Вирок

від 15.05.2023 по справі 345/1799/22

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/1799/22

Провадження № 1-кп/345/79/2023

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.05.2023 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022091170000212 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Нижній СтрутиньРожнятівського районуІвано-Франківськоїобласті,зареєстрованого по АДРЕСА_1 ,жителя АДРЕСА_2 ,із вищоюосвітою,директора ТзОВ«Складське господарство»,одруженого,інваліда ІІгрупи, громадянинаУкраїни,раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, -

встановив:

Відповідно до обвинувального акту, складеного слідчим СВ Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_7 та затвердженого прокурором Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_3 , ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення в тому, що він будучи службовою особою юридичної особи приватного права, умисно перешкоджав виконанню судового рішення, яке набрало законної сили, що заподіяло істотної шкоди інтересам юридичної особи.

Зокрема, згідно даних обвинувального акта, кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин. Так, 18.07.2014 у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістік Сервіс Калуш» (ЄДРПОУ 39309362). Рішенням протоколу загальних учасників вказаного товариства від 21.08.2018 № 3 затверджено у новій редакції статут ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» (далі - статут).

16 липня 2014 року на підставі протоколу № 1 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Сервіс Калуш» від 16.07.2014, ОСОБА_6 призначено на посаду директора Товариства.

Розділом 2 вказаного Статуту «Органи Управління» п. 2.1. передбачено, що найвищим органом Товариства є загальні збори учасників. Згідно п. 2.2. вказаного статуту одноособовим Виконавчим органом у товаристві є директор.

Пунктами 2.2.1, 2.2.5, розділу 2.2. «Виконавчий орган» встановлено, що виконавчим органом Товариства є директор, до компетенції якого належить вирішення всіх поточних питань діяльності Товариства, але окрім тих, що віднесені до виключної компетенції Зборів учасників, а також діє без довіреності від імені Товариства, у тому числі представляє його інтереси у державних (місцевих) органах влади, на підприємствах, установах або організаціях всіх форм власності, у судових, арбітражних та третейських судах всіх ланок як на території України, так і за кордоном, вчиняє будь-які правочини (укладає договори, угоди та транзакції) незалежно від суми їх вартості, здійснює інші повноваження передбачені цим Статутом та чинним законодавством України.

Таким чином, ОСОБА_6 обіймаючи посаду директора ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш», яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, є згідно з ч. 3 ст. 18 КК України службовою особою.

06.09.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпат-Полімер» (ЄДРПОУ 33704000), звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою «Про стягнення завданих збитків» з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Сервіс Калуш» (ЄДРПОУ 39309362).

В ході розгляду справи № 909/770/18 27 листопада 2018 року Господарським судом Івано-Франківської області винесено ухвалу суду, згідно якої в порядку забезпечення цивільного позову, накладено арешт в межах ціни позову 489 800 грн. на грошові кошти ТОВ «Логістік Сервіс Калуш», що знаходяться на його банківських рахунках та на грошові кошти на всіх інших рахунках, які буде виявлено державним виконавцем при виконанні ухвали суду про забезпечення позову. Строк пред`явлення ухвали до виконання з 29.11.2018 по 29.11.2021.

Таким чином вищезазначена ухвала Господарського суду у справі № 909/770/18 набрала законної сили 27.11.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином вищезазначене судове рішення господарського суду від 27.11.2018 у справі № 909/770/18 підлягає негайному виконанню з дня його постановлення, тобто з 27.11.2018.

У відповідності до ч. 2 ст. 13 до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

ОСОБА_6 , будучи службовою особою, з 16.07.2014 до 07.12.2018 обіймаючи посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Сервіс Калуш», (ЄДРПОУ 39309362), з правом здійснювати виробничу діяльність та представляти підприємство у всіх підприємствах, установах та організаціях з правом першого підпису, виконуючи роботу, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, являючись службовою особою юридичної особи приватного права, з метою перешкоджання виконанню рішення суду, яке набрало законної сили, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 129, 129-1 Конституції України, згідно з якими судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, достовірно знаючи, що рішенням Господарського суду накладено арешт в межах ціни позову 489 800 грн. на грошові кошти ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш», що знаходяться на його банківських рахунках та на грошові кошти на всіх інших рахунках, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи їх настання, маючи на меті перешкодити подальшому виконанню рішення суду, яке набрало законної сили 27.11.2018, здійснив з 27.11.2018 по 07.12.2018 електронні перекази грошових коштів, які знаходилися на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Сервіс Калуш» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 на суму 483 177,22 грн., 1 548 669,57 грн. та 9 129,73 грн. відповідно, що в подальшому призвело до неможливості виконання рішення Господарського суду про забезпечення позову.

Загальна сума завданих збитків становить 489800 грн., яка не відшкодована.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав. Пояснив суду, що він працював директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Сервіс Калуш». При цьому повністю підприємством він не займався, займався тільки складським господарством і в його розпорядженні були комірники, погрузкою займався ОСОБА_8 і з ТзОВ «Карпат-Полімер» домовлявся також він. Договір із ТзОВ «Карпат-Полімер» про експлуатацію навантажувачів підписував він, як директор. Також вказав, що він особисто не вів фінансові операції товариства, його електронний ключ був в бухгалтера. Він чув що ТзОВ «Карпат-Полімер» звернулося до суду про відшкодування шкоди, однак ОСОБА_8 сказав, що вони нічого відшкодовувати не будуть. Розглядом судової справи він не цікавився, до суду ходив ОСОБА_9 . Йому не було відомо про наявність ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018, а тому жодних вказівок ОСОБА_9 готувати апеляційну скаргу на неї він не надавав. Також зазначив, що не підписував апеляційну скаргу, а інші судові документи на даний момент не пам`ятає чи підписував, кошти на сплату судового збору не надавав. Уточнив, що в апеляційній скарзі вказано його номер телефону, однак з Львівського апеляційного суду йому ніхто не телефонував. При цьому зазначив, що печатка підприємства була в нього в столі, нею міг користувався також ОСОБА_9 .

