Рішення

від 03.05.2023 по справі 357/9379/21

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/9379/21

2/368/73/23

Рішення

Іменем України

"03" травня 2023 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі: головуючого судді Кириченка В.І.,

при секретарі Марчук Н.М. ,

з участю представника відповідача адвоката Западнюк Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя, визнання права власності на ідеальні частки за кожним на транспортні засоби та земельні ділянки та

зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою приватною власністю транспортних засобів та земельних ділянок,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду та просила визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 транспортні засоби:

автомобіль Audi Q7, 2006 року випуску, об`єм двигуна 2967 куб.см, чорного кольору, НОМЕР_1 ;

автомобіль DAF XF460FAR, 2014 року випуску, об`єм двигуна 2967 куб.см, синього кольору, НОМЕР_2 ;

автомобіль Renault Logan, 2013 року випуску, об`єм двигуна 1149 куб.см, білого кольору, НОМЕР_3 ;

причіп MV NPSW-22, 2012 року випуску, синього кольору, НОМЕР_4 ; причіп SAMRO Т 26MHRE, 2007 року випуску, синього кольору, НОМЕР_5 ,

автомобіль Lexus RX350, 2010 року випуску, об`єм двигуна 3456 куб.см, чорного кольору, НОМЕР_3 ;

автомобіль ИЖ-2717-230, 2004 року випуску, об`єм двигуна 1568 куб.см, білого кольору, АА6315X1 та дві земельні ділянки:

кадастровий номер 3222284402:01:326:0002, площею: 2 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, код КОАТТУУ: 32222, область: Київська область, район: Кагарлицький район;

кадастровий номер 3222284402:01:327:0001, площею: 1,9 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, код КОАТТУУ: 32222, область: Київська область, район: Кагарлицький район.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності у розмірі ідеальної частки за кожним на транспортні засоби:

автомобіль Audi Q7, 2006 року випуску, об`єм двигуна 2967 куб.см, чорного кольору, НОМЕР_1 ;

автомобіль DAF XF460FAR, 2014 року випуску, об`єм двигуна 2967 куб.см, синього кольору, НОМЕР_2 ;

автомобіль Renault Logan, 2013 року випуску, об`єм двигуна 1149 куб.см, білого кольору, НОМЕР_3 ;

причіп MV NPSW-22, 2012 року випуску, синього кольору, НОМЕР_4 ;

причіп SAMRO Т 26MHRE, 2007 року випуску, синього кольору, НОМЕР_5 ,

автомобіль Lexus RX350, 2010 року випуску, об`єм двигуна 3456 куб.см, чорного кольору, НОМЕР_3 ;

автомобіль ИЖ-2717-230, 2004 року випуску, об`єм двигуна 1568 куб.см, білого кольору, АА6315X1

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності у розмірі ідеальної частки за кожним на земельну ділянку кадастровий номер 3222284402:01:326:0002, площею: 2 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, код КОАТТУУ: 32222, область: Київська область, район: Кагарлицький район.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності у розмірі ідеальної частки за кожним на земельну ділянку кадастровий номер 3222284402:01:327:0001, площею: 1,9 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, код КОАТТУУ: 32222, область: Київська область, район: Кагарлицький район.

Мотивувала позов тим, що з ОСОБА_2 зареєстровано шлюб 25 червня 2012 року, що стверджується копією посвідчення про укладення цивільного шлюбу № НОМЕР_6 від 25.06.2012 року, який зареєстровано в Республіці Болгарія.

Від шлюбу мають трьох малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується копіями свідоцтв про народження дітей.

Після чергової сварки, 02 квітня 2021 року, відповідач вигнав її разом з нашими дітьми до м. Білої Церкви, за місцем нашої реєстрації. З цього часу ми не проживаємо як сім`я разом. Вона звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою про розірвання шлюбу (справа № 357/6165/21) та позовною заявою про стягнення аліментів (справа № 357/3949/21).

Вона працювала, дбала про матеріальне забезпечення сім`ї, всі свої зароблені кошти вкладала у сімейний з відповідачем бюджет та витрачала їх на їх сумісні потреби. З 04.04.2012 року по 06.11.2015 року вона працювала в органах внутрішніх справ України. За даними особової справи, з 07.11.2015 року проходить службу в Національній поліції України. З 17.02.2021 року по теперішній час на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (наказ ГУ від 17.02.2021 № 47 о/с), що підтверджується копією довідки від 16.06.2021 № 7428 за підписом старшого інспектора СКЗ капітана поліції Вікторії Іванової.

Під час шлюбу ними за спільно нажиті кошти були придбані на ім`я відповідача транспортні засоби, що підтверджується інформацією Територіального сервісного центру № 3242 (лист від 23.07.2021 р. № 31/10/3242/840), а саме:

автомобіль Audi Q7, 2006 року випуску, об`єм двигуна 2967 куб.см, чорного кольору, НОМЕР_1 ;

автомобіль DAF XF460FAR, 2014 року випуску, об`єм двигуна 2967 куб.см, синього кольору, НОМЕР_2 ;

автомобіль Renault Logan, 2013 року випуску, об`єм двигуна 1149 куб.см, білого кольору, НОМЕР_3 ;

причіп MV NPSW-22, 2012 року випуску, синього кольору, НОМЕР_4 ;

причіп SAMRO Т 26MHRE, 2007 року випуску, синього кольору, НОМЕР_5 ,

автомобіль Lexus RX350, 2010 року випуску, об`єм двигуна 3456 куб.см, чорного кольору, НОМЕР_3 ;

автомобіль ИЖ-2717-230, 2004 року випуску, об`єм двигуна 1568 куб.см, білого кольору, АА6315X1 та дві земельні ділянки:

кадастровий номер 3222284402:01:326:0002, площею: 2 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, код КОАТТУУ: 32222, область: Київська область, район: Кагарлицький район;

кадастровий номер 3222284402:01:327:0001, площею: 1,9 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, код КОАТТУУ: 32222, область: Київська область, район: Кагарлицький район.

Наразі зазначеним майном володіє і користується відповідач і використовує його на власний розсуд.

ОСОБА_2 повідомив їй, що все спільне майно належить йому, згоди щодо поділу майна ми не досягли.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За ч.1 ст.61 СК України, об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

А за ч.2 цієї статті об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно зі ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За положеннями ст. 65 цього Кодексу, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Таким чином, спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є вказані транспортні засоби та дві земельні ділянки.

З огляду на те, що вона разом з відповідачем на рівних умовах формувала сімейний бюджет у період з 25.06.2012 року по 02.04.2021 року, за рахунок якого було набуто вище зазначене майно, вона має право на його частину.

Відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов в якому просив визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 вказані спірні транспортні засоби та дві земельні ділянки.

Мотивував зустрічну позовну заяву тим, що відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, але на кошти одного з них, належить йому особисто.

Всі спірні транспортні засоби та земельні ділянки були придбані за кошти, які йому подарував батько ОСОБА_6 на розвиток бізнесу. Підтвердження подарунку у розмірі 100 000,00 доларів зможуть підтвердити свідки. Ним буде подано клопотання до суду про залучення свідків.

Відповідно до ст. 57 СК України передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Згідно ч.3 ст. 57 СК України майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, всі вищезазначені транспортні засоби є майном, яке набуте ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.

Придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам собою факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя. Підтвердженням цього є практика Верховного Суду України.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Велику увагу заслуговує практика Верховного Суду у постанові № 711/2302/18 від 22 січня 2020 року.

Верховний Суд України у справі № 6-612цс15, № 6-2641цс15 зробив висновок, що для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Верховний Суд України у справі № 6-2333цс15, № 6-2641цс15 зробив висновок, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є:

1) час набуття такого майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Дана позиція узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 26 березня 2021 року у справі № 414/277/17.

Велику увагу заслуговує практика Верховного Суду у постанові по справі № 546/912/16ц від 24 січня 2020 р. зазначив, що статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями, як час набуття майна і кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Отже, у разі придбання майна в період шлюбу, але за особисті кошти таке майно не може вважатись спільним майном подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за чиї кошти воно придбане.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. З ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1ст. 16 ЦК України).

Відповідно до Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Виходячи зі змісту ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист його прав і свобод у судовому порядку.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Білоцерківським міськрайонним судом Київської області у справі 357/10318/16-ц від 31.10.2016 р. встановлено, що на даний час сторони проживають окремо, подружніх зв`язків не підтримують, в зв`язку із чим між сторонами постало питання щодо визначення місця проживання старшого сина ОСОБА_3 .

Тобто, відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі 357/10318/16-ц від 31.10.2016 р. судом було встановлено факт, що сторони проживають окремо, подружніх зв`язків не підтримують. Спільного господарства з 2016 року сторони не ведуть.

Тобто, з 31.10.2016 р. ОСОБА_1 було відомо про припинення подружніх відносин.

10.08.2021 р. ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про поділ спільного майна подружжя.

Відповідно до ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, ОСОБА_1 пропущено строк на звернення до суду, так як кінцева дата звернення до суду 31.10.2019 р.

ОСОБА_1 не надано до суду вагомих доказів та документів на підтвердження поважності причин пропущення строку.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтями 256-257 та 261 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня. коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У частині другій статті 72 СК України та пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Що стосується моєї справи, то повідомляю, проте, що 31.10.2016 р. ОСОБА_1 було відомо про припинення подружніх відносин.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові ВСУ від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку з цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Отже, доходи сім`ї ОСОБА_2 підтверджуються документами та свідчать про наявність особистих коштів за котрі було куплено вищезазначене майно.

Представник ОСОБА_2 адвокат Западнюк Н.І. в судовому засіданні зустрічний позов підтримала та просила задоволити. Позов ОСОБА_1 не визнали, просила відмовити в задоволенні позову. Подано відзив в якому ОСОБА_2 обґрунтував не визнання позову ОСОБА_1 наступним.

31.10.2016 р. Білоцерківським міськрайонним судом Київської області винесено рішення у справі № 357/10318/16-ц про визначення місця проживання дитини. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з його батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 '

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі 357/10318/16-ц від 31.10.2016 р. встановлено, що сторони проживали у цивільному шлюбі з 2012 року, від шлюбу мають двох синів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Наведене підтверджується копіями свідоцтва про народження.

Білоцерківським міськрайонним судом Київської області у справі 357/10318/16-ц від 31.10.2016 р. встановлено., що на даний час сторони проживають окремо, подружніх зв`язків не підтримують, в зв`язку із чим між сторонами постало питання щодо визначення місця проживання старшого сина ОСОБА_3 .

Тобто, відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі 357/10318/16-ц від 31.10.2016 р. судом було встановлено факт, що сторони проживають окремо, подружніх зв`язків не підтримують. Спільного господарства з 2016 року сторони не ведуть.

Тобто, з 31.10.2016 р. ОСОБА_1 було відомо про припинення подружніх відносин.

10.08.2021 р. ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про поділ спільного майна подружжя.

Відповідно до ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, ОСОБА_1 пропущено строк на звернення до суду, так як кінцева дата звернення до суду 31.10.2019 р.

ОСОБА_1 не надано до суду вагомих доказів та документів на підтвердження поважності причин пропущення строку.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтями 256-257 та 261 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду з позовом.

Велику увагу заслуговує практика викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №367/2271/15-ц зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, та у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених стороною позивача поважних причин її пропуску.

Ознайомившись з вимогами ОСОБА_1 викладеними у позовній заяві, вважаю їх безпідставними, необгрунтованими та такими, що суперечить нормам Цивільного законодавства України.

Щодо твердження Позивача про зареєстрований шлюб 25.06.2012 р. який було зареєстровано в Республіці Болгарія.

Твердження Позивача про відсутність в неї копії свідоцтва про шлюб є повним абсурдом.

У відповідності до вимог ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги. Таким чином, Позивач намагається ввести суд в оману.

Прошу звернути увагу суду що шлюб який було зареєстровано на території Болгарії не було легалізовано на території України.

Позивачем не надано доказів на підтвердження обставин справи, а саме не надано копії свідоцтва про шлюб з відповідачем , не надано копію свідоцтва з апостилем та перекладом.

Позивач стверджує , що всі свої зароблені кошти вкладала в сімейний бюджет та витрачала їх на сумісні потреби.

Однак, Позивач не надає суду докази про джерела походження коштів та не підтверджує це жодними документами.

Відповідач зазначає, що це спільне майно подружжя, однак в деклараціях про майновий стан, яку кожного року зобов`язані подавати державні службовці не зазначені ні транспортні засоби, ані земельні ділянки.

В деклараціях у період з 2016 року по 2021 р. Відповідач у розділі інформація про членів сім`ї не зазначає, що членом її сім`і є ОСОБА_2 , а також не зазначає про спільні транспортні засоби та земельні ділянки. (Копії декларації в додатках).

Позивач вказує в позовній заяві, що за спільно нажиті кошти були придбані на ім`я Відповідача транспортні засоби, що підтверджується інформацією Територіального сервісного центру № 3242 (лист від 23.07.2021 р. № 31/10/3242/840).

Інформація з Територіального сервісного центру МВС не є документом, який підтверджує джерело походження коштів Позивача та не підтверджує факту , що це є спільно нажите майно.

Всі вище зазначені транспортні засоби були придбані за кошти, які йому подарував батько ОСОБА_7 який був приватним підприємцем, а кошти дарувались на розвиток бізнесу. Підтвердження подарунку у розмірі 100 000,00 доларів зможуть підтвердити свідки. Ним буде подано клопотання до суду про залучення свідків.

Отже, всі вищезазначені транспортні засоби є майном, яке набуте мною за час шлюбу, але за кошти, які належали мені особисто.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність, просила її позов задоволити. Зустрічний позов ОСОБА_2 не визнала. Подала відзив де вказала, що зустрічний позов не визнає з наступних підстав.

Так, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31.10.2016 року (справа № 357/10318/16-ц) дійсно визначено місце проживання старшого сина ОСОБА_3 з його батьком ОСОБА_2 . Вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі з 25.06.2012 року та весь цей час, без будь-яких перерв, вона з відповідачем проживала в зареєстрованому шлюбі, однією сім`єю (по ІНФОРМАЦІЯ_6 ).

З 2013 року і станом на дату видачі довідки, вони проживали разом, однією сім`єю, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки від 10.03.2021 року № 283 за підписом заступника селищного голови М.Корнієнко, секретаря виконкому О.Хоменко. Відповідач повідомив їй, що якщо визначити місце проживання сина ОСОБА_3 разом збатьком , то він зможе отримати більше пільг і безкоштовну квартиру, оскільки являється учасником бойових дій. За таких умов вона погодилася на визначення місця проживання сина ОСОБА_3 разом з батьком. Хоча місце проживання не змінювалося і вони проживали за вище вказаною адресою однією родиною, що підтверджується письмовими доказами по справі, спільними фотографіями, а також можуть підтвердити свідки в судовому засіданні. Більше того ІНФОРМАЦІЯ_7 у них народилася донька ОСОБА_8 .

Згідно із презумпцією спільної сумісної власності (ст. 60 СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ. набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.

З ОСОБА_2 ми зареєстрували шлюб 25 червня 2012 року, що стверджується копією посвідчення про укладення цивільного шлюбу № НОМЕР_6 від 25.06.2012 року, який зареєстровано в Республіці Болгарія. Вказану обставину визнав ОСОБА_2 у судовому засіданні 21 жовтня 2021 року (справа № 357/9379/21).

Повідомляю суд, що наразі наш шлюб не розірвано. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.07.2021 року відкрито провадження по справі № 357/6165/21 за моїм позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Справа призначена до судового розгляду на 24 листопада 2021 року 16:45.

Отже, враховуючи, що з 25.06.2012 року та весь цей чає, без будь-яких перерв, ми з відповідачем проживали в зареєстрованому шлюбі, однією сім`єю (по ІНФОРМАЦІЯ_6 ), наразі наш шлюб не розірвано, а тому відповідно до ч. 1 ст. 72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано і твердження ОСОБА_2 про те, що « ОСОБА_1 пропущено строк на звернення до суду, так як кінцева дата звернення до суду 31.10.2019 р» не обгрунтоване і не відповідає фактичним обставинам справи.

Під час шлюбу ними за спільно нажиті кошти були придбані на ім`я відповідача спірні транспортні засоби та дві земельні ділянки.

Враховуючи, що ОСОБА_2 був працівником СБУ, є учасником бойових дій, він повідомляв їй, що інформацію стосовно її сімейного стану та майнового стану сім`ї, в деклараціях про мої доходи зазначати не потрібно, оскільки це може зашкодити його роботі.

Враховуючи вказані обставини, вона не зазначала в своїх деклараціях інформацію про її майновий та сімейний стан.

Конструкція статті 60 СК України передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/1 5-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 не доведено, що вищезазначене спірне майно придбане за його особисті кошти, які подарував йому батько ОСОБА_7 на розвиток бізнесу. Доводи ОСОБА_2 є необгрунтованими, оскільки він не спростував презумпцію спільності майна.

Судом встановлено слідуюче.

Згідно рішення рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.12.2021 року розірвано шлюб між сторонами спору який було зареєстровано 25 червня 2012 року в Республіці Болгарія.

Згідно інформації Територіального сервісного центру № 3242 (лист від 23.07.2021 р. № 31/10/3242/840) станом на 22.07.2021 року за ОСОБА_2 зареєстровані наступні транспортні засоби:

автомобіль Audi Q7, 2006 року випуску, об`єм двигуна 2967 куб.см, чорного кольору, НОМЕР_1 ;

автомобіль DAF XF460FAR, 2014 року випуску, об`єм двигуна 2967 куб.см, синього кольору, НОМЕР_2 ;

автомобіль Renault Logan, 2013 року випуску, об`єм двигуна 1149 куб.см, білого кольору, НОМЕР_3 ;

причіп MV NPSW-22, 2012 року випуску, синього кольору, НОМЕР_4 ;

причіп SAMRO Т 26MHRE, 2007 року випуску, синього кольору, НОМЕР_5 ,

автомобіль Lexus RX350, 2010 року випуску, об`єм двигуна 3456 куб.см, чорного кольору, НОМЕР_3 ;

автомобіль ИЖ-2717-230, 2004 року випуску, об`єм двигуна 1568 куб.см, білого кольору, АА6315X1

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу 1.09.2021 року спірний причіп SAMRO Т 26MHRE, 2007 року випуску, синього кольору з датою першої реєстрації в Україні 6.12.2012 року зареєстровано за ОСОБА_9 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу 1.09.2021 року спірний автомобіль DAF XF460FAR, 2014 року випуску, об`єм двигуна 2967 куб.см, синього кольору, з датою першої реєстрації в Україні 12.12.2017 року зареєстровано за ОСОБА_9 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу 1.09.2021 року спірний причіп MV NPSW-22, 2012 року випуску, синього кольору з датою першої реєстрації в Україні 6.04.2018 року зареєстровано за ОСОБА_9 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу 1.09.2021 року спірний автомобіль ИЖ-2717-230, 2004 року випуску, об`єм двигуна 1568 куб.см, білого кольору з датою першої реєстрації в Україні 26.06.2004 року зареєстровано за ОСОБА_10 .

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 10.08.2021 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3222284402:01:326:0002, площею: 2 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, код КОАТТУУ: 32222, область: Київська область, район: Кагарлицький район і дата державної реєстрації права власності 15.02.2019 року.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 10.08.2021 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3222284402:01:327:0001, площею: 1,9 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, код КОАТТУУ: 32222, область: Київська область, район: Кагарлицький район і дата державної реєстрації права власності 15.02.2019 року.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 4.01.2022 року ОСОБА_11 є приватним ласником спірної земельної ділянки кадастровий номер 3222284402:01:326:0002, площею: 2 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства і право власності зареєстроване 31.08.2021 року на підставі договору дарування від 31.08.2021 року.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 4.01.2022 року ОСОБА_11 є приватним власником спірної земельної ділянки кадастровий номер 3222284402:01:327:0001, площею: 1,9 га, , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства і право власності зареєстроване 31.08.2021 року на підставі договору дарування від 31.08.2021 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (надалі КЦС ВС) у своїй постанові від 30 жовтня 2019 року по справі № 683/2694/16-ц вказав на те, щоправо власності на транспортний засібвиникає з моменту його державної реєстрації, а не з моменту передачі автомобіля за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.57 СК України передбачено:

1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно доЗакону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

{Частину першу статті 57 доповнено пунктом 4 згідно із Законом№ 4766-VI від 17.05.2012}

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначенихЗемельним кодексом України.

{Частину першу статті 57 доповнено пунктом 5 згідно із Законом№ 4766-VI від 17.05.2012}

2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

4. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов`язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

{Частина п`ята статті 57 в редакції Закону№ 524-V від 22.12.2006}

6. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

7. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Відповідно до ст.60 СК України передбачено: 1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція статті 60 СК України передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/1 5-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів 1.09.2021 року спірний причіп SAMRO Т 26MHRE, 2007 року випуску, синього кольору з датою першої реєстрації в Україні 6.12.2012 року , спірний автомобіль DAF XF460FAR, 2014 року випуску, об`єм двигуна 2967 куб.см, синього кольору, з датою першої реєстрації в Україні 12.12.2017 і спірний причіп MV NPSW-22, 2012 року випуску, синього кольору з датою першої реєстрації в Україні 6.04.2018 року є майном яке набуте подружжям за час шлюбу , враховуючи дані про першу реєстрації в Україні вказаних транспортних засобів і проживання сторін спору однією сімєю у вказаний час та недоведення відповідачем , що майно він придбав за власні кошти які йому надав батько, так як відповідач не надав будь які докази на підтвердження цієї обставини на обгрунтування заперечень щодо позову і обгрунтування вимог за зустрічним позовом. А тому кожен вказаний транспортний засіб є об`єктом права спільної сумісної власності сторін спору як подружжя до відчуження вказаного майна ОСОБА_9 . На час постановлення рішення в справі вказане майно було віжчужене і тому не може бути визнано судом спільним сумісним майном подружжя вказане майно і не може бути відповідно до ст.70 СК України визначено розмір часток вказаного спірного майна сторін спору. А також не підлягає задоволенню зустрічний позов в цій частині .

Відповідно до ст.81 ч.1 ЦПК України позивач не довела, що автомобіль Audi Q7, 2006 року випуску, об`єм двигуна 2967 куб.см, чорного кольору, НОМЕР_1 , автомобіль Lexus RX350, 2010 року випуску, об`єм двигуна 3456 куб.см, чорного кольору НОМЕР_3 , автомобіль ИЖ-2717-230, 2004 року випуску, об`єм двигуна 1568 куб.см, білого кольору придбані за час шлюбу , так як не надала доказів часу реєстрації вказаних транспортних засобів за відповідачем який не визнає, що майно є спільним сумісним майном подружжя. І тому не може бути визнано судом спільним сумісним майном подружжя вказане майно і не може бути відповідно до ст.70 СК України визначено розмір часток вказаного спірного майна сторін спору. А також не підлягає задоволенню зустрічний позов в цій частині , так як відповідач не довів часу реєстрації спірних транспртних засобів за ним і не довів придбання майна за власні кошти .

Автомобіль Renault Logan, 2013 року випуску, об`єм двигуна 1149 куб.см, білого кольору, НОМЕР_3 є майном яке набуте подружжям за час шлюбу , враховуючи дані про першу реєстрації в Україні вказаного транспортного засобу і проживання сторін спору однією сімєю у вказаний час та недоведення відповідачем , що майно він придбав за власні кошти які йому надав батько, так як відповідач не надав будь які докази на підтвердження цієї обставини на обгрунтування заперечень щодо позову і обгрунтування вимог за зустрічним позовом. А тому вказаний транспортний засіб суд визнає спільною сумісною власності сторін спору як подружжя відповідно до ст.60 ч.1 СК України. На підставі ст.70 ч.1 СК України суд визначає, що частки вказаного автомобіля дружини та чоловіка є рівними і , так як інше не визначено домовленістю між ними і шлюбний договір не укладався. А також не підлягає задоволенню зустрічний позов в цій частині.

Відповідно до ст.81 ч.1 ЦПК України позивач не довела, що дві спірні ділянки є спільною сумісною власністю подружжя так як не надала доказів на підтвердження вчинених правочинів на підставі яких подружжя стало власником вказаного майна і так як відповідач посилається, що він власник вказаного майна, а відповідно до ст.57 ч.1 п.5 СК України передбачено, що земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначенихЗемельним кодексомУкраїни є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Тому в цій частині позов не підлягає задоволенню. І в задоволенні зустічного позову в цій частині слід відмовити, так як відповідач не довів, що майно він придбав за власні кошти які йому надав батько, так як відповідач не надав будь які докази на підтвердження цієї обставини на обгрунтування заперечень щодо позову і обгрунтування вимог за зустрічним позовом.

Те, що в деклараціях у період з 2016 року по 2021 р. ОСОБА_1 у розділі інформація про членів сім`ї не зазначила , що членом її сім`і є ОСОБА_2 , а також не зазначила про спільні транспортні засоби не спростовує факту реєстрації траспортних засобів на ОСОБА_2 в період спільного проживання в шлюбі сторін спору які є спільним сумісним майном подружжя і про які суд вказав вище. Також не спростовує обставин згідно довідки виконкому Немішаївської селищної ради від 10.03.2021 року №283 про те, що сторони спору і їх троє дітей проживали однією сім`єю на території Немішаєвської селищної ради Бучанського району , СГТ « Ясна поляна» , вулиця Лугова №16-а з 2013 року по час видачі довідки , так як відповідач подав позов до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про визначення місця проживання малолітніх дітей який підписав 30.06.2021 року і при обгрунтуванні позову зазначав, що він проживав з ОСОБА_1 однією сімєю з 2012 року по осінь 2016 року і з лютого 2017 року по день подачі позову, а в період з осені 2016 року по лютий 2017 року вони проживали окремо по причині суперечки. В рішенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31.10.2016 року в цивільній справі №357/10318/16-ц про визначення місця проживання дитини встановлено, що на даний час сторони проживають окремо, подружніх звязків не підтримують , в звязку з чим між сторонами постало питання щодо визначення місця проживання сина ОСОБА_3 . Словосполучення на даний час свідчить, що це день постановлення рішення у справі 31.10.2016 року . Тому відповідачем доведено , що він проживав окремо від позивача 31.10.2016 року . За вказаних обставин відсутні підстави для визнання особистою приватною власністю чоловіка майна відповідно до ст.57 ч.6 СК України.

Відповідач подав письмові пояснення від 14.12.2021 року про те, що 28.02.2006 року він отримав від ОСОБА_10 у борг 1295000 грн. ( 50 тисяч доларів США) для купівлі автомобілів Renault Logan і ИЖ-2717-230 на строк до 4.08.2021 року які купив а борг не повернув і тому зареєстрував автомобіль ИЖ-2717-230 на ОСОБА_10 в рахунок повернення боргу та в майбутньому ОСОБА_10 планує в рахунок погашення боргу зареєструвати на себе автомобіль Renault Logan. Також зазначив, що 17.03.2016 року отримав в борг від ОСОБА_12 2560000 грн. що еквівалентно 100000 доларів США для купівлі транспортних засобів автомобіля Audi Q7, причіпа MV NPSW-22, причіпа SAMRO Т 26MHRE, автомобіля Lexus RX350, автомобіля DAF XF460FAR. Борг зобовязався повернути 4.06.2021 року але не повернув і тому в рахунок погашення грошового зобовязання передав транспртні засоби і ОСОБА_12 здійснила реєстрацію транспортних засбів на себе за виключенням Audi Q7 і автомобіля Lexus RX350 які планує в майбутньому зареєструвати на себе. На підтвердження надав оригінал розписок від 28.02.2016 та від 17.03.2016 року . Вказані письмові пояснення не є зміною підстав зустрічного позову , так як з положень ст.ст.49,193 ЦПК України вбачається таке право відповідача до закінчення підготовчого судового засідання , а подані письмові пояснення після закінчення підготовчого судового засідання. Вказані розписки не стосуються відзиву на позов відповідача і суд їх оцінює критично.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.

На час подачі позову шлюб не розірвано, а тому позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Керуючисьст.ст.57,60,70СК України, ст.ст.76, 81,263-265, 273 ч.4 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов задоволити частково.

Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (адреса: АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_7 ) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (адреса: АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_8 ) автомобіль Renault Logan, 2013 року випуску, об`єм двигуна 1149 куб.см, білого кольору, НОМЕР_3 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (адреса: АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_7 ) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (адреса: АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_8 ) за кожним право на частку на автомобіль Renault Logan, 2013 року випуску, об`єм двигуна 1149 куб.см, білого кольору, НОМЕР_3 , який є спільним сумісним майном.

В частині позову про визнання спільним сумісним майном подружжя та визнання права власності на частку за позивачем та відповідачем в майні, а саме на : автомобіль Audi Q7, 2006 року випуску, об`єм двигуна 2967 куб.см, чорного кольору, НОМЕР_1 ; автомобіль DAF XF460FAR, 2014 року випуску, об`єм двигуна 2967 куб.см, синього кольору, НОМЕР_2 ; причіп MV NPSW-22, 2012 року випуску, синього кольору, НОМЕР_9 ; причіп SAMRO T 26MHRE, 2007 року випуску, синього кольору, НОМЕР_5 , автомобіль Lexus RX350, 2010 року випуску, об`єм двигуна 3456 куб.см, чорного кольору, НОМЕР_3 ; автомобіль ИЖ-2717-230, 2004 року випуску, об`єм двигуна 1568 куб.см, білого кольору, АА6315XІ, а також двох земельних ділянок: кадастровий номер 3222284402:01:326:0002, площею: 2 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, код КОАТТУУ: 32222, область: Київська область, район: Кагарлицький район; кадастровий номер 3222284402:01:327:0001, площею: 1,9 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, код КОАТТУУ: 32222, область: Київська область, район: Кагарлицький район відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 12.05.2023 року.

Суддя В.І. Кириченко