Постанова

від 15.05.2023 по справі 322/1045/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 15.05.2023 Справа № 322/1045/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 322/1045/21 Головуючий у 1-й інстанції: Губанов Р.О.

Провадження №22-ц/807/287/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Дашковської А.В., Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Косякової Зої Миколаївни на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Александр-Агро 2» про усунення перешкод в користуванні власністю, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Александр-Агро 2» (далі по тексту - ТОВ «Александр-Агро 2») про усунення перешкод в користуванні власністю.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 7,29 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2323686600:14:019:0003, розташована на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. Право власності на зазначену земельну ділянку набуто відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гавриленко Н.Ю. та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

10 жовтня 2011 року між колишнім власником земельної ділянки спадкодавцем ОСОБА_2 і ТОВ «Торговий дім Мир» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,29 га терміном на 10 років. Не бажаючи в подальшому продовжувати орендні відносини з ТОВ «Торговий дім Мир», ОСОБА_1 , в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 , 24 липня 2021 року направила на адресу орендаря лист-повідомлення з пропозицією припинити дію договору з 10 жовтня 2021 року, тобто після закінчення терміну, на який договір оренди було укладено. Будь-якої відповіді на цей лист-повідомлення ОСОБА_1 не отримала. Наприкінці вересня 2021 року вона з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно довідалась, що належна їй на праві власності земельна ділянка перебуває в користуванні відповідача на підставі договору оренди земельної ділянки, від 28 вересня 2021 року з ТОВ «Александр-Агро 2». Речове право оренди «Александр-Агро 2» щодо належної позивачці земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 29 вересня 2021року, термін оренди складає 10 років. Договір оренди земельної ділянки з «Александр-Агро 2» ОСОБА_1 не укладала, не підписувала, а тому будь-яких умов договору не погоджувала. Примірник договору оренди від 28 вересня 2021 року їй не надавався, текст та умови договору оренди невідомі.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просила суд усунути їй перешкоди у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном шляхом витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Александр-Агро 2» земельної ділянки площею 7,29 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2323686600:14:019:0003, яка розташована на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2022 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Александр-Агро 2» про усунення перешкод в користуванні власністю відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Косякової Зої Миколаївни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2022 рокута ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд в порушення вимог процесуального закону, не ставив перед сторонами питання про заміну належного відповідача або про залучення до участі по справі співвідповідача. При цьому представником позивача було доведено до відома суду, що засновниками ТОВ «Торговий дім Мир» і ТОВ «Александр-Агро 2» є одні і ті ж особи, внаслідок чого і відбулась державна реєстрація договору оренди від 28 вересня 2021 року без участі в його укладені ОСОБА_1 .. Вважає, що позовні вимоги заявлено саме до належного відповідача в спорі - ТОВ «Александр-Агро 2», який відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяження є користувачем спірної земельної ділянки. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до договору оренди земельної діляки від 10 жовтня 2011 року, який було укладено між спадкодавцем ОСОБА_2 і ТОВ «Торговий дім Мир» терміном на 10 років та зареєстровано в державному реєстрі 07 грудня 2012 року, строк дії цього договору починається саме з моменту його реєстрації, а не з моменту його підписання, тому звернення до суду із цим позовом в листопаді 2021 року та за умовами, якщо суд прийде до висновку про неукладеність договору оренди земельної ділянки від 28 вересня 2021 (орендодавець ОСОБА_1 , орендар ТОВ «Александр-Агро 2») та повернення цієї земельної ділянки ОСОБА_1 безпосередньо впливатимуть на права та інтереси ТОВ «Торговий дім Мир», який не є співвіповідачем у справі, оскільки термін оренди земельної ділянки за договором між ОСОБА_2 і ТОВ «Торговий дім Мир» спливає лише 07 грудня 2022 року.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитись, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 7,29 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2323686600:14:019:0003, розташована на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. Право власності на зазначену земельну ділянку набуто відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом (після смерті ОСОБА_2 ), виданого 13 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гавриленко Н.Ю. та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.4).

10 жовтня 2011року між колишнім власником земельної ділянки спадкодавцем ОСОБА_2 і ТОВ «Торговий дім Мир» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,29 га терміном на 10 років. Вказаний договір було зареєстровано у Відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області 07 грудня 2012 року за №232368664001244, що підтверджується копією згаданого договору (а.с.5).

Не бажаючи в подальшому продовжувати орендні відносини з ТОВ «Торговий дім Мир», ОСОБА_1 , діюча в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 , 24 липня 2021 року направила на адресу орендаря лист-повідомлення з пропозицією припинити дію договору з 10 жовтня 2021 року, тобто після закінчення терміну, на який договір оренди було укладно (а.с.8,9). Будь-якої відповіді на цей лист-повідомлення ОСОБА_1 не отримала.

29 вересня 2021 року Державним реєстратором Закладним Антоном Юрійовичем виконавчого комітету Преобреженської сільської ради Пологівського району Запорізької області проведено державну реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право 44297348, право оренди земельної ділянки, на земельну ділянку з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 748815123236, кадастровий номер 2323686600:14:019:0003, підстава реєстрації договір оренди земельної ділянки. Серія та номер: б/н, виданий 28 вересня 2021, видавник: орендар ТОВ «Александр-Агро 2»; орендодавець ОСОБА_1 . Термін оренди складає 10 років (а.с.7, 94).

Наприкінці вересня 2021 року, як зазначає ОСОБА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона довідалась, що належна їй на праві власності земельна ділянка перебуває в користуванні ТОВ «Александр Агро 2» на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 28 вересня 2021 року ТОВ «Александр Агро 2» з ОСОБА_1 .

Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга, четверта статті 207 ЦК України).

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України "Про оренду землі" (далі - Закон).

Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, договір оренди землі є договором, за яким у сторін виникають обов`язки щодо його виконання: в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала: « Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не вказаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду константує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувльній частині судового рішення. Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок." (пункт пункті 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернулася з позовом про усунення перешкод в користуванні шляхом повернення їй земельної ділянки, вказуючи, що ця ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, оскільки вона цей договір не підписувала та не укладала. Доказів фактичного виконання договору сторонами не надано.

Таким чином, обраний ОСОБА_1 спосіб захисту порушеного права - усунення перешкод в користуванні шляхом повернення земельної ділянки, яка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, є таким, що у практичному аспекті може забезпечити та гарантувати позивачу відновлення порушеного права, отже, надати особі ефективний захист її прав, що узгоджується з вищезазначеним висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивачки, адвокатом Косяковою З.М. в суді першої інстанції не заявлялося клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи на підтвердження того, що ОСОБА_1 спірний договір оренди земельної ділянки та акти приймання передачі до нього не підписувала.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

На підтвердження того, що позивачка не укладала та не підписувала договір оренди земельної ділянки від 28 вересня 2021 року, укладеним між нею та ТОВ «Александр-Агро2» зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Преображенської сільської ради Пологівського району, Запорізької області Закладним А.Ю. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 29 вересня 2021 року, номер запису про інше речове право № 44297348, в суді апеляційної інстанції задоволено клопотання представника Косякової З.М. , яка діє в інтересах ОСОБА_1 про проведення судової почеркознавчої експертизи щодо виконання підпису ОСОБА_1 чи іншою особою: в графі «Орендар» договору оренди землі, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Александр-Агро2» від 28 вересня 2021 року, в графі «Орендар» акту приймання передання земельної ділянки, в графі «Орендар», акту визначення меж земельної ділянки в натурі. Проведення судової почеркознавчої експертизи доручено експертам Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, провадження у справі було зупинено на час проведення зазначеної експертизи (т. 1 а.с. 233-235).

Відповідно до клопотання експерта від 02 лютого 2023 року № СЕ-19/108-23/1504-ПЧ вбачається, що останній просив для проведення судово-почерознавчої експертизи надати оригінал договору оренди земельної ділянки від 28 вересня 2021 року з додатками, вільних зразків підпису ОСОБА_1 з точним зазначенням місцезнаходження підписів за часом виконання максимально наближеному до 2021 року, експеремантальних зразків підпису ОСОБА_1 , виконаних у різних темпах виконання (швидкий, середній, повільний) ( т.2 а.с. 89). Копія зазначеного клопотання була направлена апеляційним судом сторонам для виконання та отримано ними 25.02 2023 року, 24 лютого 2023 року (т. 2 а.с. 107, а.с. 109), проте зазначене клопотання сторонами залишено без виконання.

30 березня 2023 року на адрезу апеляційного суду надійшло повідомлення експерта про неможливість проведення судової почеркознавчої експертизи у зв`язку з ненаданням сторонами вищезазначених документів, а матеріали цивільної справи № 322/1045/21 повернуто до апеляційного суду ( т. 2 а.с. 113-115).

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 , адвокат Косякова З.М. пояснила, що примірника оригіналу договору земельної ділянки від 28 вересня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Александр-Агро2» у неї не має, вільних зразків підпису ОСОБА_1 за часом виконання максимально наближеному до 2021 року, експеремантальних зразків підпису ОСОБА_1 вона не могла надати експерту, оскільки ОСОБА_1 перебуває на території Російської Федерації.

Представник ТОВ «Александр -Агро 2», адвокат Онищенко У.Ю. пояснила, що примірник оригіналу договору, який зберігається у Товаристві вона не могла надати експерту, оскільки всі документи підприємства, в тому й числі примірник оригіналу договору оренди землі від 28 вересня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Александр-Агро2» знаходиться на території Запорізької області, Пологівького району де ведуться бойові дії.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Апеляційний суд зауважує, що за наявності оспорюваного підпису встановлення його автентичності відбувається шляхом проведення почеркознавчої експертизи, проте позивачка не заявляла про її проведення в суді першої інстанції та не надала суду висновок такої експертизи, виконаний на її замовлення.

Суд апеляційної інстанції на підставі ч. 5 п. 4 статті 12 ЦПК України сприяючи учасникам процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, задовольнив клопотання представника позивачки ОСОБА_1 , адвоката Косякової З.М. та ухвалою суду від 07 грудня 2022 року призначив у справі судово-почеркознавчу експертизу на предмет підписання позивачкою вищезазначеного договору оренди земельної ділянки, акту приймання-передачі земельної ділянки, акту визначення меж земельноїної ділянки, проте експертиза не була проведена у зв`язку з ухиленням обох сторін від подання експертам необхідних документів, оскільки без вищезазначених в клопотанні есперта документів ( т.2 а.с. 89) провести судово-почеркознавчу експертизу неможливо.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки, ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не встановлено того, що ОСОБА_1 не укладала і не підписувала вищезазначений договір оренди земельної ділянки, що підпис в договорі та актах приймання передачі земельної ділянкою вчинені іншою особою, що свідчить про відсутність її волевиявлення, спрямованого на винекнення цивільних прав та обов`язків, тому й не має підстав для задоволення позову, оскільки судове рішення не може грунтуватися на припущеннях.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, провадження № 14-709цс19, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, провадження № 14-740цс19, сформульовано висновок, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не могла підписати договір оренди земельної ділянки від 28 вересня 2021 року, оскільки починаючи з липня 2019 року після перетину кордону України вона більше на територію України не поверталася на підтвердження чого посилається на довідку Державної прикордонної служби України № 322.1045/21/953/2222 від 18 липня 2022 року, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки зі змісту цієї довідки ( т. 1 а.с. 144) не вбачається безперервність перебування ОСОБА_1 за межами України, починаючи з 25 липня 2019 року (дата перетину кордону) до дати укладення спірного договору - 28 вересня 2021 року.

Таким чином, вагомих, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б свідчили про те, що позивачка спірний договір не підписувала та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджувала, що свідчить про його неукладеність, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її представника, адвоката Косякової З.М. слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч.ч. 1, п. 2 ч. 2, п. 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяч, у разі відмови в позові - на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга хоча і задоволена частково, проте у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Косякової Зої Миколаївни задовольнити частково.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2022 року у цій справі змініти, виклавши його резолютивну частину в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 15 травня 2023 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С.Дашковська А.В.