Представник потерпілого ТзОВ «Карпат-Полімер» ОСОБА_4 зазначив у судовому засіданні, що ТзОВ «Карпат - Полімер» здавало в оренду навантажувачі з 2017 ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш», директором якого був обвинувачений, також на той час був власником даного підприємства і співвласник ОСОБА_8 . У 2018 році в квітні місяці закінчився договір, який він не хотів продовжувати в зв`язку з тим, що вони постійно погано експлуатували навантажувачі, але вони наполягали на продовження договору, після чого ОСОБА_10 , як директор ТзОВ «Карпат - Полімер» змінив умови договору, якими зобов`язав їх слідкувати безпосередньо, а у разі, якщо не будуть слідкувати, то будуть оплачувати всі витрати. Електродизельний навантажувач, яким надавали послуги ТОВ «Карпатнафтохім» цією технікою, і отримували дохід і частину сплачували оренду за користування технікою ОСОБА_11 . Договір не хотів продовжувати, однак після укладення додаткової угоди в якій прописали, що ремонтні роботи мають проводити за свій кошт, продовжили договір.

В літку 2018 він з`ясував, що частина майна знищена фактично і не підлягає відновленню. Після проведення перемовин, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 відмовлялися визнавати, що майно знищено.

В серпні місяці звернувся до Господарського суду, щоб за знищене майно компенсувати заставну вартість. Після початку судового розгляду за серпень чи вересень, товариство перестало сплачувати орендну плату, орендоване майно знаходилося на закритій території «Карпатнафтохім». В листопаді місяці з`ясував, що ОСОБА_12 і ОСОБА_13 було створено в жовтні місяці нову компанію з назвою «Логістік Калуш Сервіс».

В листопаді 2018 році директором ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» було подано лист на адресу «Карпатнафтохім», щоб припинити достроково за один місцяць до закічення договору про надання послуг Карпатнафтохіму і перезаключити договори з новоствореною компанією. Зібравши ці докази ОСОБА_10 звернувся із клопотанням в обох господарських справах, бо було дві господарсткі справи, одна по знищенню майна, а друга по несплаті оренди, а саме з клопотання про винесення ухвали про забезпечення позову, оскільки підприємство хоче уникнути стягнення завданих збитків. При цьому пояснив також, що копія одного із листів про розірвання договору, була отримана за запитом адвоката до «Карпатнафтохім», в якій було зазначено, про дострокове розірвання договору і сплату коштів в перших числах грудня.

В одній справі суддя вважала, що недостатньо доказів про те, що вони хочуть уникнути сплати завданих збитків, а в іншій справі суддя виніс ухвалу про забезпечення позову - 27.11.2018. Повну ухвалу можна було переглянути в єдиному реєстрі судових рішень 29.11.2018.

Також зазначив, що на проголошенні ухвали про забезпечення позову 27.11.2018 у судовому засіданні був присутній юрист ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» ОСОБА_9 , він та його адвокат. Апеляційну скаргу на ухвалу про забезпечення позову було подано ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш», яка в подальшому розглядалася у режимі відео - конференції.

Позовні вимоги ТзОВ «Карпат - Полімер» по двох господарських справах задоволено, апеляційні скарги не подавалися. Жодні кошти у виконавчих провадженнях не відшкодовувалися і на сьогоднішній день жодної проплати не здійснено.

Також зазначив, що після звернення з листом про повернення майна, з 8 одиниць техніки своїм ходом забрав тільки 2 навантажувачі.

Вважає, що директор ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» розпорядився даними коштами, які на той час були на рахунках, чим порушив закон і перешкодив виконанню ухвали про забезпечення позову. Що стосується покарання просив призначити ОСОБА_6 6 років позбавлення волі.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що працював у ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» на підставі трудового договору. У 2018 році він брав участь у судовому розгляді господарським судом господарського спору із ТзОВ «Карпат-Полімер» в якості представника ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» про стягнення збитків. Він брав участь у двох або трьох засіданнях. Наприкінці листопада 2018 року він був присутній у судовому засіданні, коли була винесена ухвала про забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки підприємства. Копію ухвали для підготовки апеляційної скарги він не отримував та керівнику не давав. Після повернення з судового засідання він повідомив про це директора ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та запропонував написати апеляційну скаргу. Хто саме з них сказав писати апеляційну скаргу він не пам`ятає. При цьому зазначив, що готував апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду про забезпечення доказів із наявних у нього матеріалів, зокрема заперечення. Готову апеляційну скаргу передав ОСОБА_6 . Директор повернув йому підписану апеляційну скаргу та надав гроші для сплати судового збору, після чого він оплатив його та особисто завіз апеляційну скаргу до суду. В подальшому участі в розгляді апеляційної скарги він не приймав. Вказав, що печатка ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» завжди знаходилася у директора ОСОБА_6 у сейфі. Чи був сейф відкритим йому невідомо. Печаткою підприємства він особисто не користувався.

