Рішення

від 08.05.2023 по справі 398/3120/22

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/3120/22

провадження №: 2/398/763/23

РІШЕННЯ

Іменем України

"08" травня 2023 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Подоляк Я.М.,

за участі секретарів Першиної Ю.А., Борозної Л.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Гаморі М.В.,

представника відповідача директора гімназії ім. Д.І.Чижевського Бабака Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Гаморя М.В. до Гімназії імені Д.І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області про дискримінацію та поновлення на роботі ,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що з 10 вересня 1990 року по 15 липня 2022 року працював вчителем фізичної культури у загальноосвітньому навчальному закладі I-III ступенів №2 імені Д.І.Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області на умовах безстрокового трудового договору. Відповідно до Закону України «Про повну загальну середню освіту» № 463-ІХ, безстроковий трудовий договір з ним належало припинити до 15 липня 2022 року і одночасно укласти трудовий договір строком на один рік. Незважаючи на те, що він не висловлював своєї незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору, відповідач 15.07.2022 року звільнив його з роботи згідно з пунктом 9 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. Проте, відповідно до п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами. Однак в наказі №143-к від 15.07.2022 року відсутні будь-які посилання на норму закону, яка стала підставою для звільнення ОСОБА_1 . В оскаржуваном наказі міститься лише інформація про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з досягненням ним пенсійного віку. Однак з даною підставою звільнення не погоджується. Відповідно до ч.1 ст.26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2022 року по 31 грудн 2022 року не менше 29 років. Отже відповідно до даної норми ОСОБА_1 мав право на призначення пенсії після досягнення ним 60 років, тобто з 16 липня 2022 року. Згідно ст.1 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер це особа, яка отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримають пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених законом.

У статті24Конституції закріпленопринцип рівностіправ ісвобод незалежновід будь-якихобставин,зокрема,й вікулюдини.Гарантії соціальногозахисту пенсіонерівпередбачено ЗУ«Про основнізасади соціальногозахисту ветеранівпраці таінших громадянпохилого вікув Україні».Відповідно дост.11цього Законугромодяни похилоговіку маютьправо напрацю нарівніз іншимигромадянами, яке додатково гарантується державними цільовими програмами, територіальними та місцевими програмами зайнятості населення. Забороняється відмова у прийнятті на роботу і звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку. Основним законодавчим актом України, який регулює питання захисту трудових прав громадян, є КЗпП України. Стаття 2-1 КЗпП України забороняє дискримінацію працівників, зокрема, за віком. Відповідно до ст.43 Конституції кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантією забезпечення прав громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийняти на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Враховуючи те, що в наказі від 15.07.2022 р. №143-к відсутня дата його звільнення, відсутні посилання на чинну норму законодавства, яка передбачає звільнення, відсутня відмітка про його отримання або докази його вручення в інший спосіб, а також враховуючи те, що досягнення пенсійного віку не є підставою для звільнення працівника за ініціативою роботодавця, з урахуванням збільшених позовних вимог просить визнати наказ протиправним та поновити ОСОБА_1 на роботі, стягнути з Гімназії імені Д.І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток та грошову компенсацію за два дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі 1 287,10 грн, визнати запис під номером 17 у трудовій книжці НОМЕР_1 недійсним. Просить поновити строк звернення до суду з вказаним позовом, оскільки позивач з метою досудового врегулювання та відновлення порушеного права звертався на "гарячу лінію" Державної служби України з питань праці 19 липня 2022 та 12 вересня 2022 року з приводу порушеного його права на працю, однак, відповідей не отримав, після чого звернувся за правовою допомогою та в подальшому до суду. Про обмежений місячний строк звернення до суду йому не було відомо.

Рух по справі

Провадження у справі відкрито ухвалою судді від 19.09.2022 року, розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні.

03.10.2022 року від представника позивача - адвоката Гаморі М.В. надійшла заява про збільшення позовних вимог. Просить стягнути з Гімназії імені Д.І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток станом на дату ухвалення судового рішення. Стягнути з Гімназії імені Д.І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 2 (два) дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі 1287 грн.10 коп. (а.с.23-24).

