Постанова

від 11.05.2023 по справі 756/18524/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 травня 2023 року

м. Київ

справа № 756/18524/21

провадження № 51-980 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

представника особи, в інтересах якої

подано касаційну скаргу, адвоката ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу судді Київського апеляційного суду від 11 листопада 2022 року про повернення його апеляційної скарги на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021000000001286 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України у редакції Закону № 671-ІХ від 04 червня 2020 року, ч. 2 ст. 209 КК України, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України у редакції Закону № 361-ІХ від 16 грудня 2019 року.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 26 листопада 2021 року у кримінальному провадженні № 12021000000001286 між прокурором ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_6

ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 255 КК України у редакції Закону № 671-ІХ від 04 червня 2020 року, ч. 2 ст. 209 КК України, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України у редакції Закону № 361-ІХ від 16 грудня 2019 року, і призначено йому покарання із застосуванням положень статей 69, 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими повноваженнями на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки із покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 76 КК України.

Не погодившись із вказаним вироком, адвокат ОСОБА_8 , діючи в інтересах ОСОБА_9 , оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 11 листопада 2022 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року щодо ОСОБА_6 повернуто на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_8 ставить питання про скасування ухвали судді апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає, що вироком Оболонського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 26 листопада 2021 року у кримінальному провадженні № 12021000000001286 між прокурором ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_6 , фактично зачіпаються права та інтереси ОСОБА_9 . Зокрема вказує, що зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_9 створив стійку злочинну організацію, до складу якої, будучи її організатором, залучив щонайменше п`ять осіб, провадження щодо яких здійснюється в окремих кримінальних справах. Стверджує, що тим самим суд фактично дійшов висновку про те, що ОСОБА_9 здійснив незаконну діяльність, що є констатацією його винуватості у вчиненні таких дій. Зауважує, що хоча у тексті вироку прізвища осіб приховані, однак вказаної у вироку відкритої інформації достатньо для ідентифікації особи ОСОБА_9 . Оскільки ОСОБА_9 не був учасником кримінального провадження, однак його вина фактично встановлена у вироку Оболонського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року, у зв`язку з чим можна стверджувати про порушення права ОСОБА_9 на захист, що і стало підставою для оскарження такого вироку в апеляційному порядку. З огляду на викладене вважає, що ОСОБА_9 є належним суб`єктом апеляційного оскарження вироку Оболонського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року щодо ОСОБА_6 . Однак, порушуючи вимоги п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України, суддя апеляційного суду необґрунтовано повернув його апеляційну скаргу, що суперечить ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням міжнародного та національного законодавства, а також усталеній судовій практиці.

Позиції інших учасників судового провадження

У письмових запереченнях захисник ОСОБА_11 , діючи в інтересах ОСОБА_6 , вказуючи про безпідставність вказаної касаційної скарги, просить залишити її без задоволення.

Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу адвоката ОСОБА_8 не надходило.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 , діючи в інтересах ОСОБА_9 , підтримав касаційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , просив її задовольнити, а ухвалу судді апеляційного суду скасувати й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 , вказуючи про необґрунтованість такої касаційної скарги, заперечували щодо її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_8 вказує, що, порушуючи вимоги кримінального процесуального закону, суддя апеляційного суду безпідставно повернув його апеляційну скаргу.

Колегія суддів вважає такі доводи адвоката ОСОБА_8 необґрунтованими з огляду на наступне.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Оболонського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 26 листопада 2021 року у кримінальному провадженні № 12021000000001286, між прокурором ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_6 .

При цьому місцевим судом було встановлено, що ОСОБА_6 , діючи умисно, у відповідності до відведеної йому ролі у складі злочинної організації та розробленого Особою № 1 плану, з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, протягом 2018 року підшукував, залучав і супроводжував фіктивних директорів компаній, необізнаних із реальним планом злочинної організації, які за грошову винагороду надавали свої персональні дані для створення юридичних осіб, відкривали рахунки у банківських установах, з метою подальшої легалізації коштів, одержаних від злочинної діяльності, шляхом їх перерахування на рахунки інших підконтрольних співучасникам злочинної організації компаній та з відома Особи № 1 передавав управління іншому учаснику злочинної організації повноваження щодо доступу до рахунків таких компаній.

