Рішення

від 07.04.2023 по справі 336/1384/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/1384/20

Пр. 2/336/69/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозовій В.М.,

з участю представників позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідачів ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива" адвоката Сердюка Р.В.,

представника третьої особи Приходько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу за позовом Запорізької міської ради до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива", головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа - Матвіївська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови районної державної адміністрації, визнання недійсним та скасування державного акту про право власності, скасування державної реєстрації про права власності на земельну ділянку, витребування із незаконного володіння земельної ділянки та повернення її у комунальну власність,

В С Т А Н О В И В:

13 березня 2020 року Запорізька міська рада звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива", головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови районної державної адміністрації, визнання недійсним та скасування державного акту про право власності, скасування державної реєстрації про права власності на земельну ділянку, витребування із незаконного володіння земельної ділянки та повернення її у комунальну власність.

В позові зазначила, що розпорядженням голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 15.09.2004 року № 599 «Про передачу у власність земельних ділянок із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Південне» ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку в розмірі земельного паю для ведення сільськогосподарського виробництва. На підставі означеного розпорядження 19 березня 2005 року ОСОБА_4 отримав державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЗП № 109686 з кадастровим номером 2321581400:12:002:0002 площею 3,4433 га, що, за змістом державного акту, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі під номером 01052600014. Після смерті ОСОБА_4 , яка сталася 6 грудня 2006 року, власницею вказаної земельної ділянки в порядку спадкування стала відповідачка ОСОБА_3 , яка зареєструвала державний акт в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі під номером 010826000023. 15 березня 2008 року земельна ділянка, яку успадкувала відповідачка, передана нею в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» на підставі договору № 29.

Розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області № 599, на думку позивача, є незаконним, виходячи з такого.

На підставі Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 16.06.1988 року межа міста Запоріжжя була розширена на 1137,7 га за рахунок територій Вільнянського та Запорізького районів, у зв`язку з чим спірна земельна ділянка опинилася в межах м. Запоріжжя, як випливає із змісту Публічної кадастрової карти України, генерального плану м. Запоріжжя станом на 1988 рік та даних Державного земельного кадастру.

З моменту встановлення меж м. Запоріжжя на підставі вказаного Указу Президії Верховної Ради інших нормативних документів про встановлення або зміну меж м. Запоріжжя не приймалося, тобто у встановленому законом порядку межі міста не змінювались.

Між тим головою Вільнянської районної державної адміністрації при виданні оспорюваного розпорядження перевищено надані пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції станом на 12 травня 2004 року повноваження щодо розпорядження землями, які не охоплюються територією Вільнянського району Запорізької області.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону згідно із положеннями статті 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», тому вказане розпорядження у відповідності до ст. 21 ЦК України, ст. ст. 152, 155 ЗК України підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Так якна підставінезаконного розпорядженняголови місцевоїдержавної адміністраціїспадкодавцем ОСОБА_4 отриманий державнийакт на правовласності наземельну ділянку,а післясмерті власникаспадкоємиця власниканабула правовласності наспірну земельнуділянку впорядку спадкуванняна підставісвідоцтва проправо власностів порядкуспадкування зазаконом,у зв`язкуз чимнею бувотриманий державнийакт проправо власності наземельну ділянку,свідоцтво проправо власностів порядкуспадкування маєбути визнаночастково недійснимв частинівизнання за ОСОБА_3 права власностіна спірнуземельну ділянку,а отриманий ОСОБА_3 на підставівказаного свідоцтвадержаний актпро правовласності наземельну ділянкутакож підлягаєвизнанню недійсним.Запис прореєстрацію державногоакту проправо наземельну ділянку,вчинений напідставі недійсногодержавного актупро правовласності наземлю,а такожкадастровий номерземельної ділянки, отриманийна підставідержавної реєстраціїспірної ділянки,також підлягаютьскасуванню.

У відповідності до ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, тому Запорізькій міській раді як органу місцевого самоврядування належить право власності на спірну земельну ділянку.

Так як наступні правочини щодо відчуження майна, що були вчинені після недійсного правочину, не підлягають визнанню недійсними, а способом захисту порушеного права в такому випадку має бути подання віндикаційного позову, позивачу належить право вимоги про витребування майна від добросовісного набувача, яким є відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива», так як спірне майно вибуло з володіння власника не з його волі.

У зв`язку з викладеним позивач просить:

-визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 15.09.2004 року № 599 «Про передачу у власність земельних ділянок із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Південне» в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 3,4433 га, кадастровий номер 2321581400:12:002:0002;

-визнати частково недійсним свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом серії ВЕХ № 493385 від 27.09.2007 року в частині визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, кадастровий номер 2321581400:12:002:0002;

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2321581400:12:002:0002, на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі під номером 010826000032;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 2321581400:12:002:0002;

- витребувати із незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» на користь Запорізької міської ради земельну ділянку, кадастровий номер 2321581400:12:002:0002;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2321581400:12:002:0002, та запис про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2321581400:12:002:0002, у Поземельній книзі;

- стягнути солідарно з відповідачів судовий збір в сумі 12612 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щасливої О.В. від 18.03.2020 року позовну заяву залишено без руху.

На підставі ухвали судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щасливої О.В. від 05.05.2020 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.06.2020 року підготовче засідання в справі відкладене, до участі в справі в якості третьої особи залучено Матвіївську сільську раду Вільнянського району Запорізької області.

3 червня 2020 року адвокатом Сердюком Р.В. як представником товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива" поданий відзив на позов, з якого випливає, що відповідач не визнає позов з огляду на такі обставини.

Позов про витребування майна з володіння товариства є таким, що не ґрунтується на умовах закону, оскільки у відповідності до вимог Закону України «Про оренду землі» та ст. 770 ЦК України перехід права власності на орендовану земельну ділянку не є підставою для зміни умов або припинення договору оренди.