12.10.2022 року на адресу суду надійшов відзив на позов в якому директор гімназії ім. Д.І.Чижевського ОСОБА_2 зазначає що, не обізнаность позивача про встановлений законодавством строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору не є підставою для поновлення строку звернення до суду. Про своє звільнення ОСОБА_1 стало відомо ще 15.07.2022 у день видання наказу, про що свідчить Акт від 15.07.2022 яким засвідчено, що вчителю фізичної культури ОСОБА_1 зачитано наказ від 15.07.2022 №143-к «Про звільнення ОСОБА_1 », який він відмовився підписати. Йому повторно було запропоновано підписати наказ і отримати на руки другий екземпляр, розписавшись в оригіналі наказу про отримання другого екземпляру, на що він теж відповів відмовою. Окрім того, 15.07.2022 року було видано наказ №13-г «Про передачу матеріальних цінностей» на підставі якого було проведено інвентаризацію та передачу ОСОБА_1 матеріальних цінностей. З даним наказом позивач ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис на даному наказі. При цьому, у зв`язку з відмовою позивача розписатися в наказі «Про звільнення» та отримання другого екземпляру даного наказу, 16.07.2022 супровідним листом від 15.07.2022 вих.№274 йому було направлено другий примірник наказу «Про звільнення», підтверджуючи документи про направлення даного листа додаються до відзиву. До того ж, 19.07.2022 ОСОБА_1 було повторно запропоновано отримати на руки другий екземпляр наказу «Про звільнення» та розписатись в оригіналі наказу про отримання другого екземпляру наказу, на що позивач знову відповів відмовою, що засвідчено актом від 19.07.2022. 19.07.2022 позивач написав на ім`я відповідача заяву, в якій просив видати йому примірник наказу "Про звільнення", на що, 20.07.2022 позивачу було надано відповідачем письмову відповідь вих.№278, що екземпляр наказу «Про звільнення» направлено на його адресу засобами поштового зв`язку. Також даним листом Позивачу повідомлялось, що він може у будь-який зручний для нього час отримати другий екземпляр наказу «Про звільнення», якщо позивач погодиться засвідчити особистим підписом в оригіналі наказу факт отримання другого екземпляру на руки. Підтверджуючі документи про направлення даного листа додаються до відзиву. Таким чином, адміністрацією Гімназії ім. Д.І. Чижевського вжито всіх можливих заходів для ознайомлення ОСОБА_1 із наказом «Про звільнення», а тому посилання позивача на те, що оскаржуваний наказ є протиправним, зокрема із огляду на відсутність у нього відмітки про ознайомлення не відповідає дійсності. Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Отже, з 15.07.2022 року позивачу було достеменно відомо про його звільнення, тобто якщо він вважав, що його трудові права порушено, він міг звернутися до суду протягом місяця, починаючи з 16.07.2022, однак лише 14 вересня ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до суду. Обставини на які посилається позивач не є об`єктивно не є непереборними і які б перешкоджали чи утруднювали позивачу пред`явлення позовної заяви до суду у встановлений строк.

Щодо правомірності звільнення зазначав, що відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 22 ЗУ «Про повну загальну середню освіту», педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі строкових трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років. Відповідно до підпункту 2 пункту 3 РозділуX Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про повну загальну середню освіту», набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України. До 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівнии, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України. Отже, на виконання абзацу 2 підпункту 2 пункту 3 Розділу X Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про повну загальну середню освіту» 10 травня 2022 року вчителю фізичної культури ОСОБА_1 адміністрацією Гімназії було вручено лист-попередження вих.№178 з роз`ясненням норм закону та попередження про припинення безстрокового трудового договору з одночасним укладенням трудового договору терміном на 1 рік з тижневим навантаженням 9 годин фізичної культури. Також позивача було попереджено, шо у разі незгоди на продовження трудових відносин, на умовах строкового трудового договору, його буде звільнено згідно п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України. Окремо ОСОБА_1 було повідомлено що після закінчення строку трудового договору з ним може бути укладено строковий трудовий договір відповідно до абз.3 ч.2 ст.22 ЗУ «Про повну загальну середню освіту» з вищезазначеним листом-попередженням ОСОБА_1 був ознайомлений 10.05.2022, про що свідчить відмітка про отримання, з проставленням власноручного підпису Позивача.

При цьому, відповідач намагався вжити усіх можливих заходів для продовження трудових відносин з позивачем. Так, 01 червня 2022 року директором загальноосвітнього навчального закладу I-III ст. №2 ім. М.Горького, ОСОБА_2 було погоджено з начальником Управління освіти Олександрійської міської ради Кіровоградської області Авраменком О.М. комплектацію педагогічними кадрами на 2022-2023 навчальний рік. Згідно даної комплектації ОСОБА_1 було передбачено 9 годин навантаження. Це доводить той факт, що звільняти його з роботи ніхто не збирався. До того ж позивач з даною комплектацією ознайомився, що засвідчив своїм підписом.

Протягом періоду з 10.05.2022 по 15.07.2022 ОСОБА_1 не було зроблено жодної спроби написати відповідну заяву про укладення строкового трудового договору. Навпаки він всіляко уникав можливостей вирішити дане питання. 07.06.2022 позивач написав заяву про надання йому частини щорічної основної відпустки. Наказом від 30.05.2022 №16-в «Про надання частини щорічної основної відпустки ОСОБА_1 » позивачу була надана частина основної щорічної відпустки строком на 24 календарні дні з 08.06.2022 по 01.07.2022. Після виходу з відпустки позивач постійно брав вільні від роботи дні за раніше відпрацьований час, що підтверджується копіями відповідних заяв від 05.07.2022, 13.07.2022 та 15.07.2022, що додаються до відзиву.

15 липня 2022 року адміністрацією навчального закладу позивачу було нагадано про лист-попередження, який він отримав 10 травня 2022 та ще раз роз`яснено його зміст, а також запропоновано написати відповідну заяву про продовження трудових відносин. На данну пропозицію він відповів, що звільнятися не збирається, але будь які заяви писати відмовився. Факт відмови було зафіксовано актом від 15.07.2022.

Того ж дня, 15 липня 2022 року позивачу було вдруге запропоновано написати відповідну заяву про прийняття на роботу на умовах строкового трудового договору, на що він чомусь почав писати заяву про надання йому вільних від роботи днів. Так, актом від 15.07.2022 засвідчено, що 15 липня 2022 вчителю фізичної культури ОСОБА_1 в присутності комісії у складі в.о. директора ОСОБА_3 , спеціаліста з охорони праці ОСОБА_4 , бухгалтера ОСОБА_5 , було роз`яснено директором школи, що позивач пише не ту заяву, оскільки заява про надання вільних від роботи днів не надає права на продовження трудових відносин. У зв`язку з чим необхідно написати заяву про прийняття на роботу на умовах строкового трудового договору, на що ОСОБА_1 відповів, що нічого писати він не буде. У зв`язку з відмовою продовжувати трудові відносини на умовах строкового трудового договору відповідачем було видано оскаржуваний наказ «Про звільнення». В присутності комісії ОСОБА_1 було зачитано наказ, який позивач відмовився отримувати та підписувати, про що було складено акт. З метою дотримання прав позивача йому було відправлено копію наказу «Про звільнення» за вих.№274 від 15.07.2022, що підтверджується квитанцією та описом. Трудову книжку позивач отримав на руки під підпис, що підтверджується відповідним записом в журналі видачі трудових книжок.

В частині нарахування грошової компенсації позов також не визнає та надає відповідний розрахунок.

Щодо вимог позивача про звернення до уповноваженого Верховної Ради з прав людини для отримання висновку в справах про дискримінацію, зазначав що він виконав вимоги абз.3 ч.1 ст.22 ЗУ «Про повну загальну середню освіту» і не допустив будь-якої дискримінації. (а.с.40-150).

21.10.2022 року від представника позивача ОСОБА_6 надійшла заява про збільшення позовних вимог. Просить визнати запис номер 17 у трудовій книжці НОМЕР_1 , дата заповнення 25 серпня 1980 року, недійсним (.а.с.160)

Позиція позивача та представника в суді.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, та пояснив, що 15.07.2023 року він як звичайно прийшов на роботу. Через деякий час його викликали до кабінету директора, де в.о. директора Фоміна Л.І. його попросила ознайомитись та підписати наказ про його звільнення, на що він здивувався, та повідомив, що хоче бачити директора. На його звернення до директора з проханням пояснити причини звільнення він йому повідомив, що він неправильно поводився. В чому полягає ця неправильність йому до сих пір не відомо. Додав, що його дійсно у травні місяці повідомляли про необхідність перейти на строкові трудові відносини, на що він відповів директору, що якщо це передбачено законом, то він погоджується, оскільки має намір ще рік-два попрацювати.

Також пояснював, що у зв`язку з введенням в державі воєнного стану всім педагогічним працівникам їхнього закладу у травні 2022 року на руки було видано трудові книжки. Проте за два дні до його звільнення, йому зателефонувала секретар, та попросила принести трудову книжку під приводом, що вони не зробили деякий запис. Він приніс, але цього ж дня хотів забрати її, проте трудову книжку йому так і не повернули. Її повернули лише 15.07.2022 вже з записом про звільнення. Зауважував, що таке упереджене ставлення директора відносно нього пов`язане з його відмовою вакцинуватися, та подальшими судовими процесами з цього приводу. Просив його поновити на роботі, оскільки він мав намір працювати, проте йому не надали навіть можливість зробити таке волевиявлення, та незаконно звільнили його з роботи.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні ти, що зазначені у позові, та додала що ОСОБА_1 мав право на призначення пенсії після досягнення ним 60 років, тобто з 16 липня 2022 року, окрім того відповідно частини 1 статті 22 ЗУ «Про повну загальну середню освіту», педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі строкових трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років, проте ОСОБА_1 на час звільнення навіть не звернувся до відповідного управління Пенсійного фонду, тому на час звільнення не міг, та не отримував пенсію за віком, і з 16.07.2023 у нього тільки з`явилось таке право. Тобто обов`язковими умовами для звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.36 КЗпП є досягнення пенсійного віку та отримання пенсії за віком, тому відповідач помилково застосував вказану статтю та передчасно звільнив позивача.

Просять поновити строк звернення до суду оскільки позивач з метою досудового врегулювання спору звертався до Управління держпраці в Кіровоградської області, проте йому надано лист що його звернення направлено до Державної служби України з питань праці, інспекційне відвідування буде проведено після отримання погодження. За результатом перевірки буде надана додаткова відповідь. Проте будь-яка відповідь позивачу тривалий час не надходила, у зв`язку з чим він звернувся за правовою допомогою до адвоката.

Від позовних вимог в частині визнання запису під номером 17 у трудовій книжці НОМЕР_1 , дата заповнення 25 серпня 1980 року, недійсним, під час розгляду справи відмовились.

Позиція відповідача.

Відповідач протипозовних вимогзаперечував,з підставвикладених увідзові напозов.Зазначив,що в2019році всистемі загальноїсередньої освітивідбулось реформування,було прийнятоЗУ «Проповну загальнусередню освіту»,відповідно доякого до1липня 2020року керівникидержавних ікомунальних закладівзагальної середньоїосвіти зобов`язаніприпинити безстроковітрудові договориз педагогічнимипрацівниками такихзакладів освіти,яким виплачуєтьсяпенсія завіком,з одночаснимукладенням зними трудовихдоговорів строкомвід одногодо трьохроків.В цьомузаконі зазначенопро обов`язоккерівника закладуосвіти припинитибезстроковий трудовийдоговір,а небажання,чи небажаннякерівника щодопродовження трудовихвідносин звказаною категорієюпедагогічних працівників.Позивачу 15.07.2022було запропонованоукласти трудовийдоговір строкомна одинрік.Проте позивачне подавадміністрації заявупро своюзгоду абовідмову відпропозиції ібув попереджений,що вразі коливін ненадасть письмовоїзгоди йогозвільнять напідставіпункту 9частини першоїстатті 36Кодексу законівпро працюУкраїни відповіднодо вимогЗакону №463-ІХ.Позивач письмовоїзгоди ненадав ітому 15.07.2022був звільненийз роботи.Від підписаннята отриманнянаказу прозвільнення позивачвідмовився,про щобуло складеновідповідні акти,проте трудовукнижку ззаписом пройого звільненнязабрав тогож дня,тобто 15.07.2022року,про щосвідчить йогоособистий підписв книзіобліку,руху трудовихкнижок івкладишів доних,запис під№ 75.Зауважував,що адміністраціязакладу немала бажанняйого звільняти,про щосвідчить комплектаціяпедагогічними кадрамизагальноосвітнього навчальногозакладу I-IIIступенів №2ім.М.Горького на2022-2023навчальний рікде ОСОБА_1 передбачалось тижневенавантаження 9годин.За цієюпроцедурою узакладі освітибуло звільненоі одночасноприйнято нароботу 5працівників,які працюютьдо сьогодні,проте ОСОБА_1 не виявивбажання продовжуватитрудові відносинина умовахстрокового договору.На засіданняхпедагогічної радигімназії обговорювалосьпитання про перевід педагогічних працівників, які отримують пенсію за віком, із безстрокового трудового договору на строковий, тому позивач був обізнаний щодо порядку переведення. Чи отримував ОСОБА_1 отримував пенсії за віком йому не було відомо, проте йому відомо, що позивач отримував необхідні документи від адміністрації гімназії для звернення до ПФ. Небажання продовжувати працювати підтверджується відсутністю заяви позивача.

Стверджував про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, оскільки про місячний термін подачі звернення до суду позивач мав знати, бо він добре знає свої права, а тому має бути обізнаний і щодо своїх обов`язків. З ОСОБА_1 у них був ще один судовий процес, щодо оскарження позивачем відсторонення його від роботи у зв`язку з відмовою вакцинуватися.

Вимоги позивача не відповідають ні дійсності, ні нормам чинного законодавства, а тому в позові слід відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні за клопотанням представника відповідача були допитанні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що працює в гімнізії імені Д.І.Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області, працює в гімназії майже 17 років. Сторін по справі знає, перебуває з ними в робочих стосунках. З нею була проведена процедура переходу з безстрокової трудової діяльності на строкові трудові відносини. Про таку процедуру їй повідомив директор. Її запросили до кабінету директора та надали заяву про звільнення з одночасним підписанням строкового трудового договору. На педагогічних радах які відбуваються 4 рази на рік обговорювалась процедуру переходу педагогічних працівників пенсійного віку із безстрокового трудового договору на строкові трудові відносини.

Свідок ОСОБА_8 , суду пояснила, що працює вчителем математики в гімнізії імені Д.І.Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області . Сторін по справі знає, перебуває з ними в робочих стосунках. Наразі працює за трудовим договором. Після досягнення пенсійного віку їй надали заяву про звільнення з одночасним підписанням строкового трудового договору.

Свідок ОСОБА_3 , суду пояснила, що працює завідувачем господарством в гімнізії імені Д.І.Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області. На час звільнення позивача ОСОБА_1 виконувала обов`язки директора. В її присутності підписували акти про те що позивач відмовився отримувати та підписувати наказ про його звільнення. Чи пропонували позивачу підписати заяву на продовження трудових відносин на умовах сторокового трудового договору точної відповіді суду не надала.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Ця норма відповідає змісту ст.23 Загальної декларації прав людини й означає, що тільки самому працівникові належить виключне право розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці.

Статтею 23 Загальної декларації прав людини продекламовано, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист до безробіття.

Правовідносини, які склалися між сторонами є трудовими правовідносинами та стосуються порядку трудових відносин працівників закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, що виникли в зв`язку з набуттям законної силиЗУ "Проповну загальнусередню освіту"від 16.01.2020року за № 463-ІХ, який набув чинності 18.03.2020 року (далі Закон).

Відповідно до вимог ст.22 Закону на посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/ або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров`я яких дозволяють виконувати професійні обов`язки.

Педагогічних працівників закладів освіти приймають на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог Закону та законодавства про працю (абзац другийчастини другої статті 22 Закону).

Згідно зі статтею 23Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: безстроковим, що його укладають на невизначений строк; на визначений строк, установлений за погодженням сторін; таким, що його укладають на час виконання певної роботи (частина перша); строковий трудовий договір укладають у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, визначених законодавчими актами (частина друга).

Отже, педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, за загальним правилом, приймають на роботу в спосіб укладення з ними безстрокових трудових договорів, тобто трудових договорів на невизначений строк.

Укладаючи трудовий договір з роботодавцями, громадяни реалізують своє конституційне право на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов`язків; трудовий договір є основним юридичним фактом, із яким пов`язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин.

Частиною 2 ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» №463-ІХ (на час виникнення спірних відносин), визначено, що педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю. Педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Згідно п.2 ч.3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» № 463-ІХ, набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. До 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача на умовахбезстрокового трудового договору на посаді вчителя фізичної культури з 10.09.1990 до 15.07.2022 роки, про що свічять записи в трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.08.1980 під №13,17 (а.с.5-6).

Рішенням Олександрійської міської ради від 17 травня 2022 року №435 «Про приведення типів та найменувань закладів загальної середньої освіти у відповідність до вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту» змінено тип та повне найменування загальноосвітнього навчального закладу I-III ступенів №2 ім. М. Горького Олександрійської міської ради Кіровоградської області на Гімназія імені Д.І.Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області (а.с.107).

Згідно копії повідомлення від 10 травня 2022 року №178 директором загальноосвітнього навчального закладу I-III ступенів №2 імені м. Горького Олександрійської міської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 було повідомлено, що на виконання вимог підпункту 2 пункту 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту», з 15 липня 2022 року з ним буде припинено безстроковий трудовий договір, з одночасним укладенням трудового договору терміном на один рік з тижневим навантаженням 9 годин фізичної культури. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору він буде звільнений, згідно п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України (а.с.108).

Наказом № 143-к від 15 липня 2022 року позивача було звільнено у зв`язку з досягненням вчителем фізичної культури ОСОБА_1 пенсійного віку на підставі п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України (а.с.7).

Відповідно до акту складеного комісією в.о. директора ОСОБА_3 , спеціаліста з охорони праці закладу ОСОБА_4 , бухгалтера ОСОБА_5 складений акт в тому, що вчителю фізичної культури ОСОБА_1 в їх присутності, у кабінеті завідувача господарством, було роз`яснено директором школи, що він написав не ту заяву, і що заява про надання вільних від роботи днів не дає права на продовження трудових відносин, і що потрібно написати іншу заяву, на що ОСОБА_1 відповів, що нічого він писати і підписувати не буде, почав погрожувати директору школи ОСОБА_2 , лякаючи його прокуратурою та тюрмою (а.с.118).

Відповідно до акту складеного в.о. директора ОСОБА_3 , спеціаліста з охорони праці закладу ОСОБА_4 , бухгалтера ОСОБА_5 і секретаря Каверіної О.М. вчителю фізичної культури ОСОБА_1 , в їх присутності, було зачитано наказ №143-к від 15.07.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 », який він відмовився підписати. Йому повторно було запропоновано підписати наказ і отримати на руки другий екземпляр, розписавшись в оригіналі наказу про отримання другого екземпляру наказу, на що він теж відповів відмовою (а.с.189).

У зв`язку з відмовою позивача отримати копію наказу №143-к від 15.07.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 », директором загальноосвітнього навчального закладу I-III ступенів №2 імені м. Горького Олександрійської міської ради Кіровоградської області вказаний наказ було відправлено поштовою кореспонденціє на ім`я позивача, яке було отримано ОСОБА_1 20.07.2022 року (а.с.137).

Згідно копії книги обліку, руху трудових книжок і вкладишів до них, загальноосвітнього навчального закладу I-III ступенів №2 ім. М. Горького, позивач отримав трудову книжку 15.07.2022 року, про що свідчить запис під №75 (а.с.123-124).

Окрім того, цього ж дня, 15 липня 2022 року позивач звертався до виконуючого обов`язки директора школи Фоміній Л.І. з заявою про надання відпустки з 18.07.2022 по 11.08.2022. На заяві міститься резолюція в.о. директора Фоміної Л.І. про відмову у надіні відпустки, оскільки заява була подана після звільнення з роботи (а.с.117).

Відповідач фактично доводить незгоду позивача укласти строковий договір та продовжувати трудову діяльність повідомленням від 10 травня 2022 року №178 про пропозицію позивачу укласти строковий трудовий договір, у якому, зокрема, зазначено, що з 15 липня 2022 року з ним буде припинено безстроковий трудовий договір, з одночасним укладенням трудового договору терміном на один рік з тижневим навантаженням 9 годин фізичної культури. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору він буде звільнений, згідно п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України; актом комісії де позивачу роз`яснювалось, що він пише не ту заяву, і що заява про надання вільних від роботи днів не дає права на продовження трудових відносин; та відсутністю самої заяви позивача про продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору.

Позивач не заперечує ознайомлення з вказаними документами, проте стверджує, що 15.07.2023 йому навіть не пропонували надати або підписати заяву про продовження трудових відносин, його запросили в кабінет директора та надали наказ для ознайомлення про його звільнення, який він відмовився підписувати. Окрім цього він цього ж дня звернувся з заявою про надання йому відпустки з 18.07.2022 по 11.08.2022, тобто всі його дії свідчили про бажання продовжувати трудові відносини, проте йому навіть не надали можливість зробити таке волевиявлення, а поставили його перед фактом про звільнення.

З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто 15.07.2022 році йому виповнилось 60 років.

Згідно ст.1 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер це особа, яка отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримають пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2022 року по 31 грудн 2022 року не менше 29 років.

Отже відповідно до даної норми ОСОБА_1 після досягнення ним 60 років, тобто з 16 липня 2022 року лише отримав право на призначення пенсії за віком.

Тобто, відповідач не передсвідчившись в тому що позивач дісно є особою пенсіонером та отримує пенсію за віком, не зробивши жодної спроби з`ясувати наміри позивача, та не зафіксував у будь-який законний спосіб, зокрема складанням акту про відмову позивача працювати на нових умовах, якщо, як вважає відповідач, така відмова була, не виконавши вимоги Закону України «Про повну загальну середню освіту» № НОМЕР_3 , про припинення безстрокового трудового договору з одночасним укладенням з позивачем трудового договору строком на один рік, видав наказ про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з досягненням вчителем фізичної культури ОСОБА_1 пенсійного віку, що на думку суду є грубим порушенням Коституції України та законодавства про працю, які гарантують кожній людині право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці, на захист до безробіття та від незаконного звільнення.

Слід зауважити, що 15 липня 2022 року позивач звернувся до виконуючого обов`язки директора школи Фоміної Л.І. з заявою про надання відпустки з 18.07.2022 по 11.08.2022. На заяві міститься резолюція в.о. директора Фоміної Л.І. про відмову у надіні відпустки, оскільки заява була подана після звільнення з роботи. Проте в акті складеного комісією в.о. директора Фоміної Л.І., спеціаліста з охорони праці закладу ОСОБА_4 , бухгалтера ОСОБА_5 вбачається, що вчителю фізичної культури ОСОБА_1 в їх присутності, у кабінеті завідувача господарством, було роз`яснено директором школи, що він написав не ту заяву, і що заява про надання вільних від роботи днів не дає права на продовження трудових відносин, і що потрібно написати іншу заяву, проте не зазначають яку саме заяву треба написати позивачу.

Тобто це свідчить проте, що заява позивача про надання відпустки передувала виданю наказу про його звільнення, і резолюція в.о. директора Фоміної Л.І. про відмову у надіні відпустки, через те що заява була подана після звільнення з роботи не відповідає дійсним обставинам.

Окрім того допитані в судовому свідкі, зокрема, свідок ОСОБА_7 , ОСОБА_8 суду повідомили, що після досягнення ними пенсійного віку, вони були запрошені до директора, де їм було запропоновано підписати заяви про звільнення з одночасним укладенням та продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору, тобто фактично від директора виходила така пропозиція, чого не відбулося у випадку з позивачем.

Оскільки незгода позивача з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору з 16.07.2022 строком на один рік відповідачем не доведена, вимога останнього поновити його нароботі на посаді вчителя фізичної культури є обґрунтованою і її слід задовольнити.

Поновлення прав позивача внаслідок незаконного звільнення відбувається через поновлення на роботі, при цьому визнання запису під номером 17 у трудовій книжці НОМЕР_1 , дата заповнення 25 серпня 1980, про його звільнення недійсним є зайвим, окрім того позивач та його представник відмовились від вказаних позовних вимог.

В частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

При цьому, при обчисленні розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу суд виходить з п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати визначений Постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Як вбачається із довідки №8 від 12.04.2023 року Гімназії імені Д.І.Чижевського ОСОБА_1 у травні 2022 року за 22 робочих дні було нараховано 13836,31 грн, у червні 2022 року за 5 робочих днів було нараховано 3144,62 грн, тобто розмір середньоденної заробітної плата позивача за період з травня 2022 року по червень 2022 рік, тобто за два місяці що передують події звільнення становить 628,92 грн.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто за період з 16.07.2022 по день ухвалення рішення, а саме по 08.05.2023 року включно (211 робочих днів) буде становити 132702,12 грн., виходячи з розрахунку: 628,92 грн. х 211 робочих днів.

Таким чином, стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 132702,12 грн за мінусом загальнообов`язкових податків та зборів, що стягуються з нарахованої заробітної плати.

В частині позовних вимог про стягнення з Гімназії імені Д.І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за два дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі 1287,10 грн. суд виходить з наступного.

Представник відповідача у відзові на позовну заяву (а.с.54-57) зазначив, що відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати визначений Постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

При цьому відповідно до абзацу 6 пункту 2 Розділу II Порядку час час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Отже розрахунковим періодом є період з липня 2021 по червень 2022 365 календарних днів. При цьому з даного періоду ним було виключено 6 святкових днів та 139 календарних днів відсторонення позивача від роботи відповідно до наказів директора загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів №2 ім.М.Горького Олександрійської міської ради від 08.11.2021 року №304, від 09.11.2021 року №308, від 15.11.2021 року №302 та від 01.12.2021 року №351 у зв`язку з ненаданням документу, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти Covid-19 або довідки про абсолютні протипоказання (365-6-139=220). Таким чином розрахунковий період складає 220 днів. Сума заробітної плати позивача за липень 2021 по червень 2022 року -112802,63 грн. Розмір компенсації за невикористану щорічну відпустку розраховано наступним чином:112802,63:220=512,74*24=12305,76 грн, яка позивачу була виплачена, про що він не заперечував.

Згідно з ч. 1ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач та його представник свого розрахунку компенсації невикористаної щорічної відпустки у розмірі 1287,10 грн суду не надали та не спростували належними засобами доказування розрахунок представника відповідача, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити за необгрунтованості.

В частині позовних вимог про звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для отримання висновку у справах про дискримінацію слід зазначити.

Конституційний Суд України рішенням від 7 лютого 2023 року

№ 1-р/2023 (справа № 1-5/2020(118/20) визнав таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним), абзац третійчастини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким "педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років", унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників. Абзац третійчастини другоїстатті 22Закону України"Проповну загальнусередню освіту"від 16січня 2020року №463-IX,визнаний неконституційним,утрачає чинністьіз дняухвалення КонституційнимСудом Україницього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

У своєму Рішенні зазначив, що Конституційний Суд України сформулював юридичну позицію щодо допустимих меж і умов регулювання відносин праці, згідно з якою конституційний принцип рівності не виключає можливості законодавця під час регулювання трудових відносин установлювати певні відмінності в юридичному статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій, зокрема запроваджувати особливі правила, що стосуються підстав і умов заміщення окремих посад, якщо цього вимагає характер професійної діяльності; так, з урахуванням особливого (специфічного) характеру діяльності законодавством України встановлено певні відмінності, зокрема граничні вікові обмеження на зайняття посад, щодо державних службовців (працівників правоохоронних органів), військовослужбовців, працівників, які перебувають на службі в органах місцевого самоврядування, тощо; однак мета встановлення певних відмінностей (вимог) у юридичному статусі працівників має бути істотною, а самі відмінності (вимоги), на які спрямовано таку мету, мають відповідати конституційним приписам, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими; у протилежному разі встановлення обмежень на зайняття посади означало б дискримінацію (абзаци четвертий, п`ятий, сьомий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 7 липня 2004 року№ 14-рп/2004).

Педагогічну діяльність не віднесено до державної служби, вона не має такого особливого (специфічного) характеру, з урахуванням якого могли б бути встановлені певні граничні обмеження за віком (вікові цензи).Конституція України невстановлює граничних вікових обмежень для зайняття педагогічною діяльністю, заміщення посад педагогічних працівників у закладахосвіти. Саметому Закон може пов`язувати можливість провадження педагогічної діяльності лише з наявністю в особи педагогічної освіти і такого стану фізичного й психічногоздоров`я, що дає їй змогу належним чином виконувати свої професійні обов`язки, тобто провадити педагогічну діяльність, а також відповідати іншим вимогам, що випливають із характеру цієї діяльності. Отже, досягнення педагогічним працівником пенсійного віку та отримання ним пенсії за віком не можуть бути достатніми підставами для додаткових вимог або додаткових обмежень, зокрема для вимоги укладення з таким педагогічним працівником виключно строкового трудового договору, насамперед з огляду нате, що всі інші педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальноїсередньої освіти мають право обіймати посаду педагогічного працівника, уклавши без строковий трудовий договір.

Установлена Законом вимога припинити раніше укладені безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками, які досягли пенсійного віку та отримують пенсію за віком, за умови, що вони працюють у державних або комунальних закладах загальної середньої освіти, фактично скасовує трудові правовідносини, що склалися до набрання чинності Законом, а в поєднанні з відсутністю будь-якої альтернативи укладенню строкового трудового договору ставить під загрозу реалізацію особою, яка уклала безстроковий трудовий договір, свого права, гарантованогочастиною першоюстатті 43 Конституції України, за якою кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. У такий спосіб педагогічного працівника, який досяг пенсійного віку та отримує пенсію за віком, позбавлено стабільності та передбачності трудових правовідносин, оскільки законодавець безпідставно втрутився у приватно-правові відносини, адже запровадив порядок, за якого педагогічний працівник та заклад освіти змушені або розірвати трудові відносини без урахування волі сторін трудового договору, укладеного саме як безстроковий ще до ухвалення Закону, або укласти безальтернативний строковий трудовий договір, що ставить такого працівника у нерівне становище порівняно з іншими педагогічними працівниками.

