невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження щодо такого звільнення, якщо є згода цих осіб на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, а також за умови, що суд роз`яснив їм суть підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження. Вказана правова позиція виказана в постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 759/8429/18 від 21 грудня 2021 року, № 552/5595/18 від 29 липня 2021 року, № 577/977/19 від 27 травня 2021 року.

Також, згідно з правовою позицією, відображеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17, провадження № 51-4251кмо21), звільнення від кримінальної відповідальності за імперативними приписами ст. 49 КК України є безумовним, оскільки підставою для цього є закінчення передбачених законом про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. Згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності і закриття кримінального провадження щодо неї на цій підставі за своїм юридичним змістом і процесуальним значенням жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки це суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності винуватості (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).

Згідно зі статтями 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах. Ці умови є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до положень ст.63 Конституції України та ст.18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а тому невизнання цими особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.

ОСОБА_4 судом роз`яснено правові наслідки звільнення його від кримінальної відповідальності з підстав передбачених ст. 49 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину і з дня події кримінального правопорушення, яке відбулося не пізніше 2016 року сплинуло понад п`ять років, судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, суд на підставі п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України вважає необхідним звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, при цьому суд враховує, що обвинувачений не заперечує проти звільнення його від кримінальної відповідальності із зазначених підстав та щодо закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.

Таким чином, суд дійшов переконання, що клопотання ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а обвинуваченого слід звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.191 КК України на підставі ч.1 ст. 49 КК України, що є відповідно до ст.ст. 284, 288 КПК України є підставою для закриття кримінального провадження.

Головою Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області ОСОБА_7 було подано до суду позовну заяву у порядку ст.ст. 4, 56 ЦПК України про стягнення матеріальних збитків, завданих вчиненням кримінального правопорушення, в якій останній просив стягнути з ОСОБА_4 на користь Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області безпідставно перераховані грошові кошти в розмірі 50 261,00 грн.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23.06.2022 року у справі № 204/2626/21 (провадження № 51-5123км21) встановлено, що у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілої сторони можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п.1 ч.2 ст.284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. З урахуванням того, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 закривається з нереабілітуючих підстав, прокурор має право вирішити питання про стягнення завданих збитків державі в порядку цивільного судочинства. Така позиція узгоджується із судовою практикою застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, відображеної в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року, а також із позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 24.09.2020 року (справа №348/1355/17) та постанові від 17.05.2018 року (справа №445/1569/15-к) щодо можливості звернення позивача, у разі закриття кримінального провадження, в цивільному порядку з питанням про відшкодування шкоди.

Речові докази відсутні.

Відповідно до висновку викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 вересня 2022 року № 203/241/17 (51-4251кмо21), якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту. Таким чином, процесуальні витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 13 075 грн 20 коп. та за проведення судово-економічної експертизи в розмірі 1 471 грн 05 коп. слід віднести на рахунок держави.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 49 КК України, ст.ст.284 - 286, 288, 350, 370, 372, 376 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

На підставі ч.1 ст.49 КК України звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019031060000056 від 20 серпня 2019 року, у зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019031060000056 від 20 серпня 2019 року - закрити.

Процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні № 42019031060000056 від 20 серпня 2019 року на загальну суму 14 546 (чотирнадцять тисяч п`ятсот сорок шість гривень) 25 коп. віднести на рахунок держави.

Цивільний позов Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди - залишити без розгляду.

Роз`яснити сторонам, що особа, яка не пред`явила цивільний позов в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом семи діб з моменту її проголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її проголошення.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію ухвали надіслати поштою не пізніше наступного дня після її ухвалення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 15 травня 2023 року о 14:00 годині.

Суддя ОСОБА_1