Окрім того, до набуття товариством права користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди відбулася низка подій, що обґрунтовують правомірність набуття відповідачкою ОСОБА_3 права на землю, якими (фактами) є: затвердження розпорядженням голови Вільнянської РДА № 496 від 28.07.2004 року технічної документації по розробці проекту організації території земельних часток (паїв) КСП «Південне», яке не оскаржується позивачем (1); розпорядження голови Вільнянської РДА № 599 від 15.09.2004 року про передачу у власність земельних ділянок із земель КСП «Південне» (2); державний акт на право власності на земельну ділянку від 19.03.2005 року, яким посвідчено право власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку (3); свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 27.09.2007 року та державний акт на право власності на земельну ділянку, що підтверджують право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку (4); договір оренди № 29 від 15.03.2008 року, за яким ОСОБА_3 передала спірну земельну ділянку у користування товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива" (5); внесення відомостей державним реєстратором Вільнянської міської ради про власника спірної ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (6); внесення відомостей державним реєстратором Вільнянської міської ради про орендаря спірної ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (7).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зміст якого за приписами ч. 1 ст. 9 Основного Закону, а також ст.10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства, кожна фізична або юридична особа має право вільно володіти своїм майном та ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Але попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. У відповідності до сталої практики ЄСПЛ, через яку здійснюється практичне застосування норм Конвенції та Першого протоколу, положення статті 1 Першого протоколу містить сукупність трьох правил, які не застосовуються окремо, а саме: перше має загальний характер та проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. У зв`язку з викладеним представник відповідача зауважує на тому, що відповідач ОСОБА_3 як правонаступник та спадкоємець ОСОБА_4 була і залишається колишнім членом КСП «Південне», яка має право як спадкоємець ОСОБА_4 на земельну частку (пай); позивач не заперечує факт належності спірної земельної ділянки КСП «Південному», а також права ОСОБА_3 на земельну частку (пай), яке закріплено та регулюється Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) та Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям». Фактично зміст вимог позову зводиться до того, що один орган місцевого самоврядування з делегованими державою повноваженнями звертається до іншого державного органу з вимогою, яку обґрунтовує порушеннями, що допущені іншими державними органами у галузі земельних відносин, які жодним чином не кореспондуються з правомірністю набуття відповідачкою ОСОБА_3 спірної земельної ділянки.

Що стосується витребування земельної ділянки на користь позивача, товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» є добросовісним набувачем, у якого в силу ст. 388 ЦК України майно, що придбане за відплатним договором, може бути витребувано лише, якщо воно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння (1); було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння (2); вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Оскільки жодної з перелічених в законі підстав для витребування майна не існує, а застосуванню підлягає Перший протокол до Конвенції щодо того, що втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності, тому позбавлення ОСОБА_3 власності, набутої її батьком у колгоспі, є втручанням у право власника на мирне володіння своїм майном за відсутності законних передумов для цього.

Відзив також містить посилання на відсутність у позивача права на пред`явлення вказаних позовних вимог, так як Запорізька міська рада зареєстрована 21 травня 1997 року, тобто майже за десять років після прийняття Указу про розширення меж міста, а доказів порушення свого права до державної реєстрації, з якою закон пов`язує виникнення юридичної особи, суду ним не надано.

Єдине джерело доказів, надане позивачем, про зміну меж міста Запоріжжя - це «Копія картографічного матеріалу та формуляр до нього», оснащені грифом «Секретно», тому у відсутність відомостей про розсекречування вказаного документа його зміст свідчить про недопустимість доказу як такого, що здобутий з порушенням встановленого законом порядку.

Посилання в позові на постанови Верховного Суду від 06.11.2011 року та від 07.08.2019 , за змістом яких межа м. Запоріжжя була встановлена в 1988 році, представник відповідача вважає неспроможним, оскільки висновки, викладені в цих постановах, є неналежними до фактичних обставин спору, так як жоден з учасників справи не брав участі в розгляді тих справ, який увінчався винесенням вказаних постанов; під час розгляду вказаних справ не досліджувалося питання про те, що на час розширення меж м. Запоріжжя землі колективної та приватної власності вже не перебували у державній власності, і розпорядження ними мало здійснюватися за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

Окрім того, що позов є необґрунтованим в матеріальному сенсі, він поданий з пропуском давності звернення до суду, про визнання поважними причин якого не клопочеться позивач, виходячи з такого.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який отриманий за спливом більш ніж трьох років після отримання позивачем доступу до реєстру, на Публічну кадастрову карту України, інформація з якої отримана також поза межами позовної давності, а також на Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 16.06.1988 року, зміст якого був відомий позивачу принаймні з моменту його державної реєстрації, з якої до звернення до суду пройшло близько 23 років.

На підставі викладеного відповідач в особі представника просить про залишення позову без задоволення.

4 червня 2020 року на позов поданий відзив відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру, за змістом якого відповідач заперечує проти задоволення позову, враховуючи таке.

В статті 5 ЗК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, врегульовані питання колективної власності на землю, за змістом якої суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. Згідно із Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв)» в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Наведене означає, що у районної державної адміністрації було наявне право на розпорядження землями за межами населених пунктів.

Що стосується питання про межі м. Запоріжжя, Запорізького та Вільнянського районів Запорізької області, воно є спірним з урахуванням таких фактів.

За змістом вказаного Указу в межі м. Запоріжжя включено частину території Вільнянського і Запорізького районів загальною площею 1137,7 га, яка за генеральним планом розвитку міста має використовуватися під промислове та житлове будівництво у відсутність посилання на категорії земель, про які йде мова у вказаному Указі.

При цьому на момент постановлення вказаного Указу в силу редакції ЗК України, що була дійсною на той час, у державній власності перебували всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну та приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю відповідно до ст. 4 ЗК України (в редакції станом на 01.01.2002 року) виступають; Верховна Рада України на землі загальнодержавної власності; Верховна Рада Республіки Крим на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. Суб`єктами ж права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, у власність яких землі можуть бути передані за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств, що означає відсутність права у органів місцевого самоврядування на здійснення розпорядження вказаними землями, зміну їх категорії, цільового призначення навіть за умови включення земельної ділянки колективної форми власності до межі міста. Що ж стосується спірної ділянки, вона є об`єктом колективної форми власності.

Окрім наведенихміркувань,відзив міститьпосилання назміст ст.19ЗК України,у відповідностідо якоїземлі Україниза основнимцільовим призначеннямподіляються натакі категорії: землі сільськогосподарськогопризначення; земліжитлової тагромадської забудови; земліприродно-заповідногота іншогоприродоохоронного призначення; земліоздоровчого призначення; землірекреаційного призначення; земліісторико-культурногопризначення; землілісогосподарського призначення; земліводного фонду; земліпромисловості,транспорту,електронних комунікацій,енергетики,оборони таіншого призначення. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим, як слідує зі змісту ч. 3 ст. 19 ЗК.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей, за змістом ст. 22 ЗК України, тоді як до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (ст. 38 ЗК). З наведеного випливає, що здійснення будівництва чи промислової діяльності на землях сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення землі забороняється, так як землі сільськогосподарського призначення та землі житлової і громадської забудови, промисловості є різними і водночас самостійними категоріями земель, що мають різне цільове призначення і умови використання. Технічною документацією по розробці проекту організації території земельних часток (паїв) колективного сільськогосподарського підприємства «Південне» Вільнянського району Запорізької області, виконаного ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут», підтверджується той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 2321581400:12:002:0002 розташована на території Дружелюбівської сільської ради, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка використовується відповідно до правового режиму використання земель, визначеного для категорії земель сільськогосподарського призначення з моменту утворення радгоспу «Мокрянка», який в подальшому було перетворено в КСП «Південне» та за рахунок земель якого було виділено його членам земельні ділянки до теперішнього часу включно.

