Рішення

від 16.05.2023 по справі 369/1296/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1296/23

Провадження № 2/369/2904/23

РІШЕННЯ

Іменем України

16.05.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.

секретаря Соловюк В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «ДЕНТЛАЙТ» про визначення дати та підстави звільнення, стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

У січні 2023 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що з 01 червня 2008 року він був прийнятий на посаду лікаря-стоматолога за сумісництвом в ПП «ДЕНТЛАЙТ», а з 20 січня 2009 року переведений на посаду лікаря-стоматолога на постійній основі. З січня 2022 року розмір його заробітної плати становив 9700 грн., яка сплачувалась готівкою щомісячно. 24 лютого 2022 року в країні введено воєнний стан, але він пропрацював повний робочий день. Вкінці робочого дня, керівник повідомив, що призупиняється робота клініки, скасовуються всі записи. 28 лютого у телефонній розмові з керівником, йому було повідомлено про неможливість тимчасово виплати коштів (відсутність клієнтів та неможливість доступу до банківських рахунків) та обіцяли зберегти місце та виплачувати заробітну плату за першої можливості. Натомість у розмові з колегою, він дізнався, що іншим працівникам вже виплачено заробітну плату за лютий 2022 року. На його прохання виплатити заробітну плату, отримав знову відмову. Наприкінці квітня 2022 року за поясненнями керівника ПП «ДЕНТЛАЙТ» простій тривав, підприємство не відновлювало роботу через нерентабельність, відсутність клієнтів. У подальшому він регулярно телефонував відповідачу з заявами про готовність стати до роботи у разі відновлення роботи клініки. 24 червня 2022 року від колеги йому стало відомо про відновлення роботи клініки ще 30 березня. Для перевірки чи працює клініка, він записався на прийом 05 серпня. Але зясувати питання отримання заробітної плати та відновлення його роботи не виявилось можливим, оскільки керівник пішов з робочого місця ще до обіду. Також йому стало відомо, що його постійних клієнтів записують до інших лікарів.

Після звернення до юриста, йому стало відомо про порушення його прав збоку відповідача, тому ним було прийнято рішення та 24 жовтня 2022 року написано заяву про звільнення за ініціативи працівника за ч.3 ст.38 КЗпП і передано керівництву через адміністратора. Аналогічну заяву направив цінним листом. Але його заяви залишились без жодного реагування з боку відповідача. Також між ним, його адвокатом і відповідачем проводились неодноразові зустрічі з метою досудового врегулювання спору, але компроміс не був досягнутий.

Вказав, що його право на працю, на отримання заробітної плати як за лютий 2022 року в розмірі 9700, так і за час простою не з вини працівника гарантується. Через численні порушення він має право розірвати трудовий договір за ч.3 ст.38 КЗпП, а в день звільнення йому мають бути виплачені всі суми. Жодних строків звернення до суду ним не пропущено, оскільки строки починають обраховуватись з часу отримання наказу про звільнення, трудової книжки.

При звільненні йому має бути виплачена заробітна плата за лютий 2022 року в розмірі 9700 грн., заробітна плата за весь час простою (з 24 лютого по 24 жовтня - 194 робочих днів та з розрахунку 331,62 грн. за один робочий день) в розмірі 64334,28 грн., вихідна допомога (середньомісячний заробіток 9700 грн. х 3) в розмірі 29100 грн.

Крім того, вказав, що при розгляді справи ним буде уточнений розмір позовних вимог за затримку проведення розрахунку при звільненні у відповідності до ст.ст.94, 116, 117 КЗпП та ст.ст.1,2 Закону України «Про оплату праці».

Просив суд:

визнати дату та підставу звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря стоматолога-ортопеда з 24 жовтня 2022 року за ч.3 ст.38 КЗпП України;

стягнути з ПП «ДЕНТЛАЙТ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 103 134,28 грн., з яких заборгованість по виплаті заробітної плати - 74 034,28 грн., вихідна допомога - 29 100 грн.;

судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 лютого 2023 року розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У встановлений строк сторони заперечень щодо такого розгляду не надали.

24 лютого 2023 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог. ОСОБА_1 додатково вказав, що за затримку проведення розрахунку при звільненні у відповідності до ст.ст.94, 116, 117 КЗпП та ст.ст.1,2 Закону України «Про оплату праці» працівникові, з яким при звільненні не проведено розрахунок в установлений строк, виплачується середній заробіток за час, протягом якого він не одержав розрахунку з вини власника або уповноваженого ним органу.

Просить суд також стягнути з ПП «ДЕНТЛАЙТ» середній заробіток за час затримки розрахунку: 497,43 грн. за кожен день затримки. Станом на 28 лютого 2023 року від дня звільнення пройде 92 днів, що становить 45 763,56 грн..