Свідок ОСОБА_14 , пояснила суду, що наприкінці 2018 року працювала на посаді завідувача складу ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш». ЇЇ кабінет знаходився напроти кабінету директора ОСОБА_6 . Вхід на територію складського приміщення був обмежений. ОСОБА_9 працював на посаді юриста підприємства та не мав свого кабінету у них у приміщенні. Коли йому було потрібно, то він користувався кабінетом директора. Печатка підприємства знаходилася у кабінеті директора, в сейфі та закривалася на ключ, який знаходився під столом біля клавіатури. Ключі від кабінету директора були тільки в директора та у неї, вона мала доступ до печатки підприємства, однак не використовувала її. Наприкінці 2018 року підприємство почало розпадатися та звільнялися працівники. Про накладення арешту на кошти підприємства їй невідомо, жодних поштових відправлень для підприємства вона не отримувала.

Свідок ОСОБА_15 , повідомив, що працював головним бухгалтером ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» та наприкінці 2018 року підприємство користувалося послугами АТ «Райффайзен Банк Аваль», зокрема системою «Клієнт-Банк» по електронних платежах із накладенням електронного цифрового підпису. Підписантами був він та директор ОСОБА_6 , який давав на оплату документи тільки щодо складського господарства. Наприкінці 2018 року юрист ОСОБА_9 повідомив йому, що необхідно провести розрахунок з працівниками, так як товариство продане. В разі необхідності проведення оплати на підставі рахунків він, як головний бухгалтер, формував платіжне доручення, яке в подальшому підписувалося його та директора електронними підписами. Особистим підписом керівника він користувався, так як йому його передала попередній бухгалтер. Особиста участь керівника при підписанні не була потрібна. ОСОБА_6 ані в систему «Клієнт-Банк», ані в систему «Афіна» даних не вносив. Всі розрахунки, які здійснювалися на підприємстві наприкінці листопада на початку грудня 2018 року, проводилися в порядку здійснення господарської діяльності. Його кабінет знаходився в адміністративному корпусі ТОВ «Карпатнафтохім».

Свідок ОСОБА_16 ,старший державний виконавець пояснила, що оскільки пройшов час то вона все чітко не пригадує. Однак зазначила, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 про накладення арешту на рахунки ТзОВ «Логістик Сервіс Калуш» на суму 489000,00 грн. надходила на виконання, і підлягала негайному виконанню. Після чого було відкрито виконавче провадження, так як ухвали про забезпечення позову підлягають негайному виконанню. Якщо у відповідній ухвалі вказані рахунки на які потрібно накласти арешт, то арешт накладається на відповідні рахунки, а як ні то на всі рахунки потрібно накласти арешт, після чого виконавець звертається з запитом до податкової інспекції, яка надає відповідь, тоді накладається арешт на рахунки які надані податковими органами. В даному випадку запит скоріш за все було зроблено в електронному вигляді. Накладення арешту здійснюється не пізніше наступного дня з моменту виявлення рахунків, після отримання відповіді, виноситься постанова про арешт коштів боржника, яка скеровується в банківські установи. Не пам`ятає чи направлялася копія постанови для відома про арешт рахунків боржника на адресу юридичної особи, а копію постанови про арешт рахунків направляють боржнику. Не пригадує, чи після виявлення рахунків на них були кошти. Згідно даної ухвали передбачалося тільки накласти арешт на рахунки, а не звернути стягнення. Оскільки арешт було накладено згідно ухвали, то провадження було закрито, як виконано фактично. На запитання захисника зазначила, що не пригадує коли надійшла дана ухвала на виконання. Провадження відкривається в день поступлення, або не пізніше наступного дня. При відкритті виконавчого провадження зразу робиться запит про виявлення рахунків. Дана ухвала напевно надійшла 25,26.02.2019. Постанова про закінчення виконавчого провадження не оскаржувалася ні стягувачем, ні боржником. Під час виконання даної ухвали з банку прийшло повідомлення про відмову в накладенні арешту на рахунок, з якого саме банку не пам`ятає, але банк не вказав з якої причини відмовляє, після перевірки і внесення повної назви юридичної адреси, банк знову відмовив про накладення арешту на рахунки, оскільки існували розбіжності у назві юридичної особи «Логістік» і «Логістик», після уточнення назви установи прийшло з банку підтвердження про накладення арешту на рахунок. Дану ухвалу суду виконано, перешкоджань зі сторони боржника не було.

Крім того, судом досліджено письмові та речові докази, надані стороною обвинувачення.

З витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090170001455 від 14.12.2018 вбачається, що дане кримінальне провадження за правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 382, ч. 3 ст. 382 КК України закрито у зв`язку з відсутністю складу правопорушення (т.1 а.с. 91-93).

При цьому, судом встановлено, що 25.02.2020 директор ТзОВ «Карпат-Полімер» ОСОБА_4 звернувся до Калуського РВП ГУНП із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій просив внести відомості в ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ТзОВ «Логістик Сервіс Калуш» за ч.3 ст.382 КК України та притягнути їх до відповідальності у зв`язку з тим, що знаючи про наявність ухвали суду про накладення арешту на грошові кошти, незаконно розпорядились ними, що свідчить про умисне невиконання посадовими особами товариства судового рішення, ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 р. у справі № 909/770/18. Дана заява зареєстрована в ЖЄО Калуського відділу поліції 26.02.2020 р. за №1828 (т.1 а.с. 135-136).

Згідно ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 02.09.2020 (т. 3 а.с. 150-151)Калуським РВП ГУНП в Івано-Франківській області 22.09.2020 до ЄРДР за № 12020090170000820 були внесені відомості за фактом невиконання рішення суду посадовими особами ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» із попередньою правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 382 КК України (т. 1 а.с. 142).

Постановою прокурора Калуської місцевої прокуратури ОСОБА_3 від 16.11.2020 було об`єднано кримінальні провадження №12018090170001455 (за ч.1 ст.382, ч.4 ст.190 КК України) та №12020090170000820 (за ч.3 ст.382 КК України) в одне кримінальне провадження під номером №12018090170001455 (т. 1 а.с. 145).

Постановою прокурора Калуської окружної прокуратури ОСОБА_3 від 24.06.2022 з матеріалів досудового розслідування № 12018090170001455 від 14.12.2018 виділено матеріали щодо обставин вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України за підозрою ОСОБА_6 , а також долучено до виділеного кримінального провадження № 12022091170000212 від 22.09.2020 документи згідно опису, які містилися в матеріалах кримінального провадження № 12018090170001455 (т. 1 а.с. 81-82).

Так, в судовому засіданні встановлено, що 13.10.2005 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпат-Полімер», код ЄДРПОУ (т. 2 а.с 58-64).

18.07.2014 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістік Сервіс Калуш» (код ЄДРПОУ 39309362)(т. 2 а.с. 110-115).

Рішенням протоколу загальних учасників вказаного товариства від 21.08.2018 № 3 затверджено у новій редакції статут ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» (далі - статут).

16 липня 2014 року на підставі протоколу № 1 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Сервіс Калуш» від 16.07.2014, ОСОБА_6 призначено на посаду директора Товариства.

На підставі наказу № 1 від 18.07.2014 «Про особовий склад» ОСОБА_6 приступив до виконання обов`язків директора підприємства (т. 1 а.с. 210).

З відповіді Міністерства юстиції на безкоштовний запит щодо юридичної особи (т. 2 а.с. 110-115) вбачається, що засновниками вказаного підприємства є ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , органами управління є загальні збори та директор, керівником (директором) зазначений ОСОБА_6 .

В ході дослідження в судовому засіданні реєстраційної справи ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» підтверджено статус ОСОБА_6 як службової особи юридичної особи приватного права директора товариства в період з 16.07.2014 р. по 07.12.2018р

Також судом встановлено, що 17.05.2017 між ТзОВ «Карпат-Полімер» (Орендодавець) та ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» (Орендар) уклали договір оренди автонавантажувачів № 1705/1, за умовами якого орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування визначені в п. 1.1. Договору автонавантажувачі (т. 2 а.с. 14-16).

В подальшому в процесі виконання господарських зобов`язань за даним договором сторони уклали Додаткові угоди № 1 від 29.12.2017 та № 2 від 31.01.2018, яким змінювали строк передачі об`єкта оренди в оренду до 28.02.2018. Також 02.03.2018 сторони уклали Додаткову угоду № 3 про внесення змін до Договору оренди автонавантажувачів № 1705/01 від 17.05.2017, яким продовжили термін дії оренди до 31.12.2018 (т. 2 а.с. 17, 18, 19-20, 22-37).

В зв`язку з невиконанням ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» договірних зобов`язань ТзОВ «Карпат-Полімер» 06.09.2018 звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення збитків у розмірі 489800,00 гривень, що завдані у зв`язку з пошкодженням акумуляторних тягових батарей до електричних навантажувачів, та судових витрат (т 2. а.с.9-11).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2018 було відкрито провадження в даній справі (т. 2 а.с. 122-123).

В процесі розгляду справи № 909/770/18 ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 частково задоволено заяву ТзОВ «Карпат-Полімер» про забезпечення позову. Накладено арешт в межах ціни позову 488 800,00 гривень на грошові кошти ТзОВ «Логістик Сервіс Калуш», що знаходяться на його банківських рахунках та на грошові кошти на всіх інших рахунках, які буде виявлено державним виконавцем. Також було застосоване зустрічне забезпечення та встановлено строк надання зустрічного забезпечення до 07.12.2018. Також ухвалено оригінал ухвали, скріплений печаткою, надіслати заявнику. Строк пред`явлення ухвали до виконання з 29.11.2018 по 29.11.2021. Ухвалу підписано 28.11.2018.

Постановляючи дануухвалу,суд зазначиву мотивувальнійчастині,що обранийпозивачем спосібзабезпечення позову,передбачений ст.137ГПК України,не зупиняєдіяльність відповідачата єспіврозмірним заявленимвимогам (т. 2 а.с. 139-142).

Дана ухвала була постановлена в судовому засіданні за участю представників позивача ТзОВ «Карпат-Полімер» ОСОБА_17 і ОСОБА_4 , та представника відповідача ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_9 , зазначив у судовому засіданні, що копію ухвали суду про забезпечення позову він не отримував, дане твердження не спростовується і матеріалами справи.

На думку сторони обвинувачення дана ухвала набрала законної сили з моменту її постановлення, тобто з 27.11.2018 та підлягала негайному виконанню зокрема і підприємством-боржником ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш».

З приводу вказаного твердження сторони обвинувачення суд вважає за доцільне зазначити порядок виконання ухвали господарського суду про забезпечення позову.

Зокрема ч. 1 ст. 118 ГПК України та ч. 2 ст. 13 до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ч. 2 ст. 144 ГПК визначає, що примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначенихЗаконом України"Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3цього Закону, якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

Таким чином, виконання ухвали господарського суду про забезпечення позову покладається на органи державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

30.11.2018 ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні стверджував, що йому не було відомо про наявність ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018, а тому жодних вказівок ОСОБА_9 готувати апеляційну скаргу на неї він не надавав. Також зазначив, що не підписував апеляційну скаргу.

З висновку експерта від 06.10.2021 №СЕ-19/109-21/9841-ПЧ вбачається, що підпис в графі Директор ТзОВ «Логістик Сервіс Калуш» у апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду від 27.11.2018 про вжиття заходів забезпечення позову виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою (т. 1 а.с. 155-160).

Згідно висновку експерта від 07.10.2021 №СЕ-19/109-21/9851-ДД відбиток круглої печатки «Україна Івано-Франківська область, місто Калуш Товариство з обмеженою відповідальністю 39309362 ЛОГІСТИК СЕРВІС КАЛУШ у апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду від 27.11.2018 про вжиття заходів забезпечення позову нанесений за допомогою рельєфного кліше та нанесений печаткою ТОВ Логістик Сервіс Калуш, відбитки якої надані в якості зразків для порівняння (т. 1 а.с. 163-169).

Доказів ознайомлення, надсилання чи іншого інформування директора ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» з повним текстом ухвали, підписаної судом 28.11.2018, в період з 27.11.2018 по 07.12.2018, в матеріалах копії господарської справи № 909/770/18 немає. Показання свідка ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_6 було відомо про ухвалу суду від 27.11.2018 не підтверджуються жодними іншими письмовими доказами. Крім того сам обвинувачений заперечує той факт, що ОСОБА_9 повідомляв його про наявність ухвали суду про забезпечення позову.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 апеляційну скаргу ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 без змін (т. 2 а.с. 185-193).

Судом також встановлено, що 21.02.2019 після закінчення розгляду апеляційної скарги Господарський суд Івано-Франківської області із супровідним листом від 20.02.2019 № 909/70/18/3008/19 направив до Калуського міькрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області оригінал ухвали суду від 27.11.2018 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» в межах ціни позову (т. 2 а.с. 198, 199).

З оглянутого в судовому засіданні виконавчого провадження №58091084 встановлено, що для виконання в Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла копія ухвали Івано-Франківського Господарського суду від 27.11.2018 про забезпечення позову, яка 15.01.2019 р. подана стягувачем в особі директора ТзОВ «Карпат Полімер» ОСОБА_4 (підпис якого і наказ про повноваження завірені печаткою товариства). 15.01.2019 р. (в день подання Ухвали) у зв`язку із неподанням стягувачем авансового внеску, виконавчий документ повернутий без виконання, відповідно до п.8 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження». Про що державним виконавцем 15.01.2019 винесено рішення, яке не оскаржене і не скасоване.

В судовому засіданні було досліджено виконавче провадження №58473958, з якого встановлено, що на виконанні Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебував оригінал ухвали Івано-Франківського господарського суду від 27.11.2018 р. про забезпечення позову, яка 20.02.2019 р. за №909/770/18/3008/19 направлена Господарським судом для виконання, та одержана ДВС 25.02.2019 р., про що міститься відмітка з реєстраційним номером №1909. 26.02.2019 р. державним виконавцем відкрите виконавче провадження, вчинено виконавчі дії по встановленню банківських та інших рахунків, 01.03.2019 р. винесено постанову про арешт коштів ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» які виявлені на рахунках № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_1 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»; № НОМЕР_6 № НОМЕР_7 в Івано-Франківській філії АТ КБ «ПРИВАТБАНК; № НОМЕР_8 в АБ «УКРГАЗБАНК»; №37517000197624 Казначейство України. АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» 14.03.2019 р. постанову про арешт коштів повернуто без виконання, у зв`язку із неправильним зазначенням найменування боржника, яка в ДВС отримана 28.03.2019 р. за вх.№2794. В подальшому 01.04.2019 р. державним виконавцем повторно винесено постанову про арешт коштів товариства, яка 08.04.2019 р. знову повернута без виконання з тих же підстав, що й попередня (дата надходження в ДВС невідома). 07.05.2019 р. після винесення постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних винесено остаточну постанову про накладення арешту коштів боржника.

П. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню в разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

14.06.2019 державним виконавцем ОСОБА_16 була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 58473958 при примусовому виконанні ухвали Господарського суду Івано-Франківської області № 909/770/18 від 27.11.2018 на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що арешт накладено на кошти в межах суми, вказаної у виконавчому листі (т. 3 а.с. 46-47), про що було повідомлено сторони виконавчого провадження та суд, який видав даний виконавчий документ (т. 3 а.с. 44).

Також в судовому засіданні встановлено, що постанова державного виконавця від 14.06.2019 про закінчення виконавчого провадження сторонами не оскаржувалася.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2019 позов ТзОВ «Карпат-Полімер» до ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» про стягнення збитків було задоволено повністю з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення збитків, завданих у зв`язку з пошкодженням акумуляторних тяглових батарей до електричних навантажувачів, та стягнуто з відповідача на корись позивача 376800,01 гривень збитків та 5652,00 гривень судового збору (т. 2 а.с. 212-216).

З дослідженої реєстраційної справи ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» доведено статус службової особи ОСОБА_6 як директора товариства з 16.07.2014 по 07.12.2018; в подальшому товариством змінено власника, юридичну адресу і призначено директора ОСОБА_18 (протокол загальних зборів від 06.12.2018 та інші установчі документи).