Окрім того, згідно з п. 29 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної ради України належить утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів. В силу ст. 176 ЗК України (в редакції 2005 року) межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України, а у відповідності до частин 1, 4 ст. 20 ЗК Української РСР (в редакції 1988 року) право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею, видача яких здійснюється у відповідності до ст. 21 ЗК України виконавчими комітетами районних (сільських) рад народних депутатів. Як зазначено в частині 2 ст. 40 ЗК Української РСР (в редакції 1988 року), вилучення ділянок із земель, які є у користуванні колгоспів, може провадитися тільки за згодою загальних зборів членів колгоспу. Проте позивачем не надано суду жодних фактичних даних на підтвердження згоди загальних зборів членів КСП «Південне» на вилучення земель, проекту землеустрою, не надано державного акту на землю, який визначав би межі м. Запоріжжя як умовну замкнену лінію на поверхні землі, що відокремлює його територію від інших категорій.

Натомість рішенням президії Вільнянської районної ради «Про зміну межі м. Запоріжжя» від 23.12.1998 року № 3-2, в якому наявне посилання на рішення Дружелюбівської сільської ради від 01.12.1998 року № 2, протокол зборів уповноважених КСП «Південне, ВАТ «Запоріжкокс», відмовлено у вилученні земель зазначеного колективного підприємства, а в листах Вільнянської райдержадміністрації № 07/1826 від 25.11.1999 року та Запорізької обласної державної адміністрації № 4052/08-20 від 29.08.2000 року значиться про неврегульованість межі м. Запоріжжя. В силу розпорядження Запорізької обласної державної адміністрації № 298 від 05.06.2000 року у зв`язку з неврегульованістю права користування землями м. Запоріжжя в межах, що виникли відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 16.06.1985 року № 6039-ХІ «Про розширення межі міста Запоріжжя» відповідно до ст. 63 і ст. 106 ЗК України землі сільськогосподарського призначення до завершення земельної реформи тимчасово залишені в територіальному користуванні Вільнянського та Запорізького районів. Наведені обставини підтверджують невирішеність питань узгодження меж м. Запоріжжя, Вільнянського та Запорізького районів.

Окрім наведених міркувань, представник відповідача зауважує на пропуску позивачем давності звернення до суду, оскільки перебіг цієї давності починається з моменту, коли особа довідалась або повинна була довідатися про порушення свого права. Так як Публічна кадастрова карта України з 1 січня 2013 року стала доступною на офіційному веб-сайті Дердземагенства і відомості про земельні ділянки стали загальновідомими, то саме з цього моменту для позивача починається перебіг давності звернення до суду, який обчислюється трьома роками. Між тим Запорізька міська рада подала цей позов лише в березні 2020 року, не повідомляючи про поважність причин пропуску давності, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У відповіді на відзив товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива», поданому 11 червня 2020 року, представник позивача зазначає таке.

Щодо заперечень проти витребування з незаконного володіння товариства спірної земельної ділянки, вказані доводи є безпідставними, так як земля вибула з комунальної власності Запорізької міської ради незаконним шляхом, поза її волею.

Доводи про підтвердження правомірності набуття ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку також є неспроможними, так як вказані представником відповідача юридичні факти виникли з однієї підстави та утворюють ланцюжок взаємопов`язаних подій, а джерелом цих фактів стало незаконне видання розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації № 599 про передачу у власність земельних ділянок КСП «Південне».

Твердження представника відповідача про належність спірної земельної ділянки КСП «Південне» до її передачі у власність ОСОБА_4 є хибними, так як право власності на земельну ділянку у відповідності до вимог земельного законодавства виникає з моменту його державної реєстрації, між тим будь-яких фактичних даних на користь того, що за КСП було зареєстроване право власності на вказану ділянку в матеріалах справи немає.

Не є такими, що заслуговують на увагу, і твердження про те, що ОСОБА_3 не знала і не могла знати про неправомірність набуття нею земельної ділянки, оскільки вона (ділянка) знаходиться на перехресті з АДРЕСА_1 , яка охоплюється юрисдикцією Шевченківського району м. Запоріжжя.

Що стосується тверджень про те, що Запорізька міська рада є неналежним позивачем, вони також є неспроможними, так як у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право розпорядження землями міста до 1997 року належало міським Радам народних депутатів, а після 1997 року міським радам як органам місцевого самоврядування, тому вимоги позову прямо витікають з порушеного права позивача.

Не є ґрунтовними і твердження про неналежність до предмету спору постанов Верховного Суду в справі № 908/3381/16 від 06.11.2018 та № 908/43/17 від 07.08.2019 року, оскільки саме ці судові рішення містять встановлені факти про визначення межі м. Запоріжжя у 1988 році.

Що стосується пропуску давності звернення до суду, то вона Запорізькою міською радою не пропущена, так як вона довідалася про порушення свого права лише в 2019 році, після того, як рішенням Запорізької міської ради № 80 від 28.02.2018 року була затверджена містобудівна документація детальний план АДРЕСА_1 - для забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками, та в ході обробки даних Публічної кадастрової карти України було встановлено, що станом на 2019 рік частина вказаної території вже перебуває у власності громадян на підставі державних актів на право власності на землю, що видані Вільнянським районним відділом земельних ресурсів. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 зареєстроване 4 квітня 2019 року . Означене свідчить про те, що до 2019 року Запорізька міська рада не знала і не могла знати про існування оскаржуваного розпорядження та державного акту на право власності на земельну ділянку.

Окрім того, відзив на позов та клопотання про застосування давності є різними за своїм змістом звернення до суду, тому таке клопотання мало бути не частиною відзиву, а самостійним процесуальним документом, зазначає у відповіді на відзив представник позивача.

У зв`язку з викладеним позивач в особі представника просить не враховувати наведені у відзиві доводи та ухвалити рішення на користь позовних вимог.