13 березня 2023 року до суду надійшли заперечення ПП «ДЕНТЛАЙТ» на позовну заяву. Не погоджуючись з доводами позову, представник позивача вказав, що ОСОБА_1 працює на посаді лікаря стоматолога-ортопеда та з 01 січня 2022 року розмір заробітної плати становив 9700 грн. Заробітна плата виплачується на підприємстві готівкою та двічі на місяць, тому аванс за лютий 2022 року позивач отримав в розмірі 3 904,20 грн. Після введення воєнного стану в країні, позивач повідомив, що йому потрібно вивезти родину у безпечне місце та після повернення напише заяву на відпустку без збереження заробітної плати за період березень 2022 року. Всі працівники з 01 березня по 15 березня перебували у відпустці без збереження заробітної плати. З 15 березня 2022 року всі працівники оформили відпустку за власний рахунок. Позивач на роботу не з`явився та на зв`язок не вийшов. Натомість лише 26 березня зателефонував ОСОБА_1 повідомив, що повернутись поки не має можливості, попросив перерахувати залишок заробітної плати за лютий 2022 року і позичити кошти в рахунок майбутньої заробітної плати. Наступного дня він знову попросив надати ще трохи позики. Що було виконано відповідачем та перераховано позивачу грошові кошти в розмірі 17 665 грн., тому порушення строків виплати заробітної плати не було. З 01 червня 2022 року підприємство почало відновлювати роботу, але простою не було, оскільки всі працівники перебували у відпустках. У червні позивач повідомив, що у нього є питання по спадкуванню, тому він буде їх вирішувати і працювати поки не може. Потім він зателефонував у серпні місяці, уточнивши чи не звільнений він. Позивачу було повідомлено про необхідність з`явитись на роботу та вирішити питання щодо його відсутності на роботі з березня по серпня. Але ОСОБА_1 не прийшов, не виходив на зв`язок ні у серпні, ні у вересні, ні у жовтні, але протягом всього часу він табелювався на роботі як неявка з нез`ясованих причин. Оскільки простій не оголошувався, позивач на роботу не виходив, тому заробітна плата за простій йому не нараховувалась і вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Вказав, що жодних заяв про звільнення, адвокатських запитів ними не отримувалось, про їх існування дізнались лише при розгляді справи в суді. У листопаді 2022 року до них завітав адвокат Соцький Е.Ю., який вимагав надати документи за минулі роки, та повідомив про необхідність сплати коштів на користь позивача в розмірі 34500 грн. за минулі порушення. Вважають, що жодного порушення законодавства та прав позивача з боку підприємства не було, про особливості роботи позивача було проінформовано. Натомість їх лист про необхідність явки на роботу та надання пояснень щодо відсутності залишено позивачем без реагування. Вони не заперечують звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням протягом всього часу розгляду справи та проведення з ним розрахунку при звільненні відповідно до вимог законодавства. Просили відмовити в задоволенні позову.

21 березня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив. ОСОБА_1 додатково вказав, що подані табеля робочого часу доводять факт перебування позивача на робочому місці й 28 лютого повний робочий день. При цьому у дні, в які складені акти про його відсутність на робочому місці - відсутні всі працівники. Вважає подані накази та табелі робочого часу за лютий сфальшовані відповідачем. Представник ПП «ДЕНТЛАЙТ» не надав суду жодного доказу сплати заробітної плати за лютий 2022 року, зокрема переказ коштів із відповідним призначенням. Зважаючи, що жодної позички він не просив, відповідач визнав у своєму відзиві розмір його реальної заробітної плати (сплата 17 665 грн.), тому дохід за робочий день становить 950,12 грн. і за період простою йому має бути сплачена заробітна плата в розмірі 122 881,54 грн. та вихідна допомога - 85 510,80 грн. Просив врахувати, що ним зроблені всі заходи, направлені на належне повідомлення ПП «ДЕНТЛАЙТ» про бажання звільнитись, заходи щодо досудового врегулювання спору, та задоволити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задоволити.

У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували. Просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що наказом ПП «ДЕНТЛАЙТ» №7 від 31 травня 2008 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу за сумісництвом з 01 червня 2008 року на посаду лікаря-стоматолога з повним окладом згідно штатного розкладу.

Наказом ПП «ДЕНТЛАЙТ» №15 від 20 січня 2009 року ОСОБА_1 переведано з роботи за сумісництвом на постійне місце роботи лікаря-стоматолога ортопеда з 20 січня 2009 року.

Наказом ПП «ДЕНТЛАЙТ» №01 від 02 січня 2010 року переведено з 02 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року всіх співробітників підприємства на неповний робочий день відповідно з окладом згідно штатного розкладу, який складатиме половину від повного окладу, у зв`язку з економічною, фінансовою кризою та зменшенням об`єму послуг підприємства.

Наказом ПП «ДЕНТЛАЙТ» №01 від 02 січня 2011 року переведено з 02 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року співробітників підприємства на неповний робочий день відповідно з окладом згідно штатного розкладу, який складатиме половину від повного окладу, у зв`язку з економічною, фінансовою кризою та зменшенням об`єму послуг підприємства.

З даними наказами ознайомлений ОСОБА_1 та з 2010 року наказу не оскаржувались. Тому твердження позивача про порушення його прав відповідачем ще з 2010 року суд оцінює критично, оскільки доказів цим обставинам суду не надав.

Щодо оголошення простою та стягнення середнього заробітку за час простою.

Відповідно до статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

За змістом частини третьої статті 84 КЗпП України, у разі простою підприємства (установи, організації) з незалежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.

Згідно з частинами першою та другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

Відповідно до ст. 82 ЦПК обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

24 лютого 2022 року почалось повномасштабне вторгнення та у країні введений воєнний стан. Фактично вся діяльність в м.Києві та Київської області (в частині окупованій ворогом) була припинена будь-яка діяльність, громадяни країни в першу чергу дбали про власну безпеку, безпеку своїх дітей та рідних, залишали своєї оселі. Після деокупації Київської області, з квітня 2022 року життя почало відновлюватись.

Наказом ПП «ДЕНТЛАЙТ» №04 від 28 лютого 2022 року надано відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинам строком на 15 календарних днів, а саме з 01 березня 2022 року по 15 березня 2022 року працівникам підприємства. У п.2 вказано, що лікаря-ортопеда стоматолога ОСОБА_1 до з`ясування підстав невиходу на роботу, вважати відсутнім з невияснених причин.

Наказом ПП «ДЕНТЛАЙТ» №05 від 16 березня 2022 року надано відпустки без збереження заробітної плати протягом періоду дії воєнного стану працівникам підприємства без обмеження строку. У п.2 вказано, що лікаря-ортопеда стоматолога ОСОБА_1 до з`ясування підстав невиходу на роботу, вважати відсутнім з невияснених причин.

Наказом ПП «ДЕНТЛАЙТ» №06 від 01 червня 2022 року відкликано з відпустки без збереження заробітної плати та приступили до роботи директор та лікар ОСОБА_2 .

Наказом ПП «ДЕНТЛАЙТ» №08 від 01 липня 2022 року відкликано з відпустки без збереження заробітної плати та приступили до роботи касира-адміністратора.

За змістом статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

У матеріалах справи відсутні докази того, що на ПП «ДЕНТЛАЙТ» було оголошено простій у встановленому порядку. Пояснення про підробку табелів, актів, наказів суд до уваги не бере без подання належних та допустимих доказів.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновки, що дії відповідача узгоджуються з вимогами статей 34, 113 КЗпП України та не порушують трудових прав ОСОБА_1 , який заяву на відпустку не писав, на роботу не з`являвся, навіть після того, як за твердженням позивача, дізнався про відновлення роботи ще з 30 березня. Не містить будь-яких обґрунтованих причин і позовна заява.

У судовому засідання сторони погоджували те, що ОСОБА_1 не виходив на роботу в ПП «ДЕНТЛАЙТ», не виконував свої трудові обов`язки з березня 2022 року та на час розгляду справи. Дана обставина також підтверджується і табелями обліку використаного робочого часу за період з березня 2022 року по лютий 2023 року, де ОСОБА_1 обліковувався як «НЗ - неявка з нез`ясованих причин».

Пояснення позивача, що він постійно телефонував та розмовляв з директором, фактично йому перешкоджали та не допускали до робочого місця, суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Так, з поданих роздруківок телефонних дзвінків вбачається, що позивач телефонував на номер НОМЕР_1 фактично раз на місяць (28 лютого, 25 березня, 25 квітня, 16 травня, 06 червня, 12 липня, тривалість дзвінка - 1). Матеріали справи не місять інформації про дзвінки після липня 2022 року і на час розгляду справи). Разом з тим, не можливо зрозуміти з ким саме і про що вів бесіду позивач. Крім того, у переписці з абонентом « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_2 » сам позивач 24 червня 2022 року пише «…а то ОСОБА_5 мне не звонит, я тоже еще в Мапте наверне ему звонил». У подальшому вказує, що він не в місті Києві, виявляє бажання записувати його пацієнтів з 2-числа, але наступне смс даному абоненту - 29 липня 2022 року і жодним чином не вказує на те, що його не допускають до роботи.

