Ухвала

від 17.05.2023 по справі 520/3028/14-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/3028/14-ц

Провадження № 6/947/193/23

УХВАЛА

17.05.2023 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі Грабовій Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. звернувся до суду з поданням в якому просить суд винести ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Київського районного суду м.Одеси по справі №520/3028/14-ц, що набрало законної сили 28.10.2014 року.

Представник приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 адвокат Зауліна О.Г. у судовому засіданні подання підтримала просила задовольнити в повному обсязі.

Вислухавши адвоката Зауліну О.Г., вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно п. 19 ч. 3ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За приписами ст.441ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Частиною 2ст.6Закону України«Про порядоквиїзду зУкраїни ів`їздув Українугромадян України» встановлено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, серед іншого, у випадку, якщо діють договірні та інші невиконані зобов`язання; а також, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов`язань.

Положеннями ст.313ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Тобто, застосовуючи ст. 2 Протоколу 4 до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Застосовуючи викладені вище принципи, суд зауважує, що ОСОБА_1 дійсно має виконувати зобов`язання, покладені на нього судовим рішенням.

Однак, сама по собі наявність невиконаного судового рішення не може бути підставою для обмеження особи у праві виїзду за межі своєї країни.

Звертаючись до суду з поданням, приватний виконавець посилався на те, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду.

Суд вважає, що ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. Тобто, поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Проте, як встановлено судом, обставини, на які посилається приватний виконавець, об`єктивно не підтверджені наданими матеріалами виконавчого провадження.

Також слід зазначити, що згідно з ч. 1ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У ч. 5 ст.19Закону України«Про виконавчепровадження» боржник зобов`язаний, зокрема, утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, своєчасно з`являтися на вимогу виконавця, надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Враховуючи зазначене, проаналізувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні заявлених вимог необхідно відмовити, оскільки суд не вбачає жодних законодавчих приписів для задоволення заяви про тимчасове обмеження виїзду боржника за межі України, оскільки відсутні докази навмисного, свідомого ухилення боржника від виконання рішення суду, що з урахуванням воєнного стану, оголошеного в країні, унеможливлює задоволення клопотання.

Керуючись ст.ст.258-260,441 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк, з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Огренич І. В.