Рішення

від 11.05.2023 по справі 509/5822/21

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/5822/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кочко В.К.,

при секретарі Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополь Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОвідійСтройсервіс", ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , 23.10.2021 р., звернулася до суду з позовної заявою до ТОВ "ОвідійСтройсервіс", ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивач просить стягнути з відповідачів солідарно грошові кошти в сумі 67 188, 68 гривень України матеріальної шкоди та 300 000 гривень України моральної шкоди, з підстав смерті її чоловіка ОСОБА_3 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 після падіння його з вантажопідйомного козлового крану, який знаходився на території ТОВ "ОвідійСтройсервіс".

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлялись належним чином.

Відповідачі та їхні представники у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали справи, докази, суд вважає, що в задоволені позову позов слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ст.ст. 10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які як і інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи та розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, частиною 3 якої передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частинами 3,4 статті 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Так відповідно до ч.ч. 4,8,9 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.

Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Хотілось зазначити, що відповідно до пункту 80 рішення у справі № "Перес проти Франції" ("Perez v.France",заява № 47287/99) ЕСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, заперечення, відзиви, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див.рішення у справі "Артіко проти Італії"-заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження, заперечення, відзив були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, заперечень, доводів і доказів представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. Рішення у справі " Ван де Хурк проти Нідедерландів"-заява № 16034/90, пункт 59).

Згідно з нормою частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до норм ст. 178 ЦПК України відповідач має право подати відзив проти позову.

Так, згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналіз статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

У статті 1201 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Але, виходячи з положень частини 2 статті 1167 ЦПК України причинний зв`язок між діями особи яка завдала шкоду та ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи є обов`язковою вимогою для відшкодування моральної шкоди.

Також, згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тільки встановивши, що завдана майнова та моральна шкода є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, і вина фізичної особи встановлена - вироком суду, постановою, які набрали законної сили, МОЖЛИВО зробили обґрунтований висновок про наявність правових підстав для відшкодування позивачу завданої шкоди.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Визначаючи розмір компенсації моральної шкоди суди повинні виходити з конкретних установлених обставин цієї справи, оцінки ступеня та глибини моральних страждань позивачів, яких вони зазнали внаслідок смерті малолітньої доньки, порушення їх нормального укладу життя, враховуючи вимоги розумності, справедливості і співмірності завданої моральної шкоди.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином обов`язковою вимогою для відшкодування шкоди яка завдана джерелом підвищеної небезпеки є встановлення належності цього джерела.

Відповідальність роботодавця за шкоду, завдану її працівником, врегульовано статтею 1172 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15 (провадження № 61-37654св18) зазначено, що володілець джерела підвищеної небезпеки, на якого законом покладений обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили, доводить, що потерпілий передбачав, бажав чи свідомо допускав настання дії зі смертельним наслідком.

Виходячи з норм чинного законодавства, для стягнення моральної та матеріальної шкоди, як завдана джерелом підвищеної небезпеки обов`язково необхідно встановити:

-є встановлення належності цього джерела підвищеної небезпеки.

-чи є майнова та моральна шкода наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, і вина фізичної особи встановлена - вироком суду, постановою, які набрали законної сили.

-виходячи з положень частини 2 статті 1167 ЦПК України необхідно встановити причинний зв`язок між діями особи яка завдала шкоду та ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, що є ОБОВ`ЯЗКОВОЮ вимогою для відшкодування моральної шкоди.

-для стягнення майнової шкоди необхідно встановити протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Судом при розгляді справи було встановлено, що 14 вересня 2020 року ОСОБА_3 , перебуваючи на території ТОВ "ОвідійСтройсервіс" забрався на вантажопідйомний кран, якій перебував на території підприємства та впав з крану. Після падіння ОСОБА_3 отримав пошкодження не сумісні з життям та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер в лікарні смт. Овідіополь.

Відповідно до висновку експерта № 378 від 12.10.2020 року смерть ОСОБА_3 настала від отриманої політравми.

15 вересня 2020 року слідчим Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області інформація щодо загибелі ОСОБА_3 була внесена в ЄРДР за № 12020160380001322 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

21 вересня 2020 року слідчим Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12020160380001322 від 15.09.2020року на підставі п.1ч.1 ст. 284 КПК України, тобто за відсутністю події кримінального правопорушення.

Постанова слідчого від 21.09.2020 року потерпілими не оскаржувалась, та є чинною.

На час події, тобто 14.09.2020 року, директором ТОВ "ОвідійСтройсервіс" була ОСОБА_2 . З 27.04.2021 року ОСОБА_2 не є керівником підприємства.

ОСОБА_2 не надавала та не підписувала з ОСОБА_3 будь-яких угод.

На час події ОСОБА_3 був енергетиком IV групи і неодноразово навчався з техніки безпеки. Крім того, на 14.09.2020 року ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах з Овідіопольським районним споживчим товариством.

Вантажопідйомний козловий кран, який знаходився на території ТОВ "ОвідійСтройсервіс" не є власністю підприємства, не був на балансі підприємства та залишився на території ще з часів СРСР.

Відповідно до вищезазначеного вимоги про стягнення майнової та моральної шкоди не можуть бути задоволені так як подія з ОСОБА_3 не є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, і вина фізичної особи - ОСОБА_2 не встановлена - вироком суду, постановою, яки набрали законної сили.

Крім того, виходячи з положень частини 2 статті 1167 ЦПК України не встановлений причинний зв`язок між діями ОСОБА_2 та ушкодженням здоров`я або смертю ОСОБА_3 , що є обов`язковою вимогою для відшкодування моральної шкоди.

Також не має підстав вважати, що ОСОБА_2 діяла протиправно; відсутній причинний зв`язок між діями ОСОБА_2 та шкодою.

Позивач не надав суду доказів які б спростовували ці висновки.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,158,258,259,265 ЦПК України

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОвідійСтройсервіс", ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі складання рішення у повному обсязі - з дня складання у повному обсязі.

Суддя Кочко В.К.