У судовому засідання свідок ОСОБА_2 повідомив, що на період з березня по червень 2022 року перебував у відпустці за власний рахунок, з червня 2022 року підприємство відновило свою роботу. У серпні 2022 року лікував ОСОБА_1 , який повідомив, що поки на роботу не буде повертатись, оскільки буде вирішувати питання спадкування.

З поданих суду відомостей про виплату заробітної плати вбачається, що заробітна плата виплачувалась двічі на місяць готівкою. Так, у лютому 2022 року ОСОБА_1 отримав аванс в розмірі 3904 грн., про що поставив особистий підпис. Решту коштів в розмір 3904,30 грн. згідно відомостей були перераховані на банківську картку. Доказів того, що підприємство сплатило позивачу грошові кошти матеріали справи не містять. Подані відповідачем квитанції про перерахунок на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів, суд оцінює критично, оскільки вони перераховані з особистого рахунку ОСОБА_5 , не містять жодної вказівки про призначення таких грошових коштів. Тому вимоги про стягнення заробітної плати підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача слід стягнути грошові кошти в розмірі 5795,70 грн. (9700 грн. оклад, аванс в розмірі 3904 грн.) з подальшим відрахуваннями встановлених законодавством податків та інших обов`язкових платежів при виконанні рішення суду. Позивач не довів суду належними та допустимими доказами отримання заробіної плати у більшому розмірі.

Враховуючи встановлені судом обставини та подані докази, суд приходить до висновку, що вимоги чинного законодавства щодо оголошення простою, відсутність доказів того, що працівника не допускали на робоче місце та до виконання його обов`язків, та права позивача на працю не були порушені. Твердження позивача про численні порушення трудового законодавства та його прав не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, тому вимоги про стягнення коштів за весь час простою не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач на обставини, які б давали підстави вважати його права на працю, отримання заробітної плати порушується, не визнається або оспорюється відповідачем, з яким він перебуває у трудових правовідносинах, не посилався. Свої вимоги щодо порушення, невизнання або оспорення його прав з боку відповідача обґрунтував без отримання фактично відмови (у разі звільнення не на тій підставі - звернення до суду з позовом про зміну підстави звільнення, дати звільнення). Оскільки позивача ще не звільнено, то у підприємства ще не виникло обов`язку провести розрахунок при звільненні. А у разі проведення виплат, працівник має право оспорити їх розмір, затримання виплати - стягнути заборгованість із середнім заробітком за час вимушеного прогулу.

24 жовтня 2022 року ОСОБА_1 написав заяву про звільнення з ПП «ДЕНТЛАЙТ» за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП, проведення повного розрахунку, проведення доплат за період 2009-2011 року.

Належних та допустимих доказів на підтвердження існування фактів позбавлення права позивача на працю, не можливості здійснювати свої трудові обов`язки, останнім, у передбаченому ст.ст.12, 81 ЦПК України порядку, суду не надано. При розгляді справи позивач надав докази відправлення такого листа, відповідач заперечував отримання такого листа, як поштою, так і наручно через адміністратора. Разом з тим позивач не надав доказів отримання заяви про звільнення, тому його твердження про порушення його прав по суті є передчасним. У судовому засіданні відповідач не заперечував припинити трудові відносини з позивачем, але на підставі чинного законодавства, також погоджувався з проведенням повного розрахунку при звільненні. Суд враховує, що роботодавцю належить право видавати накази про звільнення працівників, визначаючи при цьому підставу звільнення, проводити відповідний розрахунок у встановлений законом порядку та строки. Суд наділений лише повноваженнями на перевірку дій, бездіяльності та рішень підприємства на дотримання трудового законодаства та прав працівників. Оскільки позивач не надав доказів на порушення його права на звільнення, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (визнати дату та підставу звільнення), суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині вимог про звільнення, виплати заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку. Оскільки позивача ще не звільнено, тому вимоги про проведення повного розрахунку є по суті також передчасним.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючі докази, мають обов`язок обґрунтовувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями статтями 10, 13, 247, 258, 263, 267, 273, 355, 430 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства «ДЕНТЛАЙТ» про визначення дати та підстави звільнення, стягнення коштів задоволити частково.

Стягнути з приватного підприємства «ДЕНТЛАЙТ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5795,70 грн. (п`ять тисяч сімсот дев`яносто п`ять грн. 70 коп.) з подальшим відрахуваннями встановлених законодавством податків та інших обов`язкових платежів при виконанні рішення суду.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 травня 2023 року.

Суддя