У відповіді на відзив головного управління Держгеокадастру, поданому 14 липня 2020 року, представник позивача зазначає таке.

Посилання у відзиві на відповідність розпорядження № 599 вимогам Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» є, на думку представника, безпідставним, оскільки в оспорюваному розпорядженні мова йдеться не про виділення, як зазначено в Законі, а про передачу у власність громадян земельних ділянок. Що стосується права на виділення в натурі земельних ділянок, ним у відповідності до Закону щодо ділянок в межах населених пунктів володіють сільські, селищні міські ради, а поза межами населених пунктів районні державні адміністрації. І так як спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Запоріжжя, у Вільнянської районної державної адміністрації відсутні повноваження щодо розпорядження нею.

Що стосується посилань відповідача на технічку карту та картографічний матеріал щодо утворення КСП «Південне», вони є безпідставними, оскільки всупереч вимог змагальності цивільного судочинства ці фактичні дані не надані відповідачем. Між тим колективне сільськогосподарське підприємство «Південне» утворено в 2004 році, тоді як нова межа м. Запоріжжя в останній раз встановлена, нанесена на кадастрові карти та закоординована ще в 1988-1989 роках.

Згадування у відзиві, що належність спірної ділянки до території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області прямо випливає з кадастрового номеру ділянки, також неспроможне, оскільки присвоєння вказаного номеру земельній ділянці і є наслідком незаконного розпорядження її долею.

Твердження відповідача про відсутність на момент вирішення спору встановленої межі м. Запоріжжя спростовуються висновками, викладеними в постановах Верховного Суду в справі 908/3381/16 від 06.11.2018 року та в справі № 908/43/17 від 07.08.2019 року, з яких слідує, що межа м. Запоріжжя є встановленою у 1988 році у відповідності до вимог законодавства, що діяло на той момент, а саме: згідно з приписами Указу Президії Верховної Ради Української РСР № 6039-ХІ, і до теперішнього часу іншого нормативного документа про зміну вказаних меж не приймалось.

Що стосується згадування розпорядження Запорізької обласної державної адміністрації № 298 від 05.06.2000 року про залишення земель сільськогосподарського призначення в територіальному користуванні Вільнянського та Запорізького районів, воно є безпідставним, так як означене розпорядження було прийнято в ході розробки технічної документації по виконанню проектно-вишукувальних робіт встановлення меж м. Запоріжжя 2000 року, проте ця технічна документація не була затверджена, так як за висновком державної землевпорядної експертизи цієї документації технічний звіт не відповідає вимогам земельного законодавства та потребує корегування.

Давність звернення до суду позивачем не пропущена, зазначає представник, використовуючи ті ж самі доводи, що і при запереченні вказаного твердження з боку відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива».

28 серпня 2020 року відповідач ОСОБА_3 подала відзив на позов, з якого слідує, що вона не визнає позов з огляду на те, що позивач, який утворений як юридична особа у 1997 році, не має матеріального права звертатися з цим позовом, оскільки, за версією позову, порушення права сталося у 1988 році у зв`язку з прийняттям Указу Президії Верховної Ради Української РСР № 6039-ХІ, тобто за дев`ять років до виникнення юридичної особи та набуття нею цивільної правоздатності.

Окрім того, відповідачка зауважує на тому, що позивачем пропущена давність звернення до суду, використовуючи ті ж самі аргументи, що і її процесуальні співучасники у своїх відзивах.

З відповіді на відзив ОСОБА_3 , який наданий суду 3 вересня 2020 року, слідує, що неспроможним є твердження про відсутність у позивача права на подання цього позову, тобто відсутність порушення його права, так як у відповідності до ст. 84 ЗК України (в редакції від 24.12.1987 року) всі землі в межах міста перебувають у віданні міських рад народних депутатів, компетенція яких визначена статтею 11 ЗК. По мірі набуття законної сили Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» ним було встановлено право міської ради розпоряджатися земельними ділянками міста (ст. 26 Закону). Таким чином, до набрання вказаним Законом законної сили право на землі міста та розпорядження ними належало міським радам народних депутатів як органам державної влади, а після 1997 року міським радам як органам місцевого самоврядування, що відповідає принципу безперервності публічної влади в Україні.

Проти застосування позовної давності, як про це клопочеться у відзиві відповідачка, представник позивача заперечує з огляду на викладені ним у відповідях на відзиви інших відповідачів доводи.

Ухвалою суду від 02.10.2020 року позов залишено без руху у відповідності до ч. 11 ст. 187 ЦПК України, коли після відкриття провадження у справі виявлено, що позов подано без додержання вимог, викладених в ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Ухвалою суду від 30.10.2020 року, яка скасована постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Запорізького апеляційного суду від 20.01.2021 року, позов залишений без розгляду через невиконання вимог ухвали суду від 02.10.2020 року.

Згаданою постановою Запорізького апеляційного суду справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, де у відповідності до автоматизованого розподілу справ 3 лютого 2021 року позов надійшов в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щасливої О.В. та прийнятий нею до провадження на підставі ухвали від 04.02.2021 року.

Ухвалою суду від 02.06.2021 року в справі призначено судову земельно-технічну експертизу для з`ясування питання, чи перебувала земельна ділянка з кадастровим номером 2321581400:12:002:0002 в межах м. Запоріжжя або за його межами на момент прийняття розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації № 599 від 15.09.2004 року.

Ухвалою суду від 17.08.2021 року задоволено клопотання представника позивача, в головному управлінні Держгеокадастру у Запорізькій області витребувано технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 2321581400:12:002:0002.

На підставі ухвали суду від 28.01.2022 року підготовче провадження в справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги позову. Просять про його задоволення.

Представник відповідачів ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» проти задоволення позову заперечує, використовуючи доводи, викладені у відзивах вказаних учасників на позов, узагальнений зміст яких наведений судом.

Представник третьої особи Матвіївської сільської ради Запорізького району - Запорізької області в суді дала такі пояснення.

У відповідностідо УказуПрезидента України«Про порядокпаювання земель,переданих уколективну власністьсільськогосподарським підприємствам іорганізаціям» від08.908.1995року №720/95паюванню підлягаютьсільськогосподарські угіддя,передані уколективну власністьколективним сільськогосподарськимпідприємствам,сільськогосподарським кооперативам,сільськогосподарським акціонернимтовариствам,у томучислі створенимна базірадгоспів таінших сільськогосподарськихпідприємств Паювання земель радгоспів та інших державних

сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення

їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної

частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена

колективного сільськогосподарського підприємства,

сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського

акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі

(на місцевості).

Згідно із п. 16 Перехідних положень ЗК України (в редакції від 26.04.2003 року) громадянам-власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділялися в натурі земельні ділянки з видачою державних актів на право власності на землю.

З урахуванням положень вказаного Указу Президента України та доповнень до п. 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, а також позитивного рішення загальних зборів членів КСП «Південне» від 14.05.2003 року розпорядженням голови Вільнянської районної державної адміністрації № 322 від 26.06.2003 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації по паюванню земель КСП «Південне». Розпорядженням голови Вільнянської районної державної адміністрації № 296 від 30.04.2004 року погоджено списки членів та пенсіонерів з числа КСП «Південне», погоджено карту-схему паювання земель, затверджено середній розмір земельної частки (паю), затверджено вартість земельної частки (паю). Технічною документацією по розробці проекту організації території земельних часток (паїв) КСП «Південне» Вільнянського району Запорізької області передбачено утворення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району, цільове призначення яких ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для подальшої передачі цих ділянок у власність працівникам КСП "Південне" та пенсіонерам з їх числа та відповідно до розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації від 31.08.2004 року № 556 триста сімдесят три громадянина стали учасниками права спільної часткової власності на землю. Таким чином, ОСОБА_4 правомірно набув право власності на земельну частку (пай), яку у відповідності до оспорюваного розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації № 599 було виділено в натурі, отримано державний акт про право власності на землю, а в подальшому вказана земельна ділянка булу успадкована відповідачкою по справі ОСОБА_3 . Вказана земельна ділянка використовується відповідно до правового режиму використання земель, визначеного для категорії земель сільськогосподарського призначення, з моменту утворення радгоспу «Мокрянка», що перетворений в КСП «Південне».

Спір за межі м. Запоріжжя з двома прилеглими районами, пояснила представник, протягом тривалого часу обговорюється на засіданнях Запорізької облдержадміністрації і не розв`язаний до теперішнього часу. Відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 16.06.1988 року до меж м. Запоріжжя включено частину території Запорізького і Вільнянського районів загальною площею 1137, 7 га, яку за генеральним планом розвитку міста передбачається використати під промислове та житлове будівництво. Згідно юридичного обґрунтування межі м. Запоріжжя, яке надавалося Запорізькою міською радою на засіданнях робочої групи щодо погодження меж міста Запоріжжя при Вільнянській районній адміністрації, передбачалося передати із Вільнянського району до м. Запоріжжя лише 153,5 га площі населених пунктів, тоді як з території Запорізького району 984,2 га.

За змістом ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. В той же час до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування, за змістом ст. 38 ЗК України. Наведене означає, що землі сільськогосподарського призначення та землі житлової і громадської забудови є різними категоріями земель і характеризуються різними умовами використання та цільовим призначенням. При зміні цільового призначення земель змінюється зміна категорій земель, а віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення здійснюється за рішеннями відповідних уповноважених органів. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць, які розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок державної власності, як зазначено в статті 173 ЗК України.

Як слідує із змісту ст. 40 ЗК Української РСР (в редакції 1988 року), вилучення земель із користування колгоспів може провадитися тільки за згодою загальних зборів членів колгоспів або зборів уповноважених. Проте позивачем не надано суду жодного доказу про отримання згоди загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства «Південне» на вилучення земель сільськогосподарського призначення, не надано проекту землеустрою, затвердженого у установленому законом порядку, як не надано і правовстановлюючого документу, що визначає межі м. Запоріжжя як умовну замкнену лінію на поверхні землі, що відокремлює його територію.

Натомість у рішенні президії Вільнянської районної ради «Про зміну межі м. Запоріжжя» від 23.12.1998 року № 3-2, в якому міститься посилання на рішення Дружелюбівської сільської ради від 01.12.1998 року № 2, протокол зборів уповноважених КСП «Південне», ВАТ «Запоріжкокс», висловлено незгоду з вилученням земель вказаного сільськогосподарського підприємства.

В пункті 1 розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 05.06.2000 року № 298 передбачено перенесення в натурі міської межі у відповідність з рішенням Запорізької обласної ради від 16.10.1968 року № 475 «Про затвердження розташування зовнішніх меж міста Запоріжжя та селища міського типу В. Хортиця» і Указу Президії Верховної Ради Української РСР «Про розширення меж міста Запоріжжя» від 16.06.1988 року № 6039-ХІ з використанням розробленої Запорізькою філією інституту землеустрою Української Академії аграрних наук проектної документації, а саме: технічного звіту по виконанню коригування проекту передачі земель землекористувань Вільнянського району Запорізькій міській раді, що розроблявся на підставі договору № 143 від 19.04.1999 року на замовлення головного управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради. Хоча означений технічний звіт і передбачав складання актів передачі земель сільських та селищних рад, проте акти передачі земель не були погоджені Люцернянською, Дружелюбівською сільськими радами та селищем Тепличне. У зв`язку з цим в пункті 3 розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації № 298 є припис про залишення в територіальному користуванні Вільнянського та Запорізького районів земель сільськогосподарського призначення. Хоча пунктом 5 згаданого розпорядження № 298 виконкому Запорізької міської ради доручено підготувати матеріали по уточненню межі м. Запоріжжя з урахуванням проекту розвитку міста, затвердженого у 1996 році, для розгляду на сесії обласної ради та подальшого затвердження Верховною Радою України, проте до теперішнього часу проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Запоріжжя не затверджений. Наведені обставини свідчать про те, що землі сільськогосподарського призначення Дружелюбівської сільської ради та землі КСП «Південне» не передавалися до міста Запоріжжя, і на теперішній час відносяться до Матвіївської територіальної громади.

Твердження судового експерта у висновку від 13.09.2021 року № СЕ-19/108-21/7504-ЗТ про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2321581400:12:002:0002 на момент видачі оспорюваного розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації № 599 знаходилась в межах м. Запоріжжя, є неспроможним, так як експертом не досліджувався проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці м. Запоріжжя та витяг з державного земельного кадастру на земельну ділянку 2321581400:12:002:0002. Нанесені ж на схематичному плані меж земельної ділянки 2321581400:12:002:0002 координати поворотних точок межі міста Запоріжжя у відсутність затвердженого проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці, що переведені в систему координат 1963 року, яка є умовною системою координат, є неспроможним.

У зв`язку з викладеним представник третьої особи, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Вислухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку площею 3,4433 га на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 2321581400:12:002:0002 на підставі свідоцтва про право на спадщину серії ВЕХ № 493385 від 27.09.2007 року в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 16-18). Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010826000032 (а. с. 18).

Право власності на земельну ділянку зареєстровано відповідачкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

15 березня 2008 року земельна ділянка, яку успадкувала відповідачка, передана нею в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» на підставі договору № 29 (а. с. 46).

Книгою третьою ЦК України внормовано право власності та інші речові права.

У відповідностідо зміступрава власностівласникові належатьправа володіння,користування тарозпоряджання своїммайном (ст.317ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, як слідує із змісту ст. 328 ЦК України). Право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, як випливає із змісту ст. 321 ЦК України, яка регламентує непорушність права власності.

Непорушність права власності декларована Основним Законом України в статті 41.

Виняток з правила про непорушність права власності встановлений в частині 4 ст. 41 Конституції України та частинах 2, 3 ст. 321 ЦК України.

Як зазначено в частині 2 ст. 321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності лише у випадках і порядку, встановлених законом.

З наведеного випливає, що коло випадків, коли може бути припинено право особи на мирне здійснення права власності, є обмеженим, і таке припинення має проводитися виключно за встановленою законом процедурою, на що вказує семантика вжитої в частині 2 ст. 321 ЦК України частки «лише» (лише у випадках і порядку, встановлених законом).

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості (частина 3 ст. 321 ЦК України, ч. 5 ст. 41 Конституції України).

Таким чином, лише мотиви суспільної необхідності та не в усіх випадках цієї необхідності, а лише за відсутності інших заходів поновлення суспільного інтересу, можуть зумовити примусове відчуження об`єктів права приватної власності, як прямо слідує з наведених положень Основного Закону і цивільного законодавства.

Є очевидним, що вимога про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 2321581400:12:002:0002, а також вимога про витребування землі з чужого незаконного володіння є нічим іншим, ніж вимогою про припинення права власності на спірну нерухомість.

Разом з тим позивач, висуваючи відповідну вимогу, не лише не зазначає, чим зумовлене застосування найбільш суворого заходу обмеження права власника в реалізації ним цього права повною мірою, яке гарантоване національним та міжнародним законодавством, але й не посилається на наявність суспільної необхідності для примусового припинення права власності, лише посилаючись на віднесення вказаної ділянки до меж територіальної юрисдикції м. Запоріжжя.

За змістом Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» суспільна необхідність це обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.

Навіть якщо припустити віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 2321581400:12:002:0002 до території м. Запоріжжя, в позові не зазначено, в чому полягає обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність вилучення земельної ділянки.

Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» визначено правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Згаданим судомЗаконом України«Про відчуженняземельних ділянок,інших об`єктівнерухомого майна,що наних розміщені,які перебуваютьу приватнійвласності,для суспільнихпотреб чиз мотивівсуспільної необхідності»встановлений вичерпнийперелік підставдля примусовоговідчуження земельнихділянок,інших об`єктівнерухомого майна,що наних розміщені,з мотивівсуспільної необхідності, якою є обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку; а також процедуру цього відчуження, що пов`язана з дотриманням права особи, чиє право припиняється, попереднього повного відшкодування вартості земельної ділянки.

Разом з тим, не вбачаючи ознак суспільної необхідності у вилученні земельної ділянки, суд бере до уваги, що позивачем застосований спосіб захисту права, що врегульований нормами права, що витікають з правовідносин про захист права власності, які внормоване Главою 29 ЦК України, і вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, виходить з такого.

Порушення права позивача, як зазначено в позові, полягає в тому, що на підставі Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 16.06.1988 року до меж міста Запоріжжя включено частину території Вільнянського і Запорізького районів Запорізької області загальною площею 1137,7 га, якою охоплюється спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2321581400:12:002:0002 (а. с. 20 т. 1).

Право власника на захист свого права шляхом висування вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння та від добросовісного набувача внормоване ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння встановлено статтею 387 ЦК України, право власника на витребування майна від добросовісного набувача внормовано статтею 388 ЦК України.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі (було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння (1); було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння (2); вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом(3)).

Вважаючи, що відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» є добросовісним набувачем, позивач вимагає витребування з його володіння спірної земельної ділянки.

З аналізу наведеної правової норми (ст. 388 ЦК України) випливає, що передумовами для застосування вказаного знаряддя захисту права є наявність права власності у особи, яка вимагає витребування майна (1); придбання його добросовісним набувачем за відплатним договором (2); вибуття майна з володіння власника не з його волі іншим шляхом (3).

Вибуття спірної земельної ділянки з володіння позивача, як вказано в позові, відбулося внаслідок видання незаконного розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 15.09.2004 року № 599 «Про передачу у власність земельних ділянок із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Південне» в частині рішення про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва площею 3,4433 га.

Суд не погоджується з твердженнями позову про незаконність в цій частині означеного рішення органу місцевого самоврядування.

Способами захисту цивільних прав та інтересів в силу ст. 16 ЦК України може бути, зокрема: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту цивільного права, як визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, встановлений статтею 21 ЦК України.

У відповідності до частини 2 цієї статті суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як випливає із змісту вказаної правової норми визнанню незаконним та скасуванню підлягає таке владне рішення органу місцевого самоврядування, яке суперечить актам цивільного законодавства (1) та порушує цивільні права або інтереси осіб (2), тобто для задоволення відповідних позовних вимог необхідна констатація сукупності двох наведених передумов.

Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.908.1995 року № 720/95 внормовано порядок паювання сільськогосподарських угідь, що перебувають у колективній власності сільськогосподарських суб`єктів господарювання. (паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств).

За змістом Указу Президента, паювання земель - це визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена

колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського

акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі

(намісцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного

сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського

кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в

тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються

членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства,

відповідно до списку, що додається до державного акту на право

колективної власності на землю.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових

гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства,

кооперативу, товариства є рівними.

Навиконання наведенихположень УказуПрезидента №720/95від 08.08.1995року головоюВільнянської районноїдержавної адміністрації26березня 2003року буловидане розпорядження№ 322«Про наданнядозволу навиготовлення технічноїдокументації попаюванню земельколективного сільськогосподарськогопідприємства «Південне»(а.с.53т.3).

За змістом пункту 8 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу

України в редакції Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» № 675-ІV від 30.04.2004 року, члени колективних сільськогосподарських підприємств,

сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських

акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які на час

набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки

шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на

їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього

Кодексу.

При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються

сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель

державної чи комунальної власності або які на час набрання

чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на

праві колективної власності чи перебували у постійному

користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації

або залишаються у державній чи комунальній власності відповідно до

Земельного кодексу України.