З дослідженоїв судовомузасіданні інформації,що міститьсяна CD-Rдиску (т.1а.с.174), який був вилучений напідставі ухвалислідчого суддіКалуського міськрайонногосуду №1-кс/345/1210/2020від 05.11.2020про наданнятимчасового доступудо речейі документів,що перебуваютьу володінніАТ «РайфайзенБанк Аваль»,та протоколу огляду речей від 27.10.2021 вбачається, що там міститься інформація про рух коштів по рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_9 , № НОМЕР_4 ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш», ЄДРПОУ 39309362 та ТзОВ «Логістік Калуш Сервіс», ЄДРПОУ 42553567, за період з 01.01.2018 по 31.07.2020.

Зокрема,на рахунку№ НОМЕР_1 ТзОВ «ЛогістікСервіс Калуш»вхідний залишокстаном напочаток дня27.11.2018становив 97809,41гривень,вихідний залишокстаном накінець дня07.12.2018становив 62,19гривень,сума видатківпо вказаномурахунку зацей періодстановила 483177,22гривень.

На рахунку№ НОМЕР_2 ТзОВ «ЛогістікСервіс Калуш»вхідний залишокстаном напочаток дня27.11.2018становив 545933,88грн.,вихідний залишокстаном накінець дня07.12.2018становив 1228,13гривень,сума видатківпо вказаномурахунку зацей періодстановила 1548669,57гривень.

На рахунку № НОМЕР_3 ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» вхідний залишок станом на початок дня 27.11.2018 становив 0,01 гривень, вихідний залишок станом на кінець дня 07.12.2018 становив 0 гривень, сума видатків по вказаному рахунку за цей період становила 9129,73 гривень.

Тобто в період з 27.11.2018 ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» здійснювало електронні перекази коштів на оплату податків та заробітної плати, оплату за договірними зобов`язаннями тощо.

Факт руху коштів по рахунках підприємства-боржника у період з 27.11.2018 по 07.12.2018 підтверджується також виписками за рахунком клієнта (т. 1а.с. 186-189).

З листа Головного Управління ДПС у Київській області від 29.05.2020 ( т.3 а.с.141-142) вбачається, що ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» перебуває на обліку платників податків за основним місцем обліку в ГУ ДПС у Київській області, дата взяття на облік 01.01.2019. Інформація (станом на 21.05.2020) щодо ліквідації товариства відсутня. За 2018-2019 роки товариство здійснювало податкові розрахунки. Разом із листом надано в письмовому та електронному вигляді податкові розрахунки. Також надано дані щодо банківських рахунків підприємства. Заборгованість товариства зі сплати ПДВ становить 11560,00 грн. Наведеним підтверджено факт продовження діяльності товариства, яке у 2019 -2020 роках не перебувало ні в стадії ліквідації, ні припинення тощо. Також з долученої ГУДПС у Київській області таблиці, в якій містяться дані про банківські рахунки ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» станом на 21.05.2020, вбачається, що після постановлення Господарським судом Івано-Франківської області 27.11.2018 ухвали про забезпечення позову, підприємством не відкривалися нові рахунки.

Захисник в судовому засіданні вказує на недопустимість використання в рамках розгляду даної справи ряду доказів, які були отримані в рамках кримінального провадження № 12018090170001455 на підставі ухвали слідчого судді про доступ до документів від 26.08.2021 та протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 07.09.2021 (т. 1 а.с. 149-152), зокрема копії господарської справи, виконавчих проваджень №58473958 та №58091084, які отримані на підставі ухвали слідчого судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.08.2021 та протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 10.08.2021, оскільки використання даних доказів в рамках даного кримінального провадження не легалізоване.

Суд критично оцінює таке твердження та звертає увагу, що копія господарської справи № 909/707/18 була отримана в рамках об`єднаного кримінального провадження № 12018090170001455, з якого в подальшому було виділене кримінальне провадження 12022091170000212, що в свою чергу не потребує легалізації долучених до виділеного кримінального провадження доказів.

Суд також критично оцінює твердження захисника щодо недопустимості в якості доказів протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 25.11.2020 року, додатків до нього, опису речей і документів, до яких було надано тимчасовий доступ на підставі ухвали слідчого судді, суду від 05.11.2020, опис електронних копій документів на оптичних носіях, оптичний носій (т.1 а.с. 170, 173, 174), з мотивів того, що прокурором не доведено правомірність його проведення та не надано доказів наявності у старшого о/у СКЛ Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_19 повноважень на проведення таких слідчих дій, також дотримання всіх вимог кримінально-процесуального законодавства в процесі проведення вказаної слідчої дії, оскільки ухвалою слідчого судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.11.2020 надано дозвіл оперуповноваженому ОСОБА_19 за дорученням слідчого на тимчасовий доступ до документів, які містять охоронювану законом банківську таємницю та знаходяться в АТ «Райффайзен Банк Аваль». Також суд звертає увагу, що вказаний доступ був здійснений в межах визначеного ухвалою суду строку та у визначений спосіб.

Отже, оцінюючи всі зібрані по справі докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказівз точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування та стороною обвинувачення, виходячи з стандарту доведення поза розумним сумнівом, не доведено, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 містять склад злочину, передбаченого ч. 3ст. 382 КК України.

Статтею 62 Конституції Українигарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно дост. 17 КПК Україниполягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідностіКонституції України(конституційності)ст. 368-2 КК Українизауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбаченийст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

При ухваленні даного вироку, відповідно до вимог ч. 1ст. 368 КПК України, суд вирішує в тому числі, наступні питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений.

Положеннямист.91 КПК Українивизначено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Згідно частини 2 даної норми доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального правопорушення.

Нормоюст.84 КПК Українивстановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно з ч.1ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбаченихст.91 цього Кодексупокладається на прокурора.

Судом, відповідно до вимог ст. ст.10,22 КПК України, були створені необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав, сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч.2ст. 22 КПК Українисторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Згідно із обвинувальним актом ОСОБА_6 ставиться у вину те, що він, будучи службовою особою підприємства та обіймаючи посаду директора ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» у період з 27.11.2018 по 07.12.2018, маючи на меті перешкодити подальшому виконанню рішення суду, яке набрало законної сили 27.11.2018, здійснив електронні перекази грошових коштів, які знаходилися на рахунках ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 на суму 483 177,22 грн., 1 548 669,57 грн. та 9 129,73 грн. відповідно, що в подальшому призвело до неможливості виконання рішення Господарського суду про забезпечення позову, тобто умисно створив перешкоди для подальшого виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Дії ОСОБА_6 досудовим розслідуванням кваліфіковані за ч. 3 ст. 382 КК України.

Ч. 3 ст. 382 КК України передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою (умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню) або другою цієї статті (вчинені службовою особою), яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

Відповідно до положень, що містяться у постанові Верховного суду від 13.07.2021 р у справі №664/2551/18, невиконання судового акту це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст.382КК України, полягає в одному з таких альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об`єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим.

Суб`єктивна сторона даного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом.

Виходячи із формального складу злочину, останній вважається закінченим при невиконанні вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, з моменту закінчення строку, відведеного на виконання відповідного судового акта, а при перешкоджанні виконанню таких з моменту вчинення дій, що перешкоджають державному виконавцю або іншим особам, уповноваженим на виконання відповідного судового акту, виконати дію.

Вище вказане кореспондується із статтею 90 ЗУ «Про виконавче провадження», де в частині 2 статті зазначено, що за наявності ознак злочину в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і звертається до правоохоронних органів із зверненням поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону. За наявності такого звернення правоохоронний орган зобов`язаний зареєструвати кримінальне провадження за статтею 382 КК України.

З об`єктивної сторони вчинення злочину, пов`язаного з перешкоджанням виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні своїм підлеглим виконувати вимоги державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, в т. ч. службових, насильства, у спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рішення тощо.

У своїй постанові від 10.12.2019 р. (справа № 701/340/17) Верховний Суд зазначив, що перешкоджання виконанню судового акту це активні дії, які становлять протидію реалізації вимог, що містяться в цьому акті, вчинювану з метою недопущення його виконання.

Однією з форм (способу) перешкоджання виконанню судового рішення є відкриття нових рахунків у банках чи інших фінансових установах незважаючи на накладений державним виконавцем арешт на кошти боржника юридичної особи (ч. 6 ст. 65, ч. 4 ст. 52Закону України"Провиконавче провадження" відповідно у старій та новій редакції вказаного закону).

Залежно від характеру такої вимоги невиконання судового рішення може проявлятися у бездіяльності зобов`язаної особи щодо здійснення передбачених законом або визначених судом заходів, спрямованих на виконання цього рішення, або ж у вчиненні дій, які прямо заборонені у самому судовому рішенні. За умови, що невиконання судового рішення виявляється в формі бездіяльності, для притягнення особи до кримінальної відповідальності обов`язковим є з`ясування питання про наявність реальної можливості його виконати.

За версією обвинувачення ОСОБА_6 , будучи службовою особою юридичної особи приватного права, умисно перешкоджав виконанню рішення суду від 27.11.2018, оскільки продовжував здійснювати електронні перекази грошових коштів, які знаходилися на рахунках підприємства в період з 27.11.2018 по 07.12.2018.

Крім того, при кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_20 за ч. 3 ст. 382 КК України сторона обвинувачення вказує як кваліфікуючу ознаку заподіяння істотної шкоди інтересам юридичної особи. В обвинувальному акті зазначена загальна сума завданих збитків потерпілому ТзОВ «Карпат-Полімер» - 489800,00 гривень.

Натомість суд звертає увагу, що після постановлення ухвали про забезпечення позову в межах ціни позову на суму 489800,00 гривень в процесі розгляду господарської справи позивач ТзОВ «Карпат-Полімер» зменшило позовні вимоги до 376 800,01 гривень та 5652,00 гривень судових витрат, які рішенням суду були стягнуті з ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» на користь позивача.

Крім того, з копії ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 про забезпечення позову вбачається, що задовільняючи частково заяву ТзОВ «Карпат-Полімер» суд зазначив, що враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог, їх розумність та адекватність, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, метою запобігання порушенню прав та охоронюваним законом інтересів позивача, вбачається підтвердженою ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову при невжитті заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» в межах ціни позову, що знаходяться на його банківських рахунках, та на грошові кошти на всіх інших рахунках, які буде виявлено державним виконавцем при виконанні хвали суду про забезпечення позову. При цьому суд зазначив, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не зупиняє діяльності відповідача та є співрозмірним із заявленими позовними вимогами (т. 2 а.с. 139-142).

Таким чином, судом встановлено, що обов`язок щодо виконання ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» покладений чинним законодавством України на органи державної виконавчої служби.

ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш», не маючи жодних зобов`язань щодо припинення використання наявних на рахунках підприємства коштів в процесі здійснення господарської діяльності, після ухвалення 27.11.2018 судом ухвали про забезпечення позову та до накладення арешту на грошові кошти, які знаходилися на рахунках підприємства, продовжило здійснювати свою господарську діяльність, в тому числі шляхом електронних переказів коштів, які знаходилися на рахунках в АТ «Райффазен Банк Аваль». Зокрема Товариство користувався послугами, визначеними договором банківського обслуговування №2609048 від 10.07.2018 через систему «Клієнт-Банк» АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» по безготівкових платежах (т. 1 а.с. 207-210) з підтвердженням електронним ключем перерахунок коштів з поточних рахунків як регулярних переказів на сплату податків та зборів, виплати зарплати і розрахункових працівникам, за оренду майна та отримання послуг за договорами, та інших платежів з суб`єктами господарювання пов`язаних із виробничим процесом. Крім того, як зазначив ОСОБА_6 , про будь-які обмеження щодо здійснення діяльності товариства та здійснення операцій по рахунках товариства, йому як керівнику, відомо не було.

Згідно постанови Верховного Суду від 12лютого 2020 року у справі № 659/10/1218, - обов`язковою умовою настання кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення є встановлення у ньому вимоги зобов`язального чи забороняючого характеру, адресованих для виконання певним особам. При чому така вимога повинна стосуватися конкретного зобов`язаного суб`єкта, до відома якого своєчасно було доведено відповідний обов`язок про виконання рішення суду. Залежно від характеру такої вимоги невиконання судового рішення може проявлятися у бездіяльності зобов`язаної особи щодо здійснення передбачених законом або визначених судом заходів, спрямованих на виконання цього рішення, або ж у вчиненій дій, які прямо заборонені у самому судовому рішенні. За умовами що невиконання судового рішення виявляється у формі бездіяльності, для притягнення особи до кримінальної відповідальності обов`язковим є з`ясування питання про наявність реальної можливості його виконати.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не здобуто доказів того, що до відома ОСОБА_6 своєчасно було доведено відповідний обов`язок про виконання рішення суду та обвинувачений ОСОБА_6 умисно перешкоджав виконанню ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 про забезпечення позову.

Допитана в судовому засіданні державний виконавець ОСОБА_16 також ствердила, що обвинувачений ОСОБА_6 не вчиняв їй жодних перешкод щодо виконання вказаної ухвали.

На підставі викладеного суд вважає, що в судовому засіданні не доведено, що в діях ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, а тому його слід визнати невинуватим та виправдати в пред`явленому обвинуваченні.

Відповідно достатті 124 КПК Українивитрати на проведення експертизи в даному кримінальному провадженні необхідно віднести за рахунок Державного бюджету України, у зв`язку з ухваленням судом виправдувального вироку.

Питання про долю речових доказів у справі слід вирішити відповідно дост.100 КПК України, й скасувати запобіжний захід ОСОБА_6 .

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3ст. 382 КК Українита виправдати на підставі п.3 ч.1ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що в діях обвинуваченого є склад вказаного кримінального правопорушення.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання, застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 скасувати.

Витрати на проведення експертиз в даному кримінальному провадженні у сумі 4718,88 гривень віднести на рахунок Державного бюджету України.

Речові докази: оптичний носій інформації CD-RW диск марки «LG»на якому міститься інформація щодо звітності ТзОВ «Логістік Калуш Сервіс» (код ЄДРПОУ 42553567) за 2018-2019 роки, реєстраційні дані ТзОВ «Логістік Калуш Сервіс» (код ЄДРПОУ 42553567) згідно інформації з Єдиного банку даних про платників податків юридичних осіб станом на 03.04.2020, дані про банківські рахунки ТОВ «Логістік Калуш Сервіс» (код ЄДРПОУ42553567, відкриті станом на 03.04.2020, лист ГУ ДПС у Київській області № 15984/9/10-36-02-01 від 22.05.2020, оптичний носій інформації CD-R диск марки «AXENT», наданий ГУ ДПС у Київській області, оптичний носій інформації CD-R диск марки «ALERUS», на якому міститься інформація про рух коштів по всіх відкритих рахунках в АТ КБ «Приватбанк» ТОВ «Логістік Сервіс Калуш» (код ЄДРПОУ 39309362) за період часу з 01.01.2018 по 31.07.2020, а також копії документів, що ідентифікують власника встановлених рахунків, оптичний носій інформації CD-R диск марки «Verbatium», на якому міститься інформація про рух коштів по всіх відкритих рахунках в АТ «Райфайзен Банк Аваль» за період часу з 01.01.2018 по 31.07.2020, довідку від 17.1.2020 з АТ «Райфайзен Банк Аваль», інформацію про рух коштів по всіх відкритих рахунках в АБ «УКРГАЗБАНК» ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» (код ЄДРПОУ 39309362) за періо часу з 01.01.2018 по 31.07.2020, копії документів з судової справи Господарського суду Івано-Франківської області № 909/770/18, копії з юридичної справи ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» з «Райфайзен Банк Аваль» зберігати при матеріалах кримінального провадження;

-реєстраційну справу ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш», код ЄДРПОУ 39309362, на 14 арк. з титульним листом та описом матеріалів повернути за належністю;

-прошите та пронумероване виконавче провадження № 58473958 на 19 арк. з титульним листом та описом матеріалів, прошите та пронумероване виконавче провадження № 58091084 на 6 арк. з титульним листом та описом матеріалів повернути за належністю;

-апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.1.2018 про забезпечення позову у справі № 909/770/18 на 4 арк. повернути за належністю.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з дня отримання копії вироку.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий