Постанова

від 15.05.2023 по справі 160/4834/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2023 року м. Дніпросправа № 160/4834/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачу: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мисечко Катерини Олександрівни на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року (суддя Юрков Е.О.) в справі № 160/4834/23 за позовом ОСОБА_1 до четвертого відділу Синельниківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до четвертого відділу Синельниківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії від 29 березня 2022 року про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби, зобов`язання здійснити повторний медичний огляд ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачеві строк (десять днів з дня отримання копії ухвали) для усунення недоліків позову шляхом подання до суду доказу сплати судового збору із заявлених немайнових вимог в розмірі 1717,76 грн., сплаченого за відповідними реквізитами, постанови військо-лікарської комісії про придатність до військової служби від 19 березня 2022 року, заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати ухвалу, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт зазначає, що повернувши позовну заяву з формальних підстав, суд першої інстанції порушив право позивача на доступ до правосуддя.

Звертає увагу, що судовий збір сплачений представником позивача, проте у платіжному документі зазначено, що судовий збір сплачено саме за подання позову ОСОБА_1 . При цьому самостійно ОСОБА_1 не міг сплатити судовий збір через перебування на стаціонарному лікуванні у м. Покров, а представник позивача не обмежений у вчиненні дій умовами договору про надання правової допомоги.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити ухвалу без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС у зв`язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, зазначену в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної зави, зазначені в ухвалі від 17 березня 2023 року.

Суд визнає приведені висновки неправильними, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що при поданні позовної заяви до суду першої інстанції представником ОСОБА_1 адвокатом Мисечко К.О. сплачено судовий збір в розмірі 1 073,60 грн. (а.с. 6, 45). В графі квитанції «призначення платежу» зазначено наступні відомості: «Судовий збір за позовом ОСОБА_1 ».

На виконання ухвали суду першої інстанції від 17 березня 2023 року відповідно до квитанції № 29914 від 22 березня 2023 року (а.с. 46) сплачено судовий збір в розмірі 718,00 грн. В графі «призначення платежу» зазначено наступні відомості: «Судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Дніпропетровський окружний адміністративний суд».

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати, підстави звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), статтею 1 якого встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За правилами статті 2 Закону № 3674-VI платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Об`єкти справляння судового збору визначено статтею 3 Закону № 3674-VI, згідно з частиною першою якої судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлено статтями 160, 161 КАС України.

Відповідно до частини третьою статті 161 КАС до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною першою статті 169 КАС передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Залишаючи без руху та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про несплату судового збору за подання позову ОСОБА_1 до четвертого відділу Синельниківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, не прийнявши як доказ сплати судового збору додану до позовної заяви та подану на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху квитанції від 13 березня 2022 року № 40579315 та від 22 березня 2023 року № 29914, оскільки у назві реквізиту «Платник» указано особу, яка не є стороною у справі, а саме Мисечко К.О .

Суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, адже зазначені квитанції підтверджують сплату судового збору за подання до суду першої інстанції саме позовної заяви ОСОБА_1 до четвертого відділу Синельниківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, оскільки у назві реквізиту «Призначення платежу» зазначено: «Судовий збір за позовом ОСОБА_1 . Дніпропетровський окружний адміністративний суд».

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 1 березня 2002 ).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Частина третя статті 161 КАС вимагає долучення до позовної заяви документа про сплату судового збору, адже подання до суду такої заяви є об`єктом його справляння згідно із Законом № 3674-VI.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 вересня 2020 року в справі № 9901/144/20, є помилковим висновок суду першої інстанції про неможливість прийняття як доказу сплати судового збору за подання позовної заяви платіжного доручення лише у зв`язку із зазначенням у ньому платником іншої особи, а не позивача, без урахування всього змісту цього документа, зокрема, вказівки на призначення відповідного платежу (об`єкта справляння судового збору). Визначальним є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Так, відповідно до частини другої статті 9 Закону України від «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

У випадку, що розглядається зараз, додана до позовної заяви ОСОБА_1 та подана на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху квитанції за своїм змістом підтверджують сплату судового збору за подання позовної заяви.

Тому зазначена позовна заява відповідає вимогам частини третьої статті 161 КАС, а ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 169 КАС, постановлена з порушенням цих процесуальних норм, а повернення судом першої інстанції позовної заяви внаслідок не усунення її недоліків позивачем є неправильним.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мисечко Катерини Олександрівни на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року в справі № 160/4834/23 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року в справі № 160/4834/23 за позовом ОСОБА_1 до четвертого відділу Синельниківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії скасувати.

Направити справу № 160/4834/23 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 15 травня 2023 року та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 15 травня 2023 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко