Ухвала

від 15.05.2023 по справі 910/15733/13

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"15" травня 2023 р. Справа№ 910/15733/13

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Доманської М.Л.

розглядаючи матеріали апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 року

у справі №910/15733/13 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопорт "Південний

Плюс"

до Державного підприємства Національний спортивний комплекс "Олімпійський"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом - Державна казначейська служба України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом - Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів

про стягнення 28 815 880,64 грн.

та за зустрічним позовом Національного спортивного комплексу "Олімпійський"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Майстер-Профі Україна"

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 року у справі №910/15733/13 скаргу ТОВ "Завод Майстер-Профі України" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №910/15733/13 задоволено частково; зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти постанову про заміну стягувача у виконавчому провадженні №51883137 з ТОВ "Автопорт Південний-Плюс" на ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна"; зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити заміну стягувача у виконавчому провадженні №51883137 з ТОВ "Автопорт Південний-Плюс" на ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна"; в задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/15733/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги ТОВ "Завод Майстер-Профі України" на бездіяльність Відділу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2023 року апеляційну скаргу компанії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 24.04.2023 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 року у справі №910/15733/13, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15733/13 за позовом ТОВ "Автопорт "Південний Плюс" до ДП Національний спортивний комплекс "Олімпійський", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом - Державна казначейська служба України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом - Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів, про стягнення 28 815 880,64 грн. та за зустрічним позовом Національного спортивного комплексу "Олімпійський" до ТОВ "Завод Майстер-Профі Україна" про зобов`язання вчинити дії.

08.05.2023 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/15733/13/2753/2023 від 05.05.2023 року матеріали справи №910/15733/13 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням судді Копитової О.С. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2023 для розгляду справи №910/15733/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М.,судді: Сотніков С.В.,Доманська М.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.

Так, статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, відповідно до частини третьої якої до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

В силу приписів Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується у розмірі 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI).

Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом №3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі №915/955/15 та в подальшому знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.07.2020 року у справі №911/4241/15).

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 684,00 гривень.

Скаржником в апеляційному порядку оскаржується ухвала Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 року, прийнята за наслідками розгляду скарги ТОВ "Завод Майстер-Профі України" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №910/15733/13, а відтак за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 2 684,00 грн.

Але, як вбачається із апеляційної скарги, апелянтом, в порушення ст. 258 ГПК України, не подано жодних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, як і не зазначено про такі документи в додатках до скарги.

При цьому, в апеляційній скарзі міститься клопотання про відстрочення апелянту сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яке мотивовано обмеженим фінансуванням та відсутністю у нього достатніх грошових коштів для сплати судового збору у зв`язку з введенням на території України режиму воєнного стану, а тому, з огляду на значну кількість судових справ та складність прогнозування подальших фінансових надходжень МЮУ, скаржник просить суд надати можливість для відновлення порушених прав.

Розглянувши заявлене клопотання про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до норм ст. 8 Закону України "Про судовий збір" в чинній редакції враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, з урахуванням положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору лише щодо фізичних осіб за наявності певних умов та юридичних осіб за наявності підстав зазначених в п. 3 вказаної норми.

Судова колегія зазначає, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також те, що вона підпадає під умови, визначені ч. 1 ст. 8 вищезазначеного Закону.

Таким чином, відстрочення сплати судового збору та звільнення від такої сплати є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, з апеляційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

Проте, як вбачається з апеляційної скарги, скаржником при зверненні з відповідним клопотанням, в порушення норм статей 73-80 Господарського процесуального кодексу України, не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження викладених у ньому обставин та доказів того, що фінансове становище останнього унеможливлює сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Апелянтом не вказано також, що він підпадає під умови, визначені ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір". Крім того, у заявленому клопотанні не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище заявника зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Посилання скаржника на введення на території України воєнного стану внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації, як на підставу для відстрочення сплати судового збору, колегією суддів відхиляється, оскільки апелянтом не доведено суду та не надано жодних документів на підтвердження того, яким саме чином введення воєнного стану обумовило неможливість сплатити суду судового збору.

Інших беззаперечних доводів в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору скаржником не наведено, жодних доказів на підтвердження відповідних доводів, не надано та судом апеляційної інстанції не встановлено.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому відсутність у скаржника коштів для сплати судового збору не може вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати або її відстрочення.

Під час розгляду клопотання скаржника судова колегія також враховує позицію, викладену у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати.

За таких обставин, оскільки скаржником не надано доказів в обґрунтування відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, то у суду відсутні підстави для задоволення клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення його від такої сплати з наведених у клопотанні мотивів.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

У свою чергу, частина 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

За вказаних вище обставин, апеляційна скарга Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 року у справі №910/15733/13 підлягає залишенню без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 234, 255, 258, 259, 260 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1.Клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 року у справі №910/15733/13 залишити без руху.

3.Надати Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

4.Попередити скаржника, що у разі невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 3 її резолютивної частини строк, апеляційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.

5.Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

М.Л. Доманська