Ухвала

від 13.11.2023 по справі 345/1799/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/1799/22

Провадження № 11-кп/4808/372/23

Категорія ст. 382 ч. 3 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9 ,

розглянувши в режимі відеозв`язку у кримінальному провадженні № 12022091170000212 апеляційні скарги прокурора та потерпілої сторони в особі директора ТзОВ «Карпат-Полімер» ОСОБА_9 на вирок Калуського міськрайонного суду від 15.05.2023 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , директора ТзОВ «Складське господарство», інваліда ІІ групи, раніше несудимого

визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 382 ч. 3 КК України та виправдано на підставі ст. 373 ч. 1 п. 3 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в його діях є склад вказаного кримінального правопорушення.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання скасовано.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення в тому, що він, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, умисно перешкодив виконанню судового рішення, яке набрало законної сили, що заподіяло істотну шкоду інтересам юридичної особи за таких обставин.

18.07.2014 було зареєстроване ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш». Рішенням загальних учасників цього товариства від 21.08.2018 № 3 затверджено статут у новій редакції. 16 липня 2014 року на підставі протоколу № 1 зборів учасників ТзОВ ОСОБА_7 призначено на посаду директора товариства. Згідно п. 2.2. статуту ТзОВ одноособовим виконавчим органом у товаристві є директор, до компетенції якого належить вирішення всіх поточних питань діяльності товариства, але окрім тих, що віднесені до виключної компетенції Зборів учасників, а також він діє без довіреності від імені товариства, представляє його інтереси у органах влади, на підприємствах, установах або організаціях всіх форм власності, у судових органах, арбітражних та третейських судах всіх ланок як на території України, вчиняє будь-які правочини незалежно від суми їх вартості, здійснює інші повноваження передбачені Статутом та чинним законодавством. Тому він є згідно з ч. 3 ст. 18 КК України службовою особою.

06.09.2018 року ТзОВ «Карпат-Полімер» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою «Про стягнення завданих збитків» з ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш». В ході розгляду справи 27 листопада 2018 року тим же судом винесено ухвалу, згідно якої в порядку забезпечення цивільного позову накладено арешт в межах ціни позову 489 800 грн. на грошові кошти ТОВ «Логістік Сервіс Калуш», що знаходяться на його банківських рахунках та на грошові кошти на всіх інших рахунках, які буде виявлено державним виконавцем при виконанні ухвали суду про забезпечення позову. Строк пред`явлення ухвали до виконання з 29.11.2018 по 29.11.2021 року. Таким чином вищезазначена ухвала суду у справі № 909/770/18 набрала законної сили 27.11.2018.

Відповідно до ст. 144 ч. 1 ГПК України ухвала господарського суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Відповідно до п. 8 ст. 140 ГПК України така ухвала може бути оскаржена, але це не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Таким чином, судове рішення господарського суду від 27.11.2018 у справі № 909/770/18 підлягало негайному і обов`язковому виконанню з дня його постановлення, тобто з 27.11.2018 без відкриття виконавчого провадження.

ОСОБА_7 , будучи службовою особою, з 16.07.2014 до 07.12.2018 обіймав посаду директора ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» і підриваючи авторитет органів правосуддя України, достовірно знаючи, що рішенням Господарського суду накладено арешт в межах ціни позову 489 800 грн. на грошові кошти його ТзОВ на всіх рахунках, діючи умисно, маючи на меті перешкодити подальшому виконанню рішення суду, яке набрало законної сили 27.11.2018, здійснив з 27.11.2018 по 07.12.2018 електронні перекази грошових коштів, які знаходилися на банківських рахунках вказаного Товариства № НОМЕР_3, № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на суму 483 177,22 грн., 1 548 669,57 грн. та 9 129,73 грн. відповідно, що в подальшому призвело до неможливості виконання рішення Господарського суду про забезпечення позову.

Загальна сума завданих збитків становить 489 800 грн., яка не відшкодована.

В апеляційних скаргах:

-представник потерпілої сторони ТОВ "КАРПАТ-ПОЛІМЕР" директор ОСОБА_9 вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим. Своїм висновком суд безпідставно звузив коло осіб та дій, які перешкоджають виконанню ухвали. Закон вказує, що ця ухвала не залежить від виконавчого провадження та направлена на забезпечення майбутнього рішення суду. Також суд своїми висновками про арешт грошових коштів (майна) безпідставно прирівнює до арешту розрахункових рахунків (місце зберігання майна). 27.11.2018року ухвалою суду заборонено ТОВ «Логістік Сервіс Калуш» розпоряджатися грошовими коштами (майном) в сумі 488800грн., які знаходяться на його розрахункових рахунках, до визначення рішенням суду подальшої долі цих грошових коштів (майна). Свідок ОСОБА_10 , старший державний виконавець зазначила, що не пригадує, чи після виявлення рахунків на них були кошти і згідно даної ухвали передбачалося тільки накласти арешт на рахунки, а не звернути стягнення. Помилковими є такі висновки суду: "Натомість суд звертає увагу, що після постановлення ухвали про забезпечення позову в межах ціни позову на суму 488 800 грн в процесі розгляду справи позивач ТзОВ «Карпат-Полімер» зменшило позовні вимоги до 376 800,01 гривень та 5652,00 гривень судових витрат, які рішенням суду були стягнуті з ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» на користь позивача.», адже жодні докази стягнення на користь ТОВ «Карпат-Полімер» будь яких грошових коштів з ТОВ «Логістік Сервіс Калуш» жодною зі сторін не надавалися та в матеріалах справи відсутні, а рішення Господарського суду по сьогоднішній день не виконано та знаходиться на виконанні в органах державної виконавчої служби. ТЗОВ «Логістік Сервіс Калуш», не маючи жодних зобов`язань щодо припинення використання наявних на рахунках підприємства коштів в процесі здійснення господарської діяльності, після ухвалення 27.11.2018 судом ухвали про забезпечення позову та до накладення арешту на грошові кошти, які знаходилися на рахунках підприємства, продовжило здійснювати свою господарську діяльність, в тому числі шляхом електронних переказів коштів, які знаходилися на рахунках в АТ «Райффазен Банк Аваль». Зокрема Товариство користувався послугами, визначеними договором банківського обслуговування №2609048 від 10.07.2018 через систему «Клієнт-Банк» АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» по безготівкових платежах (том 1 а.с. 207-210), та інших платежів з суб`єктами господарювання пов`язаних із виробничим процесом. ОСОБА_7 був співзасновником, чим перешкодив майбутнім надходженням грошових" коштів на рахунки ТОВ «Логістік Сервіс Калуш», які б могли стати забезпеченням ухвали суду про забезпечення позову (том 3 а.с. 107, 126-128). ОСОБА_7 , як директор ТОВ, постійно перебуваючи на робочому місці, був обізнаним щодо ходу судового розгляду господарської справи, достовірно знав про прийняте за результатом судового розгляду ухвали про забезпечення позову, що підтверджується підписаною довіреністю на представлення інтересів підприємства в суді (том 2 а.с. 88), особисто підписаними запереченнями на скаргу ТОВ «Карпат-Полімер» (том 2 а.с. 52-55), оплатою підприємством судового збору, проставленням печатки ТОВ на апеляційній скарзі. Також, контроль за обігом грошових коштів ОСОБА_7 підтверджується карткою з взірцями підпису наданими банківськими установами, згідно з якими він мав право першого підпису на розрахункових документах. Як зазначено у вироку суду фактична шкода заподіяна ТОВ «Карпат-Полімер» діями службової особи складає 376 800,01 грн. позовних вимог та 5 652,00грн судових витрат, тобто 382 452,01 грн. Неоподатковуваний мінімум доходів громадян на 2018рок складав 881,00грн. 382 452,01 грн/ 881,00грн = 434 рази. Вважає, що вина ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні доведена повністю. Просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні за ст. 382 ч. 3 КК України та призначити йому покарання у вигляді 6 років позбавлення волі;