Крім того, ОСОБА_6 , діючи умисно, у відповідності до відведеної йому ролі у складі злочинної організації та розробленого Особою № 1 плану, виконуючи роль пособника у вчиненні фінансових операцій та правочинів з коштами, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а саме шахрайство в особливо великих розмірах, у якому ОСОБА_6 участі не приймав, сприяв вчиненню вказаного кримінального правопорушення іншим учасникам злочинної організації шляхом реєстрації підконтрольних суб`єктів підприємницької діяльності та відкриття банківських рахунків для них.

Крім того, ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливого мотиву, з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а саме шахрайство в особливо великих розмірах, у якому ОСОБА_6 участі не приймав, отримавши від Особи № 1 грошові кошти у сумі 1 914 590 грн, які здобуті злочинним шляхом, з метою приховання та маскування незаконного походження таких коштів, зміні їх форми (перетворення), інвестував їх у нерухоме майно (земельну ділянку).

Оскаржуючи зазначений вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку, адвокат ОСОБА_8 , діючи в інтересах ОСОБА_9 , стверджував, що усупереч презумпції невинуватості цим вироком було встановлено факт створення ОСОБА_9 злочинної організації, та вчинення у її складі кримінальних правопорушень, а тому ОСОБА_9 є суб`єктом оскарження такого вироку, оскільки цей вирок зачіпає його права та інтереси.

Перевіряючи зазначену апеляційну скаргу, суддя апеляційного суду дійшов висновку, що вищевказаний вирок не містить даних, які б вказували, що він стосується ОСОБА_9 у тому обсязі, який дає право на його апеляційне оскарження. Враховуючи викладене, а також з огляду на положення ч. 4 ст. 475 КПК України, суддя апеляційного суду зазначив, що адвокат ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , не є особою, яка має право на оскарження вироку Оболонського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року щодо ОСОБА_12 , а тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги.

На переконання колегії суддів такий висновок суду апеляційної інстанції є обґрунтованим та узгоджується з вимогами кримінального процесуального закону.

Відповідно до правого висновку об`єднаної палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 18 травня 2020 року у справі 639/2837/19 (провадження № 51-5394 кмо 19), суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК України питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи. Дані, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальний акт, повідомлення про підозру, тощо), не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб.

Так, під час вирішення питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня іншою особою, яка не була учасником судового провадження, ключовим є з`ясувати, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у встановленому законом порядку.

У національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1 ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК України, відповідно до яких особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Вимоги кримінального процесуального закону не звільняють сторону обвинувачення від обов`язку доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи.

Зі змісту вироку Оболонського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року вбачається, що особисті дані про співучасників ОСОБА_6 не зазначені, визначені у знеособленому вигляді, та місцевим судом не викладено ознак, за якими можна було б їх ідентифікувати.

Тобто вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_6 хоча і містить твердження, що кримінальне правопорушення останній вчинив у складі злочинної організації, створеної Особою № 1, однак з огляду на формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, воно стосується виключно ОСОБА_6 , який уклав угоду про визнання винуватості.

Дослідження та оцінка правомірності дій ОСОБА_9 , який такої угоди не укладав, суд не здійснював, тим більше не вирішував наперед питання про його права, свободи чи інтереси, і не встановлював преюдиційних фактів щодо нього.

А тому твердження адвоката ОСОБА_8 про те, що місцевий суд у вироку фактично дійшов висновку про те, що ОСОБА_9 здійснив незаконну діяльність, що є констатацією його винуватості у вчиненні таких дій, є безпідставними, оскільки дані про осіб, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальному акті, повідомленні про підозру, тощо) та у вироку суду в іншому кримінальному провадженні, не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості ОСОБА_6 таким, що стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_9 .

З огляду на викладене колегія суддів вважає правильним висновок судді апеляційного суду про те, що вирок Оболонського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості, у кримінальному провадженні № 12021000000001286 між прокурором ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_6 , не стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_9 , а тому не вбачає порушення принципу презумпції невинуватості та інших загальних засад кримінального провадження, про які вказує адвокат у своїй касаційній скарзі.

Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , залишити без задоволення, а ухвалу судді апеляційного суду про повернення апеляційної скарги - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу судді Київського апеляційного суду від 11 листопада 2022 року про повернення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 , поданої на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року щодо ОСОБА_6 , залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3