З урахуванням положень вказаного Указу Президента України та доповнень до п. 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, а також позитивного рішення загальних зборів членів КСП «Південне» від 14.05.2003 року, розпорядженням голови Вільнянської районної державної адміністрації № 322 від 26.06.2003 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації по паюванню земель КСП «Південне».

У відповідності до вказаного Закону головою Вільнянської районної державної адміністрації № 296 30 квітня 2004 року видане розпорядження про паювання земель державної власності, переданих в оренду колективного сільськогосподарського підприємства «Південне» (а. с. 60 т. 3). Зазначеним розпорядженням затверджено карту-схему паювання земель, які передані колективному сільськогосподарському підприємству «Південне» на умовах оренди, виготовлену державним підприємством «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Зазначене рішення органу місцевого самоврядування містить інформацію про утворення тимчасової узгоджувальної комісії, яка погоджувала списки членів та пенсіонерів КСП «Південне» по одержанню ними земельних паїв та схему розпаювання земель.

Згідно із п. 16 Перехідних положень ЗК України (в редакції від 26.04.2003 року) громадянам-власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділялися в натурі земельні ділянки з видачою державних актів на право власності на землю.

Як слідує зі змісту розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації № 496 від 28.07.2004 року, ним було затверджено проект організації території колективного сільськогосподарського підприємства «Південне» у відповідності до вимог ст. 7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв)», встановлено розмір середньої земельної частки (паю), що дорівнює 3,25 га, надано дозвіл землевпорядній організації, яка має ліцензію на виконання землевпорядних робіт, виготовити власникам земельних часток (паїв) державні акти на право власності на земельні ділянки (а. с. 61 т. 3).

Технічною документацією по розробці проекту організації території земельних часток (паїв) КСП «Південне» Вільнянського району Запорізької області передбачено утворення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району, цільове призначення яких ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для подальшої передачі цих ділянок у власність працівникам КСП "Південне" та пенсіонерам з їх числа та відповідно до розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації від 31.08.2004 року № 556триста сімдесят три громадянина стали учасниками права спільної часткової власності на землю (а. с. 62).

19 вересня 2004 року головою Вільнянської районної державної адміністрації підписано розпорядження № 599 «Про передачу у власність земельних ділянок із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Південне», за змістом якого у власність громадян згідно з доданим до розпорядження списком передаються у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, переданих у користування КСП «Південне».

Зазначене розпорядження прийняте уповноваженою посадовою в межах своєї компетенції, оскільки у відповідності до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Суб`єктами права державної власності на землю відповідно до ст. 4 ЗК України (в редакції станом на 01.01.2002 року) виступають; Верховна Рада України на землі загальнодержавної власності; Верховна Рада Республіки Крим на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Суб`єктами ж права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, у власність яких землі можуть бути передані за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

Наведене означає відсутність права у органів місцевого самоврядування на здійснення розпорядження вказаними землями, зміну їх категорії, цільового призначення навіть за умови включення земельної ділянки колективної форми власності до межі міста.

Що ж стосується спірної ділянки, вона є об`єктом приватної форми власності, яке (право) набув спадкодавець відповідачки ОСОБА_3 як член колективного сільськогосподарського підприємства в порядку паювання земель, переданих у колективну власність цьому сільськогосподарському підприємству, та виділення земельної частки в розмірі належного йому паю в натурі з числа інших земельних часток, що передані КСП у колективну власність.

В силу ст. 19 ЗК України, у відповідності до якої землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим (ч. 3 ст. 19 ЗК).

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей, за змістом ст. 22 ЗК України, тоді як до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (ст. 38 ЗК).

З наведеного випливає, що здійснення будівництва чи промислової діяльності на землях сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення землі забороняється, так як землі сільськогосподарського призначення та землі житлової і громадської забудови, промисловості є різними і самостійними категоріями земель, що мають різне цільове призначення і умови використання.

Технічною документацією по розробці проекту організації території земельних часток (паїв) колективного сільськогосподарського підприємства «Південне» Вільнянського району Запорізької області, виконаного ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут», підтверджується той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 2321581400:12:002:0002 розташована на території Дружелюбівської сільської ради, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказана земельна ділянка використовується відповідно до правового режиму використання земель, визначеного для категорії земель сільськогосподарського призначення з моменту утворення радгоспу «Мокрянка», який в подальшому було перетворено в КСП «Південне» та за рахунок земель якого було виділено його членам земельні ділянки до теперішнього часу включно.

Про неврегульованість між м. Запоріжжя вказують такі фактичні дані.

За змістом рішення президії Вільнянської районної ради «Про зміну межі м. Запоріжжя» від 23.12.1998 року № 3-2, в якому наявне посилання на рішення Дружелюбівської сільської ради від 01.12.1998 року № 2, протокол зборів уповноважених КСП «Південне», ВАТ «Запоріжкокс», відмовлено у вилученні земель зазначеного колективного підприємства, а в листах Вільнянської райдержадміністрації № 07/1826 від 25.11.1999 року та Запорізької обласної державної адміністрації № 4052/08-20 від 29.08.2000 року значиться про неврегульованість межи м. Запоріжжя (а. с. 109-11 т. 1).

У відповідності до розпорядження голови обласної державної адміністрації № 298 від 05.06.2000 року «Про встановлення зовнішньої межі міста Запоріжжя» у зв`язку з неврегульованістю права користування землями міста Запоріжжя в межах, затверджених рішенням Запорізької обласної ради від 16.10.1968 року і в межах, що виникли відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 16.05.1988 року № 5030-ХІ «Про розширення межі міста Запоріжжя» голова обласної державної адміністрації приписує виконкому Запорізької міської ради провести роботи по перенесенню в натурі міської межі у відповідності з приведеними вище документами, використавши проектну документацію по відновленню та виносу в натурі межі міста Запоріжжя, що розроблена Запорізькою філією інституту землеустрою УААН в 1999 році; виконкому Запорізької міської ради, Вільнянській та Запорізькій райдержадміністраціям разом з органами місцевого самоврядування у двомісячний термін після видання даного розпорядження внести необхідні зміни в земельно-кадастрову документацію; землі сільськогосподарського призначення до завершення приведення земельної реформи тимчасово залишити в територіальному користуванні Вільнянського та Запорізького районів (а. с. 108 т. 1).

Наведені обставини підтверджують невирішеність питань узгодження меж м. Запоріжжя, Вільнянського та Запорізького районів.

Згідно з п. 29 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної ради України належить утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів. В силу ст. 176 ЗК України (в редакції 2005 року) межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України, а у відповідності до частин 1, 4 ст. 20 ЗК Української РСР (в редакції 1988 року) право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею, видача яких здійснюється у відповідності до ст. 21 ЗК України виконавчими комітетами районних (сільських) рад народних депутатів.

Як зазначено в частині 2 ст. 40 ЗК Української РСР (в редакції 1988 року), вилучення ділянок із земель, які є у користуванні колгоспів, може провадитися тільки за згодою загальних зборів членів колгоспу.

Проте позивачем не надано суду жодних фактичних даних на підтвердження згоди загальних зборів членів КСП «Південне» на вилучення земель, проекту землеустрою, не надано державного акту на землю, який визначав би межі м. Запоріжжя як умовну замкнену лінію на поверхні землі, що відокремлює його територію від інших категорій.

Статтею 19 ЗК України встановлені категорії земель, і до них відносяться, зокрема землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим, як слідує із змісту частини 3 ст. 20 ЗК України.

Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок врегульована статтею 20 ЗК України, згідно з якою при встановленніцільового призначенняземельних ділянокздійснюється віднесенняїх допевної категоріїземель тавиду цільовогопризначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо:

земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу;

земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

Як зазначено судом, спірна земельна ділянка є землею сільськогосподарського призначення

Між тим включення земель Вільнянського та Запорізького районів Запорізької області до між м. Запоріжжі у відповідності до Указу Президії Верховної Ради Української РСР передбачає використання вказаних земель під промислове та житлове будівництво, що припускає зміну категорії та цільового призначення земель, а це у відповідності до ст. 20 ЗК України у випадку належності ділянки на праві приватної власності є прерогативою власника земельної ділянки.

Окрім того, статтею 23 встановлено пріоритетність земель сільськогосподарського призначення , в силу якої землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Для будівництва ж промислових підприємств, об`єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов`язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості, зазначено в частині 3 вказаної статті.

Відомостей про зміну категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки суду також не надано.

Більш того,наслідки порушенняпорядку встановленнята зміницільового призначенняземель в силу ст. 21 ЗК України можуть полягати у визнанні недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_4 правомірно набув право власності на земельну частку (пай), яку у відповідності до оспорюваного розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації № 599 було виділено в натурі, отримав державний акт про право власності на землю, на підставі якого вказана земельна ділянка булу успадкована відповідачкою по справі ОСОБА_3 . Вказана земельна ділянка використовується відповідно до правового режиму використання земель, визначеного для категорії земель сільськогосподарського призначення, з моменту утворення радгоспу «Мокрянка», що перетворений в КСП «Південне».

Межі районів,сіл,селищ,міст,районів умістах - це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій у відповідності до ст. 173 ЗК України.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць, як слідує із змісту ч. 2 ст. 173 ЗК України.

Проекти землеустроющодо змінимеж населенихпунктів розробляютьсяз урахуваннямгенеральних планівнаселених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 173 ЗК України), а це землі державної власності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що за умови правомірності набуття права власності, яка (правомірність) в даному випадку не лише презюмується, а й доведена відповідачами, навіть за умови включення спірної ділянки до меж міста Запоріжжя у встановленому законом порядку не могло б потягти за собою припинення права власності на неї за відповідачкою ОСОБА_3 .

У зв`язку з викладеним, суд не вбачає підстав для застосування такого способу захисту права як визнання незаконним та скасування акту органу місцевого самоврядування, для вжиття якого в силу ст. 21 ЦК України, як вже зазначено судом, необхідна констатація двох передумов: невідповідність нормативно-правового акту вимогам законодавства (1) та порушення будь-чиїх цивільних прав та інтересів.

Відсутність порушення права позивача свідчить і про відсутність у нього права на звернення з віндикаційним позовом.

Відмовляючи взадоволенні позовув частинівимог провитребування земельноїділянки,суд такожвраховує відсутністьматеріальних підставдля висуваннявимоги доорендаря земельноїділянки провитребування нерухомостіз йоговолодіння,оскільки зазагальними правиламицивільного законодавствата законодавствапро орендуземлі перехідправа власностіна орендовануземельну ділянкуне єпідставою длязміни умовабо припиненнядоговору оренди,якщо іншене встановленодоговором міжорендарем таорендодавцем.

Що стосується посилання представника позивача в позові на необхідність застосування при розв`язанні цього позову висновків в постановах Верховного Суду Верховного Суду в справі 908/3381/16 від 06.11.2011 року та № 908/47/17 від 07.08.2019 року, за змістом яких межа м. Запоріжжя була встановлена в 1988 році на підставі Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 16.06.1988 року, суд виходить з такого.

За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Означеними постановами Верховного Суду встановлено, що територія м. Запоріжжя дійсно була розширена на 1137,7 га за рахунок території Вільнянського та Запорізького районів згідно із Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.06.1988 року, і з того часу межі м. Запоріжжя у визначеному законодавством порядку не змінювалися, проте, враховуючи ці обставини, відмовляє в задоволенні позову, оскільки основна позовна вимога про витребування земельної ділянки у комунальну власність витікає з вимоги про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про передачу ділянки у власність члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Проте, як зазначив суд, він не вбачає ознак протиправності в оскаржуваному рішенні, оскільки рішення про передачу земель сільськогосподарського призначення у комунальну власність, наявність якого (рішення про передачу) є обов`язковою передумовою для вилучення земель цієї категорії та зміни їх цільового призначення, як встановлено судом, загальними зборами колективного сільськогосподарського підприємства «Південне» не приймалось. Навпаки, як вже зазначалось судом, в рішенні президії Вільнянської районної ради «Про зміну межі м. Запоріжжя» від 23.12.1998 року № 3-2 про відмову у вилученні земель зазначеного колективного підприємства враховане волевиявлення зборів уповноважених осіб КСП «Південне» на ненадання такої згоди.

Оскільки лише порушене право підлягає захисту у випадку визнання поважними причин пропущення позовної давності, між тим суд не вбачає ознак порушення права позивача в діях відповідачів, він не розглядає клопотання відповідачів про застосування давності та не оцінює заперечення проти цих клопотань з боку позивача.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 21, 386-388 ЦК України, 151, 152, 155 ЗК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 56, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 04053915, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ЄДРПОУ 02140870, ОСОБА_3 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива», ЄДРПОУ 30719778, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, 25, кв. 104, головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ЄДРПОУ 39820689, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Повне рішення суду складено 16 травня 2023 року.

Суддя О.В. Щаслива