Після набрання чинності оспорюваними приписамиЗаконуможливості вибору професії та роду трудової діяльності для педагогічних працівників стали нерівними (так само стали нерівними й можливості продовження педагогічної діяльності) і залежать тепер від віку педагогічного працівника та факту отримання ним пенсії за віком, тобто від наявності у нього певного виду власності, що призвело до встановлення своєрідного майнового цензу для обмеженого кола педагогічних працівників.

Позовні вимоги про звернення до Уповоноваженого Верховної Ради України для отримання висновку про дикримінацію, задоволенню не підлягають, з огляду на прийняття Конституційним Судом України рішення від 7 лютого 2023 року

№ 1-р/2023 (справа № 1-5/2020(118/20) яким визнано таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним),абзац третійчастини другоїстатті 22Закону України"Проповну загальнусередню освіту"від 16січня 2020року №463-IX,та висновоксуду провизнання незаконнимнаказу директоразагальноосвітнього навчальногозакладу I-IIIступенів №2імені М.Горького Олександрійськоїміської радиКіровоградської області«Про звільнення ОСОБА_1 »в зв`язкуз досягненнямвчителем фізичноїкультури ОСОБА_1 пенсійного віку від15.07.2022року,№ 143-к,які ібудуть підставоюдля поновленнявідповідного права і що відповідає змістустатті 5 ЦПКтастатті 16 ЦК.

Суд також вважає, що клопотання позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Гаморі М.В. про поновлення строку позовної давності підлягає задоволенню, причини пропущення позовної давності слід визнати поважними та поновити строк позовної давності для звернення з позовом до суду з таких підстав.

За змістом ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

За змістом статей256,261 ЦК Українипозовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими субєктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особиносія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Частина п`ятастатті 267 ЦК Українидопускає можливість визнання судом поважними причин пропуску позовної давності, однак не визначає переліку таких причин.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала права відповідної вимоги, й об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом упродовж позовної давності.

Враховуючи нетривалийстрок пропускузвернення досуду тавжиття вцей часпозивачем заходівдосудового врегулюванняспору,шляхом зверненняна Урядову«горячу лінію»до УправлінняДержпраці вКіровоградській області(а.с.8,182),яке певнийчас перебувалона розгляді,проте недало позивачубажанного результату,після чого,з метоюзахисту свогопорушеного правав суді,позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката.

Зазначені у клопотанні причини порушення строків звернення до суду є нетривалими і поважними, а тому строк для звернення з позовом до суду підлягає поновленню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивача при зверненні до суду від сплати судового збору звільнено, він підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннямистатті 137 ЦПК Українивстановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно матеріалів справи на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу надано: витяг з договору №25 від 26.08.2022 року про надання правничої (правової) допомоги, укладений між клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом Гаморя М.В.; додаток №1 до договору №25 від 26.08.2022 року, ордер серії ВА № 1038997 (а.с.9-11); розрахункова квитанція від 20.10.2022, згідно якого вартість за обсяг наданих послуг склала 3500,00 грн (а.с.166).

Враховуючи викладене, беручі до уваги складність справи, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг, стосовно задоволених позовних вимог, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ст.ст.12, 81, 82, 259, 263, 264, 265, 273, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Гаморя М.В. до Гімназії імені Д.І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області про дискримінацію та поновлення на роботі задовольнитичастково.

Поновити ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Гаморя М.В. строк звернення до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до Гімназії імені Д.І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області про дикримінацію та поновленні на роботі.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора загальноосвітнього навчального закладу I-III ступенів №2 імені М. Горького Олександрійської міської ради Кіровоградської області «Про звільнення ОСОБА_1 » в зв`язку з досягненням вчителем фізичної культури ОСОБА_1 пенсійного віку від 15.07.2022 року, № 143-к.

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя фізичної культури Гімназії імені Д.І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області (попередня назва: загальноосвітній навчальний заклад I-III ступенів №2 імені М. Горького Олександрійської міської ради Кіровоградської області) з 16 липня 2022 року .

Стягнути з Гімназії імені Д.І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 16 липня 2022 до 08 травня 2023 року в розмірі 132 702 (сто тридцять дві тисячі сімсот дві гривні) 82 коп із утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Стягнути з Гімназії імені Д.І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської на користь ОСОБА_1 витрати на пофесійну правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Гімназії імені Д.І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області(попередня назва:загальноосвітній навчальний заклад I-III ступенів №2 імені М. Горького Олександрійської міської ради Кіровоградської області) в дохід держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві гривні) 40 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя фізичної культури Гімназії імені Д.І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області (попередня назва: загальноосвітній навчальний заклад I-III ступенів №2 імені М.Горького Олександрійської міської ради Кіровоградської області) звернути до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 12.05.2023 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: ОСОБА_9 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КР №000348 від 20.06.2019 року, робоча адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Гімназія імені Д.І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області, місцезнаходження: 28000, Кіровоградська область, місто Олександрія, вулиця Святомиколаївська, будинок 1, Код ЄДРПОУ 24145677.

Суддя Я.М.Подоляк