-прокурор вважає виправдувальний вирок суду щодо ОСОБА_7 незаконним йнеобгрунтованим. Суд, не взяв до уваги та не надав належної оцінки доказам, які були дослідженні під час судового слідства, безпідставно та необгрунтовано зіслався на одні та відкинув інші докази, не усунувши суперечності. Обвинувачений ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що рішенням суду накладено арешт в межах ціни позову 489 800 грн. на грошові кошти ТОВ «Логістик Сервіс Калуш», що знаходяться на його банківських рахунках та на грошові кошти на всіх інших рахунках, діючи умисно, свідомо бажаючи їх настання, маючи на меті перешкодити подальшому виконанню рішення суду, яке набрало законної сили 27.11.2018, здійснив з 27.11.2018 по 07.12.2018 електронні перекази грошових коштів, які знаходилися на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Сервіс Калуш» № НОМЕР_3 , № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на суму 483 177,22 грн., 1548669,57 грн. та 9 129,73 грн. відповідно, що в подальшому призвело до неможливості виконання рішення Господарського суду про забезпечення позову. Також факт необізнаності ОСОБА_7 про ухвалу суду спростовується його ж показами про те, що в апеляційній скарзі вказаний саме його номер телефону, а також телефонограмою з Західного апеляційного суду, в якій він повідомлявся про розгляд апеляційної скарги. Безкоштовний запит до МЮ України підтверджує приналежність номера мобільного телефону НОМЕР_4 (а.с. 110-115) ОСОБА_7 . Так, з висновку експерта слідує, що підпис у апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду від 27.11.2018 виконаний не ОСОБА_7 . Але згідно висновку експерта відбиток круглої печатки на ній нанесений печаткою ТОВ Логістик Сервіс Калуш, що свідчить про обізнаність директора ТОВ ОСОБА_7 про ухвалу суду від 27.11.2018. Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не довели, що печаткою ТОВ «Логістік Сервіс Калуш» могла використуватись сторонньою особою та є зацікавленими особами, оскільки є бувшими та теперішніми працівниками ОСОБА_7 . Не взяв суд до уваги і покази потерпілого ОСОБА_9 , який вказав що звернувся з ухвалою про забезпечення позову, у справі про стягнення збитків, оскільки дізнався, що його контрагент ТОВ «Логістік Сервіс Калуш», а саме директор ОСОБА_7 та учасник ОСОБА_13 у жовтні 2018 року створили нову фірму ТзОВ «Логістік Калуш Сервіс» (том 2 а.с. 118) і ОСОБА_7 просить достроково розірвати договори до 30.11.2018 та провести з ним розрахунки - як один із способів перешкоджання виконання судового рішення. Також суд не взяв до уваги і 27.10.2021 протокол огляду диску з банківськими рахунками, № НОМЕР_3 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 які належали ТОВ «Логістік Сервіс Калуш», ЄДРПОУ 39309362 та ТОВ «Логістік Калуш Сервіс», ЄДРПОУ 42553567, з 01.01.2018 по 31.07.2020 про надання тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у володінні АТ «Райфайзен Банк Аваль». При огляді встановлено, що після того, як ухвалою суду від 27.11.2018 накладено арешт в межах ціни позову 488 800 грн. на грошові кошти ТОВ «Логістік Сервіс Калуш», набрала законної сили, тобто з 28.11.2018 по рахунках ТОВ «Логістік Сервіс Калуш» здійснювалися наступні операції. Зокрема, на рахунку № НОМЕР_3 ТОВ «Логістік Сервіс Калуш» вхідний залишок станом на початок дня 27.11.2018 становив 97809,41 грн., вихідний залишок станом на кінець дня 07.12.2018 становив 62,19 грн., сума видатків по вказаному рахунку за цей період становила 483 177,22 грн. На рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «Логістік Сервіс Калуш» вхідний залишок станом на початок дня 27.11.2018 становив 545 933,88 грн., вихідний залишок станом на кінець дня 07.12.2018 становив 1 228,13 грн., сума видатків по вказаному рахунку за цей період становила 1 548 669,57 грн. На рахунку № НОМЕР_2 ТОВ «Логістік Сервіс Калуш» вхідний залишок станом на початок дня 27.11.2018 становив 0,01 грн., вихідний залишок станом на кінець дня 07.12.2018 становив 0 грн., сума видатків по вказаному рахунку за цей період становила 9 129,73 грн.

Не розкрито показання ОСОБА_12 про те, що він працював в 2018 році в ТОВ «Логістік Сервіс Калуш» на посаді головного бухгалтера і підприємство користувалось послугами АТ «Райфайзен банк Аваль» системою «Клієнт-банк» по електронних платежах із накладенням електронного цифрового підпису. Підписантами були він та директор ОСОБА_7 Розрахунки, які здійснювалися наприкінці-листопада на початку грудня 2018 проводились ним, на підставі вказівок директора ТОВ «Логістік Сервіс Калуш» ОСОБА_7 , який попередньо підписував платіжні доручення, а вже потім ним вносились дані в систему «Клієнт-банк». Щодо показів державного виконавця ОСОБА_10 слід взяти до уваги, що під час накладення арешту на рахунки ТОВ «Логістік Сервіс Калуш» грошових коштів на них вже не було, що в подальшому унеможливлило виконання рішення суду за позовом ТОВ «Карпат-Полімер». Суд безпідставно поклався на твердження захисту про виконання рішення суду шляхом накладення арешту на рахунки державним виконавцем та про факт необізнаності директора ТОВ ОСОБА_7 про накладення арешту на рахунки ТОВ та відсутністю жодних зобов`язань щодо припинення використання наявних на рахунках підприємства коштів після ухвали суду від 27.11.2018. Але ОСОБА_7 був директором ТОВ на момент винесення ухвали. Вказане не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується показами свідка ОСОБА_14 , який пояснив суду, що працював в ТОВ на підставі трудового договору. У 2018 році брав участь у судовому розгляді господарським судом господарського спору про стягнення збитків з ТзОВ «Карпат-Полімер» в якості представника ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш». Був присутній в судовому засіданні, при винесення ухвали суду від 27.11.2018 про забезпечення позову Після вказаного судового засідання, він повідомив про даний факт директора ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» ОСОБА_7 та учасника вказаного товариства ОСОБА_13 . Хто саме з них сказав писати апеляційну скаргу не пам`ятає. Він підготував вказану апеляційну скаргу на ухвалу суду про забезпечення позову, після чого передав її ОСОБА_7 . Директор повернув йому підписану апеляційну скаргу та наддав гроші для сплати судового збору, після чого він оплатив його та відвіз апеляційну скаргу до суду. Вказав, що печатка ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» завжди була у директора ОСОБА_7 . Твердження суду про те, що покази ОСОБА_14 не підтверджені жодним письмовим доказом не заслуговують на увагу та спростовуються зокрем і тим, що на апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду згідно висновку експерта від 07.10.2021 №СЕ-19/109-21/9851-ДД міститься дійсний відбиток круглої печатки ТОВ ЛОГІСТИК СЕРВІС КАЛУШ. Про це свідчить довіреність від 02.01.2018 №01/14, якою він як директор уповноважує Гришка вести справи зокрема і в судових органах. Також ОСОБА_7 було підписано заперечення проти вказаного позову у господарській справі №909/770/18 (том 2 а.с. 52-55). В ході розгляду апеляційної скарги необхідно повторно допитати свідка ОСОБА_14 , представника потерпілого ОСОБА_9 та дослідити письмові докази, а саме: лист ГУ ДПС у Київській області № 15984/9/10-36-02-01 від 22.05.2020, оптичний носій інформації CD-R диск марки «AXENT», оптичний носій інформації CD-R диск марки «Verbatium», на якому є інформація про рух коштів, довідку від 17.11.2020 з АТ «Райфайзен Банк Аваль», копії документів з судової справи Господарського суду Івано-Франківської області № 909/770/18, копії з юридичної справи ТЗОВ «Логістік Сервіс Калуш» з «Райфайзен Банк Аваль», реєстраційну справу ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш», виконавче провадження № 58473958 на 19 арк., виконавче провадження № 58091084 на 6 арк.; апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду від 27.11.2018 на 4 арк., висновок експерта від 07.10.2021 №CE-19/109-21/9851- 246 ДД, висновок експерта від 06.10.2021 №CE-19/109-21/9841-ПЧ. Просить виправдувальний вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним за ст. 382 ч. 3 КК України та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_15 подала заперечення на апеляційні скарги, в якому не погоджуюся з доводами, викладеними в апеляційних скаргах, оскільки всі наведені в них мотиви не спростовують висновків суду першої інстанції. Стороною обвинувачення взагалі жодним доказом не доведено кваліфікуючої ознаки - заподіяння ОСОБА_7 істотної шкоди, не доведено що в діях останнього є склад інкримінованого йому кримінального правопорушення за ст. 382 ч. 3 ККУ. В ухвалі суду немає жодних вимог, які б забороняли чи обмежували ОСОБА_7 в розпорядженні коштами товариства. Апелянтами не спростовано висновок суду щодо відсутності у ТзОВ «Логістик Сервіс Калуш» зобов`язань для припинення використання наявних на рахунках підприємства коштів після ухвалення 27.11.2018 р. судом ухвали. На думку прокурора суд, наче ставить у залежність забезпечення позову від дій органів державної виконавчої служби. Про те, така позиція суперечить самій ухвалі від 27.11.2018 р. У резолютивній частині ухвали судом покладено обов`язок виконання накладення арешту на грошові кошти виключно на державного виконавця. За результатом розгляду справи взагалі жодним доказом не підтверджено наявність збитків. Прокурором в частині зменшення збитків, вказаних у обвинувальному акті з 489800 грн. на 382 452,01 грн. не змінювалось. Посилання в апеляційній скарзі представника потерпілого на те, що ОСОБА_7 використовуючи свої повноваження достроково 1.12.2018 р. припинив всі договірні відносини ТОВ «Логістик Сервіс Калуш» з ТОВ «Карпатнафтохім», чим перешкодив майбутньому надходженню грошових коштів на рахунки ТОВ «Логістик Сервіс Калуш», які б могли стати забезпеченням ухвали суду, перебуває за межами пред`явленого обвинувачення, оскільки ОСОБА_7 інкримінується виключно здійснення електронних переказів коштів з 27.11. по 07.12.2018 р. на виробничі потреби. Після звільнення ОСОБА_7 7.12.2018 р., товариство продовжувало функціонувати, про те, його нового очільника, ОСОБА_16 навіть не допитано. Надані до апеляційної скарги представником потерпілого копії витягу з автоматизованої системи виконавчих проваджень та копії постанов про повернення виконавчого документу стягувачу від 21.02.2021 р. стосуються виконавчих проваджень відкритих вже після звільнення ОСОБА_7 з посади керівника товариства, відповідно не охоплюються періодом від 27.11.2018 р. по 07.12.2018 р., який йому інкримінується. В межах виконавчого провадження №58473958 винесено постанову від 14.06.2019 р., яка ніким не оскаржена. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_17 за правовою кваліфікацією ст. 382 ч. 3 ККУ в ЄРДР зареєстровано за № 12022091170000212 від 24.06.2022 р. (том 1 а.с. 80), після спливу трирічного строку з часу повного фактичного виконання ухвали Господарського суду від 27.11.2018 р. Тобто відсутня і підстава кримінальної відповідальності за перешкоджання виконанню уже виконаного судового рішення, а інтереси держави залишилися цілісними та такими, що не постраждали. Прокурор не довів, що було підставою для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ст. 382 ч. 3 КК України за кваліфікуючою ознакою заподіяння істотної шкоди інтересам юридичної особи, кому і конкретно яка шкода заподіяна, яким чином здійснення з 27.11 по 07.12.2018 р. електронних переказів коштів товариства ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» перешкоджало державному виконавцю виконати ухвалу суду від 27.11.2018 р. і в подальшому призвело до неможливості її виконання. При тому, що по факту ця ухвала реально виконана у повному обсязі задовго до внесення відомостей в ЄРДР, про що є процесуальне рішення, яке ніким не оспорюється. Аналізуючи рух коштів, можна пересвідчитись що рух коштів продовжувався після 7 грудня 2018 р. і в січні 2019 р., а самі рахунки закриті в серпні 2019 р. До того ж всі ці рахунки на момент накладення арешту були чинними, про що містяться докази в виконавчому провадженні №58473958. Нові рахунки не відкривалися. З урахуванням показів свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , сам обвинувачений ОСОБА_19 безпосередньо дій на перешкоджання виконанню судового рішення не чинив. Твердження прокурора про те, що в Господарській справі , зокрема апеляційній скарзі на ухвалу про забезпечення позову i телефонограмі Західного апеляційного суду (від 06.02.2019 р.) зазначено номер мобільного телефону ОСОБА_7 , не свідчить про його перешкоджання у виконанні ухвали від 27.11.2018 р. Апеляційні доводи прокурора в частині показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , є неспроможними, оскільки їх показання узгоджуються із доказами, підстав сумніватися у їх правдивості немає. Прокурор в апеляційній скарзі просить повторно дослідити ряд доказів які досліджував суд першої інстанції, зокрема допитати свідка ОСОБА_14 , представника потерпілого ОСОБА_9 , письмові і речові докази, про те не обґрунтовує в чому на його думку полягає спотворення, неповнота чи допущені порушення при їх дослідженні судом першої інстанції. Просить виправдувальний вирок суду щодо ОСОБА_7 залишити в силі, апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого без задоволення.

В апеляційній інстанції:

- обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник заперечили доводи поданих апеляцій представника потерпілої сторони та прокурора, просять виправдувальний вирок залишити без змін, апеляції без задоволення;

- прокурор та представник потерпілої сторони підтримали подані ними апеляційні скарги, вважають вину ОСОБА_7 в скоєному кримінальному правопорушенні повністю доведеною, просять вирок суду скасувати, постановити новий і призначити обвинуваченому реальне покарання за ст. 382 ч. 3 КК України.

З`ясувавши обставини провадження, заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши матеріали кримінального провадження та позиції сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно положень ст. 412 ч.1, 415 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції з призначенням нового судового розгляду при виявленні істотних процесуальних порушень.

Відповідно до положень ст. 404 КПК України немає процесуально-правових підстав для повторного дослідження доказів у справі.

Відповідно до ст.ст. 370, 374 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Його вступна, мотивувальна і резолютивна частини мають бути взаємоповязаними, взаємодоповнюючими, не містити суперечностей та сумнівів, в ньому мають бути наведені належні і достатні мотиви й підстави його ухвалення.

Оскаржений вирок суду щодо ОСОБА_7 цим нормам закону не відповідає, тому підлягає скасуванню через істотні процесуальні порушення з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.

В основу виправдання ОСОБА_7 суд на підставі ст. 373 ч.1 п.3 КПК України поклав недоведеність того, що в його діях є склад кримінального правопорушення за ст. 382 ч.3 ККУ. Юридичний інститут «склад злочину» передчає наявність певних дій або діянь обвинуваченого, які йому інкримінувались. Однак, суд не визначив, які дії обвинуваченим були вчинені чи взагалі не були вчинені. Крім цього, у вироку немає належної правової конкретизації того, яку саме складову частину чи частин складу вказаного злочину (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона) не доведено у цьому провадженні. Відсутність такої правової конкретизації залишає сумніви в належності й достатності мотивів та підстав для виправдання ОСОБА_7 , що слід віднести до істотного процесуального порушення, яке згідно ст. 412 ч.1 КПК України перешкодило суду ухвалити законне й обгрунтоване рішення.

Відсутність такої конкретизації та окремі виправдувальні доводи суду межують з ознаками підстав для іншого виправдання обвинуваченого - недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення, що передбачено ст. 373 ч.1 п.2 КПК України. Але сукупність таких двох підстав виправдання обвинуваченого є неприпустимим, оскільки вони містять істотні суперечності між собою.

Вказані порушення слід вважати істотними і згідно ст. 415 КПК України вони є підставами для скасування вироку і призначення нового судового розгляду.

Крім цього, судом допущено інші порушення, які ставлять під сумнів його висновок про виправдання ОСОБА_7 .

Мотивуючи основні підстави для виправдання ОСОБА_7 , суд визнав, що він, як директор ТОВ, не знав про прийняте судом рішення про арешт банківських рахунків його підприємства, не отримував копії ухвали, вказана ухвала не містить заборони користуватися банківськими рахунками ТОВ та що після її винесення вона не підлягала негайному виконанню і не було заведено виконавче провадження та ОСОБА_7 не чинив перешкод державному виконавцю.

Мотивуючи виправдання ОСОБА_7 суд залишив без належної оцінки його функціональні обов`язки, як директора ТОВ «Логістік Сервіс Калуш», згідно яких був відповідальний за всі фінансово-господарські справи очолюваного ним підприємства, зокрема в частині стану судових спорів ТОВ на значні суми.

При наведенні й оцінці доказів про те, що ОСОБА_7 не знав про прийняте судом рішення про арешт банківських рахунків його підприємства, суд у вироку навів непереконливі доводи і залишив без мотивованої оцінки викривальні показання свідка ОСОБА_20 , який брав участь в згаданому судовому засіданні господарського суду як юрист - представник ТОВ «Логістік Сервіс Калуш» про те, що він довів до відома ОСОБА_7 про накладений ухвалою суду арешт на їх банківські рахунки, з відома ОСОБА_7 він оформив апеляційну скаргу, з директором було погоджено оплату судового збору. Печатка ТОВ була лише в директора.

Невмотивованою є позиція суду з приводу того, що обвинувачений не отримував копії вказаної ухвали суду про арешт рахунків ТОВ, оскільки про це не має письмових доказів. Слушною є позиція сторони обвинувачення, яка залишилась без мотивованої оцінки суду в тій частині, що про постановлення судом такої ухвали йому доповів його юрист ОСОБА_21 і він, як директор ТОВ, мав безперешкодну можливість ознайомитися з вказаною ухвалою господарського суду в єдиному реєстрі судових рішень чи зобов`язати свого юриста надати йому її копію.

Беручи до уваги те, що на поданій апеляційній скарзіТОВ «Логістік Сервіс Калуш» на оскарження вказаної ухвали суду, проставлено дійсну печатку цього підприємства, без обґрунтованої оцінки залишились показання свідка ОСОБА_18 про те, що вказана печатка знаходилася в сейфі у кабінеті директора ОСОБА_7 . Ключі від кабінету директора були тільки в нього та у неї, вона мала доступ до печатки підприємства, однак не використовувала її.

Належного обґрунтування не дано показанням свідка ОСОБА_12 , головного бухгалтера ТОВ, про те, що всі платіжні доручення (в тому числі на оплату судового збору по згаданій апеляційній скарзі) підписувалися ним та директором електронними підписами.

Не мають переконливого обґрунтування доводи суду у вироці про те, що вказана ухвала господарського суду не містить прямої заборони користуватися банківськими рахунками ТОВ та, що після винесення цієї ухвали вона не підлягала негайному виконанню і по ній не було заведено виконавче провадження.

Така правова позиція суду не узгоджується з загальним правовим інститутом «арешту» банківського рахунку, як очевидна заборона в його використанні та з положеннями ч. 1 ст. 144 ГПК України про те, що ухвала господарського суду такої категорії підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Навіть її оскарження відповідно до п. 8 ст. 140 ГПК України не зупиняє її виконання. Тому використання вказаних рахунків після постановлення зазначеної ухвали є неправомірним.

Таким чином із змісту вказаних процесуальних норм ГПК України слідує, що вказана ухвала господарського суду про арешт банківських рахунків до моменту заведення виконавчого провадження негайно вступила в законну силу і містить пряму й невідкладну заборону в використанні коштів відповідачем на цих рахунках в розмірі цивільного позову позивача, що було порушено.

Встановлено, що за інкримінований період з рахунків ТОВ «Логістік Сервіс Калуш» були перераховані значні кошти. Однак, судом не з`ясовано їх доцільність й необхідність при наявності господарського спору у суді про борги підприємства.

Сукупність вказаних істотних процесуальних порушень ставить під сумнів висновок суду про виправдання ОСОБА_7 і дає підставу апеляційному суду для скасування вироку та призначення нового судового розгляду, під час якого слід врахувати вказане і залежно від встановлених обставин прийняти законне, обґрунтоване й вмотивоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 405, 415, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги прокурора та потерпілої сторони в особі директора ТзОВ «Карпат-Полімер» ОСОБА_9 задовольнити частково, вирок Калуського міськрайонного суду від 15.05.2023 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - скасувати, призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4